Постанова

від 26.05.2020 по справі 371/220/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 травня 2020 року

м. Київ

справа № 371/220/18

провадження № 61-22826св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Маслівське ,

третя особа - Миронівська районна державна адміністрація Київської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року в складі колегії суддів: Пікуль А. А., Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ СП Маслівське , в якому просила розірвати договір оренди землі № 408 від 28 червня 2014 року, укладений між нею та ТОВ СП Маслівське ; скасувати державну реєстрацію договору оренди землі № 408 від 28 червня 2014 року за номером запису 14104751; зобов`язати ТОВ СП Маслівське передати їй земельну ділянку площею 4,8541 га з кадастровим номером 3222984300:02:00:4:0011, яка розташована в адміністративних межах Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області.

Позов мотивований тим, що вона є власником земельної ділянки площею 4,8541 га з кадастровим номером 3222984300:02:004:0011, розташованої в адміністративних межах Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області.

28 червня 2014 року між нею та ТОВ СП Маслівське укладений договір оренди землі № 408, згідно якого вказана земельна ділянка передана в оренду ТОВ СП Маслівське на строк до 28 червня 2020 року. Орендна плата на момент укладання договору складає 4 787 грн 12 коп. за кожен рік оренди та вноситься в термін не пізніше 30 листопада, починаючи з 2014 року. Вказує, що ТОВ СП Маслівське не виплатило орендну плату за 2017 рік.

В ході розгляду справи змінила підстави позову. Зазначає, що ТОВ СП Маслівське також не виплатило оренду плату за 2018 рік. Узв`язку з систематичною (два роки поспіль) несплатою орендної плати просить розірвати договір оренди землі від 28 червня 2014 року.

Вважає , що задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди є підставою для внесення до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації прав та підставою для зобов`язання ТОВ СП Маслівське повернути їй зазначену земельну ділянку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 02 серпня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Розірвано договір оренди землі № 408 від 28 червня 2014 року, який укладений між ОСОБА_1 та ТОВ СП Маслівське . В решті вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги , виходив з того, що порушення строків виплати орендної плати за користування земельною ділянкою і неотримання позивачем орендної плати більш ніж дванадцять місяців від дати оплати є істотним порушенням умов договору, що відповідно до пункту д статті 141 ЗК України та частини другої статті 651 ЦК України, є підставою для розірвання договору оренди землі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року апеляційну скаргу ТОВ СП Маслівське задоволено частково, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Миронівського районного суду Київської області від 02 серпня 2019 року в частині вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди землі скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові. В нескасованій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Скасовуючи рішення місцевого суду в частині задоволених вимог та відмовляючи в їх задоволенні, суд апеляційної інстанції виходив з того, що несплата орендної плати за 2017 рік не є підставою для розірвання договору, оскільки разове порушення умов договору не вважається підставою, в розумінні пункту д частини 1 статті 141 ЗК України , для розірвання договору оренди земельної ділянки; ОСОБА_1 відмовилась від отримання орендної плати за 2018 рік, яка була виплачена (надіслана) орендарем у грошовій формі у визначений договором термін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди землі та ухвалити нове судове рішення по суті позовних вимог, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не врахував, не дослідив та не надав належної оцінки наданим нею доказам і доводам, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди землі. Вказує, що відповідач протягом 2014-2016 років виплачував орендну плату за своїм місцем розташування, при цьому відповідач не повідомляв її про зміну місця та порядку виплати орендної плати. ТОВ СП Маслівське мало можливість сплатити орендну плату шляхом внесення грошових коштів на депозитний рахунок нотаріуса. Зауважує, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за її користування протягом трьох місяців підряд.

Вважає, що апеляційний суд помилково врахував надану відповідачем довідку АТ Укрпошта про відмову від отримання нею грошового переказу в рахунок сплати орендної плати за 2017-2018 роки, яка не є належним доказом.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції. Зупинено діюпостанови Київського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року до закінчення касаційного провадження.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні 2020 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,8541 га з кадастровим номером 3222984300:02:00:4:0011, розташованої в адміністративних межах Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області.

28 червня 2014 року між сторонами укладений договір оренди землі № 408, згідно з яким ОСОБА_1 передала, а ТОВ СП Маслівське прийняло у строкове платне користування вказану земельну ділянку.

28 червня 2014 року Реєстраційною службою Миронівського районного управління юстиції Київської області здійснено державну реєстрацію права оренди за договором оренди землі № 408 від 28 червня 2014 року.

Відповідно до пунктів 9, 11 договору оренди землі орендна плата на момент укладання даного договору складає 4 787 грн 12 коп. та виплачується орендодавцю щорічно, не пізніше 30 листопада.

ТОВ СП Маслівське прострочив виконання зобов`язання, передбаченого договором оренди землі № 78 від 28 червня 2014 року щодо сплати орендної плати за 2017 рік.

30 листопада 2018 року ТОВ СП Маслівське на адресу ОСОБА_1 вчинений грошовий переказ на суму 11 552 грн в рахунок сплати орендної плати за 2017-2018 роки.

ОСОБА_1 відмовилась отримувати вказані кошти.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу .

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до положень статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями статті 24 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

За змістом статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

За правилами статті 651 ЦК України умовою розірвання договору в односторонньому порядку є істотне порушення умов договору та інші випадки, встановлені договором та законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 та у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 527/570/17-ц та від 14 листопада 2018 року у справі № 484/301/18.

Апеляційний суд установив, що ТОВ СП Маслівське прострочив виконання зобов`язання, передбаченого договором оренди землі № 78 від 28 червня 2014 року щодо сплати орендної плати за 2017 рік.

Сплату орендної плати за 2017-2018 роки ТОВ СП Маслівське здійснило 30 листопада 2018 року на загальну суму 11 552 грн, надіславши вказані кошти грошовим переказом на адресу ОСОБА_1 .

Систематичної (два та більше випадків) несплати відповідачем орендної плати, передбаченої договором, апеляційним судом не встановлено.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши, відсутність систематичної несплати ТОВ СП Маслівське орендної плати за договором оренди землі, обґрунтовано дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про розірвання спірного правочину.

Постанова Київського апеляційного суду від 19 листопада 2019року оскаржуються лише в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ СП Маслівське про розірвання договору оренди, тому в іншій частині постанова апеляційного суду Верховним Судом не переглядається.

Посилання ОСОБА_1 на те, що ТОВ СП Маслівське не повідомило її про зміну місця та порядку виплати орендної плати, не спростовують висновків апеляційного суду, оскільки спірним договором оренди землі не встановлений конкретний спосіб здійснення таких виплат.

Твердження щодо можливості ТОВ СП Маслівське сплатити орендну плату шляхом внесення грошових коштів на депозит рахунок нотаріуса, є безпідставними, оскільки не впливають на правильне вирішення спору по суті.

Доводи касаційної скарги про те, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за її користування протягом трьох місяців підряд, є необґрунтованими та зводяться до неправильного тлумачення заявником норм матеріального права.

Посилання у касаційній скарзі на те, що довідка АТ Укрпошта про відмову від отримання грошового переказу в рахунок сплати орендної плати за 2017-2018 роки є неналежним доказом, колегія суддів відхиляє, оскільки Верховний Суд не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та переоцінювати їх згідно з положеннями статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги).

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційної інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи, що ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року зупинено дію постанови Київського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року до закінчення касаційного провадження, тоді як, касаційне провадження у справі закінчено, то дія вказаного судового рішення підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року залишити без змін.

Поновити дію постанови Київського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов