Постанова

від 18.05.2020 по справі 916/3181/17

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/3181/17 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання: Гайдук В.С.

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Максюта О.Ю. - особисто, за паспортом;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Максюти Оксани Юріївни

на рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2018 , ухвалене суддею Малярчук І.А. у м. Одеса, повний текст якого складено 16.05.2018

у справі №916/3181/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Транскарпатія

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Максюти Оксани Юріївни

про: зобов`язання повернути майно

за зустрічним позовом: Фізичної особи-підприємця Максюти Оксани Юріївни

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Транскарпатія

про: визнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Транскарпатія звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Максюти Оксани Юріївни, у якій просило зобов`язати Фізичну особу-підприємця Максюту Оксану Юріївну повернути Товариству з обмеженою відповідальнісю Транскарпатія не пошкоджене, без дефектів та в належному стані майно, передане на відповідальне зберігання за договором відповідального зберігання № 01 від 26.12.2013, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Транскарпатія та Фізичною особою-підприємцем Максютою О.Ю., майно на загальну вартість 370 741, 67 грн., у кількості 41 одиниця, а саме: HOL Bergamo 3-1-1 496 ціна - 14 500 грн., HOL MIOARA ЗЕ -1 835 ціна - 11 100 грн., бібліотека МS ціна - 6 583, 33 грн., буфет розбірний (2 шт.) ціна - 3 416, 66 грн., сума - 6 833, 33 грн., комод ціна - 2 250 грн., комод 4S (4 шт.) ціна - 3 375 грн., сума - 13 500 грн., крісло BERGAMO ІІІ 329 ціна - 4 258, 33 грн., ліжко 1200*2000 (2 шт.) ціна - 1 583,33 грн., сума - 3 166,67 грн., ліжко 1600*2000 ціна - 2 166, 66 грн., ліжко 1800*2000 ціна - 2 666, 66 грн., ліжко 1800*2000 (2 шт.) ціна 3 041, 66 грн., сума 6 083, 33 грн., ліжко 1800*2000 TABLI PIELE ціна - 3 666, 67 грн., спальний гарнітур ціна - 25 333, 33 грн., спальний гарнітур ціна - 28 583, 33 грн., спальний гарнітур elegance ціна - 64 750 грн., спальний гарнітур elegance ціна - 32 250 грн., тумбочка (4 шт.) ціна - 1041, 66 грн., сума - 4 166, 67 грн., тумбочка (4 шт.) ціна - 1041, 66 грн., сума - 4 166, 67 грн., тумбочка SERTARE (2 шт.) ціна - 916, 66 грн., сума - 1 833, 33 грн., Хол DANIELA 496 ціна - 9 833, 33 грн., Хол ОСОБА_1 3-1 496 ціна - 10 750 грн., Хол ОСОБА_1 3-2 ціна - 13 000 грн., шафа 2-х дверна USi GLISANTE ціна - 5 675 грн., шафа 2-х дверна USi GLISANTE ціна - 9 208,33 грн., шафа 2-х дверна ROMANTIQUE LUX ціна - 6 250 грн., шафа 2-х дверна ROMANTIQUE LUX ціна - 5 791,66 грн., шафа 3-х дверна USi GLISANTE ціна - 7 125 грн., шафа 3-х дверна MS LUX ціна 12 250 грн.

Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Транскарпатія обґрунтовані неналежним виконанням Фізичною особою - підприємцем Максютою Оксаною Юріївною своїх зобов`язань за договором відповідального зберігання № 1 від 26.12.2013 щодо повернення переданого на зберігання майна на вимогу поклажодавця.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, всупереч умовам договору відповідального зберігання № 1 від 26.12.2013, не виконав свої зобов`язання щодо повернення позивачу на його вимогу зі зберігання майна.

Відповідач згідно поданого відзиву на позовну заяву зазначав, що договір відповідального зберігання № 01 від 26.12.2013 є фіктивним та недійсним, майно на відповідальне зберігання фактично не передавалось, акт приймання-передачі від 26.12.2013 не підписувався, а отже у позивача відсутні правові підстави для звернення з вимогами, які витікають з виконання даного договору.

21.02.2018 відповідачем в порядку ст. 180 Господарського процесуального кодексу України подано зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Транскарпатія про визнання договору відповідального зберігання № 01 від 26.12.2013, укладеного між ТОВ Транскарпатія та ФОП Максютою О.Ю., недійсним.

В обґрунтування вимог зустрічного позову Фізична особа - підприємець Максюта Оксана Юріївна зазначала, що між сторонами фактично не було оформлено відносин щодо надання послуг по зберіганню; представлений позивачем договір відповідального зберігання № 01 від 26.12.2013 складений лише влітку 2014 року та носить ознаки фіктивності; товар на відповідальне зберігання не передавався і акт приймання-передачі, який, в даному випадку, може бути єдиним доказом оформлення факту передачі майна на зберігання, Фізичною особою - підприємцем Максютою Оксаною Юріївною не підписувався; докази виконання договору з боку Товариства з обмеженою відповідальністю Транскарпатія щодо оплати послуг в матеріалах справи відсутні; Фізична особа - підприємець Максюта Оксана Юріївна за КВЕД не надає послуг зі зберігання та не має технічних можливостей для організації зберігання такого виду майна.

21.02.2018 від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю Транскарпатія , доказів, а саме: відомості про походження товару (підтвердження права власності на товар за Товариством); відомості про транспортування товару із Закарпатської в Одеську область; оборотно-сальдову відомість за рахунком 28 Товари за період з 01.12.2013 по 26.12.2013; відомість ТОВ Транскарпатія по взаєморозрахункам із контрагентом ФОП Максюта О.Ю.; відомості щодо сплати послуг за договором відповідального зберігання № 1 від 26.12.2013.

Клопотання мотивоване тим, що запитувана інформація використовується в особистій комерційній діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Транскарпатія , тому самостійно надати необхідні докази неможливо.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.02.2018 об`єднано в одне провадження із первісним позовом по справі № 916/3181/17 вимоги за зустрічним позовом від 21.02.2018 від Фізичної особи - підприємця Максюти Оксани Юріївни до Товариства з обмеженою відповідальністю Транскарпатія про визнання договору недійсним.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.03.2018 клопотання Фізичної особи-підприємця Максюти Оксани Юріївни від 21.02.2018 про витребування доказів задоволено частково: зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Транскарпатія надати суду: відомості про походження товару, що зберігався за договором відповідального зберігання № 01 від 26.12.2013 (підтвердження права власності на товар за ТОВ Транскарпатія ); відомості про транспортування товару із Закарпатської області в Одеську область; оборотно-сальдову відомість за рахунком 28 Товари за період з 01.12.2013 по 26.12.2013; докази сплати послуг за договором відповідального зберігання № 01 від 26.12.2013.

На виконання вищевказаної ухвали суду про витребування доказів та у відзиві на зустрічну позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю Транскарпатія пояснило, що у нього відсутні відомості про транспортування товару із Закарпатської області в Одеську, так як машину на транспортування вказаного товару замовляла саме відповідач, остання і розраховувалась з водіями. Також, товариство повідомило, що в оборотно-сальдовій відомості за рахунком №281 Товари за період з 01.12.2013 по 26.12.2013 не зазначено обороти стосовно товарів, які передані підприємцю на відповідальне зберігання, оскільки вказаний товар не було продано відповідачу, а передано на відповідальне зберігання і відповідно до умов договору право власності на поклажу до зберігача не переходить; в журналі-ордері за грудень 2013 року товари згідно видаткової накладної №00021 від 26.12.2013 не є реалізованими, а містяться у залишку та на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю Транскарпатія . Підстави неоплати за зберігання товариство обґрунтувало тим, що зберігачем не виставлялись рахунки, що є передумовою проведення такої оплати з боку поклажодавця.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.05.2018 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Транскарпатія задоволено повністю: зобов`язано Фізичну особу-підприємця Максюту Оксану Юріївну повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Транскарпатія не пошкоджене, без дефектів та в належному стані майно, передане на відповідальне зберігання за договором відповідального зберігання № 01 від 26.12.2013, укладеним між Товариством Транскарпатія та ФОП Максютою О.Ю., майно загальною вартістю 317 741,67 грн., а саме: HOL Bergamo 3-1-1 496 ціна - 14 500 грн., HOLЗЕ-1 835 ціна - 11 100 грн., бібліотека МS ціна - 6.583,33 грн., буфет розбірний (2 шт.) ціна - 3.416,66 грн., сума - 6.833,33 грн., комод ціна - 2250 грн, комод 4S (4 шт.) ціна - 3375грн, сума - 13500 грн, крісло Bergamo ІІІ 329 ціна - 4258,33 грн., ліжко 1200*2000 (2 шт.) ціна - 1583,33 грн, сума - 3166,67 грн, ліжко 1600*2000 ціна - 2.166,66 грн., ліжко 1800*2000 ціна - 2.666,66 грн., ліжко 1800*2000 (2 шт.) ціна 3.041,66 грн., сума 6.083,33 грн., ліжко 1800*2000 Tabli Piele ціна - 3.666,67 грн., спальний гарнітур ціна - 25.333,33 грн., спальний гарнітур ціна - 28.583,33 грн., спальний гарнітур elegance ціна - 64.750 грн., спальний гарнітур elegance ціна - 32.250 грн., тумбочка (4 шт.) ціна - 1041,66 грн., сума - 4 166,67 грн., тумбочка (4 шт.) ціна - 1 041,66 грн., сума - 4 166,67 грн., тумбочка Sertare (2 шт.) ціна - 916,66 грн., сума - 1 833,33 грн., Хол Daniela 496 ціна - 9 833,33 грн., Хол ОСОБА_1 3-1 496 ціна - 10 750 грн., Хол ОСОБА_1 3-2 ціна - 13 000 грн., шафа 2-х дверна USi Glisante ціна - 5 675 грн., шафа 2-х дверна USi Glisante ціна - 9 208,33 грн., шафа 2-х дверна Romantique Lux ціна - 6 250 грн., шафа 2-х дверна Romantique Lux ціна - 5 791,66 грн., шафа 3-х дверна USi Glisante ціна - 7 125 грн., шафа 3-х дверна MS Lux ціна 12 250 грн..; стягнуто з ФОП Максюти О. Ю. на користь ТОВ Транскарпатія 5 561,12 грн. судового збору. У задоволенні зустрічного позову ФОП Максюти О.Ю. відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову місцевий господарський суд виходив з того, що доводи позивача про фіктивність договору суперечать наявним у справі доказам, які спростовують твердження останнього щодо умислу Товариства з обмеженою відповідальністю Транскарпатія створити видимість відсутності товару у господарському обігу товариства; в свою чергу позивач визнає факт підписання договору відповідального зберігання №01 від 26.12.2013 та видаткової накладної №00021 від 26.12.2013, у той час як правомірність зберігання ФОП Максютою О.Ю. поклажі на підставі договору №01 від 26.12.2013 не можна ставити в залежність від наявності у неї відповідного коду КВЕД та обставин неоплати поклажодавцем вартості послуг зберігання протягом строку дії договору.

При цьому, суд вказував на недоведеність з боку позивача за зустрічним позовом факту відсутності можливості на площі розміром 125 кв.м. зберігати поклажу в обсязі відповідно до накладної №00021 від 26.12.2013.

Зважаючи на встановлені обставини щодо дійсності договору відповідального зберігання №01 від 26.12.2013, а також факт передання товариством та прийняття підприємцем за видатковою накладною №00021 від 26.12.2013 товару на зберігання, вручення підприємцю вимоги поклажодавця про повернення поклажі, суд визнав правомірними та такими, що підлягають задоволенню вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Транскарпатія щодо повернення йому товару, переданого на зберігання.

Не погодившись з означеним рішенням, Фізична особа - підприємець Максюта Оксана Юріївна звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження, рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2018 у справі №916/3181/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити та зустрічний позов задовольнити.

Підставами для скасування рішення місцевого господарського суду апелянт, згідно поданої апеляційної скарги, визначає порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, зазначаючи, що:

- пункт 4.1 договору відповідального зберігання № 01 від 26.12.2013 визначає виключний спосіб підтвердження факту передачі майна на зберігання - шляхом підписання Акту прийому-передачі. Проте, такий акт прийому-передачі Фізичною особою-підприємцем Максютою Оксаною Юріївною не підписувався;

- позивачем не здійснено жодної оплати за начебто надані послуги зберігання. За даним договором існує непогашена заборгованість за 174 місяці, а отже, факт відсутності належної оплати свідчить про недобросовісність Товариства з обмеженою відповідальністю Транскарпатія та підтверджує фіктивний характер та природу Договору відповідального зберігання № 01 від 26.12.2013;

- стаття 16 Цивільного кодексу України не встановлює такого способу захисту цивільних прав та інтересів судом, як зобов`язати вчинити певні дії. Таким чином, позивач обрав неправильний спосіб захисту своїх начебто порушених прав;

- у Договорі відповідального зберігання № 01 від 26.12.2013 відсутня істотна умова договору, а саме: місце фактичного зберігання майна;

- Фізична особа-підприємець Максюта Оксана Юріївна не надає послуги з відповідального зберігання майна, про що свідчить відсутність у неї такого виду діяльності за КВЕД.

- з 2009 року Фізична особа-підприємець Максюта Оксана Юріївна орендує торговий павільйон площею 125 кв. м., в якому знаходиться її товар для продажу. В ньому немає місця для зберігання інших габаритних речей, які вона не буде використовувати у своїй господарській діяльності - роздрібній торгівлі меблями.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 вказану апеляційну скаргу залишено без руху; ухвалою від 03.08.2018 поновлено пропущений строк подачі апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження та в подальшому розгляд справи №916/3181/17 призначено на 19.09.2018 о 12:00 год.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 у судовому засіданні по справі №916/3181/17 оголошено перерву до 01.10.2018 о 17:00 год.

02.10.2018 від Товариства з обмеженою відповідальністю Транскарпатія надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого останнє просило у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2018 у справі №916/3181/17 залишити в силі.

Заперечуючи проти доводів апелянта Товариство вказувало, що позивачем за зустрічним позовом не спростовано факту підписання акту приймання-передачі від 26.12.2013; ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані при поданні апеляційної скарги підприємцем не заявлялось клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи; обраний Товариством спосіб захисту у вигляді повернення майна зі зберігання є належним, ефективним та таким, що відповідає визначеному ст. 16 Цивільного кодексу України способу захисту - виконання обов`язку в натурі; розрахунки за договором не проводились, оскільки зберігачем, відповідно до п. 2.1 договору, не виставлялись рахунки на оплату послуг зберігання; місце фактичного зберігання майна не є істотною умовою договору відповідального зберігання. Додатково позивачем за первісним позовом також зазначено, що станом на 27.09.2018 відповідач рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2018 виконав повністю.

Указом Президента України Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Одеський апеляційний господарський суд та утворено Південно-західний апеляційний господарський суд.

Згідно з ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті Голос України опубліковано повідомлення про початок роботи Південного-західного апеляційного господарського суду.

На виконання вимог положень ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів , ч. 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, Одеським апеляційним господарським судом матеріали справи №916/3181/17 передано до Південно-західного апеляційного господарського суду.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 22.10.2018 для розгляду апеляційної скарги по справі №916/3181/17 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Богацька Н.С., судді: Принцевська Н.М., Ярош А.І.

23.10.2018 від Товариства з обмеженою відповідальністю Транскарпатія надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у якому заявник просив забезпечити проведення наступного призначеного судового засідання по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Транскарпатія до Фізичної особи - підприємця Максюти Оксани Юріївни про зобов`язання вчинити певні дії в режимі відеоконференції та доручити Хустському районному суду Закарпатської області забезпечити проведення відеоконференції під час судового засідання.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2018 справу №916/3181/17 прийнято до провадження вищезазначеним складом суду; розгляд справи № 916/3181/17 призначено на 26.11.2018 о 14:45 год.; постановлено - судове засідання 26.11.2018 о 14:45 год. провести в режимі відеоконференції в приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: місто Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань №5, 3-й поверх, телефон (0482) 301-408; доручено Хустському районному суду Закарпатської області (90400, Закарпатська область, місто Хуст, вулиця І.Франка, 18) забезпечити проведення судового засідання у справі №916/3181/17, розгляд якої призначено на 26.11.2018 о 14:45 год. в режимі відеоконференції в приміщенні зазначеного суду; учасникам справи роз`яснено про їх право в строк до 12.11.2018 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

В судовому засіданні 26.11.2018 представником скаржника надані усні пояснення, підтримано доводи апеляційної скарги, та зазначено, що надані позивачем в обґрунтування первісного позову докази не відповідають критеріям належності та допустимості.

Представник позивача (відповідача за первісним позовом) з технічних причин не зміг в повній мірі викласти свою позицію з приводу апеляційної скарги та наданих представником відповідача (позивача за зустрічним позовом) в судовому засіданні пояснень, проте зазначив, що в суді першої інстанції суду надавались для огляду оригінали документів, доданих до позовної заяви.

В судовому засіданні, згідно ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 03.12.2018 о 15:30 год.

03.12.2018 від позивача надійшли письмові пояснення щодо обставин справи, а також клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналів договору відповідального зберігання № 01 від 26.12.2013, видаткової накладної № 00021 від 26.12.2013, акту приймання-передачі від 26.12.2013.

Представник позивача, з технічних причин, викликаних розглядом в залі відеоконференцзв`язку Хустського районного суду Закарпатської області кримінальної справи, не зміг прийняти участь в судовому засіданні 03.12.2018, що підтверджується листом Хустського районного суду Закарпатської області від 03.12.2018.

Представлені позивачем оригінали доказів оглянуто в судовому засіданні.

Представник відповідача надав усні пояснення, зазначив, що за твердженням його клієнта підпис на акті приймання-передачі від 26.12.2013 Фізичній особі - підприємцю Максюті Оксані Юріївні не належить, у зв`язку чим вважав за доцільне призначити у справі судову експертизу (почеркознавчу та технічну експертизу документа).

В судовому засіданні, згідно ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 17.12.2018 о 15:30год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 відповідачу запропоновано надати вільні зразки власного підпису за період листопад 2013 - січень 2014 р.р.; учасникам справи встановлено строк до 14.12.2018 для погодження та надання суду пропозицій щодо експерта (експертної установи), якому (якій) може бути доручено проведення експертизи; роз`яснено сторонам про їх право подати суду пропозиції щодо переліку питань, які можуть бути поставлені на вирішення експерта (експертної установи); явку представника позивача, Фізичної особи - підприємця Максюти Оксани Юріївни, в судове засідання визнано обов`язковою.

13.12.2018 від представника скаржника надійшло письмове клопотання щодо призначення судової почеркознавчої експертизи та експертизи давності документу, в обґрунтування якого осатаній зазначив, що як на одну з підстав невизнання обставин укладання між сторонами договору відповідального зберігання відповідач за первісним позовом зазначав, що не підписував акт приймання-передачі спірного майна; підпис, рукописний текст із зазначенням прізвища та ініціалів виконані не ним, договір відповідального зберігання № 01 від 26.12.2013, видаткова накладна № 00021 від 26.12.2013 складені та підписані не тією датою, яка в них зазначена, а значно пізніше. В свою чергу, єдиним документом, який підтверджує факт прийняття майна на зберігання, як згідно умов договору, так і в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є саме акт приймання-передачі. Крім того, скаржником також зауважено, що підпис Дан М.М. на договорі відповідального зберігання, видатковій накладній та акті приймання-передачі суттєво відрізняється від підпису, який міститься в позові та додатках до нього, що ставить під сумнів належність особи, яка звернулась до суду з даним позовом.

Щодо обставин подання вказаного клопотання на стадії апеляційного перегляду, заявник зазначав, що відсутність в матеріалах справи оригіналів, які підлягали безпосередньому експертному дослідженню, враховуючи вимоги Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, унеможливлювала проведення експертизи.

Представник позивача за первісним позовом в судове засідання не з`явився, на електронну адресу суду надіслав клопотання, згідно якого просив у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документа відмовити, оскільки відповідне клопотання не було подано ані під час розгляду в справи в суді першої інстанції, ані під час звернення з апеляційною скаргою; у випадку призначення експертизи просив доручити її проведення Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз; судове засідання, призначене на 17.12.2018 провести без його участі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 у справі №916/3181/17 призначено комплексу почеркознавчу експертизу та технічну експертизу документів, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз, матеріали справи направлені експертній установі для дослідження та використання у проведенні експертизи. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Максюти Оксани Юріївни на рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2018 по справі № 916/3181/17 зупинено на час проведення експертизи та отримання судом відповідного висновку, про що відповідно до ст. 228 Господарського процесуального кодексу України постановлено відповідну ухвалу.

17.01.2019 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов лист Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №19-83/128вих. від 15.01.2019, яким скероване клопотання судового експерта Швець Н.П. про надання порівняльних зразків, необхідних для проведення судово-технічної експертизи документів від 11.01.2019 та оригінал рахунку за проведення експертизи №19-83/128/42 від 11.01.2019.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2019 апеляційне провадження у справі №916/3181/17 поновлено з 31.01.2019; судове засідання для розгляду клопотання судового експерта Швець Н.П. призначено на 31.01.2019 о 13:45 год.; зобов`язано Фізичну особу - підприємця Максюту Оксану Юріївну, на виконання клопотання судового експерта від 11.01.2019 до встановленої дати судового засідання надати суду вільні зразки відбитків печатки Фізична особа - підприємець Максюта Оксана Юріївна в оригіналах різних документів максимально наближених до досліджуваного документа (за 2013 рік не менше 10-15 документів) або повідомити суд про причини неможливості надання вказаних документів; постановлено: направити учасникам справи копію клопотання судового експерта Швець Н.П. від 11.01.2019, направити Фізичній особі - підприємцю Максюті Оксані Юріївні оригінал рахунку Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз за проведення експертизи №19-83/128/42 від 11.01.2019.

31.01.2019 від представника апелянта надійшло клопотання, відповідно до якого останній, на виконання ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2019, просив долучити до матеріалів справи вільні зразки печатки на трьох аркушах: оригінал видаткової накладної №РН-0000001 від 15.04.2014; оригінал договору №52014 від 07.04.2014; оригінал довіреності від 01.04.2015. Додатково представником повідомлено, що надати більшу кількість зразків не уявляється можливим, у зв`язку з тим, що будь-які інші документи із вільними зразками у апелянта відсутні.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.01.2019 в розпорядження судових експертів Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз представлені Фізичною особою - підприємцем Максютою Оксаною Юріївною в якості вільних зразків відбитку печатки оригінали документів надано: оригінал видаткової накладної №РН-0000001 від 15.04.2014; оригінал договору №52014 від 07.04.2014; оригінал довіреності від 01.04.2015; запропоновано судовим експертам, у разі можливості, провести судову експертизу у справі №916/3181/17 за наявними в матеріалах справи та додатково поданими документами; апеляційне провадження зупинено на час проведення експертизи та отримання судом відповідного висновку; матеріали справи направлені експертній установі для дослідження та використання у проведенні експертизи.

05.02.2019 від Фізичної особи - підприємця Максюти Оксани Юріївни надійшла заява про долучення до матеріалів справи №916/3181/17 квитанції про оплату послуг за проведення експертизи від 05.02.2019.

Супровідним листом №388/18872/192/2019 від 05.02.2019 копію квитанції про оплату послуг за проведення експертизи від 05.02.2019 направлено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.

18.02.2019 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов лист Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №19-83/83вих. від 11.02.2019 про організацію виконання експертизи та оригінал рахунку за проведення експертизи №19-82/83/41 від 05.02.2019.

Супровідним листом №389/18872/345/2019 від 27.02.2019 учасникам справи направлено копію листа Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 19-82/83вих., оригінал рахунку Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз за проведення експертизи №19-82/83/41 від 05.02.2019 направлено Фізичній особі - підприємцю Максюті Оксані Юріївні.

Конверт з копією листа №19-82/83вих. від 11.02.2019 та оригінал рахунку за проведення експертизи №19-82/83/41 від 05.02.2019, а також рекомендоване повідомлення, направлені на адресу Фізичної особи-підприємця Максюти Оксани Юріївни, були повернуті до Південно-західного апеляційного господарського суду з відміткою підприємства поштового зв`язку за закінченням встановленого строку зберігання .

Супровідним листом №389/18872/656/2019 від 15.04.2019 повторно направлено на адресу Фізичної особи-підприємця Максюти Оксани Юріївни ( АДРЕСА_1 ) копію листа Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №19-82/83вих. від 11.02.2019 та оригінал рахунку Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз за проведення експертизи №19-82/83/41 від 05.02.2019, який отримано Фізичною особою-підприємцем Максютою О.Ю. особисто 18.04.2019.

22.04.2019 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок судово-технічної експертизи документів від 12.03.2019 №19-83/128, про що листом №389/18872/698/2019 від 24.04.2019 повідомлено учасників справи.

За змістом представленого висновку, експертом з приводу питань, поставлених на вирішення технічної експертизи документу, зазначено, що:

1. підпис від імені Максюти О.Ю. розташований у графі Зберігач додатку № 2 до договору 01 відповідального зберігання 26.12.2013 Акт приймання-передачі від 26.12.2013 , виконаний рукописним способом, пишучим приладом із стержнем, заправленим пастою для кулькових ручок;

2. питання відповідності відтиску печатки на документі відтиску печатки на порівняльних зразках - не вирішувалось, у зв`язку з ненаданням на дослідження оригіналів документів, які містять вільні зразки відтиску печатки;

3. питання про одночасність і момент нанесення відтиску печатки та підпису заявника - не вирішувались через відсутність науково-розроблених методик встановлення часу виконання реквізитів на документах, що підлягають дослідженню за спеціальностями Дослідження реквізитів документів, Дослідження друкарських форм та інших засобів виготовлення документів, а також у зв`язку із тим, що такі питання не входять до компетенції експерта.

26.09.2019 від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист №19-82/83 від 19.09.2019, в якому експертна установа з посиланням на п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, повідомила про залишення ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 в частині призначення судової почеркознавчої експертизи без виконання, у зв`язку з несплатою виставленого 11.02.2019 рахунку вартості проведення експертизи та повернення матеріалів справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Максюти Оксани Юріївни на рішення Господарського суду Одеської області від 11.50.2018 у справі №916/3181/17 поновлено з 28.10.2019, справу №916/3181/17 призначено до розгляду на 28.10.2019 о 14:00 год.

28.10.2019 від скаржника надійшло клопотання, в якому останній, посилаючись на обставини неможливості оплати вартості проведення експертного дослідження через тривале лікування, просив суд призначити додаткову експертизу з питань, поставлених ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019.

У зв`язку з перебуванням судді-доповідача Богацької Н.С. з 28.10.2019 по 31.10.2019 у відрядженні, 01.11.2019 у відпустці, а також судді, який не є суддею-доповідачем, Ярош А.І. з 24.10.2019 по 31.10.2019 у відпустці, та судді, який не є суддею-доповідачем, Принцевської Н.М. з 28.10.2019 по 31.10.2019 у відрядженні, судове засідання 28.10.2019 у справі №916/3181/17 не відбулось, про що складено відповідну довідку, та виникла необхідність у призначенні іншої дати судового засідання.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 учасників справи повідомлено про те, що розгляд справи №916/3181/17 відбудеться 18.11.2019 о 14:30 год.; Товариству з обмеженою відповідальністю Транскарпатія запропоновано письмово викласти свої міркування з приводу поданого скаржником клопотання про призначення додаткової експертизи.

В судове засідання 28.11.2019 представники сторін не з`явились. Апелянтом через канцелярію суду подано заяву, згідно якої ним підтримано клопотання від 28.10.2019 про призначення додаткової експертизи та гарантовано проведення оплати вартості експертизи.

За результатами розгляду поданого апелянтом клопотання про призначення додаткової експертизи заявнику в його задоволенні відмовлено; у справі №916/3181/17 призначено почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз, матеріали справи направлені експертній установі для дослідження та використання у проведенні експертизи, про що відповідно до ст.ст. 99-100 Господарського процесуального кодексу України постановлено відповідну ухвалу.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Максюти Оксани Юріївни на рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2018 по справі №916/3181/17 зупинено на час проведення експертизи та отримання судом відповідного висновку.

Супровідним листом від 27.11.2019 матеріали справи з додатками направлено на адресу Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз для виконання почеркознавчої експертизи.

03.02.2020 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов лист Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №19-8255 вих. від 28.01.2020, до якого додано оригінал рахунку за проведення експертизи №19-8255 від 16.01.2020.

Враховуючи, що ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 оплату вартості експертизи покладено на позивача за зустрічним позовом (Фізичну особу - підприємця Максюту Оксану Юріївну), супровідним листом №916/3181/17/8/2020 від 04.02.2020 оригінал рахунку Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз за проведення експертизи №19-8255 від 16.01.2020 направлено позивачу за зустрічним позовом, який отримано ним особисто 05.02.2020.

27.04.2020 до суду надійшов лист Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, відповідно до якого експертна установа, із посиланням на п. 1.13. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998 (в чинній редакції), повідомила про залишення без виконання ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2019, у зв`язку з несплатою виставленого рахунку щодо оплати вартості робіт №19-8255(41) на суму 6 782,40 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Максюти Оксани Юріївни на рішення Господарського суду Одеської області від 11.50.2018 у справі №916/3181/17 поновлено з 18.05.2020, справу №916/3181/17 призначено до розгляду на 18.05.2020 о 14:30 год.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Транскартпатія , незважаючи на належне повідомлення про час, дату та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, додаткових пояснень, заяв, клопотань засобами поштового/електронного зв`язку до суду не направив.

За висновком судової колегії, враховуючи доведення позиції учасників справи до відома суду безпосередньо зі змісту апеляційної скарги/відзиву на апеляційну скаргу, достатність матеріалів справи, не прибуття позивача за первісним позовом у судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

Апелянт в судове засідання з`явився, через канцелярію суду надав клопотання, в якому просив призначити експертизу з питань, поставлених ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018, матеріали справи передати до експертної установи. При цьому, апелянт вказував, що не втратив інтерес щодо проведення експертизи, проте сплатити вартість експертного дослідження йому завадили як об`єктивні (запровадження карантинних заходів), так і суб`єктивні (відсутність грошових коштів) причини.

За результатами розгляду вказаного клопотання в судовому засіданні 18.05.2020 постановлено протокольну ухвалу про його відхилення.

При цьому судовою колегією враховано наступне:

впродовж апеляційного розгляду судом апеляційної інстанції, враховуючи зміст позиції апелянта та заявлені ним клопотання про призначення експертизи, двічі, згідно ухвал від 17.12.2018 та від 18.11.2019, призначалась судова почеркознавча експертиза;

витрати на проведення експертизи, з урахуванням приписів ст. 125 Господарського процесуального кодексу України та встановленого ст. 74 названого Кодексу обов`язку доказування, покладені на Фізичну особу-підприємця Максюту Оксану Юріївну, як на ініціатора призначення експертизи та зацікавлену у її проведенні особу;

листом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 19-83/83вих. від 11.02.2019 про організацію виконання експертизи на адресу суду спрямовано оригінал рахунку за проведення судово-почеркознавчої експертизи № 19-82/83/41 від 05.02.2019, який згідно супровідного листа № 389/18872/345/2019 від 27.02.2019 спрямовано на адресу Фізичної особи-підприємця Максюти Оксани Юріївни та отримано останньою особисто 18.04.2019 (т.3 а.с. 14);

вказаний рахунок апелянтом сплачено не було, у зв`язку з чим, дослідження в частині виконання почеркознавчої експертизи, призначеної у складі комплексної експертизи ухвалою суду від 17.12.2018, не проведено;

28.10.2019 апелянт звернувся із клопотанням про призначення у справі додаткової експертизи з питань, поставлених ухвалою від 17.12.2018 (в частині неоплаченої частини комплексної експертизи). Клопотання мотивоване тим, що несплата рахунку № 19-82/83/41 від 05.02.2019 була викликана об`єктивними обставинами, що зумовлені важкою хворобою, перенесеною операцією та тривалим післяопераційним періодом. До клопотання долучено копії виписного епікризу № 8535 від 17.09.2019 та діагнозу лікаря від 23.09.2019. В свою чергу, надмірна сплата послуг за першим рахунком щодо технічної експертизи документів дозволяла експертній установі зарахувати її в рахунок вартості почеркознавчої експертизи;

ухвалою від 18.11.2019 у справі №916/3181/17 призначено почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз, матеріали справи направлені експертній установі для дослідження та використання у проведенні експертизи, про що відповідно до ст.ст. 99-100 Господарського процесуального кодексу України постановлено відповідну ухвалу, апеляційне провадження зупинено;

листом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №19-8255 вих. від 28.01.2020 на адресу суду скеровано оригінал рахунку за проведення експертизи №19-8255 від 16.01.2020, який згідно супровідного листа № 916/3181/17/8/2020 від 04.02.2020 спрямовано на адресу Фізичної особи-підприємця Максюти Оксани Юріївни та отримано останньою особисто 05.02.2020 (т. 3 а.с. 93);

вказаний рахунок апелянтом сплачено не було, у зв`язку з чим, дослідження в частині виконання почеркознавчої експертизи, призначеної у складі комплексної експертизи ухвалою суду від 18.11.2019, не проведено.

Як унормовано приписами ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодекс України).

Згідно з положеннями ч.ч. 1 - 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У світлі наведеного, викладені апелянтом обставини щодо наявності об`єктивних підстав неможливості оплати виставленого експертною установою рахунку №19-8255 від 16.01.2020 колегією суддів відхиляються як необґрунтовані, адже:

по-перше, неотримання апелянтом частини невикористаної плати за проведення технічної експертизи документу не є об`єктивною обставиною, що звільняє його від оплати вартості експертизи, зважаючи на те, що як ухвалою від 17.12.2018 про призначення комплексної експертизи, так і ухвалою від 18.11.2019 про призначення почеркознавчої експертизи, відповідний обов`язок покладено саме на нього. До того ж апелянтом не надано жодних доказів того, що ним вживались заходи задля отримання відповідних коштів в порядку, що визначені листом експертної установи від 17.01.2019 № 11/19-83/128, хоча зміст листа було доведено до його відома (про що свідчить долучена до клопотання копія);

по-друге, оригінал рахунку отримано апелянтом 05.02.2020, у той час, як карантин на території України запроваджено лише з 12.03.2020. Отже апелянт мав достатньо часу для сплати рахунку і доказів відсутності фінансової можливості для його оплати у вказаний проміжок часу апелянтом не надано;

по-третє, посилаючись на свій фінансовий стан, апелянт між тим не запропонував суду іншої експертної установи з більш прийнятними для нього умовами оплати, так само як і всупереч приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (щодо обов`язку доказування та подання доказів) не представив суду зробленого на його замовлення експертного висновку, який би відповідав вимогам ст. 98 Господарського процесуального кодексу України;

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Важливим елементом справедливого розгляду є рівність сторін. Наведене означає, що сторони користуються рівними правами, жодна із сторін не має отримувати суттєві переваги над іншою стороною чи сприятливіші умови для представлення своїх аргументів.

Колегія суддів зазначає, що апеляційне провадження у даній справі триває з серпня 2018 року. Апелянту надано процесуальну можливість на доведення власної позиції та спростування доводів іншої сторони у справі. Належно користуючись наданими процесуальними правами апелянт, враховуючи строк розгляду справи, мав достатньо часу для виконання покладених на нього обов`язків задля своєчасного проведення експертизи.

Отже, враховуючи, що вжиті судом заходи із забезпечення проведення експертного дослідження не призвели до складання відповідного висновку, колегія суддів, зважаючи на тривалість розгляду справи та інші наявні в її матеріалах докази, зібрані, у тому числі, і впродовж апеляційного перегляду, дійшла висновку в контексті гарантій ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року щодо розумного строку розгляду справи, про необхідність розгляду апеляційної скарги по суті за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю Транскарпатія (поклажодавець) та Фізичною особою-підприємцем Максютою Оксаною Юріївною (зберігач) було підписано договір відповідального зберігання №01 (договір), датований 26.12.2013.

Відповідно до п.1.1 договору поклажодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, за документами, які є невід`ємною частиною цього договору, передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку цього договору виставкові зразки (надалі майно).

Згідно п.1.2 договору майно передається на відповідальне зберігання на підставі видаткової накладної (додаток №1), в якій визначається перелік та вартість майна. Майно передається шляхом оформлення та підписання сторонами акту приймання-передачі майна (додаток №2).

Відповідальне зберігання за цим договором є платним.( п.1.3 договору).

Право власності на майно, що передано поклажодавцем на відповідальне зберігання, до зберігача не переходить ( п.1.4 договору).

За цим Договором, майно, що було передано на відповідальне зберігання повинно бути повернуто поклажодавцеві у схоронності (п. 1.5. договору).

За умовами п. 2.1, 2.2, 2.3 договору за зберігання майна поклажодавцем сплачується щомісячна винагорода у сумі 500 грн., шляхом перерахування коштів на рахунок зберігача, протягом 3-х банківських днів з дати отримання рахунку зберігача. Підставою для перерахування грошових коштів є надання зберігачем відповідного рахунку на сплату. Оплата здійснюється за фактичний час зберігання майна. Якщо поклажодавець після закінчення строку дії договору не забрав майно, він вносить плату за фактичний час зберігання майна.

Згідно п. 3.1.5 договору зберігач зобов`язаний повернути майно поклажодавцеві за першою вимого останнього.

Положення п 3.1.6 договору передбачають, що отримання та повернення майна оформлюється відповідно до умов п.1.2 цього договору.

Поклажодавець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі проводити оплату зберігачеві за зберігання майна. (п.4.1.2 договору)

Згідно п. 4.2.1 договору поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини).

Пунктом 5.3 договору визначено, що у випадку неповернення майна поклажодавцеві за першою вимогою, зберігач повинен виплатити поклажодавцеві неустойку у розмірі 0,5 % вартості майна за кожний день затримки.

Згідно п. 7.1, 7.2 договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.7.1. цього Договору, та закінчується 31.12.2014 року. Якщо жодна зі сторін не виступила з пропозицією про закінчення строку дії договору, він вважається пролонгованим на той же самий строк та на тих самих умовах.

Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

На виконання умов Договору сторонами підписано видаткову накладну №00021 від 26.12.2013, згідно якої загальна кількість переданого майна становить 41 одиницю, загальною вартістю з ПДВ 381 290,00 грн. (без ПДВ 317 741, 67 грн.), а саме: а саме: HOL Bergamo 3-1-1 496 ціна - 14 500 грн. (17400 грн. з ПДВ), HOL MIOARA ЗЕ -1 835 ціна - 11 100 грн. (13320 грн. з ПДВ), бібліотека МS ціна - 6 583, 33 грн. (7900 грн. з ПДВ), буфет розбірний (2 шт.) ціна - 3 416, 66 грн.(4100 грн. з ПДВ), сума - 6 833, 33 грн., комод ціна - 2 250 грн. (2700 грн. з ПДВ), комод 4S (4 шт.) ціна - 3 375 грн. (4050 грн. з ПДВ), сума - 13 500 грн., крісло BERGAMO ІІІ 329 ціна - 4 258, 33 грн. (5110 грн. з ПДВ), ліжко 1200*2000 (2 шт.) ціна - 1 583,33 грн. (1900 грн. з ПДВ), сума - 3 166,67 грн., ліжко 1600*2000 ціна - 2 166, 66 грн. (2600 грн. з ПДВ), ліжко 1800*2000 ціна - 2 666, 66 грн. (3200 грн. з ПДВ), ліжко 1800*2000 (2 шт.) ціна 3 041, 66 грн. (3650 грн. з ПДВ), сума 6 083, 33 грн., ліжко 1800*2000 TABLI PIELE ціна - 3 666, 67 грн. (4400 грн. з ПДВ), спальний гарнітур ціна - 25 333, 33 грн. (30400 грн. з ПДВ), спальний гарнітур ціна - 28 583, 33 грн. (34300 грн. з ПДВ), спальний гарнітур elegance ціна - 64 750 грн. (77700 грн. з ПДВ), спальний гарнітур elegance ціна - 32 250 грн. (38700 грн. з ПДВ), тумбочка (4 шт.) ціна - 1041, 66 грн. (1250 грн. з ПДВ), сума - 4 166, 67 грн., тумбочка (4 шт.) ціна - 1041, 66 грн. (1250 грн. з ПДВ), сума - 4 166, 67 грн., тумбочка SERTARE (2 шт.) ціна - 916, 66 грн. (1100 грн. з ПДВ), сума - 1 833, 33 грн., Хол DANIELA 496 ціна - 9 833, 33 грн. (11800 грн. з ПДВ), ОСОБА_2 3-1 496 ціна - 10 750 грн. (12900 грн. з ПДВ), Хол ОСОБА_1 3-2 ціна - 13 000 грн. (15600 грн. з ПДВ), шафа 2-х дверна USi GLISANTE ціна - 5 675 грн. (6810 грн. з ПДВ), шафа 2-х дверна USi GLISANTE ціна - 9 208,33 грн. (11050 грн. з ПДВ), шафа 2-х дверна ROMANTIQUE LUX ціна - 6 250 грн. (7500 грн. з ПДВ), шафа 2-х дверна ROMANTIQUE LUX ціна - 5 791,66 грн. (6950 грн. з ПДВ), шафа 3-х дверна USi GLISANTE ціна - 7 125 грн. (8550 грн. з ПДВ), шафа 3-х дверна MS LUX ціна 12 250 грн. (14700 грн. з ПДВ).

У матеріалах справи наявний також акт приймання-передачі від 26.12.2013, відповідно до якого поклажодавцем передано, а зберігачем прийнято на відповідальне зберігання майно, визначене в п. 1.1 договору, на загальну вартість 381 290,00 грн.

31.10.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю Транскарпатія звернулось до Фізичної особи - підприємця Максюти Оксани Юріївни з вимогами про повернення переданого на зберігання майна, які вручені останній 07.11.2017, про що свідчить повідомлення відділення поштового зв`язку з відміткою про вручення поштового відправлення (т. 1 а.с. 18).

Позивач за первісним позовом також доводив, що товари, що передані за видатковою накладною № 00021 від 26.12.2013 були придбані ним у S C. YANG International SRL та S. C. Monte Cristo Mobili SRL відповідно до укладених із вказаними фірмами контрактів №1 від 14.04.2011 (термін дії по квітень 2014 року з правом пролонгації) та №14/15.02.2012 від 15.02.2012 (термін дії до 31.12.2012 року на умовах щорічного продовження за мовчазної згоди сторін), що також підтверджується наявними у справі Деклараціями митної вартості: №305100000/2013/002349, №305100000/2012/000408, №305100000/2012/000960, №305100000/2012/000568, №305100000/2013/007309, №305100000/2013/001604, №305100000/2013/002089, №305100000/2013/007580, №305100000/2012/000542, №305100018/2012/004725, №305100018/2011/005533, транспортною накладною №ТТ02 від 23.02.2012, рахунками №2 від 15.02.2012, №53 від 05.04.2013, №186 від 03.10.2013, №46 від 26.03.2013, №194 від 11.10.2013, №12 від 15.02.2012, №79А від 05.08.2011, специфікаціями №11 від 09.02.2012, №36 від 06.03.2013, №88 від 09.09.2011.(т.1, а.с. 121 - 136)

Крім того, позивачем за первісним позовом до справи надано журнал-ордер і оборотно-сальдову відомість по рахунку 281 Товари на складі за грудень 2013 року, з якого вбачається, що товари згідно видаткової накладної №00021 від 26.12.2013 не є реалізованими, а містяться у залишку та на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю Транскарпатія .

Судом також встановлено, що на протязі дії договору Товариство з обмеженою відповідальністю Транскарпатія не сплачувало вартість послуг відповідального зберігання, на що у сукупності вказують долучені до матеріалів справи Фізичною особою-підприємцем Максютою Оксаною Юріївною довідки ПАТ ПроКредит Банк №42-1/18/171 від 02.04.2018, №42-2/18/170 від 02.04.2018, виписки по рахункам ФОП Максюти О.Ю. у АТ ПроКредит Банк 26059210094833.980 за період з 01.01.2013 року по 29.12.2015 року, 26004210094833.980 за період з 01.01.2013 року по 05.01.2016 року, 262010142543.980 за період з 01.01.2013 року по 18.03.2016 року, довідка Відділення Варненське АТ ОТП Банк № 507-05/1579 від 14.03.2018. (т. 1 а.с. 156 - 180).

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

За своїм змістом та правовою природою, правочин щодо якого виник спір, є договором зберігання та підпадає під правове регулювання норм ст.ст. 936-955 Цивільного кодексу України.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 937 Цивільного кодексу України, договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

За приписами ст. 936 вказаного Кодексу за договором зберігання одна сторона, зберігач, зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною, поклажодавцем, і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно зі ст. 938 Цивільного кодексу України, зберігач зобов`язаний зберігати річ упродовж строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Зберігач має право передати річ на зберігання іншій особі у разі, якщо він вимушений це зробити в інтересах поклажодавця і не має можливості отримати його згоду.

В силу положень ст. 943 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний виконувати свої обов`язки за договором зберігання особисто. Зберігач має право передати річ на зберігання іншій особі у разі, якщо він вимушений це зробити в інтересах поклажодавця і не має можливості отримати його згоду. Про передання речі на зберігання іншій особі зберігач зобов`язаний своєчасно повідомити поклажодавця. У разі передання зберігачем речі на зберігання іншій особі умови договору зберігання є чинними і первісний зберігач відповідає за дії особи, якій він передав річ на зберігання.

Згідно встановленої ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

За змістом ст. 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення ст. ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Фізична особа-підприємець Максюта О.Ю. зазначала, що наявність господарських та дружніх взаємин з Товариством з обмеженою відповідальністю Транскарпатія були підставою для підписання, за пропозицією Товариства договору відповідального зберігання №01 від 26.12.2013 без наміру створення правових наслідків. Умисність такого з боку Товариства з обмеженою відповідальністю Транскарпатія позивач за зустрічним позовом вбачає у тому, що договір було підписано ним влітку 2014 року, тобто, пізніше дати, якою датовано договір, з метою створити видимість відсутності товару у господарському обігу товариства.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Отже фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин заздалегідь знаючи, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Для визнання зобов`язання таким, що вчинено фіктивно, закон вимагає наявності таких умов: вина осіб, яка має прояв у формі умислу, спрямованого на вчинення фіктивного договору; такий умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладення договору; метою укладення такого договору є відсутність правових наслідків, обумовлених у договорі. Відсутність хоча б однієї із цих умов не дає підстав стверджувати, що зобов`язання вчинялося фіктивно. У фіктивних правовідносинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву (аналогічну правову позицію викладена у постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 909/330/16, від 01.11.2018 у справі № 910/18436/16).

Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 Господарського процесуального кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В матеріалах справи містяться засвідчені копії договору відповідального зберігання № 01 від 26.12.2013, а також видаткової накладної № 00021 від 26.12.2013 та акту приймання-передачі від 26.12.2013, які складені на виконання п. 1.2 договору.

Оригінали вказаних письмових доказів, представлених Товариством з обмеженою відповідальністю Транскарпатія згідно клопотання від 28.11.2018 (т. 2 а.с. 89), містять підписи обох сторін та скріплені печатками.

Крім того, як вбачається з представлених позивачем за первісним позовом доказів, зокрема, контрактів №1 від 20.11.2014, №14/15.02.2012 від 15.02.2012 та митних декларацій, товар, визначений видатковою накладною № 00021 від 26.12.2013 та актом приймання-передачі від 26.12.2013, придбано Товариством з обмеженою відповідальністю Транскарпатія у компаній S C. YANG International SRL та S. C. Monte Cristo Mobili SRL та за даними бухгалтерського обліку Товариства перебуває на його балансі, що підтверджується долученими до матеріалів справи журналом-ордером та відомостями по рахунку № 281 Товари на складі за грудень 2013 року.

Наведене, як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, спростовує твердження Фізичної особи - підприємця Максюти О.Ю. щодо умислу Товариства з обмеженою відповідальністю Транскарпатія у створенні видимості відсутності товару у господарському обігу Товариства.

Апелянт наполягає, що долучений до матеріалів справи акт приймання-передачі від 26.12.2013 ним не підписувався, а відтак позивачем за первісним позовом не доведено обставин передання майна не зберігання.

Вказаний доказ судом першої інстанції не прийнято до уваги з посиланням на те, що підпис Підприємця на акті суттєво відрізняється від підписів, проставлених на договорі відповідального зберігання № 01 від 26.12.2013 та видатковій накладній № 00021 від 26.12.2013.

Зважаючи на приписи ст. ст. 73, 76, 77, 99 Господарського процесуального кодексу України, з метою вирішення питань, що потребують спеціальних знань, судом апеляційної інстанції в межах апеляційного провадження було призначено комплексну почеркознавчу та технічну експертизу документів, а також почеркознавчу експертизу, на вирішення яких, у тому числі, виносились питання належності підпису та печатки на акті приймання-передачі від 26.12.2013 Фізичній особі-підприємцю Максюті О.Ю.

Між тим, експертне дослідження, з питань поставлених судом на вирішення судових експертів, проведене не було, у зв`язку з ненаданням на дослідження оригіналів документів, які містять вільні зразки відтиску печатки ФОП Максюта О.Ю. та несплатою виставлених експертною установою рахунків за проведення почеркознавчої експертизи.

За приписом ч. 4 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.

Як вже зазначалось судом, саме апелянт, посилаючись на неналежність письмового доказу, у світлі положень ст. ст. 42, 74, 81, 102 Господарського процесуального кодексу України, мав забезпечити надання вільних зразків відтиску печатки, витребуваних ухвалою від 25.01.2019, за період та у кількості, що визначені клопотанням експерта та Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, а також сплату виставлених експертною установою рахунків за проведення почеркознавчої експертизи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, висновки суду щодо реальності правочину та його виконання, апелянтом з допомогою належних та допустимих доказів не спростовано, як і не доведено обставин укладення спірного правочину в іншій термін, ніж в ньому зазначено.

Так само не доводять помилковості висновків суду й твердження апелянта щодо відсутності у нього за КВЕД такого виду діяльності як послуги зі зберігання майна та необхідного місця для зберігання поклажі.

Наразі, за змістом положень ст.ст. 936-955 Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини зберігання, надання відповідних послуг може здійснюватись суб`єктами господарювання, які не є професійними зберігачами та не надають їх на засадах підприємницької діяльності. В свою чергу, як вказано судом першої інстанції, правомірність зберігання Підприємцем поклажі не можна ставити в залежність від наявності у нього відповідного коду КВЕД.

Крім того, апелянт вказує, що здійснює підприємницьку діяльність з роздрібної торгівлі меблями, та з цією метою використовує торговий павільйон площею 125 кв.м.

За умовами п. 3.2.1 договору зберігачеві надано право користуватись майном, переданим йому на зберігання поклажодавцем, використовуючи його як виставковий зразок. Користування майном передбачає розташування його з метою демонстрації його третім особам як наглядного зразку, що реалізується.

Обставин відсутності можливості зберігання майна на площі розміром 125 кв.м., в обсязі відповідно до накладної №00021 від 26.12.2013, чи неможливості її зберігання в іншому місці, позивачем за зустрічним позовом не доведено.

За змістом апеляційної скарги апелянт також вказує, що договір відповідального зберігання № 01 від 26.12.2013 не містить такої істотної умови як місце фактичного зберігання майна.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що недосягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору має своїм наслідком неукладеність, а не недійсність правочину. В свою чергу, визначення договору як неукладеного в силу ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України може мати місце лише на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

При цьому, як обґрунтовано зазначено місцевим господарським судом, визначення місця зберігання не є обов`язковою істотною умовою такого виду договору відповідно до чинного законодавства, на розсуд сторін за їх власним волевиявленням не надано уваги умові щодо місця зберігання поклажі.

Так само не свідчать про фіктивність правочину й наведені апелянтом доводи щодо неотримання плати за надані послуги зберігання. Положення ст. 215 Цивільного кодексу України пов`язують недійсність правочину з недодержанням вимог закону сторонами в момент його вчинення, а не з обставинами виконання сторонами умов цього правочину.

Сам по собі факт невиконання сторонами правочину, за наявності такого невиконання, не означає, що укладено фіктивний правочин. Нездійснення розрахунків між сторонами оспорюваного договору не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати стягнення плати або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Враховуючи не спростовану за матеріалами справи дійсність спірного договору у світлі встановленої ч. 5 ст. 12 Цивільного кодексу України презумпції добросовісної та розумної поведінки сторін, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні зустрічного позову.

Нормами ч. 1 ст. 942 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Згідно з ч. 1 ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Пунктом 3.1.5 Договору встановлено обов`язок зберігача повернути майно поклажодавцю за першою вимогою останнього.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю Транскарпатія на адресу Фізичної особи-підприємця Максюти Оксани Юріївни направлено вимоги про повернення майна, переданого на зберігання на підставі договору відповідального зберігання № 1 від 26.12.2013, які отримані останньою 07.11.2017.

За загальним правилом, визначеним ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов`язання підлягає виконанню у строк (термін), встановлений у зобов`язанні.

У випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Тоді як невиконання або неналежне виконання відповідних обов`язків є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Наразі, будь-яких доказів повернення переданого на зберігання майна чи припинення відповідних зобов`язань іншим передбаченим законом способом, за спливом встановленого ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України строку, відповідачем, станом на момент прийняття оскаржуваного судового рішення, всупереч ст.ст.13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України до справи не надано.

При цьому належність обраного позивачем способу захисту, з огляду на передбачений п. 3.1.5 договору та закріплений ст. 949 Цивільного кодексу України обов`язок зберігача повернути поклажодавцю на його вимогу передану на зберігання річ, цілком узгоджується із визначеним п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів у вигляді примусового виконання обов`язку в натурі. У зв`язку з чим протилежні доводи апелянта з цього приводу відхиляються судовою колегією як необґрунтовані.

З урахуванням викладеного, апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Максюти Оксани Юріївни слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2018 у справі № 916/3181/17 - без змін.

Судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи, відповідно до правил, встановлених до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Максюти Оксани Юріївни залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2018 у справі № 916/3181/17 залишити без змін.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 26.05.2020, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Богацької Н.С. у період з 21.05.2020 по 22.05.2020 у відрядження, та 25.05.2020 у відпустці.

Головуючий суддя Н.С. Богацька

судді Н.М. Принцевська

А.І. Ярош