Рішення

від 27.05.2020 по справі 921/264/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 травня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/264/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП", вул. Космічна, 21, оф. 1002, м. Харків, 61145

до відповідача: Золотопотіцької селищної ради, вул. Данила Галицького, 107, смт. Золотий Потік, Тернопільської області, 48451

про стягнення 212 451, 28 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ:

23.04.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Укртранссервіс-Груп звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Золотопотіцької селищної ради про стягнення 212 451, 28 грн. заборгованості та 7 186,77грн судових витрат.

Підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем умов Договору постачання природного газу № 19-158 від 14.01.2019 та Договору № 219-19П про надання послуг з замовлення (бронювання) потужності від 01.05.2019, у зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість перед ТОВ Укртранссервіс-Груп на суму 212 451, 28 грн.

Також, Товариством з обмеженою відповідальністю Укртранссервіс-Груп у позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, згідно якого позивач поніс витрати на оплату судового збору за звернення до господарського суду із даним позовом у розмірі 3186,77грн та очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн, відшкодування яких просить покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 23.04.2020, головуючим суддею для розгляду справи №921/264/20 визначено суддю БурдуН.М.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №921/264/20; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

У визначений судом строк заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного без виклику сторін від сторін у встановлений законом строк не надано.

19.05.2020 Золотопотіцькою селищною радою подано відзив на позов №235/2-09 від 14.05.2020, у якому відповідач зазначає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення з огляду на те, що згідно договору про закупівлю та постачання природного газу N019-158 від 14 січня 2019 року сума договору становила 1 580 250, 00 грн. при ціні 9 030 грн. за 1000 м 3 газу, що становить в перерахунку 175 000 кубів. Незважаючи на те, що завдяки заходам з економії було спожито 160 122 кубів, але через коливання ціни на газ вартість спожитого газу склала 193 923, 31 грн, тобто більше за суму договору, яка було зареєстрована в Казначействі на оплату. Окрім того, вказана сума не була закладена в бюджеті селищної ради, у зв`язку із чим відсутньою є можливість здійснити оплату за спожитий газ.

20.05.2020 позивачем на електронну адресу суду надіслано заяву про уточнення позовних вимог №17/1-368-1 від 17.05.2020, у якій, переглянувши розмір позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача за Договором №19-158 від 14.01.2019 204 550,89 грн заборгованості, з яких: 193 932,31 грн боргу, 9 187,93 грн пені та 1 430,65 грн відсотків за користування грошовими коштами; за Договором №219-19П від 01.05.2019 - 5818,37 грн заборгованості, з яких: 4511,84 грн боргу, 353,85 пені, 50,29 грн 3% річних та 902,39 грн штрафу Крім того, до вказаної заяви долучено обґрунтований розрахунок позовних вимог в частині нарахування пені та 3% річних, копію вимоги щодо відшкодування коштів за перевищення обсягу замовленої потужності №51/1/20 від 23.01.2020.

21.05.2020 позивачем на електронну адресу суду надіслано заяву №17/1-368-2 від 21.05.2020, у якій він повідомляє, що примірник заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог з додатками направлено на електронну адресу відповідача zpotiksrada@ukr.net.

Розглянувши заяву представника позивача про уточнення позовних вимог №17/1-368-1 від 17.05.2020, суд зазначає наступне:

- пунктом 2 частини 2 статті 46 ГПК України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

- частиною 2 статті 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться;

- зі змісту поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог вбачається, що ТОВ "УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП" зменшує свої позовні вимоги стосовно первинно заявлених позовних вимог, а тому розцінюється судом, як заява про зменшення позовних вимог, та приймається судом до розгляду, отже справа №921/264/20 слухається з урахуванням вимог даної заяви.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи суд вважає достатніми для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне:

14 січня 2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-груп" як Постачальником, з однієї сторони, та Золопотіцькою селищною радою, як Споживачем, з другої сторони, укладено Договір про закупівлю/постачання природного газу №19-158 (надалі - Договір постачання), за умовами якого Постачальник зобов`язався поставити Споживачу природний газ за визначеним предметом закупівлі ДК 021:2015 - 09123000-7 - Природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому даним Договором, а Споживач зобов`язався прийняти газ та оплатити Постачальнику його вартість у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених даним Договором. Постачальник поставляє Споживачу газу в об`ємах, вказаних в розподільчій таблиці планового споживання газу в кожному календарному місяці, що міститься у п. 2.1 Договору №19-158.

У відповідності до п. 2.1 Договору №19-158 (в редакції Додаткової угоди №4 від 29.05.2019) постачальник передає споживачу газ в обсягах 131,57784 тис.куб.м. в тому числі по місяцях згідно об`ємів, вказаних в розподільчій таблиці планового споживання газу в кожному календарному місяці. Дані обсяги є плановими та можуть зменшуватись або збільшуватись залежно від реального фінансування видатків та потреб споживача.

Пунктом 3.2 Договору №19-158 (в редакції Додаткової угоди №4 від 29.05.2019) передбачено, що ціна за 1 000,00 куб. м. газу на момент укладення даного договору складає 11 889,04 грн. з ПДВ, а загальна вартість Договору склала 1 577 356 , 62грн.

Водночас, відповідно до укладеної Додаткової угоди №7 до Договору про закупівлю/постачання природного газу №19-158 від 14.01.2019, підписаної 12.02.2020, Сторони, зокрема, узгодили, що Постачальник передає Споживачу природний газ у січні 2020 року, у обсягах 26,5833 тис.куб.м., загальна вартість додаткової угоди складає 316 049,92 грн.

Відповідно до п.п.6.1.-6.2. Договору №19-158 розрахунки за поставлений газ здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника по факту постачання газу на підставі актів приймання-передачі, підписаних Сторонами, але не пізніше 20 - го числа місяця наступного за місяцем поставки. Датою оплати Споживачем газу є дата надходження грошових коштів на рахунок Постачальника.

У пункті 8.2. Договору №19-158 Сторони правочину узгодили, що у разі, якщо Споживач не здійснить оплату відповідно до п.п. 6.1-6.2 названого Договору, то Постачальник має право стягнути пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 10.1 Договору постачання сторони визначили, що останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання усіх його умов. В подальшому, відповідно до підписаної між Сторонами правочину Додаткової угоди №6 від 26.12.2019 до вказаного Договору, строк його дії було продовжено на строк, достатній для проведення процедури закупівлі по початку 2020 року в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної у Договорі, відповідно до п.9.3 Договору.

У п.8.2 Договору №19-158 Сторони узгодили, що у разі, якщо Споживач не здійснить оплату відповідно до п.п. 6.1., 6.2. цього Договору, Постачальник має право стягнути пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

01.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Укртранссервіс-Груп та Золопотіцькою селищною радою з метою забезпечення можливості постачання природного газу за Договором №19-158 від 14.01.2019 укладено договір №219-19П надання послуг з замовлення (бронювання) потужності ( надалі - Договір №219 -19П ), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується протягом періоду строку дії даного Договору надавати послуги із замовлення (бронювання) потужності на умовах даного Договору. Сторони погодили розмір замовлення (бронювання) потужності на загальний об`єм 23,919 тис.куб.м., планові обсяги у розрізі кожного газового місяця визначено у таблиці, що міститься у п. 3.1 вказаного Договору.

Відповідно до п. 7.1. Договору №219-19П вартість Послуг із замовлення (бронювання) потужності на 1000 куб.м. на добу становить 188,63 грн з ПДВ, а загальна вартість даного Договору складається із суми вартості усіх обсягів Газу, поставленого протягом усіх Газових місяців та наданих послуг із замовлення (бронювання) потужності протягом строку дії даного Договору та не може перевищувати 4 511,84 грн ( п. 7.2.Договору №219-19П).

Згідно п.8.2 Договору №219-19П оплата за послуги з замовлення (бронювання) потужності у відповідному Газовому місяці (розрахунковому періоді) проводиться Споживачем виключно грошовими коштами відповідно до узгоджених Сторонами замовлення (бронювання) потужності на відповідний Газовий місяць у наступному порядку:

- в строк до 10-го числа розрахункового періоду (Газового місяця) постачання (споживання) газу, Споживач сплачує на рахунок Постачальника 30% від загальної вартості Послуг із замовлення (бронювання) потужності;

- в строк до 20-го числа розрахункового періоду (Газового місяця) постачання (споживання) газу, Споживач сплачує на рахунок Постачальника 30% від загальної вартості Послуг із замовлення (бронювання) потужності;

- в строк до 30-го числа розрахункового періоду (Газового місяця) постачання (споживання) газу, Споживач сплачує на рахунок Постачальника 30% від загальної вартості Послуг із замовлення (бронювання) потужності;

- в строк до 5-го числа місяця наступного за розрахунковим періодом (Газовим місяцем) постачання (споживання) газу - Споживач здійснює кінцевий розрахунок, а саме 10 % вартості Послуг із замовлення (бронювання) потужності.

Також у п.10.2 Договору №219-19П сторони погодили, що у разі порушення строків оплати (несплати або несвоєчасної сплати) Споживач за письмовою вимогою Постачальника, укладеною та направленою відповідно до п. 10.8 даного Договору, сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов`язання по оплаті. Окрім цього, відповідно до п. 10.3 Договору №219-19П в разі наявності заборгованості Споживача за даним договором більше ніж на 15 (п`ятнадцять календарних днів), Споживач додатково до пені сплачує за письмовою вимогою Постачальника штраф в розмірі 20% (двадцять відсотків) від суми заборгованості.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), а саме цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (п. 1 ст. 193 ГК України).

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору №19-158 від 14.01.2019, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Щодо укладеного між сторонами Договору №218-19П від 01.05.2019, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в тому числі Глави 63 Цивільного кодексу України.

Так відповідно до приписів ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України, у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписами з ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Відповідно до п. 10 р. ІІ Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015, споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газоспоживання. Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу за цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об`ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеного договором постачання природного газу. При цьому постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VI цим Правил.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору №19-158 (в редакції Додаткової угоди №7 від 12.02.2020) позивач у січні 2020 поставив відповідачу природній газ в кількості 16,311856 тис. куб. м. на загальну суму 193 932,31 грн. з ПДВ, що підтверджується актом приймання - передачі природного газу №1182 від 31.01.2020, підписаного сторонами та засвідченого відтисками печаток юридичних осіб.

Також позивачем на виконання умов Договору №219-19П надав Споживачу послуги із замовлення (бронювання) потужності у травні 2019 року на суму 6,23 грн. з ПДВ, що підтверджується актами наданих послуг №2386 від 31.05.2019, у червні - на суму 5,84 грн. з ПДВ (акт №2685 від 30.06.2019), у липні - на суму 6,23 грн. з ПДВ (акт №3052 від 31.07.2019), у серпні - на суму 6,23 грн. з ПДВ (акт №3309 від 31.08.2019), у вересні - на суму 6,04 грн. з ПДВ акт №3723 від 30.09.2019), у жовтні - на суму 325,13 грн. з ПДВ (акт №4403 від 31.10.2019), у листопаді - на суму 3382,48 грн. з ПДВ (акт №5681 від 30.11.2019), у грудні - на суму 773,66 грн. з ПДВ (акт №6681 від 31.12.2019).

Поряд з цим, зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого у позивача у січні місяці 2020 природного газу та надані у травні-грудні 2019 послуги із замовлення (бронювання) відповідач не виконав, а відтак заборгованість відповідача за постачання природного газу станом на день заявлення позову складає 193932,31 грн., а за надання послуг із замовлення (бронювання) потужності - 4511,84 грн.

Серед іншого наявна сума заборгованості за поставлений газ підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за Договором №19-158 від 14.01.2019, проведеного станом на 25.03.2020, підписаного представниками сторін даного правочину та засвідченого відтисками їх печаток без жодних зауважень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс-Груп" про стягнення з Золотопотіцької селищної ради 193932,31 грн. вартості поставленого газу та 4511,84 грн боргу за надання послуг із замовлення (бронювання) потужності підлягають до задоволення як правомірно заявлені і документально підтверджені. Доказів зворотного відповідачем не подано, а судом не здобуто.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 9 187,93 грн пені та 1 430,65 грн 3% відсотків річних за користування грошовими коштами за Договором №19-158, а також 369,76 грн пені, 54,72 грн 3% річних та 902,39 грн штрафу за Договором №219-19П за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань згідно з умовами вказаних Договорів (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог ), судом встановлено таке.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено можливість кредитора вимагати у боржника за прострочення саме грошового зобов`язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, як це передбачено ч. 3 ст. 692 ГПК України.

Позивачем здійснено нарахування 1430,65 грн 3% річних за період з 21.02.2020 по 20.05.2020 по Договору № 19-158, а також 50,29 грн 3% річних за Договором №219-19П за період з 06.01.2020 по 20.05.2020.

Суд, здійснивши власний арифметичний перерахунок заявлених до стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, дійшов висновку, що до стягнення підлягають 1430,65 грн 3% річних за період з 21.02.2020 по 20.05.2020 по Договору № 19-158, а також 50,29 грн 3% річних за Договором №219-19П за період з 06.01.2020 по 20.05.2020, як правомірно та обґрунтовано заявлені.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно п.8.2 Договору №19-158 Сторони узгодили, що у разі, якщо Споживач не здійснить оплату відповідно до п.п. 6.1., 6.2. цього Договору, Постачальник має право стягнути пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, що згідно здійсненого позивачем розрахунку за період з 21.02.2020 по 20.05.2020 становить 9187,93 грн.

Також у п.10.2 Договору №219-19П сторони погодили, що у разі порушення строків оплати (несплати або несвоєчасної сплати) Споживач за письмовою вимогою Постачальника, укладеною та направленою відповідно до п. 10.8 даного Договору, сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов`язання по оплаті, що відповідно до розрахунку позивача за період з 06.01.2020 по 20.05.2020 становить 353,84 грн.

Нарахування та сплата штрафних санкцій, визначених у п.п. 10.2, 10.3, 10.4 та 10.7 даного Договору, відшкодування збитків та будь-яка компенсація за даним Договором здійснюється на підставі Письмової вимоги Сторони, яка має право на застосування/нарахування таких санкцій, і у строки, визначені у такій письмовій заяві, Письмова вимога має бути направлена іншій Стороні.

На виконання вимог вказаного пункту Договору №219-19П, позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу №51/1/20 від 23.01.2020 про відшкодування позивачу збитків у розмірі 4 511,84 , заподіяних перевищенням замовленої потужності газу.

Окрім цього, відповідно до п. 10.3 Договору №219-19П в разі наявності заборгованості Споживача за даним договором більше ніж на 15 (п`ятнадцять календарних днів), Споживач додатково до пені сплачує за письмовою вимогою Постачальника штраф в розмірі 20% (двадцять відсотків) від суми заборгованості, що, як заявлено позивачем, становить 902,39 грн.

Господарський суд, враховуючи положення названих норм законодавства, умови Договорів №19-158, №219-19П та матеріали справи, оцінивши поданий позивачем розрахунок, а також, здійснивши власний арифметичний перерахунок в розмірі, дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення 9 187,93 грн пені за Договором №19-158 за період з 21.02.2020 по 20.05.2020, а також 369,76 грн пені за період з 06.01.2020 по 20.05.2020, 902,39 грн штрафу за Договором №219-19П, як обґрунтовано заявлених та належним чином доведених.

Щодо посилання відповідача у відзиві на позов №235/2-09 від 14.05.2020, як для підставу відмови в позові, на те, що згідно Договору про закупівлю та постачання природного газу N019-158 від 14 січня 2019 року загальна сума договору становила 1 580 250, 00 грн. при ціні 9 030 грн. за 1000 м 3 газу, що становить в перерахунку 175 000 кубів. І хоча Споживачем з метою економії було спожито 160 122 кубів, проте, з огляду на коливання ціни на газ, вартість спожитого газу склала 193 923, 31 грн. Дані твердження суд оцінює критично, з огляду на встановлені у справі обставини щодо укладення між сторонами правочину Додаткової угоди №7 від 12.02.2020 до Договору про закупівлю/постачання природного газу №19-158 від 14.01.2019, умовами якої, зокрема, визначено, що Постачальник передає Споживачу природний газ у січні 2020 року, у обсягах 26,5833 тис.куб.м., загальна вартість додаткової угоди складає 316 049,92 грн. Наведене свідчить, що ані кількість, ані вартість спожитого у січні 2020 року газу не перевищила узгоджені між сторонами обсяги та вартість газу.

Твердження ж відповідача про неналежне бюджетне фінансування суд також не бере до уваги, з огляду на таке.

Згідно частини першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Частина 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Також, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права. Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічна позиція викладена у поставі Верховного Суду від 04.06.2018 у справі №908/3519/16.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідач розрахунок позивача не спростував, будь-яких заперечень щодо необґрунтованості розрахунку суду не надав.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Укртранссервіс-Груп підлягають до задоволення і до стягнення з Золотопотіцької селищної ради належить 204 550,89 грн заборгованості, а саме: за Договором №19-158 від 14.01.2019 204 550,89 грн: 193 932,31 грн боргу, 9 187,93 грн пені та 1 430,65 грн відсотків за користування грошовими коштами; за Договором №219-19П від 01.05.2019 5818,37 грн заборгованості, з яких: 4511,84 грн боргу, 353,85 пені, 50,29 грн 3% річних та 902,39 грн штрафу, як обґрунтовано заявлені та по суті не оспорені відповідачем.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зазначена норма процесуального законодавства кореспондується з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Слід зазначити, що за подання до суду позовної заяви №17/1-371 від 21.04.2020 з вимогою майнового характеру (стягнення 212 451,28 грн) позивачем згідно платіжного доручення № 1561 від 21.04.2020 сплачено судовий збір в сумі 3186 грн 77 коп.

Зарахування судового збору в сумі 3186 грн 77 коп. згідно вказаного вище платіжного доручення до Державного бюджету України судом перевірено перед постановленням ухвали від 28.04.2020 про відкриття провадження у справі № 921/264/20.

З урахуванням зменшеної за заявою позивача суми позовних вимог, суд вважає за необхідне витрати по сплаті судового збору в сумі 3155,54 грн (розрахованої відповідно до суми зменшених позовних вимог), відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, відшкодувати позивачу за рахунок відповідача відповідно до суми задоволених судом позовних вимог.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, у разі зменшення розміру позовних вимог. У випадках, встановлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

І так як судом за заявою позивача зменшено позовні вимоги, а тому позивач може звернутися до суду з відповідним клопотанням про повернення сплаченого судового збору в цій частині (31,23 грн).

Окрім того, предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача 4 000 грн витрат на правову допомогу адвоката.

Згідно з ст. ст. 55, 131-2 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Ст. 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в сумі 4 000 грн до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії:

- укладеного між адвокатом Макаровим С.О. та ТзОВ "Укртранссервіс-груп" Договору про надання послуг з правової (адвокатської) допомоги №17/1 від 09.01.2019 щодо захисту інтересів останнього з питань стягнення простроченої заборгованості за поставлений природний газ;

- акту приймання-передавання наданих послуг № 1 від 31.03.2020;

- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 000476 від 21.09.2018 та ордеру від 07.02.2019 на надання правової допомоги за Договором № 17/1 від 09.01.2019;

- платіжне доручення №1549 від 16.04.2020 на суму 4000 грн, призначення платежу: Оплата за надання послуг згідно договору №17/1 від 09.01.2019 .

У розділі 2 Договору №17/1 від 09.01.2019 сторони погодили, що Адвокат надає правову допомогу на будь-якій стадії господарського процесу, здійснює представництво інтересів Клієнта з моменту підписання Договору, крім випадків передбачених чинним законодавством. Правова допомога надається у формі представництва інтересів Клієнта у господарському суді, а також підготовка, написання, направлення господарського позову та інших процесуальних документів. Для виконання доручення за цим Договором Адвокат наділяється правами наданими Клієнту та несе обов`язки передбачені розділом 3 даного Договору та нормами чинного законодавства.

Слід зазначити, що позовні матеріали підготовлені адвокатом належним чином. Зокрема, текст позовної заяви містить виклад обставин справи, нормативно-правове обґрунтування позовних вимог та обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми боргу. До позовної заяви долучено усі необхідні для розгляду спору документи.

Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, господарський, суд вважає заявлену до стягнення ТзОВ "Укртранссервіс-груп" суму витрат на правничу допомогу в розмірі 4 000 грн доведеною, розумною та обґрунтованою.

Враховуючи наведене вище, витрати на правову допомогу адвоката в сумі 4 000 грн, в силу приписів ст. 129 ГПК України, покладається судом на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 13, 74, 129, 231, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Золотопотіцької селищної ради, вул. Данила Галицького, 107, смт. Золотий Потік, Тернопільської області, 48451 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссервіс - груп" (вул. Космічна, 21, оф. 1002, м. Харків, ідентифікаційний код 39869593) 210 369 (двісті десять тисяч триста шістдесят дев`ять) грн 26 коп. заборгованості, 3155 (три тисячі п`ятдесят п`ять) грн. 54 коп. в повернення сплаченого позивачем судового збору та 4 000 витрат на правову допомогу адвоката.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено 27.05.2020р.

Суддя Н.М. Бурда