Рішення

від 25.05.2020 по справі 924/20/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2020 р. Справа № 924/20/20

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Тімбер" м. Кам`янець - Подільський Хмельницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль - Україна" м. Кам`янець - Подільський Хмельницької області

про стягнення 302 539,21 грн.

Представники сторін:

позивача: Коробей Т.Д. - адвокат, діє згідно ордеру ХМ №040116 від 28.12.2019

Скавренюк О.І. - директор

відповідача: Шумило А.О. - юрисконсульт, член дирекції, діє згідно рішення учасника від 20.05.2019, довіреності №03/10/19 від 03.10.2019

Рішення ухвалюється 25.05.2020, оскільки в судовому засіданні 13.05.2020 оголошувалась перерва.

У судовому засіданні згідно зі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

08.01.2020 до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Тімбер" м. Кам`янець - Подільський Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль - Україна" м.Кам`янець-Подільський Хмельницької області про стягнення 320440,63 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що на виконання договору поставки №1/11 від 01.11.2018 року та додатку №1 до нього позивач за період з 21.01.2019 по 21.02.2019 поставив відповідачу тару та пакувальні матеріали на суму 785100,00грн., що підтверджується розрахунком та підписаним відповідачем актом звірки. Як зазначає позивач, відповідач допустив порушення умов договору в частині оплати переданого товару, у зв`язку із чим в останнього виникла заборгованість в сумі 265999,20 грн. Крім того, враховуючи вищевказане порушення, позивач заявив до стягнення з відповідача 40757,07 грн. пені, 7234,80 грн. інфляційних втрат та 6449,56 грн. 3% річних.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 08.01.2020 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.

Ухвалою суду від 17.01.2020 (після усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 13.01.2020) позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Тімбер" м. Кам`янець - Подільський Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль - Україна" м.Кам`янець - Подільський Хмельницької області про стягнення 320440,63 грн. в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12 лютого 2020 року.

Відповідач у відзиві на позов від 03.02.2020 не погоджується із позовними вимогами та вказує, що всупереч нормам чинного законодавства та п.п. 8.3, 8.4 укладеного між сторонами договору поставки №1/11 від 01.11.2018 позивачем не дотримано процедури досудового врегулювання спору. Зазначає, що він не отримував будь-яких претензій чи листів з вимогою сплатити заборгованість. За умовами п.6.2.2 договору зобов`язання з оплати товару виникає на підставі виставленого рахунку - фактури. Враховуючи, що позивач не виставляв рахунків, у відповідача не виник обов`язок з оплати товару, а звернення із даним позовом є передчасним. Крім того, відповідач вказує, що наявний в матеріалах справи акт звірки є неналежним доказом у даній справі, оскільки стосується договору №01/11 від 01.11.2013.

Позивач у відповіді на відзив не погоджується із твердженням відповідача про те, що строк оплати за отриманий товар не настав, оскільки п. 5.1 договору передбачено 100% передоплату, а факт отримання товару відповідачем підтверджено його підписом та відтиском печатки на накладних. Також позивач вказує, що досудовий порядок врегулювання спору є правом, а не обов`язком позивача. Зазначає, що вказана у акті звірки дата договору є опискою.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив вказує, що наданий позивачем акт звірки складений по іншому договору поставки № 01/11 від 01.11.2013 та сам по собі не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій. Твердження позивача про визначення в договорі порядку оплати у вигляді 100% передоплати спростовуються, на думку відповідача, п.п. 5.1, 2.4 договору. Також відповідач повідомляє, що ТОВ "Модуль - Україна" не отримувало продукцію по накладним доданим до позовної заяви, а належних та допустимих доказів здійснення факту поставки позивачем не надано. Зазначає, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні не є первинними документами, оскільки не містять усіх необхідних реквізитів, зокрема вони не містять відомостей, що дають змогу ідентифікувати осіб, що на думку позивача підписували їх, відсутні будь-які відомості про надання повноважень підписантам, відсутні відомості про місце складання спірних документів. Звертає увагу, що позивач не надав до суду жодної довіреності на отримання товару уповноваженими представниками ТОВ "Модуль-Україна", а самі накладні підписані невідомо ким. Печатка, що міститься на накладних не відповідає формі печатки відповідача.

Позивач у додаткових поясненнях з врахуванням заперечень на відповідь на відзив вказує, що підписання відповідачем акту звірки взаємних розрахунків свідчить про визнання ним свого боргу, а посилання відповідача на порушення при оформленні первинних документів вказує на ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України.

У підготовчому засіданні 12.02.2020 суд прийняв заяву позивача про збільшення позовних вимог (предмет спору 323498,41 грн., в тому числі 265999,20 грн. - основний бог, 42481,21грн. - пеня, 7234,80грн. - інфляційні втрати, 7783,20 грн. - 3% річних) та оголосив перерву до 02.03.2020, інформацію про що занесено до протоколу судового засідання.

В підготовчому засіданні 02.03.2020 суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та на підставі п.3 ч.2 ст.183 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відклав підготовче засідання на 19 березня 2020 року.

Згідно ухвали суду від 19.03.2020 суд відклав підготовче засідання у справі №924/20/20 на 08 квітня 2020 року.

У відповідності до ухвали суду від 08.04.2020 суд відмовив позивачу у прийнятті уточненої позовної заяви в частині підстави позову, залишив без розгляду позов ТОВ "Голд Тімбер" до ТОВ "Модуль - Україна" в частині позовних вимог про стягнення 20959,20грн. заборгованості, закрив підготовче провадження у справі № 924/20/20 та призначив справу № 924/20/20 до судового розгляду по суті на 16 квітня 2020 року.

Ухвалою суду від 16.04.2020 відкладено судове засідання для розгляду справи по суті на 13 травня 2020 року.

В судовому засіданні 13.05.2020 суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про продовження строку розгляду справи по суті до 25.05.2020 включно на підставі п.4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України та оголошення перерви в судовому засіданні до 25.05.2020.

Представник позивача в судовому засіданні 25.05.2020 підтримує позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача проти позову заперечує та просить у задоволенні позову відмовити.

У додаткових поясненнях з врахуванням заперечення на відповідь на відзив позивач заявляв клопотання про винесення судом окремої ухвали в Кам`янець-Подільський МВ ГУНП у Хмельницькій області з метою притягнення посадових осіб ПАТ "Модуль-Україна" до кримінальної відповідальності. В обґрунтування клопотання зазначав, що оскільки відповідач заперечує факт отримання товару, то позивач вважає, що посадові особи відповідача умисно допустили порушення в оформленні первинного документу (накладних), не зазначивши посади та прізвища, щоб в незаконний спосіб заволодіти матеріальними цінностями, належними позивачу. Це вказує на ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України.

Згідно ч. 1 ст. 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, який повинен надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк (ч. 11 ст. 246 ГПК України).

Суд враховує, що недоліки в оформленні накладних, на підставі яких позивач заявив позовні вимоги, підлягають дослідженню та оцінці під час розгляду та вирішення даної судової справи. Заперечення відповідача з приводу факту отримання товару за даними накладними є правом відповідача, яке узгоджується із приписами ст.ст. 13, 165 ГПК України. За таких обставин суд не вбачає підстав для винесення окремої ухвали.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач заявляв клопотання про залишення позову без розгляду в порядку, передбаченому п. 8 ст. 226 ГПК України. В обґрунтування вказаного клопотання зазначав, що ТОВ "Голд Тімбер" не надав на вимогу суду обґрунтованого розрахунку ціни позову, тому є підстави для залишення позову без розгляду.

Розглядаючи вказане клопотання суд зазначає, що згідно п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Частиною 3 ст. 162 ГПК України визначено, що позовна заява повинна містити, зокрема зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Суд приймає до уваги, що звертаючись до суду із позовом про стягнення 320440,63 грн., позивач зазначив ціну позову та долучив до матеріалів позовної заяви розрахунок заявлених до стягнення сум, в зв`язку із чим вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 924/20/20 згідно ухвали суду від 17.01.2020.

Під час проведення підготовчого засідання суд у відповідності до ч. 2 ст. 182 ГПК України роз`яснював позивачу про відсутність в матеріалах справи документального підтвердження вимог про стягнення основного боргу в розмірі 20959,20 грн. та його право подати додаткові розрахунки заявленої до стягнення суми та докази, що не може свідчити про недотримання позивачем приписів ч. 3 ст. 162 ГПК України.

За таких обставин зважаючи на те, що позовна заява ТОВ "Голд Тімбер" була подана з додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 ГПК України, у суду відсутні підстави для залишення позову без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Також суд звертає увагу, що ухвалою суду від 08.04.2020 позов в частині позовних вимог про стягнення 20959,20 грн. заборгованості залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України (за заявою позивача).

В судовому засіданні 25.05.2020 під час дослідження наявних в матеріалах справи доказів представник відповідача заявив усне клопотання про витребування у позивача оригіналів накладних №17 від 08.02.2019, №18 від 13.02.2019, №19 від 13.02.2019, №20 від 13.02.2019, №22 від 19.02.2019, №23 від 19.02.2019, №24 від 21.02.2019.

Зважаючи на приписи ст. 207 ГПК України суд залишив вказане клопотання без розгляду, оскільки відповідач не навів поважних причин, з яких вказане клопотання не було заявлено в підготовчому провадженні. Крім того, суд врахував, що на початку судового засідання суд у відповідності до приписів ч. 1 ст. 207 ГПК України з`ясовував у представників сторін, чи мають вони заяви чи клопотання, які не були заявлені в підготовчому провадженні. У сторін не було будь-яких заяв та клопотань, що підтверджується звукозаписом судового засідання.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.

01.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Голд Тімбер" (далі - постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" (далі - покупець) укладено договір поставки №1/11 (далі - договір), згідно п. 1.1 якого постачальник зобов`язується систематично постачати та передати у власність покупця тару дерев`яну для пакування рулонної сталі та профільованого металевого настилу, інші вироби з деревини, згідно додатків до договору (далі по тексту - товар), а покупець зобов`язується своєчасно приймати та оплачувати товар на умовах цього договору.

Конкретний обсяг та ціна узгоджуються сторонами в рахунках-фактурах, видаткових накладних на підставі отриманих письмових заявок покупця (п. 1.2 договору).

Згідно п. 2.1 договору ціна товару, що поставляється вказується в рахунках-фактурах.

Відповідно до п. 2.2 договору загальна сума договору та ціни на продукцію, можуть бути змінені постачальником в односторонньому порядку у випадках подорожчання сировини, енергії, послуг і транспортних тарифів, про що постачальник письмово повідомляє покупця. При недосягненні згоди з ціною кожна зі сторін має право відмовитися від договору в односторонньому порядку, письмово попередивши про це іншу сторону.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що оплата здійснюється на розрахунковий рахунок постачальника із зазначенням у платіжному дорученні дати і номера рахунку-фактури.

Розрахунки між сторонами можуть проводитися з відстрочкою платежу за поставлений товар на термін не більше 10 календарних днів. У цьому випадку сторони укладають додаткову угоду (п.2.4 договору).

За умовами п. 3.1 договору сторони дійшли згоди, що базисні умови поставки товару будуть визначатись ИНКОТЕРМС -2010. Поставка товару здійснюється на умовах поставки EXW - склад постачальника (Хмельницька обл., м. Кам`янець - Подільський, проспект Грушевського, 1/14) (п.3.2 договору). Передача товару оформляється підписанням відповідної видаткової накладної. При підписанні видаткової накладної представник покупця повинен обов`язково мати при собі довіреність встановленої форми на отримання матеріальних цінностей, яку він повинен передати представнику постачальника до підписання накладної. Покупець набуває право власності на товар з моменту підписання видаткової накладної та отримання товару уповноваженим представником покупця (п. 3.4 договору).

Згідно п. 5.1 договору оплата узгодженої сторонами у накладній (рахунку) партії товару, що поставляється за цим договором, здійснюється на умовах 100% передоплати за товар/партію товару. Строк оплати товару визначається у рахунку-фактурі.

Розрахунки здійснюються покупцем у безготівковій формі, у національній валюті, відповідно до чинного законодавства за реквізитами постачальника, зазначеними у цьому договорі (п. 5.2 договору).

Відповідно до п. 6.2.2 договору покупець зобов`язаний оплатити товар згідно рахунку-фактури у строки, що встановлені даним договором.

Пунктом 7.3 договору сторони визначили, що в разі порушення строку оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Цей договір набирає чинності після його підписання і діє до 31 грудня 2018 року та пролонгується на кожний наступний рік, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору сторони не заявлять про своє бажання припинити його дію.

Договір підписано та скріплено відтисками печаток сторін.

01.11.2018 між сторонами підписано додаток №1 до договору поставки № 1/11 від 01.11.2018, згідно п.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товар по кількості та якості, відповідно заявки покупця: піддони за ціною 3200,00грн., брус обрізний за 1 м.куб. - 3500,00грн., пиломатеріали обрізні ІІІ сорт за 1 м.куб. - 3000,00грн., упорний брус за 1 м. куб. - 3000,00грн., щити дерев`яні - 860,00грн.

За умовами п. 2 додатку №1 в разі порушення строку оплати покупець сплачує постачальнику пеню, визначену у п. 7.3 договору поставки №1/11 від 01.11.2018 року.

У матеріалах справи знаходяться накладні №17 від 08.02.2019 на суму 49560,00грн., №18 від 13.02.2019 на суму 25140,00грн., №19 від 13.02.2019 на суму 28800,00грн., №20 від 13.02.2019 на суму 2820,00грн., №22 від 19.02.2019 на суму 59940,00грн., №23 від 19.02.2019 на суму 19740,00грн., №24 від 21.02.2019 на суму 59040,00грн., згідно яких товариство з обмеженою відповідальністю "Голд Тімбер" передало товариству з обмеженою відповідальністю "Модуль - Україна" товар (піддони, упорний брус, брус обрізний, пиломатеріали обрізні ІІІ сорт, щити дерев`яні) на загальну суму 245040,00 грн. Накладні містять підписи представників сторін та відтиски печаток сторін, у тому числі товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль - Україна".

Крім того, в матеріалах справи наявний договір №01/11 від 01.11.2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Голд Тімбер" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" (покупець) та складені на його виконання накладні, за умовами яких здійснювалась поставка товару, зокрема: №161 від 17.08.2017 на суму 18180,00грн., №146 від 01.08.2017 на суму 18852,00грн., №193 від 13.09.2017 на суму 4320,00грн., №299 від 29.11.2017 на суму 5352,00грн., виписки по особовому рахунку позивача, акт звірки взаємних розрахунків між сторонами за період: січень - жовтень 2017 року за договором №01/11 від 01.11.2013.

13.03.2019 ТОВ "Голд Тімбер" зверталось до ТОВ "Модуль-Україна" з листом № 1/3, в якому просило протягом трьох календарних днів погасити заборгованість за договором поставки № 1/11 від 01.11.2018 у розмірі 454200,00 грн.

Згідно акта звірки взаємних розрахунків між сторонами за період: січень - жовтень 2019 за договором №01/11 від 01.11.2013, станом на 31.10.2019 заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль - Україна" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Тімбер" становить 265999,20грн.

В зв`язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань позивач нарахував відповідачу з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог 42481,21грн. пені, 7234,80грн. інфляційних втрат та 7783,20 грн. 3% річних та звернувся до суду із даним позовом.

На підтвердження понесених витрат на оплату правової допомоги позивач долучив до матеріалів справи договір № 11/19 про надання правової допомоги від 28.11.2020, укладений між адвокатом Коробей Т.Д. та ТОВ "Голд Тімбер", ордер ХМ №040116 від 26.12.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Коробей Т.Д. серія НОМЕР_1 від 10.04.2019, акти виконаних робіт (послуг) станом на 19.12.2019 на суму 2000,00 грн., станом 12.02.2020 на суму 2900,00 грн., станом на 25.05.2020 на суму 4000,00 грн., рахунок - фактуру №1 від 28.11.2019 на суму 4000,00грн. та платіжне доручення №89 від 29.11.2019, згідно якого ТОВ "Голд Тімбер" сплатило адвокату Коробей Т.Д. 4000,00грн. за послуги згідно рахунку №1 від 28.11.2019.

Аналізуючи надані докази та пояснення представників сторін, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2018 між сторонами укладено договір поставки №1/11, згідно п. 1.1 якого позивач зобов`язався систематично постачати та передати у власність відповідача тару дерев`яну для пакування рулонної сталі та профільованого металевого настилу, інші вироби з деревини, згідно додатків до договору (далі по тексту - товар), а відповідач зобов`язався своєчасно приймати та оплачувати товар на умовах цього договору.

За умовами п. 3.1 договору сторони дійшли згоди, що базисні умови поставки товару будуть визначатись ИНКОТЕРМС -2010. Поставка товару здійснюється на умовах поставки EXW - склад постачальника (Хмельницька обл., м. Кам`янець - Подільський, проспект Грушевського, 1/14) (п.3.2 договору). Передача товару оформляється підписанням відповідної видаткової накладної. При підписанні видаткової накладної представник покупця повинен обов`язково мати при собі довіреність встановленої форми на отримання матеріальних цінностей, яку він повинен передати представнику постачальника до підписання накладної. Покупець набуває право власності на товар з моменту підписання видаткової накладної та отримання товару уповноваженим представником покупця (п. 3.4 договору).

01.11.2018 між сторонами підписано додаток №1 до договору поставки № 1/11 від 01.11.2018, згідно п.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товар по кількості та якості, відповідно заявки покупця: піддони за ціною 3200,00грн., брус обрізний за 1 м.куб. - 3500,00грн., пиломатеріали обрізні ІІІ сорт за 1 м.куб. - 3000,00грн., упорний брус за 1 м. куб. - 3000,00грн., щити дерев`яні - 860,00грн.

Позивач передав відповідачу товар на загальну суму 245040,00грн., що підтверджується накладними №17 від 08.02.2019 на суму 49560,00грн., №18 від 13.02.2019 на суму 25140,00грн., №19 від 13.02.2019 на суму 28800,00грн., №20 від 13.02.2019 на суму 2820,00грн., №22 від 19.02.2019 на суму 59940,00грн., №23 від 19.02.2019 на суму 19740,00грн., №24 від 21.02.2019 на суму 59040,00 грн.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що найменування товару, його ціна, які визначені у вищевказаних накладних, повністю співпадають із відповідними відомостями, вказаними у додатковій угоді від 01.11.2018 до договору поставки № 1/11 від 01.11.2018. В той же час відповідач не довів належними та допустимими доказами, що поставка товару за вказаними накладними відбувалась згідно іншого договору поставки № 01/11 від 01.11.2013. Таким чином, суд дійшов висновку, що товар, який був поставлений позивачем за накладними №17 від 08.02.2019, №18 від 13.02.2019, №19 від 13.02.2019, №20 від 13.02.2019, №22 від 19.02.2019, №23 від 19.02.2019, №24 від 21.02.2019 переданий відповідачу на виконання умов договору поставки №1/11 від 01.11.2018.

Доводи відповідача з приводу того, що він не отримував продукцію по вищевказаних накладних, оскільки печатка, що міститься на них не відповідає формі печатки відповідача, а самі накладні не містять усіх необхідних реквізитів, зокрема відомостей, що дають змогу ідентифікувати осіб, які їх підписували, наявності повноважень у підписантів, суд до уваги не приймає, зважаючи на наступне.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст. 9 вищевказаного Закону).

Зазначений перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.5 вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

В той же час Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду неодноразово звертав увагу, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів. І у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 909/1073/17, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18).

Як вбачається із змісту накладних №17 від 08.02.2019, №18 від 13.02.2019, №19 від 13.02.2019, №20 від 13.02.2019, №22 від 19.02.2019, №23 від 19.02.2019, №24 від 21.02.2019, в останніх не зазначено посадових осіб покупця, відповідальних за здійснення господарської операції з прийняття спірного товару та реквізитів довіреності, на підставі яких ці особи діяли від імені відповідача.

Разом з тим, наведені накладні містять такі обов`язкові реквізити як дату їх складання; назву підприємства, від імені якого складено документи і якому здійснюється поставка за цими накладними; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особисті підписи в графі "відвантажив" та "отримав", які засвідчені відтисками печаток сторін. При цьому відтиск печатки відповідача містить напис "Для документів", назву та код юридичної особи та відрізняється від відтиску печатки, якою скріплений договір поставки № 1/11 від 01.11.2018 та інші документи відповідача, що знаходяться в матеріалах справи.

Суд приймає до уваги, що відповідно до статті 58-1 ГК України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Підприємства можуть мати тільки один примірник основної печатки. В той же час на великих підприємствах зі складною організаційною структурою використовуються додаткові печатки, які мають обов`язково відрізнятися від основної.

Відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток, а також за законністю їх використання, в тому числі і при нанесенні відбитків на накладних, покладається на юридичну чи фізичну особу, якій така печатка належить.

Відповідач не подав в матеріали справи будь-яких доказів на підтвердження незаконного використання його печатки, наявності службового розслідування за фактом незаконного використання печатки, факту втрати печатки чи вибуття печатки з його володіння, доказів викрадення печатки, зокрема, доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки. Також відповідач не надав в матеріали справи доказів на підтвердження обставин підроблення печатки, що міститься на спірних накладних.

Враховуючи вказане та зважаючи на можливість використання в діяльності підприємства декількох печаток, у суду відсутні підстави вважати, що печатка відповідача використовувалася проти його волі, а нанесений відтиск печатки не належить відповідачу.

Суд відзначає, що відсутність у накладних №17 від 08.02.2019, №18 від 13.02.2019, №19 від 13.02.2019, №20 від 13.02.2019, №22 від 19.02.2019, №23 від 19.02.2019, №24 від 21.02.2019 назви посади та прізвища особи, яка отримала товар за ними, за наявності її підпису у цих накладних, який засвідчений відтиском печатки відповідача, не може свідчити про те, що така особа є неуповноваженою чи що така видаткова накладна є неналежним доказом у справі. Відтиск печатки на накладних є свідченням участі ТОВ "Модуль-Україна", як юридичної особи, у здійсненні господарської операції за цими накладними (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 909/1073/17, від 20.12.2018 у справі №910/19702/17).

Відсутність реквізитів довіреності (на підставі якої діяли уповноважені особи відповідача при прийнятті товару) в накладній також не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки їх відсутність за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Додатково суд приймає до уваги, що у акті звірки за період січень-жовтень 2019 року, який був складений відповідачем (підписаний головним бухгалтером та скріплений відтиском печатки відповідача), останній підтвердив факт отримання товару за вищевказаними накладними та наявність заборгованості, що є предметом спору. При цьому суд враховує, що вказані у акті звірки номера, дати накладних та вартість поставленого за ними товару повністю співпадають із накладними, на підставі яких позивач заявив до стягнення заборгованість. Тому саме лише помилкове зазначення у акті звірки іншого договору не може спростовувати зміст відображених у акті операцій та факт їх визнання відповідачем.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що накладні №17 від 08.02.2019, №18 від 13.02.2019, №19 від 13.02.2019, №20 від 13.02.2019, №22 від 19.02.2019, №23 від 19.02.2019, №24 від 21.02.2019 є належними доказами, які підтверджують факт поставки товару відповідачу.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу, який згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України застосовується також до договорів поставки. Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Сторони у п. 5.1 договору визначили, що оплата узгодженої сторонами у накладній (рахунку) партії товару, що поставляється за цим договором, здійснюється на умовах 100% передоплати за товар/партію товару. Строк оплати товару визначається у рахунку-фактурі. Розрахунки здійснюються покупцем у безготівковій формі, у національній валюті, відповідно до чинного законодавства за реквізитами постачальника, зазначеними у цьому договорі (п. 5.2 договору).

Відповідно до п. 6.2.2 договору покупець зобов`язаний оплатити товар згідно рахунку-фактури у строки, що встановлені даним договором.

Враховуючи, що за умовами п. 5.1 договору оплата товару здійснюється на умовах 100% передоплати, відповідач зобов`язаний був провести розрахунок за отриманий товар не пізніше дати кожної накладної, зокрема по накладній №17 провести оплату по 08.02.2019 включно, по накладних №№18, 19, 20 по 13.02.2019 року включно, по накладних №22, №23 по 19.02.2019 включно та по накладній №24 - 21.02.2019 року включно.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач не надав, а матеріали справи не містять доказів оплати вартості отриманого товару. За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 245040,00грн. заборгованості є правомірною та обґрунтованою.

Доводи відповідача, що у нього не виник обов`язок з оплати товару, у зв`язку із неотриманням рахунку-фактури, спростовуються п. 5.1 договору, який передбачає 100% передоплату за товар. При цьому зазначення у даному пункті того, що строк оплати товару визначається у рахунку-фактурі не змінює погодженого між сторонами порядку оплати (попередня оплата). За своєю природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти (такі реквізити містилися, зокрема у договорі поставки № 1/11 від 01.11.2018). Тому ненадання рахунку на оплату не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, а наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку оплатити поставлений йому товар.

Пункт 2.4 договору, на який посилається відповідач, також не спростовує обов`язку оплати товару, оскільки передбачає можливість відстрочки платежу лише за умови укладення додаткової угоди.

Також суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо недотримання позивачем процедури досудового врегулювання спору, оскільки вказаний порядок не є обов`язковим.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони у п. 7.3 договору визначили, що у разі порушення строку оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем договору поставки товару №1/11 від 01.11.2018 в частині оплати товару, позивач просить стягнути з відповідача, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, пеню в розмірі 42481,21грн., з яких 8680,47 грн. по накладній №17 від 08.02.2019 за період з 08.02.2019 по 08.08.2019 (181 день), 9868,72грн. по накладних №18, №19 та №20 від 13.02.2019 за період з 13.02.2019 по 13.08.2019 (181 день); 13749,65грн. по накладних №22 та №23 від 19.02.2019 за період з 19.02.2019 по 19.08.2019 (181 день); 10182,37грн. по накладній №24 від 21.02.2019 за період з 21.02.2019 по 21.08.2019 (181 день). Нарахування здійснено з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня та положень ч. 6 ст. 232 ГК України (в межах шестимісячного строку від дня, коли зобов`язання мало бути виконано). Також суд відзначає, що у розрахунку позивач вказує період нарахування із дня поставки товару, однак, фактично проводить розрахунок з наступного за ним дня, що відповідає приписам ст. 253 ЦК України.

Суд, перевіривши розрахунок пені, дійшов до висновку, що позивач правомірно, в межах максимально можливих нарахувань заявив до стягнення 42481,21 грн. пені, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог 7783,20грн. 3% річних за період з 21.02.2019 по 12.02.2020 та 7234,80грн. інфляційних втрат за період з березня по листопад 2019 року, які нараховані на заборгованість в розмірі 265999,20 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши розрахунок заявлених до стягнення 3% річних, суд дійшов висновку, що правомірним буде нарахування в сумі 7167,57грн., оскільки, як встановлено судом, підтверджена матеріалами справи сума заборгованості відповідача за договором №1/11 від 01.11.2018 становить 245040,00грн.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат, то суд враховує, що згідно п. 3.1 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 року № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Відповідно до п. 3.2 вищевказаної постанови індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення.

Враховуючи вищевикладене, суд здійснив перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та прийшов до висновку, що правомірним буде стягнення 6656,19грн. інфляційних втрат за період заявлений позивачем (березень-листопад 2019 року) з урахуванням суми заборгованості відповідача за договором №1/11 від 01.11.2018 року, яка становить 245040,00грн.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 245040,00 грн. основного боргу, 42481,21 грн. пені, 7167,57 грн. 3 % річних та 6656,19грн. інфляційних втрат. У стягненні 615,63грн. 3% річних та 578,61 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

При розподілі судових витрат суд враховує наступне.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 08.04.2020 залишено без розгляду позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Тімбер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль - Україна" в частині позовних вимог про стягнення 20959,20грн. на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України (за заявою позивача).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням) .

Зважаючи на те, що позов залишено без розгляду в частині позовних вимог на підставі заяви позивача, враховуючи приписи п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", витрати зі сплати судового збору за вказаними вимогами в розмірі 314,40 грн. покладаються на позивача.

Щодо решти судових витрат суд зазначає, що згідно з вимогами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч. 1-4 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач заявив до стягнення 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, з яких 300 грн. - надання консультації та вивчення документів, 700,00 грн. - складання розрахунку до позову, 900,00 грн. - складання позовної заяви, 100,00 грн. - копіювання документів, формування пакету документів та направлення до господарського суду Хмельницької області, 200,00 грн. - складання заяви про збільшення позовних вимог, 200,00 грн. - складання розрахунку до заяви про збільшення вимог, 1600,00 грн. - представництво в господарському суді в засіданнях 12.02.2020, 02.03.2020, 13.05.2020, 25.05.2020.

Також розподілу підлягає судовий збір за вирахуванням збору за вимогами залишеними без розгляду в розмірі 4538,20 грн. (4852,60 грн. - 314,40).

Суд встановив, що надання адвокатом Коробей Т.Д. адвокатських послуг в господарському суді Хмельницької області у справі №924/20/20 підтверджується договором №11/19 про надання правової допомоги від 28.11.2020, укладеним між адвокатом Коробей Т.Д. та ТОВ "Голд Тімбер", ордером ХМ №040116 від 26.12.2019, актами виконаних робіт (послуг) станом на 19.12.2019 на суму 2000,00 грн., станом 12.02.2020 на суму 2900,00 грн., станом на 25.05.2020 на суму 4000,00 грн., рахунком - фактурою №1 від 28.11.2019 на суму 4000,00грн. та платіжним дорученням №89 від 29.11.2019, згідно якого ТОВ "Голд Тімбер" сплатило адвокату Коробей Т.Д. 4000,00грн. за послуги згідно рахунку №1 від 28.11.2019.

Суд приймає до уваги, що уточнені позовні заяви від 14.01.2020, 17.03.2020 та заява про залишення без розгляду частини позовних вимог підписані адвокатом Коробей Т.Д. Даний представник приймала участь в підготовчих засіданнях 12.02.2020, 02.03.2020 та в судових засіданнях 13.05.2020, 25.05.2020 під час розгляду справи по суті.

Таким чином, позивач згідно з вимогами ст. 74 ГПК України довів надання йому послуг професійної правничої допомоги під час розгляду справи №924/20/20, у зв`язку із чим заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00грн. є підтвердженими та обґрунтованими.

В той же час у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Зважаючи на вказане, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 4520,29грн. витрат на оплату судового збору та 3984,21 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Тімбер" м. Кам`янець - Подільський Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль - Україна" м.Кам`янець - Подільський Хмельницької області про стягнення 302 539,21 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль - Україна" (Хмельницька обл., м. Кам`янець - Подільський, пр. Грушевського, 1/14, код 37863825) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд Тімбер" (Хмельницька обл., м. Кам`янець - Подільський, Хмельницьке шосе, 7, код 31048325) 245040,00 грн. (двісті сорок п`ять тисяч сорок гривень 00 коп.) основного боргу, 42481,21 грн. (сорок дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 21 коп.) пені, 7167,57 грн. (сім тисяч сто шістдесят сім гривень 57 коп.) 3 % річних, 6656,19грн. (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість гривень 19 коп.) інфляційних втрат, 4520,29 грн. (чотири тисячі п`ятсот двадцять гривень 29 коп.) витрат на оплату судового збору, 3984,21 грн. (три тисячі дев`ятсот вісімдесят чотири гривні 21 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У стягненні 615,63грн. 3% річних та 578,61 грн. інфляційних втрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 26.05.2020

Суддя Л.О. Субботіна

Віддруковано у 4 примірниках: 1- до справи, 2, 3- позивачу ( АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ), 4- відповідачу ( АДРЕСА_3 Хмельницька АДРЕСА_4 ., АДРЕСА_5 Кам`янець - Подільський, пр. Грушевського, 1/14).

Надіслати усім рекомендованим листом з повідомленням про вручення.