Постанова

від 19.05.2020 по справі 902/422/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 902/422/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Огородніка К.М.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

представники сторін до суду не з`явились про дату, час та місце судового засідання всі учасники справи повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

від 11.12.2019

у справі № 902/422/19

за позовом Акціонерного товариства "ОТП Банк"

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вілар"; 2. ОСОБА_1

про стягнення 1 280 666,91 грн,-

ВСТАНОВИВ:

1. 23.05.2019, АТ "ОТП Банк" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою до ТОВ "Торговий дім "Вілар" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 1 280 666,91 грн. за Договором про надання банківських послуг №СR 13-280/В00-4 від 24.07.2013.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

2. 21.10.2019, ухвалою Господарського суду Вінницької області провадження у справі № 902/422/19 було закрито, у зв`язку з порушенням справи № 902/561/19 про банкрутство ТОВ "Торговий дім "Вілар".

3. Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, Акціонерне товариство "ОТП Банк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

4. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 у даній справі апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ОТП Банк" - задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 21.10.2019 у справі №902/422/19 скасовано в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог до ОСОБА_1 . Справу №902/422/19 повернуто Господарському суду Вінницької області для продовження її розгляду в частині позовних вимог до ОСОБА_1 .

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

5. 26.12.2019 ОСОБА_1 через Північно-західний апеляційний господарський суд звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою від 26.12.2019 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 у справі № 902/422/19, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

6. 09.01.2020, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України, касаційну скаргу ОСОБА_1 від 26.12.2019 разом зі справою № 902/422/19 надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 902/422/19 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Огородніка К.М., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 30.01.2020.

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.02.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 902/422/19 за касаційною скаргою ОСОБА_1 від 26.12.2019 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2019; призначено розгляд касаційної скарги на 18.02.2020 о 10:45 год.

9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 справу № 902/422/19 Господарського суду Вінницької області разом із касаційною скаргою ОСОБА_1 від 26.12.2019 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду

10. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2020 справу № 902/422/19 за позовом Акціонерного товариства "ОТП Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Вілар", ОСОБА_1 про стягнення 1 280 666,91 грн за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 року в цій справі повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

11. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 902/422/19 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Огородніка К.М., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 26.03.2020.

12. Ухвалою Верховного Суду від 04.05.2020 призначено розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 від 26.12.2019 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 у справі № 902/422/19 на 19.05.2020 о 10:00 год.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

13. Не погоджуючись з прийнятою постановою, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій останній просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

14. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

14.1 Суд апеляційної інстанції невірно послався на висновки Великої Палати Верховного Суду які викладені в постанові від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц.

14.2 Скаржник як фізична особа укладаючи договір поруки в 2013 розраховував на розгляд справи у порядку цивільного судочинства, зокрема з підстав відмінностей встановленого законом розміру судового збору за подачу апеляційних та касаційних скарг.

15. Представник скаржника в судове засідання 19.05.2020 не з`явився. Будь-яких клопотань щодо неможливості розгляду касаційної скарги в даному судовому засіданні до Суду не заявлено.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

16. Акціонерним товариством "ОТП Банк" подано відзив на касаційну скаргу в якому останнє просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.

17. Представники АТ "ОТП Банк" та ТОВ "Торговий дім "Вілар" в судове засідання 19.05.2020 не з`явилися. Будь-яких клопотань щодо неможливості розгляду касаційної скарги в даному судовому засіданні до Суду не заявлено.

Позиція Верховного Суду

18. Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

19. Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон) зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.

20. Вказаний Закон набрав чинності 08.02.2020.

21. Прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

22. Касаційна скарга ОСОБА_1 від 26.12.2019 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 у справі № 902/422/19 подана 26.12.2019.

23. З огляду на викладене, в даному випадку при розгляді вказаної касаційної скарги ОСОБА_1 підлягають застосуванню норми Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній до 08.02.2020, а не в редакції Закону від 15.01.2020 № 460-IX.

24. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

25. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

26. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

26.1 23.05.2019, АТ "ОТП Банк" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою до ТОВ "Торговий дім "Вілар", як боржника, і до ОСОБА_1 , як поручителя, про стягнення 1 280 666,91 грн. за Договором про надання банківських послуг №СR 13-280/В00-4 від 24.07.2013 (т.1 а.с.4-13).

26.2 03.06.2019, ухвалою Господарського суду Вінницької області було відкрито провадження за позовом АТ "ОТП Банк" та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. (т.1 а.с.1-3)

26.3 13.08.2019, відповідачі звернулись до Господарського суду Вінницької області з клопотанням про закриття провадження у справі, яке мотивовано тим, що відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" позовне провадження у справі має бути закрито, оскільки ухвалою Господарського суду Вінницької області від 01.08.2019 було відкрито провадження у справі № 902/561/19 про банкрутство ТОВ "Торговий дім "Вілар" (т.2 а.с.14-23).

26.4 13.08.2019, ухвалою Господарського суду Вінницької області було відмовлено у задоволенні клопотання відповідачів про закриття провадження у справі, провадження у справі № 902/422/19 зупинено відповідно до частини 2 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та роз`яснено позивачу частину 4 статті 23 цього Закону. (т.1 а.с.39-42)

26.5 04.10.2019, суддя Господарського суду Вінницької області Лабунська Т.І. надіслала лист з копією ухвали від 19.09.2019 (справа №902/561/19 за заявою ТОВ "Торговий дім "Вілар" про визнання банкрутом), якою, зокрема, АТ "ОТП Банк" було визнано забезпеченим кредитором ТОВ "Торговий дім "Вілар" з сумою грошових вимог у розмірі 1 280 666,91 грн., з яких 1 250 000,00 грн. - заборгованість по кредиту за Договором про надання банківських послуг № СR 13-280/В00-4 від 24.07.2013, 8 312,43 грн. - заборгованість по відсотках, нарахованих за період з 25.02.2019 по 06.03.2019, 22 354,48 грн. - пені та включено їх до реєстру вимог кредиторів, і повідомила, що станом на 03.10.2019 дана ухвала в апеляційному порядку не оскаржувалась. (т.2 а.с.55-57).

27. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 21.10.2019 провадження у справі № 902/422/19 було закрито, у зв`язку з порушенням справи № 902/561/19 про банкрутство ТОВ "Торговий дім "Вілар". Закриваючи провадження в частині вимог банку до ТОВ "Торговий дім "Вілар" суд першої інстанції (з яким погодився і апеляційний господарський суд) виходив з наступного.

27.1 Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред`явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов`язаннях боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.

27.2 Згідно частини 2 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз`яснити позивачу зміст частини 4 статті 23 Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання.

27.3 Відповідно до частини 3 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо позивач не звернувся у 30-денний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство з заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення 30-денного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову.

27.4 Як встановлено судами попередніх інстанцій, 23.05.2019 АТ "ОТП Банк" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою до ТОВ "Торговий дім "Вілар", як боржника, та до ОСОБА_1 , як поручителя, про стягнення 1 280 666,91 грн. за Договором про надання банківських послуг № СR 13-280/В00-4 від 24.07.2013, у зв`язку з невиконанням ТОВ "Торговий дім "Вілар" умов Кредитного договору про надання банківських послуг № СR 13 280/В00-4 від 24.07.2013, укладеного між банком та боржником та Договором поруки №SR 13-312/В00 від 24.07.2013, укладеним між банком та засновником позичальника.

27.5 Разом з тим, а провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/561/19 за заявою ТОВ "Торговий дім "Вілар" про визнання банкрутом, провадження у якій відкрито ухвалою від 01.08.2019, якою товариство було визнано банкрутом та здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури в мережі Інтернет.

27.6 В подальшому, 19.09.2019, ухвалою Господарського суду Вінницької області, було, зокрема, задоволено заяву АТ "ОТП Банк" № В00-12-4-10/191 від 15.08.2019 про визнання грошових вимог до боржника, та визнано банк забезпеченим кредитором з сумою грошових вимог у розмірі 1 280 666,91 грн. та включено їх до реєстру вимог кредиторів.

27.7 Окрім того, судами встановлено, що 25.12.2013 між АТ "ОТП Банк" та ТОВ "Торговий дім "Вілар" було укладено Іпотечний договір № РL 13/779/В00, відповідно до умов якого, для забезпечення виконання своїх зобов`язань за Кредитним договором клієнт передав в іпотеку банку належну товариству будівлю овочесховища літ. "Е, Е1", загальною площею 980,9 м2, що знаходиться по провулку 50 років СРСР, 2 в м. Гайсині, Вінницької області.

27.8 Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у разі звернення позивача із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали господарського суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

28. Згідно Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом.

29. Кодекс України з процедур банкрутства № 2597-VIII набрав чинності 21.04.2019, а введено його в дію з 21.10.2019.

30. З дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами); Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 441).

31. Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

32. Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019, визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

33. Згідно частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

34. З огляду на викладене, станом на 21.10.2019 судом першої інстанції, при винесенні ухвали про закриття провадження у справі з якою погодився і апеляційний господарський суд в частині закриття провадження у справі щодо вимог банку до ТОВ "Торговий дім "Вілар", було помилково застосовано до спірних правовідносин приписи статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки з дня введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства (21.10.2019) визнано таким, що втратив чинність зокрема і вказаний закон.

35. Відповідно до частини 3 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

36. Разом з тим, як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій 19.09.2019, ухвалою Господарського суду Вінницької області, було задоволено заяву АТ "ОТП Банк" № В00-12-4-10/191 від 15.08.2019 про визнання грошових вимог до боржника, та визнано банк забезпеченим кредитором з сумою грошових вимог у розмірі 1 280 666,91 грн. та включено їх до реєстру вимог кредиторів.

37. З наведеного вбачається, що станом на 21.10.2019 вказані вимоги банку вже були включені ухвалою суду від 19.09.2019 до реєстру вимог кредиторів, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави виконувати приписи частини 3 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства і передавати матеріали справи № 902/422/19 до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа № 902/561/19 за заявою ТОВ "Торговий дім "Вілар" про визнання банкрутом.

38. Враховуючи наведене, вказана помилка судів попередніх інстанцій не призвела до прийняття неправильного рішення в частині закриття провадження у справі щодо вимог банку до ТОВ "Торговий дім "Вілар", оскільки з`ясувавши наявність факту задоволення ухвалою від 19.09.2019 заяви АТ "ОТП Банк" і визнання його грошових вимог до ТОВ "Торговий дім "Вілар" у розмірі 1 280 666,91 грн. (як банкрута у справі № 902/561/19), які утворились унаслідок порушення товариством умов Договору про надання банківських послуг № СR 13-280/В00-4 від 24.07.2013, що одночасно є підставою даного позову, суд першої інстанції (з яким погодився і апеляційний господарський суд) дійшов вірного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині вимог банку до ТОВ "Торговий дім "Вілар" на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами).

39. З огляду на викладене, Суд вважає обґрунтованим закриття провадження у справі № 902/422/19 в частині вимог банку до ТОВ "Торговий дім "Вілар", але з мотивів викладених в даній постанові касаційного суду.

40. АТ "ОТП Банк", також, просило стягнути солідарно кредитний борг з ОСОБА_1 на підставі укладеного між ним, як засновником позичальника, та банком Договору поруки № SR 13-312/В00 від 24.07.2013.

41. Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять підтвердження того, що відносно ОСОБА_1 було порушено провадження у справі про банкрутство, як і того, що є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між AT "ОТП Банк" та ОСОБА_1 про стягнення з нього, як з поручителя, заборгованості за Договором про надання банківських послуг № CR 13- 280/В00-4 від 24.07.2013, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами, а тому суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про передчасне застосування судом першої інстанції норм пункту 2 частини 1 статті 175 та пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України до позовних вимог стосовно ОСОБА_1 та закриття провадження у справі в цій частині.

42. Цивільний кодекс України передбачає спеціальні способи, які забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань боржником, які є видами забезпечення виконання зобов`язання.

43. Таке забезпечувальне зобов`язання має акцесорний, додатковий до основного зобов`язання характер і не може існувати самостійно. Одним із видів акцесорного зобов`язання є порука.

44. Відповідно до частин першої та третьої статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручителем може бути одна або кілька осіб.

45. Згідно з частиною першою статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

46. Відповідно до частини першої статті 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

47. Наслідки солідарного обов`язку боржників передбачені статтею 543 Цивільного кодексу України, основним з яких є зазначені у частині першій цієї статті, а саме, у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний із кредиторів має право пред`явити боржникові вимогу у повному обсязі. До пред`явлення вимоги одним із солідарних кредиторів боржник має право виконати свій обов`язок будь-кому із них на свій розсуд.

48. Крім того, Цивільний кодекс України передбачає і гарантії для боржника, який виконав солідарний обов`язок, на зворотну вимогу.

49. З аналізу вимог частини першої статті 554 Цивільного кодексу України у поєднанні з вимогами, передбаченими частиною першою статті 542 та статтею 543 Цивільного кодексу України, вбачається, що між боржником та поручителем існує солідарний обов`язок, встановлений законом та договором.

50. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 524/4770/15-ц.

51. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

52. Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

53. Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.

54. Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

55. З аналізу наведеної вище норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи -підприємці.

56. Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, банк як кредитор звернувся до господарського суду з позовом до юридичної особи - боржника та фізичної особи як поручителя за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи. Тобто між позивачем та відповідачем 2 ( ОСОБА_1 ) виник спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами Господарського процесуального кодексу України.

57. Відповідно до положень частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

58. Згідно статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.

59. Отже, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

60. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/1733/18 та від 19.03.2019 у справі № 904/2526/18.

61. Окрім того, згідно частини 2 статті 31 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

62. З огляду на викладене, доводи скаржника визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими.

63. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

64. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

65. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.

66. Рішення суду апеляційної інстанції про скасування ухвали суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог до ОСОБА_1 і про залишення без змін ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі щодо позовних вимог до ТОВ "Торговий дім "Вілар" прийнято з дотриманням вимог процесуального і матеріального права.

67. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 08.02.2020 суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

68. З огляду на викладене Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу ОСОБА_1 від 26.12.2019 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 слід залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції слід змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а резолютивну частину постанови суду апеляційної інстанції залишити без змін.

69. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 від 26.12.2019 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 у справі № 902/422/19 залишити без задоволення.

2. Резолютивну частину постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 у справі № 902/422/19 залишити без змін. Мотивувальну частину постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 у справі № 902/422/19 змінити з підстав вказаних в мотивувальній частині цієї постанови Верховного Суду, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

К. М. Огороднік