ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 травня 2020 року м. Київ №640/7411/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЖИТЛОВИСОТБУД
до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання протиправним та скасування рішення в частині,
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ЖИТЛОВИСОТБУД (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 30, код ЄДРПОУ 34539836) з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32, код ЄДРПОУ 26345558), в якому просить суд (з урахуванням уточнених позовних вимог):
- визнати протиправним та скасувати абзац 1 пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень №807/0/7-1-20 від 20.01.2020 для проектування об'єкта будівництва Будівництво житлово-адміністративного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торговельного призначення, з об'єктами соціальної сфери та наземним і підземним паркінгами по вул. Євгена Коновальця, 30 у Печерському районі м. Києва , затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2020 №105, де зазначено: об'єкт проектування знаходиться в межах історичного центру міста, центральної планувальної зони, історичного ареалу, в зоні регулювання забудови другої категорії (згідно з рішеннями виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10.10.1988 № 976, 16.07.1979 № 920, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979, рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804) ;
- визнати протиправним та скасувати абзац 2 пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень №807/0/7-1-20 від 20.01.2020 для проектування об'єкта будівництва Будівництво житлово-адміністративного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торговельного призначення, з об'єктами соціальної сфери та наземним і підземним паркінгами по вул. Євгена Коновальця, 30 у Печерському районі м. Києва , затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2020 № 105, де зазначено: отримати висновок щодо проектної документації, наданої на розгляд до відповідних спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини в установленому законодавством порядку (Закон України Про охорону культурної спадщини ) ;
- визнати протиправним та скасувати абзац 3 пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень №807/0/7-1-20 від 20.01.2020 для проектування об'єкта будівництва Будівництво житлово-адміністративного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торговельного призначення, з об'єктами соціальної сфери та наземним і підземним паркінгами по вул. Євгена Коновальця, 30 у Печерському районі м. Києва , затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2020 № 105, де зазначено: дозвіл на виконання робіт отримати згідно Закону України Про охорону культурної спадщини та розпорядження КМДА № 979 від 17.05.2002 ;
- визнати протиправним та скасувати абзац 4 пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень № 807/0/7-1-20 від 20.01.2020 для проектування об'єкта будівництва Будівництво житлово-адміністративного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торговельного призначення, з об'єктами соціальної сфери та наземним і підземним паркінгами по вул. Євгена Коновальця, 30 у Печерському районі м. Києва , затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2020 № 105, де зазначено: проектну документацію рекомендовано надати на розгляд науково-методичної ради Міністерства культури України ;
- визнати протиправним та скасувати абзац 5 пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень №807/0/7-1-20 від 20.01.2020 для проектування об'єкта будівництва Будівництво житлово-адміністративного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торговельного призначення, з об'єктами соціальної сфери та наземним і підземним паркінгами по вул. Євгена Коновальця, 30 у Печерському районі м. Києва , затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2020 № 105, де зазначено: забезпечити збереження історичного розпланування традиційного характеру середовища, збереження меж історичних зелених насаджень загального користування ;
- визнати протиправним та скасувати абзац 13 пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень № 807/0/7-1-20 від 20.01.2020 для проектування об'єкта будівництва Будівництво житлово-адміністративного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торговельного призначення, з об'єктами соціальної сфери та наземним і підземним паркінгами по вул. Євгена Коновальця, 30 у Печерському районі м. Києва , затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2020 № 105, в частині, де зазначено: Про охорону культурної спадщини .
Позовні вимоги мотивовано тим, що висновок відповідача щодо віднесення об'єкта проектування (адреса розташування земельної ділянки: вул. Євгена Коновальця, 30 у Печерському районі м. Києва) до меж історичного центру міста, історичного ареалу є помилковим, оскільки такі межі не затверджено Міністерством культури України, як центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, як того вимагають положення ст. 32 Закону України Про охорону культурної спадщини .
На думку позивача, Генеральний план міста Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджений рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, не є науково-проектною документацією, у розумінні приписів п. 12 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318, а тому не може вважатись належним документом із затвердження меж історичного ареалу міста Києва.
На підставі викладеного, у Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відсутні підстави вимагати від позивача забезпечення збереження історичного розпланування традиційного характеру середовища, а також висновку щодо проектної документації та дозволу на виконання робіт, отриманих у відповідності до Закону України Про охорону культурної спадщини .
Разом з тим, позивач вважає необґрунтованим положення щодо віднесення об'єкта проектування (адреса розташування земельної ділянки: вул. Євгена Коновальця, 30 у Печерському районі м. Києва) до меж центральної планувальної зони, оскільки План зонування території (зонінг) міста Києва (зокрема проект зонінгу Центральної планувальної зони) не затверджений Київською міською радою, як того вимагають положення ст. 18 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .
Також, позивач посилається на безпідставність віднесення відповідачем вказаного об'єкта проектування до зони регулювання забудови другої категорії, оскільки згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979, земельна ділянка, розташована по вул. Євгена Коновальця, 30 у Печерському районі м. Києва, територіально не входить до зони регулювання забудови другої категорії.
Крім того, на думку позивача, безпідставною є вимога відповідача щодо забезпечення збереження меж історичних зелених насаджень загального користування, у зв'язку з тим, що земельна ділянка по вул. Євгена Коновальця, 30 у Печерському районі м. Києва, згідно з даними Містобудівного кадастру Києва, не відноситься до Території зелених насаджень загального користування .
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.04.2020 відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення учасників справи (письмове провадження). Даною ухвалою встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі на подання відзиву на позовну заяву та доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідач не скористався наданим йому правом на подання до суду відзиву, а також не повідомив суд про причини неможливості його подання, з огляду на що, суд керуючись ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку про визнання відповідачем позову.
Оскільки відповідачем не надано до суду відзив у встановлений судом строк без поважних причин, згідно положень ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув дану справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Київської міської ради від 29.03.2007 № 387/1048 та договору купівлі-продажу від 17.04.2007 № 1170, Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 23.05.2007 видано Товариству з обмеженою відповідальністю ЖИТЛОВИСОТБУД Державний акт серії КВ № 135929 на право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 30 у Печерському районі м. Києва, кадастровий номер: 8000000000:82:078:0042, площею 0,5942 га.
Вищевказаний державний акт на право власності на земельну ділянку зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02-8-00134.
Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 30 у Печерському районі м. Києва, вказана земельна ділянка має цільове призначення - Будівництво, експлуатація та обслуговування житлово-адміністративного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торговельного призначення, з об'єктами соціальної сфери та наземним і підземним паркінгами .
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, Товариством з обмеженою відповідальністю ЖИТЛОВИСОТБУД отримано в Департаменті містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Містобудівні умови та обмеження № 807/0/7-1-20 від 20.01.2020 для проектування об'єкта будівництва Будівництво житлово-адміністративного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торговельного призначення, з об'єктами соціальної сфери та наземним і підземним паркінгами по вул. Євгена Коновальця, 30 у Печерському районі м. Києва , які затверджені наказом Департаменту від 31.01.2020 № 105 (надалі - Містобудівні умови та обмеження № 807/0/7-1-20 від 20.01.2020).
В абзаці 1 пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження зазначено, що об'єкт проектування знаходиться в межах історичного центру міста, центральної планувальної зони, історичного ареалу, в зоні регулювання забудови другої категорії (згідно з рішеннями виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10.10.1988 № 976, 16.07.1979 № 920, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979, рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804).
Також, пунктом 5 розділу Містобудівні умови та обмеження визначено, зокрема, наступні вимоги до об'єкта будівництва:
- отримати висновок щодо проектної документації, наданої на розгляд до відповідних спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини в установленому законодавством порядку (Закон України Про охорону культурної спадщини ) (абз. 2);
- дозвіл на виконання робіт отримати згідно Закону України Про охорону культурної спадщини та розпорядження КМДА № 979 від 17.05.2002 (абз. 3);
- проектну документацію рекомендовано надати на розгляд науково-методичної ради Міністерства культури України (абз. 4);
- забезпечити збереження історичного розпланування традиційного характеру середовища, збереження меж історичних зелених насаджень загального користування (абз. 5);
- проектну документацію розробляти та затверджувати, серед іншого, відповідно до вимог Закону України Про охорону культурної спадщини (абз. 13).
Не погоджуючись з вказаними положеннями пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень № 807/0/7-1-20 від 20.01.2020, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв'язку з тим, що такі положення не відповідають законодавству України, будівельним нормам, стандартам і правилам, а також покладають на позивача, як замовника будівництва, не передбачені законодавством обов'язки, що є порушенням його прав, позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування абзаців 1 та 5 пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень № 807/0/7-1-20 від 20.01.2020.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
Згідно з ч. 2, 4 ст. 26 та ч. 8 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.
Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника.
В силу наведених нормативних приписів, реалізовуючи своє право на забудову земельної ділянки, розташованої по вул. Євгена Коновальця, 30 у Печерському районі м. Києва, позивач зобов'язаний додержуватись усіх вимог, визначених Містобудівними умовами та обмеженнями № 807/0/7-1-20 від 20.01.2020, що підтверджує вплив змісту вказаних Містобудівних умов та обмежень № 807/0/7-1-20 від 20.01.2020 на права та обсяг обов'язків позивача, оскільки недотримання таких вимог є підставою для притягнення останнього до відповідальності, як забудовника.
Приписами ч. 3 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; 4) витяг із Державного земельного кадастру.
Відповідно до ч. 5 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , містобудівні умови та обмеження містять: 1) назву об'єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об'єкта; 2) інформацію про замовника; 3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні; 4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах; 5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; 6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону); 7) мінімально допустимі відстані від об'єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд; 8) планувальні обмеження (охоронні зони пам'яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об'єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони); 9) охоронні зони об'єктів транспорту, зв'язку, інженерних комунікацій, відстані від об'єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж. Перелік зазначених умов є вичерпним.
З огляду наведеного, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, які є одними із основних вихідних даних для проектування, повинні містити планувальні обмеження (охоронні зони пам'яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони охоронюваного ландшафту тощо).
Так, оскаржуваними положеннями Містобудівних умов та обмежень № 807/0/7-1-20 від 20.01.2020 об'єкт проектування віднесено до меж історичного центру міста, центральної планувальної зони, історичного ареалу (на підставі рішень Київської міської ради народних депутатів від 10.10.1988 № 976, від 16.07.1979 № 920, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979, рішення Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804), у зв'язку з чим ТОВ ЖИТЛОВИСОТБУД зобов'язано дотримуватись Закону України Про охорону культурної спадщини , рішень Київської міської ради народних депутатів від 10.10.1988 № 976, від 16.07.1979 № 920 та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979, отримати висновок щодо проектної документації, наданої на розгляд до відповідних спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини в установленому законодавством порядку, отримати дозвіл на виконання робіт згідно Закону України Про охорону культурної спадщини та розпорядження КМДА № 979 від 17.05.2002, забезпечити збереження історичного розпланування традиційного характеру середовища, збереження меж історичних зелених насаджень загального користування, а також проектну документацію розробляти та затверджувати, серед іншого, відповідно до вимог Закону України Про охорону культурної спадщини .
Нормативно-правовим актом, який регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, є Закон України Про охорону культурної спадщини .
Приписами п. 7 ч. 2 ст. 6 Закону України Про охорону культурної спадщини визначено, що до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини, у тому числі, належить надання висновків щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам'ятках місцевого значення, історико-культурних заповідних територіях та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація яких може позначитися на стані об'єктів культурної спадщини.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України Про охорону культурної спадщини , з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.
Межі та режими використання зон охорони пам'яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.
Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
Згідно з ч. 3 ст. 32 Закону України Про охорону культурної спадщини , з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.
Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України.
Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.
Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України Про охорону культурної спадщини , на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
З аналізу викладених норм вбачається, що з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.
Місто Київ внесено до Списку історичних населених місць України (міста і селища міського типу), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878.
На виконання вказаних положень Закону України Про охорону культурної спадщини , постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318 затверджено Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць (надалі - Порядок № 318).
Відповідно до п. 1 Порядку № 318, історичні ареали визначаються тільки в населених місцях, що занесені до Списку історичних населених місць України, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 4 Порядку № 318, відповідальними за визначення меж та режимів використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини.
Пунктом 5 Порядку № 318 передбачено, що межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць.
Пунктом 10 Порядку № 318 передбачено, що історичний ареал є спеціально виділеною у населеному місці територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об'єкт містобудівного проектування.
Відповідно до п. 12 Порядку № 318, визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури.
Отже, межі історичних ареалів міста Києва, як історичного населеного місця України, визначаються науково-проектною документацією, погодженою відповідним органом місцевого самоврядування та затвердженою Мінкультури.
Відповідно до ч. ч. 1, 10 ст. 17 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.
З аналізу наведених норм вбачається, що Генеральний план м. Києва є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, яка затверджується Київською міською радою та не є науково-проектною документацією в розумінні положень ст. 32 Закону України Про охорону культурної спадщини та Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318.
Межі та режими використання історичного ареалу міста Києва визначені діючим Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804. Однак, як на момент видання Містобудівних умов та обмежень № 807/0/7-1-20 від 20.01.2020, так й на момент розгляду судом даної справи, відсутні відомості щодо подання історико-містобудівного опорного плану, який входить до складу згаданого Генерального плану м. Києва, на розгляд до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини.
Як вбачається з офіційного веб-сайту Міністерства культури України (за посиланням http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=244995501&cat_id=244993460 ), дію наказу Мінкультури від 21.10.2011 № 912/0/16-11 щодо затвердження меж зон охорони пам'яток та історичних ареалів м. Києва зупинено.
Даний висновок підтверджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.02.2019 по справі № 826/5755/17, в якій зазначено, що межі історичного ареалу міста Києва не затверджено Міністерством культури України у відповідності до вимог статті 32 ЗУ Про охорону культурної спадщини та Порядку № 318.
Про відсутність затверджених меж історичного ареалу міста Києва, за що частково відповідає безпосередньо Міністерство культури України, дійшов висновку також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.04.2020 у справі № 640/21505/18.
Аналогічна позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №813/4993/15.
Той факт, що межі історичного ареалу міста Києва не затверджені Міністерством культури України, підтверджується також постановами Шостого апеляційного адміністративного суду м. Києва від 21.01.2020 по справі № 640/8212/19, від 11.02.2020 по справі № 640/9524/19 та від 10.12.2019 по справі № 640/9526/19.
Таким чином, станом на момент виникнення спірних правовідносин, а також станом на момент розгляду даної справи судом, межі історичного ареалу міста Києва, як історичного населеного місця України, як того вимагають положення Закону України Про охорону культурної спадщини , з урахуванням приписів Порядку № 318, належним чином не затверджені.
Суд погоджується з доводами позивача, що оскільки межі та режими використання історичного ареалу міста Києва не затверджено у встановленому законом порядку, то відсутні правові підстави вважати, що об'єкт будівництва Будівництво житлово-адміністративного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торговельного призначення, з об'єктами соціальної сфери та наземним і підземним паркінгами по вул. Євгена Коновальця, 30 у Печерському районі м. Києва знаходиться в межах історичного центру міста, історичного ареалу, як це зазначено відповідачем в абз. 1 пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень № 807/0/7-1-20 від 20.01.2020.
Щодо положень Містобудівних умов та обмежень № 807/0/7-1-20 від 20.01.2020, що об'єкт проектування знаходиться в зоні регулювання забудови другої категорії (згідно з рішеннями виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10.10.1988 № 976, від 16.07.1979 № 920, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979, рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804), у зв'язку з чим позивачу необхідно дотримуватись вказаних розпорядчих документів при веденні проектування та будівництва об'єкта Будівництво житлово-адміністративного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торговельного призначення, з об'єктами соціальної сфери та наземним і підземним паркінгами по вул. Євгена Коновальця, 30 у Печерському районі м. Києва , суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 3.2 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979, до зони регулювання забудови другої категорії відносяться:
3.2.1. Вул. Миколи Пимоненка, вул. Артема, вул. Гоголівська, вул. Воровського, пл. Перемоги, вул. Жилянська, вул. Короленківська, вул. Івана Федорова, вул. А. Барбюса, вул. П. Лумумби; бульв. Дружби Народів, вул. Кіквідзе, вул. Професора Підвисоцького, схили монументу війни 1914 року, вул. Сергія Струтинського, бульв. Дружби народів, бульв. Лесі Українки, оборонні вали Ново-Печерської фортеці, госпітальні укріплення, бульв. Лесі Українки, вул. Еспланадна, вул. Рогнідинська, вул. Шота Руставелі, вул. Саксаганського, вул. Толстого, вул. Вєтрова, вул. Комінтерну, бульв. Тараса Шевченка, вул. Михайла Коцюбинського, пров. Чеховський, вул. Обсерваторна, Кудрявський узвіз, вул. Глибочицька.
3.2.2. Вул. Оленівська, вул. Набережно-Лугова, вул. Набережно-Хрещатицька, вул. Верхній Вал і вул. Нижній Вал, вул. Волоська, вул. Ярославська, вул. Межигірська, вул. Щекавицька, вул. Костянтинівська, вул. Введенська, схили гори Щекавиці.
З наведеного чітко вбачається, що земельна ділянка, розташована по вул. Євгена Коновальця (колишня назва Щорса), 30 у Печерському районі м. Києва, на якій планується будівництво об'єкта Будівництво житлово-адміністративного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торговельного призначення, з об'єктами соціальної сфери та наземним і підземним паркінгами , територіально не входить до зони регулювання забудови другої категорії.
За таких обставин суд дійшов висновку, що у позивача відсутні підстави для застосування положень розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 до вказаного об'єкта будівництва.
В контексті викладеного, на думку суду також безпідставними є положення Містобудівних умов та обмежень № 807/0/7-1-20 від 20.01.2020, в частині вимог ведення проектування об'єкта, з урахуванням рішень виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10.10.1988 № 976, від 16.07.1979 № 920 та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979.
Щодо положень Містобудівних умов та обмежень № 807/0/7-1-20 від 20.01.2020 стосовно знаходження об'єкта проектування в межах центральної планувальної зони, суд виходить з наступного.
В п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності наведено визначення терміну план зонування території (зонінг) , відповідно до якого - це містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Частинами 1-4 статті 18 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об'єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об'єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.
План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.
Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог: 1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; 2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності; 3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; 4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон; 5) установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови; 6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями; 7) відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів.
Параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов'язковими для врахування під час зонування відповідної території.
Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , план зонування території затверджується на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання.
В ході розгляду справи судом встановлено (з інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за посиланням: https://kga.gov.ua/index.php), що 20.09.2012 Київською міською радою прийнято рішення № 69/8353, яким вирішено розробити План зонування території центральної планувальної зони міста Києва та інших частин міста, проект розміщення першої черги будівництва та подати на затвердження до Київської міської ради в установленому порядку, забезпечивши узгодженість містобудівної документації з Генеральним планом м. Києва.
13 листопада 2013 року Київською міською радою прийнято рішення № 518/10006 про затвердження Міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві.
З розділу 1 Міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві вбачається, що на момент прийняття Київською міською радою вказаного рішення відсутні затверджені плани зонування територій та детальні плани територій.
На офіційному веб-сайті Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за посиланням: https://kga.gov.ua/index.php розміщено проект Плану зонування території центральної планувальної зони міста Києва, розроблений КО Київгенплан на підставі рішення Київської міської ради № 69/8353 від 20.09.2012.
Однак, як встановлено судом, ні на момент видання Містобудівних умов та обмежень № 807/0/7-1-20 від 20.01.2020, ні на момент розгляду судом даної справи, План зонування території центральної планувальної зони міста Києва не затверджений Київською міською радою, як то передбачено положеннями ч. 8 ст. 18 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності .
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави вважати, що земельна ділянка, розташована по вул. Євгена Коновальця, 30 у Печерському районі м. Києва, знаходиться в центральній планувальній зоні, а як наслідок у позивача відсутній обов'язок дотримуватись обмежень, встановлених для проектування об'єктів будівництва в центральній планувальній зоні.
Щодо положень Містобудівних умов та обмежень № 807/0/7-1-20 від 20.01.2020 в частині збереження історичного розпланування традиційного характеру середовища, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України Про охорону культурної спадщини , історичний ареал населеного місця - це частина населеного місця, що зберегла об'єкти культурної спадщини і пов'язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.
Як зазначалося вище, станом на момент виникнення спірних правовідносин, а також станом на момент розгляду судом даної справи, межі історичного ареалу міста Києва, як історичного населеного місця України, як того вимагають положення Закону України Про охорону культурної спадщини , з урахуванням приписів Порядку № 318, належним чином не затверджені.
В контексті викладеного, суд погоджується з твердженням позивача щодо відсутності у останнього обов'язку забезпечувати збереження історичного розпланування традиційного характеру середовища, оскільки відсутні правові підстави вважати, що об'єкт будівництва Будівництво житлово-адміністративного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торговельного призначення, з об'єктами соціальної сфери та наземним і підземним паркінгами по вул. Євгена Коновальця, 30 у Печерському районі м. Києва знаходиться в межах історичного центру міста, історичного ареалу.
Щодо положень Містобудівних умов та обмежень № 807/0/7-1-20 від 20.01.2020 в частині забезпечення збереження меж зелених насаджень загального користування, суд виходить з наступного.
Як зазначено в абз. 4 п. 3 розділу Загальні дані Містобудівних умов та обмежень №807/0/7-1-20 від 20.01.2020, земельна ділянка, яка розташована по вул. Євгена Коновальця, 30 у Печерському районі м. Києва, за функціональним призначенням території відноситься до території багатоповерхової житлової забудови, відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської від 28.03.2002 № 370/1804.
В ході розгляду справи судом також встановлено, що згідно даних Містобудівного кадастру Києва, який розміщений за посиланням https://mkk.kga.gov.ua/, земельна ділянка по вул. Євгена Коновальця, 30 у Печерському районі м. Києва відноситься до Території багатоповерхової забудови .
Разом з тим, судом встановлено, що згідно даних Містобудівного кадастру Києва жодна земельна ділянка по вул. Євгена Коновальця не відноситься до Території зелених насаджень загального користування .
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2011 №559 затверджено Положення про містобудівний кадастр (надалі - Положення).
У пункті 2 Положення наведено визначення терміну містобудівний кадастр , відповідно до якого - це державна система зберігання та використання геопросторових даних про територію, адміністративно-територіальні одиниці, екологічні, інженерно-геологічні умови, інформаційних ресурсів будівельних норм, державних стандартів і правил для задоволення інформаційних потреб у плануванні територій та будівництві, формування галузевої складової державних геоінформаційних ресурсів.
Відповідно до пункту 30 Положення, на міському рівні в систему містобудівного кадастру серед іншого вводяться відомості про: Генеральний план міста, плани зонування (зонінги) територій, історико-архітектурний опорний план міста та детальні плани територій.
Враховуючи наведене, суд погоджується з твердженням позивача щодо відсутності у останнього обов'язку забезпечувати збереження меж зелених насаджень загального користування на земельній ділянці, яка розташована по вул. Євгена Коновальця, 30 у Печерському районі м. Києва, оскільки відсутні правові підстави вважати, що вказана земельна ділянка відноситься до території зелених насаджень загального користування.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування абзаців 1 та 5 пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень № 807/0/7-1-20 від 20.01.2020 для проектування об'єкта будівництва Будівництво житлово-адміністративного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торговельного призначення, з об'єктами соціальної сфери та наземним і підземним паркінгами по вул. Євгена Коновальця, 30 у Печерському районі м. Києва , затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2020 № 105, де зазначено:
абз. 1 - об'єкт проектування знаходиться в межах історичного центру міста, центральної планувальної зони, історичного ареалу, в зоні регулювання забудови другої категорії (згідно з рішеннями виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10.10.1988 № 976, 16.07.1979 № 920, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979, рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804) ;
абз. 5 - забезпечити збереження історичного розпланування традиційного характеру середовища, збереження меж історичних зелених насаджень загального користування .
Щодо позовних вимог про протиправність та скасування абзаців 2, 4 та 13 (в частині) пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень № 807/0/7-1-20 від 20.01.2020.
Як зазначалося вище, в абзацах 2, 4 та 13 пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень № 807/0/7-1-20 від 20.01.2020 визначено:
абз. 2 - отримати висновок щодо проектної документації, наданої на розгляд до відповідних спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини в установленому законодавством порядку (Закон України Про охорону культурної спадщини ) ;
абз. 4 - проектну документацію рекомендовано надати на розгляд науково-методичної ради Міністерства культури України ;
абз. 13 - проектну документацію розробляти та затверджувати відповідно до вимог Законів України, серед іншого Про охорону культурної спадщини .
Так, відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.
Згідно положень ч. 6 ст. 31 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , проектна документація на будівництво об'єктів не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами.
Зі змісту наведених норм містобудівного законодавства чітко вбачається, що проектна документація на будівництво об'єктів не потребує погодження державними органами.
Окрім того, положеннями п. 14 ч. 2 ст. 5 Закону України Про охорону культурної спадщини передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам'ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об'єктах культурної спадщини.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 829 від 02.09.2019 Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади (надалі - Постанова) передбачено утворення Міністерства культури, молоді та спорту України, шляхом перетворення Міністерства інформаційної політики, та покладено на утворений центральний орган виконавчої влади завдання та функції Міністерства культури і Міністерства молоді та спорту, що ліквідуються.
У відповідності до п. 4 Постанови, ліквідовано Міністерство культури і Міністерство молоді та спорту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2020 № 238 перейменовано Міністерство культури, молоді та спорту на Міністерство культури та інформаційної політики.
Згідно з п. 1 Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 № 885, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 231 від 23.03.2020, Міністерство культури та інформаційної політики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
Відповідно до ст. 7 Закону України Про охорону культурної спадщини , для розгляду наукових рекомендацій та пропозицій щодо розроблення основних напрямів розвитку охорони культурної спадщини, обговорення найважливіших програм, проектів з питань охорони культурної спадщини центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим створюють науково-методичні ради з провідних учених і висококваліфікованих фахівців-практиків.
Для погодженого вирішення питань щодо охорони культурної спадщини на територіях областей, міст Києва та Севастополя, інших населених пунктів органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій можуть створювати консультативні ради з провідних учених і висококваліфікованих фахівців-практиків.
Консультативні ради діють на підставі типового положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
Наказом Міністерства культури України від 04.04.2012 № 304 затверджено Положення про Науково-методичну раду з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури України (надалі - Положення № 304).
Пунктом 3 розділу І Положення № 304 визначено, що Науково-методична рада (НМР) з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури України є постійно діючим консультативно-дорадчим органом Мінкультури, утвореним з метою забезпечення вирішення питань, пов'язаних з формуванням та забезпеченням реалізації державної гуманітарної політики, шляхом залучення до визначення основних напрямів розвитку охорони культурної спадщини провідних вчених, висококваліфікованих фахівців-практиків.
Згідно з абз. 9 п. 2 розділу ІІ Положення № 304, НМР відповідно до покладених на неї завдань забезпечує виконання таких основних функцій, зокрема як: розгляд програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам'ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об'єктах культурної спадщини, направлених для погодження до Мінкультури.
З аналізу наведених норм вбачається, що як до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, яким є Міністерство культури та інформаційної політики України, так й до повноважень Науково-методичної ради Міністерства культури України належить саме погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, тобто містобудівної документації, а не проектної документації на будівництво об'єктів, що вказує на протиправність абзаців 2, 4 та 13 (в частині) пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень № 807/0/7-1-20 від 20.01.2020.
Окрім того, суд зауважує, що оскільки постановою Кабінету Міністрів України № 829 від 02.09.2019 Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади ліквідовано Міністерство культури України, то відповідно ліквідуються й всі структурні підрозділи Міністерства культури України, до яких відноситься й Науково-методична рада Міністерства культури України. Наведене лише в черговий раз вказує на протиправність абзацу 4 пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень № 807/0/7-1-20 від 20.01.2020.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування абзаців 2, 4 та 13 (в частині) пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень № 807/0/7-1-20 від 20.01.2020 для проектування об'єкта будівництва Будівництво житлово-адміністративного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торговельного призначення, з об'єктами соціальної сфери та наземним і підземним паркінгами по вул. Євгена Коновальця, 30 у Печерському районі м. Києва , затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2020 № 105, де зазначено:
абз. 2 - отримати висновок щодо проектної документації, наданої на розгляд до відповідних спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини в установленому законодавством порядку (Закон України Про охорону культурної спадщини ) ;
абз. 4 - проектну документацію рекомендовано надати на розгляд науково-методичної ради Міністерства культури України ;
абз. 13 - Про охорону культурної спадщини .
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування абзацу 3 пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень № 807/0/7-1-20 від 20.01.2020.
Як зазначалося вище, в абзаці 3 пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень № 807/0/7-1-20 від 20.01.2020 визначено: дозвіл на виконання робіт отримати згідно Закону України Про охорону культурної спадщини та розпорядження КМДА № 979 від 17.05.2002 .
Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України Про охорону культурної спадщини , проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам'ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою, здійснюються за дозволом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, що видається виконавцю робіт - фізичній особі, і за умови реєстрації цього дозволу у відповідному органі охорони культурної спадщини.
Відповідно до п.п. 4-6 Порядку видачі дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам'ятки, охоронюваній археологічній території, у зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 316, археологічні розвідки, розкопки, інші земляні роботи на об'єктах культурної спадщини проводяться лише за наявності дозволів, які видаються Мінкультури. Форми дозволів затверджуються Мінкультури.
Дозвіл на проведення археологічних розвідок, розкопок видає Мінкультури на ім'я фізичної особи - наукового працівника за наявності у нього кваліфікаційного документа (відкритого листа), виданого Інститутом археології Національної академії наук, копія якого залишається у Мінкультури.
Дозвіл на проведення інших земляних робіт видається Мінкультури за офіційною заявою органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу охорони культурної спадщини обласної, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, дирекції державних заповідників та музеїв-заповідників, інших заінтересованих осіб.
З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що дозвіл центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, яким є Міністерство культури та інформаційної політики України, для проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам'ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах, видається виключно виконавцю робіт - фізичній особі, а не юридичній особі - замовнику будівництва, з урахуванням чого позивач, як замовник будівництва об'єкта Будівництво житлово-адміністративного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торговельного призначення, з об'єктами соціальної сфери та наземним і підземним паркінгами не є особою, яка повинна одержувати дозвіл на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на земельній ділянці, яка розташована по вул. Євгена Коновальця, 30 у Печерському районі м. Києва.
Аналогічна правова позиція, яка є обов'язковою для суду першої інстанції, викладена у п.п. 75-82 постанови Верховного Суду від 27.02.2019 по справі № 826/5755/17.
Враховуючи викладене, а також той факт, що межі історичного ареалу міста Києва не затверджені в установленому законному порядку, суд дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування абзацу 3 пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень № 807/0/7-1-20 від 20.01.2020 для проектування об'єкта будівництва Будівництво житлово-адміністративного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торговельного призначення, з об'єктами соціальної сфери та наземним і підземним паркінгами по вул. Євгена Коновальця, 30 у Печерському районі м. Києва , затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2020 № 105, де зазначено: дозвіл на виконання робіт отримати згідно Закону України Про охорону культурної спадщини та розпорядження КМДА № 979 від 17.05.2002 .
За наведених вище обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЖИТЛОВИСОТБУД про визнання протиправними та скасування оскаржуваних положень Містобудівних умов та обмежень № 807/0/7-1-20 від 20.01.2020 для проектування об'єкта будівництва Будівництво житлово-адміністративного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торговельного призначення, з об'єктами соціальної сфери та наземним і підземним паркінгами по вул. Євгена Коновальця, 30 у Печерському районі м. Києва , затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2020 № 105, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача за поданим адміністративним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 12 612,00 грн., на підставі положень ст. 139 КАС України, судові витрати з судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЖИТЛОВИСОТБУД (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 30, код ЄДРПОУ 34539836) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати абзац 1 пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень № 807/0/7-1-20 від 20.01.2020 для проектування об'єкта будівництва Будівництво житлово-адміністративного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торговельного призначення, з об'єктами соціальної сфери та наземним і підземним паркінгами по вул. Євгена Коновальця, 30 у Печерському районі м. Києва , затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2020 № 105, де зазначено: об'єкт проектування знаходиться в межах історичного центру міста, центральної планувальної зони, історичного ареалу, в зоні регулювання забудови другої категорії (згідно з рішеннями виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10.10.1988 № 976, 16.07.1979 № 920, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979, рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804) .
3. Визнати протиправним та скасувати абзац 2 пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень № 807/0/7-1-20 від 20.01.2020 для проектування об'єкта будівництва Будівництво житлово-адміністративного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торговельного призначення, з об'єктами соціальної сфери та наземним і підземним паркінгами по вул. Євгена Коновальця, 30 у Печерському районі м. Києва , затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2020 № 105, де зазначено: отримати висновок щодо проектної документації, наданої на розгляд до відповідних спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини в установленому законодавством порядку (Закон України Про охорону культурної спадщини ) .
4. Визнати протиправним та скасувати абзац 3 пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень № 807/0/7-1-20 від 20.01.2020 для проектування об'єкта будівництва Будівництво житлово-адміністративного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торговельного призначення, з об'єктами соціальної сфери та наземним і підземним паркінгами по вул. Євгена Коновальця, 30 у Печерському районі м. Києва , затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2020 № 105, де зазначено: дозвіл на виконання робіт отримати згідно Закону України Про охорону культурної спадщини та розпорядження КМДА № 979 від 17.05.2002 .
5. Визнати протиправним та скасувати абзац 4 пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень № 807/0/7-1-20 від 20.01.2020 для проектування об'єкта будівництва Будівництво житлово-адміністративного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торговельного призначення, з об'єктами соціальної сфери та наземним і підземним паркінгами по вул. Євгена Коновальця, 30 у Печерському районі м. Києва , затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2020 № 105, де зазначено: проектну документацію рекомендовано надати на розгляд науково-методичної ради Міністерства культури України .
6. Визнати протиправним та скасувати абзац 5 пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень №807/0/7-1-20 від 20.01.2020 для проектування об'єкта будівництва Будівництво житлово-адміністративного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торговельного призначення, з об'єктами соціальної сфери та наземним і підземним паркінгами по вул. Євгена Коновальця, 30 у Печерському районі м. Києва , затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2020 № 105, де зазначено: забезпечити збереження історичного розпланування традиційного характеру середовища, збереження меж історичних зелених насаджень загального користування .
7. Визнати протиправним та скасувати абзац 13 пункту 5 розділу Містобудівні умови та обмеження Містобудівних умов та обмежень № 807/0/7-1-20 від 20.01.2020 для проектування об'єкта будівництва Будівництво житлово-адміністративного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торговельного призначення, з об'єктами соціальної сфери та наземним і підземним паркінгами по вул. Євгена Коновальця, 30 у Печерському районі м. Києва , затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2020 № 105, в частині, де зазначено: Про охорону культурної спадщини .
8. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЖИТЛОВИСОТБУД (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 30, код ЄДРПОУ 34539836) понесені судові витрати у розмірі 12 612 (дванадцять тисяч шістсот дванадцять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32, код ЄДРПОУ 26345558).
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.Г. Вєкуа
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 28.05.2020 |
Оприлюднено | 28.05.2020 |
Номер документу | 89486484 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Мельничук Володимир Петрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Мельничук Володимир Петрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Мельничук Володимир Петрович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні