Постанова

від 28.05.2020 по справі 810/1393/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2020 року

Київ

справа №810/1393/16

адміністративне провадження №К/9901/31843/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2016 (суддя Панова Г.В.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 (Головуючий суддя Губська О.А., судді: Парінов А.Б., Беспалов О.О.)

у справі № 810/1393/16

за позовом Підприємства споживчої кооперації Тетіївський ринок Київської регіон споживспілки

до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправними та скасування вимоги, рішення та податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року Підприємство споживчої кооперації Тетіївський ринок Київської регіон споживспілки (ПСК Тетіївський ринок Київської регіон споживспілки) звернулось до суду з позовом до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Київській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.03.2016 № Ю-0018701702, рішення від 25.03.2016 № 0018721702, яким застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 2 260,28 грн.; податкове повідомлення-рішення від 25.03.2016 № 0018771702, яким збільшено суму податкового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачені податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на 13 257 грн. 43 коп., податкове повідомлення-рішення від 25.03.2016 № 18741702, яким збільшено суму податкового зобов`язання за платежем військовий збір на 299,35 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2016, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просив скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що під час проведення перевірки встановлено факт нарахування заробітної плати у розмірі нижче мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством України. В результаті заниження фонду оплати праці, з якого утримується та на який нараховується єдиний соціальний внесок, занижено єдиний соціальний внесок, який підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 22 602,85 грн. Крім того, заниження фонду оплати праці, призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 10 219,10 грн. Також, в результаті заниження фонду оплати праці на який нараховується військовий збір, встановлено його заниження за період з 01.08.2014 по 31.12.2015 всього в сумі 239,48 грн.

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 09.02.2016 по 29.02.2016 посадовими особами Тетіївської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання норм законодавства повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, за період 01.01.2013 по 31.12.2015 року - Підприємства споживчої кооперації "Тетіївський ринок Київської РССК" код ЄДРПОУ 01561166.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 09.03.2016 № 66/173/01561166, згідно з висновками якого виявлено порушення позивачем: підпункту 168.1.1., пункту 168.1, статті 168, пункту 176.2, статті 176, підпункту 177.8 статті 177 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 10 605,95 гривень; підпункту 5 пункту 1 статті 1, пункту 8 статті 9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого занижено єдиний внесок, за період, що перевірявся, на суму 22 602,85 грн; пункту 16 (1) підрозділу 10 інших перехідних положень Розділу XX перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), в результаті заниження фонду оплати праці на який нараховується військовий збір, встановлено його заниження за період з 01.08.2014 по 31.12.2015 всього в сумі 239,48 грн.

Крім того, при перевірці вимог розділу IV ПК України встановлено, що ОСОБА_1 в III кварталі 2013 року був виплачений дохід визначений підпунктом 165.1.36, пункту 165.1, статті 165, ПКУ, в сумі 624 грн. без утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб згідно пункту 177.8 статті 177 ПК України, водночас, відповідно до відомостей, та інформації яка міститься в Тетіївській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області встановлено, що ОСОБА_1 РНОКПП ( НОМЕР_1 ) 15.12.2011 року знятий з обліку платників податків за № 2838. Крім того, ОСОБА_2 в III кварталі 2015 року був виплачений дохід визначений підпунктом 165.1.36, пункту 165.1, статті 165, ПКУ, в сумі 1 655 грн. без утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб згідно пункту 177.8 статті 177 ПК України, проте відповідно до відомостей, та інформації яка міститься в Тетіївській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області встановлено, що ОСОБА_2 РНОКПП ( НОМЕР_2 ) 15.01.2015 прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності. Вказане призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 341,85 гривень, чим порушено підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення:

від 25.03.2016 № 0018771702 форми "Р", яким збільшено суму податкового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачені податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на 13 257 грн 43 коп., з яких за податковими зобов`язаннями 10 605,95 грн та за штрафними санкціями 2 651,48 грн;

від 25.03.2016 № 0018741702, яким збільшено суму податкового зобов`язання за платежем військовий збір на 299,35 грн, з яких за податковими зобов`язаннями 239,48 грн та за штрафними санкціями 59,87 грн.

Також відповідачем було прийнято рішення від 25.03.2016 № 0018721702 "Про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску", яким застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 2 260,28 грн та виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.03.2016 № Ю-0018701702, відповідно до якої позивачу потрібно сплатити суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі: 22 602,85 грн.

Переглядаючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст.1 Закону України Про оплату праці заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Згідно зі ст. 3 Закону України Про оплату праці мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про оплату праці організація оплати праці здійснюється на підставі, законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на національному рівні; галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; колективних договорів; трудових договорів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про колективні договори і угоди" колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про колективні договори і угоди" колективний договір укладається між роботодавцем з однієї сторони і одним або кількома профспілковими органами, а у разі відсутності таких органів - представниками працівників, обраними і уповноваженими трудовим колективом з іншої сторони. Сторонами колективних угод є сторони соціального діалогу, склад яких визначається відповідно до законодавства про соціальний діалог.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 7 Закону України "Про колективні договори і угоди" зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин.

Частиною 3 статті 7 Закону України "Про колективні договори і угоди" передбачено, що колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги, зокрема щодо дитячого оздоровлення та придбання новорічних подарунків для дітей працівників тощо.

Відповідно до ч.1 ст.56 КзпП за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Відповідно до ч.2 ст. 56 КзпП оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про визначення та застосування мінімальної заробітної плати в погодинному розмірі" від 05.05.2010 № 330 мінімальна заробітна плата в погодинному розмірі застосовується: на підприємствах незалежно від форми власності у разі встановлення у колективних договорах або за погодженням з профспілковими чи іншими органами, уповноваженими на представництво трудовим колективом, погодинної оплати праці із застосуванням відповідних нормованих завдань та обліку фактичного робочого часу; фізичними особами, які використовують найману працю з погодинною оплатою праці; в установах та організаціях, що фінансуються з бюджету, в разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про встановлення працівникам погодинної оплати праці. Пропозиції щодо прийняття таких рішень вносить Міністерство праці та соціальної політики за ініціативою центральних та місцевих органів виконавчої влади і після консультацій з відповідними галузевими профспілками.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 8 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до пункту 161 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що тимчасово до 1 січня 2015 року, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в спірний період на підприємстві позивача діяв Колективний договір на 2011 - 2015 рік, реєстраційний № 44 від 09.11.2011.

Зазначений Колективний договір на час виникнення спірних правовідносин є чинним, при цьому недійсним у судовому порядку не визнавався.

Відповідно до Додатку № 1 до Розділ 11 п. 10.3 вказаного Колективного договору, контролери, рубщики, вагар, машиніст з прання та ремонту спецодягу працюють на неповному робочому тижні 0,5 тарифної ставки 2 рази в тиждень, четвер та неділю з 6 години ранку до 14 години дня, що відповідає положенням пункту 7 Розділу I Правил торгівлі ПСК "Тетіївський ринок" Київської регіон споживспілки, які затверджені Рішенням Тетіївської міської ради від 21.04.2011 № 112.

Згідно додатку № 3 до Розділу 1 п. 15.2 Колективного договору, робітники по благоустрою території, прибиральниця та машиніст з прання та ремонту спецодягу, сторожа, вагар, контролери, рубачі - погодинна плата.

Судом встановлено, що працівники ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11,ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_4 були прийняті на роботу на підставі поданих заяв, у яких просили прийняти на 0,5 ставки, та згідно з трудовою угодою.

Так, відповідно до наказу по Тетіївському ринку "Про прийняття на роботу працівників" від 03.04.2006 № 5-б, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 зараховано на посаду - контролера ринку, ОСОБА_8 зараховано на посаду - рубщика м`ясного павільйону, ОСОБА_9 зараховано завідувачем магазину " Вікторія ", ОСОБА_10 зараховано - вагарем м`ясного павільйону, ОСОБА_4 прийнято на роботу контролером туалету (згідно резолюції на заяві). Крім того, відповідно до наказу по Тетіївському ринку від 30.04.2010 № 13 ОСОБА_11 зараховано на посаду рубщика в м`ясному відділенні.

Згідно із наявними у матеріалах справи письмовими поясненнями ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 від 28.02.2016, ними підтверджено доводи позивача стосовно того, що вони працювали на 0,5 тарифної ставки, а праця оплачувалась за погодинне відпрацювання.

За таких обставин, вірними є висновки судів попередніх інстанцій про помилковість доводів контролюючого органу з приводу заниження позивачем фонду оплати праці, оскільки відповідач не перевірив і не взяв до уваги тих обставин, що на підприємстві позивача укладено колективний договір, працівники ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 працюють на 0,5 тарифної ставки, а праця оплачувалась за погодинне відпрацювання, що не суперечить чинному законодавству.

Стосовно висновків відповідача, що позивачем не було утримано з ОСОБА_1 в III кварталі 2013 року та ОСОБА_2 в III кварталі 2015 податку на доходи фізичних осіб, судами встановлено наступне.

В Акті перевірки відповідач зазначає, що при заповненні розрахунку форми № 1-ДФ допускалися недостовірні відомості про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платників податків, а саме не достовірно відображено ознака доходів 142 при фактичній виплаті доходів, самозайнятій особі відповідно до (підпункту 165.1.36 пункту 165.1 статті 165, Податкового кодексу України), чим порушено частину б пункт 176.2 статті 176 ПК України.

Так, відповідач встановив, що ОСОБА_1 в III кварталі 2013 року був виплачений дохід визначений підпунктом 165.1.36, пункту 165.1, статті 165 ПК України в сумі 624 грн. без утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб згідно пункту 177.8 статті 177 ПКУ.

Працівники відповідача зазначили, що відповідно до відомостей, та інформації яка міститься в Тетіївській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області встановлено, що ОСОБА_1 15.12.2011 року знятий з обліку платників податків за № 2838.

Також відповідач встановив, що ОСОБА_2 в III кварталі 2015 року був виплачений дохід визначений підпунктом 165.1.36, пункту 165.1, статті 165 ПК України в сумі 1 655 грн. без утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб згідно пункту 177.8 статті 177 ПК України.

Працівники відповідача зазначили, що відповідно до відоместей, та інформації яка міститься в Тетіївській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області встановлено, що ОСОБА_2 15.01.2015 року прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності.

Що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 341,85 гривень, чим порушено підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України.

Водночас, відповідач в Акті перевірки вказує, що узагальнені дані про результати перевірки правильності нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб при виплаті доходів громадян наведені в таблиці.

В той же час, з вказаної таблиці неможливо встановити, кому, коли і в якій кількості було нараховано та в подальшому утримано з нього податок на доходи фізичних осіб.

Крім того, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того факту, що позивачем при заповненні розрахунку форми № 1-ДФ допускались недостовірні відомості про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платників податків, а саме не достовірно відображено ознака доходів 142 при фактичній виплаті доходів з огляду на необгрунтованість та непідтвердженість всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України цих доводів належними і допустимими доказами.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та не містять обґрунтованих доводів порушень судами норм матеріального чи процесуального права, як і не містять обґрунтувань в чому полягало порушення позивачем вимог податкового законодавства в цій частині.

Таким чином, враховуючи, що висновок відповідача про заниження єдиного соціального внеску, який підлягає сплаті до бюджету, заниження податку на доходи фізичних осіб, заниження військового збору обґрунтований виключно висновком про заниження позивачем фонду оплати праці, що визнаний необґрунтованим, то суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 у справі № 810/1393/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко