Рішення

від 22.05.2020 по справі 357/12791/19

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/12791/19

2/357/775/20

Категорія 75

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 травня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представників відповідача - Ілемської І.М. , Лебедовської Л.Ю. ,

представника третьої особи - Сови Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини, третя особа: Голова Первинної профспілкової організації Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини Сова Людмила Василівна про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, мотивуючи тим, що вона, ОСОБА_1 , (далі - Позивач) з 19.07.2017 р. по 19.09.2019 р. працювала в Білоцерківській районній державній лабораторії ветеринарної медицини, що є структурним підрозділом Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини (далі - Відповідач) на посаді лікаря ветеринарно-санітарної експертизи І категорії. Згідно наказу №112 від 19.07.2017 р.вона була призначена на посаду лікаря ветеринарно-санітарної експертизи І категорії до Білоцерківської міжрайонної державної лабораторії Держпродспоживслужби.

Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів було прийнято Наказ № 392 від 6 травня 2019 р., яким вказано припинити діяльність Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини шляхом її ліквідації з метою оптимізації ветеринарних закладів та реалізації державної політики у сфері безпечності харчових продуктів та відповідно до пропозиції, наданої листом Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 04.04.2019 №10-07.1-10/3217.

Листом від 18.09.2019 року Лікареві ветеринарно-санітарної експертизи 1 категорії Білоцерківської міжрайонної державної лабораторії Держпродспоживслужби Осьмук І.В. повідомили про необхідність з`явлення до Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини для ознайомлення з Наказом "Про звільнення у зв`язку з ліквідацією установи від 18.09.2019 року №01-09/143 та отримання трудової книжки.

19 вересня 2019 року, згідно наказу № 01-09/143 від 18.09.2019р. Позивача було звільнено за частиною 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією установи.

Вважає, що даний наказ 01-09/143 від 18.09.2019 є незаконним, винесений з порушенням норм чинного трудового законодавства так як позивач знаходилась у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами на підставі листка непрацездатності серія АДТ в„–040786 виданий 12 липня 2019 року, потім 11 вересня 2019 року лікарняний був продовжений на підставі листка непрацездатності серія АДТ в„– 040982 .

Відповідно до частини 3 статті 2 Закону України "Про відпустки" право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Закон.

Згідно з ч. 3 ст. 40 КЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Відповідно до статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Посада, на яку пропонувалося працевлаштувати Позивача, а саме провідний лікар ветеринарної медицини Іванківської районної державної лікарні ветеринарної медицини знаходиться за 126 км від місця проживання Позивача.

Також зауважує, що після ліквідації Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини обов`язки по обслуговуванню Білоцерківського району будуть покладені на Білоцерківську міську державну лікарню ветеринарної медицини, штат якої збільшиться на 41 одиницю.(копія звернення Позивача від 13.09.2019 р.)

Проте, Позивачу не було запропоновано жодної вакансії в Білоцерківській міській державній лікарні ветеринарної медицини.

Позивач є членом Первинної профспілкової організації "Білоцерківська районна державна лікарня ветеринарної медицини"

Відповідно до статті 19 Закону України "Про профспілки, їх права та гарантії їх діяльності" профспілки, їх об`єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об`єднаннями громадян.

Голова профспілки Сова Л. неодноразово зверталася до Голови ліквідаційної комісії стосовно неможливості звільнення з посади даного працівника, проте її звернення враховані не були.

Із наданих Білоцерківським міським центром зайнятості наявні 1258 вакантних посад, проте відсутні посади, які відповідають спеціальності Позивача, а саме лікар ветеринарно-санітарної експертизи 1 категорії.

Таким чином, Позивач відмовилася від запропонованої посади з поважних причин.

Просила суд визнати незаконним та таким, що підлягає скасуванню наказ про звільнення 01-09/143 від 18.09.2019 р., поновити її на посаді лікаря ветеринарно-санітарної експертизи І категорії та виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу ( а. с. 5-13 ).

Ухвалою судді від 14 листопада 2019 року поновлено ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду та постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вищевказаній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом ) сторін ( а. с. 30-31 ).

14 січня 2020 року за вх. № 955 судом отримано клопотання від голови комісії з ліквідації Зінченко А.М. про долучення до матеріалів справи копії документів ( а. с. 43, 44-80 ).

29 січня 2020 року за вх. № 3365 судом отримано від позивача ОСОБА_1 заяву про залучення третьої особи ( а. с. 86-88 ).

19 лютого 2020 року за вх. № 6265 судом отримано від відповідача голови комісії з ліквідації письмові пояснення, в яких останній наголошував н тому, що 19 вересня 2019 року ОСОБА_1 - лікаря ветеринарно-санітарної експертизи 1 категорії було звільнено із займаної посади відповідно до наказу № 01-09/143 від 18.09.2019 року.

ОСОБА_1 було попереджено у відповідності до трудового законодавства 03 липня 2019 року, тобто не пізніше ніж за два місяці до дня звільнення, що передбачено частиною першою статті 49-2 Кодексу законів про працю України.

Так, відповідно до статті 184 КЗпП України звільнення вагітних з ініціативи роботодавця можливе лише у випадках повної ліквідації організації , коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням .

Зважаючи на конструкцію частини третьої статті 184 КЗпП України, є підстави стверджувати, що звільнення можливе лише при ліквідації без правонаступництва, коли права та обов`язки ліквідованого суб`єкта не переходять до інших осіб. За інших умов вагітні мають бути працевлаштовані в організацію, що є правонаступником. При цьому не має значення, з якої підстави відбувалося звільнення з ліквідованої організації (у зв`язку з переведенням на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП України чи з будь-якої іншої), правонаступник несе обов`язок прийняти вагітну на роботу.

На жаль, виконання ліквідованою організацією обов`язку з працевлаштування вагітних не має правового механізму здійснення та забезпечення. Тому, на практиці роботодавець або сам шукає нову роботу для вагітної, або звертається за допомогою до центрів зайнятості чи рекрутингових агенцій.

При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення па іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці (частина тя статті 49-2 Кодексу ).

В зв`язку з чим, головою ліквідаційної комісії Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини, у строки, а саме 10.07.2019 року та порядку визначені -законодавцем, та на виконання вказаних вимог та у відповідності до наказу Міністерства соціальної політики України за № 317 від 31.05.2013 року Про затвердження форми звітності № 4- і Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та Порядку її подання, було направлено до Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості відповідну звітність за вказаною формою у строки, визначені чинним законодавством України.

Більш того, 11.07.2019 року головою ліквідаційної комісії Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини відправлено запит до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про надання інформації щодо вакансій в штатних розписах установ ветеринарної медицини, що належать до сфери у його управління.

У відповідь на вказане звернення надійшли пропозиції щодо наявності вакантних посад, які були направлені позивачці та з якими вона ознайомилась 09.09.2019 року, але одної відповіді (згоди або відмови від запропонованих посад) від неї станом на 18.09.2019 р. на адресу Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини не надійшло.

Також, звертає увагу, що позивачка не звернулася до Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості і власне позбавила себе права на пільги, компенсації та гарантії, передбачені статтею 49-3 Кодексу для вивільнюваних працівників, та зайнятістю, яка забезпечується відповідно до Закону України "Про зайнятість населення".

Вважає, що головою ліквідаційної комісії Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини, було вчинено всіх можливих дій направлених на працевлаштування ОСОБА_1 , але бажаних результатів досягнуто не було, оскільки відсутня можливість, з працевлаштування на аналогічну посаду вказаної працівниці, а законодавець, нажаль не передбачає жодним чином такого роду випадків. А відтак, звільнення є законним, а відповідно підстави для скасування наказу про звільнення в зв`язку ліквідацією - відсутні.

Тому, не підлягають задоволенню і інші вимоги позивача в частині стягнення середньої заробітної плати ( а. с. 89-92 ).

Ухвалою суду від 26 березня 2020 року залучено в якості третьої особи Голову Первинної профспілкової організації Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини Сову Людмилу Василівну ( а. с. 110-111 ).

25 лютого 2020 року за вх № 7214 судом отримано від ОСОБА_1 відповідь на відзив, в якому зазначала, що її звільнення було з порушенням трудового законодавства, не було дотримано вимог щодо обов`язкового працевлаштування, тому такий наказ повинен бути скасований, а вона поновлена на посаді з стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу ( а. с. 117-124 ). Додано розрахунок середнього заробітку з час вимушеного прогулу, який становить 58 608 гривень ( а. с. 127-30 ).

26.03.2020 року за вх. № 11503 судом отримано від третьої особи пояснення, в яких остання зазначала, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними та обґрунтованими, тому підтримує позов в повному обсязі. Наказом Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 18.09.2019 року №01-09/143 Про звільнення у зв`язку з ліквідацією установи , з 18.09.2019 року ОСОБА_1 було звільнено з посади лікаря ветеринарно-санітарної експертизи І категорії Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини у зв`язку з повною ліквідацією установи, за п.1 ст.40 КЗпП України. При виданні наказу від 19.09.2019 року №01-09/143 був порушений законодавчо визначений порядок звільнення ОСОБА_1 при ліквідації установи. Всупереч вимогам законодавства, до профспілкового комітету жодної інформації щодо ліквідації установи, звільнення Позивача з роботи, строки проведення звільнення, завчасно надано не було.

Лише 10.05.2019 року головою комісії з ліквідації Зінченком А. М . був наданий лист до голови профспілкового комітету Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини Сови Л.В. щодо прийняття 06.05.2019 рішення про ліквідацію лікарні та прохання призначити дату і час розширеного засідання профспілкового комітету.

Відповідно до протоколу засідання профспілкового комітету від 10.05.2019 року №16 було розглянуто наказ про ліквідацію і прийнято рішення звернутися до Кабінету Міністрів України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, правоохоронних органів щодо перевірки правових підстав та економічного обґрунтування ліквідації установи, також звернутися до голови комісії з ліквідації Зінченком А.М. щодо надання листа Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 04.04.2019 року №10-07.1-10/3217, який слугував підставою видачі наказу про ліквідацію.

В результаті порушень, під час проведення процедури ліквідації, були звільнені навіть працівники, що були на лікарняному у зв`язку з пологами -одна з них- позивач - ОСОБА_1 . На запит профспілки до голови комісії з ліквідації про надання інформації, не було надано жодної відповіді, хоча згідно закону про профспілки, на запит профспілки відповідь має бути надана на протязі 5 днів.

29.05.2019 року відбулося розширене засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації працівників Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини, на яке голова комісії з ліквідації Зінченко А.М. не з`явився і жодних пояснень щодо причин ліквідації та звільнення працівників, зокрема Позивача, не надав, хоча був належним чином про нього повідомлений.

Із листа Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 04.04.2019 року №10-07.1-10/3217 Обґрунтування щодо ліквідації установи вбачається, що обов`язки по обслуговуванню території Білоцерківського району покладені на Білоцерківську міську державну лікарню ветеринарної медицини, штат якої планується затвердити у кількості 112 одиниць, при цьому кількість працівників, що займають керівні посади, зменшиться на 5 одиниць.

Враховуючи те, що обов`язки по обслуговуванню території Білоцерківського району покладені на Білоцерківську міську державну лікарню ветеринарної медицини, штат якої збільшився на 41 штатну одиницю, то в даному випадку має місце саме реорганізація Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини, а не її ліквідація, а Білоцерківська міська державна лікарня ветеринарної медицини є фактично правонаступником.

Також зазначає, що при прийнятті рішення про ліквідацію установи 06.05.2019 року, в штаті Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини перебувало 49 штатних одиниць (фактично працюючих - 42 особи, вакантних посад - 7 одиниць).

Протягом двох місяців з дати попередження про звільнення 4 працівників Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини звільнилися за згодою сторін, тобто фактично працюючих залишилося 38 осіб.

За наявною інформацією, у вересні 2019 року ( 16 вересня) було затверджено новий штатний розпис Білоцерківської міської державної лікарні ветеринарної медицини з 112 штатними одиницями (збільшений на 41 штатну одиницю в зв`язку з ліквідацією Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини).

Відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - ч. 6 ст. 179), одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням.

Згідно з ч. 3 ст. 40 КЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці (будь-якої з відпусток, як вони класифікуються ст. 4 Закону). Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Всупереч вимогам законодавства, Позивачу і ще 16 працівникам Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини не було запропоновано вакантних посад в Білоцерківській міській державній лікарні ветеринарної медицини чи в інших установах ветеринарної медицини та звільнено за п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку з повною ліквідацією установи (працевлаштовано лише 21 працівник Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини, двоє з яких майже одразу звільнилися). Більш того, на вакантні штатні одиниці Білоцерківської міської державної лікарні ветеринарної медицини, які були створені в зв`язку з ліквідацією Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини, працевлаштовані сторонні спеціалісти ( а. с. 173-178 ).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, надала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача Ілемська І.М. та Лебедовська Л.Ю. в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог, просили відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

Третя особа Сова Л.В. в судовому засіданні підтримала вимоги позивача ОСОБА_1 , просила суд задовольнити їх, вважає, що при звільненні позивача було порушено вимоги чинного законодавства.

Суд, вислухавши позивача, представників відповідача, третю особу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , з 19.07.2017 року по 19.09.2019 року працювала в Білоцерківській районній державній лабораторії ветеринарної медицини, що є структурним підрозділом Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини на посаді лікаря ветеринарно-санітарної експертизи І категорії.

Згідно наказу №112 від 19.07.2017 року позивач була призначена на посаду лікаря ветеринарно-санітарної експертизи І категорії до Білоцерківської районної державної лабораторії ветеринарної медицини.

Наказом № 165 від 23.11.2018року Білоцерківська районна державна лабораторія ветеринарної медицини перейменована на Білоцерківську міжрайонну державну лабораторію Держпродспоживслужби ( а. с. 17-19).

19 вересня 2019 року, згідно наказу № 01-09/143 від 18.09.2019 року ОСОБА_1 звільнено за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку з повною ліквідацією установи ( а. с. 24-25 ).

Вважає, що вказаний наказ 01-09/143 від 18.09.2019 року є незаконним, винесений з порушенням норм чинного трудового законодавства так як позивач знаходилась у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами на підставі листка непрацездатності серія АДТ в„–040786 виданий 12 липня 2019 року, потім 11 вересня 2019 року лікарняний був продовжений на підставі листка непрацездатності серія АДТ в„– 040982 , тому повинен бути скасований, а вона поновлена на попередньому місці.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 ст.16 ЦК України встановлено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Отже, особа може скористатись не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який здатен захистити інтереси власника суб`єктивного права та припинити їх порушення на майбутнє або усунути загрозу його порушення.

Встановлено, що Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів було прийнято Наказ № 392 від 6 травня 2019 року, яким наказано припинити діяльність Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини шляхом її ліквідації згідно з чинним законодавством ( а. с. 20-21 ).

З листа Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 04.04.2019 №10-07.1-10/3217 щодо обґрунтування ліквідації установи вбачається, що метою є оптимізація державних установ, що передбачає цілі такі, як раціональне та ефективне використання трудових ресурсів, бюджетних коштів, майна, наслідком якої є розвиток ветеринарної служби Білоцерківського району та міста в цілому, покращення стану фінансової дисципліни. Планується задіяти всі людські, організаційні, матеріальні, технічні та інші ресурси в необхідних і достатніх обсягах для надання якісних послуг ( а. с. 22-23 ).

Згідно списку працівників Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини, присутніх 03 липня 2019 року на загальних зборах стосовно роз`яснення процедури ліквідації та вивільнення працівників, позивач ОСОБА_1 була присутньою, про що свідчить підпис останньої ( а. с. 44 ) та була попереджена про звільнення, попередження за № 35 від 03 липня 2019 року, де також мається підпис позивача ( а. с. 49 ).

10 липня 2019 року за № 01-18/205 відповідач листом звертався до директора Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості, яким доводив останнього до відома про ліквідацію установи, додаючи перелік працівників, з проханням надання пропозиції можливого подальшого працевлаштування ( а. с. 50-51 ).

11.07.2019 року головою ліквідаційної комісії Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини відправлено запит до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про надання інформації щодо вакансій в штатних розписах установ ветеринарної медицини, що належать до сфери у його управління ( а. с. 52-53 ).

Також, додано перелік працівників Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини, які підпадають під дію ч. 3 ст. 184, ст. 186-1 КЗпП України ( а. с. 54 ).

В зазначено переліку під № 4 зазначена і позивач ОСОБА_1 .

26 липня 2019 року за № 10-07.1-12/7619 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області адресу Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини надійшов лист щодо вакантних посад, в якому для працівників Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини, які у разі ліквідації установи підпадають під дію ч. 3 ст. 184, ст. 186-1 КЗпП України запропоновано наступні вакантні посади в районних державних лікарнях ветеринарної медицини Київської області, зокрема ОСОБА_1 - Іванківська районна державна лікарня ветеринарної медицини, посада - провідний лікар ветеринарної медицини з посадовим окладом 4 073 гривень ( а.с.55-56 ).

Встановлено, що відповідачем листом від 06.09.2019 року за вих. № 01-18/271 було направлено позивачу для ознайомлення копії листів Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області щодо вакантних посад та з проханням до 15.09.2019 року повідомити про згоду на подальше працевлаштування ( а. с. 59 ). Направлення підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальним чеком ( а. с. 60 ).

Листами від 13.09.2019 року та 23.09.2019 року, спрямованих позивачем на адресу відповідача вбачається, що позивач фактично відмовилася від запропонованої вакансії ( а. с.75, 76 ).

Листами від 18.09.2019 року та від 19.09.2019 року, направлені позивачу, відповідач пропонував з`явитися до Білоцерківської державної лікарні ветеринарної медицини для ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки ( а. с. 65, 68 ), які були отримані позивачем, про що свідчать поштові повідомлення про вручення ( а. с. 67,70 ).

З наказом про звільнення позивач була ознайомлена 24.09.2019 року, про що свідчить підпис останньої ( а. с. 64 ).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач також звертався до Фастівської районної державної лікарні ветеринарної медицини, Рокитнянської районної державної лікарні ветеринарної медицини, Васильківської районної державної лікарні ветеринарної медицини, Сквирської районної державної лікарні ветеринарної медицини, Таращанської районної державної лікарні ветеринарної медицини, Кагарлицької районної державної лікарні ветеринарної медицини, Миронівської районної державної лікарні ветеринарної медицини, Володарської районної державної лікарні ветеринарної медицини стосовно погодження можливого працевлаштування позивача, а також до Білоцерківської міської державної лікарні ветеринарної медицини ( а. с. 140, 142, 144, 146, 148, 150, 152, 154, 156 ).

Згідно наданих відповідей голові ліквідаційної комісії вбачається, що позивачу було запропоновано вакантні посади в Кагарлицькій районній державній лікарні ветеринарної медицини, Миронівській районній державній лікарні ветеринарної медицини та Володарській районній державній лікарні ветеринарної медицини ( а. с. 153, 155, 157 ).

До того ж, Миронівська районна державна лікарня ветеринарної медицини у своєму листі від 13.03.2020 року за № 35 запропонувала ОСОБА_1 одночасно декілька вакантних посад, з яких начальник лікарні, директор лабораторії ( а. с. 155 ).

З інших районних державних лікарень ветеринарної медицини надійшли відповіді про відсутність вакантних посад ( а. с. 141, 143, 145, 147, 149, 151 ).

Встановлено, що позивач відмовилася із запропонованих вакансій, що не спростовано, а навпаки підтверджено останньою в судовому засіданні під час розгляду даної цивільної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

В разі звільнення працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України діють обмеження на звільнення окремих категорій працівників, встановлені ст. 184, ст. 186-1 КЗпП України (жінок вагітних і тих, що мають дітей віком до трьох років (до шести - у випадках, передбачених ч. 6 ст. 179 КЗпП України), одиноких матерів за наявності дитини до 14 років або дитини з інвалідністю, батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), опікунів (піклувальників), одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів), ст. 197 КЗпП України, Законом України Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні (працездатної молоді та молодих спеціалістів).

Пряма заборона на звільнення перелічених категорій працівників протягом встановлених строків означає, що вони взагалі не можуть бути кандидатами на звільнення. Вони мають право залишитися на роботі (крім випадків ліквідації підприємства), і питання про їх звільнення, якщо підприємство не ліквідовується, не може ставитися взагалі.

При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 1 ст. 40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середньомісячного заробітку (ст. 44 КЗпП України).

У відповідності до ст. 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

За пунктом 19 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці й того, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згоди на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації; чи не користувався вивільнений працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Крім того, роз`ясненнями Міністерства юстиції України від 25.01.2011 року Гарантії працівників у разі ліквідації або реорганізації підприємства, установи, організації зазначено, що ліквідація - це така форма припинення юридичної особи, при якій припиняються всі її права та обов`язки. У разі ліквідації вся чисельність працівників скорочується та весь штат працівників ліквідується.

Юридична особа може припиняти свою діяльність у результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу) або внаслідок повної ліквідації. Ліквідація - це одна з форм припинення юридичної особи. Ліквідація здійснюється без переходу прав i обов`язків установи, що ліквідується, до інших осіб, тобто без правонаступництва. При ліквідації установи її права й обов`язки також припиняються. Обставинами, що зумовлюють припинення діяльності юридичної особи, можуть бути, зокрема: закінчення строку, на який було створено юридичну особу, або після досягнення мети, поставленої при її створенні; у зв`язку з визнанням судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; інші підстави, передбачені законодавчими актами України. Юридична особа ліквідується: за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами; за рішенням суду. Отже, юридична особа може бути ліквідованою як у добровільному, так і примусовому порядку. Що стосується підстав для ліквідації юридичної особи, то такими можуть бути, зокрема: закінчення строку, на який було створено юридичну особу, або після досягнення мети, поставленої при її створенні; у зв`язку з визнанням судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; інші підстави, передбачені законодавчими актами України.

На відміну від трудового права, цивільне право знає тільки поняття ліквідації. У трудовому ж праві сформульоване поняття повної ліквідації, що має означати ліквідацію без правонаступництва. Саме така повна ліквідація дає власникові право на звільнення працівників. Для розірвання трудового договору за згаданою підставою має значення сам факт ліквідації організації. Ліквідація організації - самостійна підстава розірвання трудового договору з працівниками.

Як зазначалося вище, Наказом № 392 від 06 травня 2019 року Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів було прийнято припинити діяльність Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини шляхом її ліквідації згідно з чинним законодавством та позивач Наказом № 01-09/143 від 18.09.2019 року була звільнена, як лікар ветеринарно-санітарної експертизи 1 категорії Білоцерківської міжрайонної державної лабораторії Держпродспоживслужби у зв`язку з повною ліквідацією установи, за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Отже, відповідач мав право на звільнення позивача, оскільки було прийнято рішення про повну ліквідацію установи.

Крім того, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 ст. 40 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) Кодексу законів про працю України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Порядок отримання попередньої згоди виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації визначено ст. 43 цього Кодексу.

Отже, трудовий договір з позивачем було розірвано без попередньої згоди первинної профспілкової організації, членом якої є позивач, так як та згода згідно з чинним законодавством не передбачена у зв`язку із ліквідацією установи.

Згода профспілкової організації на звільнення працівників через ліквідацію підприємства не потрібна (ч. 1 ст. 43 КЗпП).

Тому, посилання позивача та третьої особи стосовно того, що не було такої згоди від первинної профспілкової організації не заслуговують на увагу.

Згiдно з ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звiльнення працiвника з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу в перiод його тимчасової непрацездатностi (крiм звiльнення за п. 5 цiєї статтi), а також у перiод перебування працiвника у вiдпустцi (будь-якої з вiдпусток, як вони класифiкуються ст. 4 Закону). Це правило не поширюється на випадок повної лiквiдацiї пiдприємства, установи, органiзацiї.

Також, не заслуговують на увагу суду і доводи позивача в частині того, що остання була звільнена в період тимчасової непрацездатності, оскільки це правило, як зазначено у ч. 3 ст. 40 КЗпП України не поширюється на випадок повної лiквiдацiї пiдприємства, установи, органiзацiї.

З доданих до матеріалів справи позивачем листків непрацездатності ( а. с. 26, 27 ) вбачається, що позивач перебувала на лікарняному з 12.07.2019 року, стати до роботи з 15.11.2019 року та з 15.11.2019 року, стати до роботи 29.11.2019 року, про звільнення позивач була попереджена 03 липня 2019 року ( а. с. 49 ).

Чинне законодавство не передбачає виключення із строку попередження працівника про наступне звільнення часу знаходження його у відпустці або тимчасової непрацездатності (абзац шостий п. 19 постанови ВСУ № 9).

Отже, за загальним правилом не допускається звільнення з ініціативи роботодавця працівника, якщо він перебуває на лікарняному або у відпустці (ч. 3 ст. 40 КЗпП). Проте існує один виняток із цієї норми - при повній ліквідації підприємства таке звільнення допустиме.

Тому, відповідач мав право на звільнення позивача з установи у зв`язку з ліквідацією останньої.

Отже, матеріали справи містить відомості про те, що з боку відповідача було дотримано норми діючого законодавства при звільненні позивача.

Окрім того, матеріали справи містять відомості, що з боку відповідача робилося все можливе для працевлаштування позивача ОСОБА_1 , яка від усіх запропонованих відповідачем варіантів відмовилася.

Позивач разом із третьою особою посилалися на лист від 29.07.2019 року за № 37-15-16/16289 Міністерства аграрної політики та продовольства України, в якому зазначено, що обслуговування території Білоцерківського району відповідно до листа Головного управління покладені на Білоцерківську міську державну лікарню ветеринарної медицини, тому вважають, що в даному випадку має місце реорганізація Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини, а не її ліквідація, а Білоцерківська міська державна лікарня ветеринарної медицини є фактично правонаступником.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак, як з боку позивача не надано жодного належного доказу зазначеному, так і в судовому засіданні під час розгляду даної цивільної справи не знайшло свого підтвердження вищевказаним твердженням.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини, третя особа: Голова Первинної профспілкової організації Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини Сова Людмила Василівна про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки, позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду була звільнена від сплати судового збору, в позові останній відмовлено, то не підлягають стягненню судові витрати з відповідача по справі на користь держави.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 2 ст. 16 ЦК України, п. 1 ст. 40, ч. 1 ст. 43, ст. ст. 184, 186-1, 492 КЗпП України, ст. ст. 2, 5, 10, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 82, 263, 265, 273, 353, 354 ЦПК України, пунктом 19 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини, третя особа: Голова Первинної профспілкової організації Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини Сова Людмила Василівна про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( адреса проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 );

Відповідач: Білоцерківська районна державна лікарня ветеринарної медицини (адреса місцезнаходження: 09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Толстого, буд. 44-Г, ЄДРПОУ: 00718696 );

Третя особа: Голова Первинної профспілкової організації Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини Сова Людмила Василівна ( адреса місцезнаходження: 09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Толстого, буд. 44-Г, ЄДРОПУ: 42712571 ).

Повне судове рішення складено 27 травня 2020 року.

Рішення надруковано в нардчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов