Постанова

від 21.10.2020 по справі 357/12791/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/10426/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року м. Київ

Унікальний номер справи 357/12791/19

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шахової О.В., суддів: Вербової І.М., Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Кузнєцової В.В.,

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Білоцерківська районна державна лікарня ветеринарної медицини,

третя особа - голова Первинної профспілкової організації Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини Сова Людмила Василівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником ОСОБА_2 ,

на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2020 року, ухваленого в приміщенні суду під головуванням судді Орєхова О.І., -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини, третя особа голова Первинної профспілкової організації Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини Сова Л.В., про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона з 19.07.2017 по 19.09.2019 працювала в Білоцерківській районній державній лабораторії ветеринарної медицини, що є структурним підрозділом Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини на посаді лікаря ветеринарно-санітарної експертизи І категорії. Згідно наказу від 19.07.2017 її призначено на посаду лікаря ветеринарно-санітарної експертизи І категорії до Білоцерківської міжрайонної державної лабораторії Держпродспоживслужби.

Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів було прийнято Наказ № 392 від 6 травня 2019 року, яким вказано припинити діяльність Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини шляхом її ліквідації з метою оптимізації ветеринарних закладів та реалізації державної політики у сфері безпечності харчових продуктів та відповідно до пропозиції, наданої листом Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 04.04.2019.

Листом від 18.09.2019 їй повідомили про необхідність з`явитися до Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини для ознайомлення з Наказом Про звільнення у зв`язку з ліквідацією установи та отримання трудової книжки.

19 вересня 2019 року її звільнено за частиною 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією установи.

Вважає, що наказ від 18.09.2019 є незаконним, винесений з порушенням норм чинного трудового законодавства, оскільки вона знаходилась у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами на підставі листка непрацездатності виданого 12 липня 2019 року, потім 11 вересня 2019 року лікарняний був продовжений на підставі листка непрацездатності.

Посада, на яку пропонувалося її працевлаштувати, а саме провідний лікар ветеринарної медицини Іванківської районної державної лікарні ветеринарної медицини знаходиться за 126 км від її місця проживання.

Проте, її не було запропоновано жодної вакансії в Білоцерківській міській державній лікарні ветеринарної медицини, до якої після ліквідації відповідача переходять всі його права та обов`язки. До того ж штат якої збільшився на 41 одиницю.

Вказувала, що вона є членом Первинної профспілкової організації Білоцерківська районна державна лікарня ветеринарної медицини , голова якої неодноразово зверталася до Голови ліквідаційної комісії стосовно неможливості її звільнення з посади, проте такі звернення враховані не були.

Із наданих Білоцерківським міським центром зайнятості наявних 1258 вакантних посад відсутні посади, які відповідають її спеціальності, а саме лікар ветеринарно-санітарної експертизи 1 категорії.

Таким чином, вона відмовилася від запропонованої посади з поважних причин.

З огляду на викладене, просила суд визнати незаконним та таким, що підлягає скасуванню наказ про звільнення 01-09/143 від 18.09.2019, поновити її на посаді лікаря ветеринарно-санітарної експертизи І категорії та виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом процесуального та невірне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема, що суд без врахування норм статті 104 ЦК України щодо моменту припинення (ліквідації) юридичної особи, які є пріоритетними, неправильно застосував положення п.1 ст. 40 КЗпП України щодо права звільняти працівника у період тимчасової непрацездатності у зв`язку з ліквідацією підприємства на стадії, коли ще повна ліквідацію юридичної особи не відбулася. Вказує на те, що відбулося приєднання, що є одним із видів реорганізації юридичної особи, унаслідок якої юридична особа, що приєднується припиняється. Водночас майно, права та обов`язки переходять до правонаступника - особа, до якої вона приєднується.

Судом здійснено неповне з`ясування обставин щодо виконання відповідачем обов`язку з її працевлаштування, а висновки суду щодо дотримання такого обов`язку не відповідають обставинам справи, оскільки пропозиція із запропонованими посадами була надіслана лише 6 вересня 2019 року. Вказує, що на момент її звільнення в Білоцерківській міській державній лікарні ветеринарної медицини були наявні посади, що відповідали її фаху та спеціальності, однак відповідач запропонував їй інші, завідомо відмовні посади.

У поясненні на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд повно та всебічно встановив всі обставини справи та надав належну оцінку доказам, поданими сторонами.

Зазначає, що Білоцерківська районна лікарня ветеринарної медицини була саме ліквідована, а документи передані на зберігання до архіву, а не до правонаступників, як про це вказувала позивач. Жодного відношення до процесу правонаступництва і переходу прав і обов`язків лікарні до Білоцерківської міської державної лікарні ветеринарної медицини, відповідач не має. І тому, відповідно, підстави для продовження дії трудових договорів з працівниками лікарні, зокрема позивачем, відсутні.

Відповідачем було вчинено всіх можливих дій, направлених на працевлаштування позивача, яка від усіх запропонованих варіантів відмовилася.

В зазначених в апеляційній скарзі постановах ВСУ позивач наводить висновки суду, наведені у справах щодо звільнення працівниці за ініціативою власника або уповноваженого ним органу при відсутності ліквідації, проте у вказаній справі відбулася повна ліквідація відповідача.

Щодо тверджень апелянта стосовно порушення відповідачем процедури ліквідації за п. 1 ст. 40 КЗпП України, то вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем дотримано норми діючого законодавства при звільненні позивача.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в ній, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача ОСОБА_4 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися належно, проте про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 19.07.2017 по 19.09.2019 працювала в Білоцерківській районній державній лабораторії ветеринарної медицини, що є структурним підрозділом Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини на посаді лікаря ветеринарно-санітарної експертизи І категорії.

Згідно наказу №112 від 19.07.2017 позивач була призначена на посаду лікаря ветеринарно-санітарної експертизи І категорії до Білоцерківської районної державної лабораторії ветеринарної медицини.

Наказом № 165 від 23.11.2018 Білоцерківська районна державна лабораторія ветеринарної медицини перейменована на Білоцерківську міжрайонну державну лабораторію Держпродспоживслужби ( а. с. 17-19).

19 вересня 2019 року, згідно наказу № 01-09/143 від 18.09.2019 ОСОБА_1 звільнено за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку з повною ліквідацією установи (т. 1 а.с. 24-25).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела наявності порушень закону з боку відповідача, який дотримав норм чинного законодавства при звільненні на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України

Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки такий висновок щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 відповідає обставинам справи .

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вважала, що вказаний наказ 01-09/143 від 18.09.2019 року є незаконним, винесений з порушенням норм чинного трудового законодавства так як позивач знаходилась у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами на підставі листка непрацездатності серія АДТ №040786 виданим 12 липня 2019 року, потім 11 вересня 2019 року лікарняний був продовжений на підставі листка непрацездатності серія АДТ № 040982 , тому повинен бути скасований, а вона поновлена на попередньому місці роботи.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 ст.16 ЦК України встановлено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Отже, особа може скористатись не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який здатен захистити інтереси власника суб`єктивного права та припинити їх порушення на майбутнє або усунути загрозу його порушення.

Встановлено, що Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів було прийнято Наказ № 392 від 6 травня 2019 року, яким наказано припинити діяльність Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини шляхом її ліквідації згідно з чинним законодавством ( т. 1 а. с. 20-21 ).

З листа Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 04.04.2019 №10-07.1-10/3217 щодо обґрунтування ліквідації установи вбачається, що метою є оптимізація державних установ, що передбачає цілі такі, як раціональне та ефективне використання трудових ресурсів, бюджетних коштів, майна, наслідком якої є розвиток ветеринарної служби Білоцерківського району та міста в цілому, покращення стану фінансової дисципліни. Планується задіяти всі людські, організаційні, матеріальні, технічні та інші ресурси в необхідних і достатніх обсягах для надання якісних послуг (т.1 а. с. 22-23).

Згідно списку працівників Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини, присутніх 03 липня 2019 року на загальних зборах стосовно роз`яснення процедури ліквідації та вивільнення працівників, позивач ОСОБА_1 була присутньою, про що свідчить підпис останньої (т.1 а.с. 44) та була попереджена про звільнення, попередження за № 35 від 03 липня 2019 року, де також міститься підпис позивача (т.1 а.с. 49).

10 липня 2019 року за № 01-18/205 відповідач листом звертався до директора Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості, яким доводив останнього до відома про ліквідацію установи, додаючи перелік працівників, з проханням надання пропозиції можливого подальшого працевлаштування ( т. 1 а. с. 50-51 ).

11.07.2019 року головою ліквідаційної комісії Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини відправлено запит до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про надання інформації щодо вакансій в штатних розписах установ ветеринарної медицини, що належать до сфери у його управління (т. 1 а. с. 52-53 ).

Також, додано перелік працівників Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини, які підпадають під дію ч. 3 ст. 184, ст. 186-1 КЗпП України (т.1 а. с. 54).

В зазначено переліку під № 4 зазначена і позивач ОСОБА_1

26 липня 2019 року за № 10-07.1-12/7619 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області адресу Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини надійшов лист щодо вакантних посад, в якому для працівників Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини, які у разі ліквідації установи підпадають під дію ч. 3 ст. 184, ст. 186-1 КЗпП України запропоновано наступні вакантні посади в районних державних лікарнях ветеринарної медицини Київської області, зокрема ОСОБА_1 - Іванківська районна державна лікарня ветеринарної медицини, посада - провідний лікар ветеринарної медицини з посадовим окладом 4 073 гривень ( т. 1 а.с.55-56 ).

Встановлено, що відповідачем листом від 06.09.2019 року за вих. № 01-18/271 було направлено позивачу для ознайомлення копії листів Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області щодо вакантних посад та з проханням до 15.09.2019 року повідомити про згоду на подальше працевлаштування ( т. 1 а. с. 59 ). Направлення підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальним чеком (т. 1 а. с. 60 ).

Листами від 13.09.2019 року та 23.09.2019 року, спрямованих позивачем на адресу відповідача вбачається, що позивач фактично відмовилася від запропонованої вакансії (т. 1 а. с.75, 76 ).

Листами від 18.09.2019 року та від 19.09.2019 року, направлених позивачу, відповідач пропонував з`явитися до Білоцерківської державної лікарні ветеринарної медицини для ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки (т. 1 а. с. 65, 68 ), які були отримані позивачем, про що свідчать поштові повідомлення про вручення (т. 1 а. с. 67,70 ).

З наказом про звільнення позивач була ознайомлена 24.09.2019 року, про що свідчить підпис останньої (т. 1 а. с. 64 ).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач також звертався до Фастівської районної державної лікарні ветеринарної медицини, Рокитнянської районної державної лікарні ветеринарної медицини, Васильківської районної державної лікарні ветеринарної медицини, Сквирської районної державної лікарні ветеринарної медицини, Таращанської районної державної лікарні ветеринарної медицини, Кагарлицької районної державної лікарні ветеринарної медицини, Миронівської районної державної лікарні ветеринарної медицини, Володарської районної державної лікарні ветеринарної медицини стосовно погодження можливого працевлаштування позивача, а також до Білоцерківської міської державної лікарні ветеринарної медицини (т. 1 а. с. 140, 142, 144, 146, 148, 150, 152, 154, 156 ).

Згідно наданих відповідей голові ліквідаційної комісії вбачається, що позивачу було запропоновано вакантні посади в Кагарлицькій районній державній лікарні ветеринарної медицини, Миронівській районній державній лікарні ветеринарної медицини та Володарській районній державній лікарні ветеринарної медицини (т. 1 а. с. 153, 155, 157 ).

До того ж, Миронівська районна державна лікарня ветеринарної медицини у своєму листі від 13.03.2020 року за № 35 запропонувала ОСОБА_1 одночасно декілька вакантних посад, з яких начальник лікарні, директор лабораторії (т. 1 а. с. 155 ).

З інших районних державних лікарень ветеринарної медицини надійшли відповіді про відсутність вакантних посад (т. 1 а. с. 141, 143, 145, 147, 149, 151 ).

Встановлено, що позивач відмовилася із запропонованих вакансій, що не спростовано, а навпаки підтверджено останньою в судовому засіданні під час розгляду вказаної цивільної справи в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

В разі звільнення працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України діють обмеження на звільнення окремих категорій працівників, встановлені ст. 184, ст. 186-1 КЗпП України (жінок вагітних і тих, що мають дітей віком до трьох років (до шести - у випадках, передбачених ч. 6 ст. 179 КЗпП України), одиноких матерів за наявності дитини до 14 років або дитини з інвалідністю, батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), опікунів (піклувальників), одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів), ст. 197 КЗпП України, Законом України Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні (працездатної молоді та молодих спеціалістів).

Пряма заборона на звільнення перелічених категорій працівників протягом встановлених строків означає, що вони взагалі не можуть бути кандидатами на звільнення. Вони мають право залишитися на роботі (крім випадків ліквідації підприємства), і питання про їх звільнення, якщо підприємство не ліквідовується, не може ставитися взагалі.

При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 1 ст. 40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середньомісячного заробітку (ст. 44 КЗпП України).

Згідно із ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Крім того, роз`ясненнями Міністерства юстиції України від 25.01.2011 року Гарантії працівників у разі ліквідації або реорганізації підприємства, установи, організації зазначено, що ліквідація - це така форма припинення юридичної особи, при якій припиняються всі її права та обов`язки. У разі ліквідації вся чисельність працівників скорочується та весь штат працівників ліквідується.

З матеріалів справи вбачається, що зміна в організації праці (ліквідація Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини) стала підставою для скорочення штату працівників.

Посилання апелянта на те, що відповідач не мав право звільняти її за п. 1. ст. 40 КЗпП України, оскільки юридична особа не була не ліквідована, а реорганізована спростовуються матеріалами справи, зокрема, наданим в суді апеляційної інстанції витягом з ЄДР про реєстрацію припинення юридичної особи 29.09.2020, номер запису 1003531110020002842.

З наказу № 01-09/143 від 18.09.2019 вбачається, що ОСОБА_1 19 вересня 2019 року звільнено за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку з повною ліквідацією установи, як юридичної особи, а не реорганізації, як про це зазначає позивач в апеляційній скарзі.

А тому доводи апеляційної скарги в цій частині підлягають відхиленню.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було повідомлено про звільнення не менше, ніж за 2 місяця та запропоновано наявні вакантні посади, від яких позивач відмовилася. Доказів того, що ці посади не відповідають професійній кваліфікації та професійним навичкам позивач не надала.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що їй не було запроповновано інших вакантних посад, безпідставні, оскільки відповідач визначив посади з усіх можливих, які відповідають професії чи спеціальності позивача, про що встановлено встановлено вище.

Перевіривши встановлені судом першої інстанції факти та зазначені учасниками справи вимоги і заперечення, колегія суддів приходить до висновку також і про те, що доводи апеляційної скарги про порушення порядку її звільнення з підстав заперечення щодо такого звільнення профспілкової організації є безпідставними, з огляду на наступне.

З огляду на встановлені вище обставини справи, відповідач мав право на звільнення позивача, оскільки було прийнято рішення про повну ліквідацію установи.

Крім того, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 ст. 40 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) Кодексу законів про працю України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Порядок отримання попередньої згоди виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації визначено ст. 43 цього Кодексу.

Отже, трудовий договір з позивачем було розірвано без попередньої згоди первинної профспілкової організації, членом якої є позивач, так як та згода згідно з чинним законодавством не передбачена у зв`язку із ліквідацією установи.

Згода профспілкової організації на звільнення працівників через ліквідацію підприємства не потрібна (ч. 1 ст. 43 КЗпП).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що вказане звільнення відбулось у відповідності до Закону та відповідно до Наказу № 392 від 6 травня 2019 року, яким наказано припинити діяльність Білоцерківської районної державної лікарні ветеринарної медицини шляхом її ліквідації згідно з чинним законодавством.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 26 жовтня 2020 року.

Суддя-доповідач

Судді: