Ухвала

від 21.05.2020 по справі 202/5735/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/681/20 Справа № 202/5735/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю:

захисника-адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 серпня 2019 року про часткове задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42019040000000356 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою частково задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури Дніпровської області ОСОБА_8 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42019040000000356.

Накладено арешт, шляхом позбавлення права будь-яким особам, будь-яким чином відчужувати та розпоряджатися наступним нерухомим майном, а саме: земельною ділянкою з кадастровим номером: 1222386800:01:002:0298 - площа: 51 га., що розташована на території Магдалинівського району Дніпропетровської області.

В іншій частині клопотання - відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що клопотання прокурора є законним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України та підлягає частковому задоволенню, а саме в частині накладення арешту із забороною розпорядження та відчуження земельної ділянки з кадастровим номером: 1222386800:01:002:0298 - площа: 51 га., що розташована на території Магдалинівського району Дніпропетровської області, оскільки це є необхідним з метою забезпечення збереження речового доказу, а саме запобіганню можливості подальшого незаконного відчуження.

В апеляційній скарзі:

- апелянт ОСОБА_7 просить вказану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту шляхом позбавлення права будь-яким особам, будь-яким чином відчужувати та розпоряджатися наступним нерухомим майном, а саме: земельною ділянкою з кадастровим номером 1222384000:01:002:1120, площею 51 га, що розташована на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Вважає, що оскаржуваною ухвалою порушуються його права як учасника електронних земельних торгів з продажу права оренди на вищевказану земельну ділянку.

На думку апелянта, слідчий суддя під час винесення ухвали про арешт майна допустив наступні порушення:

1) порушив територіальну підсудність розгляду даного клопотання (ст. 132 КПК України);

2) слідчий суддя не перевірив та не встановив наявність належних підстав для арешту майна;

3) розгляд клопотання слідчого про арешт майна за відсутності власника майна, а саме Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області;

4) накладено арешт на майно, на яке не може бути накладено арешт з метою його конфіскації, оскільки злочин передбачений ст. 197-1 КК України, не передбачає такого виду покарання;

5) відсутність достатніх доказів, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення;

6) не встановлення розміру шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірність обмеження права власності;

7) невідповідність клопотання прокурора вимогам ст. 171 КПК:

8) накладення арешту на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні;

9) не надано належних та допустимих доказів розміру спричинених збитків, враховуючи те, що диспозиція ст. 197-1 КК України передбачає настання наслідків у вигляді заподіяння значної шкоди;

10) не зазначено в ухвалі порядку її виконання із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб (п. 5 ч. 5 ст. 173 КПК);

11) накладено арешт на земельну ділянку площею 51 га, але право власності та кадастровий номер зареєстровано та присвоєно на земельну ділянку площею 50,6000 га.

Також апелянт зазначає, що про існування оскаржуваної ухвали стало відомо 27.04.2020 року після отримання відповіді від Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Отже, п`ятиденний строк ФОП ОСОБА_7 на апеляційне оскарження вищевказаної ухвали слідчого судді обчислюється з 27.04.2020 року у відповідності до ч. 3 ст. 395 КПК України.

Прокурор в судове засідання апеляційного суду не з`явився. Про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Дані про поважність неявки до суду не надходили. Тому, враховуючи думку захисника-адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ФОП ОСОБА_7 , колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності прокурора, відповідно до вимог ст. 405 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, думку адвоката ОСОБА_6 , який просив задовольнити апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно допунктів 1,2,5ч.2ст.173КПК Українипри вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддя,суд повиненвраховувати:правову підставудля арештумайна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Як вбачається з наданих матеріалів, в провадженні слідчого управлінняГоловного управлінняНаціональної поліціїв Дніпропетровськійобласті знаходитьсякримінальне провадження№ 42019040000000356,відомості прояке доЄдиного реєструдосудових розслідуваньвнесено 06червня 2019року заознаками складукримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.197-1КК України.

Згідно з матеріалами, прокуратурою Дніпропетровської області в ході здійснення аналізу законності використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Магдалинівського та Новомосковського району Дніпропетровської області в межах досудового розслідування кримінального провадження № 42019040000000356 встановлено, що невстановлені особи, на підставі завідомо підроблених документів, незаконно використовують земельні ділянки державної форми власності з кадастровими номерами: 1222387200:01:001:0717 - площа: 35.659 га, 1222383000:01:001:1797 - площа: 12.2 га, 1222381100:01:001:0898 - площа: 3.5135 га, 1222381100:01:001:0905 - площа: 4.7296 га, 1222381100:01:001:0906 - площа: 4.7283 га, 1222381100:01:001:0907 - площа: 4.7286 га, 1222381100:05:001:1321 - площа: 8.3246 га., 1222384000:01:002:1120 - площа: 50.6 га., 1222386800:01:002:0298 - площа: 51 га., 1222381100:01:001:0891 - площа: 27.0224 га., 1222381100:01:001:0890 - площа: 23.5942 га., 1222381100:01:001:0899 - площа: 1.3102 га., 1222381100:01:001:0900 - площа: 5.0426 га., 1222381100:01:001:0901 - площа: 5.0423 га., 1222381100:01:001:0902 - площа: 5.0425 га., 1222381100:01:001:0903 - площа: 5.042 га., 1222381100:01:001:0904 - площа: 5.0204 га., 1223281000:02:041:0022 - площа: 20.7245 га., 1223281000:02:041:1005 - площа: 49.8867 га., 1223281000:02:025:0007 - площа: 66.3621 га., 1223281000:02:025:1003 - площа: 66.3573 га.

Під час досудового розслідування встановлено, що вказані земельні ділянки у період з 1992 по 2001 роки були передані у постійне користування громадянам ОСОБА_9 Державний Акт Мд № 465 від 23 лютого 1998 р., ОСОБА_10 Державний Акт № 582 від 01 грудня 1999 р., ОСОБА_11 Державний Акт Мд № 420 від 07 квітня 1997 р. та Державний Акт Мд № 421 від 07 квітня 1997 р., ОСОБА_12 Державний Акт Мд № 730 від29 грудня 2001р., ОСОБА_13 Державний Акт Мд № 106 від 28 вересня 1992 р., Вороновській Катерині Тимофіївні Державний Акт Мд № 504 від 27 жовтня 1998 року, Гавриленко Георгію Іллічу Державний Акт Мд № 302 від 05.01.1996 р., ОСОБА_14 Державний Акт Мд № 304 від 05.01.1996 р. ОСОБА_15 Державний Акт Мд № 303 від 05.01.1996 р.

Згідно з відомостями Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян виявлені актові записи про смерть зазначених громадян.

Крім цього, згідно з відомостями Державного земельного кадастру, земельні ділянки в межах державних актів вказаних громадян перебувають в державній власності та не передавались будь-кому у власність або у користування. В межах Державного акту громадянки ОСОБА_16 знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером: 1222386800:01:002:0298 - площа: 51 га., яка розташована біля села Приорільське, Магдалинівського району.

16.08.2019 року земельну ділянку з кадастровим номером: 1222386800:01:002:0298 - площа: 51 га., що розташована біля села Приорільське, що в Магдалинівському районі Дніпропетровської області, оглянуто. Під час огляду встановлено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення, оброблена невстановленими особами. На всьому масиві земельної ділянки зростає сільськогосподарська культура соняшник.

19.08.2019 року вказану земельну ділянку сільськогосподарського призначення, а також сільськогосподарську культуру соняшник, що на ній зростає, визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ст. 98 КПК України речовим доказом є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій.

Аналізуючи матеріали провадження, колегія суддів приходить до висновку, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити достатність підстав для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

З урахуванням наведеного, щодо майна, на яке рішенням слідчого судді було накладено арешт, є підстави обґрунтовано вважати, що воно відповідає вимогам ст. 98 КПК України щодо речового доказу, достатніх для вжиття на цьому етапі досудового розслідування заходів забезпечення кримінального провадження, а отже арешт на це майно був накладений з дотриманням вимог закону, і доводи апеляційної скарги такого висновку колегії суддів не спростовують.

Так, арешт на майно, що є речовим доказом у кримінальному провадженні, за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України може бути накладений незалежно від суб`єкту, що є його власником, процесуального статусу останнього, розміру шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, можливості застосування спеціальної конфіскації або конфіскації майна як виду покарання.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що вказане майно відповідає критеріям речового доказу по розслідуваному злочину, колегія суддів вважає, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим і відсутні підстави для його скасування.

Доводи апелянта про невідповідність клопотання прокурора вимогам КПК України, про відсутність підстав для накладання арешту, порушення територіальної підсудності, є безпідставними, остільки суперечать наявним в справі даним.

Порушень норм чинного КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді або її зміни, не встановлено.

Ухвала слідчого судді є вмотивованою, належно обґрунтованою та законною.

Тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170-173, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 серпня 2019 року про часткове задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42019040000000356 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4