Ухвала

від 25.05.2020 по справі 635/2904/20

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 635/2904/20

Провадження № 1-кс/635/837/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2020 року селище Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючий суддя ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурор ОСОБА_3

розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020220430000791 від 19 травня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,

УСТАНОВИВ:

прокурор звернувся до суду з клопотанням та просить накласти арешт, шляхом заборони відчуження майна, яке належить ОСОБА_4 , а саме: земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6325183504:00:004:0124, площа 0.15га, цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6325183504:00:004:0125, площа 0.15га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 92.5 кв.м, житловою площа 32.9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; житлового будинку, загальною площею 463.7 кв.м., житловою площею 184.7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтуванняклопотання посилаєтьсяна те,що в провадженні СВ Харківського ВП ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження №12020220430000791 від 19 травня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. В ході досудового розслідування було встановлено, що 19 травня 2020 року до ЧЧ Харківського ВП ГУНПв Харківськійобласті надійшла заява від ОСОБА_5 , про те, що ОСОБА_4 , шахрайським шляхом заволодів його грошовими коштами. Під час досудового розслідування було встановлено що, ОСОБА_5 , за договором позики № 01/01-18 від 10 серпня 2015 року виступає, як позикодавець та з іншої сторони позичальником є ОСОБА_4 , який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 отримав від позикодавця ОСОБА_5 , грошові кошти в якості позики у розмірі 220000 ( двісті двадцять тисяч) доларів США, зазначену вище суму грошей в доларах США ОСОБА_4 зобов`язувався повернути ОСОБА_5 готівкою в строк до 16:00 10 травня 2020 року. 20 травня 2020 року в якості потерпілого було допитано ОСОБА_5 , який повідомив що приблизно на початку серпня 2015 роки до нього звернувся з проханням ОСОБА_4 та просив зайняти йому грошові кошти у розмірі 220000 доларів США., ніби зазначені грошові кошти йому були потрібні на розвиток ТОВ «СП» Велес-Агро ». Після чого, обговоривши умови угоди позики вони домовилися і від 10 серпня 2015 року уклали договір в с. Ч. Тишки, Харківського району Харківської області. 10 серпня 2015 року ОСОБА_5 приїхав на територію ТОВ «СП» Велес-Агро», розташовану за адресою: Харківська область, Харківський район, селище Черкаські Тишки, де йому ОСОБА_4 надав для ознайомлення і узгодження договір позики №01 / 01-18 від 18 серпня 2015 року, та після узгодження і підписання даного договору був складена і підписана ОСОБА_4 розписка про отримання позики в сумі 220 тисяч доларів США., та згідно п.1.1 підписаного договору позики №01 / 01-18 від 18.08.2015 року гр. ОСОБА_4 взяв на себе зобов`язання повернути взяту суму грошових коштів в термін до 16 год. 00 хв. 10.05.2020. На далі, у зв`язку з невиконання даного договору 14.05.2020 ОСОБА_5 зателефонував гр. ОСОБА_4 і вони зустрілися. Під час зустрічі ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_5 про те, що грошові кошти які він зайняв під позику були вкладені в розвиток ТОВ «СП» Велес-Агро» і що на сьогоднішній день управлінням діяльності ТОВ «СП» Велес-Агро» займається ОСОБА_6 , а він вже не працює на зазначеній фірмі і питання повернення боргу потрібно задавати останньому. Коли, ОСОБА_5 , почув викладене вище від зателефонував ОСОБА_6 для з`ясування питання про повернення йому грошових коштів та під час розмови останній повідомив, що грошові кошти, які ОСОБА_5 дав під позику ОСОБА_4 не вкладав у розвиток ТОВ «СП» Велес-Агро », а витратив на придбання декількох земельних ділянок і будівництво двох будинків розташованих за адресою: АДРЕСА_1 і за адресою: АДРЕСА_3 . Після чого ОСОБА_5 , знову зв`язався з ОСОБА_4 , який в ході розмови повідомив, що повертати грошові кошти отримані згідно договору позики № 01 / 01-18 від 18.08.2015 не збирається. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, встановлено що: земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 6325183504:00:004:0124, площа 0.15 га, цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 6325183504:00:004:0125, площею 0.15 га, цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); житловий будинок, з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 92.5кв.м, житловою площею 32.9 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок, загальною площею 463.7 кв.м., житловою площею 184.7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , будинок на підставі договору про поділ спільного майна подружжя, посвідченого 20 червня 2019 року приватним нотаріусом Харківського місткого нотаріального округу Харківської області, реєстр № 817, належать на праві приватної власності ОСОБА_4 . В зв`язку з чим у слідства є достатні підстави вважати, що вказані вище житлові будинки та земельні ділянки, є предметом вчинення злочину, За вказаних обставин прокурор подав до суду клопотання.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити .

Слідчий суддя, дослідивши клопотання з додатками, приходить до висновку, що клопотання про арешт майна в кримінальному провадженні № 12020220430000791 від 19 травня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною третьою статті 170 КПК України передбачено, що у випадку коли арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів (пункт 1 частини другої ст. 170 КПК України), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Суд,системно аналізуючинорми діючогокримінального процесуальногозаконодавства привирішенні питанняпро арештмайна,зважаючи навикладені доводиобґрунтування йогонеобхідності,приходить довисновку,що прокуроромне доведенонеобхідність арешту майна, яке належить ОСОБА_4 , а саме: земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6325183504:00:004:0124; земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6325183504:00:004:0125; житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки даних які б свідчили, що вказані речі відповідають критеріям ст. 98 КПК України і можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються в кримінальному провадженні щодо вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. Крім того, прокурором не зазначено жодної обставини яка б вказувала на наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу щодо вказаного майна, при цьому з наданої прокурором інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що на об`єкти нерухомого майна на які прокурор просить накласти арешт зареєстровано обтяження у виді заборони на нерухоме майно на підставі договору іпотеки.

За викладених обставин, слідчий суддя відмовляє в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно.

На підставі викладеного і керуючись статтями 170, 171, 372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020220430000791 від 19 травня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України - відмови.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку у п`ятиденний строк з моменту її проголошення, а особами що не були присутні у судовому засіданні в той самий строк з моменту вручення копії ухвали.

Слідчий суддя: ОСОБА_1