Рішення

від 29.05.2020 по справі 120/1113/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2020 р. Справа № 120/1113/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в м. Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької селищної ради Чернівецького району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

12.03.2020 до суду надійшла позовна заява за підписом представника Мусіровського О.А., подана від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність Чернівецької селищної ради Чернівецького району Вінницької області (далі - Чернівецька селищна рада), що полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання позивача від 03.12.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0 га, на території Чернівецької селищної ради Чернівецького району Вінницької області, та зобов`язання відповідача повторно розглянути вказане клопотання та з урахуванням висновків суду прийняти рішення, яким надати позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 03.12.2019 позивач разом з іншими особами звернувся до відповідача з колективним клопотанням про надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га на кожного заявника окремо, на території Чернівецької селищної ради. До клопотання заявники додали всі необхідні документи. Однак відповідач листом від 14.01.2020 відмовив у наданні дозволів на виготовлення проектів землеустрою, посилаючись на відсутність вільних ділянок сільськогосподарського призначення, а також те, що бажані земельні ділянки запроектовані під громадське пасовище. Позивач вважає відмову відповідача протиправною, а тому за захистом своїх прав та інтересів звертається до суду.

Ухвалою суду від 17.03.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам, встановленим статтею 160 КАС України. При цьому позивачу надано строк для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви.

24.03.2020 від представника позивача надійшло клопотання, яким недоліки позовної заяви усунуто.

Відтак ухвалою суду від 30.03.2020 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

16.04.2020 до суду надійшло клопотання, в якому відповідач повідомляє, що рішенням 36 сесії 6 скликання Чернівецької селищної ради окремим громадянам селища надано дозволи на розробку проекту із землеустрою на бажану для позивача земельну ділянку. Крім того, цими громадянами вже виготовляється проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства.

Вказане клопотання суд розцінює як відзив відповідача на позовну заяву.

Інших заяв по суті до суду не надходило.

Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі

Частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що 03.12.2019 позивач ОСОБА_1 разом з іншими особами звернувся до відповідача з колективним клопотанням про надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га на кожного заявника окремо, на території Чернівецької селищної ради.

До клопотання було додано копії паспортів заявників та їх ідентифікаційних номерів, а також графічні матеріали (викопіювання) із позначенням місця розташування бажаних земельних ділянок.

Листом Чернівецької селищної ради № 24 від 14.01.2020 за підписом сільського голови Кушнір В.П. у наданні вказаних дозволів відмовлено. Свою відмову відповідач пояснив відсутністю на території Чернівецької селищної ради вільних земельних ділянок з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства". Крім того, у листі зазначено, що бажані для заявників земельні ділянки запроектовані під громадське пасовище.

Позивач не погоджується із законністю відмови відповідача, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ст. 18 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких зокрема належать землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

В силу положень п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.

Так, згідно із ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що 03.12.2019 позивач разом з іншими особами звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га на кожного заявника окремо, на території Чернівецької селищної ради. При цьому до клопотання позивач додав викопіювання із публічної кадастрової картки, з якого видно, що бажана для нього земельна ділянка межує із земельними ділянками за кадастровими номерами 0524955100:04:001:0015 та 0524955100:04:001:0004.

Листом від 14.01.2020 № 24 відповідач відмовив позивачу у наданні вказаного дозволу, посилаючись на відсутність вільних земель для ведення особистого селянського господарства на території селищної ради, а також на те, що зазначені на графічних матеріалах земельні ділянки запроектовані під громадське пасовище.

Втім, вказану відмову суд вважає неправомірною з мотивів її надання не у спосіб, що визначений законом.

Так, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

В силу положень ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Такі питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Отже, аналізуючи вказані норми права, суд наголошує на тому, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або ж мотивовану відмову у його наданні лише у формі рішення, прийнятого на пленарному засіданні відповідної ради.

Крім того, суд звертає увагу, що законом визначено конкретний (місячний) строк для розгляду органом місцевого самоврядування клопотання громадянина про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З цією метою частиною п`ятою статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Як встановлено судом, клопотання позивача від 03.12.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою розглянуте відповідачем без дотримання місячного строку. До того ж за результатами його розгляду було надіслано листа від 14.01.2020 № 24 за підписом селищного голови, що не від відповідає способу, визначеному законом.

Таким чином, оскільки Чернівецькою селищною радою не прийнято рішення відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України, позов ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача за результатами розгляду його клопотання підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку вимогам щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, суд вихолодить з таких міркувань.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Тобто дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору з будь-ким.

Повноваження відповідача за результатами розгляду клопотання громадянина про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою регламентовано частиною сьомою статті 118 ЗК України, згідно з якою орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Тобто, саме до повноважень відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування віднесено вирішення питання щодо надання такого дозволу. А оскільки відповідач ще не прийняв жодного рішення за результатами розгляду клопотання позивача, покладення на Чернівецьку селищну раду обов`язку прийняти рішення на користь позивача може вважатися втручанням у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування.

За цих обставин і враховуючи те, що законодавець чітко визначив порядок отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, відсутні підстави без дотримання такої процедури зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати наперед визначене рішення та фактично підміняти відповідний орган влади. Тому в цій частині позов не може бути задоволений. Водночас належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача з урахуванням висновків суду, наведених у судовому рішенні.

Під час розгляду справи суд не вдається до оцінки правомірності підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, зазначених у листі за № 24 від 14.01.2020. Суд враховує, що такий лист немає самостійного правового значення, оформлений всупереч визначеній законом процедурі та не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, рішення за результатами розгляду клопотання позивача має прийматися колегіальним органом, а саме Чернівецькою селищною радою, і лише в такому разі йому може надаватися правова оцінка по суті.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши доводи учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково, а саме шляхом визнання протиправною бездіяльність Чернівецької селищної ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 03.12.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, на території Чернівецької селищної ради, та зобов`язання відповідача повторно розглянути вказане клопотання позивача з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи. В решті позовних вимог належить відмовити.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач сплатив судовий збір у розмірі 840,80 грн. Відтак, оскільки позов задоволено частково і відповідна частка фактично становить три четвертих від загального розміру заявлених позовних вимог, понесені позивачем витрати у вигляді сплати судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 630,60 грн.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Чернівецької селищної ради Чернівецького району Вінницької області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 03 грудня 2019 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, на території Чернівецької селищної ради Чернівецького району Вінницької області.

Зобов`язати Чернівецьку селищну раду Чернівецького району Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 03 грудня 2019 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, на території Чернівецької селищної ради Чернівецького району Вінницької області, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 630,60 грн (шістсот тридцять гривень 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької селищної ради Чернівецького району Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п. 9 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

2) представник позивача: Мусіровський Олексій Анатолійович (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса для листування: вул. Київська, 16 (Інфракон), кабінет № 509, м. Вінниця, 21009);

3) відповідач: Чернівецька селищна рада Чернівецького району Вінницької області (код ЄДРПОУ 04326856, місцезнаходження: вул. Святомиколаївська, 103/1, смт. Чернівці, Чернівецький район, Вінницька область, 24100)

Повне судове рішення складено та підписано суддею 29.05.2020.

Суддя Сало Павло Ігорович