Рішення

від 28.05.2020 по справі 260/1896/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 травня 2020 рокум. Ужгород№ 260/1896/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я.М.

при секретарі судового засідання - Поповим М.М.

за участю:

позивач та представник позивача - не з`явилися,

представник відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Шомської сільської ради Берегівського району Закарпатської області (вул. Головна, буд. 97, с. Шом, Берегівський район, Закарпатська область, 90220, код ЄДРПОУ 04348941) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 , звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Шомської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, в якому просилп суд: визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною, а саме скасувати рішення Шомської сільської ради №347 від 29.08.2019 року, яким відмовлено громадянці ОСОБА_1 , у наданні дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2.0 га за рахунок земель, розташованих на території Шомської сільської ради (с. Шом, контур 198) та зобов`язати Шомську сільську раду, як повноважний орган владних повноважень, вчинити певні дії, зокрема прийняти нове рішення, яким надати громадянці ОСОБА_1 такий дозвіл.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у серпні 2019 року позивач звернулася до Шомської сільської ради з клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га в контурі 198 в с. Шом. Однак, 29 серпня 2019 року Шомська сільська рада на пленарному засіданні прийняла рішення № 347, яким відмовила позивачу у наданні дозволу на оформлення проекту землеустрою. Позивач, вважає вказане рішення відповідача неправомірним, оскільки відповідачем в ньому не наведено належних мотивів та причин відмови в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року було відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

08 квітня 2020 року до суду надійшла заява представника позивач про розгляд справи за його відсутності.

10 квітня 2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце його проведення.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 205 КАС України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 14 серпня 2019 року позивач звернувся до Шомської сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель, розташованих на території Шомської сільської ради. До вказаного клопотання, позивачем було додано: копію паспорта, копію ідентифікаційного номеру, графічні матеріали на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки.

Рішенням 30-сесії 7-го скликання Шомської сільської ради Про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 від 29 серпня 2019 року № 347 відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель, розташованих на території Шомської сільської ради (с. Шом, контур 198).

Як вбачається із вказаного рішення, підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність було: 1) Згідно доданого ситуаційного плану - бажане місце розташування земельної ділянки знаходиться у межах господарського двору. Відповідно до п. б ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України землі під господарськими будівлями і дворами відносяться до несільськогосподарських угідь земель сільськогосподарського призначення; 2) Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 08.08.1995 року Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям - паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі твореним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, отже земельна ділянка дозвіл на розроблення проекту відведення якої має намір отримати заявник досі перебуває у колективній власності; 3) Відповідно до статті 14-1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) - у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділенні земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю); 4) Відповідно до абз. 17 ст. 14-1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) - розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок, має бути здійснений до 1 січня 2025 року.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно п. б ч.1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

У відповідності до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно до ч. 2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з п. в ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Дана норма кореспондується зі змістом абз. 1 ч. 3 ст. 123 ЗК України, якою визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З огляду на вказані норми права, суд дійшов висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17 та від 24 квітня 2018 року № 814/1961/17, від 13 листопада 2019 року у справі № 803/1244/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається із оскаржуваного рішення, відповідачем було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки у зв`язку з тим, що вказана земельна ділянка знаходиться у межах господарського двору та досі перебуває у колективній власності. Крім того, відповідач зазначає, що вказана земельна ділянка перебуває у колективній власності сільськогосподарського підприємства і є не розпайованою, тому вона відповідно до абз. 17 ст.14-1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) має бути розпайована до 2025 року.

В той же час, відповідачем не надано доказів на підтвердження перебування вказаної земельної ділянки у межах господарського двору та у колективній власності.

Як вбачається із поконтурної відомості резерву колективної власності, вона не містить інформації про наявність господарських будівель на вказаній земельній ділянці, які перебувають у власності чи користуванні іншої особи.

В той же час, згідно наявної в матеріалах справи схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) в КСГП Косино-Шомське Берегівського району, яка затверджена розпорядження Берегівської РДА № 262 від 29.04.1998 року, земельна ділянка в контурі № 198 в с. Шом дозвіл на розроблення проекту відведення якої просив позивач, не значиться серед земельних ділянок, що підлягають розпаюванню.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що підстав відмови, які передбачені ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідачем в оскарженому рішенні не наведено.

За таких обставин, враховуючи наведені вище положення Земельного кодексу України, та оскільки відповідач не навів в оскаржуваному рішенні, передбачених законом підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд приходить висновку про протиправність рішення Шомської сільської ради від 29 серпня 2019 року № 347.

Відтак, позовна вимога про визнання протиправним та скасування вказаного рішення підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель, розташованих на території Шомської сільської ради, суд зазначає наступне.

Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в справах Клас та інші проти Німеччини , Фадєєва проти Росії , Єрузалем проти Австрії , в яких останній зазначив, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції не полягає у підміні органів влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання позивачеві дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки у власність задоволенню не підлягає.

Згідно з нормами ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у відповідності до положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Таким чином, з метою захисту порушених суб`єктом владних повноважень прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Шомську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель, розташованих на території Шомської сільської ради (с. Шом, контур 198), з урахуванням висновків суду.

За правилами, встановленими ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності рішення про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивача, відзив на позовну заяву відповідач не надав, у зв`язку з цим, суд дійшов висновку, про часткове задоволення даного адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. Враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Шомської сільської ради Берегівського району Закарпатської області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 420,40 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Шомської сільської ради Берегівського району Закарпатської області (вул. Головна, буд. 97, с. Шом, Берегівський район, Закарпатська область, 90220, код ЄДРПОУ 04348941) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Шомської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 29 серпня 2019 року № 347 "Про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 "

3. Зобов`язати Шомську сільську раду Берегівського району Закарпатської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель, розташованих на території Шомської сільської ради Берегівського району Закарпатської області (контур 198), з урахуванням висновків суду.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з Шомської сільської ради Берегівського району Закарпатської області (вул. Головна, буд. 97, с. Шом, Берегівський район, Закарпатська область, 90220, код ЄДРПОУ 04348941) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 29 травня 2020 року.

СуддяЯ. М. Калинич