Ухвала

від 28.05.2020 по справі 420/3427/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3427/20

У Х В А Л А

28 травня 2020 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стефанов С.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю Діоніс 2010 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Діоніс 2010 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 04.02.2020 року №1449341/37114010, №1449342/37114010, №1449343/37114010 та зобов`язати вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 21 квітня 2020 року надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Діоніс 2010 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 04.02.2020 року №1449341/37114010, 1449342/37114010, №1449343/37114010 комісії Головного управління ДПС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі накладних або відмову у такій реєстрації;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі накладних, складені ТОВ Діоніс 2010 податкові накладні №40 від 24.09.2019 року, №49 від 24.09.2019 року, №2 від 02.10.2019 року датою їх фактичного подання;

- стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, адреса місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5) на користь позивача судові витрати.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.

26 травня 2020 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (вхід. №ЕП/7622/20). В обґрунтування заяви представник зазначив, що даній справі надає складності наявність декількох, зокрема - трьох оспорюваних рішень відповідача щодо реєстрації податкових накладних загальною сумою (з урахуванням податку на додану вартість) - 4 104 000,00 грн. Також, представник позивача зазначив, що у відзиві на позовну заяву відповідачем не спростовано законність та доцільність вже наданих позивачем документів, які позивач вважає належними для реєстрації податкових накладних по справі.

Розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження суд зазначає наступне.

Статтею 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч.3 ст.257 КАС України суд при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною 2 ст.257 КАСУ встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Частина 4 ст.257 як і ч.4 ст.12 КАС України встановлює перелік справ які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження.

З урахуванням зазначених критеріїв, а також враховуючи те, що дана адміністративна справа не підпадає під перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження (ч.4 ст.12 КАС України), ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами справи в порядку ст.262 КАС України.

Як зазначено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2019 року у справі №9901/279/19, згідно із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.

Практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі Axen v. Germany ( Аксен проти Німеччини ), заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі Varela Assalino v. Portugal ( Варела Ассаліно проти Португалії ), заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд створив учасникам справи належні умови для ознайомлення з рухом справи №420/3427/20 шляхом надсилання копій процесуальних документів. Крім того, кожен з учасників справи може користуватися своїми процесуальними правами та обов`язками, визначеними статтею 44 КАС України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею у заявах по суті справи, не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

Крім того, суд звертає увагу представника позивача, що предметом спору в даній справі є вимоги немайнового характеру, про що також було зазначено позивачу в ухвалі Одеського окружного адміністративного суду про залишення позову без руху від 27 квітня 2020 року, а тому посилання представника позивача на вимоги про реєстрацію податкових накладних в загальному розмірі 4 104 000,00 є недоцільним.

Щодо посилання представника позивача на необґрунтованість відзиву на позовну заяву, суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи, при цьому, оцінку кожному конкретному доказу суд надає у своєму рішенні.

При вирішенні даного клопотання суд також враховує, що відповідно до статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами) встановлено з 12 березня до 22 травня 2020 року на усій території України карантин.

Розпорядженням Одеського міського голови №218 від 15.03.2020 року «Про тимчасове зупинення роботи об`єктів загального користування, розташованих у м. Одесі, з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19» з 16 березня 2020 року з 00:00 тимчасово зупинено роботу таких об`єктів загального користування незалежно від форми власності та підпорядкування з присутністю більше 10 осіб, розташованих у м. Одесі, до особливого розпорядження міського голови та скасування обмежувальних заходів: кінотеатрів, театрів, музеїв, галерей, бібліотек та інших культурних і розважальних закладів; дитячих розважальних центрів та клубів, майданчиків, у тому числі спортивних; фітнес-клубів, тренажерних залів, басейнів, спортивних майданчиків та стадіонів; зоопарків, водних парків, парків атракціонів; усіх магазинів, крім продуктових та аптек; торговельно-розважальних центрів; будівельних ринків та інших (крім продуктових); ресторанів, закладів громадського харчування, серед іншого у готелях, барів, клубів, кафе, дискотек, пабів; інших закладів та установ (на розсуд та під особисту відповідальність керівника).

Крім того, 11.03.2020 року Рада суддів України звернулася до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін. Також Рада суддів України просить громадян утриматися від відвідин суду, якщо у них є ознаки будь-якого вірусного захворювання.

Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст.29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності. До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред`явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину. Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.32 цього Закону обмежувальні протиепідемічні заходи встановлюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря у разі, коли в окремому населеному пункті, у дитячому виховному, навчальному чи оздоровчому закладі виник спалах інфекційної хвороби або склалася неблагополучна епідемічна ситуація, що загрожує поширенням інфекційних хвороб. Обмеженням підлягають ті види господарської та іншої діяльності, що можуть сприяти поширенню інфекційних хвороб. Види і тривалість обмежувальних протиепідемічних заходів встановлюються залежно від особливостей перебігу інфекційної хвороби, стану епідемічної ситуації та обставин, що на неї впливають.

Враховуючи вищевикладене, характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі, суд вважає, що підстави для розгляду справи за правилами загального позовного провадження з мотивів наведених представником позивача відсутні, а тому в задоволенні заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю Діоніс 2010 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 248, 256, 257, 262 КАС України, суддя,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю Діоніс 2010 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.256 КАС України та оскарженню не підлягає.

Суддя С.О. Стефанов