Рішення

від 19.05.2020 по справі 640/23489/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2020 року м. Київ №640/23489/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

за участю секретаря судових засідань Гарбуз К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Насіння до Офісу великих платників податків Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004514103 від 18 листопада 2019 року за участю представників сторін:

- від позивача - Мартиненко О.О.;

- від відповідача - Дубенко В.П.;

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Насіння звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби №0004514103 від 18 листопада 2019 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду у порядку загального позовного провадження.

Позовні вимоги позивач обгрунтовував хибністю висновків податкового органу щодо нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами, оскільки такі висновки спростовуються наданими доказами, а також суперечать судовій практиці Верховного Суду.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві, посилаючись при цьому на правомірність висновків та рішень контролюючого органу.

Заслухавши доводи та заперечення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у ній докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом на підставі наказу Офісу великих платників податків Державної податкової служби №904 від 19 квітня 2019 року було проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Насіння , за наслідками якої складено Акт Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ НАСІННЯ , ПН 30674952 щодо законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень по деклараціях за період з 01.11.2016 по 28.02.2019 з урахуванням уточнюючих розрахунків №2192/28-10-41-02/30674952 від 18 липня 2019 року.

Так перевіркою встановлено порушення:

-пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладеної , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року №1307, підпункту г) пункту 198.5 статті 198 з урахуванням пункту 188.1 статті 188, пункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України, підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2, абзаців першого і другого пунктів 198.3 та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, пункту 201.10 статті 201 Кодексу, пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Кодексу, пункту 200.1 статті 200, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого:

- занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 41 480 743,86 грн. в т.ч.:

- за серпень 2017 року на суму ПДВ 7 452 606,13 грн.;

- за вересень 2017 року на суму ПДВ 25 025 383,87 грн.;

- за вересень 2017 року на суму ПДВ 9 002 753,86 грн.;

- завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму ПДВ 32 317 561,74 грн., в т.ч.

- за лютий 2019 року на суму ПДВ 32 317 561,74 грн.

Не погоджуючись із викладеними в Акті перевірки №2192/28-10-41-02/30674952 від 18 липня 2019 року порушеннями Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Насіння подало до Офісу великих платників податків Державної податкової служби заперечення від 04 вересня 2019 року.

Робочою групою Офісу великих платників податків Державної податкової служби розглянуто заперечення та копії документів ТОВ Торговий дім Насіння до висновків акту №2192/28-10-41-02/30674952 від 18 липня 2019 року та прийнято рішення про проведення позапланової виїзної перевірки з питань, що стали предметом заперечень.

На підставі наказу Офісу великих платників податків Державної податкової служби №92 від 13 вересня 2019 року Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ НАСІННЯ (ПН 30674952) проведено перевірку, про що складено Акт №376/28-10-42-02/30674952 від 28 жовтня 2019 року Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ НАСІННЯ , ПН 30674952 щодо законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень по деклараціях за період з 01.11.2016 по 28.02.2019 з урахуванням уточнюючих розрахунків .

Вказаною перевіркою встановлено порушення: підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість за березень 2017 року у сумі 974088 грн., за квітень 2017 року у сумі 775702 грн., що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за квітень 2017 року у сумі 1 749 790 грн., яка підлягає зменшенню.

Проведеною перевіркою податковий орган дійшов висновку щодо відсутності фактичного (реального) здійснення позивачем господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Агрогрупп КВС та неподання конрагентом позивача Товариством з обмеженою відповідальністю Агротрансатлантік податкової звітності з ПДВ за квітень 2017 року.

На підставі Акта перевірки №376/28-10-42-02/30674952 від 28 жовтня 2019 року Офісом великих платників податків Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення №0004514103 від 18 листопада 2019 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за квітень 2017 року у сумі 1 749 790 грн.

Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення №0004514103 від 18 листопада 2019 року таким, що винесене з порушенням норм податкового законодавства, звернувся до суду із заявленим позовом.

Вирішуючи спір суд виходив з наступного.

Приписами пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час винесення спірного рішення) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, розмір податкового зобов`язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом - покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 статті 1, пунктом 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, якими визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування; записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 статті 2 вказаного вище Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 статті 2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (із змінами та доповненнями).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду України, які викладені у його постановах від 27 червня 2017 року у справі № 808/1062/14, від 14 березня 2017 року у справі № 826/757/13-а, Верховного Суду, зокрема у постанові від 06 лютого 2018 року № К/9901/5042/17.

Між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Насіння та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрогрупп КВС було укладено Договір поставки №280301 від 28 березня 2016 року, згідно пункту 1.1 якого Продавець - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрогрупп КВС зобов`язується в строки, визначені договором, передати у власність Покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Насіння товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість.

Відповідно до пункту 11.4 Договору та згідно із Додатками до Договору поставка здійснюється на умовах доставки товару (DAP) на склад Покупця за адресою: м. Вінниця, вул. Лебединського, 11.

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрогрупп КВС автомобільним транспортом на умовах DAP та відправленням Нової пошти поставило на склад позивача 23 325 л Суперзмочувача агрохімікатів Памер та 370 л антизпінювача ОСОБА_1 .

Позивач оплатив поставлений товар на суму 10 474 743,60 грн.

В підтвердження господарської операції позивачем надані рахунки-фактури, видаткові накладні, виписки з банківського рахунку про оплату товару, товарно-транспортні накладні та експрес накладні Нової пошти, сертифікати відповідності, договори суборенди складських приміщень за адресою м . Вінниця, вул. Лебединського, 11, а також договори в підтвердження подальшої реалізації товару кінцевим споживачам та видаткові накладні.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з Актів перевірки №2192/28-10-41-02/30674952 від 18 липня 2019 року та №376/28-10-42-02/30674952 від 28 жовтня 2019 року, основний вид діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Насіння - 46.21 - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин. Фактичний вид діяльності - 46.21 - оптова торгівля, зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.75 - оптова торгівля хімічними продуктами.

Основний вид діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Агрогрупп КВС 46.21 - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

На час поставки товару позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю Агрогрупп КВС було зареєстровано платником податку на додану вартість (свідоцтво платника ПДВ №200111290 від 01 березня 2013 року, анульовано рішення контролюючого органу від 29 грудня 2018 року).

Податкові накладені на поставлений товар зареєстровані в ЄРПН, що не спростовано відповідачем.

Заперечуючи щодо реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю Агрогрупп КВС податковий орган зокрема стверджував про відсутність товарно-транспортних накладних з приводу поставки товару.

Утім, як слушно наголосив позивач та підтверджується матеріалами справи, товарно-транспортні накладні та експрес накладні Нової пошти були надані відповідачу, поміж інших документів, в якості додатків до заперечення від 04 вересня 2019 року на Акт перевірки №2192/28-10-41-02/30674952 від 18 липня 2019 року. Однак будь-якого аналізу цих документів відповідачем не наведено.

Таким чином твердження відповідача з приводу відсутності товарно-транспортних накладних та інших документів щодо поставки товару позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю Агрогрупп КВС спростовуються наявними у справі доказами.

Крім того, як на виявлене порушення, що свідчить про нереальність господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрогрупп КВС , податковий орган вказував на відсутність складських квитанцій на переоформлення товару у місці поставки.

Згідно з положеннями частини першої статті 961 Цивільного кодексу України товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів, як зокрема складську квитанцію.

При цьому, за змістом статті 956 Цивільного кодексу України товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов`язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності.

Товарний склад є складом загального користування, якщо відповідно до закону, інших нормативно-правових актів або дозволу (ліцензії) він зобов`язаний приймати на зберігання товари від будь-якої особи.

Позивач у розумінні наведених положень законодавства щодо господарської операції між позивачем та контрагентом не є товарним складом, оскільки отримував товар на власний склад. Як стверджує позивач, з чим погоджується суд, відповідачем не наведено норм чинного законодавства або підзаконних актів, які б зобов`язували суб`єкта господарювання складати складські квитанції при отриманні товару на власне складське приміщення.

Також на спростування господарської операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрогрупп КВС відповідач посилався на отримані від Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на запит відповідача від 20 травня 2019 року №14919/7/28-10-21-06-01, пояснення одного із засновників ТОВ Агрогрупп КВС ОСОБА_2 , який, зокрема вказував, що …ніколи не був засновником директором та головним бухгалтером на ТОВ Агренд (38441009), ТОВ Флай Реіншуренс (38746395), ТОВ Авіталь Груп (код 40265659), ТОВ Торгсоюз 17 (код 41068238), ТОВ ІЛАНА. (код 41552536), ТОВ Мета Пром Груп (код 41636909), ТОВ Ейфіріон (код 41637132), ТОВ Геліодор Меттал (код 41637750), ТОВ Тасен Груп (код 41749642), ТОВ Артексвей (код 41771458), та ТОВ Тулот (код 41910163) , а зареєстрував дані підприємства за грошову винагороду на пропозицію невідомих осіб без мети ведення діяльності .

Позивач звертав увагу, що у цих поясненнях ТОВ Агрогрупп КВС взагалі не згадується громадянином ОСОБА_2 . Утім з акту перевірки вбачається, що ТОВ Агрогрупп КВС є старою назвою ТОВ Агренд (38441009).

Однак, матеріалами справи підтверджується, що станом на час господарських відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Насіння та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрогрупп КВС (березень - квітень 2017 року) ОСОБА_2 не був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю Агрогрупп КВС . Згідно витягу з ЄДР станом на 18 квітня 2017 року учасниками вказаного товариства були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Додані первинні бухгалтерські документи щодо господарської операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрогрупп КВС свідчать про підписання їх з боку останнього іншими особами, а не Мухою Г.В.

До того ж, у своїх поясненнях ОСОБА_2 не спростовує, що реєстрував підприємства, хоча й за грошову винагороду. В свою чергу, добросовісний платник податку не зобов`язаний перевіряти дійсну волю осіб, які є засновниками інших суб`єктів господарювання, на відповідність їх намірів здійснювати господарську діяльність у власному підприємстві.

Щодо посилань відповідача на відсутність необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна у Товариства з обмеженою відповідальністю Агрогрупп КВС , слід зазначити, що як вказує відповідач в акті перевірки станом на 30 червня 2017 року згідно даних фінансової звітності (Форма 1М) кількість працюючих складала 4 особи. При цьому, податковий орган проводив аналіз діяльності вказаного товариства лише на підставі інформаційних баз даних ДПС України, в той же час відсутні докази щодо перевірки на можливість укладення цим товариством цивільно-правових договорів з будь-якими юридичними та фізичними особами.

З приводу доводів відповідача щодо неможливості відстежити ланцюг придбання товару Товариством з обмеженою відповідальністю Агрогрупп КВС , який в подальшому був поставлений Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім Насіння , то вказана обставина не може слугувати належним доказом на спростування реальності господарської операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрогрупп КВС за наявності інших первинних документів, згаданих вище.

Відповідач стверджує, що підприємство (ТОВ Агрогрупп КВС ) не є виробником товару, а здійснювало свою діяльність на підставі договору від 24 вересня 2015 року №15/09-15 м. Дніпропетровськ на переробку давальницької сировини компанією ТОВ Дніпровський лакофарбовий завод , який не містить конкретного визначення назви сировини, її кількості та ціни, додатки до договору не передбачені.

Знову ж таки, недоліки як то відсутність конкретного визначення назви сировини, її кількості та ціни у договорі та відсутність додатків у договорі, укладеному між контрагентом позивача та компанією ТОВ Дніпровський лакофарбовий завод , а також неможливість простежити ланцюг придбання сировини/товару контрагентом, не може ставитись в провину добросовісному платнику податку, яким є в даному спорі Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Насіння . Добросовісний платник податків не несе відповідальності за порушення податкового чи іншого законодавства будь-якими суб`єктами.

Крім того, відповідачем не спростований факт подальшої реалізації Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Насіння продукції іншим споживачам/контрагентам.

Отже документами, долученими позивачем до матеріалів справи, в їх сукупності та взаємозв`язку підтверджується реальність господарських операцій з поставки на адресу позивача контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю Агрогрупп КВС товару згідно договору поставки №280301 від 28 березня 2016 року.

Окрім наведеного, перевіркою також встановлено, що у квітні 2017 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Насіння Товариством з обмеженою відповідальністю Агротрансатлантік було виписано та зареєстровано податкові накладні на загальну суму ПДВ 4000,00 грн.

Згідно інформаційних ресурсів ДПС та АІС Податковий блок контролюючим органом встановлено, що подана Товариством з обмеженою відповідальністю Агротрансатлантік податкова звітність з податку на додану вартість за квітень 2017 року не містить даних щодо податкового зобов`язання та податкового кредиту, подана з порушенням вимог пункту 48.3 та пункту 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, тому вважається як неподаною. В подальшому дане підприємство податкову звітність не подає.

За таких обставин відповідач дійшов висновку, що податкові накладні на загальну суму ПДВ 4000,00 грн. не можуть слугувати підставою для формування даних податкового обліку, оскільки ТОВ Агротрансатлантік не підтвердило свої зобов`язання податковою звітністю з податку на додану вартість за квітень 2017 року, а відтак ТОВ Торговий дім Насіння допустило порушення пункту 44.1 саттті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту у податковій звітності на загальну суму ПДВ 4000,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Насіння мало господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю Агротрансатлантік на підставі Договору №1-0102/пв29 від 01 лютого 2017 року про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом при внутрішніх перевезеннях територією України.

В підтвердження господарських операцій позивачем надавались до перевірки: рахунок на оплату №731 від 19 квітня 2017 року, акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №1511 від 19 квітня 2017 року, ТТН №000005314 від 18 квітня 2017 року, ТТН №000005312 від 18 квітня 2017 року, ТТН №000005313 від 18 квітня 2017 року, рахунок на оплату №730 від 19 квітня 2017 року, акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №1510 від 19 квітня 2017 року, ТТН №000005299 від 18 квітня 2017 року, ТТН №000005298 від 18 квітня 2017 року, рахунок на оплату №739 від 20 квітня 2017 року, акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №1546 від 20 квітня 2017 року, ТТН №000005374 від 19 квітня 2017 року, ТТН №000005387 від 20 квітня 2017 року, ТТН №000005375 від 19 квітня 2017 року.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При отриманні послуг від Товариства з обмеженою відповідальністю Агротрансатлантік позивачем віднесено 4000,00 грн. до податкового кредиту за квітень 2017 року на підставі зареєстрованих у ЄРПН податкових накладних №289 від 19 квітня 2019 року, №290 від 19 квітня 2019 року та №319 від 20 квітня 2019 року.

Отже, позивачем додержані вимоги пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Щодо відсутності підтверджень Товариством з обмеженою відповідальністю Агротрансатлантік своїх податкових зобов`язань податковою звітністю, то суд розділяє позицію позивача, що вказана обставина не може бути підставою для висновку про завищення позивачем податкового кредиту за квітень 2017 року на суму 4000,00 грн.

Суд також погоджується з наведеною позивачем практикою Верховного Суду стосовно того, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету (постанова Верховного Суду від 29 березня 2019 року у справі П/811/31/15, постанова Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі №826/810/15).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2019 року у справі №810/4559/15 суд дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ (податкового кредиту) у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування (податкового кредиту) та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Європейський Суд з прав людини в п. 70, 71 рішення від 22.01.2009 у справі Булвес проти Болгарії зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної особи або юридичної особи у зловживанні, пов`язаному із сплатою податку на додану вартість, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов`язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків з подання звітності по податку на додану вартість, неможливо для неї забезпечити дотримання постачальником обов`язків подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи податку на додану вартість, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов`язків своєчасного подання звітності по податку на додану вартість і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пені.

Підсумовуючи все вище викладене в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і, відповідно, протиправність застосування до позивача негативних санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0004514103 від 18 листопада 2019 року.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач не виконав покладеного на нього обов`язку щодо доведеності перед судом правомірності та обґрунтованості прийнятого ним рішення, а тому позовні вимоги є такими, що підлягаю задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Насіння задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби №0004514103 від 18 листопада 2019 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Насіння (код ЄДРПОУ 30674952, поштова адреса: 03110, м. Київ, вул. Клінічна, 25; місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34-Б) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 43141471, 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11Г) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 19210,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням прикінцевих положень, визначених пунктом 3 розділу VI Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя Т.І. Шейко

Повний текст рішення складено 28.05.2020.