Рішення

від 28.05.2020 по справі 640/10740/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2020 року м. Київ № 640/10740/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Фірми Т.М.М. - товариства з обмеженою відповідальністю

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю ТММ-Холдинг

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

прийняв до уваги таке:

На розгляді Окружного адміністративного суду міста Києва знаходиться справа за позовом фірми Т.М.М. - товариства з обмеженою відповідальністю до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправною бездіяльність відповідача із не зарахування коштів, перерахованих ТОВ ТММ - ХОЛДИНГ згідно платіжних доручень №705 від 20.05.2019 на суму 1 693 500,00 грн та №706 від 20.05.2019 на суму 282 160,00 грн., у якості сплати єдиного внеску ФІРМА Т.М.М. - ТОВ за квітень 2019 року та зобов`язання відповідача вчинити дії для зарахування платежів згідно платіжних доручень №705 від 20.05.2019 на суму 1 693 500,00 грн та №706 від 20.05.2019 на суму 282 160,00 грн в рахунок сплати ФІРМА Т.М.М. - ТОВ єдиного внеску за квітень 2019 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику учасників справи у судове засідання.

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зважаючи на їх необґрунтованість.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив .

ФІРМА Т.М.М. - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ є юридичною особою та включене до ЄДРПОУ за кодом 14073675.

Як платник податків та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ФІРМА Т.М.М. - TOB перебуває на обліку в Офісі великих платників податків ДФС за реєстраційним номером 04-8123, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У травні 2019 року позивач здійснив нарахування та задекларував єдиного внеску в сумі 2 093524,09 грн. на суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб за квітень 2019 року.

Згідно матеріалів справи, позивачем сформовано звіт від 16.05.2019. про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за квітень 2019 року, який спрямовано на адресу відповідача, що підтверджується квитанцією №2 від 16.05.2019.

В подальшому, з урахуванням позитивного сальдо розрахунків між позивачем та відповідачем станом 20.05.2019. (термін оплати) в розмірі 400 778,31 грн. за узгодженими зобов`язаннями з єдиного внеску з квітень 2019 року, сума що підлягала сплаті позивачем склала 1 692 745,78 грн. (2093524,09 грн. - 400778,31 грн. = 1692745,78 грн.). Вказана обставина, щодо суми зобов`язання контролюючим органом не заперечується.

Як свідчать матеріали справи, постановою приватного виконавця від 15.05.2019 ВП №59118130 на виконання ухвали судді Київського апеляційного суду Головачова Я. В. №06.08/824/377/2019 від 26.04.2019. накладено арешт на грошові кошти ФІРМА Т.М.М. - TOB, що знаходяться банківських установах на всіх відкритих рахунках позивача у межах стягнутої рішенням третейського суд суми - 7 097 868 євро 68 євроцентів.

Згідно змісту вказаної постанови приватного виконавця, арешт накладено також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Як зазначає у позовній заяві позивач, у зв`язку з вказаними обставинами щодо накладення арешту на його рахунки, задля забезпечення виконання свого обов`язку по сплаті єдиного податку, між позивачем (позивальник) та товариством з обмеженою відповідальністю ТММ-Холдинг (позикодавець) 15.05.2019 укладено договір позики (поворотної фінансової допомоги).

Відповідно до п.п.1.1 вказаного договору, Позикодавець передав у власність Позичальника (позивача) грошові кошти, а Позичальник зобов`язався повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Відповідно до п.п. 2.1 договору, позика надається Позикодавцем в національній валюті України в межах суми 3 000 000,00 (три мільйони) гривень (сум позики) частинами. Перша частина позики в сумі 1 975 660,00 (один мільйон дев`ятсот сімдесят п`ять тисячшістсот шістдесят) гривень надається Позикодавцем не пізніше 20 травня 2019 року (п.2.2 договору) Позикодавець надає суму позики або її частину в безготівковому порядку шляхом переказу коштів н; рахунок, визначений Позичальником, або в інший не заборонений законодавством спосіб (п.3.1). Згідно п.3.2 Договору позики, днем надання суми позики або її частини вважається день переказу Позикодавцеві відповідної суми грошових коштів в порядку, визначеному п. 3.1 цього Договору.

В подальшому, позивач (Довіритель) уклав з TOB ТММ - ХОЛДИНГ (Повірений) договір доручення від 17.05.2019 №1.

Відповідно до п.п. 1.1. вказаного Договору доручення, довіритель (позивач) доручає, а повірений на безоплатній основі зобов`язується від імені та за рахунок довірителя (позивача) здійснити переказ грошових коштів в сумі 1 975 660,00 (один мільйон дев`ятсот сімдесят п`ять тисяч шістсот шістдесят) гривень на сплату довірителем (позивачем єдиного соціального внеску за квітень 2019 року, шляхом внесення відповідної суми на рахунок Офісу ВПП ДФС м. Київ, ЄДРПОУ 39440996, №37196201002810 Казначейство України, МФО 899998.

За умовами п.1: Договору доручення, підписання вище названого Договору позики від 15.05.2019. є виконання зобов`язання довірителя (позивача) із забезпечення повіреного всім необхідним для виконання доручення. Власником грошових коштів в сумі 1 975 660,00 (один мільйон дев`ятсот сімдесят п`ять тисяч шістсот шістдесят) гривень є довіритель (позивач).

Так, як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору доручення, третьою особою - TOB ТММ - ХОЛДИНГ 20.05.2019 від імені та за рахунок ФІРМА Т.М.М. - TOB здійснено переказ коштів на сплату позивачем єдиного внеску за квітень 2019 року в сумі 1 975 660,00 грн. Переказ коштів підтверджується наявними у справі платіжним дорученням №705 від 20.05.2019. на суму 1 693 500,00 грн. із призначення платеж :*; 101; 14073675; ЄСВ за квітень 2019, по дог. Доручення №1 від 17.05.19. за Фірму Т.М.М. - TOB ; платіжним дорученням №706 від 20.05.2019. на суму 282 160,00 грн. із призначення платеж :*; 101; 14073675; ЄСВ за квітень 2019, по дог. Доручення №1 від 17.05.19. за Фірму Т.М.М. - TOB ; банківською випискою від 20.05.2019 по рахунку № НОМЕР_1 в AT РАЙФФАЙЗЕН БАНІ АВАЛЬ , відкритому на ім`я TOB ТММ - ХОЛДИНГ .

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 29.05.2019 відповідачем скеровано на адресу позивача запит №27153/10/28-10-42-02-08 про надання пояснень та їх документальних підтверджень щодо сплати третьою особою коштів по єдиному соціальному внеску. Крім того, згідно вказаного листа, контролюючий орган зазначає, про відсутність законодавчих підстав для зарахування коштів по єдиному соціальному внеску (КБКД 71010000) у розмірі 1 975 660,00 грн. на відповідні рахунки та їх подальшого відображення в інтегрованій картці платника податків ФІРМА Т.М.М. - TOB код ЄДРПОУ 14073675 . Додатково зазначено, що кошти рознесені відповідачем до інтегрованої картки Платежі до вияснення .

Вказані обставини та на думку позивача протиправна бездіяльність відповідача зумовили звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464).

Відповідно до ст. 2 цього Закону, його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно- правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положеннями ст.3 Закону №2464 визначені принципи збору та ведення обліку єдиного внеску. Зокрема: обов`язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Пунктом 1 ч.1 ст.4 Закону №2464 до платників єдиного внеску віднесено роботодавців: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно ч.2 ст.6 Закону №2464 обов`язками платника єдиного внеску зокрема є: своєчасне та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплата єдиного внеску (п.1); ведення обліку виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігання таких відомостей в порядку, передбаченому законодавством (п.2); подання звітності та сплата до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п.4).

Частиною 4 ст.8 Закону №2464 визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, а в частині адміністрування - Податковим кодексом України та, прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 9 Закону №2464, передбачено, що:

сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування;

для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску;

платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої етапі 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця

днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів;

єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати.

Отже, Закон №2464, який є спеціальним, покладає на позивача безумовний та пріоритетний обов`язок зі сплати єдиного внеску шляхом внесення відповідних сум на рахунки органів доходів і зборів з банківського рахунку платника єдиного внеску, в тому числі не залежно від фінансового стану.

Однак, як вказувалось вище, на рахунки позивача приватним виконавцем накладено арешт, що як зазначає позивач унеможливило здійснити оплату коштів за відповідним податком з таких рахунків.

У зв`язку з чим, сплата податку відбулась шляхом перерахування суми податку з рахунку третьої особи на рахунок органу доходів і зборів, проте за кошти позивача ФІРМА Т.М.М. - TOB .

Варто зазначити, що відповідно до п.п.36.4 статті 36 Податкового кодексу України, виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Згідно зі статтею 19 Податкового кодексу України, платник податків веде справи, пов`язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податків в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких відносинах. Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов`язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків - фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов`язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства.

При цьому Закон №2464 не передбачає випадків звільнення від сплати ЄСВ.

Як зазначалось вище, між позивачем та третьою особою був укладений договір доручення, відповідно до якого третя особа зобов`язана перерахувати кошти на відповідний рахунок по сплаті позивачем податку з єдиного соціального внеску за квітень 2019 року.

У зв`язку з цим, суд вважає зазначити таке.

Так, відповідно до ч. 1,3 ст.237 Цивільного кодексу України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі, зокрема, договору (ч.3 ст. 237).

Частиною 1 ст.1000 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Відповідно до ст.1003 Цивільного кодексу України, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

З урахуванням вказаних об`єктивних обставин, укладання позивачем договору доручення з метою своєчасної сплати єдиного внеску, який відповідає вимогам Цивільного кодексу України, суд не може розцінювати як такий, що суперечить приписам Закону № 2464, а навпаки - надає законодавчо визначену можливість виконання позивачем свого обов`язку щодо сплати єдиного внеску.

Виходячи із аналізу названих вище норм права, слід дійти висновку про те, що в результаті реалізації між позивачем та TOB ТММ - ХОЛДИНГ взаємовідносин за договором доручення, не відбулось передачі третім особам обов`язку позивача по сплаті єдиного внеску, оскільки власником коштів є саме позивач, а не третя особа.

Сама лише та обставина, що відповідні перекази коштів позивача відбулись не з його власного рахунку, на думку суду не свідчать про порушення платником вимог ч.9 ст.25 Закону №2464.

Суд погоджується з доводами податкового органу про те, що частина п`ята статті 9 Закону № 2464 встановлює порядок сплати єдиного внеску, разом із тим вказана норма не визначає, що сплата єдиного внеску віднесена до виключної компетенції страхувальника (в даному випадку - позивача), та не містить прямої заборони на виконання зазначеного обов`язку іншою особою.

Проте, як зазначалось вище, Податковим кодексом України (статтею 19) передбачено можливість вчиняти дії пов`язані зі сплатою податків третіми особами згідно закону чи на підставі довіреності.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що останній в даному конкретному випадку, не позбавлений права на підставі положень ч. 9 ст.25 цього Закону сплачувати єдиний внесок через призму положень ст.1000 Цивільного кодексу України шляхом укладення договору доручення на вчинення відповідних дій.

Верховний Суд у своїх постановах по справах №812/15/17 (провадження № /9901/41509/18) від 29 січня 2019 року, №805/1429/17-а (провадження №К/9901 /43978/18, № К/9901/43975/18) від 21 грудня 2018 року, №817/85/16 (провадження №К9901 /22068/18) від 25 січня 2019 року вказує, що: У випадку наявності прогалин у спеціальному нормативно-правовому акті - Законі №2464 - щодо порядку (способу) виконання обов`язку платника по сплаті єдиного соціального внеску, за умов об`єктивної неможливості використати передбачений Законом спосіб виконання такого обов`язку, правомірними є дії платника єдиного внеску, спрямовані на забезпечення виконання цього обов`язку у будь-який інший спосіб, що не суперечить чинному законодавству. В результаті реалізації між Довірителем та Повіреним їхніх взаємовідносин за договорами доручення, не відбувається передачі третім особам обов`язку платника (довірителя) по сплаті єдиного внеску, що заборонено частиною дев`ятою статті 25 Закону №2464.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Серков проти України (заява №39766/05), Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, та якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати прибуткового податку.

Отже, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків такого платника, суд дійшов висновку задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача із не зарахування коштів, перерахованих ТОВ ТММ - ХОЛДИНГ згідно платіжних доручень №705 від 20.05.2019 на суму 1 693 500,00 грн та №706 від 20.05.2019 на суму 282 160,00 грн., у якості сплати єдиного внеску ФІРМА Т.М.М. - ТОВ за квітень 2019 року та зобов`язання відповідача вчинити дії для зарахування платежів згідно платіжних доручень №705 від 20.05.2019 на суму 1 693 500,00 грн та №706 від 20.05.2019 на суму 282 160,00 грн в рахунок сплати ФІРМА Т.М.М. - ТОВ єдиного внеску за квітень 2019 року.

Суд акцентує увагу на тому, що в даному конкретному випадку, наявність саме договору доручення, який є чинним та не визнаний недійсним, а не довіреності не може слугувати підставою для не вчинення відповідачем дій по зарахування податку по сплаті ЄСВ.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як свідчать матеріали справи, позивачем за подання позову сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн. на підставі платіжного доручення від 13.06.2019 №4730298.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність відповідача із не зарахування коштів, перерахованих ТОВ ТММ - ХОЛДИНГ згідно платіжних доручень №705 від 20.05.2019 на суму 1 693 500,00 грн та №706 від 20.05.2019 на суму 282 160,00 грн., у якості сплати єдиного внеску ФІРМА Т.М.М. - ТОВ за квітень 2019 року.

Зобов`язати Офіс великих платників Державної фіскальної служби вчинити дії для зарахування платежів згідно платіжних доручень №705 від 20.05.2019 на суму 1 693 500,00 грн та №706 від 20.05.2019 на суму 282 160,00 грн в рахунок сплати ФІРМА Т.М.М. - ТОВ єдиного внеску за квітень 2019 року.

Стягнути на користь Фірми Т.М.М. - товариства з обмеженою відповідальністю (04116, м. Київ вул. Провіантська, 3 код ЄДРПОУ 14073675) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ: 39440996) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.О. Арсірій