Постанова

від 01.03.2021 по справі 640/10740/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/10740/19 Суддя першої інстанції: Арсірій Р.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Горяйнова А.М.,

суддів - Файдюка В.В. та Черпіцької Л.Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2020 року, яке ухвалене в порядку в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом Фірми Т.М.М. - Товариство з обмеженою відповідальністю до Офісу великих платників податків ДПС, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю ТММ - ХОЛДИНГ , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2019 року Фірма Т.М.М. - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - Фірма Т.М.М. - ТОВ) звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків ДПС (процесуальним правонаступником якого є Офіс великих платників податків ДПС) із незарахування коштів, перерахованих ТОВ ТММ - ХОЛДИНГ згідно платіжних доручень № 705 від 20 травня 2019 року на суму 1693500 грн 00 коп. та № 706 від 20 травня 2019 року на суму 282160 грн 00 коп., у якості сплати єдиного внеску ФІРМА Т.М.М. - ТОВ за квітень 2019 року;

- зобов`язати Офіс великих платників податків ДПС вчинити дії для зарахування платежів згідно платіжних доручень № 705 від 20 травня 2019 року на суму 1693500 грн 00 коп. та № 706 від 20 травня 2019 року на суму 282160 грн 00 коп. в рахунок сплати Фірма Т.М.М. - ТОВ єдиного внеску за квітень 2019 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2020 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що єдиний внесок може сплачувати тільки платник такого внеску та тільки шляхом перерахування безготівкових коштів з власного банківського рахунка. Неможливість Фірми Т.М.М. - ТОВ самостійно сплатити єдиний внесок внаслідок арешту коштів на його банківських рахунках не може бути підставою для відступу від правила, визначеного ч. 7 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Відзив на апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС від позивача та третьої особи не надходив.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2020 року - без змін, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що Фірма Т.М.М. - ТОВ є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та перебуває на обліку в Офісі великих платників податків ДПС.

Позивач 16 травня 2019 року подав звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за квітень 2019 року. Згідно з вказаним звітом Фірма Т.М.М. - ТОВ задекларувала єдиний внесок, який підлягає перерахуванню до бюджету в сумі 2093524 грн 09 коп.

З урахуванням позитивного сальдо розрахунків між позивачем та відповідачем станом 20 травня 2019 року (граничний термін для сплати єдиного внеску) в розмірі 400778 грн 31 коп. за узгодженими зобов`язаннями з єдиного внеску, сума що підлягала сплаті позивачем за квітень 2019 року, склала 1692745 грн 78 коп. (2093524 грн 09 коп. - 400778 грн 31 коп. = 1692745 грн 78 коп.).

Водночас постановою приватного виконавця від 15 травня 2019 року ВП № 59118130 на виконання ухвали Київського апеляційного суду від 26 квітня 2019 року № 06.08/824/377/2019 накладено арешт на грошові кошти Фірма Т.М.М. - ТОВ, що знаходяться у банківських установах на всіх відкритих рахунках у межах стягнутої рішенням третейського суд суми - 7097868 євро 68 євроцентів. Вказаної постановою накладено арешт також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Для забезпечення виконання свого обов`язку по сплаті єдиного податку, Фірма Т.М.М. - ТОВ уклала з ТОВ ТММ - ХОЛДИНГ договір позики (поворотної фінансової допомоги) від 15 травня 2019 року.

Відповідно до п.п. 1.1, 2.1, 3.1 вказаного договору, Позикодавець передав у власність Позичальника (позивача) грошові кошти, а Позичальник зобов`язався повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Позика надається Позикодавцем в національній валюті України в межах суми 300000 грн 00 коп. (сум позики) частинами. Перша частина позики в сумі 1975660 грн 00 коп. надається Позикодавцем не пізніше 20 травня 2019 року. Позикодавець надає суму позики або її частину в безготівковому порядку шляхом переказу коштів на рахунок, визначений Позичальником, або в інший не заборонений законодавством спосіб.

Також між Фірма Т.М.М. - ТОВ та ТОВ ТММ - ХОЛДИНГ укладено договір доручення від 17 травня 2019 року № 1.

Згідно з п.п. 1.1. вказаного договору довіритель (позивач) доручає, а повірений на безоплатній основі зобов`язується від імені та за рахунок довірителя (позивача) здійснити переказ грошових коштів в сумі 1975660 грн 00 коп. на сплату довірителем (позивачем) єдиного соціального внеску за квітень 2019 року шляхом внесення відповідної суми на рахунок Офісу ВПП ДФС м. Київ, ЄДРПОУ 39440996, №37196201002810 Казначейство України, МФО 899998.

На виконання договору доручення від 17 травня 2019 року № 1 TOB ТММ - ХОЛДИНГ 20 травня 2019 року від імені та за рахунок Фірма Т.М.М. - ТОВ здійснило переказ коштів на сплату єдиного внеску за квітень 2019 року в сумі 1975660 грн 00 грн. На підтвердження вказаної обставини до суду надані копії платіжних доручень № 705 від 20 травня 2019 року на суму 1693500 грн 00 коп. та № 706 від 20 травня 2019 року на суму 282160 грн 00 коп. У вказаних платіжних дорученнях в якості призначення платежу було зазначено *; 101; 14073675; ЄСВ за квітень 2019, по дог. Доручення №1 від 17.05.19. за Фірму Т.М.М. - TOB .

Офіс великих платників податків ДФС направив позивачу запит від 29 травня 2019 року № 27153/10/28-10-42-02-08 про надання пояснень та їх документальних підтверджень щодо сплати третьою особою коштів по єдиному соціальному внеску. Контролюючий орган у вказаному листі зазначив про відсутність законодавчих підстав для зарахування коштів по єдиному соціальному внеску у розмірі 1975660 грн 00 коп. на відповідні рахунки та їх подальшого відображення в інтегрованій картці платника податків Фірма Т.М.М. - ТОВ. Додатково повідомлено, що кошти рознесені до інтегрованої картки Платежі до вияснення та роз`яснено, що порядок повернення помилково сплачених коштів з єдиного соціального внеску.

Не погоджуючись із такими діями Офісу великих платників податків ДФС, Фірма Т.М.М. - ТОВ звернулася до суду із адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог Фірма Т.М.М. - ТОВ, суд першої інстанції виходив з того, що сама лише та обставина, що відповідні перекази коштів позивача відбулись не з його власного рахунку не свідчать про порушення платником вимог ч. 9 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування . Суд зазначив, що ч. 5 ст. 9 вказаного Закону не визначає, що сплата єдиного внеску віднесена до виключної компетенції страхувальника та не містить прямої заборони на виконання зазначеного обов`язку іншою особою.

Також суд першої інстанції зазначив, що Податковим кодексом України передбачена можливість вчиняти дії, пов`язані зі сплатою податків, третіми особами згідно закону чи на підставі довіреності.

Суд першої інстанції також врахував правові висновки Верховного Суду щодо порядку (способу) виконання обов`язку платника по сплаті єдиного внеску, що викладені в постановах від 29 січня 2019 року у справі № 812/15/17, від 21 грудня 2018 року у справі № 805/1429/17-а та від 25 січня 2019 року у справі № 817/85/16.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (вказаний Закон застосовується у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Єдиний внесок, згідно ч. 12 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Положеннями ст. 3 зазначеного Закону також передбачено, що збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються, зокрема, за принципом обов`язковості сплати.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначений у ст. 9 зазначеного Закону.

За правилами абз. 1 ч. 7 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

З огляду на вказану норму права, контролюючий орган наполягає на тому, що єдиний внесок може бути сплачений виключно шляхом перерахування коштів з банківського рахунка особи, яка є його платником. Обов`язок зі сплати єдиного внеску не може бути виконаний іншою особою (шляхом перерахування коштів з банківського рахунку іншої особи).

У свою чергу позивач наполягає на тому, що першочерговим є обов`язок здійснити сплату єдиного внеску. У зв`язку з цим, в умовах неможливості перерахування коштів саме з рахунку платника, такий обов`язок може бути виконаний іншою особою за дорученням платника.

За правилами ч. 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Питання щодо можливості сплати єдиного внеску у виключних випадках в інший спосіб, ніж шляхом перерахування коштів з банківського рахунку платника, неодноразово досліджувалося Верховним Судом.

Суд касаційної інстанції встановив, що Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не врегульовано випадки наявності обставин, що виключають (унеможливлюють) виконання обов`язку зі сплати єдиного внеску. Тобто у спеціальному законі, виключно яким визначається порядок сплати єдиного внеску, наявні прогалини щодо порядку виконання обов`язку платника єдиного внеску щодо його сплати в умовах, зокрема, неможливості застосування регламентованого цим Законом способу виконання відповідного обов`язку. Верховний Суд прийшов до висновку, що наявність таких прогалин обумовлює безпосереднє застосування регламентованих цим Законом принципів: обов`язковості сплати та захисту прав і законних інтересів застрахований осіб, а також положень інших нормативно-правових актів в частині, що не суперечить цьому Закону.

В умовах неможливості сплати єдиного внеску з рахунку платника внаслідок накладення арешту на кошти, Верховний Суд погодився з можливість застосування цивільного законодавства та перерахування відповідних сум з рахунку повіреного в рамках договору доручення.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду власником коштів, від імені якого здійснються відповідні платежі в рахунок сплати сум єдиного внеску, є саме платник, а не будь-яка третя особа. Сама лише обставина, що відповідні перерахування власних коштів платника єдиного внеску відбулись не з його власного рахунку, в умовах неможливості використання власних рахунків платника, не свідчить про порушення платником вимог Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 25 січня 2019 року у справі № 817/85/16 та від 06 лютого 2020 року у справі № 812/1281/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Матеріалами справи підтверджується, що на час настання обов`язку зі сплати єдиного внеску за квітень 2019 року, а саме - 20 травня 2019 року, на грошові кошти Фірма Т.М.М. - ТОВ, що розміщені або будуть розміщені в банківських установах, накладено арешт згідно з постановою приватного виконавця від 15 травня 2019 року ВП № 59118130. Зазначена обставина призвела до неможливості виконання Фірмою Т.М.М. - ТОВ свого обов`язку зі слати єдиного внеску за квітень 2019 року у спосіб, що передбачений абз. 1 ч. 7 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - шляхом перерахування безготівкових коштів з власного банківського рахунку.

Як раніше зазначалося, у зв`язку з цим позивач уклав із ТОВ ТММ - ХОЛДИНГ договір доручення від 17 травня 2019 року № 1, яким доручив повіреному здійснити переказ грошових коштів в сумі 1975660 грн 00 коп. на сплату єдиного соціального внеску за квітень 2019 року від імені та за рахунок власних (Фірми Т.М.М. - ТОВ) коштів.

Дослідивши копії платіжних доручень № 705 від 20 травня 2019 року та № 706 від 20 травня 2019 року, колегія суддів прийшла до висновку, що вказане у них призначення платежу дозволяло контролюючому органу встановити особу, в інтересах якої здійснено сплату єдиного внеску, правові підстави для виконання переказу коштів іншою особою, ніж платник єдиного внеску, а також звітний період, за який сплачуються кошти.

В цілому погоджуючись із тим, що сплата єдиного внеску відповідно до ч. 7 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , як правило, має здійснюватися платником особисто та з власного банківського рахунку, колегія суддів вважає, що за повідомлених Фірмою Т.М.М. - ТОВ обставин, підстав для не проведення зарахування коштів, сплачених ТОВ ТММ - ХОЛДИНГ як повіреним, за платіжними дорученнями № 705 від 20 травня 2019 року та № 706 від 20 травня 2019 року у контролюючого органу не було.

Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення про задоволення адміністративного позову Фірми Т.М.М. - ТОВ.

Доводи апеляційної скарги Офісу великих платників податків ДПС не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 28 травня 2020 року, та не можуть бути підставами для його скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2020 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач А.М. Горяйнов

Судді В.В. Файдюк

Л.Т. Черпіцька