Рішення

від 18.05.2020 по справі 640/18151/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2020 року м. Київ № 640/18151/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Новик В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомАкціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України

до Офісу великих платників ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача - Ковальчук Т.О.,

від відповідача - Пожар В.В.,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України (далі також - позивач, ПАТ ДПЗКУ , Акціонерне товариство) з позовом до Офісу великих платників ДФС (далі також - відповідач, Офіс ВПП ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.05.2019 №0003214101 і №0003204101.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю та безпідставністю висновків акта Офісу ВПП ДФС від 19.04.2019 №1190/28-10-41-01/37243279 про результати проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ ДПЗКУ по декларації за січень 2019 року з урахуванням уточнюючих розрахунків з метою перевірки відповідності формування від?ємного значення з податку на додану вартість, що становить більше 100 тис. грн. Позивач заперечував проти висновків контролюючого органу про неправомірне формування Акціонерним товариством податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях з контрагентами ТОВ СРБУ ПОЛТАВАЛІФТ , ТОВ ТД СТС , ПАТ СУМИОБЛЕНЕРГО , фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , КП ХАРКІВВОДОКАНАЛ , ТОВ ТЕКСТИЛЬ-ГАЛИЧИНА , з огляду на наявні результати перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період липень 2018 року (акт від 19.10.2018 №3014/28-10-41-01/37243279). Крім того, позивач вказав на відсутність у ПАТ ДПЗК України обов?язку щодо врахування у складі задекларованого податкового кредиту окремих податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкової накладної ТОВ ТДТ СТС , ТОВ ТЕКСТИЛЬ-ГАЛИЧИНА , ФОП ОСОБА_1 і ТОВ СУМИОБЛЕНЕРГО з тих причин, що такі податкові накладні/розрахунки коригування не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних чи не існували взагалі. Також позивач заперечував висновки про протиправність віднесення АТ ДПЗК України до складу податкового кредиту за січень 2019 року сум податку на додану вартість по господарських операціях з контрагентами-постачальниками (ТОВ БОСТ-ЛОСТ , ТОВ КРАУЗЕ-КАПІТАЛ , ТОВ АГРОТРАСТКОМ , ТОВ ЕКОЗБУДЕНЕРГО , ТОВ БЕСТ-ІНФОРМ ГРУП , ТОВ АЛЬФА ПРОМІНЬ , з мотиву, що ці операції підтверджуються всіма необхідними та належним чином оформленими первинними документами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2019 відкрито провадження у справі №640/18151/19 за вказаним позовом та дану справу призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження, з проведенням підготовчого засідання.

Представник відповідача подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву, де просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свої заперечення представник Офісу ВПП ДФС мотивував тим, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість ПАТ ДПЗКУ за січень 2019 року, результати якої оформлені актом від 19.04.2019 №1190/28-10-41-01/37243279, встановлено порушення платником податків норм податкового законодавства, що вплинуло на правильність визначення платником сум бюджетного відшкодування та від?ємного значення податку на додану вартість за звітний період січень 2019 року. На переконання представника відповідача висновки акта перевірки є цілком обґрунтованими і правомірними, що у свою чергу свідчить про законність прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень.

У свою чергу представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у тексті якої в знову наголосив на хибності та необґрунтованості висновків акта перевірки.

25.11.2019 судом ухвалено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У призначених судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги повністю з підстав і мотивів, що наведені у текстах позовної заяви та відповіді на відзив. Присутній у судових засіданнях представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Крім того, представник позивача на вимогу суду подав письмові додаткові пояснення щодо взаємовідносин ПАТ ДПЗКУ з ТОВ СРБУ ПОЛТАВАЛІФТ , ТОВ ТД СТС , фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , КП ХАРКІВВОДОКАНАЛ , ТОВ ТЕКСТИЛЬ-ГАЛИЧИНА , разом з додатковими матеріалами.

Розглянувши подані представниками сторін документи, заслухавши їх усні пояснення, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Упродовж періоду з 21.03.2019 по 10.04.2019 працівниками Офісу ВПП ДФС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ ДПЗКУ (ідентифікаційний код 37243279) по декларації за січень 2019 року (реєстр. №9026250860 від 19.02.2019) з урахуванням уточнюючих розрахунків з метою перевірки відповідності формування від?ємного значення з податку на додану вартість, що становить більше 100 тис. грн.

За результатами проведення такої перевірки був складений акт від 19.04.2019 №1190/28-10-41-01/37243279 (далі також - акт перевірки), що містить висновок про порушення позивачем норм п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст. 200, п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України. На переконання контролюючого органу допущенні позивачем порушення норм податкового законодавства призвели до завищення платником задекларованого показника суми від?ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за січень 2019 року на 7 279 290,45 грн., та одночасно до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за січень 2019 року на 1 226 877,13 грн.

Не погоджуючись із такими висновком акта перевірки АТ ДПЗК України подало до Офісу ВПП ДФС письмові заперечення на відповідний акт перевірки (вих. №130-2-19/2942 від 10.05.2019).

За наслідками розгляду по суті вказаних заперечень платника (позивача) Офіс ВПП ДФС вніс зміни до основного тесту акта перевірки та до розділу Висновок , який виклав у наступній редакції: документальною позаплановою перевіркою ПАТ ДПЗКУ встановлено порушення пп. 4.3 п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п .198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від?ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 7 230 691,07 грн., яка підлягає зменшенню.

За змістом акта перевірки, з урахуванням листа Офісу ВПП ДФС від 23.05.2019 №26047/10/28-10-41-01-10 Про розгляд заперечень висновки контролюючого органу про порушення АТ ДПЗК України норм податкового законодавства мотивовані наступним:

- ПАТ ДПЗКУ завищило податковий кредит при отриманні товарів від підприємств-постачальників (а саме: ТОВ БОСТ-ЛОСТ , ТОВ КРАУЗЕ-КАПІТАЛ , ТОВ АГРОТРАСТКОМ , ТОВ ЕКОЗБУДЕНЕРГО , ТОВ БЕСТ-ІНФОРМ ГРУП ) по операціях, що не мають реального матеріального характеру, всього у сумі 8 167 908,53 грн. При цьому, контролюючий орган дійшов висновку, що надані ПАТ ДПЗКУ під час перевірки первинні документи не підтверджують такі господарські операції у зв?язку з відсутністю легального походження товарів, необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна у контрагентів-постачальників, а також відсутністю первинних документів, які повинні супроводжувати такі операції згідно чинного законодавства. Як наслідок ПАТ ДПЗКУ завищило значення ряд. 21 податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2019 року ( Сума від?ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 7 266 631,40 грн. та до завищило значення рід. 20.2.1 зазначеної податкової декларації ( сума від?ємного значення, що не перевищує суму обчислену відповідно до п. 200 1 .3 ст. 200 1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на 901 277,13 грн. До таких висновків перевіряючі дійшли за результатами дослідження податкової інформації з автоматизованої інформаційної системи Податковий блок , Єдиного реєстру податкових накладних, Системи автоматизованого співставлення податкових зобов?язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України, інформаційної системи Єдине вікно подання електронної звітності стосовно контрагентів-постачальників позивача, контрагентів останніх за ланцюгом постачання, АСМО Інспектор 2006 ;

- за результатами опрацювання податкових періодів виявлені розбіжності у податковій звітності по взаємовідносинах з окремими контрагентами, а саме: з ТОВ СУМИОБЛЕНЕРГО (платником не проведено розрахунок коригування від 31.01.2019 №10502 на суму 500,97 грн.), з ТОВ ТД СТС (платником у податковій звітності за серпень 2018 року повторно включено податкову накладну №41 від 11.07.2018 на суму 404 грн.), з ФОП ОСОБА_1 (платником не проведено розрахунок коригування №8 від 232.07.2018 на суму 273,50 грн.), з КП Харківводоканал , ТОВ СРБУ Полтаваліфт (платником у податковій звітності за серпень 2018 року відображено повторно враховану податкову накладну №59 від 31.07.2018), з ТОВ Текстиль-Галичина (платником у податковій звітності за жовтень 2018 року відображено повторно враховану податкову накладну №8 від 24.07.2018).

Крім того, в тексті акта перевірки (стор. 99 - 100) зазначено, що Офісом ВПП ДФС попередньо були проведені документальні позапланові виїзні перевірки за звітні (податкові) періоди, за наслідками яких виникло від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за січень 2019 року. За результатами проведення таких перевірок були складені акти перевірок, в т.ч. акт Про результати документальної позапланової перевірки ПАТ ДПЗКУ (код ЄДРПОУ 37243279) з питання відповідності формування від`ємного значення за грудень 2018 року від 18.02.2019 22.03.2019 №962/28-10-41-01/37243279. Даним актом було встановлено завищення ПАТ ДПЗКУ суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 6 056 458,19 грн. та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування в сумі 8 064 393,92 грн. На думку перевіряючих платник не врахував результати перевірки за грудень 2018 року (акт від 22.03.2019 №962/28- 10-41-01/37243279), наслідком чого стало завищення податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року по взаємовідносинах з ТОВ АЛЬФА ПРОМІНЬ (код ЄДРПОУ 40377823) на суму 325 600 грн., що призвело до завищення рід. 21 податкової декларації з ПДВ за грудень 2018 року Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 325 600,00 грн., та відповідно до завищення заявленої за січень 2019 року суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку на 325 600,00 грн.

28.05.2019 Офіс ВПП ДФС на підставі цього акта перевірки, з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень платника, прийняв наступні оспорювані податкові повідомлення-рішення:

- за №0003204101 форми В1 , яким зменшив позивачу задекларовану ним у податковій декларації за січень 2019 року (реєстр. №90262550860 від 19.02.2019) суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку, на 1 637 068,04 грн. та визначив штрафні санкції у розмірі 818 534,02 грн.;

- за №0003204101 форми В4 , яким зменшив позивачу задекларований ним у податковій декларації за січень 2019 року (реєстр. №90262550860 від 19.02.2019) розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 7 243 350,12 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 19.08.2019 №39724/6/99-99-11-04-02-25 вказані податкові повідомлення-рішення від 28.05.2019 за наслідками процедури досудового оскарження були залишені без змін.

Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із цим позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 200.1, 200.4 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, абз. б п. 185.1 ст. 185, пп. а п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Водночас в силу норм п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV).

Відповідно до ст. 1 цього Закону в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У свою чергу, згідно ч. 3 ст. 9 цього Закону інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на рахунках бухгалтерського обліку.

Зі змісту наведених норм права можна дійти висновків про те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Дані висновки суду не суперечать правовій позиції Верховного Суду, що була сформована ним у текстах постанов від 19.03.2019 у справі №826/9534/17, від 26.02.2019 у справі №826/1536/18, від 22.05.2020 у справі №П/811/1384/16 за наслідками проведення правового аналізу норм ПК України та Закону №996-ХIV. Окрім того, у своїх постановах від 26.02.2019 та 22.05.2020 Касаційний суд відзначив наступне: сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. .

Ознайомившись зі змістом наданих представником позивача до матеріалі справи документів, а також з тексту акта перевірки суд встановив, що упродовж перевіряємого періоду ПАТ ДПЗКУ здійснювало господарську діяльність з придбання та продажу (в т.ч. на експорт) зерна, а також продукції власного виробництва, що відповідає меті і предмету діяльності Акціонерного товариства згідно його статуту.

Між ПАТ ДПЗКУ (як покупцем), в особі керівників регіональних відділів (філій), і суб`єктами господарювання - ТОВ БОСТ-ЛОСТ , в особі директора Гончаренка В.В., ТОВ КРАУЗЕ-КАПІТАЛ , в особі директора Кислицького М.А., ТОВ БЕСТ-ІНФОРМ ГРУП , в особі директора Коропець І.Л., ТОВ АЛЬФА ПРОМІНЬ , в особі довіреної особи Шкарупи І.В., - (як постачальниками) було укладено ряд договорів поставки сільськогосподарської продукції (зерна), палива, а саме:

- з ТОВ БОСТ-ЛОСТ : договір поставки №ХРН0095-С від 31.01.2019, згідно якого постачальник зобов?язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити зерно українського походження врожаю 2018 року (далі - товар);

- з ТОВ КРАУЗЕ-КАПІТАЛ : договір поставки №ОДН 0034-С від 25.09.2018, від 28.09.2018 №ЧРК0096-С, №ЧРК0105-С від 05.10.2018, №ЧРК0106-С від 05.10.2018, №ЧРК0127-С від 11.10.2018, №ЧРК0128-С від 11.10.2018, №ЧРК0151-С від 15.10.2018, згідно яких постачальник зобов?язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити зерно українського походження врожаю 2018 року (далі - товар);

- з БЕСТ-ІНФОРМ ГРУП : договір поставки №ПОЛ0219-С від 31.10.2018, згідно якого постачальник зобов?язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити зерно українського походження врожаю 2018 року (далі - товар);

- з ТОВ АЛЬФА ПРОМІНЬ : договір поставки №ПОЛ0210-С від 25.10.2018, згідно якого постачальник зобов?язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити зерно українського походження врожаю 2018 року (далі - товар).

Відповідно до змісту цих договорів сторони узгодили наступні умови: кількість, якість, культура та клас товару, ціна за одиницю товару та його загальна вартість, зазначаються в додаткових угодах до договору поставки. Якість товару визначається відповідно до карток аналізу зерна, виданих зерновим складом, який здійснює зберігання товару, або карток аналізу зерна, виданих сертифікованою лабораторією (п. 1.2, 2.1, 2.3 3.1 договорів).

Поставка товару здійснюється на умовах ЕХW ( Франко завод ) згідно офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Інкотермс (у редакції 2010 року), за виключенням умов, які обумовлені в договорі. Місце та строк поставки товару зазначається в додаткових угодах до договору, які є його невід`ємними частинами (п. 4.1 і 4.2 договорів поставок зерна, окрім договорів від 28.09.2018 №ЧРК0096-С, №ЧРК0105-С від 05.10.2018, №ЧРК0106-С від 05.10.2018, №ЧРК0127-С від 11.10.2018, №ЧРК0128-С від 11.10.2018, №ЧРК0151-С від 15.10.2018, - де сторони узгодили здійснення поставки на умовах СРТ Перевезення оплачено до… , поставка здійснюється з використанням автомобільного чи залізничного транспорту).

Поставка товару підтверджується та супроводжується наступними документами: видатковою накладною, що оформлена на підставі довіреності покупця на отримання товарно-матеріальних цінностей; рахунком постачальника із зазначенням точної кількості та ціни товару, та номеру і дати додаткової угоди до договору, згідно якої здійснюється поставка товару; посвідченням якості, виданим зерновим складом, що здійснює зберігання товару, або карткою аналізу зерна, виданою сертифікованою лабораторією; складським документом (складська квитанція, просте або подвійне складське свідоцтво), зареєстрованим в ДП Держреєстратори України . При поставці товару на не сертифікованому зерновому складі, то - довідкою зернового складу; актом приймання-передачі товару, підписаними уповноваженими представниками обох сторін і зерновим складом (п. 4.4 договорів).

Поряд з цим, відповідно до п. 4.7 договорів від 28.09.2018 №ЧРК0096-С, №ЧРК0105-С від 05.10.2018, №ЧРК0106-С від 05.10.2018, №ЧРК0127-С від 11.10.2018, №ЧРК0128-С від 11.10.2018, №ЧРК0151-С від 15.10.2018 поставка товару також підтверджується: видатковою накладною, рахунком постачальника, електронним реєстром товарно-транспортних накладних (у разі поставки автомобільним транспортом), які надаються зерновим терміналом.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту оформлення зерновим складом складського документу (при поставці на несертифікованому зерновому складі - довідки зернового складу) на ім`я покупця, акту приймання-передачі товару, підписаного між сторонами та зерновим складом та видаткової накладної. Датою переходу права власності від постачальника до покупця є дата підписання вищезазначених документів. Датою поставки товару вважається дата видачі складського документу, яка має відповідати даті видачі накладної (п. 4.5 договорів поставок зерна, окрім п. 4.4 договорів від 28.09.2018 №ЧРК0096-С, №ЧРК0105-С від 05.10.2018, №ЧРК0106-С від 05.10.2018, №ЧРК0127-С від 11.10.2018, №ЧРК0128-С від 11.10.2018, №ЧРК0151-С від 15.10.2018, - де сторони узгодили, зокрема, що у випадку здійснення поставки автомобільним транспортом, то датою здійснення такої поставки вважається дата прийняття товару у місці поставки. Прийняття товару підтверджується відміткою зернового складу на товарно-транспортній накладній).

Оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у рахунку постачальника. Попередньою умовою для виникнення зобов?язань покупця щодо оплати товару є надання постачальником покупцю оригіналів посвідчення якості зернового складу або картки аналізу зерна, складського документу, а також копій видаткової накладної, рахунку на оплату, акта приймання-передачі товару (п. 5.1 і 5.2 договорів).

При цьому, постачальник який є платником ПДВ, збов`язаний зареєструвати податкову накладну на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (п. 5.3 договорів).

Крім того, попередньою умовою для виникнення зобов?язань покупця щодо прийняття та оплати товару є надання постачальником покупцю довідки в довільній формі, на своєму бланку за підписом директора/керівника постачальника та головного бухгалтера, в якій мають бути вказані реквізити постачальника: місцезнаходження та адреса для листування, номери стаціонарних телефонів, розрахункові рахунки, а також засвідчені копії наступних документів: сторінок статуту; рішення (протоколу) засновників про зняття обмежень, передбачених статутом; довіреності зі зразком підпису уповноваженої особи, виданої директором/керівником постачальника на право підпису договорів; довідки з банку про відкриття рахунку; паспорту директора та підписанта договору; у випадку, якщо постачальник є сільгосптоваровиробником і реалізує продукцію власного виробництва, то він додатково надає покупцю: копію форми звітності ф.4-сг за поточний рік з квитанцією про подачу або штампом з датою і підписом про прийняття форми; копію форми звітності ф.29-сг, якщо товар постачається після 02 грудня поточного року, квитанцією про подачу або штампом з датою і підписом про прийняття форми; довідку про те, що постачальник є платником єдиного податку четвертої групи за поточний рік, якщо постачальник знаходиться на спрощеній системі оподаткування; довідку видану в поточному році, про орендовані землі та землі, що належать підприємству на праві власності чи праві постійного користування від сільської чи районної ради або Держгеокадастру, а у випадку, якщо землі знаходяться за межами сільської ради - витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; у разі, якщо постачальник є першим постачальником від сільськогосптоваровиробника до покупця він додатково до копій документів зазначених вище надає: копію договору купівлі-продажу/поставки між постачальником і сільськогосподарським підприємством товаровиробником (якщо у договорі чітко не прописано, що продукція, яку реалізує товаровиробник, є продукцією його власного виробництва то додатково надається лист від постачальника про те, що товар придбаний ним по договору (додатковій угоді), є товаром, вирощеним сільськогосподарським товаровиробником) та копію видаткової накладної; у разі, якщо постачальник не є сільгосптоваровиробником або першим постачальником від сільськогосптоваровиробника він додатково до копій документів зазначених у договорі надає: копії договорів купівлі-продажу/поставки по всьому ланцюжку посередників до сільськогосподарського підприємства товаровиробника (якщо у договорі чітко не прописано, що продукція, яку реалізує товаровиробник, є продукцією його власного виробництва, то надається лист від першого постачальника про те, що реалізований товар, придбаний ним безпосередньо у сільськогосподарського виробника) та копії видаткових накладних по всьому ланцюжку посередників до сільськогосподарського підприємства товаровиробника (п. 10.3 договорів).

Покупець сплачує грошову суму в розмірі 100% вартості товару, протягом 3 банківських днів з дати надання постачальником відповідних документів та реєстрації постачальником податкової накладної на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 5.4 договорів).

Також суд встановив, що 26.10.2018 між ПАТ ДПЗКУ (як покупцем), в особі керівника його філії Ізюмський КХП , і ТОВ АГРОТРАСТКОМ , в особі директора Ратнера М.М., укладені однотипні за змістом договори поставки зернової сировини за №26/10-1, №26/10-2 і №26/10-3. За умовами цих договорів постачальник зобов?язується поставити та передати покупцю у власність зернову сировину для виготовлення комбікормів на філію ПАТ ДПЗКУ Ізюмський КХП , якпа знаходиться за адресою: Харківська обл., Ізюмський р-н, с. Капитолівка, вул. Моросівська, 1, а покупець зобов?язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Згідно з п. 1.2, 3.1, 4.1, 5.1, 5.2, 5.5 сторони узгодили, що перелік та обсяг переданого покупцеві товару, його ціна, строк поставки конкретної партії товару вказуються в специфікаціях.

Розрахунки за товар проводяться у безготівковій формі на підставі отриманого рахунку-фактури постачальника та оригіналів товарно-супровідних документів на відповідну партію товару і виключно після реєстрації постачальником податкових накладних на відповідні партії товару в Єдиному реєстрі податкових накладних, шляхом оплати покупцем товару протягом 5-ти банківських днів з дати поставки товару.

Поставка Товару відбувається на умовах згідно Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Інкотермс (в редакції 2010 року). Місцем передачі (відвантаження) товару визначено Харківську обл., Ізюмський р-н, с. Капитолівка, вул. Моросівська, 1.

Датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної на приймання товару та/або підписання акта прийому-передачі товару уповноваженими представниками сторін.

При цьому, до укладання цього договору постачальник повинен надати покупцю завірені постачальником копії таких документів: статуту або іншого установчого документу юридичної особи-постачальника (а саме: певних визначених сторінок таких документів) з наступними змінами та доповненнями; свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи-постачальника або фізичної особи-підприємця виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видано не пізніше як за 20-ть календарних днів до моменту пред`явлення, щодо постачальника; інформацію про реєстрацію юридичної особи або фізичної особи-підприємця як платника податку на додану вартість, єдиного податку, тощо, - щодо постачальника; документу, що підтверджує повноваження особи підписанта договорів зі сторони постачальника.

На підтвердження обставин виконання сторонами своїх зобов`язань за цими договорами поставки зерна позивач надав суду копії наступних документів: додаткової угоди від 31.01.2019 №001КЗ до договору поставки №ХРН0095-С від 31.01.2019 щодо поставки партії кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року у кількості 1 800,00 тон; додаткової угоди від 28.09.2018 №002КЗ до договору поставки №ОДН 0034-С від 25.09.2018 щодо поставки партії кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року у кількості 500,00 тон; додаткової угоди від 05.10.2018 №002КЗ до договору поставки №ЧРК0096-С від 28.09.2018 щодо поставки партії кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року у кількості 500,00 тон; додаткової угоди від 05.10.2018 №001КЗ до договору поставки №ЧРК0105-С від 05.10.2018 щодо поставки партії кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року у кількості 1000,00 тон; додаткової угоди від 05.10.2018 №001КЗ до договору поставки №ЧРК0106-С від 05.10.2018 щодо поставки партії кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року у кількості 1000,00 тон; додаткової угоди від 11.10.2018 №001КЗ до договору поставки №ЧРК0127-С від 11.10.2018 щодо поставки партії кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року у кількості 1000,00 тон; додаткової угоди від 11.10.2018 №001КЗ до договору поставки №ЧРК0128-С від 11.10.2018 щодо поставки партії кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року у кількості 1000,00 тон; додаткової угоди від 15.10.2018 №001КЗ до договору поставки №ЧРК0151-С від 15.10.2018 щодо поставки партії кукурудзи 3 класу, врожаю 2018 року у кількості 860,00 тон; додаткової угоди від 31.10.2018 №001КЗ до договору поставки №ПОЛ0219-С від 31.10.2018 щодо поставки партії кукурудзи 3 класу в кількості 1000,00 тон; додаткової угоди від 25.10.2018 №001КЗ до договору поставки №ПОЛ0210-С від 25.10.2018 щодо поставки партії кукурудзи 3 класу в кількості 400,00 тон; видаткових накладних; товарно-транспортних накладних з відмітками зернових терміналів про визначення остаточної якості та кількості товару; рахунків-фактур/рахунків на оплату; складських квитанцій на зерно, виданих ПАТ ДПЗКУ зерновими складами - ДП Полтавський комбінат хлібопродуктів , філіями ПАТ ДПЗКУ Врадіївський елеватор , Лубенський насіннєобробний завод з відмітками про переоформлення зерна з контрагентів-постачальників; карток аналізу зерна; актів приймання-передачі зерна при переоформленні; листів контрагентів-постачальників, адресованих ПАТ ДПЗКУ , з проханням здійснити щодо сплати вартості товарів, або інформацією про сільськогосптоваровиробників; платіжних доручень ПАТ ДПЗКУ з відомостями про перерахування сум коштів в оплати товарів за відповідними рахунками-фактурами на користь контрагентів-постачальників, та з відмітками банку про проведення платежів.

На підтвердження обставин виконання сторонами своїх зобов`язань за цими договорами поставки зерна позивач надав суду копії наступних документів: специфікацій, рахунків на оплату, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень ПАТ ДПЗКУ з відомостями про перерахування сум коштів в оплату товарів за відповідними рахунками-фактурами на користь ТОВ АГРОТРАСТКОМ , та з відмітками банку про проведення платежів.

Окрім того, позивач подав до суду копії документів (сторінок статутів, довідок банків про наявність відкритих рахунків, сторінок паспортів, договорів поставок товару за ланцюгом постачання, та ін.), що були отримані ПАТ ДПЗКУ від контрагентів-постачальників відповідно до умов договорів поставок зерна, зернової сировини.

У текстах позовної заяви та поданих разом із позовом таблицях представник позивача пояснив, що придбане ПАТ ДПЗКУ за вказаними договорами поставок зерно було експортовано за межі України відповідно до укладених з нерезидентами-покупцями зовнішньо-економічними договорами. Що стосується придбаної зернової сировини, то така була використана для виробництва продукції (комбікормів), що згодом реалізовані третім особам (ТОВ Слов?янська хохлушка , ТОВ Курганський бройлер ). Копії цих зовнішньоекономічних контрактів, електронних митних декларацій, договорів на поставку продукції власного виробництва з контрагентами-резидентами, разом з первинними і розрахунковими документами, банківськими виписками представник позивача подав разом цим позовом.

Крім того, упродовж другої половини 2018 року між ПАТ ДПЗКУ (як покупцем), в особі керівників його регіональних філій, і ТОВ ЕКОЗБУТЕНЕРГО , в особі директора Снесаря В.О., укладені однотипні за змістом договори постачання за №21/06-18/105 від 21.06.2018, №25/09-18/255 від 25.09.2018, №06/12-18 від 06.12.2018, №07/12-18 від 07.12.2018, №135/212 від 10.10.2018, №01-11/86 від 01.11.2018. За умовами цих договорів постачальник зобов?язується поставити та передати покупцю у власність пічне паливо, паливо котельне рідинне за адресами відповідних філій ПАТ ДПЗКУ (а саме: Новоукраїнський КХП , Бровківське ХПП , Харківський комбінат хлібопродуктів №2 , Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1 ), а покупець зобов?язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.

На підтвердження обставин виконання сторонами своїх зобов`язань за цими договорами постачання палива котельного, а також використанні такого у власній господарській діяльності позивач надав суду копії наступних документів: додатково угоди; специфікацій; рахунків на оплату; видаткових накладних; товарно-транспортних накладних; платіжних доручень ПАТ ДПЗКУ з відомостями про перерахування сум коштів в оплату товарів за відповідними рахунками-фактурами на користь ТОВ ЕКОЗБУТЕНЕРГО , та з відмітками банку про проведення платежів; карток рахунків бухгалтерського обліку 631 з проводками; паспортів якості; висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, актів працівників філій з довідками про використання палива для просушування зерна; актів списання товарів та довідки працівника бухгалтерії з відомостями про залишки палива на одній з філій.

Дослідивши та проаналізувавши зміст перелічених вище документів у сукупності, суд дійшов висновку, що наявні у позивача первинні документи по спірних господарських операціях оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88. Такі документи в повній мірі відображають зміст, характер та обсяги вчинених господарських операцій, засвідчують рух активів (товарно-матеріальних цінностей і коштів).

Водночас з тексту акта від 19.04.2019 №1190/28-10-41-01/37243279 вбачається, що в ході проведення документальної перевірки контролюючим органом не було зафіксовано наявність на момент проведення такої перевірки заборгованості по взаєморозрахункам між сторонами по господарських операціях за перевіряємий період, неоприбуткування тих чи інших товарно-матеріальних цінностей. Також у тексті цього акта перевірки відсутні зауваження контролюючого органу до правильності оформлення первинних документів, не наведено перелік відсутніх документів.

Суд вважає, що зі змісту наданих позивачем документів чітко прослідковується наявність взаємозв`язку між витратами позивача на придбання товарно-матеріальних цінностей і здійснюваними ним видами господарської діяльності.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (доступ до якого наданий на офіційному сайті Міністерства юстиції України за наступним посиланням: https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) та Реєстру платників податку на додану вартість (доступ до якого наданий на офіційному сайті Державної податкової служби України за наступним посиланням: https://cabinet.tax.gov.ua/registers/pdv), та з тексту акта перевірки суд встановив, що станом момент укладення описаних вище договорів, оформлення податкових накладних та інших первинних документів на підставі цих договорів, контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість. Крім того, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань господарської діяльності контрагентів позивача у період спірних правовідносин були: оптова торгівля зерном, вирощування зернових, неспеціалізована оптова торгівля, оптова торгівля твердим і рідким паливом, що відповідає специфіки вчинених господарських операцій.

При цьому, відповідач (суб`єкт владних повноважень) під час судового розгляду справи не навів будь-яких переконливих доводів та не надав до суду належних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту за наслідками спірних господарських операцій.

Суд відхиляє наведені в тексті акта перевірки посилання контролюючого органу на ймовірні порушення постачальниками позивача та/або контрагентами останніх у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності, оскільки норми чинного законодавства не визначають обставину якості звітування контрагентів платника податку (позивача) до контролюючих органів, як обов`язкову умову для підтвердження права такого платника податку на формування податкового кредиту. Більш того норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. Наведене судом правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в текстах постанов від 22.05.2019 у справі №805/772/15-а, від 30.01.2018 №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18, від 17.01.2018 у справі №2а-9880/12/1370 (К/9901/605/18), від 16.01.2018 №820/4648/13-а (К/9901/873/18), від 17.04.2018 у справа №808/1543/17, від 21.08.2018 №К/9901/9512/18, від 06.11.2018 №К/9901/36584/18.

Також суд критично оцінює висновок контролюючого органу про сумнівність походження об?єктів поставок та нереальність господарських операцій ПАТ ДПЗКУ з його постачальниками, оскільки ці висновки ґрунтуються виключно на даних з інформаційних систем. Суд вважає, що посилання відповідача на інформацію з АІС Податковий блок та ЄРПН не можна вважати достатньою для висновку про нереальність здійснення вказаними контрагентами господарських операцій з придбання та наступного продажу позивачу зернових згідно укладених вище договорів.

Зокрема, АІС Податковий блок не враховує інформацію про те, що вказані контрагенти не обов`язково є виробниками сільськогосподарської продукції, а можуть бути посередниками, можуть здійснювати діяльність з постачання придбаної продукції іншим особам за допомогою орендованих, а не власних транспортних засобів, а також користуючись послугами працівників за цивільно-правовими договорами, а не такими, що перебувають у трудових відносинах з ним, враховуючи сезонний характер господарської діяльності з реалізації зернових та технічних культу року Висновок відповідача щодо достатності чи недостатності у підприємства засобів для здійснення тієї чи іншої господарської діяльності є оціночним судженням, що не підтверджене належними доказами.

Відповідач в акті перевірки посилається на результати опрацювання зібраної податкової інформації, проте, збирання такої інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №К/9901/27855/18, від 19.06.2018 у справі №К/9901/3749/18, від 27.03.2018 у справі №816/809/17.

Крім іншого, Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки зокрема залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Водночас, відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань.

Тобто, залучення матеріальних та трудових ресурсів для постачання товару для позивача могло відбуватись без оформлення трудових відносин з працівниками та без укладання відповідних цивільно-правових договорів щодо залучення матеріальних ресурсів. У такому разі може йти мова про порушення контрагентами позивача вимог законодавства при оформленні відносин з отримання певних ресурсів.

Окремо надаючи оцінку посиланню відповідача в тексті акта від 19.04.2019 №1190/28-10-41-01/37243279 на обставину доведення в рамках проведення іншої документальної перевірки факту неправомірного завищення ПАТ ДПЗКУ показника податкового кредиту за звітний період грудень 2018 року по операціях з ТОВ АЛЬФА ПРОМІНЬ , суд вказує про відсутність жодного документального підтвердження таких доводів відповідача (в т.ч. матеріалів відповідної перевірки з доказами узгодження результатів такої перевірки у встановленому чинним законодавством порядку). У зв?язку з чим суд вважає, що ці доводи контролюючого органу не спростовують достовірність наявних у матеріалах справи первинних документів по операціях ПАТ ДПЗКУ і ТОВ АЛЬФА ПРОМІНЬ .

З огляду на наведене вище суд вважає, що відповідач не довід документально належними доказами обґрунтованість своїх висновків про нереальність вчинених позивачем господарських операцій зі своїми контрагентами-постачальниками товарів і сировини.

Між тим, судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника. Зокрема, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач надав суду відповідні та належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факти реального вчинення господарських операцій та відповідно про правомірність формування позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з контрагентами-постачальниками - ТОВ БОСТ-ЛОСТ , ТОВ КРАУЗЕ-КАПІТАЛ , ТОВ АГРОТРАСТКОМ , ТОВ ЕКОЗБУДЕНЕРГО , ТОВ БЕСТ-ІНФОРМ ГРУП , ТОВ АЛЬФА ПРОМІНЬ , натомість доводи контролюючого органу про документальне не підтвердження спірних господарських операцій не знайшли свого документального підтвердження під час розгляду цієї справи.

Надаючи оцінку правомірності висновків акта перевірки про завищення позивачем за звітні періоди 2018 року податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками взаємовідносин з ТОВ СРБУ ПОЛТАВАЛІФТ , ТОВ ТД СТС , ПАТ СУМИОБЛЕНЕРГО , фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , КП ХАРКІВВОДОКАНАЛ , ТОВ ТЕКСТИЛЬ-ГАЛИЧИНА , що вплинуло на правильність обрахунку суми від?ємного значення податку за січень 2019 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається з тексту акта перевірки та листа Офісу ВПП ДФС від 23.05.2019 вих. №260147/10/28-10-41-01-10, за висновками контролюючого органу ПАТ ДПЗКУ при формуванні податкової звітності з податку на додану вартість за звітні періоди липень, серпень і жовтень 2018 року були враховані двічі податкові накладні певних контрагентів-постачальників та водночас не враховані розрахунки коригування до інших податкових накладних постачальників. А саме ПАТ ДПЗКУ : двічі відобразило у податковій звітності за серпень 2018 року податкову накладну постачальника ТОВ СРБУ ПОЛТАВАЛІФТ №59 від 31.07.2018; двічі відобразило у податковій звітності за жовтень 2018 року податкову накладну постачальника ТОВ ТЕКСТИЛЬ-ГАЛИЧИНА №8 від 24.07.2018; не відобразило у податковій звітності за липень 2018 року розрахунок коригування №1067 від 31.07.2018 по ПАТ СУМИОБЛЕНЕРГО ; не відобразило у податковій звітності розрахунок коригування №1050 від 31.01.2019 по ТОВ ТД СТС ; не відобразило у податковій звітності розрахунок коригування №8 від 232.07.2018 по ФОП ОСОБА_1 .

За наслідками ознайомлення зі змістом акта перевірки (в редакції листа Офісу ВПП ДФС від 23.05.2019 вих. №260147/10/28-10-41-01-10) в частині цього епізоду, суд дійшов висновку, що всупереч вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727, (що зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 26.10.2015 за №1300/27745) такий акт не містить чіткого, систематизованого опису вчинених платником податкових правопорушень, з посилання на конкретні податкову звітність (звітні періоди, реєстраційні номери і дати), інші звітні і первинні документи.

Таким чином, безпосередньо з тексту акта перевірки не можливо достеменно встановити суть порушень, періоди їх вчинення, а також перелік документів, що засвідчують факти вчинення платником тих чи інших порушень.

В ході розгляду даної справи відповідач не подав до суду відповідні документальні докази (в т.ч. податкові звіти, електронні податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних), які б свідчили про порушення ПАТ ДПЗКУ порядку формування показників податкового кредиту та податкових зобов?язань, та про невірне обчислення ним заявленої до бюджетного відшкодування за січень 2019 суми податку.

У свою чергу представник позивача подав до суду письмові пояснення (вх. №03-14/21948/20 від 03.03.2020) з документальним обґрунтуванням (а саме: копіями податкових декларацій, витягів з Єдиного реєстру податкових накладних, скріншотів з автоматизованого Реєстру платників ПДВ, доступ до якого наданий на офіційному сайті ДПС України, а також копією акта перевірки Офісу ВПП ДФС від 19.10.2018 №3014/28-10-41-01/37243279 щодо результатів проведеної документальної позапланової перевірки по декларації ПАТ ДПЗКУ з податку на додану вартість за липень 2018 року, з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків). В тексті цих пояснень позивач спростував доводи контролюючого органу щодо фактів вчинення ПАТ ДПЗКУ порушень норм податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ СРБУ ПОЛТАВАЛІФТ , ТОВ ТД СТС , ФОП ОСОБА_1 , КП ХАРКІВВОДОКАНАЛ , ТОВ ТЕКСТИЛЬ-ГАЛИЧИНА .

Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки акта перевірки про завищення ПАТ ДПЗКУ показників від?ємного значення податку за наслідками вчинених операцій з ТОВ СРБУ ПОЛТАВАЛІФТ , ТОВ ТД СТС , ФОП ОСОБА_1 , КП ХАРКІВВОДОКАНАЛ , ТОВ ТЕКСТИЛЬ-ГАЛИЧИНА , ПАТ СУМИОБЛЕНЕРГО відповідачем документально не доведені.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 26.09.2019 №11050 підтверджено, що ПАТ ДПЗКУ під час звернення до суду з вказаними позовом сплатило судовий збір у розмірі 19 210 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат у вказаній сумі коштів повністю за рахунок бюджетних асигнувань Офісу ВПП ДФС.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України (код ЄДРПОУ 37243279, адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1) до Офісу великих платників ДФС (код ЄДРПОУ 39440996, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 г) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників ДФС від 28.05.2019 №0003204101 та №0003214101.

Стягнути на користь Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України (код ЄДРПОУ 37243279, адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1) понесені ним судові витрати на оплату судового збору у розмірі 19 210 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників ДФС (код ЄДРПОУ 39440996, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 г).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок

Повний текст рішення суду виготовлено 28.05.2020.