Рішення

від 27.05.2020 по справі 640/18992/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2020 року м. Київ № 640/18992/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю КЛЕВЕР К до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю КЛЕВЕР К (далі - позивач, ТОВ КЛЕВЕР К ) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, що винесенні ГУ ДФС у м. Києві на підставі акту перевірки №1/26-15-05-02-01/39828405 від 30.08.2019, № 00000950502, № 00000960502, № 00000970502, № 00000980502 від 23.09.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що господарські операції позивача з контрагентами ТОВ Велурс та ТОВ Ділвокс підтверджені належними первинними документами, які підтверджують формування показників податкової звітності та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства. Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті не на підставі, та не у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, є необґрунтованими, прийняті без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, що має наслідком їх неправомірність та є підставою для скасування.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2019 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлені обставини, які свідчать про фактичну неможливість виконання сторонами зобов`язань за договором. Представник відповідача, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі службового посвідчення НОМЕР_1 , наказу від 22.08.2019 № 11778, виданого Головним управлінням ДФС у м. Києві, відповідно до статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України відповідачем проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ КЛЕВЕР К з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з TOB Ділвокс (код 40942393) за жовтень 2017 року, TOB Велурс (код 41158567) за січень 2018 року, лютий 2018 року показників декларацій з податку на додану вартість та за 2017 рік, 2018 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства, за результатами якої складено акт від 30.08.2019 №1/26-15-05-02-01/39828405.

Проведеною перевіркою встановлення порушення:

пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, пункту 5 та пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України, від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього на суму 128678 грн., у тому числі за 2017 рік на суму 30 785 грн., за 2018 рік - 97 893 грн.;

завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 171 089 грн., у тому числі за 2018 рік на суму 171 089 грн.;

пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1 пункту 198.2 пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 139 086 грн., у тому числі за жовтень 2017 року - 24 660 грн., за січень 2017 року - 57 045 грн., за лютий 2018 року - 57 381 грн.;

завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на суму 8 575 грн., у тому числі за жовтень 2017 року - 8 575 грн.

На підставі висновків акту перевірки, 23.09.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

№00000950502, згідно якого встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1., п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді що перевірявся на суму 208 629,00 грн.;

№ 00000560502, згідно якого встановлено порушення п. 44.1. ст. 44, пп. 134.1.1. ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді що перевірявся на суму 193 017,00 грн.;

№ 00000970502, згідно якого за порушення п. 44.1. ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134, ст. 134 Податкового кодексу України, зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 171 089 грн.;

№ №00000980502, згідно якого в порушення п. 44.1. ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на суму 8 575,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другої статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув`язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум податку на додану вартість до податкового кредиту або ж формування валових витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з акту перевірки підставою для спірних податкових нарахувань з податку на прибуток та податку на додану вартість стало невизнання відповідачем права позивача на податковий кредит та податкових зобов`язань при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із TOB Ділвокс (код ЄДРПОУ 40942393) за жовтень 2017 року та із TOB Велурс (код ЄДРПОУ 41158567) за січень, лютий 2018 року - показників декларацій з податку на додану вартість та за 2017 рік, 2018 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства.

Перевіркою встановлено, що між TOB Клевер К (Замовник), в особі генерального директора ОСОБА_3., що діє на підставі Статуту, та TOB Ділвокс (Виконавець), в особі директора ОСОБА_1., укладено договір на виконання послуг №20/10 від 20.10.2017, згідно якого Виконавець зобов`язувався виконати роботи (комплексне прибирання офісних приміщень, будівлі, приміщення), зазначені у Додатку до Договору для Замовника, а Замовник зобов`язувався прийняти роботи та оплатити їх вартість згідно з умовами чинного Договору.

До перевірки надані додатки №1 та №2 до Договору - Специфікації від 20.10.2017, акти здачі-приймання робіт від 20.10.2017 №ОУ-2010/17-2, №ОУ-2010/17-1, №ОУ-2010/17-1, №ОУ-2010/17-1, №ОУ-2010/17-1, податкові накладні від 20.10.2017 №118 та №119.

Станом на 30.11.2017 по бухгалтерському рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками сальдо на кінець періоду з контрагентом TOB Ділвокс становить 0,0 гривень.

Слід відмітити, що до матеріалів справи зазначених первинних документів позивачем надано не було, що позбавило суд дослідити реальність господарських операцій за вказаним договором.

Водночас, в ході проведення перевірки використано податкову інформацію, а саме згідно Реєстру облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва ІС Податковий блок ГУ ДФС у м. Києві TOB Ділвокс внесено до реєстру суб`єктів фіктивного підприємництва.

Зокрема, встановлено, що Чорноморською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області по TOB Ділвокс (код 40942393) внесено наступну інформацію: облікова картка СФП від 01.02.2019 за № 90/26-15-21-32; ознаки фіктивності - 3 - зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичних осіб з подальшою передачею(оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим). померлим, безвісті зниклим особам або таким особам. то не мали наміру провадити фінансову господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Згідно показів свідка від 07.12.2018 громадянки ОСОБА_1 встановлено, що вона до діяльності TOB Ділвокс ніякого відношення не має, документи не підписувала, до управління банківськими рахунками доступу не мала, у м. Дніпрі погодилась надати копію паспорта та ідентифікаційного коду за грошову винагороду, при цьому не маючи наміру займатися фінансово-господарською діяльністю.

Крім того, згідно ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 27.02.2019 року у справі №760/5756/19 по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №32019100000000120 від 11.02.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, зазначено, що TOB Ділвокс (код ЄДРПОУ 40942393), та інші суб`єкти господарювання, належать до підприємств з ознаками фіктивності та в ході допиту директора TOB Ділвокс ОСОБА_1 , остання повідомила що немає відношення до фінансово-господарської діяльності даного підприємства, зареєструвала підприємство за грошову винагороду .

Згідно даних ІС Податковий блок контролюючим органом встановлено відсутність штатної чисельності працівників, що свідчить про неможливість провадження TOB Ділвокс фінансово-господарської діяльності, у даному випадку, здійснення комплексного прибирання офісних приміщень, будівлі, приміщення.

Крім того, послуги (з комплексного прибирання приміщень) TOB Ділвокс надавались в один день та за різними адресами, при цьому на підприємстві значилась лише директор, яка, в свою чергу, повідомила про непричетність до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

В той же час, суд звертає увагу, що вид діяльності позивача за КВЕД - 46.90. - неспеціалізована оптова торгівля.

TOB Ділвокс не подано до органів ДФС фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва, декларацію з податку на прибуток з додатками за 2017 рік, що свідчить про відсутність основних фондів та виробничих потужностей необхідних для провадження господарської діяльності. Остання звітність з податку на додану вартість подана за січень 2018 року, а з лютого 2018 року підприємство не звітує до органів ДФС.

Відповідно до пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Отже, відсутність подання декларацій до органів ДФС, свідчить про нездійснення господарської діяльності.

Також згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що TOB Ділвокс за весь період діяльності декларувало придбання різноманітних, товарів та послуг, а саме: анкер, барабан внутрішній, блок живлення, арматура, автомобілі, втулка, шини, рубільник та інші ТМЦ широкої номенклатури та в істотних обсягах, що є неможливим, з урахуванням відсутності підтвердження наявності штатної чисельності працівників (звіт за ф. №1-ДФ не подавався), відсутності складського приміщення, транспортних засобів (баланс не подавався, оренда відсутня).

На підставі викладеного, враховуючи відсутність підтвердження наявності штатної чисельності працівників (звіт за ф. №1-ДФ не подавався), відсутність основних фондів, виробничих потужностей, залучення сторонніх осіб для провадження фінансово-господарської діяльності, контролюючим органом зроблено висновок про те, що TOB Ділвокс не могло фактично провадити фінансово-господарську діяльність та фактично надавати зазначені послуги на адресу TOB Клевер К . Вищезазначені обставини свідчать про безоплатне отримання послуг від невстановлених осіб.

Також, в ході перевірки встановлено, що між TOB Клевер К (Замовник), в особі генерального директора ОСОБА_3., що діє на підставі Статуту, та TOB ВЕЛУРС (Виконавець), в особі директора ОСОБА_1., укладено договір на виконання послуг №24/1 від 02.01.2018, згідно якого Виконавець зобов`язувався виконати роботи (комплексне прибирання приміщень), зазначені у Додатку до Договору для Замовника, а Замовник зобов`язувався прийняти роботи та оплатити їх вартість згідно з умовами чинного Договору.

До перевірки надані додатки - Специфікації від 02.01.2018, акти здачі-приймання робіт, виписаних в період з січня по лютий 2018 року, податкові накладні від 24.01.2018 №30, від 24.01.2018 №46, від 25.01.2018 №35, від 01.02.2018 №10, від 22.02.2018 №36, від 23.02.2018 №37, від 28.02.2018 №62.

Станом на 31.05.2018 по бухгалтерському рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками сальдо на кінець періоду з контрагентом TOB ВЕЛУРС становить 0,0 гривень.

Слід відмітити, що жодних первинних документів, виписаних сторонами на виконання умов цього договору позивачем не надавалось, що свідчить про відсутність можливості дослідити реальність господарських операцій за цим договором.

Водночас, як зазначено в акті перевірки, проведеним аналізом наданих до перевірки документів встановлено, що в специфікаціях до Договору (додатки №№1-5) загальна сума послуг, що надаватимуться становить 401290,20 грн.

При цьому, згідно наданих до перевірки актів здачі-приймання робіт, загальна сума фактично наданих послуг, становить 686558,40 грн.

Тобто, всупереч вимогам п.1.1 та п.2.1 договору від 02.01.2018 №24/1, фактичні обсяги наданих послуг не відповідають обсягам послуг, що погоджені сторонами відповідно до Специфікацій до даного договору.

Додаткові документи (специфікації, листи, додаткові угоди або доповнення до договору), стосовно підтвердження погодження сторонами інших обсягів послуг, до перевірки не надано.

Вказані документи від TOB Велурс , а саме: договір, специфікації, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) підписані директором ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

В ході проведення перевірки використано податкову інформацію, а саме згідно Реєстру облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва ІС Податковий блок ГУ ДФС у м. Києві встановлено, що TOB Велурс внесено до реєстру суб`єктів фіктивного підприємництва. Ознаки фіктивності - 3 зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичних осіб з подальшою передачею(оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансову-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Інформація щодо відпрацювання СФП: порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України .

Згідно допиту свідка від 14.02.2018 громадянина ОСОБА_2 встановлено, що до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства ніякого відношення немає, жодних документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності TOB Велурс (код 41158567) не підписував, печаткою ніколи не володів та не розпоряджався.

Таким чином, встановлено, що від імені підприємства TOB Велурс (код 41158567) діяла особа, яка не мала законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значущих дій, оскільки не була наділена такими повноваженнями засновника/директора підприємства, який, крім того, немає ніякого відношення до фінансово - господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 29.08.2018 у справі № 757/39742/18-к по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №32017100060000104 від 17.11.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України, зазначено, зокрема, що підприємства транзитно - конвертаційної групи TOB Велурс (код 41158567) та інші створені з метою надання послуг з мінімізації податкових зобов`язань, які підлягають сплаті до бюджету, тобто своїми діями в період 2016-2018рр. сприяли умисному ухиленню від сплати податків реально діючим суб`єктам господарювання.

Згідно даних ІС Податковий блок встановлено відсутність штатної чисельності працівників, що свідчить про неможливість провадження фінансово-господарської діяльності підприємством.

Крім того, TOB Велурс не подано до органів ДФС фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва, декларацію з податку на прибуток з додатками за 2018 рік, що свідчить про відсутність основних фондів та виробничих потужностей необхідних для провадження господарської діяльності. Остання звітність з податку на додану вартість подана за лютий 2018 року, а з березня 2018 року підприємство не звітує до органів ДФС взагалі.

Також згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що TOB Велурс за весь період діяльності декларувало придбання різноманітних, товарів та послуг, а саме: заглушка, обмежувач дверей, болт, двигун, адаптер, авторежим, затяжка, окуляри захисні, шланг та інші ТМЦ широкої номенклатури та в істотних обсягах, що є неможливим, з урахуванням відсутності підтвердження наявності штатної чисельності працівників (звіт за ф. №1-ДФ не подавався), відсутності складського приміщення, транспортних засобів (баланс не подавався, оренда відсутня).

Проведеним аналізом ланцюга задекларованого TOB Велурс встановлено, що підприємство не придбавало послуги (з комплексного прибирання приміщень) та не залучало третіх осіб для надання послуг.

Таким чином, враховуючи відсутність підтвердження наявності штатної чисельності працівників (звіт за ф. №1-ДФ не подавався), відсутність основних фондів, виробничих потужностей, залучення третіх осіб для провадження фінансово-господарської діяльності, на думку контролюючого органу TOB Велурс не могло фактично провадити фінансово-господарську діяльність та фактично надавати послуги позивачу.

Відповідач вважає, що з урахуванням вищенаведеного, за операціями з TOB Ділвокс (код 39915762) та TOB Велурс (код 41158567), оформлювались лише окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення господарських операцій.

Дослідивши наявні у справі докази, виходячи з аналізу наведених норм законодавства, суд зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При цьому, в першу чергу потрібно, щоб такі документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій, адже за відсутності таких документів (ненадання їх до перевірки) неможливо перевірити реальність таких операцій, правильність обчислення та сплати сум податкових (грошових) зобов`язань.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування як витрат так і податкового кредиту.

При цьому про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, недоліки в їх заповненні, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та інші обставини, які в можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави.

Суд зазначає, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суд враховує, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, позивач повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо наявності матеріальних та трудових ресурсів для проведення відповідного виду діяльності, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Водночас, матеріали справи не містять жодних первинних документів, складених за результатами здійснення господарських взаємовідносин із контрагентами TOB Ділвокс (код 39915762) та TOB Велурс (код 41158567).

Відсутність вказаних базових первинних документів не дає суду можливості перевірити реальність здійснення (фактичне виконання) господарських операцій та правомірність відображення таких операцій у податковому обліку платника податків і формування сум податкових вигод.

Позивачем також не надано документального підтвердження обґрунтування економічної та ділової доцільності придбання таких послуг, обґрунтування їх вартості, як не надано і підтвердження використання отриманих послуг в безпосередній господарській діяльності позивача.

При цьому суд зазначає, що надання певних документів до перевірки та їх аналіз податковим органом в акті перевірки не є підставою для неподання таких документів до суду при оскарженні рішення контролюючого органу, яке прийнято на підставі такого акту перевірки.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

При цьому, частиною четвертою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи встановлені під час розгляду даної справи обставини, а також ненадання позивачем документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій, суд вважає, що в даному випадку надані позивачем під час перевірки не підтверджують реальності операцій, які зумовлювали б зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання (позивача).

Між тим, навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту або складу витрат, зокрема виданих податкових накладних, не є безумовною підставою їх формування, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Беручи до уваги специфіку та особливості зазначених операцій, виходячи з наявної податкової інформації, слід зазначити, що під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які виходячи з умов договорів та звичайної ділової практики супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентами позивача.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, за спірними операціями лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

У взаємозв`язку з наведеним суд також враховує, що наявність оплати на користь контрагентів сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку самостійною підставою для формування спірних сум вигод, оскільки, крім іншого, рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного, не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій та не відповідає статутній діяльності цих підприємств.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, оскільки позивачем не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволенню.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю КЛЕВЕР К (04073, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 160, офіс 405, код ЄДРПОУ 39828405) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя В.П. Шулежко