Рішення

від 29.05.2020 по справі 640/24290/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2020 року м. Київ № 640/24290/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Співдружність-Прогрес до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство Співдружність-Прогрес (далі - позивач або ПрАТ Співдружність-Прогрес ) з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №3782615147 від 28.08.2019.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 08.08.2019 № 170/26-15-14-07-01-10/31111632 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ Співдружність-Прогрес з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Сієна Груп Логістік та ТОВ Житлобудмонтаж .

Позивач вказує про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення складене з порушенням приписів норм статті 102 Податкового кодексу України, які регулюють строки визначення грошових зобов`язань платника податку, а саме - 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації, які були перевищені відповідачем.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про безтоварність фінансово-господарських операцій з вказаними контрагентами є необґрунтованими, а прийняте за результатами розгляду акта перевірки податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов зазначив, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкове повідомлення-рішення є обґрунтованими.

Звертає увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентами в охоплений перевіркою період були вчинені виключно з мотивів мінімізації податкових зобов`язань. Зокрема, за наявною у податкового органу інформацією, контрагенти позивача мають ознаки фіктивності та задіяний у схемах формування необґрунтованої податкової вигоди третім особам.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2019 відкрите спрощене позовне провадження у справі № 640/24290/19 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.

Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2020 вирішено здійснювати подальший розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Приватне акціонерне товариство Співдружність-Прогрес як юридична особа зареєстроване 11.10.2017 (номер запису: 1 070 145 0000 071124), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У період з 29.07.2019 по 01.08.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Співдружність-Прогес з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ Сієна Груп Логістік за 2016 рік показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств та з ТОВ Житлобудмонтаж показників декларацій з податку на додану вартість за липень 2016 року та за 2016 рік показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства.

Результати перевірки оформлені актом від 08.08.2019 № 170/26-15-14-07-01-10/31111632 (а.с. 15-39).

В акті перевірки стверджується про порушення ПрАТ Співдружність-Прогрес ::

- пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на суму 244 656,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму99 740,00 грн., у тому числі за липень 2016 року на суму 99 740,00 грн.;

- п. 44.1, п. 44.2, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України в частині не надання посадовим особам контролюючих органів у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

На підставі висновків акта перевірки, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 28.08.2019 № 3782615147, яким встановлено порушення ПрАТ Співдружність-Прогрес пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України та збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 305 820,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 244 656,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 61 164,00 грн. (а.с.13).

Вважаючи, що вказане податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від № 290 від 29.11.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 за № 860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Пунктом 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід встановлено, що визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід(виручка)від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання затвердженого наказом Міністерства фінансів України від № 318 від 31.12.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.01.2000 № 20, зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У силу положень підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат.

Такі висновки кореспондують приписам пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, у силу якого для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника податків.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 N 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, під господарською операцією згідно статті 1 вказаного закону розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 №88.

За умовами пункту 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку із положеннями законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності визначають, що однією з головних умов документального підтвердження задекларованих платником податків у податковій звітності показників є можливість на підставі наявних первинних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту (доходу) в результаті здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

Разом з тим, ані в ході перевірки, ані під час судового розгляду даної справи, позивачем не надано жодних первинних документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин позивача із ТОВ Сієна Груп Логістік та ТОВ Житлобудмонтаж .

Згідно з висновками Верховного Суду у постановах від 31.05.2019 у справі №809/435/17 та від 05.02.2019 у справі №2а-2370/8348/2011, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці органами державної податкової служби. Не надання таких документів за приписами п. 44.6 ст.44 Податкового кодексу України прирівнюється до їх відсутності.

За відсутності достатніх первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

З огляду на наведене суд погоджується з твердженнями відповідача про не підтвердження Приватним акціонерним товариством Співдружність-Прогрес фактичного здійснення господарських операцій та ведення фінансово-господарської діяльності з ТОВ Сієна Груп Логістік та ТОВ Житлобудмонтаж .

Втім, суд критично оцінює покликання контролюючого органу в акті перевірки на вирок Солом`янського районного суду міста Києва від 14.03.2016 по справі № 760/1843/16-к щодо засновника та директора ТОВ Сієна Груп Логістік ОСОБА_1 та протокол допиту у якості свідка керівника ТОВ Житлобудмонтаж ОСОБА_2 в рамках кримінального провадження № 32016100060000134, з огляду на наступне.

Відповідно до вироку Солом`янського районного суду міста Києва від 14.03.2016 по справі № 760/1843/16-к, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України.

Описовою частиною вироку передбачено, що ОСОБА_1 реалізовуючи злочинний намір, направлений на внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, надав невстановленій особі копію паспорту серії НОМЕР_1 , виданий Києво-Святошинським РВ ГУ МВС України в Київській області 05.01.2010 та копію облікової картки платника податків НОМЕР_2 яка на підставі вказаних документів, виготовила договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ Сієна Груп Логістік код 40084484, від 12.04.2016 між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_1 , договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ Сієна Груп Логістік код 40084484, від 12.04.2016 між продавцем ОСОБА_4 та покупцем ОСОБА_1 , протокол № 2 Загальних зборів учасників ТОВ Сієна Груп Логістік код 40084484, від 12.04.2016, наказ № 3 від 13.04.2016 про призначення ОСОБА_1 на посаду директора та довіреність від імені ОСОБА_1 як керівника ТОВ Сієна Груп Логістік на представлення інтересів ТОВ Сієна Груп Логістік від 12.04.2016.

На час підписання ОСОБА_1 вищезазначених документів, останній розумів, що він вносить неправдиві відомості в документи, які відповідно до закону продаються для проведення державної перереєстрації ТОВ Сієна Груп Логістік , оскільки ОСОБА_1 та невстановлені слідством особи, домовились, що директором і засновником підприємства буде призначено ОСОБА_1 і він в подальшому до діяльності ТОВ Сієна Груп Логістік , не буде мати ніякого відношення, а фінансово-господарською діяльністю з використанням ТОВ Сієна Груп Логістік код ЄРПОУ 40084484 будуть займатися інші особи .

Таким чином, жодного згадування у вироці суду про безтоварність господарських взаємовідносин із ПрАТ Співдружність-Прогрес вирок не містить, а тому такий вирок не є беззаперечним доказом нереальності господарських правовідносин, що повністю узгоджується з позицією, викладеній у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі № 802/1853/16-а.

Щодо протоколу допиту як свідка ОСОБА_2 , як підтвердження безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ Житлобудмонтаж слід зазначити, що до винесення вироку у кримінальній справі, протокол допиту не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві.

Така ж позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі №822/551/18 (провадження № К/9901/61751/18), а також у постановах Верховного Суду України від 12.04.2016 року у справі № 826/17617/13, від 05.03.2012 у справі № 21-421а11.

Оцінюючи доводи позивача щодо порушення контролюючим органом строків давності визначення грошових зобов`язань у випадку встановленого правопорушення вимог податкового законодавства, суд зазначає наступне.

Так, статтею 102 ПК України, якою визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку (п.п.102.1). Грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання, не було подано (п.п.102.2.1); посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов`язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили (пп.102.2.2).

Отже, контролюючі органи, за наявності підстав, мають право проводити, зокрема, документальні позапланові перевірки за будь-який період діяльності платника податків з питань, що не були охоплені попередніми перевірками, проте, мають право визначити суму грошового зобов`язання з відповідного податку, збору (платежу) за результатами таких перевірок лише у межах 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше - за днем її фактичного подання.

Як убачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві видано наказ №10781 від 26.07.2019 щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків ТОВ Співдружність-Прогрес за період з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ Сієна Груп Логістік за 2016 рік показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств та з ТОВ Житлобудмонтаж показників декларацій з податку на додану вартість за липень 2016 року та за 2016 рік показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства (а.с.69).

29 липня 2019 року відповідач направив ПрАТ Співдружність-Прогрес запит № 1 у якому зазначив про необхідність надання первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 (а.с. 72).

З огляду на те, що наказ про призначення перевірки було прийнято 26.07.2019, то відповідач мав право призначити проведення документальної позапланової виїзної перевірки за період з 26.07.2016 по 25.07.2019, тобто в межах 1095 днів, що передують призначенню перевірки.

Таким чином, ураховуючи визначений в наказі період, за який передбачено провести перевірку, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 28.08.2019 №3782615147 прийнято з порушенням строку давності, встановленого статтею 102 Податкового кодексу України, тобто поза межами встановлених повноважень.

За таких обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28.08.2019 №3782615147 є протиправним та підлягає скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення з адміністративним позовом до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 4587,31 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 350 від 05.12.2019 (а.с.5).

Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню йому у повному обсязі за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Співдружність-Прогрес задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві №3782615147 від 28.08.2019.

3. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства Співдружність-Прогрес (ідентифікаційний код: 31111632, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код: 39439980, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) судовий збір у розмірі 4587 (чотири тисячі п`ятсот вісімдесят сім) грн. 31 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Т.П. Балась