Постанова

від 20.10.2020 по справі 640/24290/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24290/19 Суддя (судді) першої інстанції: Балась Т.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Земляної Г.В.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Співдружність-Прогрес до Головного управління Державної податкової служби в місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Співдружність-Прогрес звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби в місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №3782615147 від 28 серпня 2019 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення складене з порушенням приписів норм статті 102 Податкового кодексу України, які регулюють строки визначення грошових зобов`язань платника податку, а саме - 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації, які були перевищені відповідачем. З огляду на це позивач вважає, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про безтоварність фінансово-господарських операцій з дослідженими контрагентами є необґрунтованими, а прийняте за результатами розгляду акту перевірки податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року даний адміністративний позов - задоволено.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що ані в ході перевірки, ані під час судового розгляду даної справи, позивачем не надано жодних первинних документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин позивача із ТОВ Сієна Груп Логістік та ТОВ Житлобудмонтаж . Разом з тим, контролюючі органи, за наявності підстав, мають право проводити, зокрема, документальні позапланові перевірки за будь-який період діяльності платника податків з питань, що не були охоплені попередніми перевірками, проте, мають право визначити суму грошового зобов`язання з відповідного податку, збору (платежу) за результатами таких перевірок лише у межах 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше - за днем її фактичного подання.

З огляду на те, що наказ про призначення перевірки було прийнято 26 липня 2019 року, то відповідач мав право призначити проведення документальної позапланової виїзної перевірки за період з 26 липня 2016 року по 25 липня 2019 року, тобто в межах 1095 днів, що передують призначенню перевірки. Таким чином, податкове повідомлення-рішення №3782615147 прийнято відповідачем з порушенням строку давності, встановленого статтею 102 Податкового кодексу України, тобто поза межами встановлених повноважень.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляції скаржник зазначив, що судом першої інстанції при винесенні судового рішення невірно застосовано норму матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме судом невірно визначено період, за який контролюючий орган мав право самостійно визначити суми грошових зобов`язань платника податків.

Так, контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була подана пізніше, за днем її фактичного подання.

Податковим повідомленням-рішенням від 28 серпня 2019 року №3782615147 позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток, і саме це податкове повідомлення-рішення оскаржується в межах даної справи, в той час як податкове повідомлення-рішення з податку на додану вартість не приймалося контролюючим органом саме з огляду на те, що термін, визначений статтею 102 ПК України, сплинув.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наполягає на законності оскаржуваного рішення та просить залишити скаргу відповідача без задоволення. Вказує, що контролюючий орган має право призначити проведення документальної перевірки за 1095 днів, що передують призначенню перевірки. Призначення контролюючим органом перевірки поза межами вказаного строку є прямим порушенням норм податкового законодавства. При цьому строк подання податкової декларації визначає період для визначення контролюючим органом сум грошових зобов`язань, а не граничний строк проведення перевірки.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Приватне акціонерне товариство Співдружність-Прогрес як юридична особа зареєстроване 11.10.2017 (номер запису: 1 070 145 0000 071124), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У період з 29 липня 2019 року по 01 серпня 2019 року Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Співдружність-Прогес з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ Сієна Груп Логістік за 2016 рік показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств та з ТОВ Житлобудмонтаж показників декларацій з податку на додану вартість за липень 2016 року та за 2016 рік показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства.

Результати перевірки оформлені актом від 08 серпня 2019 року № 170/26-15-14-07-01-10/31111632 (а.с. 15-39).

В акті перевірки стверджується про порушення ПрАТ Співдружність-Прогрес ::

- пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на суму 244 656,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму99 740,00 грн., у тому числі за липень 2016 року на суму 99 740,00 грн.;

- п. 44.1, п. 44.2, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України в частині не надання посадовим особам контролюючих органів у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

На підставі висновків акта перевірки, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 28 серпня 2019 року № 3782615147, яким встановлено порушення ПрАТ Співдружність-Прогрес пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України та збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 305 820,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 244 656,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 61 164,00 грн. (а.с.13).

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч.1,2 статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Згідно п. 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів\послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201. 8 статті 201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При цьому, обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці органами державної податкової служби. Не надання таких документів за приписами п. 44.6 статті 44 Податкового кодексу України прирівнюється до їх відсутності.

Разом з тим, ані в ході перевірки, ані під час судового розгляду даної справи, позивачем не надано жодних первинних документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин позивача із ТОВ Сієна Груп Логістік та ТОВ Житлобудмонтаж .

Отже, за відсутності достатніх первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та твердженнями відповідача про не підтвердження Приватним акціонерним товариством Співдружність-Прогрес фактичного здійснення господарських операцій та ведення фінансово-господарської діяльності з ТОВ Сієна Груп Логістік та ТОВ Житлобудмонтаж .

В той же час, колегія суддів критично розцінює посилання скаржника на вирок Солом`янського районного суду міста Києва від 14 березня 2016 року по справі № 760/1843/16-к щодо засновника та директора ТОВ Сієна Груп Логістік ОСОБА_1 та протокол допиту у якості свідка керівника ТОВ Житлобудмонтаж ОСОБА_2 в рамках кримінального провадження № 32016100060000134.

Так, відповідно до вироку Солом`янського районного суду міста Києва від 14 березня 2016 року по справі № 760/1843/16-к, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 205-1 КК України.

Даним вироком встановлено, що ОСОБА_1 , реалізовуючи злочинний намір, направлений на внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, надав невстановленій особі копію паспорту серії НОМЕР_1 , виданий Києво-Святошинським РВ ГУ МВС України в Київській області 05 січня 2010 року та копію облікової картки платника податків НОМЕР_2 , яка на підставі вказаних документів виготовила договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ Сієна Груп Логістік код 40084484, від 12 квітня 2016 року між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_1 , договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ Сієна Груп Логістік код 40084484, від 12 квітня 2016 року між продавцем ОСОБА_4 та покупцем ОСОБА_1 , протокол № 2 Загальних зборів учасників ТОВ Сієна Груп Логістік код 40084484, від 12 квітня 2016 року, наказ № 3 від 13 квітня 2016 року про призначення ОСОБА_1 на посаду директора та довіреність від імені ОСОБА_1 як керівника ТОВ Сієна Груп Логістік на представлення інтересів ТОВ Сієна Груп Логістік від 12 квітня 2016 року.

На час підписання ОСОБА_1 вищезазначених документів, останній розумів, що він вносить неправдиві відомості в документи, які відповідно до закону продаються для проведення державної перереєстрації ТОВ Сієна Груп Логістік , оскільки ОСОБА_1 та невстановлені слідством особи домовились, що директором і засновником підприємства буде призначено ОСОБА_1 і він в подальшому до діяльності ТОВ Сієна Груп Логістік не буде мати ніякого відношення, а фінансово-господарською діяльністю з використанням ТОВ Сієна Груп Логістік код ЄРПОУ 40084484 будуть займатися інші особи.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, жодного згадування у вказаному вироку суду про безтоварність господарських взаємовідносин ТОВ Сієна Груп Логістік з ПрАТ Співдружність-Прогрес або будь-яким іншим підприємством вирок не містить, тому він не може бути беззаперечним доказом нереальності господарських правовідносин, що узгоджується з позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2018 року по справі № 802/1853/16-а.

Щодо протоколу допиту як свідка ОСОБА_2 як підтвердження безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ Житлобудмонтаж , то колегія суддів зазначає, що наявність кримінального провадження не є беззаперечним аргументом для визнання операцій фіктивними, а лише свідчить про необхідність додаткової перевірки наявності чи відсутності дефектності наданих платником податків документів на підтвердження чи спростування відповідних фактів. Крім того, чинне законодавство не дає підстав робити висновок щодо не підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин на підставі лише факту внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження щодо протиправної діяльності підприємства. Також слід зазначити, що вказане кримінальне провадження не містять в собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом своїх договірних зобов`язань по господарських відносинах з позивачем або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Самі по собі заперечення керівником своєї причетності до здійснення фінансово-господарської діяльності юридичної особи, яка була створена або керована ним, не є беззаперечним доказом обізнаності платника податків з дефектами у правовому статусі контрагента, адже відповідні пояснення можуть надаватись, у тому числі, з метою уникнення кримінальної відповідальності взагалі або більш суворого покарання.

Відповідно до ч.6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача ТОВ Житлобудмонтаж , який би набрав законної сили, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Вказаних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05 червня 2018 року по справі №809/1139/17, від 14 березня 2018 року по справі №804/691/17, від 20 лютого 2018 року по справі №826/6280/13-а, від 06 листопада 2018 року по справі №822/551/18.

Відтак, посилання контролюючого органу на кримінальне провадження, відкрите за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, є безпідставним, оскільки останнє не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання даним контрагентом своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Щодо твердження позивача та суду першої інстанції про порушення контролюючим органом строків давності визначення грошових зобов`язань у випадку встановленого правопорушення вимог податкового законодавства, то слід зазначити таке.

Так, статтею 102 ПК України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку (п.п.102.1). Грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання, не було подано (п.п.102.2.1); посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов`язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили (пп.102.2.2).

Отже, контролюючі органи мають право проводити, зокрема, документальні позапланові перевірки за будь-який період діяльності платника податків з питань, що не були охоплені попередніми перевірками, проте, мають право визначити суму грошового зобов`язання з відповідного податку, збору (платежу) за результатами таких перевірок лише у межах 1095 днів , що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше - за днем її фактичного подання.

На думку колегії суддів судом першої інстанції було зроблено хибний висновок стосовно того, що оскільки наказ про призначення перевірки було прийнято 26 липня 2019 року, то відповідач мав право проводити документальну позапланову виїзну перевірку за період з 26 липня 2016 року по 25 липня 2019 року, тобто в межах 1095 днів, що передують призначенню перевірки.

Судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення невірно застосовано норму матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме не вірно зазначено період, за який контролюючий орган мав право самостійно визначити суми грошових зобов`язань платника податків.

Так, наказом від 26 липня 2019 року №10781 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ Співдружність-Прогрес встановлено з якого моменту посадові особи повинні приступи до проведення перевірки - 26 липня 2019 року.

Контролюючим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ Співдружність-Прогрес з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ Сієна груп Логістік (код 40084484) за 2016 рік показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств та з ТОВ Житлобудмонтаж (код 39140922) показників декларацій з податку на додану вартість за липень 2016 року та за 2016 рік показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств.

За результатами проведеної перевірки податковим повідомленням-рішенням від 28 серпня 2019 року №3782615147 ПрАТ Співдружність-Прогрес збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 305 820,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 244 656,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 61 164,00 грн., і саме це ППР є предметом спору в межах даної справи.

Відповідно до пп. 49.18.3 п. 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року , крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Згідно пп. 49.18.6 п. 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на прибуток для податкової декларації, яка розраховується наростаючим підсумком за рік, - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Так, позивачем 28 лютого 2017 року було подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства (звітний (податковий) період - 2016 рік). Граничний термін подання річної декларації з податку на прибуток - 01 березня 2017 року.

Термін 1095 днів з дати подання платником податків декларації до контролюючого органу - 01 березня 2020 року. Тобто, на дату винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення термін 1095 днів для самостійного визначення податковим органом суми грошового зобов`язання позивачу - платнику податків не завершився.

При цьому, термін подання декларації з податку на додану вартість за липень 2016 року встановлено законом до 20 серпня 2016 року. Відповідно, термін 1095 днів з дати подання такої декларації - 20 серпня 2019 року. Тобто, на дату складання акту перевірки термін 1095 днів не завершився. Разом з тим, станом на дату прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення термін, визначений статтею 102 ПК України вже сплинув, тому, керуючись вимогами Кодексу, ППР з податку на додану вартість відповідач відносно позивача не приймав.

Таким чином, контролюючим органом було правомірно визначено суму грошових зобов`язань платника податків з податку на прибуток та, відповідно, правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 28 серпня 2019 року №3782615147.

Отже, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджено обставини справи, на підставі яких суд першої інстанції дійшов до не правильного висновку щодо задоволення позовних вимог, з огляду на що, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції, прийнявши нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п.1, 4 ч.1 статті 317 КАС України, визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в місті Києві - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року - скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства Співдружність-Прогрес до Головного управління Державної податкової служби в місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 20 жовтня 2020 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Г.В. Земляна

Є.І. Мєзєнцев