Постанова

від 27.05.2020 по справі 340/3169/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 травня 2020 року м. Дніпросправа № 340/3169/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року в адміністративній справі №340/3169/19 (головуючий суддя першої інстанції Притула К.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 06.12.2019 року (згідно штампу на поштовому конверті) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не проведення нарахування та виплати йому пенсії у відповідності до ч.4 ст.54, ч.1 ст.50 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату йому пенсії в розмірі 338679 грн. 00 коп. за період з серпня 2011 року по вересень 2019 року;

- зобов`язати відповідача проводити перерахунок та виплату його пенсії довічно з врахуванням прожиткового мінімуму для непрацюючих, починаючи з жовтня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 1991 року отримує пенсію по інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків на ЧАЕС, яка призначена на весь період встановлення інвалідності без визначення кінцевого строку. Вважає, що відповідачем обчислено пенсію з порушенням положень ст.ст.49,50,54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , в результаті чого, на думку позивача, з серпня 2011 по вересень 2019 року йому не доплачено пенсійні виплати на суму 338679 грн. 00 коп..

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року у задоволенні позовної заяви відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив в задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження. У суді апеляційної інстанції справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує пенсію з моменту встановлення інвалідності І групи внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , категорія 1 (а.с.11-13).

23.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Новомиргородського сектору ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою, в якій просив здійснити йому перерахунок пенсії та виплатити недоплачену суму за період з липня 2011 року по день подання заяви, надалі безстроково проводити виплату пенсії на підставі ч.1 статті 50, частини 4 статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.19).

Пенсійний орган листом за №1478/03-17 від 11.10.2019 року повідомив ОСОБА_1 , що пенсія призначена та виплачується йому відповідно до норм чинного законодавства України, а саме розмір пенсії складає 12149,79 грн., яка перерахована відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 (а.с.14).

Не погодившись з рішенням пенсійного органу, ОСОБА_1 оскаржив бездіяльність відповідача до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що починаючи з 01.11.2011 року по 31.12.2013 року та з 01.01.2015 року нарахування і виплата громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у вказаний період, здійснюється у розмірі, визначеному постановами Кабінету Міністрів України. Також суд першої інстанції зазначив, що пенсія є періодичним платежем, виплата якої за загальним правилом не обмежена у часі, то у разі встановлення права на певний її розмір, вона виплачується у цьому розмірі до того часу, поки не відбудуться зміни у законодавстві.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 122 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття судом першої інстанції рішення у цій справі), визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа:

1) дізналася або 2) повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазвичай ці два моменти збігаються, але це не обов`язково. Тому, при визначенні початку цього строку передусім до уваги береться момент, коли особа фактично дізналася про наявність відповідного порушення.

Йдеться не про те, коли особа з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням, а про те, коли вона дізналася про ці рішення, дії чи бездіяльність.

При цьому, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Отже, залишенню без розгляду підлягають тільки ті позовні вимоги, які заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до суду. Період позовних вимог, які мають бути залишені без розгляду (при триваючих правовідносинах) має відраховуватись в залежності від дати звернення позивача до суду, самих позовних вимог та визначатись конкретною датою.

Оскільки виплата пенсії позивачу здійснюється щомісячно, порушення права позивача у спірних відносинах є триваючим, що свідчить про те, що позивач звернувся до суду з позовом про відновлення свого права, порушення якого відповідач припустився у різний час.

Як вбачається з текту адміністративного позову ОСОБА_1 зазначає про порушення відповідачем норм Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , що мало наслідком виплати йому пенсії не в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що вищезазначені Закони та зміни до них офіційно публікуються в періодичних виданнях після їх прийняття. Отже, положення цих правових актів є загальнодоступними для ознайомлення всіма громадянами, і можливість обізнаності людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання такої людини.

При цьому, суд зауважує, що пенсійні виплати є періодичними, щомісячними платежами, які отримує безпосередньо, особа, якій вони призначені, а отже, позивач про порушення своїх прав повинен був дізнатися при реалізації свого права на отримання щомісячної суми призначеної йому пенсії, тобто починаючи з дати отримання призначеної йому пенсії.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що отримання позивачем листа відповідача за №1478/03-17 від 11.10.2019 року, яким позивачу повідомлено про відсутність підстав для перерахунку його пенсії, не є підставою для поновлення його строку звернення до суду з цим позовом, оскільки матеріали справи не містять будь-яких об`єктивних чи суб`єктивних обставини, що свідчать про позбавлення позивача можливості звернутися до суду з серпня 2011 року.

Пенсія є періодичним щомісячним платежем, а тому її розмір був відомий позивачу щомісячно при її отриманні, починаючи саме з серпня 2011 року.

Посилання суду першої інстанції на те, що встановлений КАС України строк звернення до суду з позовом не застосовується до спірних правовідносин, є помилковими, оскільки за змістом ст.87 Закону України Про пенсійне забезпечення та ст.46 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , строк звернення до суду не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, в той час як у спірних відносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №804/4217/18, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Враховуючи те, що позивач просив провести перерахунок пенсії з 01.08.2011 року, а з позовом до суду звернувся 06.12.2019 року, а також враховуючи періодичний характер пенсійних виплат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги за період з 01.08.2011 року по 05.06.2019 року, включно, підлягають залишенню без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду з цим позовом.

Щодо вимог позивача в частині проведення нарахування та виплати пенсії відповідно до ч.4 ст.54, ч.1 ст.50 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи починаючи з 06.06.2019 року, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно із ст.49 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

За змістом п.4 ст.54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (в редакції від 9 липня 2007 року, згідно із рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008), в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по І групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком.

У відповідності до ч.1 ст.50 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , особам, віднесеним до І категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірах: інвалідам І групи - 100 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Разом з тим, вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно ч.1 ст.28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Водночас, Законом України Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин від 28 грудня 2014 року №79-VIII, який набув чинності 01 січня 2015 року, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення БК України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Із набуттям чинності Законом України від 28 грудня 2014 року №79-VIII Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин , Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру виплат передбачених, зокрема, ст.ст. 50, 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Згідно з бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог.

Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який і застосовував відповідач при нарахуванні та виплаті пенсії позивачу.

Також слід зазначити, що рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012 року визначено, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в п.п.2, 3 ст.116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Отже, розмір і порядок отримання соціальних виплат за ст.ст. 50, 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, а тому відповідач правомірно здійснював нарахування і виплату позивачу його пенсії за ст.ст.50, 54 Закону №796-ХІІ у порядку, встановленому КМ України.

Крім того, свою позицію з цієї категорії спорів висловив і Верховний Суд у постанові від 27.02.2018 року у справі №725/5885/14-а, у якій вказав про правомірність проведення органом пенсійного фону нарахування та виплати такій категорії громадян пенсій та доплат у порядку встановленому КМ України.

На підставі зазначеного, враховуючи порушення судом першої інстанції норм процесуального права, суд апеляційної інстанції зробив висновок про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та необхідності скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови, якою позовні вимоги за період з 01.08.2011 року по 05.06.2019 року, включно, залишити без розгляду, а у задоволенні позову в іншій частині вимог відмовити.

Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

За приписами пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року в адміністративній справі №340/3169/19 задовольнити частково.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року в адміністративній справі № 340/3169/19 скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії за період з 01.08.2011 року по 05.06.2019 року, включно, залишити без розгляду.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених частиною 4, пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак