Постанова

від 18.05.2020 по справі 524/4308/17

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2020 р.Справа № 524/4308/17 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Зеленського В.В. , Рєзнікової С.С. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представників позивача Гончарова М.С., Данильченко І.В.,

представника відповідача Ковтун Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26.12.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Кривич Ж.О., вул. Першотравнева, 29/5, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, повний текст складено 05.01.20 року по справі № 524/4308/17

за позовом ОСОБА_1 та неповнолітньої ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_1

до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар`єр", Управління Державної праці у Полтавській області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 звернулася до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кременчуці Полтавської області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар`єр", в якому з урахуванням уточнень просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області щодо: непризначення їй одноразової соціальної допомоги відповідно до ч. 6 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у сумі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату; непризначення ОСОБА_2 одноразової соціальної допомоги відповідно до ч. 6 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату; непризначення ОСОБА_2 щомісячних страхових виплат відповідно до вимог ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

- зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області призначити їй одноразову соціальну допомогу відповідно до ч. 6 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у сумі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, призначити неповнолітній ОСОБА_2 одноразову соціальну допомогу відповідно до ч. 6 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату та щомісячні страхові виплати відповідно до вимог ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок нещасного випадку її чоловік ОСОБА_3 помер на робочому місці. На момент нещасного випадку він працював дробильником у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар`єр". За результатами розслідування обставин його смерті складені акти про нещасний випадок, в яких визнано, що смерть пов`язана з виробництвом. Вона двічі зверталась із заявами до відповідача про виплату їй та неповнолітній дочці ОСОБА_2 страхових сум відповідно до положень ст.ст. 41, 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", проте відповідач не вважає смерть ОСОБА_3 на виробництві страховим випадком, оскільки ТОВ "Мало-Кохнівський кар`єр" допустило його до роботи до того, як повідомило територіальний орган ДФС про укладення трудового договору.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 26.12.2019 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області: щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової соціальної допомоги відповідно до ч. 6 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у сумі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату; щодо непризначення ОСОБА_2 одноразової соціальної допомоги відповідно до ч. 6 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату; щодо непризначення ОСОБА_2 щомісячних страхових виплат відповідно до вимог ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування";

Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області призначити ОСОБА_1 одноразову соціальну допомогу відповідно до ч. 6 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у сумі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області призначити неповнолітній ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_1 , одноразову соціальну допомогу відповідно до ч. 6 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області призначити неповнолітній ОСОБА_2 щомісячні страхові виплати відповідно до вимог ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 640 грн. 00 коп.

Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області на користь держави судовий збір в сумі 1600 грн. 00 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 26.12.2019 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що у відповідача не виникло обов`язку щодо сплати страхових сум дружині та неповнолітній дочці ОСОБА_3 , оскільки в розумінні п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" цей працівник не був застрахованою особою. Так, ТОВ "Мало-Кохнівський кар`єр", де працював і помер в результаті нещасного випадку на виробництві ОСОБА_3 , допустило його до роботи до того, як повідомило Кременчуцьку ОДПІ про прийняття працівника на роботу. Підприємство направило таке повідомлення та сплатило єдиний соціальний внесок за працівника вже після того, як стався нещасний випадок.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу позивач зазначає, що факт наявності трудових відносин між ОСОБА_3 та ТОВ "МКК" в судовому порядку не спростовано, наявність трудових відносин підтверджено документально. Неповідомлення органу ДФС до початку роботи працівника про прийняття його на роботу не свідчить про те, що між працівником та роботодавцем не оформлено трудові відносини, оскільки законодавець не пов`язує чинність трудового договору із наявністю відповідного повідомлення. Крім того, позбавлення страхових виплат призводить до порушення прав гарантованих ст. 3 Конституції України, якою передбачено, що утвердження та забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Представник відповідача в судовому засіданні просив рішення суду першої інстанції скасувати, з підстав зазначених в апеляційній скарзі та у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представники позивача просили в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники третьої особи до судового засідання не з`явились, про день, час та місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасникв справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про одруження (а.с. 45).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною донькою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про її народження. (а.с. 47).

ІНФОРМАЦІЯ_2 в результаті нещасного випадку на робочому місці помер ОСОБА_3 .

На момент нещасного випадку ОСОБА_3 працював дробильником у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар`єр", яке з 29.10.2013 зареєстроване як платник єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кременчуці Полтавської області.

В акті № 1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, форми Н-1, затвердженому 25.10.2016 та акті проведення спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-5, затвердженому 31.10.2016 року, зафіксовано, що нещасний випадок, який стався з ОСОБА_3 , пов`язаний з виробництвом (том 3, а.с. 80-89).

Також, матеріалами справи встановлено, що допитана в суді першої інстанції свідок ОСОБА_4 , яка очолювала комісію із спеціального розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_3 повідомила, що до складу комісії входила ОСОБА_5 , працівник відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кременчуці Полтавської області. Проте, у подальшому ОСОБА_6 припинила участь у роботі комісії, не підписала акти, а відділ Фонду у м. Кременчуці вимагало виключення свого представника зі складу комісії. У зв`язку з цим акти форми Н-1 та Н-5 були затверджені начальником Управління Держпраці у Полтавській області без підпису ОСОБА_6 . Також зазначила, що членами комісії були вичерпно досліджені первинні документи - особова картка працівника, журнали реєстрації інструктажів, книги нарядів-завдань та інші, які підтверджували, що ОСОБА_3 працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар`єр" на підставі укладеного з ним 15.06.2016 року трудового договору.

12.07.2016 Управлінням Держпраці у Полтавській області видано припис № 16-03-214/556-494 відносно ТОВ "Мало-Кохнівський кар`єр" щодо недотримання законодавства про працю, а саме: в частині допуску працівника до роботи без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ.

25.07.2016 року постановою Управління Держпраці у Полтавській області на ТОВ "Мало-Кохнівський кар`єр" накладено штраф у розмірі 1450,00 грн.

10.12.2016 позивачка ОСОБА_1 звернулась до відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гайворонському районі Кіровоградської області із заявою про розгляд та призначення одноразової соціальної допомоги та страхових виплат у зв`язку зі смертю годувальника ОСОБА_3 відповідно до ч. 6 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (том 1, а.с. 112).

Листом № 01-26/26 від 16.01.2017 року відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гайворонському районі Кіровоградської області повідомило позивачку про те, що оскільки у відділенні даний нещасний випадок не зареєстрований, їй слід звернутись до відділення виконавчої дирекції Фонду у м. Кременчуці Полтавської області. (том 1, а.с. 116).

02.03.2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кременчуці Полтавської області із заявою про розгляд та призначення одноразової соціальної допомоги та страхових виплат у зв`язку зі смертю годувальника ОСОБА_3 відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 41, ч. 6 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (том 1, а.с. 142).

Листом № 235 від 17.03.2017 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кременчуці Полтавської області повідомило позивачку про відсутність правових підстав для призначення їй одноразової страхової виплати у разі смерті потерпілого, оскільки на момент нещасного випадку трудовий договір з ОСОБА_3 не був укладений згідно ст. 24 КЗпП України (том 1, а.с. 146).

21.04.2017 року позивач ОСОБА_1 повторно звернулась до відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кременчуці Полтавської області із заявою про розгляд та призначення одноразової соціальної допомоги та страхових виплат у зв`язку зі смертю годувальника ОСОБА_3 відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 41, ч. 6 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (том 1, а.с. 147-148).

Листом № 405 від 28.04.2017 відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кременчуці Полтавської області повторно повідомило позивачку про відсутність правових підстав для призначення їй вказаних виплат (том 1, а.с. 149-150).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" страховий випадок за соціальним страхуванням від нещасних випадків - це нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці.

Пунктом 1 частини 1 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що страхуванню від нещасного випадку підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" застрахованою особо є фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Положеннями ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Відповідно до частин 1, 3, 7 статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

У статті 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначені особи, які мають право на страхові виплати в разі смерті потерпілого.

Відповідно до частин 1, 2 цієї статті у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якщо вони не працюють; 3) особи з інвалідністю - члени сім`ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов`язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Частиною 3 статті 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім`ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку.

Згідно з частиною 6 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

Відповідно до частини 1 статті 43 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" для розгляду справ про страхові виплати до Фонду подаються: 1) акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть; 2) документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.

Частинами 2, 3, 4 статті 43 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що Фонд приймає рішення про виплати у разі втрати годувальника за умови подання таких документів, які видаються відповідними організаціями у триденний строк з моменту звернення заявника: 1) копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого; 2) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - довідки виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім`ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні, або копії відповідного рішення суду; 3) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - виконавчого органу ради про батьків або іншого члена сім`ї померлого, який не працює та доглядає дітей, братів, сестер чи онуків померлого, які не досягли восьмирічного віку; 4) довідки навчального закладу про те, що член сім`ї потерпілого віком від 18 до 23 років, який має право на відшкодування шкоди, навчається за денною формою навчання; 5) довідки навчального закладу інтернатного типу про те, що член сім`ї потерпілого, який має право на відшкодування шкоди, перебуває на утриманні цього закладу.

Статтею 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім`ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

Фонд може затримати страхові виплати до з`ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.

Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007 року № 24, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 22.06.2007 року за № 715/13982, затверджено Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з пунктами 1.4, 1.5, 1.6, 1.18 цього Порядку робочі органи виконавчої дирекції Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, перелік яких визначений у пунктах 2.7, 2.8, 3.1, 5.3, 6.1.1 цього Порядку, і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа.

Справа про страхові виплати потерпілого формується за його бажанням в робочих органах виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням роботодавця або за місцем проживання потерпілого.

Копію постанови про призначення (відмову у призначенні), перерахування, компенсацію, припинення та продовження страхових виплат і соціальних послуг потерпілим (членам їх сімей), відшкодування витрат на поховання у разі смерті потерпілого або про повернення зайво виплачених коштів тощо робочі органи виконавчої дирекції Фонду надсилають потерпілому або особам, які мають на це право.

Відповідно до пункту 3.1.20 Типового положення про відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 24.01.2017 року № 6, відділення відповідно до покладених на нього завдань забезпечує своєчасне та в повному обсязі відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я, а в разі його смерті - здійснення передбачених Законом страхових виплат особам, які перебували на його утриманні або мали на день смерті право на одержання від нього такого утримання.

Матеріалами справи встановлено, що позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення їй одноразової допомоги як члену сім`ї потерпілого, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві. До заяви надала документи, передбачені частиною 2 статті 43 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до довідки від 16.05.2017, виданої Заваллівською селищною радою Гайворонського району Кіровоградської області, ОСОБА_3 до дня його смерті постійно проживав разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , та вели сумісне господарство. (том 1, а.с. 36).

Колегія суддів зазначає, що порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар`єр" вимог ст. 24 КЗпП України щодо допущення ОСОБА_3 до роботи без повідомлення Кременчуцької ОДПІ про укладення трудового договору, не спростовує виконання останнім своїх обов`язків за трудовим договором та не діє правових підстав вважати, що нещасний випадок не є страховим.

Колегія суддів зазначає, що працівник ОСОБА_3 виконував обов`язки, покладені на нього трудовим договором, і не мав ні обов`язку, ні фактичної можливості вплинути на виконання роботодавцем обов`язку повідомити органи ДФС про укладення трудового договору.

Щодо доводів апеляційної скарги про несвоєчасну сплату єдиного внеску за ОСОБА_3 , колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Мало-Кохнівський кар`єр" сплачені страхові внески за всіх своїх працівників, в тому числі за загиблого ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3.

Крім того, положення ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не передбачають такої підстави для відмови у страховій виплаті як повідомлення роботодавцем органу ДФС про укладений трудовий договір після фактичного допущення працівника до роботи або порушення строків сплати підприємством єдиного внеску.

Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процессуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26.12.2019 року по справі № 524/4308/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Відлік означеного строку відраховується від дати отримання копії постанови та продовжується на строк дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року № 239

Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді (підпис) (підпис) В.В. Зеленський С.С. Рєзнікова Повний текст постанови складено 28.05.2020 року