Постанова

від 28.05.2020 по справі 460/1880/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/1880/19 пров. № А/857/2868/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Кухтея Р. В., Обрізка І. М.,

за участю секретаря судового засідання - Джули В. М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Закарпатській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року (головуючий суддя - Дорошенко Н. О., м. Рівне, повний текст судового рішення складено 01 листопада 2019 року) у справі № 460/1880/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 578/1-5613-0715 від 21.02.2019, № 578/2-5613-0715 від 21.02.2019 та податкову вимогу № 220589-56 від 21.05.2019.

В обґрунтування вимог позовної заяви ОСОБА_1 зазначає, що у нього відсутній борг з орендної плати за земельну ділянку площею 0,38 га, кадастровий номер 2122487200:01:002:0006, ур. Красний , розташовану в с. Синевирська Поляна, Міжгірський район, Закарпатська область, яка використовується на підставі договору оренди землі від 19.11.2013. Жодних підтверджень нарахованої суми в розмірі 190551,60 грн за 2016 рік податковим органом не надано. Тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача не відповідають вимогам чинного податкового законодавства та підлягають скасуванню. Крім того, оскільки у позивача відсутній податковий борг, податкова вимога № 220589-56 від 21.05.2019 також є протиправною.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.02.2019 № 578/1-5613-0715 про визначення суми податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб на суму 176863,64 грн.

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 21.05.2019 № 220589-56 на суму податкового боргу в розмірі 12201,89 грн.

У задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.02.2019 № 578/2-5613-0715 відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління ДФС у Закарпатській області подало апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, неправильно дослідив докази та неповно встановив обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, суд першої інстанції залишив поза увагою, що сплачені у 2014 та 2018 роках ОСОБА_1 кошти в розмірі 176863,64 грн зараховано в рахунок погашення зобов`язань позивача з орендної плати за землю 2017-2019 роки. Враховуючи наведене, податкове повідомлення-рішення від 21.02.2019 № 578/1-5613-0715 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб на суму 176863,64 грн та податкова вимога від 21.05.2019 № 220589-56 на суму податкового боргу в розмірі 12201,89 грн є правомірними, тому не можуть бути скасовані.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Закарпатській області просить залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року в справі № 460/1880/19 - залишити без змін. Поряд з цим зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а судом першої інстанції повно та об`єктивно з`ясовано всі обставини справи.

Представник відповідача, в судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить задовольнити таку в повному обсязі.

Представник позивача, в судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, вимоги апеляційної скарги заперечила та просила відмовити в її задоволенні в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Встановлено, що 19.11.2013 між ОСОБА_1 (Орендар) та Синевирсько-Полянською сільською радою Закарпатської області (Орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки, яка розташована у АДРЕСА_1 , площею 0,38 га, з терміном оренди - п`ять років (з 19.11.2013 по 18.11.2018) (том 1, а. с. 122-126).

Відповідно до пункту 8 даного договору орендна плата сплачується Орендарем щороку у розмірі 9 відсотків від нормативної грошової оцінки землі, що складає 134,17 грн за 1 м 2 землі комерційного використання. Загальна плата - 45886,14 грн за рік. Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно у розмірі 3823,85 грн не пізніше 10 числа наступного за звітним місяцем (пункт 10 договору). У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,2% несплаченої суми за кожний день прострочення (пункт 10 договору).

Згідно з пунктом 12 договору від 19.11.2013 розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документально; в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди від 19.11.2013 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.11.2013 за № 8103166.

Також, 19.11.2018 між позивачем та Синевирсько-Полянською сільською радою укладено додаткову угоду до договору оренди від 19.11.2013, згідно з якою до основного договору оренди землі внесено зміни: продовжено термін дії договору оренди строком на 4 місяці до 19.03.2019; нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 927200,0 гривень; орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі у розмірі 9 відсотків від нормативної грошової оцінки землі. Загальна орендна плата - 83448,00 грн за рік; орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 6954,0 грн не пізніше 10 числа наступного за звітним місяцем; зобов`язано ОСОБА_1 внести заборгованість до 19.03.2019 по орендній платі за земельну ділянку.

21.02.2019 Синевирсько-Полянська сільська рада Закарпатської області звернулася листом від № 02-05/19 до Хустського управління Головного управління ДФС у Закарпатській області, в якому зазначила, що враховуючи надіслані копії документів (ухвали судів, договір оренди, додаткову угоду та ін.) просить провести нарахування орендної плати ОСОБА_1 , мешканцю АДРЕСА_2 , за період дії договору оренди землі від 19.11.2013 (з 19.11.2013 по 19.11.2018) та додаткової угоди до договору оренди землі від 19.11.2018 (з 19.11.2018 по 19.03.2019). У тому числі: за 2013 рік - 5225,91 грн; за 2014 рік - 45886,14 грн; за 2015 рік - 57311,79 грн; за січень 2016 року - 68439,80 грн; за листопад - грудень 2016 року - 13687,96 грн; за листопад - грудень 2018 року - 9602,24 грн; за січень - лютий - березень 2019 року - 17604,10 грн (том 1, а. с. 121).

На підставі отриманої від Синевирсько-Полянської сільської ради інформації Головним управлінням ДФС у Закарпатській області 21.02.2019 прийнято податкові повідомлення-рішення форми Ф :

- № 578-5613-0715, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за період з 01.01.2019 по 18.03.2019 в сумі 7604,10 грн;

- № 578/1-5613-0715, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2016 рік сумі 176863,64 грн;

- № 578/2-5613-0715, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2016 рік в сумі 13687,96 грн;

- №578/3-5613-0715, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за період з 19.11.2018 по 31.12.2018 в сумі 9602,24 грн.

21.05.2019 Головним управлінням ДФС у Закарпатській області з метою погашення податкового боргу сформовано та надіслано ОСОБА_1 податкову вимогу форми "Ф" від №220580-56 на суму 12201,89 грн (том 1, а. с. 17).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 21.02.2019 № 578/1-5613-0715, № 578/2-5613-0715 та податковою вимогою від 21.05.2019 № 220580-56, ОСОБА_1 оскаржив їх у судовому порядку.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції мотивував це тим, що сума грошового зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку 176863,64 грн, визначена ОСОБА_1 до сплати податковим повідомленням-рішенням від 21.02.2019 № 578/1-5613-0715 за період з 19.11.2013 по 31.10.2016, фактично була ним сплачена у 2014 році та у 2018 році, тому таке податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Також протиправною є податкова вимога від 21.05.2019, оскільки її формування та направлення пов`язано з наявністю податкового боргу, що виник у позивача на підставі податкового повідомлення-рішення від 21.02.2019 № 578/1-5613-0715, яке підлягає скасуванню. Щодо податкового повідомлення-рішення від 21.02.2019 №578/2-5613-0715, то таке є правомірним, оскільки факт наявності грошового зобов`язання у розмірі 13687,96 грн встановлений та підтверджений в ході судового розгляду справи, й доказів погашення такого грошового зобов`язання позивачем не надано.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Як встановлено приписами статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Зміст положень Земельного кодексу України та Закону України Про оренду землі вказує, що користування землею в Україні є платним. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності встановлено Законом України Про оренду землі та є обов`язковим при укладанні відповідних договорів.

Відповідно до частини першої статті 21 цього ж Закону орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 2 Закону України Про плату за землю використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв`язку з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Об`єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб`єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар (стаття 5 зазначеного Закону).

Підставою нарахування земельного податку відповідно до статті 13 Закону України Про плату за землю є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності,- договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до статті 15 цього Закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Частинами першою, другою статті 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Згідно з статтями 269, 270 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об`єктами оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пунктом 286.1 статті 286 ПК України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно з пунктом 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Пунктом 288.4 статті 288 ПК України встановлено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно з пунктом 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

За змістом пункту 288.7 статті 288 ПК України порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Пунктом 286.5 статті 286 ПК України передбачено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

На виконання вищевказаних вимог податкового законодавства Головним управлінням ДФС у Закарпатській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми Ф від 21.02.2019 №578/1-5613-0715, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2016 рік в сумі 176863,64 грн.

Разом з тим, у справі встановлено, що у розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 21.02.2019 №578/1-5613-0715 зазначено, що сума 176863,64 грн визначена згідно з судовим рішенням за період з 19.11.2013 по 31.10.2016.

Так, заочним рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 21.02.2017, яке набрало законної сили, у справі № 302/1124/16-ц стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за оренду земельної ділянки площею 0,38 га, кадастровий номер 2122487200:01:002:0006, АДРЕСА_1, нараховану згідно з договором оренди від 19.11.2013 станом на 01.11.2016 в сумі 169062,94 грн на користь Синевирсько-Полянської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області.

Вказаним судовим рішенням встановлено розмір заборгованості ОСОБА_1 по орендній платі за користування вказаною земельною ділянкою: у 2013 році - 5225,91 грн; у 2014 році - 38085,44 грн; у 2015 році - 57311,79 грн; у 2016 році (станом на 01.11.2016) - 68439,80 грн. Всього сума заборгованості станом на 01.11.2016 - 169062,94 грн.

Отже, визначені контролюючим органом суми орендної плати в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 21.02.2019 №578/1-5613-0715 за 2013, 2015 та 2016 роки повністю відповідають сумам заборгованості з орендної плати, стягнутої з ОСОБА_1 згідно з судовим рішенням у справі № 302/1124/16-ц. Відмінність складає лише сума, визначена відповідачем за 2014 рік (45886,14 грн), яка є більшою на 7800,70 грн від встановленої вказаним судовим рішенням (38085,44 грн).

28.03.2018 державним виконавцем Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 56034586 з приводу виконання заочного рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 21.02.2017.

Постановою державного виконавця від 29.11.2018 виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 169062,94 грн закінчено з підстав погашення боргу в повному обсязі.

Відповідно до інформації з інтегрованої картки платника (том 1, а. с. 88-96) у 2018 році за період з 01.01.2018 по 30.11.2018 ОСОБА_1 сплатив орендну плату з фізичних осіб в сумі 169062,94 грн, а саме: 11.06.2018 - 1881,57 грн; 17.07.2018 - 3582,87 грн; 28.09.2018 - 4655,98 грн; 02.10.2018 - 2054,11 грн; 12.11.2018 - 148165,37 грн; 20.11.2018 - 5000,00 грн; 29.11.2018 - 3723,04 грн.

Отже, грошове зобов`язання з орендної плати за землю за період з 19.11.2013 по 31.10.2016 в сумі 169062,94 грн, стягнуте судовим рішенням у справі № 302/1124/16-ц, повністю сплачене ОСОБА_1 у 2018 році.

Крім того, згідно з даними інтегрованої картки платника встановлено, що у 2013 році у позивача відсутні нарахування податкових зобов`язань та відсутня сплата орендної плати за землю; за 2014 рік відсутні нарахування податкових зобов`язань, проте сплачено орендної плати за землю 25.04.2014 - 3938,60 грн; 15.05.2014 - 3862,10 грн, всього - 7800,70 грн; за 2015, 2016 рік відсутні нарахування податкових зобов`язань та відсутня сплата орендної плати; обліковується переплата у сумі 7800,70 грн.

Таким чином, сума грошового зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку 176863,64 грн, визначена позивачу до сплати податковим повідомленням-рішенням від 21.02.2019 №578/1-5613-0715 за період з 19.11.2013 по 31.10.2016, фактично була сплачена платником у 2014 році та у 2018 році (7800,70 + 169062,94 = 176863,64).

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що податкове повідомлення-рішення від 21.02.2019 № 578/1-5613-0715 про визначення позивачу суми податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб на суму 176863,64 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 21.05.2019 № 220589-56, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, підставою для формування податкової вимоги № 220589-56 від 21.05.2019 була наявність у позивача станом на день її формування податкового боргу з орендної плати за земельну ділянку в сумі 12201,98 грн.

Згідно з даними інтегрованої картки позивача встановлено, що 11.05.2019 контролюючим органом відображено нарахування суми 176863,64 грн на підставі податкового повідомлення-рішення від 21.02.2019 № 578/1-5613-0715, що мало наслідком визначення суми недоїмки в розмірі 12201,89 грн станом на 31.05.2019.

Оскільки податкове повідомлення-рішення від 21.02.2019 №578/1-5613-0715 на переконання колегії суддів є протиправним та підлягає скасуванню, тому податкова вимога від 21.05.2019 №220589-56, формування та направлення якої пов`язано з цим податковим повідомленням-рішенням, також підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.02.2019 №578/2-5613-0715, то такі задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Судом встановлено, що податковим повідомленням-рішенням від 21.02.2019 № 578/2-5613-0715 позивачу визначено податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2016 рік в сумі 13687,96 грн.

Зі змісту розрахунку до вказаного податкового повідомлення-рішення видно, що таке зобов`язання визначене за листопад-грудень 2016 року - 13687, 96 грн.

Разом з тим, період листопад-грудень 2016 року не охоплений судовим рішенням від 21.02.2017 у справі № 302/1124/16-ц, яке виконано позивачем, чи іншим податковим повідомленням-рішенням. Крім того, розрахунок зобов`язання підтверджується матеріалами справи та не оспорюється позивачем.

Також колегія суддів враховує, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог учасниками справи не оскаржено.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Закарпатській області - залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 460/1880/19 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей І. М. Обрізко Повне судове рішення складено 29 травня 2020 року