Постанова

від 25.05.2020 по справі 905/1386/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2020 р. Справа № 905/1386/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.

за участю представників:

позивач - не з`явився;

відповідач - Зінов`єв І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Склярової А.С. (вх.№292Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 25 листопада 2019 року (суддя Говорун О.В., повний текст складено 05.12.2019 р.) по справі №905/1386/19

за позовом Фізичної особи-підприємця Склярової Антоніни Сергіївни, м. Маріуполь

до Маріупольської міської ради, м. Маріуполь

про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради та визнання поновленим на тих самих умовах та на той самий строк договору оренди земельних ділянок , -

ВСТАНОВИЛА :

Рішенням господарського суду Донецької області від 25 листопада 2019 року по справі №905/1386/19 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне дослідження обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Склярової А.С., призначено справу до розгляду на 25.05.2020 року.

Судове засідання проводилось в режимі відеоконференції.

У судове засідання з`явився представник Маріупольської міської ради.

Позивач у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Маріупольська міська рада надіслала відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується зі скаргою, просить відмовити у її задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила, що рішення Господарського суду відповідає в повній мірі нормам матеріального та процесуального права, враховуючи таке.

Матеріали справи свідчать, що 31.12.2013 між Маріупольською міською радою (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Скляровою Антоніною Сергіївною (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір), відповідно до якого орендодавець, згідно з рішенням Маріупольської міської ради від 26.11.2013 №6/31-3945, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки, які знаходяться за адресою: ділянка в„– 1 м . Маріуполь, пр. Леніна, 80, у Жовтневому районі міста Маріуполя , (кадастровий номер 1412336300:01:003:0214); ділянка в„– 2 м. Маріуполь, пр. Леніна, 85 у Жовтневому районі м. Маріуполя (кадастровий номер 1412336300:01:006:0727). В оренду передаються земельні ділянки площею - 0,007 га та площею 0,0008 га.

Договір укладено на 5 (п`ять) років (з 26.11.2013 до 26.11.2018). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 (два) місяця до закінчення строку дії договору оренди повідомити письмово орендодавця про намір поновлення терміну дії договору. В іншому випадку договір поновленню не підлягає (п.п. 3.2 договору).

Земельні ділянки передаються в оренду з метою та за цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель установ побутового обслуговування населення (функціонування кіоску з ремонту мобільних телефонів без права будівництва капітальних споруд) (п.5.1 договору).

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

За приписами статей 319, 321 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Вказані земельні ділянки є комунальною власністю, та належить територіальній громаді міста Маріуполя.

Як свідчать матеріали справи, 07.09.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою про продовження терміну оренди земельної ділянки.

Міський голова Маріупольської міської ради 13.09.2018 року надіслав позивачу лист, яким повідомив про відсутність наміру поновлювати дію договору оренди землі від 31.12.2013 року.

Відповідачем прийнято рішення "Про відмову в поновленні строку оренди земельних ділянок по просп. Миру, 80 та по просп. Миру, 85 в Центральному районі міста фізичній особі-підприємцю Скляровій А.С." №7/36-3274 від 24.10.2018 року, яким відмовлено у поновленні строку оренди земельних ділянок площею 0,0007 га (кадастровий номер 1412336300:01:003:0214) по просп. Миру, 80 га та площею 0,0008 га (кадастровий номер 1412336300:01:006:0727) по просп. Миру 85 в Центральному районі міста для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування (функціонування кіоску з ремонту мобільних телефонів без права будівництва капітальних споруд) фізичній особі-підприємцю Скляровій Антоніні Сергіївні.

Рішенням Маріупольської міської ради "Про використання земельної ділянки для капітального ремонту автомобільної дороги та об`єктів, необхідних для її експлуатації для суспільних потреб по просп. Миру від вул. Грецької до вул. Леваневського в Центральному районі міста" №7/30-2782 від 25.04.2018, визначено необхідність вилучення земельних ділянок для суспільних потреб - капітального ремонту просп. Миру від вул. Грецької до вул. Леваневського в Центральному районі міста, зокрема, площею 0,0007 га (кадастровий номер 1412336300:01:003:0214) по просп. Миру, 80 га та площею 0,0008 га (кадастровий номер 1412336300:01:006:0727) по просп. Миру 85, яка знаходиться у користуванні фізичної особи-підприємця Склярової Антоніни Сергіївни. Зазначеним рішенням було також вирішено розірвати договір від 31.12.2013 року.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності або користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Не погодившись з прийнятим рішенням від 25.04.2018 №7/30-2782, позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вимогою про визнання незаконним та скасування рішення.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04.06.2019, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2019 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1-5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Зокрема, частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Правова конструкція, передбачена частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" узгоджується з положеннями статті 777 Цивільного України, яка встановлює загальний принцип реалізації переважного права наймача на продовження договору найму на новий строк. Згідно вказаної статті ЦК України наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором в розумний строк.

У той же час, частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі. Так, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Як вбачається зі змісту вказаної норми, повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі у даному випадку не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

Поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" може бути здійснено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Крім того, орендодавець має право заперечити стосовно поновлення договору і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі.

Якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець у свою чергу в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто, договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". Відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Отже, для застосування частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди з підстав передбачених частинами 2-5 вказаної статті, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

При цьому, в ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендодавець після отримання листа-повідомлення орендаря має розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону; узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору; за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності); укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі; за наявності заперечень направити повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Позивачем не доведено виконання зазначених вище вимог законодавства, зокрема, в частині надсилання орендодавцю проекту додаткової угоди, як того вимагає ч. 1-5 ст. 33 зазначеного Закону.

Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування.

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

Заперечення орендодавця щодо поновлення договору оренди землі мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на обставини, які унеможливлюють поновлення договору оренди.

Як було зазначено вище, 13.09.2018 відповідач повідомляв про відсутність наміру поновлювати договір оренди, а також відповідачем 24.10.2018 було прийнято рішення про відмову в поновленні строку оренди.

Рішення відповідача від 24.10.2018 було вмотивовано прийняттям відповідачем іншого рішення №7/30-2782 від 25.04.2018 (а.с. 119-123), відповідно до п.п.1.5, 1.6, 4.4 якого визначено необхідність вилучення спірних земельних ділянок для суспільних потреб - капітального ремонту просп. Миру, та розірвано договір оренди від 31.12.2013, укладений між Маріупольською міською радою та фізичною особою-підприємцем Скляровою А.С.

Відповідно до ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених законодавством.

Пунктом 11.5.2 договору оренди землі сторони погодили, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця допускається лише у разі, коли земельна ділянка, надана в оренду, необхідна для таких суспільних потреб - будівництво, капітальний ремонт, реконструкція та обслуговування ліній об`єктів та об`єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, нафто-, газо- та водопроводів, ліній електропередачі, зв`язку, аеропортів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об`єктів необхідних для їх експлуатації.

Рішення відповідача від 25.04.2018 щодо необхідності вилучення земельних ділянок та розірвання договору оренди від 31.12.2013 є чинним, в судовому порядку не скасоване.

Крім того, відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2019, рішення Донецького окружного адміністративного суд від 04.06.2019, справа №805/3757/18-а, яким відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним та скасування рішення від 25.04.2018 №7/30-2782, залишено без змін.

Також, слід зазначати, що для застосування ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" необхідне доведення продовження користування орендарем земельною ділянкою.

Відповідно до актів обстеження від 27.05.2019, 28.05.2019, 15.08.2019 з доданими до цих актів фотознімками, спірні земельні ділянки не використовуються позивачем та звільнені від будь-яких забудов.

Позивачем надані акти не спростовані, доказів використання земельних ділянок з метою, якою були отримані за договором оренди - будівництво та обслуговування будівель установ побутового обслуговування населення (функціонування кіоску з ремонту мобільних телефонів без права будівництва капітальних споруд) не надано. Позивачем не доведено розміщення на земельних ділянках таких кіосків.

Лише сам факт продовження здійснення оплати позивачем орендної плати, без фактичного використання земельної ділянки відповідно до умов укладеного договору оренди, не може свідчити про продовження користування орендарем земельними ділянками.

Виходячи з наведеного, приймаючи до уваги обґрунтованість заперечень відповідача щодо поновлення договору оренди від 31.12.2013, а також недоведеність позивачем продовження користування земельними ділянками після закінчення строку договору оренди землі, дало підстави суду попередньої інстанції дійти обґрунтованого, на думку судової колегії, висновку про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування рішення відповідача від 24.10.2018 та для поновлення договору оренди землі за ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Стосовно доводів позивача про дійсність рішення відповідача від 26.11.2013 №6/31-3945, на підставі якого було укладено договір оренди від 31.12.2013, слід зазначити, що рішення відповідача у сфері земельних відносин має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, внаслідок укладання між сторонами договору оренди землі від 31.12.2013.

Окрім того, поновлення договору оренди землі в судовому порядку у передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб вимагає укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних правовідносин, що безпосередньо випливає зі змісту зазначеної правової норми.

Не може колегія суддів погодитись з твердженнями позивача, викладеними в апеляційній скарзі, що при поданні позову ним було обрано належний спосіб захисту, а саме зокрема з огляду на наступне.

Позивач визначив свої позовні вимоги наступним чином: визнати поновленим на тих самих умовах та на той самий строк договір оренди земельних ділянок, укладений між Маріупольською міською радою та ФОП Скляровою А.С. б/н від 31.12.2013 року.

Проте, у позовних вимогах не вказано про вимогу укладання проекту додаткової угоди до договору оренди землі, та не додано проекту додаткової угоди, який суд мав би затвердити у випадку задоволення позовних вимог ані в позові, ані окремо не доданий до нього.

Позивач до суду не звертався з вимогою викладення тексту додаткової угоди щодо поновлення договору оренди у відповідній редакції, а суд позбавлений права самостійно визначати умови такої додаткової угоди.

В той же час, поновлення договору оренди землі в судовому порядку у передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб вимагає укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних правовідносин, що безпосередньо випливає зі змісту зазначеної правової норми.

Належним способом захисту порушеного права у цьому випадку є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання договору оренди землі поновленим за своєю суттю є встановленням факту, який має юридичне значення, і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді (частина 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Зазначена вище правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.04.2019 у справі №905/174/18.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позову.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду Донецької області від 25 листопада 2019 року по справі №905/1386/19 слід залишити без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Склярової А.С. на рішення Господарського суду Донецької області від 25 листопада 2019 року по справі №905/1386/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 25 листопада 2019 року по справі №905/1386/19 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 29 травня 2020 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Хачатрян В.С.