Постанова

від 27.05.2020 по справі 922/3065/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2020 р. Справа № 922/3065/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В.

Секретар судового засідання - Соляник Н.В.

за участю:

від апелянта - не з`явився

від позивача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду

апеляційну скаргу Фермерського господарства "Кубань", селище Іванівка (Іванівська Друга с/рада), Барвінківський район, Харківська область (вх. №694 Х/2)

на рішення господарського суду Харківської області від 27.01.2020 року (суддя Калантай М.В., ухвалене в м. Харків 27.01.2020 об 11:07 год., повний текст складено 06.02.2020)

у справі № 922/3065/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Донець", с. Петрівське, Балаклійський район, Харківська область

до Фермерського господарства "Кубань", селище Іванівка (Іванівська Друга с/рада), Барвінківський район, Харківська область

про стягнення 195 629,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК Донець" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Фермерського господарства "Кубань" про стягнення 195629,12 грн., з яких: 150445,97 грн. основної заборгованості, 31770,36 грн. пені, 8848,62 грн. інфляційних втрат, 4564,17 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг №180418/ПФ від 18.04.2018 в частині оплати виконаних робіт (наданих послуг).

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.01.2020 у справі № 922/3065/19 позов задоволено частково.

Стягнуто з Фермерського господарства "Кубань" (64713, Харківська область, Барвінківський район, с.Іванівка (Іванівська Друга с/рада), вул.Хачатурова, буд.10, кв.2, код 35604607) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Донець" (64282, Харківська область, Балаклійський район, с.Петрівське, вул.Шкільна, буд.1, код 34329028) 31770,36грн. пені, 8848,62грн. інфляційних втрат, 4564,17грн. 3% річних, а також 2934,45грн. судового збору.

Провадження у справі в частині вимог про стягнення 150445,97грн. основної заборгованості закрито.

Судом першої інстанції встановлено, що зобов`язання Фермерського господарства "Кубань" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "АПК Донець" за Договором про надання послуг №180418/ПФ від 18.04.2018, Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №425 від 13.10.2018, та Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №454 від 13.10.2018 в частині заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 150445,97 грн. припинене шляхом взаємозаліку частини зобов`язання, яке виникло у позивача перед відповідачем на підставі договору поставки № 191024-к-Д-с від 24.10.2019, видаткової накладної №1 від 01.11.2019.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав, встановлених п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, для закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в розмірі 150445,97грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у сумі 31770,36 грн. за період з 18.10.2018 по 18.04.2019, інфляційних втрат у розмірі 8848,62 грн., 3% річних у сумі 4564,17 грн. за період з 18.10.2018 по 20.09.2019.

Заява відповідача про зменшення на 100% розмірів пені, 3% річних та інфляційних втрат відхилена судом першої інстанції, оскільки відповідачем не доведено факту знаходження підприємства у тяжкому фінансовому стані або виникнення інших суттєвих негативних наслідків для інтересів відповідача у зв`язку із сплатою пені в установленому Договором розмірі, а проценти та інфляційні, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом за клопотанням сторони.

Щодо заяви відповідача про надання відстрочки виконання рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не надано належних доказів щодо наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Крім того, відповідачем не наведено конкретних обставин, з настанням яких він зможе виконати судове рішення через 6 місяців. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що на дату ухвалення судового рішення відсутні підстави для відстрочення його виконання.

Фермерське господарство "Кубань" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 27.01.2020 у справі № 922/3065/19, в якій просило:

долучити до матеріалів справи копію фінансової звітності мікропідприємства за 2019 та копію квитанції про подачу звітності в електронному вигляді;

скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.01.2020 у справі № 922/3065/19 в частині стягнення з Фермерського господарства "Кубань" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Донець" 31770,36 грн. пені;

зменшити на 100% розмір пені, нарахованої позивачем;

ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 31770,36грн. - відмовити;

відстрочити виконання рішення щодо стягнення 8848,62грн. інфляційних втрат, 4564,17грн. 3% річних на 6 місяців з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.ч. 1, 2 ст. 233 ГК України в частині відмови у зменшенні розміру штрафних санкцій. Відповідач посилається на те, що під час розгляду справи судом першої інстанції Фермерське господарство "Кубань" направило позивачу заяву про припинення зобов`язання шляхом взаємозаліку, у зв`язку з чим судом першої інстанції закрито провадження в частині стягнення основної заборгованості у сумі 150445,97 грн. на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України. Разом з тим, присуджені до стягнення сума пені, 3% річних та інфляційних становить більше 1/3 суми основного зобов`язання, на думку апелянта, не узгоджується з приписами чинного законодавства та є непомірним тягарем для відповідача, який знаходиться у скрутному фінансовому становищі.

Апелянт зазначив, що єдиним доказом знаходження відповідача в скрутному становищі є фінансова звітність (звіт про фінансові результати), період складання якої становить 1 раз на рік.

В обґрунтування неможливості подання до суду першої інстанції копії фінансової звітності мікропідприємства за 2019 та копії квитанції про подачу звітності в електронному вигляді апелянт посилався на те, що фінансова звітність відповідачем подана 26.02.2020, тобто після прийняття оскаржуваного судового рішення.

Вищенаведене, на думку апелянта, свідчить про неможливість відповідача подати вказані докази до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від його волі.

Крім того, апелянт вважає, що наявні підстави, передбачені ч. 4 ст. 331 ГПК України, для відстрочення виконання судового рішення, посилаючись на те, що відповідач є сільськогосподарським підприємством, специфікою його діяльності є сезонні роботи, тому поповнення обігових коштів можливе лише за рахунок наданих відповідачем послуг при проведенні весняних польових робіт, які розпочинаються в березні-квітні.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2020 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Кубань" №260220/9 від 26.02.2020 на рішення господарського суду Харківської області від 27.01.2020 у справі № 922/3065/19, розгляд справи призначено на 22.04.2020.

15.04.2020 на адресу Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання (вх. № 3586) про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з запровадженням в Україні карантину.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2020 розгляд справи відкладено на 13.05.2020.

12.05.2020 на адресу Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання (вх. № 4417) про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з запровадженням в Україні карантину.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 розгляд справи відкладено на 27.05.2020.

25.05.2020 на адресу Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання (вх. № 5023) про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з запровадженням в Україні карантину.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, якою установлено з 12 березня до 03 квітня 2020 року на усій території України карантин та заборонено, зокрема, проведення всіх масових заходів, а також регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні (крім перевезення легковими автомобілями), перевезення пасажирів метрополітенами мм. Києва, Харкова і Дніпра та залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому) тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" Кабінетом Міністрів України внесені зміни, відповідно до яких карантин продовжено до 22.06.2020.

Саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів.

Апеляційний господарський суд вважає, що вжиття заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, пов`язаних з епідеміологічними обставинами, для всіх учасників справи з дотриманням передбачених процесуальних прав сторін є легітимною метою (суспільним інтересом) в контексті приписів частини 1 статті 3 Конституції України.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №910/6097/17 зазначив, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що явка представників учасників у судові засідання є необов`язковою, про що зазначалося в ухвалах Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2020, 22.04.2020, 13.05.2020.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України усі доводи, вимоги та пояснення учасники справи можуть викласти письмово, про що також зазначалося в ухвалах Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2020, 22.04.2020, 13.05.2020.

Учасникам справи законодавством надана можливість звернутись до суду апеляційної інстанції з відповідними клопотаннями про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, самостійно обравши зручне для себе територіальне розташування суду або поза його межами.

Разом з тим, відповідач наданим йому правом у цій частині не скористався та не звертався до суду апеляційної інстанції з клопотанням про проведення судових засідань в режимі відеоконференції.

Крім того, з 11.05.2020 дію карантину продовжено до 22.05.2020, але частина обмежувальних заходів скасована, зокрема, дозволене перевезення людей у міському транспорті. З 22.05.2020 дію карантину продовжено до 22.06.2020, однак з 22.05.2020 дозволено регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, міжміському внутрішньобласному сполученні.

Як вбачається з матеріалів справи, апелянт - Фермерське господарство "Кубань" знаходиться за адресою: селище Іванівка (Іванівська Друга с/рада), Барвінківський район, Харківська область, тобто у межах Харківської області, а отже, не був позбавлений можливості з`явитися у судове засідання, призначене на 27.05.2020 або звернутися до суду апеляційної інстанції про проведення судового засідання відеоконференції.

При поданні усіх клопотань про відкладення розгляду справи відповідачем не надано достатнього обґрунтування неможливості безпосередньої участі його представників в судовому засіданні (якщо відповідач вважає таку участь обов`язковою).

Судова колегія апеляційної інстанції звертає увагу на те, що клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги було подане 25.05.2020 особисто представником відповідача (адвокатом Білоголовською Л.А.) до канцелярії Східного апеляційного господарського суду (т.1, а.с.242).

Апелянт, не вчинивши жодних дій для забезпечення участі його представників у судовому засіданні, звернувся втретє з клопотанням про відкладення розгляду справи без обґрунтованих пояснень неможливості явки його представника у судове засідання апеляційної інстанції 27.05.2020 після скасування обмежувальних заходів щодо пасажирських перевезень автомобільним транспортом у міському, міжміському внутрішньобласному сполученні.

Процесуальним законом не встановлено обов`язковий розгляд апеляційної скарги за участю представників сторін.

Крім того, явка представників сторін відповідно до ухвал Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2020, 22.04.2020, 13.05.2020 не визнавалася обов`язковою. Натомість, ухвалами суду апеляційної інстанції у цій справі, яка отримана сторонами, доведено до відома учасників справи, що нез`явлення у судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що судочинство в господарських судах здійснюється і в умовах карантину, а сторони не були позбавлені можливості надати документи, які вважали необхідними для розгляду апеляційної скарги, сплив тривалого часу з моменту відкриття апеляційного провадження у цій справі та достатній обсяг матеріалів для розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Також 27.05.2020 року на електронну адресу суду апеляційної інстанції від представника позивача надійшло клопотання (вх. № 1639) про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з запровадженням в Україні карантину, яке не оформлене в установленому порядку, а саме не засвідчено електронним цифровим підписом, про що уповноваженими особами Східного апеляційного господарського суду складено акт від 27.05.2020 №13-35/291.

Клопотання представника позивача надіслано на електронну адресу апеляційного господарського суду без засвідчення його електронним підписом, що суперечить ст.ст. 71, 91 ГПК України, пункту 22 ч.1 Тимчасового порядку обміну офіційними електронними документами, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 15.11.2016 №231, ст. 6, 12 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", Закону України Про електронні довірчі послуги , тому не належить до офіційних документів і судом апеляційної інстанції не розглядається.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обов`язковою, з метою забезпечення основоположних засад господарського судочинства та недопущення затягування судового процесу, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності учасників судового процесу за наявними у справі матеріалами.

Частиною 3 ст. 222 ГПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила.

18 квітня 2018 року між відповідачем, як замовником, та позивачем, як виконавцем, укладено Договір про надання послуг №180418/ПФ (надалі - Договір), за умовами якого позивач зобов`язався надати замовникові послуги погоджені сторонами у специфікаціях до цього Договору з використанням власної сільськогосподарської техніки та власних паливно-мастильних матеріалів, а також за участю обслуговуючого персоналу виконавця на сільгоспугіддях замовника, а замовник зобов`язався прийняти виконані роботи та оплатити вартість наданих послуг відповідно до умов цього договору. Строк виконання робіт встановлюється Сторонами у специфікаціях.

Згідно з пунктів 2.3, 2.4 Договору здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється Актом виконаних робіт, який підписується сторонами протягом 2 (двох) робочих днів після закінчення виконання робіт. Підписання Акту виконаних робіт є підтвердженням відсутності взаємних претензій Сторін.

На виконання умов Договору позивач належним чином виконав зобов`язання за Договором, надавши послуги, які визначені сторонами у Специфікації №4 від 01.10.2018 до Договору, що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №425 від 13.10.2018 на суму 167961,00грн., та послуги, визначені у Специфікації №5 від 05.10.2018 до Договору, що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №454 від 13.10.2018 на суму 47484,97 грн.

Загальна вартість наданих послуг згідно з вищевказаними документами складає 215445,97грн.

Відповідно до пункту 2.2 Договору замовник здійснює оплату у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 3 робочих днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт.

Проте відповідач свої зобов`язання належним чином та у встановлений строк не виконав, сплативши 28.12.2018 лише 65000,00грн.

31 серпня 2019 року між сторонами складено та підписано Акт звірки взаємних розрахунків за період: Жовтень 2018 - Серпень 2019.

З вищезазначеного Акту звірки вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором №180418/ПФ станом на 31 серпня 2019 року становить 150445,97грн.

Наявність даної заборгованості підтверджується також і гарантійними листами відповідача №05/19 від 20.03.2019 та №11/19 від 20.05.2019.

З матеріалів справи вбачається, що частина заборгованості в розмірі 150445,97 грн. відповідачем на момент подання позову не сплачена.

Разом із тим, після відкриття провадження у справі відповідач, на підставі статті 601 ЦК України та статті 203 ГК України, склав та направив позивачу заяву про припинення зобов`язання шляхом взаємозаліку №10/1612/19 від 16.12.2019.

У вказаній заяві відповідач зазначив, що зобов`язання ФГ "Кубань" перед ТОВ "АПК Донець" за Договором про надання послуг №180418/ПФ від 18.04.2018, Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №425 від 13.10.2018 та №454 від 13.10.2018 зі сплати боргу в сумі 150445,97грн. є припиненим у зв`язку з взаємозаліком частини зобов`язання позивача перед відповідачем, яке виникло з договору поставки №191024-к-Д-с від 24.10.2019, видаткової накладної №1 від 01.11.2019.

Позивач будь-яких заперечень проти проведення такого заліку зустрічних однорідних вимог не надав.

Враховуючи, що зобов`язання Фермерського господарства "Кубань" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "АПК Донець" за Договором про надання послуг №180418/ПФ від 18.04.2018, Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №425 від 13.10.2018, та Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №454 від 13.10.2018 в частині заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 150445,97 грн. припинилося шляхом взаємозаліку частини зобов`язання, яке виникло у позивача перед відповідачем на підставі договору поставки № 191024-к-Д-с від 24.10.2019, видаткової накладної №1 від 01.11.2019, після звернення позивача до суду з позовною заявою, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав, встановлених п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, для закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу.

Рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржується сторонами.

Судова колегія апеляційної інстанції звертає увагу на те, що грошове зобов`язання у відповідача перед позивачем у даній справі виникло з 18.10.2018 , а зустрічне грошове зобов`язання перед відповідачем виникло у позивача за договором поставки №191024-к-Д-с від 24.10.2019 .

Як вбачається з вищенаведеного, договір поставки №191024-к-Д-с від 24.10.2019 укладений між сторонами вже після відкриття провадження у даній справі про стягнення з відповідача заборгованості за Договором про надання послуг №180418/ПФ від 18.04.2018.

Разом з тим, позивач, відповідно до приписів ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України та умов спірного договору (п.4.1-п.4.3), просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 8848,62 грн., 3% річних у сумі 4564,17 грн. за період з 18.10.2018 по 20.09.2019.

З матеріалів справи вбачається, що 20 грудня 2019 року від відповідача до суду першої інстанції надійшла заява про зменшення штрафних санкцій та про відстрочення виконання рішення, в якій Фермерське господарство "Кубань", посилаючись на скрутне фінансове становище підприємства, просило зменшити на 100% розмір 3 % річних та інфляційних втрат.

Суд першої інстанції, розглянувши заяву про зменшення заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що інфляційні втрати у розмірі 8848,62 грн., 3% річних у сумі 4564,17 грн. за період з 18.10.2018 по 20.09.2019, за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З урахуванням вищенаведеного, проценти та інфляційні, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а тому вони не можуть бути зменшені судом за клопотанням сторони.

Рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржується сторонами.

Разом з тим, позивач, відповідно до приписів ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України та умов спірного договору (п.4.1-п.4.3), просив стягнути з відповідача пеню у сумі 31770,36 грн. за період з 18.10.2018 по 18.04.2019 ,

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що за прострочення здійснення оплати послуг за цим договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, чинної в період прострочення, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся до суду першої інстанції з заявою про зменшення на 100% розмірів пені, посилаючись на скрутне фінансове становище (т.1, а.с.78-80).

Відповідно до статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною третьою статті 551 ЦК України.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналіз приписів статей 551 ЦК України та 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає наданню оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд з`ясовує наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також оцінює, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

При вирішенні судом питання про зменшення пені враховується не самий лише розмір збитків, які були спричинені правопорушенням, але й "інші обставин, які мають істотне значення".

Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 904/4685/18, від 26.07.2019 у справі № 924/1086/17, від 14.09.2018 у справі № 903/827/17, від 30.08.2018 у справі № 925/1587/17).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви відповідача про зменшення на 100% розмірів пені, послався на те, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження існування обставин для зменшення присудженої до стягнення пені.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем ще у жовтні 2018 (18.10.2018).

Під час розгляду клопотання відповідача про зменшення розміру пені та відстрочення виконання відповідного судового рішення, з метою з`ясування наявності підстав для вчинення відповідних процесуальних дій, судом першої інстанції неодноразово відкладалося підготовче засідання, а також розгляд справи по суті.

З вищенаведеного вбачається, що судом першої інстанції були вжиті всі заходи щодо можливості надання стороною у справі відповідних доказів.

Відповідач наданим йому правом не скористався, жодних пояснень щодо неможливості надання відповідних доказів не надав до суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не звертався до суду першої інстанції з поясненнями, клопотаннями чи заявами, в яких зазначав би про існування будь-яких доказів, що підтверджують наявність підстав для зменшення пені або відстрочки виконання судового рішення.

Крім того, оскільки борг у відповідача виник ще у жовтні 2018, на дату розгляду справи судом першої інстанції відповідач вже мав докази фінансової звітності за 2018 рік, однак до суду першої інстанції їх не надав, про їх існування не зазначив.

В матеріалах справи також містяться заяви позивача та відповідача про надання згоди на розгляд справи по суті 26.12.2019 після закінчення підготовчого засідання (т.1, а.с. 102-103).

Разом з тим, в апеляційній скарзі апелянт просив долучити до матеріалів справи копію фінансової звітності мікропідприємства Фермерського господарства "Кубань" за 2019 та копію квитанції №2 від 26.02.2020 про подачу звітності в електронному вигляді.

Статтею 80 ГПК України чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи. Так, за частиною 3 вказаної статті Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини 4, 5 вказаної статті).

Оскільки дана справа розглядалась за правилами загального позовного провадження, то питання, які стосуються подання доказів, вирішується судом першої інстанції на стадії підготовчого засідання (стаття 182 ГПК України).

У свою чергу, статтею 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, на відповідача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з відзивом.

Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у даному випадку - на апелянта).

З матеріалів апеляційної скарги вбачається, що відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.ч. 1, 2 ст. 233 ГК України в частині відмови у зменшенні розміру штрафних санкцій, посилається на доказ - копію фінансової звітності мікропідприємства Фермерського господарства "Кубань" за 2019 та копію квитанції №2 від 26.02.2020 про подачу звітності в електронному вигляді, які датовані вже після прийняття рішення судом першої інстанції, тобто докази, які не існували на момент розгляду спору по суті судом першої інстанції.

Отже, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання відповідачем таких доказів.

Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №916/3130/17 та від 26.02.2019 у справі №913/632/17.

Враховуючи вищенаведене, відсутні підстави для долучення до матеріалів справи копії фінансової звітності мікропідприємства Фермерського господарства "Кубань" за 2019 та копії квитанції №2 від 26.02.2020 про подачу звітності в електронному вигляді.

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для зменшення пені у сумі 31770,36 грн. за період з 18.10.2018 по 18.04.2019, у зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження існування таких обставин.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідач просив суд першої інстанції відстрочити виконання рішення суду.

В апеляційній скарзі апелянт також просив суд апеляційної інстанції відстрочити виконання рішення суду в частині стягнення 8848,62 грн. інфляційних втрат, 4564,17грн. 3% річних на 6 місяців з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Так, відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. №18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

У відповідності до ч.ч.1,3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При цьому, частинами 3-5 статті 331 ГПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Винятковість обставин, які мають бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

При цьому, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, з огляду на що, суд повинен оцінити докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього Кодексу, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Особа, яка подала заяву про відстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.

Відповідачем не надано належних доказів щодо наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Посилання відповідача у заяві про відстрочення виконання рішення на те, що він є сільськогосподарським підприємством, специфіка роботи якого полягає в сезонності, не є достатньою підставою для відстрочення виконання відповідного судового рішення.

Крім того, відповідачем не наведено конкретних обставин, з настанням яких, він зможе виконати судове рішення через 6 місяців.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що на даний час відсутні підстави для відстрочення виконання рішення у справі відсутні.

Разом з тим, судова колегія апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що Фермерське господарство "Кубань" має право у порядку, передбаченому ст. 331 ГПК України, звернутися до суду першої інстанції з відповідною заявою про відстрочення виконання рішення, надавши при цьому відповідні докази.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Фермерського господарства "Кубань" на рішення господарського суду Харківської області від 27.01.2020 року у справі № 922/3065/19.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.01.2020 року у справі № 922/3065/19 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Кубань" на рішення господарського суду Харківської області від 27.01.2020 року у справі № 922/3065/19 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.01.2020 року у справі № 922/3065/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 29.05.2020.

Головуючий суддя Т.Д. Геза

Суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя О.В. Плахов