Рішення від 26.05.2020 по справі 906/1182/19

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1182/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.,

секретаря судового засідання Стретович Н.К.

за участю представників сторін:

- від позивача: Борозенков Е.В., дов. № Д-57/2019, від 27.12.2019, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, серія КС №8624/10

- від відповідача: Філімончук Г.М. - наказ №382-ОД від 24.12.2019; Хаупшева Л.М. - наказ №163-ОД від 26.05.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного зовнішньоторговельного та інвестиційного підприємства "Промоборонекспорт" (м. Київ)

до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (Житомирська область, Житомирський район, смт. Новогуйвинське)

про стягнення 2340756,75 грн.

У засіданні суду оголошено вступну і резолютивну частини рішення та повідомлено дату складення повного рішення відповідно до ст. 238 ГПК України.

Дочірнє підприємство ДК "Укрспецекспорт" Державного зовнішньоторговельного та інвестиційного підприємства "Промоборонекспорт" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до ДП "Житомирський бронетанковий завод" про стягнення 2340756,75 грн., з яких 2047489,01 грн. основного боргу, 76233,91 грн. 3 % річних, 217033,83 грн. інфляційних втрат, а також 35111,35 грн. судового збору.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем обов`язку щодо сплати в повному обсязі вартості отриманої продукції на підставі договору № РОЕ-30.4-4-D-17/79 від 06.03.2017.

Ухвалою від 27.11.2019 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі; постановив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання суду на 24.12.2019 о 11:30; витребував від сторін відповідні документи.

Ухвалою від 24.12.2019 господарський суд задоволив клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву; відклав розгляд справи у підготовчому провадженні на 23.01.2020 о 15:00 (а. с.187,188 у т. 1).

09.01.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з доказами його відправлення позивачу, з якого вбачається визнання основного боргу; крім того, відповідач обгрунтував наявність заборгованості з оплати отриманої продукції фінансовими труднощами (а. с. 189 - 192 у т. 1).

Ухвалою від 23.01.2020 господарський суд продовжив термін підготовчого провадження у справі по 25.02.2020, призначив наступне засідання суду на 20.02.2020 о 15:00 (а. с. 202 у т. 1).

31.01.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача від 28.01.2020, вих. № РОЕ-30.7/122 (а. с. 203, 204 у т. 1).

Ухвалою від 20.02.2020 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 26.02.2020 о 12:00 (а. с. 211 у т. 1).

Ухвалою від 26.02.2020 господарський суд відклав розгляд справи по суті на 18.03.2020 о 12:00 за клопотання відповідача (а. с. 214 у т. 1).

Ухвалою від 06.04.2020 господарський суд відклав розгляд справи по суті на 06.05.2020 о 15:00 з посиланням на карантинні заходи (а. с. 3 у т. 2).

Ухвалою від 06.05.2020 господарський суд відклав розгляд справи по суті на 26.05.2020 о 12:00 (а. с. 12 у т. 2).

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив відповідача від 28.01.2020, вих. №РОЕ-30.7/122 (а. с. 203, 204 у т. 1).

Представник відповідача проти позову не заперечив, про що свідчить відзив на позовну заяву (а. с.189-191 у т. 1).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Між Дочірнім підприємством Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного зовнішньоторговельного та інвестиційного підприємства "Промоборонекспорт" (позивач/постачальник) і Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" (далі - відповідач/покупець) 06.03.2017 укладено договір №РОЕ-30.4-4-D-17/79 (а. с. 13 - 17 у т.1) (далі - договір), за п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець - прийняти й оплатити продукцію, вказану у специфікаціях, надалі - "продукція", на умовах та в строки, передбачені договором.

Стосовно номеру вказаного договору позивачем пояснено, що відповідач листом вих. № 01-11/2707, від 11.06.2018 повідомив позивача, що при реєстрації даного договору, на їх підприємстві, договору додатково присвоєно №79 та запропоновано змінити нумерацію примірника позивача з № РОЕ-30.4-4-D-17 на № РОЕ-30.4-4-D-17/79; вся первинна документація щодо передачі продукції були оформлені за номером договору № РОЕ-30.4-4-D-17 (а. с. 81 - 85 у т. 1), про що свідчить заява позивача про усунення недоліків від 22.11.2019, вих. № РОЕ-30.7/1934 (а. с. 78, 79 у т. 1) та лист відповідача вих. № 01-11/2707, від 11.06.2018 (а. с. 114 у т. 1).

Відповідно до п. 1.3 договору продукція, яка поставляється постачальником, придбавається та використовується покупцем з метою виконання умов Державного контракту на виконання робіт за державним оборонним замовленням № 342/3/5/16/99 від 27.12.2016, укладеного з Міністерством оборони України для капітального ремонту військової техніки (далі по тексту контракт).

Кількість, ціна та номенклатура продукції вказується у специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 3.1 договору поставка продукції здійснюється силами та за рахунок постачальника, можливо через перевізника, на склад в місці знаходження покупця (або в інших умовах, обговорених сторонами та викладених у специфікаціях) в термін зазначений у відповідних специфікаціях. Датою поставки продукції та передачі її покупцю є дата підписання сторонами видаткової накладної.

Сторонами погоджено у п. 3.2 договору, що постачання продукції здійснюється партіями. Асортимент та кількість кожної партії визначає покупець та надає відповідне замовлення постачальнику. Асортимент та кількість кожної партії продукції повинні відповідати асортименту продукції, що визначений у кожній окремій специфікації. Надання замовлення можливе засобами факсимільного зв`язку.

Право власності на продукцію переходить до покупця з моменту підписання представниками сторін видаткової накладної (п. 3.4 договору).

За п. 4.1 договору поставка продукції здійснюється за цінами, визначеними у відповідній специфікації, ціни включають податки, збори, інші обов`язкові платежі, вартість тари, пакування, маркування й інші витрати, пов`язані з поставкою продукції.

Загальна сума договору складається із суми всіх специфікацій (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору оплата за поставлену продукцію здійснюється на умовах, які визначені в кожній окремій специфікації. Датою оплати продукції вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Приймання - передача продукції відбувається в місці знаходження покупця (якщо інше не обумовлено сторонами відповідно до п. 3.1 договору) з підписанням сторонами акту приймання-передачі продукції та видаткової накладної. Уповноважені представники сторін повинні мати із собою офіційні документи, що засвідчують їх право підписувати акти приймання-передачі продукції (п. 6.1 договору).

На виконання умов договору за період з 28.04.2017 по 05.03.2018 позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 33704360,58 грн., яка станом на день подання позову оплачена відповідачем частково на суму 31656871,57 грн.

У зв`язку з частковою оплатою отриманої продукції за відповідачем обліковується заборгованість відповідно до таких специфікацій: № 13 від 27.12.2017; № 14 від 27.12.2017; № 15 від 27.12.2017; № 18 від 27.12.2017; № 19 від 27.12.2017.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за отриману продукцію за договором складає 2047489,01 грн.

Слід зазначити, що позивачем вживались заходи досудового врегулювання спору. Так, 11.07.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № РОЕ-30.7/1046 про наявний борг за поставлену продукцію та запропонував відповідачу сплатити борг за договором № POE-30.4-4-D-17/79 від 06.03.2017 (а. с. 39,40 у т. 1).

15.08.2018 відповідач листом вих. № 01-11/2377 заборгованість визнав та запропонував позивачу розстрочити її погашення на шість місяців (а. с. 41,42 у т. 1).

Позивачем було розглянуто пропозицію про розстрочення боргу відповідача та листом від 29.08.2018 № РОЕ-30.7/1283 направлено відповідачу проект договору про реструктуризацію заборгованості № POE-30.7-8-D-18 від 27.08.2018 (а. с. 45-47 у т. 1).

Однак, сторонами відповідної узгодженості щодо цього не досягнуто.

11.09.2018 позивач направив на адресу відповідача вимогу вих. № РОЕ-30.7/1322 від 10.09.2018 про сплату наявного боргу за договором (а. с. 48-51 у т. 1).

Відповідач направив позивачу відповідь на вимогу вих. № 01-11/2749, від 02.10.2018, якою підтвердив наявність боргу перед позивачем за поставлену продукцію (а. с. 53,54 у т. 1).

У зв`язку з невиконанням повністю відповідачем обов`язку щодо оплати за отриману продукцію, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 2340756,75 грн., з яких 2047489,01 грн. основного боргу, 76233,91 грн. 3 % річних, 217033,83 грн. інфляційних втрат.

2. Норми права (нормативно - правові акти), які застосував господарський суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1,2 ст. 193 ГК України).

Майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна, зокрема, вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Беручи до уваги зміст правовідносин та характер зобов`язань, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом.

Згідно з нормами ч. 1 та ч. 2 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Частиною 2 ст. 530 ЦК України встановлено якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За ч.1 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 № 996-XIV (зі змінами та доповненнями) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

3. Щодо вимоги позивача про стягнення основного боргу у сумі 2047489,01 грн.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що оплата за поставлену продукцію здійснюється на умовах, які визначені в кожній окремій специфікації. Датою оплати продукції вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Між сторонами укладено такі специфікації (а. с. 89, 91, 93, 94, 96-99, 101, 102, 105, 106-113 у т. 1): № 1 від 21.03.2017 на загальну суму 8387896,82 грн.; № 2 від 21.03.2017 на загальну суму 616508,32 грн.; № 3 від 21.03.2017 на загальну суму 871472,00 грн.; № 4 від 31.03.2017 на загальну суму 4557908,80 грн.; № 5 від 25.07.2017 на загальну суму 5340000,00 грн.; № 6 від 25.07.2017 на загальну суму 816000,00 грн.; № 7 від 08.12.2017 на загальну суму 221160,00 грн.; № 8 від 08.12.2017 на загальну суму 1806600,00 грн.; № 9 від 08.12.2017 на загальну суму 1500000,00 грн.; № 10 від 08.12.2017 на загальну суму 3300000,00 грн.; № 11 від 08.12.2017 на загальну суму 1848880,02 грн.; № 12 від 08.12.2017 на загальну суму 1675200,00 грн.; № 13 від 27.12.2017 на загальну суму 4542000,00 грн.; № 14 від 27.12.2017 на загальну суму 2398800,00 грн.; № 15 від 27.12.2017 на загальну суму 2779920,00 грн.; № 16 від 27.12.2017 на загальну суму 2322000,00 грн.; № 17 від 27.12.2017 на загальну суму 2400000,00 грн.; № 18 від 27.12.2017 на загальну суму 1764000,00 грн.; № 19 від 27.12.2017 на загальну суму 3061200,00 грн..

Крім того, між сторонами укладались додаткові угоди № 1 від 25.07.2017, № 2 від 26.12.2017, № 3 від 27.12.2017 (а. с. 18 -21 у т. 1).

Так, додатковою угодою № 1 від 25.07.2017 (а. с. 18 у т. 1) сторонами погоджено викласти відповідні специфікації до договору у таких редакціях:

- специфікацію № 1 від 21.03.2017 - "Специфікація № 1 (нова редакція) від 21.03.2017" (а. с. 90 у т. 1);

- специфікацію № 2 від 21.03.2017 - "Специфікація № 2 (нова редакція) від 21.03.2017" (а. с. 92 у т. 1);

- пункти 3 специфікації № 3 від 21.03.2017 та специфікації № 4 від 31.03.2017 - "3. Поставка продукції здійснюється протягом 120 календарних днів з дати отримання попередньої оплати".

Додатковою угодою № 2 від 26.12.2017 (а. с. 19 у т. 1) сторонами погоджено викласти відповідні специфікації до договору у таких редакціях: специфікацію №4 від 31.03.2017 - "Специфікація №4 (нова редакція)" (а. с. 95 у т. 1); специфікацію № 9 від 08.12.2017 - "Специфікація № 9 (нова редакція)" (а. с. 100 у т. 1); специфікацію № 10 від 08.12.2017 - "Специфікація № 10 (нова редакція)" (а. с. 103 у т. 1); специфікацію № 11 від 08.12.2017 - "Специфікація № 11 (нова редакція)" (а. с. 104 у т. 1).

Додатковою угодою № 3 від 27.12.2017 (а. с. 20 у т. 1) та додатковою угодою від 27.12.2017 (а. с. 21 у т. 1) внесено зміни до п. 10.5. договору.

На виконання умов п. 3.2 договору відповідачем надавались позивачу замовлення на поставку продукції, про що свідчать відповідні листи - запити, які є в матеріалах справи (а. с. 116 - 158 у т.1).

За період з 28.04.2017 по 05.03.2018 позивачем на адресу відповідача поставлена продукція на загальну суму 33704360,58 грн., яка станом на день подання даного позову до суду оплачена відповідачем частково у сумі 31656871,57 грн.

У зв`язку з частковою оплатою отриманої продукції за відповідачем обліковується борг відповідно до таких специфікацій: №13 від 27.12.2017 (а. с. 22; 107 у т. 1); №14 від 27.12.2017 (а. с. 23; 108 у т. 1); №15 від 27.12.2017 (а. с. 25; 109 у т. 1 ); №18 від 27.12.2017 (а. с. 26; 112 у т. 1); №19 від 27.12.2017 (а. с. 27; 113 у т. 1).

За п. 2 вказаних специфікацій передбачено 100 % попередню оплату протягом 5 робочих днів з дати їх підписання; пунктами 3 погоджено, що поставка продукції здійснюється протягом 30 робочих днів з дати отримання попередньої оплати.

Продукція, вказана у специфікаціях № 13 від 27.12.2017, № 14 від 27.12.2017, №15 від 27.12.2017, № 18 від 27.12.2017, № 19 від 27.12.2017 отримана відповідачем згідно з такими видатковими накладними:

- № 33 від 06.02.2018 на суму 720000,00 грн. на підставі акту приймання - передачі продукції № 20 від 06.02.2018 (специфікація №13) (а.с. 35, 36 у т. 1);

- № 42 від 22.02.2018 на суму 436200,00 грн.; № 43 від 22.02.2018 на суму 546000,00 грн. на підставі акту приймання - передачі продукції № 21 від 22.02.2018 (специфікації № 13, 14, 15, 19) (а. с. 32 - 34 у т. 1);

- №45 від 05.03.2018 на суму 294000,00 грн.; №46 від 05.03.2018 на суму 294000,00 грн.; №47 від 05.03.2018 на суму 294000,00 грн. на підставі акту приймання - передачі продукції №22 від 05.03.2018 (специфікація № 18) (а. с. 28 - 31 у т. 1).

Продукція отримувалась уповноваженою особою відповідача згідно з відповідними довіреностями, які містяться в матеріалах справи (а. с. 163 - 166 у т.1).

Позивачем зазначив, що оскільки відповідач здійснював капітальний ремонт військової техніки для потреб Міністерства оборони України та на виконання умов Державного контракту на виконання робіт за державним оборонним замовленням № 342/3/5/16/99 від 27.12.2016 (п. 1.3 договору), поставка продукції здійснювалась без отримання від відповідача 100% попередньої оплати.

Враховуючи те, що поставка продукції за договором була здійснена без отримання 100% попередньої оплати, строк оплати у відповідача за отриману продукцію згідно з вимогами ч. 2 ст. 530 ЦК України настав по закінченню семиденного строку від дня пред`явлення вимоги позивача про сплату заборгованості вих. № РОЕ-30.7/1046 від 11.07.2018 (а. с. 39, 40 у т. 1).

Відповідач повідомив про отримання ним претензії позивача 12.07.2018, про що свідчить відповідь №01-11/2377 від 15.08.2018 на лист від 11.07.2018 (а. с. 41,42, т.1).

З огляду на викладені обставини, відповідач повинен був повністю оплати позивачу за отриману продукцію до 19.07.2018.

Відповідач частково сплатив позивачу за отриману продукцію; проти залишку боргу у розмірі 2047489,01 грн. не заперечив, про що свідчить відзив на позовну заяву (а. с. 189 - 192 у т. 1).

Враховуючи факт не виконання належним чином обов`язку з оплати поставленої продукції на підставі договору № РОЕ-30.4-4-D-17/79 від 06.03.2017, відповідач зобов`язаний оплатити позивачу борг у заявленій сумі позову 2047489,01 грн.

4. Щодо обґрунтованості позову в частині стягнення 217033,83 грн. інфляційних втрат за період з серпня 2018 року по вересень 2019 включно та 76233,91 грн. 3% річних за період з 20.07.2018 по 15.10.2019 згідно з розрахунками позивача, наведеними у позовній заяві (а. с. 3 - 8 у т.1).

4.1. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та сплати неустойки за прострочення виконання зобов`язання.

За своїми ознаками, 3% річних є платою за користування чужими коштами в період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних за період з 20.07.2018 по 15.10.2019, суд встановив його правильність, тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

4.2. Під час перевірки розрахунку інфляційних втрат здійсненого позивачем, судом встановлено таке.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України.

Суд арифметично перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з серпня 2018 року по вересень 2019 року включно, встановив його правильність, тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю у розмірі 217033,83 грн.

5. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами у справі.

Відповідачем не надано суду доказів сплати заявленої суми боргу.

Тому, позовні вимоги підлягають задоволенню на суму 2340756,75 грн., з яких 2047489,01 грн. боргу, 76233,91 грн. 3 % річних, 217033,83 грн. інфляційних втрат.

6. Розподіл сплаченого судового збору між сторонами.

Приписами ч. 2 ст.123 ГПК України унормовано, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За ч. 1 ст. 130 ГПК України, яка кореспондуються з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

У матеріалах справи є платіжне доручення №862 (#391235098311) від 01.11.2019 про сплату позивачем судового збору на загальну суму 35111,35 грн. (а. с. 9 у т. 1).

Враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого при поданні позову згідно з вказаним платіжним дорученням, про що буде постановлено відповідну ухвалу господарського суду. Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь позивача 17555,68 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 123, 129, ст. 130, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441, Житомирська область, Житомирський район, смт. Новогуйвинське, вул. Дружби народів, 1, код ЄДРПОУ 07620094) на користь Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного зовнішньоторговельного та інвестиційного підприємства "Промоборонекспорт" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, код ЄДРПОУ 25662328):

- 2047489,01 грн. основного боргу;

- 76233,91 грн. 3% річних;

- 217033,83 грн. інфляційних втрат;

- 17555,68 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 29.05.20

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам (реком.)