ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.05.2020Справа № 910/17472/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук`янчук Д. Ю., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВІ-Транс"
про стягнення 290 432,58 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Дубовий О. С.
від відповідача: Петренко А. В.
В С Т А Н О В И В:
До Господарського суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (далі - ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп", позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВІ-Транс" (далі - ТОВ "ЛВІ-Транс", відповідач) про стягнення страхового відшкодування у сумі 290 432,58 грн. в порядку суброгації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.03.2018 р. на а/д Київ-Чоп, 660 км. + 500 м. сталась ДТП, внаслідок якої транспортний засіб, застрахований у позивача, був пошкоджений, у зв`язку з чим позивач сплатив потерпілій особі страхове відшкодування на суму 290 432,58 грн., частина з якого була віднесена позивачем в рахунок оплати страхувальником страхових платежів за договором страхування на суму 12 136,00 грн. Посилаючись на ст. 1172, 1188 ЦК України позивач вказує, що йому перейшло право вимоги до відповідача на відшкодовану потерпілому матеріальну шкоду, завдану працівником відповідача ( ОСОБА_1 ), визнаного винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
У позові ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" просить компенсувати йому страхове відшкодування в розмірі 290 432,58 грн. та стягнути його з відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 р. за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін відповідно до правил, визначених ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Цією ж ухвалою сторонам наданий строк, передбачений законом, для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов`язків.
Відповідач, скориставшись своїм правом, надав відзив, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначив, що позивач не довів належними доказами розміру завданих потерпілій у ДТП особі збитків на суму 290 432,58 грн., не надав звіту експерта про оцінку пошкодженого автомобіля марки "Форд", у той час, як визначена у рахунку СТО, вартість деталей та відновлювальних робіт, з чого виходив позивач, є завищеною, без урахування коефіцієнта зносу деталей пошкодженого автомобіля.
У судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник позивача свої вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до договору добровільного страхування автотранспорту (Каско) № К097887 від 07.12.2017 р., укладеного ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" з ОСОБА_2 , були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом "Форд", реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Із матеріалів справи вбачається, що 20.03.2018 р. на автодорозі Київ-Чоп (на 660 км.) сталась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого у позивача автомобіля "Форд", реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 , під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля " Ман ", реєстраційний номер НОМЕР_8 , що належить ТОВ "ЛВІ-Транс", під керуванням ОСОБА_1
Постановою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 12.06.2018 р. у справі № 3/714/203/18 водій ОСОБА_1 був визнаний винним у скоєнні вказаної ДТП, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Цією ж постановою до винної особи застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Відповідно до рахунку-фактури СТО № 236 від 22.03.2018 р., наданого позивачем, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля марки "Форд", реєстраційний номер НОМЕР_1 , склав 290 432,58 грн.
У подальшому, на підставі розрахунку суми страхового відшкодування від 12.04.2018 р., страхових актів № 180000153696 від 12.04.2018 р., № 180000153696-1 від 12.04.2018 р. та акту виконаних робіт, наданого СТО № ТАГ-0001634 від 30.06.2018 р., позивач відшкодував страхувальнику (потерпілій особі) матеріальний збиток у загальній сумі 290 432,58 грн. заподіяний винною у ДТП особою - ОСОБА_1 , що підтверджується платіжними дорученнями № 3Р027921 від 17.04.2018 р., № 3Р030045 від 25.04.2018 р. та довідкою ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" про зарахування несплачених страховиком страхових внесків на суму 12 136,00 грн. за договором страхування № К097887 від 07.12.2017 р.
Частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" передбачено, що за договором страхування страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до положень статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.
Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ч. 1 ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Вирішуючи питання про особу, яка має відповідати за спричинення позивачу шкоди, і відповідно - за позовом, суд виходив з такого.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Водночас, частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України встановлено, що шкоду, завдану працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, відшкодовує юридична особа.
Тобто, аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту), укладеного із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець (вказана позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 р. у справі № 426/16825/16-ц).
Із наявних у справі матеріалів ДТП вбачається, що винний у скоєнні правопорушення водій ОСОБА_1 на час вчинення ДТП перебував у трудових відносинах із ТОВ "ЛВІ-Транс", а його цивільно-правова відповідальність не була застрахована відповідно до діючого законодавства, чого не заперечував і представник відповідача у судовому засіданні. За таких обставин, ТОВ "ЛВІ-Транс" є відповідальною особою за спричинену у ДТП шкоду.
Матеріали справи свідчать, що 14.02.2019 р. позивач (ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"), як особа, яка здійснила відшкодування потерпілому збитку, завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу, звернувся до ТОВ "ЛВІ-Транс" із заявою про компенсацію страхового відшкодування у сумі 290 432,58 грн. Проте, указана заява була залишена відповідачем без задоволення, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
Під час розгляду справи в суді відповідач не погодився із сумою завданого позивачу матеріального збитку, оскільки автотоварознавча експертиза позивачем проведена не була, а сума, заявлена до стягнення при розрахунку вартості відновлювального ремонту є завищеною, зокрема, тому, що не був застосований коефіцієнт зносу деталей.
Перевіряючи такі доводи відповідача, суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Отже, виходячи із приписів ч.ч. 2, 3 ст. 22, ст. 1166 та ч. 2 ст. 1192 ЦК України, розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які особа, яка зазнала збитків, мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі.
Верховний Суд у постанові від 06.07.2018 р. по справі № 924/675/17 зазначив, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, ПДВ та з вирахуванням франшизи.
Розмір (коефіцієнт) зносу розраховується за порядком, передбаченим Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 р. (далі - Методика).
Відповідно до п. 1.6 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.
Згідно з пунктом 7.38 Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію автомобіля "Форд", реєстраційний номер НОМЕР_1 , роком випуску даного автомобіля є 2016, а датою першої реєстрації - є 30.11.2016 р. Отже, на час ДТП (20.03.2018 р.) строк експлуатації вказаного транспортного засобу не перевищував 7 років, а тому при розрахунку страхового відшкодування немає підстав для застосування коефіціенту фізичного зносу.
Також суд звертає увагу на те, що звіт про оцінку транспортного засобу - є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення ТЗ, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати (вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 6 липня 2018 року у справі № 924/675/17).
Як вбачається із наявного у матеріалах справи акту виконаних робіт СТО № ТАГ-0001634 від 30.06.2018 р., вартість відновлювального ремонту автомобіля "Форд", реєстраційний номер НОМЕР_1 , становила 278 296,58 грн. Саме зазначена сума була сплачена позивачем (ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп") на користь виконавця ремонтних робіт, що підтверджується платіжними дорученнями № 3Р027921 від 17.04.2018 р. та № 3Р030045 від 25.04.2018 р. Отже, вартість матеріального збитку, завданого потерпілій особі склала 278 296,58 грн.
Щодо частини страхового відшкодування у сумі 12 136,00 грн., яка була направлена позивачем на сплату страхового відшкодування, суд зазначає, що вказана сума не є вартістю втраченого майна, а тому не може бути стягнута з відповідача.
Доводи ТОВ "ЛВІ-Транс" про те, що під час ДТП був пошкоджений лише задній бампер автомобіля "Форд", спростовуються протоколом огляду пошкодженого автомобіля "Форд", реєстраційний номер НОМЕР_1 , наявними у матеріалах справи фотографіями, схемою із місця ДТП, довідкою поліції, з яких вбачається, що, окрім пошкодження заднього бамперу, були також пошкоджені: задня ліва фара, заднє ліве крило, задні двері багажника, задні вікна багажника.
З урахуванням викладеного суд відхиляє доводи відповідача про завищення вартості ремонту, викладені у відзиві, як такі, що ним не доведені та не підтверджені належними доказами, зокрема, звітом автотоварознавчої експертизи, виконаної на замовлення відповідача.
Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на ст. 12, 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки належний ТОВ "ЛВІ-Транс" автомобіль "Ман", реєстраційний номер НОМЕР_8 , на момент скоєння ДТП експлуатувався без полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, яка керувала цим транспортним засобом.
Відповідно до ст. 73, 74, 76-79 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вирогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши надані позивачем докази в частині визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки "Форд", реєстраційний номер НОМЕР_1 , суд вважає їх належними, вірогідними та такими, що підтверджують завдання позивачу шкоди на суму 278 296,58 грн. Отже, за висновком суду позов ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" підлягає задоволенню на вказану суму, тобто частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також суд враховує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із внесеними до неї змінами), постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 р. "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, у зв`язку з чим до ГПК України внесені зміни щодо продовження процесуальних строків.
Керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВІ-Транс" про стягнення страхового відшкодування у сумі 290 432,58 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВІ-Транс" (04111, м. Київ, вул. Щербакова, буд. 62-А, ідентифікаційний код 25276861) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44, ідентифікаційний код 24175269) страхове відшкодування у сумі 278 296 (двісті сімдесят вісім тисяч двісті дев`яносто шість) грн. 58 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 4 163 (чотири тисячі сто шістдесят три) грн. 90 коп.
У решті позовних вимог - відмовити.
Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті та проголошені його вступна та резолютивна частини в судовому засіданні 21 травня 2020 року.
Повний текст рішення складений 28 травня 2020 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення, який не може бути меншим строку карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Суддя Головіна К. І.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 21.05.2020 |
Оприлюднено | 01.06.2020 |
Номер документу | 89517004 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Головіна К.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні