Постанова

від 30.11.2020 по справі 910/17472/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2020 р. Справа № 910/17472/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Попікової О.В.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВІ-Транс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2020 (повний текст складено 28.05.2020)

у справі №910/17472/19 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВІ-Транс"

про стягнення 290432,58 грн.

за участю секретаря судового засідання: Руденко Н.С.,

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача не з`явився, повідомлений належно;

- відповідача Петечел М.В., адвокат, посв. №4582/10 від 14.07.2011;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2020 позов Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (надалі позивач/страхова компанія) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВІ-Транс" (надалі ТОВ ЛВІ-Транс / відповідач) про стягнення страхового відшкодування у сумі 290432,58 грн. задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ЛВІ-Транс" на користь страхової компанії страхове відшкодування у сумі 278296,58 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 4163,90 грн.; у решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вказане рішення суду. В апеляційній скарзі скаржник зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; стверджує про те, що матеріалами справи не підтверджується порядок експлуатації автомобіля, що впливає на коефіцієнт фізичного зносу автомобіля; відсутній висновок авто технічної експертизи, яким би був установлений матеріальний збиток, завданий автомобілю внаслідок дружньо-транспортної пригоди. При цьому стверджує, що через відсутність кольорових фотографій з місця ДТП (які він неодноразово просив позивача надати), а також через карантинні заходи (з квітня 2020 року) відповідач був позбавлений можливості провести авто технічну експертизу пошкодженого авто.

Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 прийнято до провадження апеляційну скаргу відповідача; розгляд справи призначено на 30.11.2020.

Присутній у судовому засіданні 30.11.2020 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Позивач не скористався своїм правом направити у судове засідання свого представника, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; ухвала про призначення даної справи до розгляду вручена відповідачу 02.11.2020.

Заслухавши пояснення представника відповідача у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 07.12.2017 між позивачем (страховик за договором) та ОСОБА_1 (страхувальник за договором) укладений договір добровільного страхування автотранспорту (Каско) №К097887, відповідно до якого були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом "Форд", реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2016 року випуску; страхова сума вказаного транспортного засобу становить 740000,00 грн. (п. 9.1.).

20.03.2018 на автодорозі Київ-Чоп (на 660 км.) сталась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого у позивача автомобіля "Форд", реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля "Ман", реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ТОВ "ЛВІ-Транс", під керуванням ОСОБА_3 .

20.03.2018 ОСОБА_1 подав до страхової компанії заяву про настання події (Каско).

Постановою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 12.06.2018 у справі №3/714/203/18 ОСОБА_3 був визнаний винним у скоєнні вказаної ДТП, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Цією ж постановою до винної особи застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Винний у скоєнні правопорушення водій ОСОБА_3 на час вчинення ДТП перебував у трудових відносинах із ТОВ "ЛВІ-Транс", а його цивільно-правова відповідальність не була застрахована відповідно до діючого законодавства, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

22.03.2018 страховою компанією складений акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість), в якому серед іншого, перелічені характер пошкодження автомобіля із конкретизацією назв деталей, які підлягають заміні, або ремонту, або потребують фарбування, тощо.

Відповідно до рахунку-фактури СТО (ТОВ ТерКо Авто Град ) №236 від 22.03.2018, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля марки "Форд", реєстраційний номер НОМЕР_1 , склав 290 432,58 грн.

У подальшому, на підставі розрахунку суми страхового відшкодування від 12.04.2018, зробленого позивачем, страхових актів позивача № 180000153696 від 12.04.2018, №180000153696-1 від 12.04.2018 та акту виконаних робіт, наданого СТО №ТАГ-0001634 від 30.06.2018, позивач відшкодував страхувальнику (потерпілій особі ОСОБА_1 ) матеріальний збиток у загальній сумі 290432,58 грн. заподіяний винною у ДТП особою - ОСОБА_3 , що підтверджується платіжними дорученнями № 3Р027921 від 17.04.2018 на суму 133080,29 грн., № 3Р030045 від 25.04.2018 на суму 145216,29 грн., в яких отримувачем вказаних грошових коштів зазначено ТОВ ТерКо Авто Град (СТО).

Крім того, в матеріалах справи міститься довідка ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" про зарахування несплачених страховиком страхових внесків на суму 12136,00 грн. за договором страхування №К097887 від 07.12.2017.

Підставою виникнення даного спору є несплата відповідачем позивачу матеріальної шкоди, сплаченої останнім на відшкодовану потерпілому, і яка була завдана працівником відповідача ( ОСОБА_3 ), якого визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, право вимагати яку у відповідача перейшло до позивача в порядку суброгації.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 7 Закону України "Про страхування" страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Пунктом 2.1. статті 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно із абз. 1 п. 22.1. статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини шістнадцятої статті 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (частина перша статті 25 Закону України "Про страхування").

Згідно зі статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (див. пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц ).

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого (така правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.10.2020 у справі №910/18279/20).

Відповідно до ч. 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (ч. 1 статті 1172 ЦК України).

Таким чином, із системного аналізу наведених норм, є очевидним висновок, що суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, якою керував її працівник є роботодавець - відповідач (подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц).

Згідно з ч. 2 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як зазначено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2018 у справі №923/675/17 та від 13.03.2018 у справі №910/9396/17 у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу, суду необхідно виходити з фактичної суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. …реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Розмір збитків, що підлягають відшкодування потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, враховуючи встановлені у даній справі обставини, а також приймаючи до уваги наведені норми та позицію Верховного Суду, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість та доведеність матеріалами справи позовної вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 278296,58 грн. - матеріальної шкоди у межах виплаченого позивачем (страховиком) страхового відшкодування, адже саме така сума підтверджується платіжними дорученнями №3Р030045 та №3Р027921.

Виходячи з наведеного, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що тільки автотоварознавчою експертизою встановлюється розмір шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу, адже як вказувалося вище, розмір заподіяної шкоди також може встановлюватися документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля; а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.

З цих самих підстав колегія суддів відхиляє наведене у мотивувальній частині апеляційної скарги посилання на необхідність призначення автотоварознавчої експертизи та клопотання про витребування від позивача кольорових фото з місця ДТП. При цьому, суд зауважує, що дорожньо-транспортна пригода, винуватцем у якій є працівник відповідача, сталася ще в березні 2018 року, а тому, відповідач мав можливість ініціювати проведення відповідної експертизи до звернення позивача у грудні 2019 року із даним позовом, тобто ще до запровадження карантинних заходів у країні (саме на запровадженні карантинних заходів, що зробили неможливим проведення експертизи, наголошує скаржник в апеляційній скарзі). Проте, цього зроблено ним не було, матеріали справи не містять жодних доказів звернення відповідача до позивача із проханням надати кольорові фотографії з місця ДТП, або якісь інші документи необхідні для проведення автотоварознавчої експертизи, так само як і немає доказів відмови позивача надати відповідні документи чи фото, про що стверджує відповідач у апеляційній скарзі.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги додані скаржником до клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення у даній справі ксерокопії листів, адресованих ТОВ Судова незалежна експертиза , листів позивача, адресованих відповідачу, висновку експерта №ЕД-1707-2-1591.20 від 01.10.2020, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 статті 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Частиною 4 цієї ж норми встановлено, що копії документів вважаються засвідченим належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (п. 5 статті 91 ГПК України). Крім того, п. 5.27. Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003 , затвердженої Наказом Держспоживстандарту України 07.04.2003 №55, також передбачений порядок оформлення копій документів.

Подані скаржником документи, перелік яких вказано вище, не відповідають вказаним вимогам, що ставляться до копій документів, що подаються до суду, адже вони ніким не засвідчені, а подані до суду просто в ксерокопіях. До того ж, ці ксерокопії документів також не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи, оскільки є новими доказами, які не існували на момент розгляду даної справи судом першої інстанції.

Відносно тверджень скаржника про неврахування коефіцієнту зносу автомобіля при визначенні розміру збитків, колегія суддів зазначає наступне.

Розмір (коефіцієнт) зносу розраховується за порядком, передбаченим Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 (далі - Методика).

Відповідно до п. 1.6 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.

Згідно з пунктом 7.38 Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Матеріалами справи - свідоцтвом про реєстрацію автомобіля "Форд", реєстраційний номер НОМЕР_1 , підтверджується, що роком випуску даного автомобіля є 2016 рік, а датою першої реєстрації - є 30.11.2016. Тобто, на час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 20.03.2018, строк експлуатації вказаного транспортного засобу не перевищував 7 років, а тому при розрахунку страхового відшкодування не було підстав для застосування коефіцієнту фізичного зносу.

Щодо доводів апеляційної скарги про неврахування франшизи при визначенні розміру страхового відшкодування, колегія суддів зазначає, що умовами договору добровільного страхування транспортного засобу встановлена нульова (0) франшиза (п. 13 договору).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для скасування судового рішення у даній справі та задоволення апеляційних скарг.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВІ-Транс" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2020 у справі №910/17472/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2020 у справі №910/17472/19 залишити без змін.

3. Справу №910/17472/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту за наявності підстав, передбачених у п. 2 ч. 3 статті 287 ГПК України.

Повний текст постанови складений 01.12.2020.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак