Рішення

від 25.05.2020 по справі 916/3940/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" травня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3940/19

За позовом: Міністерства оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6, м.Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022)

За участю третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, б. 13, код ЄДРПОУ - 08038284), Кабінету Міністрів України (вул.Грушевського, 12/2, м.Київ, 01008, код ЄДРПОУ 00019442)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ветеран Збройних Сил» (65028, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, буд. 59, код ЄДРПОУ 32323642)

про стягнення збитків

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Ісак Д.П.

Представники:

Від позивача: Дубчак Д.В. на підставі довіреності № 220/574/Д від 23.09.2019р.

Від третьої особи: КЕВ м.Одеси Поляков О.Г.- на підставі довіреності №178 від 16.01.2020р.

Від третьої особи: КМУ Чітак Б.В. - згідно наказу №24/03-08 від 28.12.2019р.

Від відповідача: не з`явився.

Суть спору: Позивач, Міністерство оборони України, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі- ТОВ) «Фірма Ветеран Збройних Сил» про стягнення збитків у розмірі 110 048 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.01.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/3940/19 в порядку загального позовного провадження. Залучено до участі у справі у якості третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють позовних вимог на предмет спору : Кабінет Міністрів України та Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеси. Підготовче засідання призначено на 13.02.2020р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.02.2020р. підготовче засідання відкладено на 03.03.2020р. Ухвалою суду від 03.03.2020р. підготовче засідання відкладено на 12.03.2020р. Ухвалою суду від 12.03.2020р. закрито підготовче провадження у справі № 916/3940/19, призначено справу до судового розгляду по суті на 02.04.2020р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.03.2020р., у зв`язку із введенням на території України карантину, перенесено судове засідання щодо розгляду справи по суті на 14.04.2020р. Ухвалою суду від 14.04.21020р., у зв`язку із продовженням карантину, відкладено розгляд справи по суті на 30.04.2020р. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.04.2020р. розгляд справи відкладено на 12.05.2020р. Ухвалою суду від 12.05.2020р. розгляд справи по суті відкладено на 26.05.2020р.

Суд вважає за необхідне також послатися на положення ч.4 Прикінцевих положень ГПК України, відповідно до якої під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

З урахуванням зазначеного, розгляд справи судом було проведено з дотримання положень ГПК України щодо строків розгляду справи.

Представник позивача в ході розгляду справи по суті позовну заяву підтримує, наполягає на її задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві.

Третя особа - КЕВ м. Одеси, позов Міністерства оборони України підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у поясненнях, що надійшли до суду 03.03.2020р.

Третя особа - Кабінет Міністрів України, позов підтримує з підстав, викладених у поясненнях, що надійшли до суду 04.03.2020р.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою належним чином, але судову кореспонденцію повернуто поштою з позначками „адресат відсутній. Представник відповідача в судові засідання не з`являвся. Відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачем подано не було.

За приписами ст.120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач у справі зазначає, що 07 травня 2003р. між В/ч НОМЕР_1 (Орендодавець) та ТОВ ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ (Орендар) був укладений Договір оренди №42-с/2003 Голов КЕУ, згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що не використовується у повсякденній діяльності військової частини, загальною площею 1171,44 кв.м. (технічний будинок площею 200,15 кв.м., будинок ПЕС 177,55 кв.м., казарма штаб 487,2 кв.м., гараж 306,54 кв.м.) військового містечка № НОМЕР_2 , що розташоване за адресою: м. Одеса, 6-й кілометр Овідіопольської дороги, що знаходиться на балансі Військової частини НОМЕР_1 , та обліковується в КЕЧ Одеського району, вартість якого визначена згідно з Актом оцінки і становить за експертною оцінкою 420 347 грн.

Згідно п.1.2 Договору склад орендованого майна згідно з актами інвентаризації (додаток №1 ).

У п.10.1 Договору сторони встановили, що цей Договір діє з 07.05.2003р. строком на 15 років.

Відповідно до п.2.4 Договору передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в Акті оцінки, складеному за Методикою, затвердженою Кабінетом міністрів України.

За умовами п.2.5 Договору у випадку розірвання Договору, закінчення строку його дії та відмови від його продовження Орендар повинен повернути Орендодавцеві майно в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. Орендодавець (Балансоутримувач ) повинен скласти Акт приймання-передачі та прийняти майно протягом одного місяця, а у разі звільнення Орендарем орендованого майна без складання акту про передачу Орендар несе повну матеріальну відповідальність за всі заподіяні у зв`язку з цим збитки.

Крім того, відповідно до п.5.8 Договору у разі припинення або розірвання Договору Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцеві орендоване майно у належному стані не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. Збитки, нанесені орендованому майну з вини Орендаря (у випадку пожежі або погіршення стану орендованого майна), підлягають відшкодуванню Орендарем згідно з Актом, складеним відповідною комісією Міністерства оборони України, за цінами, діючими на момент відшкодування.

Позивач у справі зазначає, що в ході розгляду справи №916/146/15-г за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ТОВ ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ, за участю третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору- Міністерства оборони України та КЕВ м.Одеси, за участю Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України, про розірвання договору оренди нерухомого військового майна №42-с/2003/Голов КЕУ, укладеного 07.05.2003р. між В\ч НОМЕР_1 та ТОВ ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ та зобов`язання відповідача повернути передане в оренду нерухоме військове майно згідно Договору оренди нерухомого військового майна №42-с/2003//Голов КЕУ , укладеного 07.05.2003р. в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, та за зустрічним позовом ТОВ ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 74 956 грн 17 коп., рішенням Господарського суду Одеської області від 15.04.2019р. у справі №916/146/15 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2019р. було встановлено, що на підставі Договору оренди нерухомого військового майна №42-с/2003//Голов КЕУ , укладеного 07.05.2003р., в користування Орендарю було передано нерухоме майно, яке складалося з чотирьох об`єктів: №1 (технічний будинок площею 200,15 кв.м.) №5 ( будинок ПЕС площею 177,55 кв.м.), №6 (казарма штаб площею 487,2 кв.м), №7 (гараж площею 306,54 кв.м.)

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.03.2007р. у справі №16/517-06-13598 у зв`язку із встановленими обставинами щодо часткового знищення об`єктів оренди, викладено п.1.1 Договору у наступній редакції: «Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що не використовується у повсякденній діяльності військової частини, будівлі за генпланом №6 (казарма штаб 487,2 кв.м) ; №7 .(гараж 306,54 кв.м.), загальною площею 793,74 кв.м, військового містечка №203, що розташоване за адресою: м. Одеса, 6-й кілометр Овідіопольської дороги, що знаходиться на балансі військової частини .

Крім цього, в рішенні Господарського суду Одеської області від 21.04.2009р. у справі №30/11-09-266 судом встановлено, що з метою здійснення господарської діяльності та належного використання об`єктів оренди, враховуючи незадовільний стан об`єкту оренди казарми-штабу за ГП № 6, Орендар - ТОВ ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ розібрав дерев`яну збірно-щитову будівлю казарми-штабу. Отже, вказаним судовим рішенням у справі №30/11- 09-266 встановлено факт знищення одного об`єкта оренди - казарми-штабу за ГП № 6, у зв`язку з чим за вказане руйнування одного об`єкту стягнуто збитки у розмірі 31090 грн. Також зазначеним рішенням визнано за ТОВ ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ право власності на нежитлову будівлю складу площею 628,8 кв.м та нежитлову будівлю гаражу площею 307,8 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 33-а, які було збудовано товариством за власні кошти.

Як зазначає позивач, в ході розгляду справи №916/146/15 Господарським судом Одеської області під час огляду доказів за їх місцезнаходженням було встановлено відсутність нежитлової будівлі гаражу №7 площею 306,54 кв.м на території, огородженої бетонованим забором та проволокою за адресою: м.Одеса, 6 км Овідіопольської дороги / вул.Аеропортівська, 33-а, про що було зазначено у протоколі огляду доказів за їх місцезнаходженням від 05.03.2019р. При цьому, суд дійшов висновку про те, що знищення об`єкту оренди -№7 (гараж 306,54 кв.м.) відбулося у 2017 році.

Таким чином, як зазначає позивач, вищевказані обставини свідчать про знищення ТОВ ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ у 2017р. об`єкту оренди - №7 .(гараж 306,54 кв.м.), що був розташований за адресою: м.Одеса, 6 км Овідіопольської дороги / вул.Аеропортівська, 33-а.

З урахуванням зазначеного, судом було відмовлено у задоволенні позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 , із посиланням на те, що оскільки договір оренди №42-с/2003/Голов КЕУ нерухомого військового майна, розташованого на території Військового містечка № 203 Військової частини НОМЕР_1 за адресою: м.Одеса, 6-й км Овідіопольської дороги від 07.05.2003 припинив свою дію в силу приписів п. 4 ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України та п. 4 ч. 2 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна у зв`язку зі знищенням об`єкту оренди, що виключає можливість розірвання спірного договору оренди в судовому порядку.

Із посиланням на положення ст.75 ГПК України позивач зазначає, що у зв`язку з тим, що вказані вище рішення суду набрали законної сили, встановлені в них обставини не потребують доказування.

Позивач зазначив, що об`єкт оренди - №7 (гараж 306,54 кв.м.), що був розташований за адресою: : м.Одеса, 6 км Овідіопольської дороги / вул.Аеропортівська, 33-а, знаходиться на обліку КЕВ м.Одеси та закріплений за Військовою частиною НОМЕР_1 , адже, згідно ст.4 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах - продовольчій, речовій, квартирно-експлуатаційній, пально-мастильних матеріалів тощо. У порядку, передбаченому ч. 1 цієї статті, ведеться облік майна, закріпленого за підпорядкованими військовими частинами, у службах забезпечення органів військового управління, органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, на які покладаються завдання щодо забезпечення військових частин майном відповідно до затверджених норм та організації його ефективного використання.

Відповідно до п.п. 6, 7,9 Положення про порядок обліку, зберігання, списання, використання військового майна у Збройних Силах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 р. N 1225, облік військового майна ведеться з метою отримання даних про його наявність, втрату, нестачу, рух, вартість та якісний (технічний) стан, необхідних для організації матеріально-технічного забезпечення військових частин, встановлення належного контролю за умовами зберігання, доцільністю та ефективністю його використання (витрачання), а також з метою підготовки даних для складення облікових документів та державної статистичної звітності. Обліку підлягає все військове майно незалежно від його призначення та джерел надходження. Облік військового майна повинен бути своєчасним, достовірним і точним. Облік військового майна ведеться шляхом запису (відображення) в книгах (картках) обліку, інших матеріальних носіях інформації даних про кількість, якісний (технічний) стан, облікові та заводські номери, вартість (ціну) військового майна, а також про його рух, втрату та нестачу.

Згідно паспорту -сертифікату Обєкта експертної оцінки (нерухомості) від 18.02.2003р., що є додатком №5 до Договору, вартість будівлі гаражу площею 306,54 кв.м (за генпланом будівля №7) складає 110 048 грн.

За таких обставин, із посиланням на ч.1 ст.225 Господарського кодексу України та ст.ст.22, 611, 1166 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що наявні підстави для стягнення з ТОВ ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ га користь Міністерства оборони України збитків у розмірі 110 048 грн., адже, саме таку вартість обєкта оренди було зазначено в акті оцінки вартості нерухомого військового майна при укладанні Договору оренди на підставі паспорту -сертифікату обєкта експертної оцінки (нерухомості), виготовленого ПП «Інститут досліджень ринку та оцінки» станом на 18.02.2003р.

В обґрунтування стягнення збитків саме на користь Міністерства оборони України позивач зазначив, що Міністерство оборони України, яке є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, оборони і військового будівництва, здійснює безпосереднє керівництво Збройними Силами України. При цьому, Міністерство оборони України забезпечує життєдіяльність Збройних Сил України, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил України в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил України.

Позивач також зазначив, що невиконання або неналежне виконання суб`єктами підприємницької діяльності умов договорів, укладених з військовими частинами, установами Міністерства оборони України, завдає шкоди економічним інтересам держави в особі Міністерства оборони України. За приписами ст.15 Закону України «Про Збройні Сили України» фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, отже, за рахунок держави.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Згідно ст. 3 зазначеного Закону військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених ч.2 цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Також позивач зауважив, що відповідно до п. 21 Положення про порядок обліку, зберігання, списання, використання військового майна у Збройних Силах у разі повного відшкодування вартості втраченого військового майна винними особами добровільно або за рішенням суду таке майно списується за актами якісного (технічного) стану або актами списання без інспекторського посвідчення у порядку, затвердженому Міноборони.

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору КЕВ м.Одеси повністю підтримує позов Міністерства оборони України та додатково зазначає, що КЕВ м.Одеси є військовою державною організацією, призначеною для квартирно -експлуатаційного забезпечення діяльності військових формувань Міністерства оборони України, у зв`язку з чим саме на балансі КЕВ м.Одеси знаходиться будівля гаражу за ГП №7, за адресою: : м.Одеса, вул.Аеропортівська, 33-а (військове містечко 203).

Зазначений об`єкт знаходився у орендному користуванні ТОВ ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ та був знищений останнім у період з 27.04.2017р. по 21.11.2017р., що підтверджується наявними у справі матеріалами.

КЕВ м.Одеси зазначає, що загибель (знищення) предмета оренди означає припинення його існування взагалі як обєкта матеріального світу та неможливість його використання . За таких обставин, КЕВ м.Одеси вважає, що у зв`язку із знищенням об`єкту оренди ТОВ ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ завдало збитків державі в особі органу управління Міністерства оборони України у розмірі 110 048 грн .

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Кабінет Міністрів України також підтримує позов Міністерства оборони України та зазначає, що Кабінет Міністрів України, як вищий орган у системі органів виконавчої влади, наділений повноваженнями щодо управління об`єктами державної власності через відповідні органи виконавчої влади відповідно до закону. Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України, здійснює відповідно до закону управління військовим майном.

Третя особа також зазначила, що з урахуванням положень ст.22 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, враховуючи встановлений судами факт знищення ТОВ ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ об`єкту оренди- будівлі гаражу за ГП №7, за адресою: м.Одеса, вул.Аеропортівська, 33-а (військове містечко 203), який є державною власністю, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог Міністерства оборони України.

Відповідач своїм правом на захист у судовому порядку не скористався.

Розглянув матеріали справи, заслухав позицію представника позивача та третіх осіб у справі, судом встановлено, що 07 травня 2003р. між В/ч НОМЕР_1 (Орендодавець) та ТОВ ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ (Орендар) був укладений Договір оренди №42-с/2003 Голов КЕУ, згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що не використовується у повсякденній діяльності військової частини, загальною площею 1171,44 кв.м. (технічний будинок площею 200,15 кв.м., будинок ПЕС 177,55 кв.м., казарма штаб 487,2 кв.м., гараж 306,54 кв.м.) військового містечка №203, що розташоване за адресою: м. Одеса, 6-й кілометр Овідіопольської дороги, що знаходиться на балансі Військової частини А-2171, та обліковується в КЕЧ Одеського району, вартість якого визначена згідно з Актом оцінки і становить за експертною оцінкою 420 347 грн. Майно передане в оренду для використання під сховища та автостоянку.

За приписами ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За наявними у справі матеріалами, об`єкт оренди є державною власністю, військовим майном, закріпленим за КЕВ м.Одеси ( знаходиться на балансі), управління яким від імені держави здійснює Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України, відповідно до закону .

Отже, за своєю правовою природою зазначений Договір є договором оренди державного майна.

Згідно п.1.2 Договору склад орендованого майна згідно з актами інвентаризації (додаток №1 ). У п.10.1 Договору сторони встановили, що цей Договір діє з 07.05.2003р. строком на 15 років.

Додатковою угодою №1 від 01.01.2007р. сторони домовилися викласти у новій редакції п.3.1 Договору щодо розміру та порядку нарахування орендної плати, визначили, до лія додатку №6 Договору (розрахунок плати за базовий місяць оренди ) припиняється з моменту підписання цієї додаткової угоди.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.03.2007р. у справі №16/517-06-13598 у зв`язку із встановленими обставинами щодо часткового знищення обєктів оренди, викладено п.1.1 Договору у наступній редакції: «Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що не використовується у повсякденній діяльності військової частини - будівлі за генпланом №6 (казарма штаб 487,2 кв.м) ; №7 .(гараж 306,54 кв.м.), загальною площею 793,74 кв.м, військового містечка №203, що розташоване за адресою: м. Одеса, 6-й кілометр Овідіопольської дороги, що знаходиться на балансі військової частини».

В рішенні Господарського суду Одеської області від 21.04.2009р. у справі №30/11-09-266 судом встановлено, що об`єкт оренди - будівлю за генпланом №6 (казарма штаб 487,2 кв.м) було розібрано Орендарем- ТОВ ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ, за що з нього стягнуто завдані збитки у розмірі 31 090 грн. Зазначене рішення набрало законної сили. За таких обставин, судом встановлено, що ТОВ ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ станом на 2009 рік було є орендарем лише будівлі за генпланом №7 ( гараж 306,54 кв.м).

Судом встановлено, що в ході розгляду справи №916/146/15-г Господарським судом Одеської області під час огляду доказів за їх місцезнаходженням було встановлено відсутність нежитлової будівлі гаражу №7 площею 306,54 кв.м на території, огородженої бетонованим забором та проволокою за адресою: м.Одеса, 6 км Овідіопольської дороги / вул.Аеропортівська, 33-а, про що було зазначено у протоколі огляду доказів за їх місцезнаходженням від 05.03.2019р. При цьому, суд у справі №916/146/15-г дійшов висновку про те, що знищення об`єкту оренди -№7 (гараж 306,54 кв.м.) відбулося у 2017 році.

З урахуванням зазначеного, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду у постанові від 26.09.2019р. у справі №916/146/15-г дійшла висновку про те, що договір оренди №42-с/2003/Голов КЕУ нерухомого військового майна, розташованого на території Військового містечка № 203 Військової частини НОМЕР_1 за адресою: м. Одеса, 6-й км Овідіопольської дороги від 07.05.2003 припинив свою дію в силу приписів п. 4 ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України та п. 4 ч. 2 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна у зв`язку зі знищенням об`єкту оренди.

За умовами п.5.4 Договору Орендар зобов`язаний забезпечити збереження орендованого майна, запобігти його пошкодженню і псуванню, своєчасно здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна за рахунок власних коштів.

Відповідно до п.5.8 Договору у разі припинення або розірвання Договору Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцеві орендоване майно у належному стані не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. Збитки, нанесені орендованому майну з вини Орендаря ( у випадку пожежі або погіршення стану орендованого майна), підлягають відшкодуванню Орендарем згідно з Актом, складеним відповідною комісією Міністерства оборони України, за цінами, діючими на момент відшкодування.

З урахуванням зазначеного, виходячи з положень чинного законодавства України щодо визначення збитків та порядку їх стягнення, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ст.22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Визначення поняття збитків наводяться також у ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

Виходячи з викладеного, враховуючи положення ч.4 ст. 623 Цивільного кодексу України, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.

На думку суду, з урахуванням наявних у справі матеріалів, позивачем у справі доведено факт спричинення державі збитків шляхом знищення державного майна - нежитлової будівлі гаражу №7 площею 306,54 кв.м, що був розташований на території, огородженої бетонованим забором та проволокою за адресою: м.Одеса, 6 км Овідіопольської дороги/ вул.Аеропортівська, 33-а, адже, саме відповідач- ТОВ ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ, був орендарем цього об`єкту починаючи з 2003 року та відповідно до умов Договору оренди ніс відповідальність за збереження орендованого майна, враховуючи п.5.4 Договору оренди .

Також, на думку суду, наявний безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків, а також розміром відшкодування, адже, саме вчинене відповідачем правопорушення у вигляді знищення об`єкту оренди спричинило нанесення державі збитків у розмірі вартості знищеного майна. Зазначені збитки є реальними, та залежать від реальної вартості обєкта оренди .

Позивач у справі просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 110 048 грн, виходячи з паспорту-сертифікату обєкта експертної оцінки (нерухомості), складеного ПП «Інститут досліджень ринку та оцінки» станом на 18.02.2003р., а також акту прийому-передачі нежитлового будинка в оренду, складеного 10.08.2003р.

Але, згідно ч.3 ст.623 Цивільного кодексу України збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

До матеріалів справи позивачем не надано документів на підтвердження ринкової вартості знищеного об`єкту на день подачі позову, а також інформації щодо ринкових цін на аналогічні об`єкти нерухомості станом на день ухвалення рішення.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за можливе визначення розміру збитків виходячи з балансової вартості знищеного обєкта згідно довідки балансоутримувача КЕВ м.Одеси, якої вбачається, що станом на 01.12.2019р. (фактично станом на дату подачі позову) балансова вартість будівлі гаражу військового містечка №203 становила 33 443 грн.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідачем доказів того, що знищення об`єкту оренди - нежитлову будівлю гаражу №7 площею 306,54 кв.м, що був розташований на території, огородженої бетонованим забором та проволокою за адресою: м.Одеса, 6 км Овідіопольської дороги / вул.Аеропортівська, 33-а, сталося не з його вини до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Міністерства оборони України та стягнення з ТОВ ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ збитків у розмірі 33 443 грн.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

На думку суду, позивачем обрано вірний спосіб захисту порушеного права, який відповідає тим, що передбачені законодавством, та забезпечить відновлення порушеного права позивача.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ветеран Збройних Сил» про стягнення збитків задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ветеран Збройних Сил» (65028, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, буд. 59, код ЄДРПОУ 32323642) на користь Міністерства оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6, м.Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) збитки у розмірі 33 443 грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 грн.

3.В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» рішення набуде законної сили після закінчення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено 29 травня 2020 р.

Суддя Н.В. Рога