Постанова

від 22.09.2020 по справі 916/3940/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року Справа № 916/3940/19м.Одеса, проспект Шевченка,29

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.А. Мишкіної,

суддів О.Ю. Аленіна, Л.В. Лавриненко

Розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення господарського суду Одеської області від 26 травня 2020 року

у справі №916/3940/19

за позовом Міністерства оборони України

треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

- Квартирно-експлуатаційний відділ м.Одеси;

- Кабінет Міністрів України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ветеран Збройних Сил»

про стягнення збитків 110048грн.

суддя суду першої інстанції: Н.В. Рога

час і місце ухвалення рішення: 26.05.2020р. м.Одеса, господарський суд Одеської області

встановив:

28.12.2019р. Міністерство оборони України (надалі позивач, Міноборони України) звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ветеран Збройних Сил» (надалі відповідач, ТОВ «Фірма Ветеран Збройних Сил», Товариство), в якому просило стягнути з відповідача на свою користь 110048грн. у відшкодування завданих збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.05.2003р. між В/ч НОМЕР_1 (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) був укладений Договір оренди №42-с/2003 Голов КЕУ, згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що не використовується у повсякденній діяльності військової частини, загальною площею 1171,44 кв.м. військового містечка №203, що розташоване за адресою: м. Одеса, 6-й кілометр Овідіопольської дороги (договір укладений на 15 років). За умовами п.2.5 Договору у випадку розірвання Договору, закінчення строку його дії та відмови від його продовження Орендар повинен повернути Орендодавцеві майно в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. Збитки, нанесені орендованому майну з вини Орендаря (у випадку пожежі або погіршення стану орендованого майна), підлягають відшкодуванню Орендарем згідно з Актом, складеним відповідною комісією Міністерства оборони України, за цінами, діючими на момент відшкодування. Відповідач у 2017 році знищив об`єкт оренди - №7 (гараж 306,54 кв.м.), що був розташований за адресою: м.Одеса, 6 км Овідіопольської дороги/ вул.Аеропортівська,33-а. Згідно паспорту-сертифікату об`єкта експертної оцінки (нерухомості) 18.02.2003р., що є додатком до Договору, вартість неповернутої, знищеної будівлі вищезазначеного гаражу складає 110048грн. Міністерство оборони України , як Центральний орган управління Збройних Сил України, здійснює відповідно до закону управління військовим майном та сума 110048грн. є збитками, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

З посиланням на норми ч.ч.1,2 ст.224, ч.1 ст.225 ГК України, ст.ст.22,611,1166 ЦК України, позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою місцевого господарського суду від 17.01.2020р. залучено до участі у справі у якості третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Кабінет Міністрів України та Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеси.

03.03.2020р. КЕВ м.Одеса подав суду першої інстанції пояснення, в яких просив задовольнити позовні вимоги та зазначив, що на балансі КЕВ знаходиться будівля гаражу за ГП №7, який розташований за адресою: м.Одеса, вул.Аеропортівська (військове містечко 203) та відповідно до ст.ст.1,2 ЗУ «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» Міноборони України як центральний орган управління ЗС України здійснює управління державним майном. Військове нерухоме майно будівля гаражу за ГП №7 було знищено відповідачем під час дії Договору оренди після 27.04.2017р., чим було завдано збитків державі в особі позивача, отже кошти у сумі 110048грн. (вартість будівлі за паспортом-сертифікатом від 18.02.2003р.) підлягають стягненню з відповідача.

04.03.2020р. Міністерство оборони України подало суду пояснення, зміст яких є наближеним до пояснень КЕВ м.Одеси; в поясненнях також зазначено, що 05.03.2019р. в порядку ст.82 ГПК України при розгляді справи №916/146/15-г був складений протокол огляду доказів за їх місцезнаходженням та встановлено відсутність спірного гаража.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.05.2020р. (суддя Н.В. Рога) позов задоволено частково - стягнуто з ТОВа «Фірма Ветеран Збройних Сил на користь Міністерства оборони України 33443грн. збитків та 1921грн. судового збору; в решті позову відмовлено.

Рішення обґрунтоване посиланням на норми ч.1 ст.283, ч.1 ст.759, ч.3 ст.623, ст.ст.1166,22, 15 ЦК України, ч.2 ст.224, ст.225 ГК України та вмотивоване наступним. Позивачем доведений факт спричинення державі збитків шляхом знищення державного майна, наявність безпосереднього зв`язку між правопорушенням та заподіянням збитків; ці збитки є реальними та залежать від реальної вартості об`єкта оренди. Відповідачем не надано доказів того, що знищення об`єкту оренди сталося не з його вини. Позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 110048грн., виходячи з паспорту-сертифікату об`єкта експертної оцінки (нерухомості), складеного ПП «Інститут досліджень ринку та оцінки» станом на 18.02.2003р., а також акту прийому-передачі нежитлового будинку в оренду, складеного 10.08.2003р. Але згідно ч.3 ст.623 ЦК України збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. До матеріалів справи позивачем не надано документів на підтвердження ринкової вартості знищеного об`єкту на день подачі позову, а також інформації щодо ринкових цін на аналогічні об`єкти нерухомості станом на день ухвалення рішення. З урахуванням зазначеного суд вважає за можливе визначення розміру збитків виходячи з балансової вартості знищеного об`єкта згідно довідки балансоутримувача КЕВ м.Одеси, з якої вбачається, що станом на 01.12.2019р. (фактично станом на дату подачі позову) балансова вартість будівлі гаражу військового містечка №203 становила 33443грн.

23.06.2020р. до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області надійшла апеляційна скарга Міністерства оборони України на рішення від 26.05.2020р., в якій скаржник просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач, зазначив, що в силу приписів ст. ст.22, 623, 1166 ЦК України розмір збитків не може бути менший за визначену 18.02.2003р. ринкову вартість будівлі №7 - гаражу військового містечка №203 - 110048грн., що надавався в оренду відповідачу. Тобто 110048грн. це ціна орендованого майна, яка існувала на момент його знищення та подання позову, і від якої розраховувалася орендна плата та розмір упущеної вигоди. 33443грн. - це облікова вартість військового майна, а згідно паспорту-сертифікату об`єкта експертної оцінки (нерухомості) 18.02.2003р, що є додатком 5 до Договору від 07.05.2003 та додатком до звіту експертної оцінки вартості нерухомого військового майна від 18.02.2003р., ринкова вартість знищеного орендованого майна складає 110048грн. та обгрунтовується як розмір завданих збитків на день подання позову. Відповідно до п. 5.8. Договору у разі припинення або розірвання Договору Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцеві орендоване майно у належному стані не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. Збитки, нанесені орендованому майну з вини Орендаря (у випадку пожежі або погіршення стану орендованого майна), підлягають відшкодуванню Орендарем згідно з Актом, складеним відповідною комісією Міністерства оборони України, за цінами, діючими на момент відшкодування. Відповідно до листа Фонду державного майна України від 04.12.2019р. №10-15- 21470 в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності за Квартирно-експлуатацій:вим відділом м. Одеса обліковуються та знаходяться на балансі будівлі та споруди із земельною ділянкою за адресою: м. Одеса, 6-й км Овідіопольської дороги, суб`єкт управління значиться - Міністерство оборони України.

Разом з апеляційною скаргою відповідачем подані клопотання про відстрочення сплати судового збору та про поновлення строку на апеляційне оскарження. Постановами Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. (зі змінами та доповненнями) «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», №392 від 20.05.2020, №500 від 17.06.2020 та №641 від 22.07.2020 з 12 березня до 31 серпня 2020 року на усій території України установлено карантин, постановою Кабміну України від 26.08.2020р. продовжено адаптивний карантин до 31.10.2020р.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020 Розділ X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України доповнено п. 4, яким встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Ухвалами суду апеляційної інстанції:

- від 25.06.2020р. відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Одеської області від 26.05.2020р. у справі №916/3940/19; апеляційну скаргу залишено без руху із встановленням строку для усунення недоліків апеляційної скарги;

- від 06.07.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення господарського суду Одеської області від 26.05.2020р. у справі №916/3940/19; постановлено розгляд апеляційної скарги Міністерства оборони України здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, будь-яких клопотань з процесуальних питань 10 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 10 днів з дня закінчення карантину, установленого Кабінетом Міністрів України

13.07.2020р. Кабінет Міністрів України подав суду пояснення, зміст яких аналогічним поясненням, поданим третьою особою суду першої інстанції.

17.07.2020р. набрав чинності Закон України від 18.06.2020р. №731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», за умовами пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020р. №540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Отже, строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань сплинув 06.08.2020р.

Відповідач та третя особа КЕВ м.Одеси не скористались своїм процесуальним правом на подання відзивів на апеляційну скаргу або будь-яких клопотань з процесуальних питань.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Судом першої інстанції встановлені, не оспорені учасниками справи, а також підтверджені при апеляційному розгляді справи такі обставини.

07.05.2003р. між Військовою частиною НОМЕР_1 (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ» (Орендар) був укладений Договір оренди №42-с/2003 Голов КЕУ (надалі Договір від 07.05.2003р., т.1, а.с.6-9), згідно умов п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що не використовується у повсякденній діяльності військової частини, загальною площею 1171,44кв.м. (технічний будинок площею 200,15 кв.м., будинок ПЕС 177,55 кв.м., казарма штаб 487,2 кв.м., гараж 306,54 кв.м.) військового містечка №203, що розташоване за адресою: м. Одеса, 6-й кілометр Овідіопольської дороги, що знаходиться на балансі Військової частини НОМЕР_1 , та обліковується в КЕЧ Одеського району, вартість якого визначена згідно з Актом оцінки і становить за експертною оцінкою 420347 грн.

Згідно із п.2.4 Договору від 07.05.2003р. передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в Акті оцінки, складеному за Методикою, затвердженою Кабінетом міністрів України.

У випадку розірвання Договору, закінчення строку його дії та відмови від його продовження Орендар повинен повернути Орендодавцеві майно в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. Орендодавець (Балансоутримувач ) повинен скласти Акт приймання-передачі та прийняти майно протягом одного місяця, а у разі звільнення Орендарем орендованого майна без складання акту про передачу Орендар несе повну матеріальну відповідальність за всі заподіяні у зв`язку з цим збитки (п.2.5 Договору від 07.05.2003р.).

За умовами п.5.4 Договору від 07.05.2003р. Орендар зобов`язаний забезпечити збереження орендованого майна, запобігти його пошкодженню і псуванню, своєчасно здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна за рахунок власних коштів.

Згідно із п.5.8 Договору від 07.05.2003р. у разі припинення або розірвання Договору Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцеві орендоване майно у належному стані не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. Збитки, нанесені орендованому майну з вини Орендаря (у випадку пожежі або погіршення стану орендованого майна), підлягають відшкодуванню Орендарем згідно з Актом, складеним відповідною комісією Міністерства оборони України, за цінами, діючими на момент відшкодування.

Цей Договір діє з 07.05.2003р. строком на 15 років (п.10.1 Договору від 07.05.2003р.).

Згідно паспорту -сертифікату Об`єкта експертної оцінки (нерухомості) від 18.02.2003р. (складеним ПП «Інститут досліджень ринку та оцінки»), що є додатком №5 до Договору від 07.05.2003р., вартість будівлі гаражу площею 306,54 кв.м (за генпланом будівля №7) складає 110048грн. (т.1, а.с.18 зворот).

Сторонами Договору від 07.05.2003р. складений Акт прийому-передачі (затверджений 10.08.2003р.) гаража по ГП №7 за адресою: м.Одеса, 6-й км.Овідіопольської дороги.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні господарського суду Одеської області перебувала справа №916/146/15-г за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ТОВа «ФІРМА ВЕТЕРАН ЗБРОЙНИХ СИЛ», треті особи на - Міністерства оборони України та КЕВ м.Одеси, за участю Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України, про розірвання договору оренди нерухомого військового майна №42-с/2003/Голов КЕУ, укладеного 07.05.2003р. та зобов`язання повернути передане в оренду нерухоме військове майно згідно Договору оренди від 07.05.2003р. в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду та за зустрічним позовом про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 74956,17грн. рішенням

Рішенням суду від 15.04.2019р. (залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2019р.) відмовлено у задоволенні первісного та зустрічного позовів.

Господарським судом Одеської області під час огляду доказів за їх місцезнаходженням було встановлено відсутність нежитлової будівлі гаражу №7 площею 306,54 кв.м на території, огородженої бетонованим забором та проволокою за адресою: м.Одеса, 6 км Овідіопольської дороги/вул.Аеропортівська, 33-а, про що було зазначено у протоколі огляду доказів за їх місцезнаходженням від 05.03.2019р. При цьому, суд встановив, що знищення об`єкту оренди -№7 (гараж 306,54 кв.м.) відбулося у 2017 році.

За наявними у справі матеріалами, об`єкт оренди є державною власністю, військовим майном, закріпленим за КЕВ м.Одеси (знаходиться на балансі), управління яким від імені держави здійснює Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України, що не оспорюється учасниками справи.

Відповідно до довідки про балансову вартість будівель в/містечка №203 станом на 01.12.2019р., які знаходяться на балансі КЕВ м.Одеси первинна вартість будівлі гаражу №203/7 становить 33443грн. (т.1, а.с.167).

Звертаючись до суду з позовом позивач зазначив, збитки у сумі 110048грн. підлягають стягненню з відповідача, оскільки ця сума є вартістю знищеного відповідачем гаражу, який був переданий Товариству в оренду за Договором від 07.05.2003р.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог стягнення з відповідача 33433грн. (вартість об`єкта, зазначена в балансовій довідці КЕВ м.Одеси станом на 01.12.2019р.), оскільки позивачем не надано документів на підтвердження ринкової вартості знищеного об`єкту (ч.3 ст.623 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції погоджується із таким висновком місцевого господарського суду з огляду наступного.

Згідно із ст.1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Відповідно до ст.3 цього Закону військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених ч.2 цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п.21 Положення про порядок обліку, зберігання, списання, використання військового майна у Збройних Силах у разі повного відшкодування вартості втраченого військового майна винними особами добровільно або за рішенням суду таке майно списується за актами якісного (технічного) стану або актами списання без інспекторського посвідчення у порядку, затвердженому Міноборони.

Органами, які здійснюють управління військовим майном згідно із ст.2 ЗУ «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» є Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України.

Згідно із ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Визначення поняття збитків наводяться також у ч.2 ст.224 ГК України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем доведено факт спричинення державі збитків у зв`язку із знищенням державного майна - нежитлової будівлі гаражу №7 площею 306,54кв.м, що був розташований за адресою: м.Одеса, 6 км Овідіопольської дороги/ вул.Аеропортівська, 33-а, адже, саме відповідач був орендарем цього об`єкту починаючи з 2003 року та відповідно до умов Договору оренди повинен був забезпечити збереження орендованого майна за виконання умов п.5.4 Договору від 07.05.2003р.

Суд першої інстанції встановив обставину знищення майна, взявши до уваги, що ця обставина встановлена рішенням господарського суду Одеської області від 15.09.2019р. у справі №916/145/15-г.

В даному випадку наявний безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків, а також розміром відшкодування: саме вчинене відповідачем правопорушення у вигляді знищення об`єкту оренди та його неповернення Орендодавцеві спричинило нанесення державі збитків у розмірі вартості знищеного майна.

Разом з цим, відповідно до ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Міністерство оборони України просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 110048грн, виходячи з даних, зазначених у паспорті-сертифікаті об`єкта експертної оцінки (нерухомості), складеного ПП «Інститут досліджень ринку та оцінки» станом на 18.02.2003р., а також акту прийому-передачі нежитлового будинку в оренду, складеного 10.08.2003р.

Проте умовами Договору від 07.05.2003р. не визначено, що у разі знищення об`єкту оренди (гаражу) сума збитків визначається згідно із паспортом Сертифікатом об`єкта експертної оцінки (нерухомості) від 18.02.2003р. 110048грн.

Міністерством оборони України ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи не надано документів на підтвердження ринкової вартості знищеного об`єкту на день подачі позову, а також інформації щодо ринкових цін на аналогічні об`єкти нерухомості станом на день ухвалення рішення.

За таких обставин місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку щодо визначення розміру збитків виходячи з балансової вартості знищеного об`єкта згідно довідки балансоутримувача КЕВ м.Одеси, з якої вбачається, що станом на 01.12.2019р. (фактично станом на дату подачі позову) балансова вартість будівлі гаражу військового містечка №203 становила 33443грн., у зв`язку із чим частково задовольнив позов Міністерства оборони України.

ТОВ «Фірма Ветеран Збройних Сил» не надано доказів того, що знищення об`єкту оренди нежитлової будівлі гаражу №7 площею 306,54кв.м, що був розташований за адресою: м.Одеса, 6 км Овідіопольської дороги/вул.Аеропортівська, 33-а, сталося не з його вини.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє з огляду наступного.

Посилання позивача на те, що відповідно до ст.ст.22,263,1166 ЦК України розмір збитків не може бути меншим за визначену у 2003 році ринкову вартість колегія суддів відхиляє, оскільки жодна із вищенаведених норм Цивільного кодексу України не містить таких положень та такі твердження є безпідставними припущеннями.

Оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ст.3 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону. Датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна. Нормативно-правовими актами з оцінки майна можуть бути передбачені строки дії звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) від дати оцінки або дати її затвердження (погодження) замовником.

Позивач зазначає, що 110048грн. є ринковою вартістю об`єкту станом на 18.02.2003р., проте не надає доказів (звіт про оцінку майна) на підтвердження того, що така сама ринкова вартість об`єкту залишилась і станом на 28.12.2019р. (дата подання позову до суду).

Враховуючи тривалість часу, який пройшов з дати визначення вартості майна до дати подання позову майже 16 років, ринкова вартість об`єкту оренди могла суттєво змінитись.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно із ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями ст.623 ЦК України чітко вказується, що розмір збитків має враховувати ринкові ціни, що існують на день пред`явлення позову, а не оціночну вартість об`єкта оренди на дату укладення договору оренди.

Оскільки таких доказів Міністерством не було надано, суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір збитків на підставі наданого доказу довідки про балансову вартість будівель в/містечка №203 станом на 01.12.2019р., які знаходяться на балансі КЕВ м.Одеси, адже цей доказ є вірогідним щодо визначення розміру збитків на день пред`явлення позову Міністерством оборони України у грудні 2019 року.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що оскаржуване рішення від 26.05.2020р. про часткове задоволення позовних вимог ухвалено судом першої інстанції відповідно до норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування чи зміни відсутні.

За таких обставин рішення господарського суду Одеської області від 26.05.2020р. залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги), покладаються на скаржника, оскільки вимоги апеляційної скарги відхилені у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України,

колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 26.05.2020р. у справі №916/3940/19 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Міністерство оборони України.

Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.ст.286,287 ГПК України.

Головуючий суддя М.А. Мишкіна

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя Л.В. Лавриненко