Рішення

від 25.05.2020 по справі 920/1186/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.05.2020 Справа № 920/1186/19

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.,

за участю секретаря судового засідання Гребенюк С.В.,

Розглянувши в порядку загального позовного провадження справу № 920/1186/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Касіко" (вул. Харківська, буд. 30/2, м. Суми, 40016),

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Іскра" (вул. Тесленка, 6-А, с. Басівка, Сумський район, Сумська область, 42312),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства "Іскра Плюс" (вул. Бориспільська, 9, м. Київ, 02099),

про стягнення 2 283 462,36 грн.,

представники учасників справи:

Від позивача - Кучменко С.В. (довіреність від 07.05.2019);

Від відповідача та третьої особи - Мазнєва С.Г. (ордер серії ВМ № 1002805 від 12.12.2019, ордер серії ВМ № 1003870 від 11.02.2020);

УСТАНОВИВ:

Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача, як із субсидіарного боржника, на користь позивача на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) від 07.03.2017 № 1, укладеного між ТОВ "Касіко" та ТОВ "Аваль-Агро", 2 283 462 грн. 36 коп. заборгованості за договором № 4 від 11.03.2016, укладеним між ПрАТ "Іскра" та ТОВ "Аваль-Агро", в тому числі: 1000000 грн. 00 коп. основного боргу за поставку насіння та мінеральних добрив, 897 616 грн. 43 коп. пені, 84 986 грн. 30 коп. 3% річних, 300 859 грн. 63 коп. інфляційних витрат.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2020, справу призначено до розгляду судді Жерьобкіній Є.А.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 20.01.2020 призначено підготовче засідання на 19.02.2020, 11:00; наданий відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 10.02.2020; наданий позивачу строк для подання відповіді на відзив до 19.02.2020; наданий третій особі строк для подання пояснень щодо позову відповідно до ст. 168 ГПК України до 19.02.2020.

11.02.2020 до суду надійшла заява Приватного акціонерного товариства "Іскра-Плюс" про відвід судді (вх. № 483к від 11.02.2020).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 12.02.2020 (суддя Жерьобкіна Є.А.) передано заяву Приватного акціонерного товариства "Іскра-Плюс" про відвід судді (вх. № 483к від 11.02.2020) на автоматизований розподіл для визначення у встановленому порядку судді для вирішення питання про відвід по справі № 920/1186/19, враховуючи, що суд у складі судді Жерьобкіної Є.А. дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 13.02.2020 (суддя Джепа Ю.А.) у задоволенні заяви представника Приватного акціонерного товариства "Іскра-Плюс" про відвід судді Жерьобкіної Є.А. (вх. № 483к від 11.02.2020) відмовлено.

14.02.2020 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 1384 від 14.02.2020), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. Відповідач вважає, що позивачем пропущено процесуальний строк, встановлений законом на звернення до суду з позовом у даній справі, з урахуванням строку виконання відповідачем грошового зобов`язання (до 10.10.2016).

19.02.2020 позивач подав відповідь на відзив (вх. № 1499 від 19.02.2020), в якій підтримує позовні вимоги у повному обсязі та зазначає, що відповідачем не враховано факту проведення часткової оплати товару у період з 13.10.2016 по 12.12.2016, внаслідок чого, з урахуванням положень ст. 264 ЦК України, строк позовної давності був перерваний та почався заново.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 19.02.2020 відкладено підготовче засідання на 11.03.2020, 12:00; наданий відповідачу строк для подання заперечення відповідно до ст. 167 ГПК України до 10.03.2020.

10.03.2020 позивач подав додаткові пояснення до відповіді на відзив (вх. № 2187 від 10.03.2020), де зазначає, що 16.12.2016 був перерваний строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за договором поставки, у зв`язку з частковою оплатою товару; 27.12.2016 - у зв`язку з передачею заборгованості з ПрАТ "Іскра" на ПрАТ "Іскра Плюс" за передавальним актом від 27.12.2016; 25.09.2017 - у зв`язку з визнанням ПрАТ "Іскра Плюс", як основним боржником, заборгованості за договором у заяві від 25.09.2017.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 11.03.2020 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.04.2020, 15:00.

06.04.2020 відповідач подав клопотання (вх. № 1134 від 06.04.2020), в якому просить суд відкласти розгляд справи на дату після закінчення карантину на території України або призначити її в режимі відеоконференції, з участю представника відповідача за межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів адвоката за наявності такої технічної можливості.

07.04.2020 відповідач подав письмову правову позицію (вх. № 2956 від 07.04.2020), в якій наполягає на зменшенні заявленої позивачем до стягнення неустойки у вигляді пені до суми 1000 грн. 00 коп., якщо судом не будуть враховані доводи відповідача про сплив загальних та спеціальних строків позовної давності.

07.04.2020 позивач подав додаткові пояснення по справі (вх. № 2976 від 07.04.2020), в яких звертає увагу суду на постанови Північного апеляційного господарського суду у справах № 920/836/18 та № 920/230/19, просить суд провести судовий розгляд справи без участі представника, підтримує позов у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 07.04.2020 відкладено розгляд справи по суті на дату поза межами періоду часу, на який встановлено карантин - 05.05.2020.

30.04.2020 позивач подав пояснення по справі з урахуванням правової позиції відповідача від 06.04.2020 (вх. № 3516/20 від 30.04.2020).

04.05.2020 позивач подав додаткові пояснення по справі відносно переривання строку позовної давності (вх. № 3556 від 04.05.2020).

04.05.2020 відповідач подав клопотання (вх. № 1430к від 04.05.2020), в якому просить суд відкласти розгляд справи на дату після закінчення карантину на території України.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 05.05.2020, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 20.05.2020, відкладено розгляд справи по суті на дату поза межами періоду часу, на який встановлено карантин - 25.05.2020, 12-00.

Позивач підтримує позовні вимоги.

Представник відповідача та третьої особи просить суд відмовити у задоволенні позову. Якщо судом не будуть враховані доводи відповідача про сплив загальних та спеціальних строків позовної давності представник наполягає на зменшенні заявленої позивачем до стягнення неустойки у вигляді пені до суми 1000 грн. 00 коп.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 11.03.2016 між ТОВ "Аваль-Агро" та ПАТ "Іскра" був укладений договір поставки № 4, за умовами якого ТОВ "Аваль-Агро" зобов`язується у строки, визначені договором, передати у власність відповідача (поставити) товар, а останній - прийняти товар та оплатити його вартість.

Найменування товару: насіння, гербіциди, добрива в асортименті, визначеному в додатках до договору, які складають його невід`ємну частину.

Зі змісту пунктів 5.1., 6.1. договору, загальна вартість товару з ПДВ визначається шляхом складання вартості окремих партій товару, визначених у додатках до договору, і повинна бути сплачена покупцем у строк, встановлений у відповідних додатках.

Відповідно до специфікації № 1 до договору, ТОВ "Аваль-Агро" зобов`язалося поставити відповідачу товар загальною вартістю 9628971,12 грн. Умови оплати вартості товару: до 10 жовтня 2016 року.

Згідно із специфікацією № 2 до договору, ТОВ "Аваль-Агро" зобов`язалося поставити відповідачу товар загальною вартістю 6572789, 05 грн. Умови оплати вартості товару: до 10 жовтня 2016 року.

Матеріалами справи, зокрема видатковими накладними № 00000010 від 18.03.2016 на суму 1558080,00 грн., № 00000012 від 05.04.2016 на суму 63840,00 грн., № 00000013 від 09.04.2016 на суму 4363344,00 грн., № 00000035 від 29.04.2016 на суму 7096387,33 грн., № 00000036 від 30.04.2016 на суму 449609,16 грн., № 00000038 від 06.05.2016 на суму 650300,64 грн., № 00000045 від 23.05.2016 на суму 1224325,20 грн., № 00000049 від 06.06.2016 на суму 541412,64 грн., № 00000053 від 10.06.2016 на суму 407370,72 грн., підтверджується факт поставки відповідачу за договором товару на загальну суму 16 354 669, 69 грн.

Частина товару загальною вартістю 237482 грн. 40 коп. повернута покупцем постачальнику згідно зі зворотними накладними № 1 від 16.05.2016 на суму 175172,40 грн., № 2 від 30.05.2016 на суму 62310,00 грн.

З акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.11.2016 вбачається, що відповідач частково розрахувався за отриманий товар, заборгованість становила 10 331 137 грн. 29 коп. (а.с. 37, том 1).

Наявні в матеріалах справи банківські виписки свідчать про часткову оплату відповідачем товару після підписання акту звірки, зокрема 09.11.2016 в сумі 229650 грн., 08.11.2016 в сумі 1000000 грн. 00 коп., 15.11.2016 в сумі 501 487 грн 29 коп., 21.11.2016 в сумі 580 000 грн. 00 коп., 22.11.2016 в сумі 70 000 грн. 00 коп., 14.12.2016 в сумі 570 грн 75 коп., 16.12.2016 в сумі 2500 грн. 50 коп.

З урахування вказаних оплат, заборгованість за поставлений товар станом на 16.12.2016 становила 7 946 928,75 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 28.07.2016 позачерговими загальними зборами акціонерів ПАТ Іскра прийнято рішення про виділ з ПАТ Іскра акціонерного товариства ПрАТ Іскра Плюс із передачею йому згідно з розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків ПАТ Іскра , без припинення останнього.

Відповідно до ст. 109 Цивільного кодексу України, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Судом встановлено, що заборгованість ПАТ "ІСКРА" перед ТОВ Аваль-Агро в розмірі 7946928,75 грн за передавальним балансом станом на 27.12.2016 передана до ПрАТ "ІСКРА ПЛЮС", яке виділено з ПАТ "ІСКРА" відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "ІСКРА", оформленого протоколом №28/07/2016 33А від 28.07.2016 (рішення про затвердження розподільчого балансу, у зв`язку з виділенням з ПАТ "ІСКРА" акціонерного товариства ПрАТ "ІСКРА ПЛЮС" прийнято позачерговими загальними зборами акціонерів ПАТ "ІСКРА" 10.10.2016, оформлене протоколом №10/10/2016, а.с.73-97, 104, том 1).

Згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", у разі виділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника. Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.

Матеріалами справи, а саме витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підтверджується державна реєстрація ПрАТ "ІСКРА ПЛЮС", яке є правонаступником ПАТ "ІСКРА" (дані про правонаступництво відображені в реєстрі), отже, виділ вважається завершеним. Державна реєстрація ПрАТ "ІСКРА ПЛЮС" (код 41049854) проведена 26.12.2016, номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи 1 623 136 0000 001276 (а.с. 106-111, том 1).

Також з матеріалів справи вбачається, що 07.03.2017 між ТОВ "Аваль-Агро" та позивачем було укладено договір відступлення права вимоги (цесії) № 1, згідно з умовами якого позивач набув права вимоги та став кредитором за договором поставки № 4 від 11.03.2016, укладеним між ТОВ "Аваль-Агро" та ПАТ Іскра .

Відповідно до п. 3 договору, позивач набув права вимагати від боржника належного виконання таких обов`язків: сплати боржником коштів, належних ТОВ "Аваль-Агро" в сумі 7 946 928,75 грн.; сплати боржником всіх нарахувань, передбачених основним договором та чинним законодавством України за несвоєчасне виконання зобов`язань (пеня, штраф, інфляційні, курсова різниця та т.і.).

Можливість заміни кредитора у зобов`язанні іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), передбачена приписами ст. 512 Цивільного кодексу України.

У квітні 2017 року ТОВ "Касіко" звернулося з позовом до ПАТ "Іскра" про стягнення 1 000 000 грн. боргу та 151 115,48 грн. пені за договором поставки від 11.03.2016 №4. Позовні вимоги були обґрунтовані неналежним виконанням ПАТ "Іскра" зобов`язань за договором у частині оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 28.04.2017 було порушено провадження у справі № 920/369/17 за вказаним позовом.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 01.06.2017 залучено до участі у справі ПрАТ "Іскра Плюс" як співвідповідача.

Позивач відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 28.08.2018 просив стягнути одночасно з ПАТ "Іскра" та ПрАТ "Іскра Плюс" заборгованість за договором поставки від 11.03.2016 №4, посилаючись на факт передачі спірної заборгованості на користь ПрАТ "Іскра Плюс" за наслідками процедури виділу, внаслідок чого другий відповідач набув статусу основного боржника за зобов`язаннями, що випливають з договору поставки від 11.03.2016 №4, проте не задовольнив вимогу позивача від 01.08.2018 про погашення боргу.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 29.10.2019 у справі № 920/369/17 заяву від 28.08.2018 представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Касіко" про уточнення позовної заяви в справі № 920/369/17 - залишено без розгляду; заяву від 29.10.2019 представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Касіко" про залишення позову без розгляду в справі №920/369/17 задоволено; позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Касіко" до Публічного акціонерного товариства "Іскра" та Приватного акціонерного товариства "Іскра Плюс" у справі № 920/369/17 - залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України (позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду).

У справі № 920/1186/19 ТОВ Касіко звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "ІСКРА", як до субсидіарного боржника, у зв`язку з несплатою заборгованості ПрАТ "ІСКРА ПЛЮС" як основним боржником, на підставі ст. 619 ЦК України.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 109 Цивільного кодексу України, юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу.

Виходячи з приписів статті 619 ЦК України, для пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу спочатку до основного боржника. І тільки у разі, якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Отже, відповідальність субсидіарного боржника є додатковою та наступає виключно у разі незадоволення вимог кредитора основним боржником внаслідок прямої відмови останнього або неотримання кредитором у розумний строк відповіді на вимогу до основного боржника про виконання зобов`язання.

Судом встановлено, що факт поставки відповідачу товару за договором № 4 від 11.03.2016, укладеним між ТОВ "Аваль-Агро" та ПАТ Іскра , підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема видатковими накладними. Заборгованість за поставлений товар становить 7946928,75 грн. Відповідач не оплатив товар у повному обсязі, заборгованість за договором поставки за розподільчим балансом передав до ПрАТ "ІСКРА ПЛЮС", яке було виділено з ПАТ "ІСКРА" відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "ІСКРА" (протокол №28/07/2016 33А від 28.07.2016).

Таким чином, за результатами виділу, ПрАТ "Іскра Плюс" за спірним зобов`язанням, в силу вимог частини 3 статті 109 ЦК України, є основним боржником, ПрАТ "Іскра", як особа, з якої здійснено виділ, є субсидіарним боржником.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до ПрАТ "ІСКРА ПЛЮС" з вимогами погасити заборгованість (вимоги-повідомлення № 54 від 01.08.2018, № 57 від 30.08.2018, № 44 від 06.08.2019), однак доказів надання ПрАТ "ІСКРА ПЛЮС" відповідей на вимоги позивача матеріали справи не містять. Заперечень основним боржником щодо суми боргу заявлено не було, однак доказів погашення ПрАТ "ІСКРА ПЛЮС" заборгованості перед позивачем матеріали справи не містять, ні відповідачем, ні третьою особою такі докази не подані.

Невчинення ПрАТ "Іскра Плюс" дій направлених на погашення перед позивачем заборгованості протягом трьох років, свідчить про фактичну відмову основного боржника від виконання своїх зобов`язань та надає позивачу право пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність - ПрАТ "ІСКРА".

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з субсидіарного боржника частини заборгованості в розмірі 1 000 000 грн. 00 коп.

Заборгованість не погашена відповідачем, як субсидіарним боржником, чим порушено права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідач в обґрунтування своєї позиції по справі зазначає, що позивачем пропущено процесуальний строк, встановлений законом на звернення до суду із позовом у даній справі, останнім днем якого є 11.10.2019, з урахуванням строку виконання зобов`язання з оплати товару встановленого договором до 10.10.2016.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом у справі № 920/1186/19 29.11.2019.

Відповідно до ст.ст. 251, 252, 253 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 259 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін (ст. 260 ЦК України).

Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст. 262 ЦК України).

Згідно із ст. 266 Цивільного кодексу України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Як встановлено ст. 267 Цивільного кодексу України, особа, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Судом встановлено, що відповідачем було частково оплачено поставлений товар, в тому числі 14.12.2016 в сумі 570 грн 75 коп., 16.12.2016 в сумі 2500 грн. 50 коп.

За умовами специфікацій №№ 1,2 до договору, сторонами узгоджено умови оплати загальної вартості поставленого товару до 10.10.2016. Виконання зобов`язання частинами або у вигляді періодичних платежів сторонами не передбачалось.

Заборгованість ПАТ "ІСКРА" перед ТОВ Аваль-Агро в розмірі 7946928,75 грн за передавальним балансом станом на 27.12.2016 була передана до ПрАТ "ІСКРА ПЛЮС", яке було виділено з ПАТ "ІСКРА" відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "ІСКРА" (протокол №28/07/2016 33А від 28.07.2016).

Таким чином, станом на грудень 2016 року відповідачем здійснено часткову оплату товару та підтверджено наявність заборгованості за договором шляхом її передачі за передавальним балансом.

З урахуванням викладеного, перебіг позовної давності був перерваний вчиненням відповідачем дії, що свідчить про визнання боргу - часткова оплата товару, передача заборгованості за передавальним балансом ПрАТ Іскра Плюс у грудні 2016 року, відповідно, позивач звернувся до суду з позовом 29.11.2019 в межах строку позовної давності і підставі для застосування положень ст. 267 ЦК України в частині основного боргу відсутні.

Оскільки матеріали справи свідчать про невчинення основним боржником дій направлених на погашення перед позивачем заборгованості, що надає позивачу право пред`явити вимогу в повному обсязі до відповідача, як особи, яка несе субсидіарну відповідальність, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача у межах строку позовної давності, суд вважає обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача, як субсидіарного боржника, 1 000 000 грн. 00 коп. заборгованості за товар.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховані 3 % річних в загальній сумі 84986 грн. 30 коп. та інфляційні втрати в сумі 300 859 грн. 89 коп. за період з 01.01.2017 по 31.10.2019, виходячи з суми заборгованості в розмірі 1 000000 грн. 00 коп. відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

За приписами вказаної норми, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 3% річних та інфляційних збитків в межах трирічного строку позовної давності і підстави для застосування положень ст. 267 ЦК України в цій частині відсутні.

Враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної та неповної оплати товару за договором поставки, відсутність доказів виконання основним боржником зобов`язання зі сплати боргу, що дає правові підстави позивачу звернутися з позовом до субсидіарного боржника, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 84 986 грн 30 коп. 3% річних та 300859 грн. 89 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Згідно із п. 11.2 договору № 4 від 11.03.2016, за порушення строків виконання зобов`язань за цим договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов`язання за кожен день прострочки.

Відповідно до п. 11.6 договору, нарахування штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором припиняється через 3 (три) роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконане. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором становить 3 (три) роки.

Таким чином, у п. 11.6. договору сторони передбачили збільшення тривалості періоду нарахування штрафних санкцій, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України та збільшення строку позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій.

Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату товару позивачем нарахована пеня в сумі 897616 грн. 43 коп. за період з 01.01.2017 по 31.10.2019, виходячи з суми заборгованості в розмірі 1 000000 грн. 00 коп.

За умовами специфікацій №№ 1,2 до договору, сторонами узгоджено строк оплати загальної вартості поставленого товару - до 10.10.2016.

Таким чином, прострочення виконання зобов`язання з оплати товару починається з 11.10.2016.

З урахуванням умов п. 11.6. договору, правомірним є нарахування пені за період з 11.10.2016 по 10.10.2019 (три роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконане).

Нарахування позивачем пені за період з 11.10.2019 по 31.10.2019 здійснене поза межами строку нарахування штрафних санкцій, визначеного у договорі № 4 від 11.03.2016.

На підставі викладеного, перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 877972 грн 60 коп. за період з 01.01.2017 по 10.10.2019, яка заявлена до стягнення в межах трирічного строку позовної давності і підстави для застосування положень ст. 267 ЦК України щодо якої відсутні.

В іншій частині позовних вимог, щодо стягнення з відповідача пені в сумі 19 643 грн 83 коп., суд відмовляє за їх необґрунтованістю.

Відповідач просить суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені до 1000 грн., враховуючи наступне: позивачем не подано доказів, які б підтверджували, що у зв`язку з невиконанням спірного зобов`язання з боку субсидіарного відповідача, яким є відповідач, позивачеві завдано значних збитків; до моменту передачі за передавальним актом заборгованості відповідача перед позивачем третій особі, відповідачем виконувались спірні зобов`язання, а їх невиконання сталось виключно з вини основного боржника ПрАТ Іскра Плюс .

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі 467/1346/15-ц.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Стаття 546 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як один із видів забезпечення зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 року № 7-рп/2013).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50 % до 438986 грн 30 коп. Таке зменшення пені є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, враховуючи, що стягнення на користь позивача суми 3% річних, інфляційного збільшення суми боргу компенсує знецінення несплачених відповідачем коштів, а також те, що позивачем не надано доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем, як субсидіарним боржником, своїх зобов`язань або погіршення матеріального стану підприємства, саме у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань.

Таким чином, враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної та неповної оплати товару за договором поставки, відсутність доказів виконання основним боржником зобов`язання зі сплати боргу, що дає правові підстави позивачу звернутися з позовом до субсидіарного боржника, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 438986 грн 30 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 9 ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, без урахування зменшення пені.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ІСКРА" (вул. Тесленка, буд. 6-А, с. Басівка, Сумський район, Сумська область, 42312, код ЄДРПОУ 14005946) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Касіко" (вул. Харківська, буд. 30/2, м. Суми, 40016, код 41189239) 1 000 000 грн. 00 коп. заборгованості за товар, 438986 грн 30 коп. пені, 84 986 грн 30 коп. 3% річних, 300859 грн. 89 коп. інфляційних втрат, 33957 грн. 28 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

4. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням ч. 4 Розділу Х (Прикінцеві положення) та пп. 17.5. п. 17 Розділу XI (Перехідні положення) Кодексу.

Повне рішення суду складено 29.05.2020.

Суддя Є.А. Жерьобкіна