Рішення

від 25.05.2020 по справі 922/334/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2020 р. Справа № 922/334/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Джерелій В.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А+Сервіс", смт. Борова, Харківська обл. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науковий парк "Агрозоовет", смт. Мала Данилівка, Дергачівський р.-н, Харківська обл. про стягнення коштів 793664,84 грн за участю предстаників сторін:

позивача - Чорноткач Н.З. (ордер № 000025 від 05.02.2020);

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "А+Сервіс", смт. Борова, Харківська обл. (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науковий парк "Агрозоовет", смт. Мала Данилівка, Дергачівський р.-н, Харківська обл.. (далі за текстом - відповідач) 793664,84 грн., з яких:

616806,84 грн. суми боргу;

110614,43 грн. пені;

23329,86 грн. 3% річних;

42913,71 грн. інфляційних.

Позов обґрунтовано з посиланням на невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки товару № 040392/ЗЗР від 16.04.2018 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за поставлений позивачем товар.

Ухвалою господарського суду Харківської від 10.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 10.03.2020.

Протокольними ухвалами від 13.03.2020, від 23.03.2020 та від 06.04.2020 підготовче судове засідання відкладалось.

В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою господарського суду Харківської від 10.02.2020.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.05.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.05.2020.

На судове засідання 25.05.2020 прибув представник позивача, який просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач на судове засідання 25.05.2020 свого уповноваженого представника не направив, про причини неприбуття суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про що свідчить зворотнє поштове повідомлення (а. с. 99).

Оскільки неявка на судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 16.04.2018 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як замовником, укладено договір поставки товару № 040392/ЗЗР (далі за текстом - договір; а. с. 31-32), за умовами якого постачальник в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується поставити товар, а замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити його вартість (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. п. 3.1-3.2 договору замовник сплачує вартість товару в строки, зазначені у специфікаціях до цього договору. Вартість товару (в т. ч. ціна за одиницю) вказується сторонами у специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору. Сплата вартості товару замовником здійснюється у національній валюті України. Сторони можуть визначити в специфікації грошовий еквівалент вартості товару в іноземній валюті - у доларах США.

За умовами п. п. 6.2-6.2.1 договору замовник несе відповідальність за виконання своїх грошових зобов`язань в строки, що обумовлені специфікаціями. У разі порушення строків оплати замовник сплачує на користь постачальника штрафні санкції у складі:

пені за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого грошового зобов`язання (п. 2 ст. 343 ГКУ та Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань № 543-96/ВР). Якщо ставка НБУ зазнавала змін, пеня за кожен період буде розраховуватись окремо. Сплата пені не звільняє замовника від виконання свого грошового зобов`язання та не позбавляє постачальника права на відшкодування збитків.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що штрафні санкції замовнику нараховуються протягом 1 року з моменту кожної несплати або кожної несплати в неповному обсязі своїх грошових зобов`язань.

Згідно з п. 8.2 договору позовна давність при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання за цим договором, а саме: стягнення простроченої суми заборгованості, штрафу та пені, відповідно до ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України, збільшена до 5 років.

У відповідності до п. 11.1 договору останній набирає сили з моменту його підписання і діє протягом календарного року до 31 грудня 2018 року, або до виконання сторонами своїх зобов`язань в повному обсязі. Договір укладено у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу.

Матеріали справи також свідчать про те, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачу обумовлений договором товар за наступними видатковими накладними:

№ 425014 від 25.04.2018 на суму 558265,44 грн. (а. с. 35);

№ 511008 від 11.05.2018 на суму 42784,32 грн. (а. с. 39);

№ 512002 від 12.05.2018 на суму 62618,88 грн. (а. с. 43);

№ 515010 від 15.05.2018 на суму 154766,16 грн. (а. с. 47);

№ 518031 від 18.05.2018 на суму 22803,12 грн. (а. с. 51);

№ 725001 від 25.07.2018 на суму 293557,68 грн. (а. с. 55);

№ 904013 від 04.09.2018 на суму 22383,90 грн. (а. с. 59).

Відповідач в особі директора Борзенкова І.М. (довіреності на отримання ТМЦ № 6 від 24.04.2018 (а. с. 37), № 4 від 11.05.2018 (а. с. 41), № 5 від 12.05.2018 (а. с. 45), № 8 від 15.05.2018 (а. с. 49), № 9 від 18.05.2018 (а. с. 53), № 19 від 25.07.2018 (а. с. 57), № 2 від 04.09.2018 (а. с. 61) прийняв товар за вказаними накладними без будь-яких зауважень та заперечень.

Однак, за поставлений товар відповідач в повному обсязі з позивачем не розрахувався, станом на момент винесення даного рішення його борг становить 616806,84 грн.

Обставини щодо стягнення зазначеного боргу стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Крім того, в зв`язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов`язань з оплати поставленого товару, позивач на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України, нарахував до стягнення з відповідача 42913,71 грн. інфляційних, 23329,86 грн. 3% річних та 110614,43 грн. пені за наступні періоди прострочення певних поставок товару з 01.11.2018 по 30.04.2019, з 31.10.2018 по 30.04.2018, з 02.10.2018 по 02.04.2019 та з 05.09.2018 по 05.03.2019.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ст. ст. 691, 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за поставлений товар у сумі 616806,84 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростований. Строк виконання зобов`язань з його оплати встановлено умовами укладеного між сторонами договору поставки товару № 040392/ЗЗР від 16.04.2018 та є таким, що настав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині, та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за отриманий товар у вказаному вище розмірі.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних та річних суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Факт прострочення відповідачем виконання зобов`язань з оплати отриманого товару підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування 3% річних та інфляційних за таке прострочення.

Згідно з позовною заявою, позивачем нараховано до стягнення з відповідача інфляційні та 3% річних за прострочення оплати товару за певними накладними за загальний період прострочення з 05.09.2018 по 24.01.2020.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних та річних, суд констатує, що в його здійснено арифметично вірно. За таких обставин, позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 42913,71 грн. інфляційних та 23329,86 грн. річних також підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення пені, суд зазначає.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, п. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже зазначалося, п. 6.2.1 договору передбачено, що замовник несе відповідальність за виконання своїх грошових зобов`язань в строки, що обумовлені специфікаціями. У разі порушення строків оплати замовник сплачує на користь постачальника штрафні санкції у складі: пені за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого грошового зобов`язання (п. 2 ст. 343 ГКУ та Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань № 543-96/ВР). Якщо ставка НБУ зазнавала змін, пеня за кожен період буде розраховуватись окремо. Сплата пені не звільняє замовника від виконання свого грошового зобов`язання та не позбавляє постачальника права на відшкодування збитків.

Оскільки відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань з оплати поставленого товару, зазначене також надає право позивачу на нарахування пені таке прострочення в порядку, визначеному п. 6.2.1 договору.

Згідно з позовною заявою, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 110614,43 грн. пені за прострочення оплати товару за певними накладними за наступні періоди прострочення: з 01.11.2018 по 30.04.2019, з 31.10.2018 по 30.04.2018, з 02.10.2018 по 02.04.2019 та з 05.09.2018 по 05.03.2019.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд констатує, що в його здійснено арифметично вірно. За таких обставин, позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в зазначеній сумі також підлягає задоволенню.

Крім того, з урахуванням вимог ст. ст. 123, 126 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню 11904,97 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 130, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науковий парк "Агрозоовет" (адреса: 62341, Харківська обл., Дергачівський р.-н, смт. Мала Данилівка, вул. Академічна, буд.1; код ЄДРПОУ 41472592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А+Сервіс" (адреса: 63801, Харківська обл., Борівський р.-н, смт. Борова, вул. Підлиманська, буд. 25; код ЄДРПОУ 35776920; на п/р НОМЕР_1 в АТ Ощадбанк , м. Харків, МФО 351823):

616806,84 грн. боргу за договором поставки товару № 040392/ЗЗР від 16.04.2018;

110614,43 грн. пені;

23329,86 грн. 3% річних;

42913,71 грн. інфляційних;

11904,97 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "29" травня 2020 р.

Суддя О.І. Байбак