Постанова

від 27.05.2020 по справі 916/1961/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/1961/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,

представників учасників справи

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ашрам"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020

(головуючий суддя Лавриненко Л.В., судді Аленін О.Ю., Бєляновський В.В.)

та рішення Господарського суду Одеської області від 25.10.2019

(суддя Бездоля Д.О.)

у справі № 916/1961/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ашрам"

до Комунального підприємства "Одесміськелектротранс"

про стягнення 1 870 939,79 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

1.1. 10 липня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ашрам" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства "Одесміськелектротранс" про стягнення 3 % річних в сумі 166 246,92 грн та інфляційних втрат в сумі 849 119,38 грн за період з 01.09.2014 по 31.05.2019 за прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 1 291 272,75 грн та 3% річних в сумі 176770 грн та інфляційних втрат в сумі 678 803,49 грн - за прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 1 937 132,33 грн за період з 01.01.2016 по 30.06.2019.

1.2. В обґрунтування своїх вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Ашрам" посилається на рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2018 у справі №916/2153/17 та від 12.04.2019 у справі №916/52/19, якими з Комунального підприємства "Одесміськелектротранс" стягнуто на користь позивача грошові кошти в сумі 1 291 272,75 грн та 1 937 132,33 грн відповідно.

Позивач наполягає на тому, що Комунальне підприємство "Одесміськелектротранс" ще 01.09.2014 дізналося про користування майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Ашрам" без достатніх правових підстав, а тому в силу приписів ч. 1 ст. 1214 ЦК України, починаючи з цієї дати існує прострочене грошове зобов`язання, підтверджене в подальшому рішеннями Господарського суду Одеської області від 10.07.2018 у справі № 916/2153/17 та від 12.04.2019 у справі № 916/52/19. Факт існування такої заборгованості є правової підставою для застосування наслідків, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, у вигляді сплати боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.07.2018 у справі № 916/2153/17 стягнуто з Комунального підприємства "Одесміськелектротранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ашрам" грошові кошти в загальній сумі 1 291 272,75 грн.

Під час розгляду цієї справи місцевим господарським судом було встановлено, що Комунальне підприємство "Одесміськелектротранс" у період з 01.09.2014 по 31.08.2015 безперервно користувалося нерухомим майном (нежитловими приміщеннями: літ. "И" площею 690 кв. м., розташованим за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 1-А/3, та літ. "Ж" площею 379,6 кв. м., розташованим за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 1-А), яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Ашрам".

Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з Комунального підприємства "Одесміськелектротранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ашрам" доходів від безпідставно набутого майна в порядку, визначеному ч.1 ст. 1214 ЦК України.

Зазначене рішення набрало законної сили з 14.02.2019. Суди встановили, що рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2018 у справі №916/2153/17 виконано відповідачем у повному обсязі 13.06.2019.

2.2. Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.04.2019 у справі №916/52/19 в порядку ч. 1 ст. 1214 ЦК України стягнуто з Комунального підприємства "Одесміськелектротранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ашрам" грошові кошти в сумі 1 937 132,33 грн за користування з 28.12.2015 по 31.12.2015 та з 01.01.2016 по 31.12.2016 безпідставно набутим майном (нежитловими приміщеннями: літ. "И" площею 690 кв. м., розташованим за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 1-А/3, та літ. "Ж" площею 379,6 кв. м., розташованим за адресою: м. Одеса, вул . Водопровідна , 1-А ), яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Ашрам".

Рішення Господарського суду Одеської області від 12.04.2019 у справі №916/52/19 набрало законної сили 01.07.2019. Зазначене рішення на час вирішення місцевим господарським судом спору у цій справі виконано не було.

2.3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ашрам" вважає, що наявні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача у справі інфляційних втрат та 3 % річних на грошові суми, присуджені до стягнення згідно із зазначеними вище рішеннями судів у справах № 916/2153/17 та №916/52/19, виходячи з кожного місяця, в якому Комунальне підприємство "Одесміськелектротранс" використовувало у своїй господарській діяльності нерухоме майно без достатньої правової підстави, а саме з 01.09.2014 по 30.06.2019.

3. Стислий виклад змісту рішення та постанови судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.10.2019 у справі №916/1961/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ашрам" задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Одесміськелектротранс" інфляційні втрати в сумі 40 487,53 грн та 3% річних в сумі 11356,12 грн, нараховані на суму простроченого грошового зобов`язання у розмірі 1 291 272,75 грн, за період з 14.02.2019 по 31.05.2019 (суму стягнуто за рішенням Господарського суду Одеської області від 10.07.2018 у справі №916/2153/17).

Суд першої інстанції зазначив про відсутність правових підстав для нарахування інфляційних в сумі 678803,49 грн та 3 % річних в сумі 176 770 грн на грошове зобов`язання у розмірі 1 937 132,33 грн за період з 01.01.2016 по 30.06.2019 (присуджене до стягнення за рішенням Господарського суду Одеської області від 12.04.2019 у справі №916/52/19), оскільки відповідне судове рішення набрало законної сили 01.07.2019, а розрахунок інфляційних і 3% річних здійснено позивачем станом 30.06.2019.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, місцевий господарський суд зазначив, що судовими рішеннями у справах №916/2153/17 та № 916/52/19 встановлено розмір загальної суми доходів, яку Комунальне підприємство "Одесміськелектротранс" повинно сплатити позивачу за безпідставно набуте майно, але цими судовими рішеннями не встановлено строку виникнення грошових зобов`язань, які Товариство з обмеженою відповідальністю "Ашрам" розрахувало помісячно. З огляду на цю обставину, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено правомірності нарахування інфляційних та 3% річних на доходи за використання відповідачем приміщень, які належать позивачу, з вересня 2014 року по січень 2016 року.

3.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

В цілому погодившись з висновками місцевого господарського суду, апеляційний суд зазначив таке.

Рішеннями Господарського суду Одеської області від 10.07.2018 у справі № 916/2153/17 та від 12.04.2019 у справі №916/52/19 встановлено розмір та присуджено до стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ашрам" суму грошових коштів (доходів) в порядку ч.1 ст. 1214 ЦК України. Разом з тим, встановивши загальний період, за який стягуються відповідні доходи, місцевий господарський суд у жодній зі справ не визначив дати виникнення грошового зобов`язання Комунального підприємства "Одесміськелектротранс", на яке позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати. Отже, попри існування у Комунального підприємства "Одесміськелектротранс" обов`язку сплачувати грошові кошти за користування майном без достатньої правової підстави таке грошове зобов`язання не є простроченим, а тому застосування негативних наслідків, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, є безпідставним.

4. Стислий виклад змісту вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 25.10.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 в частині відмови у стягненні 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 1819096,14 грн скасувати. Прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги задовольнити, а саме стягнути з Комунального підприємства "Одесміськелектротранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ашрам" суму у розмірі 1487435,34 грн - інфляційних втрат та 331660,80 грн - 3% річних.

4.2. В обґрунтування зазначених вимог скаржник посилається на таке.

4.2.1. Суд у справі №916/2153/17 розрахував компенсацію за ст.1214 ЦКУ з 1 вересня 2014 року. У справі № 916/52/19 з 01.09.2015 року. Отже, встановлено, що станом на 01.09.2014 відповідач був обізнаний про безпідставність володіння нерухомим майном позивача та необхідність повернути йому це майно. Тому саме з цієї дати відповідач має сплатити інфляційні втрати та 3% річних за прострочення грошового зобов`язання.

У зазначеному аспекті скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції ч.2 ст.625 ЦК України, ст.1214 ЦК України, а також ч.1 ст.612 ЦК України.

4.2.2. Суди у справах №916/2153/17 та №916/52/19 стягнули з відповідача заборгованість на підставі ч. 1 ст. 1214 ЦК України. Зазначена норма права передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 1214 ЦК України, прострочення грошового зобов`язання виникає з часу, коли відповідач дізнався про користування без достатніх правових підстав таким майном, тобто починаючи ще з 01.09.2014. А не з рішення суду про стягнення у порядку ст.1214 ЦК України, що відбулося лише у 2019 році. Рішення суду, за загальним правилом, не може породжувати зобов`язання грошового характеру, тому що зобов`язання боржника завжди передує судовому рішенню. Рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність. Тобто, починаючи з 01.09.2014 прострочення грошового зобов`язання відповідача вже існувало перед позивачем в силу закону (ч.1 ст.1214 ЦК України), а суди у справах №916/2153/17 та №916/52/19 в подальшому лише підтвердили цю заборгованість.

Отже, не сплативши заборгованість, починаючи з 01.09.2014, як цього вимагає ч.1 ст.1214 ЦК України, відповідач до цього часу продовжує користуватися грошовими коштами позивача, які станом на 2019 рік значно знецінилися.

4.2.3. Скаржник також стверджує, що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають практиці ЄСПЛ, а саме рішенням у справах "Aka v.Turkey", "Akkus v.Turkey", "Kose v.Turkey", "Di Belmonte v Italy" та інші.

4.3. У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти доводів та вимог скаржника та просить відмовити йому у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

В цілому висновки та аргументи відповідача відповідають висновкам судів, викладеним у судових рішеннях, які переглядаються.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 ГПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.1.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.300 ГПК України).

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Предметом спору у цій справі є стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем за користування відповідачем з 01.09.2014 нерухомим майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Ашрам" без достатніх правових підстав на підставі ч.1 ст.1214 ЦК України.

5.2.2. Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Можливість нарахування 3% річних та інфляційних втрат у разі порушення грошового зобов`язання, пов`язана з пропуском строку виконання такого грошового зобов`язання боржником.

5.2.3. Позивач стверджує, що з 01.09.2014 у відповідача існує прострочене грошове зобов`язання , підтверджене в подальшому рішеннями Господарського суду Одеської області від 10.07.2018 у справі № 916/2153/17 та від 12.04.2019 у справі №916/52/19. По суті всі доводи касаційної скарги позивача ґрунтуються саме на цих твердженнях.

5.2.4. Згідно з ч.1 ст.1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, зазначена норма передбачає встановлення часу (строку) неправомірного використання майна, за який повинні бути відшкодовані одержані доходи. Водночас, вона не регулює строк, в який ці доходи мають бути сплачені зобов`язаною особою на користь власника майна.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

5.2.5. Суди дослідили, що загальна сума доходів, яку відповідач отримав внаслідок неправомірного використання нерухомого майна, власником якого є позивач, встановлена судами за результатами розгляду справ №916/2153/17 та №916/52/19.

Водночас, як обґрунтовано вказано судами попередніх інстанцій, у зазначених судових рішеннях не було встановлено строку виникнення у відповідача грошових зобов`язань зі сплати коштів, які позивач розрахував помісячно.

У матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з вимогами щодо сплати одержаних/збережених без достатньої правової підстави коштів, розрахованих позивачем щомісячно та присуджених до стягнення за рішеннями судів.

За цих обставин правильним є висновок судів про те, що позивачем не доведено правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат у спірних відносинах на розраховану позивачем щомісячну вартість користування відповідачем вищевказаними приміщеннями з вересня 2014 року/січня 2016 року (відповідно).

Протилежні доводи скаржника Суд відхиляє як помилкові та такі, що ґрунтуються на власному хибному тлумаченні норм ст.1214 та ст.625 ЦК України.

Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ашрам" підлягають частковому задоволенню, а з відповідача повинно бути стягнуто на користь позивача суми 3% річних та інфляційних втрат за період з дати набрання рішеннями судів законної сили з урахуванням фактичного виконання рішення у справі №916/2153/17 та в межах заявленого позивачем періоду.

5.2.6. Висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішеннях, на які посилається скаржник (п. 4.2.3 постанови), не є релевантними для справи, яка розглядається, отже, не можуть бути враховані при вирішенні спору у ній.

5.2.7. Отже, звертаючись з касаційною скаргою, позивач не довів неправильне застосування судами норм права як необхідної передумови для скасування чи зміни судових рішень, які оскаржуються. За результатами перегляду справи в касаційному порядку, Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносини, з правильним застосуванням до них норм матеріального права. Порушень норм процесуального права не встановлено.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.2. З огляду на зазначене вище у розділі 5 цієї постанови, Верховний Суд залишає касаційну скаргу позивача без задоволення, а постанову та рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу позивача без задоволення, судовий збір, пов`язаний з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ашрам" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 та рішення Господарського суду Одеської області від 25.10.2019 у справі №916/1961/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді І. Кондратова

Л. Стратієнко