Рішення

від 28.05.2020 по справі 146/103/20

ТОМАШПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 146/103/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2020 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Пилипчука О.В.

з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в смт. Томашпіль цивільну справу

ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи :

позивач : акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк

відповідач : ОСОБА_1

вимоги позивача : про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

04 лютого 2020 року до Томашпільського районного суду надійшов позов представника акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк , в якому останній просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк заборгованість за кредитним договором № б/н від 20.12.2010 року в розмірі 16873,23 гривень та судові витрати.

Представник АТ КБ Приват Банк позов обґрунтував наступним.

Відповідно до укладеного договору б/н від 20.12.2010 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8070,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку , які викладені на банківському сайті, складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.5, п. 2.1.1.2.6 договору, де зазначено, що клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт.

Згідно п.2.1.1.3.1 договору, позичальник зобов`язується повернути витрачену частину кредитного ліміту та відсотків.

Також представник позивача вказує, що відповідно до кредитного договору, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн + 5 % від суми позову.

Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, тобто відповідач зобов`язання за договором не виконав.

У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 10.12.2019 року має заборгованість в сумі 16873,23 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10058,59 грн; заборгованість за відсотками у сумі 1690,51 грн; пені в сумі 3844,45 грн; штрафу (фіксованої частини) в сумі 500,00 грн; штрафу (процентної складової) в сумі 779,68 грн. На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ ПриватБанк , тому останні вимушені з даним позовом звернутися до суду.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 17 лютого 2020 року відкрито спрощене позовне провадження, судове засідання призначено на 09 квітня 2020 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 09 квітня 2020 року розгляд справи відкладено на 27 квітня 2020 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 27 квітня 2020 року розгляд справи відкладено на 12 травня 2020 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 12 травня 2020 року розгляд справи відкладено на 28 травня 2020 року.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

В судове засідання представник АТ КБ ПриватБанк не з`явився, однак представник банку подав до суду заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити, в разі неявки відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася по невідомій суду причині. Станом на 28 травня 2020 року відзив на позов до Томашпільського районного суду Вінницької області не надійшов, про відкриття провадження у справі та розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження по справі ОСОБА_1 була належним чином повідомлена, в зв`язку з чим суд ухвалив провести по даній справі заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

Згідно ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 3 ст. 131 ЦПК України, встановлено обов`язок учасників судового процесу повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Враховуючи положення даної норми, суд визнає, що відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, які заявили про розгляд справи за їх відсутності, на підставі наявних у справі доказів, відповідно вимог ст.211 ЦПК України.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність і достовірність показань сторін по справі, сприяючи всебічному й повному з`ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до заяви № б/н від 20.12.2010 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8070,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

На виконання умов Договору позивач виконав взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором та надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 8070,00 гривень.

Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов`язковість рішень суду.

Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за Кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, згідно ч. 2 цієї норми, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Отже, до правовідносин сторін за кредитним договором підлягають застосуванню норми, які регулюють відносини позики, якщо це не суперечить суті кредитного договору.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідач ОСОБА_1 не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, тобто відповідач зобов`язання за договором не виконала.

У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 10.12.2019 року має заборгованість в сумі 16873,23 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10058,59 грн; заборгованість за відсотками у сумі 1690,51 грн; пені в сумі 3844,45 грн; штрафу (фіксованої частини) в сумі 500,00 грн; штрафу (процентної складової) в сумі 779,68 грн.

На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість за договором не погасила, що є порушенням законних прав АТ КБ ПриватБанк .

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача штрафів 500,00 грн - (фіксована частина) та 779,68 грн - (процентна складова), суд виходить з наступного.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України Про захист прав споживачів (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України Про банки і банківську діяльність відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України Про захист прав споживачів з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України Про захист прав споживачів з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються відповідачу. При цьому позивач нараховував, а відповідач мав сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку, що є незаконним.

Таку правову позицію Верховний Суд України виклав у своїй постанові від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746цс16.

Як вбачається з позовної заяви банку позивач не зазначив, які саме послуги за комісією надавались відповідачу ОСОБА_1 .

З огляду на вказану обставину та наведену правову позицію Верховного Суду України суд вважає, що підстави для покладення на ОСОБА_1 обов`язку за договором кредиту щодо сплати комісії відсутні.

Суд також вважає, що позовна вимога про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк штрафу є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Суд встановив, що відповідач не брав на себе зобов`язання зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту.

Таку правову позицію Верховний Суд України виклав у своїй постанові від 22 березня 2017 року у справі №6-2320цс16.

При цьому в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які б підтверджували, що відповідач брав на себе зобов`язання зі сплати штрафу в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦПК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За змістом даної норми, пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи банком вже нараховано заборгованість за пенею.

Тобто аналізуючи дані умови та розрахунок заборгованості за кредитом, судом встановлено, що за порушення позичальником строків виконання зобов`язання за кредитним договором банком одночасно нараховано пеню та штраф.

Таким чином банк просить застосувати до боржника подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов`язання (прострочення виконання грошового зобов`язання), що суперечить вимогам ч.1 ст. 61 Конституції України та ч.3 ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне у те саме правопорушення, та нараховано відсотки на неустойку, а зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Таким чином суд прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафів.

Згідно ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судових розгляд.

Відповідно до п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясовування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, зокрема, часткове підтвердження представником позивача позовних вимог, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк підлягає стягненню заборгованість по кредиту на загальну суму 15593,55 грн.

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач АТ КБ ПриватБанк понесло судові витрати, що складаються з 2102 гривень, сплаченого судового збору.

Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, стягненню із ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк підлягає судовий збір в розмірі 1942,58 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 20, ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554, ст. 610-611, ч. 1 ст. 1054, ч. 2 ст. 1054, ч. 3 ст. 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 95, 141, 142, 206, 228, 229, 235, 258, 263, 264, 265, 268, 279, 280, 289, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк Приват Банк заборгованість за кредитним договором № б/н від 20 грудня 2010 року в розмірі 15593,55 грн (п`ятнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто три гривні п`ятдесят п`ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк 1942,58 грн. (одна тисяча дев`ятсот сорок дві гривні п`ятдесят вісім копійок) судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

Позивач : акціонерне товариство комерційний банк Приват Банк -код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_1 , МФО 305299, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д.

Відповідач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 16.09.2010 року Томашпільським РВ УМВС України у Вінницькій області, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: О. В. Пилипчук