Рішення

від 22.05.2020 по справі 357/2472/20

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/2472/20

2-о/357/82/20

Категорія 12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем україни

22 травня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

представника заявника - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в окремому позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Острійківська сільська рада Білоцерківського району Київської області, приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу в Київській області Дерун Каріна Анатоліївна про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2020 року на адресу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Острійківська сільська рада Білоцерківського району Київської області, приватний нотаріус Білоцерківського району нотаріального округу в Київській області Дерун К.А. про встановлення факту, що має юридичне значення, мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який доводився їй братом. Після смерті останнього, залишилася спадкова маса, яка належала померлому згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.03.2014 року. Заявник ОСОБА_2 - сестра померлого та єдиний спадкоємець після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , оскільки спадкоємців першої черги спадкування немає. У вересні 2019 року заявниця ОСОБА_2 звернулася до органу нотаріату і заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , однак 11.09.2019 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу в Київській області останній відмовлено у прийомі її заяви та надано роз`яснення про причини відмови (пропущення шестимісячного строку для прийняття спадщини); також роз`яснено про право на звернення до суду. Зазначає, що ОСОБА_2 - спадкоємець, який на час смерті спадкодавця проживала з останнім, доглядала його та здійснювала захоронення свого брата ОСОБА_3 , а потім вступила в управління спадковим майном.

Частиною 3 ст. 1268 ЦК України передбачається, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Просила суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме - факт проживання без реєстрації ОСОБА_2 на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а. с. 1-3 ).

Ухвалою судді від 10 березня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Острійківська сільська рада Білоцерківського району Київської області, приватний нотаріус Білоцерківського району нотаріального округу в Київській області Дерун К.А. про встановлення факту, що має юридичне значення ( а.с.16 ).

В судовому засіданні представник заявника - адвокат Сидорчук В.А., який діє на підставі договору про надання юридичних послуг від 28.01.2020 року ( а. с. 25 ) надав пояснення аналогічні викладеним в заяві та просив заяву ОСОБА_2 задовольнити.

Заінтересована особа Острійківська сільська рада Білоцерківського району Київської області в судове засіданні свого представника не направила, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення про вручення.

Заінтересована особа приватний нотаріус Білоцерківського району нотаріального округу в Київській області Дерун К.А. в судове засідання не з`явилася, 23.03.2020 року за вх. № 10772 судом отримано повідомлення, в якому остання просила розглядати справу у її відсутності ( а. с. 22 ).

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона є подругою заявника, за півроку до смерті брата заявника вона знаходилася в Криму і про смерть дізналася від ОСОБА_2 . Була присутньою на похоронах.

Суд, вислухавши пояснення представника заявника, свідки, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що заявлені вимоги ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якому розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 2 статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого поряду їх встановлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення (далі - постанови Пленуму) із змінами та доповненнями від 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Судом встановлені наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 22 лютого 2019 року Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області ( а. с. 9).

З довідки за № 343 від 04 вересня 2019 року, виданої виконкомом Острійківської сільської ради Білоцерківського району Київської області та підписаною сільським головою Оленко С.О. вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований в АДРЕСА_1 ( а. с. 11 ).

Заявник по справі ОСОБА_2 є сестрою померлого ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження останньої ( дошлюбне - ОСОБА_2 ) та довідкою, виданої ОСОБА_3 від 29.06.2006 року за № 520 відділом реєстрації актів цивільного стану, з яких вбачається, що батьками заявника та померлого були ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (а. с. 5, 6 ).

Зміна прізвища заявника з ОСОБА_2 на ОСОБА_2 відбулася у зв`язку із реєстрацію шлюбу з ОСОБА_9 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповідного свідоцтва про укладення шлюбу ( а. с. 7 ).

Згідно копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 19.12.1997 року Міським відділом № 1 Білоцерківського МУГУ МВС України в Київській області заявник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ( а. с.4 ).

Заявник ОСОБА_2 зазначає, що вона спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку з чим звернулась у вересня 2019 року до органів нотаріату з заявою про прийняття спадщини.

11 вересня 2019 року за вих. № 638/02-21 приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області надано роз`яснення про відмову у прийнятті заяви про прийняття спадщини за законом ( а. с. 10 ).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

За змістом статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду за захистом своїх прав.

Пунктом 9 Листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування також визначено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин зі спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, факту прийняття спадщини.

Статтею 1 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Відповідно до частини першої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими та належними доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі Бочаров проти України від 17.03.2011 року (п.45), Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом (див. рішення від 18.01.1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства ). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі Салман проти Туреччини ) .

Досліджені в судовому засіданні матеріали справи в достатній мірі не підтверджують факт постійного проживання заявника ОСОБА_2 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини.

З боку заявника не надано до суду жодного належного та допустимого доказу, на підставі якого суд мав би можливість встановити такий факт, про який просить заявник.

Також і самі матеріали справи не містять таких доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Єдиним доказом проживання заявника разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, заявником було заявлено клопотання про допит свідка ОСОБА_4 .

Однак, допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 не підтвердила того фату, що ОСОБА_2 проживала разом із спадкодавцем на час смерті останнього, та як зазначила, що останні шість місяців до смерті ОСОБА_3 вона не мешкала в м. Біла Церква, а проживала у Автономній Республіці Крим. Про смерть ОСОБА_3 вона дізналася від заявника.

Доводи заявника про те, що вона прийняла спадщину шляхом фактичного вступу у спадкові права та обов`язки, в управління і володіння спадковим майном, що підтверджується обставинами щодо захоронення останньою померлого ОСОБА_3 , правового значення для суті спірних правовідносин не мають, оскільки предметом доказування є передбачений частиною третьою статті 1268 Цивільного кодексу України факт постійного проживання із спадкодавцями на час відкриття спадщини.

Така правова позиція викладена в постанові ВС КЦС від 23.12.2019 у справі № 303/1816/17.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновків про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення понесені заявником витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 29, 1217, 1217, 1218, 1223, 1268 ЦК України, ст. ст. 12, 76, 81, 89, 293, 294, 315, 263, 265, 273, 353, 354 ЦПК України, Законом України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , суд, - В судовому засіданні представник заявника - адвокат Сидорчук В.А., який діє на підставі договору про надання юридичних послуг від 28.01.2020 року ( а. с. 25 ) надав пояснення аналогічні викладеним в заяві та просив заяву ОСОБА_2 задовольнити.

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Острійківська сільська рада Білоцерківського району Київської області, приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу в Київській області Дерун Каріна Анатоліївна про встановлення факту, що має юридичне значення, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Заявник: ОСОБА_2 ( адреса проживання: АДРЕСА_3 , ІНП: НОМЕР_3 );

Заінтересована особа: Острійківська сільська рада Білоцерківського району Київської області ( адреса місцезнаходження: 09164, Київська область, Білоцерківський район, с. Острійки, вул. Миру, буд. 29, ЄДРПОУ: 04363107 );

Заінтересована особа: приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу в Київській області Дерун К.А. ( адреса місцезнаходження: АДРЕСА_4 ).

Повне судове рішення складено 29 травня 2020 року.

Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов