Рішення

від 29.05.2020 по справі 529/251/20

ДИКАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 529/251/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2020 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Гвоздика А. Є.

при секретарі Бурлига Н. Л.,

з участю представника позивачки - адвоката Новака Д.І.,

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Диканька Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Балясненська сільська рада Диканського району Полтавської області, про визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння як спільного сумісного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка вказує, що 30 серпня 1991 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, який був зареєстрований Стасівською сільською радою Диканського району Полтавської області, актовий запис 14. Від цього шлюбу у них є повнолітні дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітні дочки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позивачка зазначає у позові, що під час шлюбу за спільною домовленістю із чоловіком, за спільні кошти, нею разом з відповідачем ОСОБА_1 було придбано житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , який згідно чинного законодавства є майном, набутим подружжям за час шлюбу та належить їй та відповідачу на праві спільної сумісної власності.

Позивачка у позові вказує, що відповідно до рішення Диканського районного суду Полтавської області від 06 грудня 2019 року, яке набрало законної сили, шлюб між нею та відповідачем розірвано. На теперішній час вона у зв`язку із роботою тимчасово проживає у м. Києві разом із старшими доньками, а відповідач разом із їхніми двома неповнолітніми доньками проживає у вищевказаному житловому будинку по АДРЕСА_1 .

Вказуючи, що згоди щодо поділу спільного майна подружжя у вигляді спірного домоволодіння нею з відповідачем в добровільному порядку не досягнуто, адже відповідач, отримавши її лист-пропозицію щодо добровільного поділу майна подружжя у вигляді спірного домоволодіння, не з`явивився до нотаріуса для вирішення питання укладення нотаріально посвідченої угоди поділу спірного домоволодіння, як спільного майна подружжя, та жодним чином не повідомив її щодо своєї думки стосовно цього питання та причин неявки до нотаріуса, у зв`язку із чим вона не має можливості користуватися та розпоряджатися належною їй половиною спірного домоволодіння, як спільним майном подружжя, позивачка просить суд визнати за нею право власності на 1/2 частину спірного домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 .

Позивачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, а надала суду письмову заяву, в якій вказала, що підтримує позов в повному обсязі, просить розглянути справу без її участі, але з обов`язковою участю її представника - адвоката Новака Д.І., доводи якого на обґрунтування позову та будь-які його уточнення чи зміну щодо позовних вимог вона підтримує та просить задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 - адвокат Новак Д.І. підтримав позов в частині визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину спірного домоволодіння як спільного сумісного майна подружжя та просив задоволити його в повному обсязі, виходячи з обставин, викладених у позовній заяві та в судовому засіданні. Крім цього, представник позивачки заявив клопотання про уточнення позовних вимог в частині відшкодування судових витрат у справі, вказавши, що позивачкою ОСОБА_2 були понесені судові витрати у справі у загальному розмірі 3346,50 грн, які вона просить стягнути з відповідача на її користь. Представник позивачки вказав, що зазначені судові витрати у справі складаються із судового збору за подачу позову до суду у сумі 840,80 грн, із судового збору за подачу клопотання про забезпечення позову у сумі 420,40 грн та судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, а саме: витрат щодо виготовлення бюро технічної інвентаризації технічного паспорта на спірне домоволодіння та довідки про вартість вказаного домоволодіння у загальній сумі 2085,30 грн. На підтвердження заявленого розміру понесених позивачкою ОСОБА_2 судових витрат по справі представником позивачки було надано копії квитанцій.

Крім цього, представником позивачки було заявлено клопотання про скасування накладеного ухвалою Диканського районного суду від 17 квітня 2020 року арешту домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , та зняття заборони на відчуження вказаного домоволодіння, посилаючись на те, що на теперішній час відпала потреба у подальшому застосуванні цього заходу забезпечення позову.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги позивіача визнав частково. Відповідач вказав, що згідно правовстановлюючих документів він являється власником спірного домоволодіння, з ним проживають неповнолітні дочки, а укладений шлюб із позивачкою, вже розірвано за рішенням суду, вона давно проживає окремо від нього і відповідно позивачка вже не має жодного права претендувати на якусь частину спірного домоволодіння. При цьому, відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечував те, що спірне домоволодіння було придбано під час шлюбу з позивачкою, за їхні спільні кошти як подружжя та з метою їхнього проживання у цьому домоволодінні однією сім`єю.

Представник Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області в якості представника третьої особи в судове засідання не з`явився, а від вказаної сільської ради до суду надійшов відзив на позов, в якому вказано, що сільська рада визнає позов в повному обсязі та просить розглянути справу без участі її представника.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивачки - адвоката Новака Д.І., відповідача ОСОБА_1 , оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 серпня 1991 року між позивачкою та відповідачем було укладено шлюб, який був зареєстрований Стасівською сільською радою Диканського району Полтавської області, актовий запис 14.

Від цього шлюбу у сторін по справі є повнолітні дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітні дочки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до рішення Диканського районного суду Полтавської області від 06 грудня 2019 року, яке набрало законної сили, шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією вказаного рішення суду.

З наявної у матеріалах справи копії договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Диканської державної нотаріальної контори Федорук Г.П., вбачається, що 12 січня 2000 року, тобто під час шлюбу з позивачкою ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_1 купив у ОСОБА_7 за 3000 /три тисячі/ грн 00 коп житловий будинок з побудовами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , та в цілому складається з будинку "А-1" жилплощею 16,50 кв.м., літньої кухні "Б", сараю "В", сараю "Г", водогону № 1 та огорожі № 2-3.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області від 10 березня 2006 року № 18 відповідачу ОСОБА_1 було надано дозвіл на проведення перепланування і реконструкції вищевказаного житлового будинку та проведення добудови тамбура до житлового будинку.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області від 10 березня 2006 року № 25 відповідачу ОСОБА_1 було надано дозвіл на проведення будівництва сараю по АДРЕСА_1 біля житлового будинку на земельній ділянці, якою той користується.

Відповідно до виготовленого 07 травня 2020 року Приватним підприємством Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" технічного паспорта спірне домоволодіння по АДРЕСА_1 складається з житлового будинку (літ. А-1), літньої кухні (літ. Б), сараю (літ. В), сараю (літ. Г), сараю (розпочате будівництво) (літ. Д), вбиральні (літ. Е), трубопроводу (№ 1).

Відповідно до довідки Приватного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" від 12 травня 2020 року вартість спірного домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , становить 103192,00 грн.

В судовому засіданні було встановлено, що вищевказане спірне домоволодіння було придбано сторонами по справі під час шлюбу, за спільні кошти позивачки та відповідача як подружжя та з метою їхнього проживання у цьому домоволодінні однією сім`єю.

Із наданих в судовому засіданні пояснень представника позивачки та відповідача вбачається, що на теперішній час позивачка тимчасово у зв`язку із роботою проживає у м. Києві разом із старшими доньками, а відповідач разом із двома їхніми неповнолітніми доньками проживає у вищевказаному житловому будинку по АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що 27 лютого 2020 року позивачкою було надіслано поштою відповідачу ОСОБА_1 лист-пропозицію про добровільний поділ спільного майна подружжя у вигляді спірного житлового будинку з господарськими будівлями. У вказаному листі відповідачу пропонувалося з`явитися 06 березня 2020 року до нотаріуса для вирішення питання укладення нотаріально посвідченої угоди поділу спірного домоволодіння, як спільного майна подружжя, по 1/2 частині цього домоволодіння кожному. У цьому листі також вказувалося, що на інше майно, хоч воно і нажите в період шлюбу та придбане за спільні кошти та за рахунок спільної праці, позивачка не претендує, так як з відповідачем у будинку проживають їхні спільні неповнолітні доньки.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення вищевказаного поштового відправлення, відповідач ОСОБА_1 отримав лист-пропозицію позивачки щодо добровільного поділу майна подружжя у вигляді спірного домоволодіння 02 березня 2020 року.

З наявного у матеріалах справи письмового повідомлення приватного нотаріуса Диканського районного нотаріального округу Полтавської області Шимки О.І. від 06 квітня 2020 року вбачається, що відповідач ОСОБА_1 06 березня 2020 року так і не з`явився до нотаріуса для нотаріального посвідчення договору про поділ майна подружжя у вигляді спірного домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована і один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Таким чином, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, а й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи статтю 60 Сімейного кодексу України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд установлює не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.

У зв`язку з викладеним у разі придбання майна хоч і в період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Такі висновки суду взаємоузгоджуються з правовими позиціями, викладеними у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року (справа № 6-843цс17), та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, від 29 травня 2019 року (справа № 522/19610/15-ц).

Відповідно до пунктів 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" при вирішенні спорів між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 70-72 СК України та статтею 372 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно із ч. 3 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи, що спірне домоволодіння по АДРЕСА_1 було придбане під час шлюбу сторін по справі, за спільні кошти позивачки та відповідача як подружжя та для спільного використання з метою їхнього проживання у цьому домоволодінні однією сім`єю, що підтвердив в судовому засіданні і сам відповідач, враховуючи те, що відповідачем не було надано суду належних та достатніх доказів на спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, беручи до уваги, що згідно з ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, що в свою чергу спростовує твердження відповідача про те, що розірвання шлюбу з позивачкою позбавляє останню права на якусь частину спірного домоволодіння, суд дійшов висновку, що вказане домоволодіння відповідно до статтей 60, 61 СК України є об`єктом спільної сумісної власності подружжя і відповідно до ст. ст. 69 ч. 1, 70 ч. 1 СК України підлягає поділу в рівних частках, тобто по 1/2 частини домоволодіння кожному із подружжя, а тому суд вважає за необхідне визнати за позивачкою ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 .

Розглянувши уточнені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивачки ОСОБА_2 понесених нею судових витрат по справі у загальному розмірі 3346 грн 50 коп, які складаються із судового збору за подання позовної заяви у розмірі 840 грн 80 коп, судового збору за подання клопотання про забезпечення позову у розмірі 420 грн 40 коп, та судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, а саме: витрат щодо виготовлення бюро технічної інвентаризації технічного паспорта на спірне домоволодіння та довідки про вартість вказаного домоволодіння у загальній сумі 2085,30 грн, оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов у частині стягнення судових витрат по справі підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З наявної у матеріалах справи квитанції ТВБВ № 10016/000045/060045 АТ "Ощадбанк" від 15 квітня 2020 року № 49 вбачається, що позивачкою ОСОБА_2 було сплачено судовий збір за подачу позову до суду у розмірі 840 грн 80 коп.

Враховуючи те, що позов в частині визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину домоволодіння як спільного сумісного майна подружжя задоволено, керуючись ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягти з відповідача ОСОБА_1 на користь позивачки ОСОБА_2 понесені позивачкою судові витрати по справі у вигляді сплаченого нею за подання позову судового збору у розмірі 840 грн 80 коп.

З наявної у матеріалах справи квитанції ТВБВ № 10016/000045/060045 АТ "Ощадбанк" від 15 квітня 2020 року № 50 вбачається, що позивачкою ОСОБА_2 було сплачено судовий збір за подачу до суду клопотання про забезпечення позову у розмірі 420 грн 40 коп.

Враховуючи те, що клопотання про забезпечення позову було задоволено, керуючись ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягти з відповідача ОСОБА_1 на користь позивачки ОСОБА_2 понесені позивачкою судові витрати по справі у вигляді сплаченого нею за подання клопотання про забезпечення позову судового збору у розмірі 420 грн 40 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

З наявних у матеріалах справи копій квитанцій Диканського відділення Полтавського ГРУ АТ КБ "ПриватБанк" від 08 травня 2020 року № 0.0.1699346676.1, від 08 травня 2020 року № 0.0.1699349101.1 та копії квитанції ТВБВ № 10016/000045/060045 АТ "Ощадбанк" від 13 травня 2020 року № 79 вбачається, що позивачкою ОСОБА_2 було сплачено Приватному підприємству Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" грошові кошти в загальній сумі 2085 грн 30 коп за виготовлення технічного паспорта на спірне домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_1 , та за надання довідки про вартість вказаного домоволодіння.

Враховуючи, що предметом спору являлося вищевказане спірне домоволодіння, питання щодо визнання права власності на 1/2 частину якого як спільного сумісного майна подружжя вирішувалось в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що витрати за виготовлення технічного паспорта на це домоволодіння та довідки про його вартість відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи, передбачених ч. 3 ст. 133 ЦПК України, оскільки такі документи містять основні відомості про об`єкт нерухомості, а саме: місцезнаходження (адреса), склад, технічні характеристики, план та опис об`єкта, ім`я /найменування власника/ замовника, відомості щодо права власності на об`єкт нерухомого майна та вартість цього нерухомого майна, а тому суд вважає за необхідне стягти з відповідача ОСОБА_1 на користь позивачки ОСОБА_2 понесені нею судові витрати по справі у вигляді витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме витрат за виготовлення технічного паспорта на спірне домоволодіння та довідки про його вартість у загальному розмірі 2085 грн 30 коп, таким чином повністю задовольнивши позов в частині відшкодування судових витрат по справі.

Враховуючи те, що позов задоволено, на теперішній час відпала потреба у подальшому продовженні застосованого ухвалою Диканського районного суду від 17 квітня 2020 року заходу забезпечення позову у вигляді арешту спірного домоволодіння та заборони на його відчуження, керуючись ч. 7 ст. 158 ЦПК України, суд дійшов висновку, що клопотання представника позивачки про скасування арешту майна підлягає задоволенню та вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1 , та заборони на його відчуження, що був накладений ухвалою суду від 17 квітня 2020 року по вказаній цивільній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 60, 61, 69 ч. 1, 70 ч. 1 СК України, ст. 372 ч.ч. 2, 3 ЦК України, правовими позиціями, викладеними у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 року (справа № 6-843цс17), та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2018 року (справа № 235/9895/15-ц), від 05.04.2018 року (справа № 404/1515/16-ц), від 29.05.2019 року (справа № 522/19610/15-ц), пунктами 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", ст. ст. 4, 10, 12, 17, 81, 89, 133, 141 ч. 1, ч. 2 п. 1, ч. 3, ч. 8, 158 ч. 7, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Уточнений позов ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Балясненська сільська рада Диканського району Полтавської області, місцезнаходження: вул. Спортивна, 19-Б, с. Балясне Диканського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 21045768, про визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння як спільного сумісного майна подружжя задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 , яке відповідно до технічного паспорта складається з житлового будинку (літ. А-1), літньої кухні (літ. Б), сараю (літ. В), сараю (літ. Г), сараю (розпочате будівництво) (літ. Д), вбиральні (літ. Е), трубопроводу (№ 1).

Стягнути з ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , понесені нею судові витрати по справі у вигляді судового збору за подання позовної заяви у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп, судового збору за подання клопотання про забезпечення позову у розмірі 420 /чотириста двадцять/ грн 40 коп, витрат за виготовлення технічного паспорта на спірне домоволодіння та довідки про його вартість у загальному розмірі 2085 /дві тисячі вісімдесят п`ять/ грн 30 коп, а всього разом 3346 /три тисячі триста сорок шість/ грн 50 коп.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Диканського районного суду Полтавської області від 17 квітня 2020 року та зняти арешт з домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , яке згідно із договором купівлі-продажу від 12 січня 2000 року, посвідченого державним нотаріусом Диканської нотаріальної контори Федорук Г.П. та зареєстрованого за № 49, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , та зняти заборону на відчуження вказаного домоволодіння.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Головуючий: