Рішення

від 25.05.2020 по справі 725/6621/19

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІВЦІВ

Єдиний унікальний номер 725/6621/19

Номер провадження 2/725/981/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2020 року м. Чернівці

Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Федіної А.В.,

за участю секретаря судового засідання Дем`яненко О.В.,

представника позивача Генцарюк М.-Д.Д.

та представників відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Чернівецької міської ради до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року позивач звернувся до суду з вище вказаним позовом в обґрунтування якого посилався на те, що 15.05.2013 року за відповідачем було зареєстровано право власності на нежитлові будівлі та споруди за адресою АДРЕСА_1 . Зазначене нерухоме майно розташоване за вказаною адресою на земельній ділянці площею 0,3707 га. Рішенням Чернівецької міської ради від 29.08.2013 року було припинено договір оренди землі від 10.10.2003 року №966, який було укладено між міською радою та ТзОВ КР-Про у зв`язку з переходом права власності на нерухоме майно до ОСОБА_4 та запропоновано останньому отримати в оренду земельну ділянку площею 0,3707 га за адресою АДРЕСА_1 для обслуговування виробничих потреб. Натомість відповідач не уклав договір оренди земельної ділянки. В подальшому, 24.01.2018 року право власності на вказані вище нежитлові будівлі і споруди перейшло до ОСОБА_5 .

Таким чином, позивач вважає, що до 24.01.2018 року відповідач використовував вказану земельну ділянку без правопосвідчуюючих документів на землю, хоча неодноразово повідомлявся Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради про те, що використання землі в Україні є платним та йому необхідно вирішити питання про оформлення правопосвідчуючого документу, а також про необхідність притягнення фізичних та юридичних осіб до відшкодування збитків завданих територіальній громаді м. Чернівці внаслідок порушення земельного законодавства, яке полягає у користуванні земельними ділянками без правовстановлюючих документів. Зокрема, листом від 24.07.2019 року відповідачу було направлено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю в сумі 155327,72 грн. в якості відшкодування шкоди за використання земельної ділянки без відповідних дозвільних документів. На вказані листи відповідач належним чином не відреагував та на час звернення до суду з даним позовом не усунув порушення.

Вказував на те, що розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктах затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року №213, відповідно до п. 21 якої нормативна грошова оцінка земель населених пунктів визначається за спеціальною формулою з урахуванням, зокрема, коефіцієнта характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житло громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо).

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки нормативно грошова оцінка земельної ділянки площею 3 307 м.кв. кадастровий номер 7310136300:35:002:0018, що розташована по АДРЕСА_1 , становить 3 490 919 грн. Відповідно до розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, здійснених департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради відповідно до Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м.Чернівці, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради від 23 жовтня 2008 року № 715, недоотримана Чернівецькою міською радою сума орендної плати за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою площею 0,3707 га за період з 22.07.2016 року по 23.01.2018 року становить 155327,72 грн.

Зазначав, що до моменту оформлення власником об`єктів нерухомості права оренди земельних ділянок, на яких ці об`єкти розташовані, відносини з фактичного користування земельними ділянками без укладених договорів їх оренді недоотримання їхнім власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними. Фактичний користувач земельних ділянок, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянок на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

На підставі вище викладеного, посилаючись на норми матеріального права, просив стягнути з відповідача на користь Чернівецької міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 155327,72 грн. та судовий збір в сумі 2329,92 грн.

На вказану позовну заяву надійшов відзив відповідача в якому останній позов не визнав, посилаючись на те, що він не використовував спірну земельну ділянку для обслуговування належних йому за спірний період нежитлових будівель і споруд, оскільки для їх обслуговування необхідна лише площа 0,0159 га. На підтвердження зазначених обставин посилався на висновок земельно-технічної експертизи №20019 від 25.02.2020 року, який долучив до матеріалів справи. Крім того, посилався на рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.08.2013 року відповідно до якого договір оренди зазначеної земельної ділянки між Чернівецькою міської радою та ТОВ КР-ПРО визнано припиненим з 20.05.2013 року. На пропозицію міської ради укласти договір оренди спірної земельної ділянки він не погодився, оскільки така земельна ділянка не була йому потрібною та він нею не користується і до такої земельної ділянки є вільний доступ. Зазначав, що він не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, у зв`язку з чим не повинен нести будь-якої юридичної відповідальності в тому числі на підставі ст. 1212 ЦК України.

Крім того, вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати наслідки пропуску строку позовної давності, оскільки ще 29.08.2013 року з прийняттям рішенням №954 про припинення договору оренди землі з ТОВ КР-ПРО та з моменту направлення йому міською радою пропозиції укласти договір оренди спірної земельної ділянки у зв`язку з набуттям ним у травні 2013 року права власності на нежитлові споруди за адресою АДРЕСА_1 . Таким чином, звернувшись з даним позовом до суду у жовтні 2019 року, позивач пропустив встановлений трирічний строк позовної давності.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві та будучи повідомленою про зміст ст.ст. 12, 13 ЦПК України та про те, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, відповіді на відзив із поясненнями, міркуваннями і аргументами щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотивів їх визнання чи відхилення не надала.

Відповідач в судове засідання не з`явився, в його інтересах діяли представники, які позов не визнали та просили відмовити в його задоволенні з підстав зазначених у відзиві. Крім того, просили врахувати, що відповідач спірною земельною ділянкою не користувався з 2013 року, до вказаної земельної ділянки є вільний доступ, у зв`язку з чим будь-яких порушень з боку відповідача, які б могли завдати позивачу збитків, не було допущено. Договір оренди відповідач не укладав, оскільки не бачив у цьому необхідності, враховуючи, що він не використовує ту площу, яка не охоплюється будівельними спорудами. Також, просили застосувати до спірних правовідносин наслідки спливу строку позовної давності.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, судом встановлено, що 15.05.2013 року відповідач набув у власність нежитлові будівлі та споруди за адресою АДРЕСА_1 , а саме: нежитлові будівлі та споруди:Будівля випробувальної станції із складськими приміщеннями літ.А, площею-808,50кв.м.Будівля КПП, літ.Б,площа-23.20кв.м.трансформаторна підстанція літ.В. очисна споруда, літ І; огорожа№1 -5 (а/с 6,9).

В подальшому, 24.01.2018 року право власності на зазначені нежитлові споруди перейшло до ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 24.01.2018 року (а/с 6).

Згідно зі ст. 125 ЗК України право власності, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Тобто відповідач, правомірно володіючи нерухомим майном за адресою АДРЕСА_1 , з моменту виникнення права власності на вказане нерухоме зобов`язаний оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під нежитловою будівлею.

З попереднім власником вказаних нежитлових приміщень ТзОВ КР-Про міської радою було укладено договір оренди землі від 10.10.2003 року №966 відповідно до якого вказане товариство орендувало земельну ділянку площею 0,3707 га за адресою АДРЕСА_1 . Вказаний договір визнаний припинений з 20.05.2013 року на підставі рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.12.2013 року та згідно рішення Чернівецької міської ради №954 від 29.08.2013 року у зв`язку з переходом права власності на нежитлові будівлі до ОСОБА_4 визнано припиненим зазначений договір оренди і запропоновано ОСОБА_4 отримати земельну ділянку в оренду для виробничих потреб за адресою АДРЕСА_1 площею 0,3707 га (а/с 5, 78).

Копія вказаного рішення міської ради, а також лист Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин про необхідність отримання в оренду земельної ділянки та висловлення намірів щодо подальшого її використання направлялись на адресу відповідача. Також відповідача повідомлено, що подальше користування вказаної земельної ділянки є підставою для розрахунку збитків у вигляді недоотриманої орендної плати (а/с 10,11, 13).

В подальшому, відповідачу був направлений лист про відшкодування збитків у вигляді суми орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою площею 0,3707 га за адресою АДРЕСА_1 за період з 22.07.2016 року по 23.01.2018 року в розмірі 155327,72 грн. (а/с 17).

Предметом позову у цій справі є стягнення з колишнього власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельними ділянками, на якій ці об`єкти розміщені.

При цьому виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

З системного аналізу положень ч. 2 ст. 120 ЗК України вбачається, що не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Отже, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Для кондикційних зобов`язань важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

Такі висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 1212 ЦК України відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За наслідками розгляду справи встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з отриманням відповідачем у власність нежитлових приміщень, які безпосередньо пов`язані із спірною земельною ділянкою.

Згідно розрахунку розміру орендної плати, сума безпідставно збережених коштів за період з 22.07.2016 року по 23.01.2018 року у зв`язку з користуванням земельною ділянкою площею 0,3707 га кадастровий номер 7310136600:35:002:0018 за адресою АДРЕСА_1 становить 155327,72 грн. (а/с 20).

З метою визначення площі земельної ділянки необхідної для обслуговування конструктивних елементів, будівель розташованих за адресою АДРЕСА_1 , яке належало на праві власності відповідачу відповідно до свідоцтва на право власності на нерухоме майно індексний номер 3677832 від 20.05.2013 року відповідачем замовлено земельно-технічне дослідження за наслідками проведення якого складено висновок №20019 від 25.02.2020 року з фототаблицями (а/с56-71).

Відповідно до вказаного висновку, оглядом місця розташування будівель належних з 2013 року по 2018 роки ОСОБА_4 (відповідно до Свідоцтва на право власності на нерухоме майно та формаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) на земельній ділянці по АДРЕСА_1 встановлено факт розташування будівель нежитлового призначення, про які йдеться в Свідоцтві, інформаційній довідці та кадастровому плані. На земельній ділянці по АДРЕСА_1 ведеться будівництво будівель та споруд, до яких не має відношення ОСОБА_4 і які не являються предметом дослідження даного експертного земельно-технічного дослідження. За результатами візуального огляду, обстеження та проведених обмірів виготовлено Ситуаційний план земельної ділянки, необхідної для обслуговування конструктивних лементів будівель по АДРЕСА_1 та встановлено, що необхідною для догляду за будинками і здійснення їх поточного ремонту є земельна ділянка площею 0,1101 га (а/с 66).

З таблиці №1, яка є додатком до вказаного висновку, а також з кадастрового плану спірної земельної ділянки вбачається, що площа земельної ділянки, яка необхідна для фактичного користування належними відповідачу нежитловими будівлями є значно меншою ніж 0,3707 га.

За таких обставин, для визначення суми, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, слід враховувати межі, площі та конфігурації спірної земельної ділянки, площу нерухомого майна, що належало відповідачу та вирахувати відповідну суму шляхом множення вартості одного квадратного метру спірної земельної ділянки (відповідно до проведеної та затвердженої нормативно-грошової оцінки земель м. Чернівці станом на рік розрахунку) на всю площу земельної ділянки, що використовувалась ОСОБА_4 , а також на розмір ставки орендної плати за земельну ділянку із врахуванням сум земельного податку.

Натомість з наданого позивачем розрахунку вбачається, що сума коштів, яка підлягає стягненню з відповідача розрахована за фактичне користування земельною ділянкою площею 0,3707 га, при цьому позивачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів того, що відповідач дійсно використовує земельну ділянку такої площі, зокрема, що позивачем було проведено відповідне обстеження з метою визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки, яка фактично використовувалась відповідачем.

У зв`язку з відсутністю необхідних вихідних даних, які б поза розумним сумнівом давали можливість встановити розмір земельної ділянки, яким користувався відповідач протягом спірного періоду, відсутня можливість розрахувати суму безпідставно збережених коштів, які підлягають стягненню з нього на користь територіальної громади, при цьому обов`язок доказування покладається на сторони та в судовому засіданні представнику позивача були роз`ясненні її процесуальні права та обов`язки в тому числі щодо обов`язку довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Крім того, згідно листа Чернівецької місцевої прокуратури від 20.05.2019 року №108/3822вих-19, прокуратурою перед міською радою ставилось питання про правомірність використання земельної ділянки площею 2,9602 га в АДРЕСА_1 , де розташоване нерухоме майно, що належить ОСОБА_5 (з 24.01.2018 року), до вказаної дати належало ОСОБА_4 (а/с 16).

Наведені обставини ставлять під сумнів факт використання відповідачем без правової підстави земельної ділянки саме розміром 0,3707 га, а не іншим розміром, зокрема тим, що вказаний у висновку земельно-технічного дослідження №20019 від 25.02.2020 року або ж тим, що вказаний у листі Чернівецької місцевої прокуратури від 20.05.2019 року №108/3822вих-19.

Оскільки відповідачем заявлено про необхідність застосування наслідків спливу строку позовної давності до спірних правовідносин, варто зазначити, що позов задоволенню не підлягає у зв`язку з його недоведеністю, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, враховуючи роз`яснення, які містяться в п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду №14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі відповідно до яких, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 120, 125 ЗК України, ст. 1212 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 76-89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Чернівецької міської ради до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки площею 0,3707 га за адресою АДРЕСА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду або через Першотравневий районний суд м. Чернівці в той самий строк відповідно до вимог п. 15.5 Розділу ХІІІ ЦПК України.

Роз`яснити учасникам, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення виготовлений 29.05.2020 року.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці А. В. Федіна