Ухвала

від 21.05.2020 по справі 587/192/20

СУМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 587/192/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

21 травня 2020 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання представника потерпілого ОСОБА_3 про скасування арешту майна.

ВСТАНОВИВ:

До Сумського районного суду Сумської області надійшло клопотання представника потерпілого ОСОБА_3 про скасування арешту майна, в якому він просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м.Суми в справі № 592/7256/19 від 16.05.2019 року та ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м.Суми в справі № 592/7259/19 від 13.05.2019 року на речі та документи.

В обґрунтування клопотання зазначає, що ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 26 лютого 2020 було закрите кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 та звільнено його від кримінальної відповідальності, проте арешт майна за ухвалами слідчого судді Ковпаківського районного суду м.Суми скасований не був.

Представник потерпілого в судове засідання не з*явився, направив письмову заяву про розгляд клопотання про скасування арешту майна без його участі, клопотання підтримав повністю.

Прокурор в судове засідання не з*явився, належним чином був повідомлений про час розгляду справи в суді.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 16.05.2019року ухвалою слідчого судді Ковпаківського райсуду м. Суми в справі №592/7256/19 було накладено арешт на документи, які були вилучені в ході обшуку 11.05.2019 адміністративної будівлі Державного підприємства «Дослідне господарство Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України.

Також, ухвалою слідчого судді Ковпаківського райсуду м. Суми від 13.05.2019року в справі №592/7259/19 було накладено арешт на документи, які були вилучені в ході обшуку адміністративної будівлі підприємства 11.05.2019за адресою: Сумська область, Сумський район, с. Сад, вул. Паркова, буд. 3.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», а саме частиною 3 пункту 1 зазначено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями174,539 Кримінального процесуального кодексу Українидо суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Згідност. 24 КПК Україникожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Відповідно до ст.170КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При вирішенні питання про арешт майна або його скасування для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р., для з`ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід"ємним принципом всієї Конвенції, що відбито в структурі ст. 1 Протоколу №1Європейської конвенції з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, в тому числі щодо України, констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатисяперегляду остаточного і обов"язкового рішення лише з метоюповторного слухання справи і постановленнянового рішення. Відхід від цього принципу можливийлише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( див. п. 46 рішення у справі " Устименко проти України", п.п. 51,52 рішення у справі" Рябих проти Росії", п. 31 рішення у справі " Марушин проти Росії", п. 61 рішення у справі"Брумареску проти Румунії").

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини ( рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «Новоселецький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).

Так, судом першої інстанції накладено арешт на документи в рамках кримінального провадження, відомості про яке було внесено за правовою кваліфікацією, передбаченою ч.3 ст.368 та ч.3 ст.191 КК України.

В процесі досудового розслідування кримінальне провадження за ч.3 ст.368 КК України було закрито постановою слідчого, оскільки, жодній особі не повідомлялось про підозру, що підтверджується копією постанови, а кримінальне провадження за ч.3 ст.191 КК України було перекваліфіковано на ч.1 ст.191 КК України та обвинувальний акт був переданий до суду.

26.02.2020 року Сумським райсудом Сумської області винесено ухвалу про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_4 та звільнено його від кримінальної відповідальності, що підтверджується копією ухвали.

У зв`язку з цим суд вважає за необхідне скасувати арешт на майно, перелік якого зазначено у клопотанні, накладений ухвалами слідчого судді Ковпаківського районного суду м.Суми № 592/7256/19 від 16.05.2019 року та № 592/7259/19 від 13.05.2019 року, не вбачаючи потреби для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Отже, враховуючи нормиКонституції України,ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2016 року №5" Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», дослідивши надані матеріали суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.174,309,376 КПК України, суд

УХВАЛИВ :

Заяву представника потерпілого ОСОБА_3 - задовольнити.

Скасувати арешти, накладені ухвалами слідчого судді Ковпаківського районного суду м.Суми № 592/7256/19 від 16.05.2019 року та № 592/7259/19 від 13.05.2019 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1