Постанова

від 28.05.2020 по справі 583/1414/19

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 року м.Суми

Справа №583/1414/19

Номер провадження 22-ц/816/1041/20

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Хвостика С. Г.

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко , ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану через представника - адвоката Котляревського Сергія Олександровича,

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 лютого 2020 року, ухваленого у складі судді Ільченко В.М., в приміщенні Охтирського міськрайонного суду Сумської області,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко (далі - ПрАТ Райз-Максимко ), державного реєстратора Фальченка Юрія Леонідовича про визнання договору оренди недійсним та скасування рішення державного реєстратора.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 29 серпня 2002 року вона отримала у власність земельні ділянки з кадастровими номерами 5920380400:01:001:0122 та 5920380400:01:001:0123, загальною площею 3,2938 га. В серпні 2018 року вона дізналася, що 02 жовтня 2017 року державним реєстратором Фальченком Ю.Л. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно був зареєстрований договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920380400:01:001:0122, укладений між нею та ПрАТ Райз-Максимко . Вказує, що згоди на укладення вказаного договору не надавала, переговорів про його підписання не вела, особисто договір не підписувала та будь-якого представника не уповноважувала на його укладення.

Просить визнати недійсним договір оренди землі, укладений 02 жовтня 2017 року між нею та ПрАТ Райз-Максимко , скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно якого було зареєстровано оспорюваний договір оренди та покласти судові витрати на відповідачів.

Охтирський міськрайонний суд Сумської області рішенням від 20 лютого 2020 року позов задовольнив.

Визнав недійсним договір оренди земельної ділянки №233/17 від 02 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 та ПрАТ Райз-Максимко щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 2,7707 га кадастровий номер 5920380400:01:001:0122 строком на 10 років.

Скасував рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 37382162 від 02 жовтня 2017 року, прийняте державним реєстратором КП Реєстраційно-інвентаризаційна служба Вязівської сільської ради Сумської області Фальченком Ю.Л. про право оренди ПрАТ Райз-Максимко на земельну ділянку площею 2,7707 га строком на 10 років згідно договору оренди №233/17 від 02 жовтня 2017 року.

Стягнув з ПрАТ Райз-Максимко на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 8 280,40 грн.

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 8 280,40 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, державний реєстратор Фальченко Ю.Л., через представника - адвоката Котляревського С.О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та стягнути з позивача судові витрати та витрати на правничу допомогу.

У доводах апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції порушив правила підсудності, оскільки спір, в якому хоча б один суб`єкт наділений владними повноваженнями, повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Також зазначає, що суд належним чином не повідомляв ОСОБА_2 про розгляд справи, чим порушив його конституційне право, передбачене статтею 55 Конституції України. Вказує, що суд вийшов за межі позовних вимог, стягнувши з нього судові витрати, оскільки така позовна вимога не заявлялась. Також вказує, що ОСОБА_2 , як фізична особа, не є належним відповідачем у цій справі, оскільки виконував свої посадові обов`язки державного реєстратора та відповідно до вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень законні підстави для відмови у державній реєстрації оренди спірної земельної ділянки були відсутні.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кутовий Я.А. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Зазначає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд правильно визначив характер спірних правовідносин, надав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, тоді як доводи апеляційної скарги є надуманими та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Також повідомив про витрати на правову допомогу адвоката, які сторона позивача планує понести у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, в розмірі 10 000 грн.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки апеляційна скарга містить тільки доводи щодо незгоди з оскаржуваним рішенням в частині задоволення позову до відповідача державного реєстратора Фальченка Ю.Л., колегія суддів відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України переглядає рішення суду в частині позову до вказаного відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача адвоката Кутового Я.А., який заперечує проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що згідно Державного акту серія СМ №184741 від 29 січня 2004 року, ОСОБА_1 на підставі розпорядження голови Охтирської райдержадміністрації №361 від 29 серпня 2002 року є власником земельної ділянки площею 3,2938 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Бакирівської сільради Охтирського району Сумської області (а. с. 13 т. 1).

23 вересня 2009 року між ОСОБА_1 та ПрАТ Райз-Максимко укладено договір оренди землі №61, а саме земельної ділянки загальною площею 3,2938 га, в тому числі рілля 2,7707 га, сіножаті 0,5231 га, яка знаходиться на території Бакирівської сільради Охтирського району Сумської області, строком на 5 років. Договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Охтирському районі Сумської області 19 листопада 2012 року за № 592030004003321 (а. с. 75-77 т. 1).

02 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 та ПрАТ Райз-Максимко укладено договір оренди землі №233/17, а саме земельної ділянки кадастровий номер 5920380400:01:001:0122, площею 2,7707 га, строком на 10 років (а. с. 7-9 т. 1).

На підставі заяви ПрАТ Райз-Максимко про державну реєстрацію виникнення права оренди земельної ділянки, 03 жовтня 2017 року державним реєстратором Фальченком Ю.Л. прийнято рішення №37382162 про державну реєстрацію іншого речового права та 04 жовтня 2017 року зареєстровано право оренди вищевказаної земельної ділянки за ПрАТ Райз-Максимко (а. с. 10-12 т. 1).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №1266/1267 від 20 листопада 2019 року, підпис від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі №233/17 від 02 жовтня 2017 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а. с. 158-171 т. 1).

Задовольняючи позов до відповідача державного реєстратора Фальченка Ю.Л. та скасовуючи рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, суд керувався положеннями ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а також виходив з того, що на момент прийняття рішення про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку за ПрАТ Райз-Максимко , строк дії попереднього договору оренди землі № 61 від 23 вересня 2009 року не закінчився, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є підставою для відмови у державній реєстрації зазначеного права.

Проте погодитись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до другого з відповідачів - державного реєстратора Фальченка Ю.Л. не можна, так як суд дійшов їх з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до пунктів 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 в обґрунтування своїх вимог, вона посилалась на те, що згоди на укладення спірного договору оренди належної їй земельної ділянки не надавала, переговорів про його підписання не вела, особисто договір не підписувала та будь-якого представника не уповноважувала на його укладення, що є підставою для визнання договору оренди землі недійсним. Також з посиланням на положення Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зазначила, що єдиним ефективним способом відновлення порушених прав позивача в даному випадку є скасування рішення державного реєстратора КП Реєстраційно-інвентаризаційна служба В`язівської сільської ради Фальченка Ю.Л. про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 2,7707 га за ПрАТ Райз-Максимко . При цьому на обставину укладення нею з ПрАТ Райз-Максимко договору оренди землі № 61 від 23 вересня 2009 року та не закінчення строку його дії на момент прийняття рішення про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку за ПрАТ Райз-Максимко за спірним договором оренди землі, ОСОБА_1 в позовній заяві не посилалась, обґрунтовуючи свої вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно якого було зареєстровано оспорюваний договір оренди, виключно тим, що це є єдиним ефективним способом відновлення порушених прав позивача.

Суд першої інстанції не врахував, що визначення предмету та підстав позову є виключним правом позивача, та вирішуючи вимогу про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно якого було зареєстровано оспорюваний договір оренди, безпідставно послався на обставину існування підстав для відмови у державній реєстрації зазначеного права у зв`язку з не закінченням строку дії договору оренди землі від 23 вересня 2009 року, оскільки позивач вказаною обставиною свої вимоги не обґрунтовувала.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Оскільки в даній справі вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, є похідною від вимоги про визнання оспорюваного договору оренди землі недійсним, то належним відповідачем за позовом ОСОБА_1 є сторона договору оренди землі та особа речове право на майно якої оспорюється у зв`язку з недійсністю цього договору та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - ПрАТ Райз-Максимко . Державний реєстратор Фальченко Ю.Л., враховуючи підстави та предмет позову, не є належним відповідачем. Крім того відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_2 30 листопада 2018 року він звільнений з посади державного реєстратора (а. с. 27-29 т. 2). Тобто на час пред`явлення позову та розгляду справи ОСОБА_2 не обіймав посаду державного реєстратора, а як фізична особа він не може бути відповідачем за вимогами про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

В той же час колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо необхідності розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства з огляду на наступне.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначенням пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Відповідно до статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначений порядок державної реєстрації прав, відповідно до якого державна реєстрація розпочинається із прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрації заяви в базі даних заяв. При цьому відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 цього Закону заявником є, зокрема, власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Спір у цій справі не може вважатися спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач - державний реєстратор Фальченко Ю.Л., приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте рішення про державну реєстрацію іншого речового права стосується ОСОБА_1 та ПрАТ Райз-Максимко .

Визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію певних речових прав, запису про їх реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третіми особами є способом захисту права позивача на спірне нерухоме майно від його порушення іншими особами, за якими зареєстроване відповідне право щодо того ж нерухомого майна.

Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь у такому спорі реєстратора як співвідповідача (якщо позивач уважає його винним у порушенні своїх прав) не змінює приватноправового характеру спору.

Оскарження рішень та дій щодо внесення записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо нерухомого майна з особою, яка не заперечує законності дій та рішень державного реєстратора з реєстрації за нею певного права на це ж майно, що свідчить про приватноправовий характер цього спору.

До такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2019 року у справі №826/3051/18.

Стосовно посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №490/5986/17-ц для обґрунтування доводів щодо підсудності даного спору суду адміністративної юрисдикції, то колегія суддів зазначає, що вказана постанова прийнята у справі за інших фактичних обставин. Зокрема, у справі №490/5986/17-ц Верховний Суд дійшов висновку про необхідність розгляду цього спору за правилами адміністративного судочинства, оскільки предметом оскарження були дії державного реєстратора з приводу розгляду заяви особи у контексті статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (відмова в державній реєстрації прав), і цей спір не стосувався речових прав чи обмежень на нерухоме майно та не зачіпав майнового особистого права чи інтересу конкретного учасника правовідносин.

Натомість, колегія суддів зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 зроблено висновок, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.

З огляду на викладене та враховуючи обов`язковість правових висновків Верховного Суду, належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, оскільки у справі, що переглядається, належним відповідачем є ПрАТ Райз-Максимко , то у задоволенні позову до відповідача ОСОБА_2 слід відмовити, а рішення суду в цій частині скасувати.

У зв`язку з цим зміні підлягає рішення суду в частині розподілу судових витрат.

Так, позивачка сплатила судовий збір за подання позову в розмірі 1 536,80 грн (а. с. 1 т. 1), оплатила в повному обсязі вартість судово-почеркознавчої експертизи в розмірі 5 024 грн (а.с. 121, 182-182 т. 1) та оплатила послуги адвоката Кутового Я.А. в розмірі 10 000 грн відповідно до укладеного договору (а. с. 19, 183-184 т. 1).

Вказані позивачкою судові витрати, які вона понесла у зв`язку із зверненням до суду за захистом своїх прав та розгляду справи, доведені належними та допустимими доказами (договір про надання правової допомоги, акт виконаних послуг та квитанція про їх повну оплату), про відшкодування цих витрат ОСОБА_1 заявила до закінчення підготовчого засідання, клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу до суду не надходило, тому вказані судові витрати підлягають стягненню з належного відповідача ПрАТ Райз-Максимко в повному обсязі в розмірі 16 560,8 грн.

Що стосується відшкодування судових витрат, які поніс ОСОБА_2 у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позов містить дві вимоги, які задоволені судом. Доводи апеляційної скарги зводяться до оскарження рішення суду лише в частині задоволення позову до ОСОБА_2 , тобто щодо однієї позовної вимоги.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, то з позивача ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1152,60 грн (768,4 грн * 150%).

Крім цього, ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду з письмовою заявою про повернення надлишково сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 лютого 2020 року (а. с. 62-63 т. 2).

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи, що ОСОБА_2 сплатив за подання апеляційної скарги на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 лютого 2020 року судовий збір в розмірі 2 305 грн 20 коп. згідно квитанції №2 від 20 березня 2020 року, а сплаті підлягав судовий збір в розмірі 1152 грн 60 коп., то переплачена сума судового збору в розмірі 1152 грн 60 коп. (2305,20 - 1152,60) підлягає поверненню заявнику (а. с. 243 т. 1).

В той же час, вимога апеляційної скарги про відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою послуг адвоката Котляревського С.О. задоволенню не підлягає.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц дійшла до правового висновку, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

До апеляційної скарги додано лише свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер адвоката Котляревського С.О. на надання правової допомоги ОСОБА_2 (а. с. 244 т. 1). 27 квітня 2020 року від ОСОБА_4 надійшли акт виконаних робіт від 09 квітня 2020 року щодо надання юридичних послуг за переліком та квитанція до прибуткового касового ордеру №31 від 09 квітня 2020 року, згідно якої ОСОБА_2 сплатив адвокату 6 700 грн (а.с. 36-39 т. 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно положень ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

ОСОБА_2 не надано та матеріали справи не містять договір про надання правничої допомоги згідно умов якого визначається розмір витрат на правничу допомогу адвоката. За відсутності вказаного належного доказу неможливо визначити обгрунтований розмір витрат на правничу допомогу, а тому заява про їх відшкодування задоволенню не підлягає.

Також відсутні підстави і для відшкодування витрат ОСОБА_1 за надану правову допомогу адвокатом Кутовим Я.А. в суді апеляційної інстанції, оскільки вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції не може вважатися законним та обґрунтованим в частині задоволення позовних вимог до державного реєстратора Фальченка Ю.Л., а отже підлягає в цій частині скасуванню на підставі п. 4 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову до ОСОБА_2 , а в частині розподілу судових витрат рішення суду підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 4, ч. 4; 381-382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану через представника - адвоката Котляревського Сергія Олександровича, задовольнити частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 лютого 2020 року скасувати в частині вирішення позову до ОСОБА_2 та ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 лютого 2020 року змінити в частині розподілу судових витрат.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 16 560 (шістнадцять тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 80 копійок.

В іншій частині щодо задоволення позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко про визнання договору оренди землі недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, - рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 лютого 2020 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 1 152 (одна тисяча сто п`ятдесят дві) гривні 60 копійок.

Повернути ОСОБА_2 суму переплаченого судового збору в розмірі 1 152 (одна тисяча сто п`ятдесят дві) гривні 60 копійок, який було сплачено згідно квитанції №2 від 20 березня 2020 року, платник - ОСОБА_2 , код отримувача 37970593, на рахунок НОМЕР_1 НОМЕР_2, отримувач: Сумська міська отг 22030101, банк отримувача 899998.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 травня 2020 року.

Головуючий: Т.А. Левченко

Судді : О.І. Собина

С.Г. Хвостик