Постанова

від 27.05.2020 по справі 686/26352/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 686/26352/19

Провадження № 22-ц/4820/936/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд в складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,

секретар судового засідання - Чебан О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління торгівлі Хмельницької міської ради, треті особи без самостійних вимог - Міське комунальне підприємство - Ринок Ранковий , Комунальне підприємство по зеленому будівництву і благоустрою міста виконавчого комітету Хмельницької міської ради, про відшкодування майнової шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Продана Б.Г. від 05 березня 2020 року.

Заслухавши доповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідача Управління торгівлі Хмельницької міської ради, вказував, що він є власником металевого павільйону, який був з 2008 року встановлений на законних підставах за адресою: АДРЕСА_1 .

02 грудня 2014 року павільйон було демонтовано, демонтаж проводився відповідно до наказу Управління торгівлі Хмельницької міської ради.

Як з`ясувалося, павільйон було передано на зберігання Комунальному підприємству по зеленому будівництву і благоустрою міста виконавчого комітету Хмельницької міської ради, а згодом, 12 серпня 2016 року - Міському комунальному підприємству Ринок Ранковий для подальшого зберігання.

На його письмову вимогу щодо повернення павільйону МКП Ринок Ранковий повідомило про те, що не здійснювало його демонтаж, а також не було підтверджено його існування та подальша доля. Це свідчить про те, що без його згоди його майно було фактично викрадене і жоден з учасників не може повідомити про місцезнаходження павільйону.

Правомірність володіння позивача цим павільйоном та правомірність його встановлення за вказаною адресою підтверджується ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду у справі № 686/4009/17.

Оскільки відповідач неправомірно демонтував павільйон, перемістив його без згоди позивача, потім передав сторонній особі, в результаті чого неможливо майно повернути в натурі, просив стягнути з Управління торгівлі Хмельницької міської ради на свою користь збитки у сумі 634924,56 грн. та понесені судові витрати.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. На його думку, суд помилково не застосував норми права, що регулюють захист права власності. Суд не в повній мірі встановив обставини справи, не врахував, що демонтований павільйон як рухоме майно позивач набув у власність на підставі накладної, допустив порушення принципу презумпції правочину. Крім цього, матеріали справи містять інші докази, що також підтверджують його право власності на цей павільйон. Не враховано, що демонтаж павільйону позивача проведено на підставі наказу Управління торгівлі Хмельницької міської ради від 16.09.2014 року № 3, а отже, позивач був позбавлений своєї власності незаконними діями відповідача, якими слугувалися при демонтажу павільйона. Суд неправильно застосовано положення ст. 22 ЦК України та ст. ст. 1, 20 Закону України Про благоустрій населених пунктів .

У відзиві на апеляційну скаргу Управління торгівлі Хмельницької міської ради зазначило, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим. Суд правильно вказав про неналежність відповідача у справі.

В засідання апеляційного суду учасники справи не з`явилися, будучи повідомленими про розгляд справи.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Встановлено, що в обґрунтування позову позивач посилався на те, що він є власником металевого павільйону, який з 2008 року на законних підставах встановлений по АДРЕСА_1 . Також позивач стверджував, що не може дізнатися, де знаходиться павільйон, який був демонтований 02.12.2014 року.

Проте згідно листа Комунального підприємства по зеленому господарству і благоустрою міста № 182 від 27.06.2017 року, представленого позивачем, 02.12.2014 проведено демонтаж павільйону по АДРЕСА_1 з лічильником обліку електроенергії в захисному кожуху та передано даному підприємству на зберігання. 12.08.2016 вказаний павільйон передано МКП ринок Ранковий .

Ці ж обставини підтверджено листом Управління житлово-комунального господарства від 16.06.2017 № 14-05-796.

МКП ринок Ранковий листом № 102 від 05.09.2017 року повідомило про те, що не здійснювало демонтаж павільйону по АДРЕСА_1 . Жодних даних щодо наявності (чи відсутності) цього майна на зберіганні у підприємстві цей лист не містить.

Наказом Управління торгівлі Хмельницької міської ради № 3 від 16.09.2014 року створено робочу групу по демонтажу самовільно встановлених тимчасових споруд в місті Хмельницькому, встановлено строк проведення демонтажу самовільно встановлених тимчасових споруд до 20.10.2014 року, та покладено обов`язок на Комунальне підприємство по зеленому будівництву і благоустрою міста забезпечити зберігання цих тимчасових споруд після їх демонтажу.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що заявлені позовні вимоги пред`явлено до неналежного відповідача - Управління торгівлі Хмельницької міської ради.

Доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду є безпідставними.

Так, загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 ЦК України , відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи (неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії); наявність шкоди (втрата або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; а також вину завдавача шкоди.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Частина 2 ст. 1166 ЦК встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв`язку із наявністю вини іншої особи або у зв`язку із дією об`єктивних обставин). Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Разом з тим, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що демонтаж його павільйону проведено на підставі наказу Управління торгівлі Хмельницької міської ради від 16.09.2014 року № 3, а отже, він був позбавлений своєї власності незаконними діями відповідача.

Разом з тим, наказ Управління торгівлі Хмельницької міської ради від 16.09.2014 року № 3 не є об`єктом цього спору, позивач не заявляв позовні вимоги щодо визнання цього наказу неправомірним.

В матеріалах справи відсутні дані про визнання вказаного наказу неправомірним (незаконним) та його скасування з цих підстав.

В свою чергу позивач посилався на те, що шкода завдана йому внаслідок демонтажу павільйону, його неодноразового переміщення, внаслідок чого його майно фактично втрачено.

Матеріали справи містять достатньо даних про те, що дії з демонтажу павільйона, його переміщення та зберігання вчиняв не відповідач.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивачем пред`явлено цей позов до неналежного відповідача.

За таких обставин без залучення до участі в справі належного відповідача дати оцінку підставності та обґрунтованості позовних вимог, належну оцінку доказам по справі, встановити усі обставини, які мають значення у справі та розглянути спір по суті є неможливим.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 28.05.2020 року.

Судді Л.М. Грох

Р.С. Гринчук

А.М. Костенко