Постанова

від 28.05.2020 по справі 918/324/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 року Справа № 918/324/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Коломис В.В. , суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Котюбіна А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Кобець М.В.

від відповідача: Пузирко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксофт" на ухвалу Господарського суду Рівненської області, постановлену 13.04.2020 суддею Горплюком А.М. у справі № 918/324/20

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Аксофт"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Алгоритм-Плюс"

про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 547853,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аксофт" звернулося в Господарський суд Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алгоритм-Плюс" про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 547853,71 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань та неповну оплату здійсненої поставки згідно укладених додатків до Договору поставки (Специфікації №1 та №3).

До відкриття провадження у справі, позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Алгоритм-Плюс" (код ЄДРПОУ 35776851), що розташовані на рахунку НОМЕР_1 , відкритому у КБ "Приватбанк" м. Рівне або на будь-якому іншому банківському рахунку належному Товариству з обмеженою відповідальністю "Алгоритм-Плюс", код ЄДРПОУ 35776851, в межах ціни позову, а саме 547853,71 грн.

В обґрунтування поданої заяви, зазначив що у позивача є підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання зобов`язання після пред`явлення позову та у випадку примусового виконання рішення суду про задоволення позову, таке виконання може бути утруднене або взагалі неможливе.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13.04.2020 у справі№ 918/324/20 в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Мотивуючи прийняту ухвалу суд першої інстанції зазначив, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обгрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обгрунтування необхідності термінового вжиття заходів, не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу від 16.04.2020 в якій просить останню скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову. В обгрунтування скарги зазначає, що судом не враховано надану заявником інформаційну довідку № 205556045 станом на 27.03.2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна, згідно якої за ТОВ "Алгоритм-Плюс" не зареєстровано будь-якого нерухомого майна, за рахунок якого можливо було б задовольнити наявні грошові вимоги. Окрім цього, доказами у справі стверджується, що відповідач реалізував програмну продукцію на користь третьої особи - ТОВ "Реноме-Смарт" і ця третя особа розрахувалась з відповідачем, що дозволяє позивачу робити обгрунтовані припущення про недобросовісність дій відповідача і ухилення від виконання рішення суду в разі задоволення позову. Здійснити перевірку наявності коштів на рахунках відповідача і обставини їх спрямування останнім, позивач не може в силу встановлених обмежень закону для здобуття таких доказів. З огляду на вказане вважає помилковими наведені судом обгрунтування.

В додаткових поясненнях на апеляційну скаргу апелянт посилається на відзив відповідача, поданий в процесі розгляду справи, яким на думку скаржника підтверджуються припущення про можливість ухилення відповідача від виконання рішення суду. Просить прийняти до уваги дані додаткові пояснення з огляду на положення ст. 269 ГПК України, оскільки у позивача об`єктивно була відсутня можливість надати такі докази раніше.

Колегією суддів додаткові пояснення апелянта до уваги не приймаються, оскільки виходячи з конструкції ст. 269 ГПК України слід дійти висновку, що додаткові докази, які заявник намагається подати до суду апеляційної інстанції, існували на момент розгляду справи (вирішення певного процесуального питання) судом першої інстанції. При цьому заявник не міг подати вказані додаткові докази до суду першої інстанції з певних об`єктивних причин (неналежно повідомлений про розгляд справи тощо) або судом було відхилено клопотання про витребування таких доказів в порядку ст. 81 ГПК. В противному випадку такі докази відносяться до нових, які не могли бути предметом дослідження суду першої інстанції. Можливість подання нових доказів до суду апеляційної інстанції процесуальним законом не визначено. Відзив відповідача на позовну заяву не був предметом дослідження судом першої інстанції на момент винесення оскаржуваної ухвали, а тому не може розглядатися як додатковий доказ в суді апеляційної інстанції.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апелянта заперечує та вважає ухвалу суду законною і обгрунтованою. Зазначає, що позивач не надав суду жодних доказів фактичної поставки програмного продукту відповідачу на заявлену в позовній заяві вартість, в зв`язку з чим судом було задоволено клопотання відповідача про витребування доказів. Окрім цього вказує, що відповідно до ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Також в заяві про забезпечення позову не зроблено пропозиції щодо зустрічного забезпечення, як передбачепно п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України.

В судовому засіданні представники сторін підтримали викладені в скарзі та відзиві власні доводи та заперечення.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Судом першої інстанції підставно відмічено, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (іншого речового права) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем або іншими особами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що відповідач не підписує акти прийому-передачі програмної продукції та не направляє позивачу мотивовану відмову від їх підписання; не реагує на претензію, що була направлена в порядку ст. 222 ГК України; до позовної заяви додано докази, що свідчать про реалізацію відповідачем отриманої від позивача продукції на користь третьої особи; у відповідача відсутнє будь-яке нерухоме майно на яке могло б бути звернено стягнення в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", що стверджується відповідною інформаційною довідкою.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказана заява та додані до неї документи не дать підстав стверджувати, що кошти, які є у відповідача на момент пред`явлення позову, можуть зникнути, зменшитись на момент виконання рішення. Також відсутні докази існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення.

Посилання на непідписання відповідачем актів прийому-передачі програмної продукції та інформацію з листа ТОВ "Реноме-Смарт", як свідчення реалізації отриманої від позивача продукції третій особі, не можуть прийматися судом до уваги, оскільки дані відомості відносяться до предмету доказування в межах розгляду позовної заяви ТОВ "Аксофт" про стягнення заборгованості. А сама по собі інформаційна довідка про відсутність зареєстрованих за відповідачем об`єктів нерухомості жодним чином не свідчить про ухилення останнім від виконання рішення чи про відсутність необхідної суми коштів на рахунках боржника.

Вказане свідчить, що заявником не доведено вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, що свідчить про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Рівненської області від 13.04.2020 року відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обгрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксофт" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 13 квітня 2020 року у справі №918/324/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №918/324/20 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "29" травня 2020 р.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Юрчук М.І.