Постанова

від 21.05.2020 по справі 922/2731/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2020 р. Справа №922/2731/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І. , суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

представників сторін:

апелянта - не з`явився,

позивача за первісним позовом - Бацун Д.В. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АХ №1001071 від 01.07.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1061 від 17.02.2003; Шевцова Ю. В. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АХ №1002590 від 18.09.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХВ в„– 000352 від 21.12.2016,

треті особи за первісним позовом - не з`явились,

треті особи за зустрічним позовом - не з`явились,

2-ий відповідач за зустрічним позовом - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФайнаФірма" (вх.№597 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 23.01.2020, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Бринцевим О.В., дата проголошення рішення - 13:55год, дата складання повного тексту рішення - 28.01.2020, у справі № 922/2731/19

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібозавод", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФайнаФірма", м. Київ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) Канізька сільська рада Новомиргородського району Кіровоградської області, с. Каніж, Новомиргородський район, Кіровоградська обл., 2) державний реєстратор Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області Шилова Наталія Юріївна, с. Каніж, Новомиргородський район, Кіровоградська обл., 3) приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Азадалієва Яна Миколаївна, м. Харків,

про скасування рішень державних реєстраторів

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФайнаФірма", м. Київ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Сістем Білдінг Менеджмент", м. Миколаїв, 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Десаж Істейт", м. Київ, 3) приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Азадалієва Яна Миколаївна, м. Харків,

до 1-го відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібозавод", м. Харків, 2-го відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібзавод", м. Харків,

про визнання права власності, витребування майна, визнання недійсним договору

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібозавод" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФайнаФірма", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Канізька сільська рада, державний реєстратор Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області Шилова Н.Ю., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Азадалієва Я.М., про скасування рішень державних реєстраторів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.06.2018 позивач придбав майновий комплекс хлібозаводу №3, розташований у місті Харкові, вул. Польова, 55, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сістем Білдінг Менеджмент". Як вказує позивач, у травні 2019 року йому стало відомо про ризик захоплення його нерухомого майна, внаслідок чого, він звернувся до ряду приватних нотаріусів із заявами про заборону вчинення будь-яких реєстраційних дій з нерухомим майном; крім того, ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова у справі №641/4496/19 від 11.06.2019 вжито заходів забезпечення позову за заявою ТДВ "Салтівський хлібозавод" та заборонено будь-яким особам вчиняти дії, направлені на відчуження та вчинення будь-яких реєстраційних дій відносно нежитлових будівель, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Польова, 55.

Однак, як зазначає позивач, державним реєстратором Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області 25.06.2019 на підставі неіснуючої ухвали Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19.06.2019 у справі №641/280/18 незаконно скасовано заборону державної реєстрації.

У подальшому 25.06.2019 (через декілька хвилин) приватним нотаріусом Азадалієвою Я.М. внесено до Державного реєстру прав відомості щодо реєстрації іпотеки на нерухоме майно за ТОВ "ФайнаФірма", реєстрації обтяження нерухомого майна, реєстрації припинення права власності позивача та реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ТОВ "ФайнаФірма".

А 27.06.2019 приватним нотаріусом Азадалієвою Я.М. внесено до Державного реєстру прав відомості щодо припинення обтяження нерухомого майна та іпотеки нерухомого майна за ТДВ "Салтівський хлібзавод". Отже, на час державної реєстрації приватним нотаріусом Азадалієвою Я.М. права власності на спірне нерухоме майно за ТОВ "ФайнаФірма" в Державному реєстрі прав була зареєстрована іпотека і заборона на вказане майно на користь ТДВ "Салтівський хлібзавод", яка мала пріоритет відповідно до положень статті 3 Закону України "Про іпотеку" і не підлягала скасуванню, так як була зареєстрована в Державному реєстрі прав раніше, ніж державна реєстрація іпотеки на користь відповідача - ТОВ "ФайнаФірма".

Позивач вважає рішення державного реєстратора та приватного нотаріуса протиправними та такими, що порушують право власності позивача на майно та законний інтерес на внесення відповідних прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

ТОВ "ФайнаФірма" звернулося до Господарського суду Харківської області із зустрічною позовною заявою до ТДВ "Салтівський хлібозавод", ТДВ "Салтівський хлібзавод", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент", ТОВ "Десаж Істейт", приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Азадалієва Я.М., про визнання права власності на спірне нерухоме майно, витребування майна, визнання недійсним договору іпотеки від 13.06.2019, укладений між ТДВ "Салтівський хлібозавод" та ТДВ "Салтівський хлібзавод".

Як вказує позивач за зустрічним позовом, на підставі договору про відступлення прав від 02.04.2018 за іпотечним договором від 02.01.2015 позивач набув прав іпотекодержателя на спірне нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 10 351, 7кв.м, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Польова, 55, яке належало на праві приватної власності ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент"; після укладення правочину про відступлення прав та здійснення державної реєстрації у реєстрі речових прав на нерухоме майно, ТОВ "ФайнаФірма" направив ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання, яка боржником виконана не була.

ТОВ "ФайнаФірма" зазначає, що є законним власником спірного нерухомого майна, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №182220532 від 24.09.2019

Однак, як вказує позивач за зустрічним позовом, йому стало відомо, що ТДВ "Салтівський хлібозавод" без правових підстав передав спірне нерухоме майно в іпотеку ТДВ "Салтівський хлібзавод" за договором іпотеки від 13.06.2019, про що приватним нотаріусом Прядко О.С. до реєстру внесений запис про обтяження, в рахунок виконання основного зобов`язання.

ТОВ "ФайнаФірма" також вважає, що ТДВ "Салтівський хлібозавод" незаконно володіє спірним майном та не визнає право власності на нього ТОВ "ФайнаФірма".

ТДВ "Салтівський хлібозавод" звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою про визнання недійсними правочинів у порядку частини 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України; просить визнати недійсним іпотечний договір, укладений 02.01.2015 між ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" та ТОВ "Десаж Істейт"; визнати недійсним договір відступлення прав від 02.04.2018 за іпотечним договором від 02.01.2015, укладений між ТОВ "Десаж Істейт" та ТОВ "ФайнаФірма"; визнати недійсним іпотечний договір, укладений 31.10.2019 між ТОВ "ФайнаФірма" (іпотекодавець) та ТОВ "Укрзернотрейдінг" (іпотекодержатель), скасувати запис №33948894 від 31.10.2019 в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки, скасувати запис №33948835 від 31.10.2019 в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію заборони на спірне нерухоме майно.

Як вказує ТДВ "Салтівський хлібозавод", з наданих ТОВ "ФайнаФірма" суду документів заявнику стало відомо про неукладеність основного зобов`язання, забезпеченого іпотекою на користь ТОВ "ФайнаФірма", а, відповідно, наявність підстав для визнання недійсним договору іпотеки та договору про відступлення прав вимоги; також заявник вказує, що з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 30.11.2019 стало відомо про обтяження спірного майна іпотекою на користь ТОВ Укрзернотрейдинг .

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.01.2020 первісний задоволено повністю:

скасовано запис державного реєстратора Канізької сільської ради Новомиргородського району в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 25.06.2019, внесений на підставі заяви №34707572 в порядку статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", про скасування заборони державної реєстрації прав на підставі ухвали Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19.06.2019 по справі №641/280/19: скасована ухвала по заборону будь-яким особам вчиняти дії направлені на відчуження та вчинення будь-яких реєстраційних дій відносно нежитлових будівель загальною площею 10 351, 7кв.м: літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", "З-1", "И-1", "М-2", "Р-1", "С-1", "Т-1", "У-1", "Ф-1", "Х-1", "Ч-1", "Ш", які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Польова, 55 , які належать на праві власності ТДВ "Салтівський хлібозавод" на підставі договору купівлі-продажу від 29.06.2018, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовим С.Д., зареєстрований в реєстрі за номером: 592, номер запису про реєстрацію права власності 26842883;

скасовано запис про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер 32136448 від 25.06.2019 державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Азадалієвої Я.М. на підставі рішення індексний номер 47501095 від 25.06.2019, про державну реєстрацію іпотеки нежитлових будівель загальною площею 10 351, 7кв.м: літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", "З-1", "И-1", "М-2", "Р-1", "С-1", "Т-1", "У-1", "Ф-1", "Х-1", "Ч-1", "Ш", які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Польова, 55 , на підставі договору іпотеки серія та номер 4, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М. з договорами про внесення змін до нього та договором про відступлення права вимоги №1/12-18ДУ від 25.12.2014 (основне зобов`язання), договором про відступлення прав за іпотечним договором, серія і номер 1061, посвідченим 02.04.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М., іпотекодержатель ТОВ "ФайнаФірма", код ЄДРПОУ 38316803, номер запису про іпотеку 32136448, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 545558663101;

скасовано запис про обтяження Державного реєстру речових прав на нерухоме майно номер 32136694 від 25.06.2019 Державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Азадалієвої Я.М. на підставі рішення індексний номер 47501507 від 25.06.2019 про державну реєстрацію заборони на нежитлові будівлі загальною площею 10 351, 7кв.м: літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", "З-1", "И-1", "М-2", "Р-1", "С-1", "Т-1", "У-1", "Ф-1", "Х-1", "Ч-1", "Ш", які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Польова, 55 , на підставі договору іпотеки серія та номер 4, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М. з договорами про внесення змін до нього та договором про відступлення права вимоги №1/12-18ДУ від 25.12.2014 (основне зобов`язання), договором про відступлення прав за іпотечним договором, серія і номер 1061, посвідченим 02.04.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М., обтяжувач ТОВ "ФайнаФірма", код ЄДРПОУ 38316803, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 545558663101;

скасовано запис про право власності Державного реєстру речових прав на нерухоме майно номер 32138527 від 25.06.2019 державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Азадалієвої Я.М. на підставі рішення індексний номер 47503544 від 25.06.2019 про державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі загальною площею 10 351, 7кв. м: літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", "З-1", "И-1", "М-2", "Р-1", "С-1", "Т-1", "У-1", "Ф-1", "Х-1", "Ч-1", "Ш", які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Польова, 55, за ТОВ "ФайнаФірма", код ЄДРПОУ 38316803, та припинення права власності ТДВ "Салтівський хлібозавод", код ЄДРПОУ 41659690, на підставі переходу права власності - повне відчуження, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 545558663101;

скасовано запис від 27.06.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Азадалієвої Я.М. на підставі рішення індексний номер 47539896 від 27.06.2019 про державну реєстрацію припинення іпотеки на нежитлові будівлі загальною площею 10 351, 7кв.м: літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", "З-1", "И-1", "М-2", "Р-1", "С-1", "Т-1", "У-1", "Ф-1", "Х-1", "Ч-1", "Ш", які розташовані за адресою: м . Харків, вул . Польова, 55 , які належать на праві власності ТДВ "Салтівський хлібозавод", іпотекодержатель ТДВ "Салтівський хлібзавод", код ЄДРПОУ 41659659;

скасовано запис від 27.06.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Азадалієвої Я.М. індексний номер 47542193 від 27.06.2019 про державну реєстрацію припинення заборони на нежитлові будівлі загальною площею 10 351, 7кв.м: літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", "З-1", "И-1", "М-2", "Р-1", "С-1", "Т-1", "У-1", "Ф-1", "Х-1", "Ч-1", "Ш", які розташовані за адресою: м. Харків, вул . Польова, 55 , які належать на праві власності ТДВ "Салтівський хлібозавод", обтяжувач ТДВ "Салтівський хлібзавод", код ЄДРПОУ 41659659.

Заяву про визнання недійсними правочинів в порядку статті 237 Господарського процесуального кодексу України задоволено частково:

визнано недійсним іпотечний договір, укладений 02.01.2015 між іпотекодавцем Товариством з обмеженою відповідальністю "Сістем Білдінг Менеджмент" (код ЄДРПОУ 38881944) та іпотекодержателем Товариством з обмеженою відповідальністю "Десаж Істейт" (код ЄДРПОУ 39211888), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М. 02.01.2015 за реєстровим номером 4, з договорами про внесення змін до іпотечного договору №1 від 20.01.2015, №2 від 10.02.2015, посвідченими приватним нотаріусом Бондар Т.М.;

визнано недійсним договір відступлення прав за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М. 02.01.2015 за реєстровим номером 4, укладеним 02.04.2018 між первісним іпотекодержателем Товариством з обмеженою відповідальністю "Десаж Істейт" (код ЄДРПОУ 39211888) і новим іпотекодержателем Товариством з обмеженою відповідальністю "ФайнаФірма" (код ЄДРПОУ 38316803), посвідчений 02.04.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М., реєстровий номер 1061;

у задоволенні решти вимог заяви про визнання недійсними правочинів в порядку статті 237 Господарського процесуального кодексу України відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФайнаФірма" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Салтівський хлібозавод" судові витрати у вигляді судового збору в сумі 11 526, 00грн.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що заява про визнання іпотечного договору від 02.01.2015, договору про відступлення прав від 02.04.2018 недійсними подана ТДВ "Салтівський хлібозавод" з додержанням строків і правил, визначених частиною 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України; в частині визнання недійсним іпотечного договору від 31.10.2019, укладеного між ТОВ "ФайнаФірма" та ТОВ "Укрзернотрейдинг" і скасування запису , заява не відповідає вимогам частини 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, оскільки даний правочин не пов`язаний з предметом спору, а ТОВ "Укрзернотрейдинг" не є учасником справи і сторони не заявляли клопотання про його залучення до участі у справі в якості відповідача.

Суд дійшов висновку, що договори, які становлять основне зобов`язання, забезпечене іпотечним договором від 02.01.2015, є за своєю правовою суттю договорами позики, однак, як встановлено судом першої інстанції, передача грошей за договорами поворотної фінансової допомоги не відбувалась, тобто, договори є неукладеними, що має наслідком визнання іпотечного договору від 02.01.2015 та договору про відступлення прав від 02.04.2018, що були укладені на їх забезпечення, недійсними.

Щодо первісного позову судом встановлено, що державний реєстратор Канізької сільської ради вчинила оскаржуваний запис всупереч судовому рішенню - ухвалі від 11.06.2019 у справі №641/4496/19; вчиняючи запис про іпотеку 25.06.2019 державний реєстратор Азадалієва Я.М. діяла всупереч статті 13 Закону України "Про іпотеку", оскільки станом на 25.06.2019 спірне майно вже перебувало в іпотеці на підставі договору іпотеки від 13.06.2019, укладеного між ТДВ "Салтівський хлібозавод" та ТДВ "Салтівський хлібзавод"; а відомості про припинення іпотеки, що виникла на підставі договору від 13.06.2019, були внесені до реєстру лише 27.06.2019. Запис про обтяження спірного нерухомого майна було вчинено державним реєстратором Азадалієвою Я. М . всупереч пункту 6 частини 1 статті 24 Закону України "Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки оскаржуваний запис про обтяження був вчинений за наявності попереднього обтяження.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що державний реєстратор Азадалієва Я.М. не вправі була вчиняти реєстраційний запис про право власності ТОВ "ФайнаФірма" на спірне нерухоме майно на підставі вимоги, виданої ТОВ "ФайнаФірма" в якості іпотекодержателя до дати набуття прав іпотекодержателя (до 25.06.2019), оскільки лише 25.06.2019 було зареєстровано за ТОВ "ФайнаФірма" право іпотекодержателя за договором від 02.01.2015.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що державний реєстратор Азадалієва Я.М. не вправі була вчиняти запис про припинення іпотеки за іпотечним договором від 13.06.2019 у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за іншим договором - іпотечним договором від 02.01.2015. Вчинивши такий запис державний реєстратор порушила вимоги статті 17 Закону України "Про іпотеку" та приписи пунктів 3, 4, 5 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", як і не могла вчиняти запис про припинення обтяжень за іпотечним договором від 13.06.2019 у зв`язку із припиненням обтяжень за іншим договором - іпотечним договором від 02.01.2015.

Місцевий господарський суд також зазначив, що станом на дати вчинення оскаржуваних реєстраційних дій (25.06.2019, 27.06.2019) судового рішення про скасування ухвали Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11.06.2019 у справі №641/4496/19 не існувало. Отже заборона накладена цією ухвалою була на той час чинною, не зважаючи на внесення державним реєстратором Шиловою Н.Ю. до державного реєстру запису про скасування обтяження, накладеного цією ухвалою.

Щодо зустрічного позову суд першої інстанції зазначив, що встановлена вище недійсність іпотечного договору від 02.01.2015 та договору про відступлення прав від 02.04.2018 означає, що до ТОВ "ФайнаФірма" не перейшло право вимоги за вказаними вище договорами, а тому правові підстави для виникнення права власності на предмет іпотеки, для визнання права власності на спірне майно та для витребування цього майна відсутні.

З тих самих підстав суд дійшов висновку, що позивач за зустрічним позовом ТОВ "ФайнаФірма" не будучи власником спірного майна не може бути визнаний особою, чиї права порушуються іпотечним договором від 13.06.2019, укладеним між ТДВ "Салтівський Хлібозавод" та ТДВ "Салтівський хлібзавод".

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФайнаФірма" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати в повному обсязі і ухвалити нове рішення, яким:

у задоволенні первісного позову ТДВ "Салтівський хлібозавод" відмовити у повному обсязі;

у задоволенні заяви ТДВ "Салтівський хлібозавод" в порядку частини 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України про визнання недійсними договорів фінансової допомоги, договору відступлення прав вимоги та договору іпотеки відмовити у повному обсязі;

задовольнити зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФайнаФірма":

- визнати право власності на об`єкти нерухомого майна, а саме, нежитлові приміщення літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", "З-1", "И-1", "М-2", "Р-1", "С-1", "Т-1", "У-1", "Ф-1", "Х-1", "Ч-1", "Ш" загальною площею 10 351, 7кв.м, розташованих за адресою: м . Харків , вул. Польова, 55 , реєстраційний номер: 545558663101, за Товариством з обмеженою відповідальністю "ФайнаФірма";

- витребувати об`єкти нерухомого майна, а саме, нежитлові приміщення літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", "З-1", "И-1", "М-2", "Р-1", "С-1", "Т-1", "У-1", "Ф-1", "Х-1", "Ч-1", "Ш" загальною площею 10 351, 7кв.м, розташованих за адресою: м . Харків, вул. Польова, 55 , реєстраційний номер: 545558663101 із незаконного володіння ТДВ "Салтівський хлібозавод" шляхом зобов`язання ТДВ "Салтівський хлібозавод" в особі будь-яких органів, посадових осіб, працівників та представників, звільнити майно та вчинити будь-які дії, спрямовані на перешкоджання ТОВ "ФайнаФірма" використання права власності відносно майна;

- визнати недійсним іпотечний договір від 13.06.2019, укладений між ТДВ "Салтівський хлібозавод" та ТДВ "Салтівський хлібзавод", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Прядко О.С. за реєстровим номером 726 з моменту його укладення, а саме, з 13.06.2019.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позивач за первісним позовом на момент подання позовної заяви був обізнаний про існування договору іпотеки від 02.01.2015 та договору про відступлення прав за іпотечним договором від 02.04.2018, оскільки по тексту позовної заяви посилається на них; крім того, ТДВ "Салтівський хлібозавод" є учасником ряду судових справ, у яких предмет спору ґрунтується або пов`язаний із вказаними договорами. З огляду на викладене, апелянт вважає, що при ухваленні рішення від 23.01.2020 суд першої інстанції безпідставно прийняв до розгляду заяву позивача за первісним позовом про визнання правочинів недійсним, чим порушено положення частини 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України.

Як зазначає апелянт, ним було доведено належними і допустимими доказами факт перерахування грошових коштів за договорами фінансової допомоги в загальному розмірі 240 644 051, 29грн. Однак, на думку апелянта, суд першої інстанції в повній мірі не дослідив надані ТОВ "ФайнаФірма" докази, що призвело до помилкового висновку щодо недійсності договору іпотеки від 02.01.2015 та договору відступлення прав вимоги від 02.04.2018.

Апелянт також посилається на те, що скасування постановою Харківського апеляційного сулу від 12.11.2019 у справі №641/4496/19 ухвали суду першої інстанції, якою було встановлено заборону вчинення реєстраційних дій, унеможливлює породження наслідків з моменту її постановлення, в тому числі дії визначеної заборони для державних реєстраторів. Як вказує апелянт, ці обставини мали бути враховані судом першої інстанції, оскільки скасування судом реєстраційних дій державного реєстратора Канізької сільської ради має наслідком безпідставне відновлення реєстраційного запису на підставі скасованого судового рішення.

Щодо реєстраційних дій державного реєстратора Азадалієвої Я.М. апелянт зазначає, що станом на 25.06.2019 (вчинення реєстраційних дій) заборона, яка була накладена Комінтернівським районним судом м. Харкова, була скасована державним реєстратором Шиловою Н.Ю.; 25.06.2019 державний реєстратор Азадалієва Я.М. не вносила та не реєструвала нову іпотеку, а лише поновила запис вже раніше існуючої іпотеки та заборони відчуження на користь ТОВ "ФайнаФірма", яка була незаконно скасована діями державних реєстраторів 27.06.2018. Також, як вказує апелянт, 25.06.2019 було зареєстровано право власності на предмет іпотеки за ТОВ "ФайнаФірма", власником якого був ТДВ "Салтівський хлібозавод", застосувавши при цьому статтю 23 Закону України Про іпотеку , а твердження суду про те, що вимога, яка була вручена Товариству з обмеженою відповідальністю "Сістем Білдінг Менеджмент" повинна була бути вручена лише починаючи з 25.06.2019 вважає безпідставним, оскільки зобов`язання ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" перед ТОВ "ФайнаФірма" не припинялись, а станом на 25.06.2019 строк для добровільного погашення сплив.

Апелянт вказує, що 27.06.2019 державний реєстратор Азадалієва Я.М. скасувала записи про іпотеку та заборону відчуження на користь ТДВ "Салтівський хлібозавод" на підставі абзацу 9 статті 17 Закону України "Про іпотеку", оскільки іпотека ТДВ "Салтівський хлібозавод" припинилась як наступна, у зв`язку із набуттям ТОВ "ФайнаФірма" права власності на предмет іпотеки як особи, чиї права є пріоритетними. Вважає, що твердження суду про те, що іпотека та заборона відчуження на користь ТДВ "Салтівський хлібозавод" не могли бути припинені, оскільки сам іпотечний договір, який укладений між ТДВ "Салтівський хлібозавод" та ТДВ "Салтівський хлібзавод" не припинився є безпідставними та спростовуються обставинами справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФайнаФірма" на рішення Господарського суду Харківської області від 23.01.2020 у справі №922/2731/19; встановлено учасникам справи строк до 16.03.2020 для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання відзиву апелянту; встановлено учасникам справи строк до 16.03.2020 для подання заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на 24.03.2020 о 10:45год.

18.03.2020 (16.03.2020 подано до підприємства поштового зв`язку) від позивача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№2678), зазначає, що ТОВ "ФайнаФірма" не надані належні докази на підтвердження реальності основного зобов`язання, оскільки надані відповідачем за первісним позовом копії документів не містять підпису особи, яка їх засвідчила, дати засвідчення копій, зміст копій є нечитабельним і виключає навіть фізичну можливість сприйняти їх зміст. Крім того, ТДВ "Салтівський хлібозавод" зазначає, що основне зобов`язання, забезпечене іпотекою від 02.01.2015, з однієї сторони, та зобов`язання, вказане в договорі про відступлення права вимоги, договорі про відступлення прав за іпотечним договором від 02.04.2018 на користь ТОВ "ФайнаФірма", з іншої сторони, не є тотожними; сторони не зазначили в договорі про відступлення права вимоги від 02.04.2018 конкретний зміст вимог, не зазначили зобов`язання за договорами фінансової допомоги, не індивідуалізувавши зобов`язання, в якому саме зобов`язанні відбувається заміна сторони, що свідчить про їх невизначеність.

На думку ТДВ "Салтівський хлібозавод", зупинення реєстраційних дій внаслідок заборони їх вчинення на підставі ухвали суду носять тимчасовий характер, подальше скасування такої ухвали не свідчить про відсутність правових наслідків заборони вчинення реєстраційних дій. Як зазначає ТДВ "Салтівський хлібозавод", вимога, направлена Товариству з обмеженою відповідальністю "Сістем Білдінг Менеджмент" до реєстрації припинення іпотеки і реєстрації іпотеки на користь ТОВ "ФайнаФірма" Азадалієвою Я . М. не породжує будь-яких правових наслідків для власника майна - ТДВ "Салтівський хлібозавод".

З огляду на викладене, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 21.01.2020 у справі №922/2731/19 - без змін.

18.03.2020 від ТДВ "Салтівський хлібозавод" надійшли пояснення (вх.№2704), що приватному нотаріусу Азадалієвій Я.М. на підставі наказу Міністерства юстиції України від 29.11.2019 №3681/5 анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; державному реєстратору Канізької сільської ради Шиловій Н.Ю. на підставі наказу Міністерства юстиції України від 06.11.2019 №3415/5 також анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; крім того державному реєстратору Канізької сільської ради Шиловій Н.Ю. на підставі наказу Міністерства юстиції України від 06.11.2019 №3465/5 також анульовано доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. До пояснень на підтвердження зазначеного додані роздруківки із сайту Міністерства юстиції України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 з огляду на приписи постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", враховуючи звернення Ради суддів України листом №9рс-186/20 від 16.03.2020 до Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду, місцевих та апеляційних судів з рекомендацією встановити особливий режим роботи судів України, наказ голови Східного апеляційного господарського суду №04-а від 13.03.2020 про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах карантину, повідомлено сторін, що судове засідання у справі №922/2731/19, призначене на 24.03.2020 о 10:45год, не відбудеться; зазначено, що про дату, час і місце наступного судового засідання учасників справи будуть повідомлені додатково.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 призначено справу №922/2731/19 до розгляду на 30.04.2020 о 10:00год.

29.04.2020 від апелянта надійшли письмові пояснення (вх.№4046), до яких додані оригінали банківських виписок, які, як вказує апелянт, підтверджують перерахування коштів за договорами фінансової допомоги.

Як зазначає апелянт, у позовній заяві позивач посилається на договір іпотеки від 02.01.2015 та на договір про відступлення прав вимоги від 02.04.2018, отже, позивач був обізнаний про ці договори, відтак, суд першої інстанції мав відмовити у прийнятті заяви ТДВ "Салтівський хлібозавод" про визнання договорів недійсними.

Апелянт вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави визнавати неукладеними договори поворотної фінансової допомоги, з огляду на те, що договори виконувались сторонами, на підтвердження чого ТОВ "ФайнаФірма" було подано суду відповідні докази.

Як вказує апелянт, суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо законності внесення запису про скасування заборони державної реєстрації прав від 25.06.2019 не повинен був приймати до уваги факт винесення ухвали Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11.06.2019 у справі №641/4496/19 як підставу для скасування такого оскаржуваного запису з огляду на скасування ухвали; апелянт також зазначає, що чинним законодавством України не передбачено, за яким принципом щодо територіальності необхідно проводити скасування записів про припинення обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Апелянт, крім того, посилається на те, що записи державних реєстраторів про припинення іпотеки за ТОВ "ФайнаФірма" були вчинені з порушенням статті 17 Закону України "Про іпотеку", відтак, 25.06.2019 державний реєстратор Азадалієва Я.М. правомірно поновила на підставі діючих договорів іпотеки та відступлення прав вимоги запис існуючої раніше іпотеки та заборони відчуження на користь ТОВ "ФайнаФірма". Також апелянт зазначає, що станом на 25.06.2019 строк для добровільного виконання зобов`язання ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" сплинув, а тому звернення стягнення на предмет іпотеки було здійснено ТОВ "ФайнаФірма" з дотриманням 30-денного терміну, встановленого частиною 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку". Відтак, апелянт вважає, що 25.06.2019 державний реєстратор Азадалієва Я .М . правомірно внесла реєстраційні записи про державну реєстрацію за ТОВ "ФайнаФірма" права власності на спірне майно та про припинення права власності ТДВ "Салтівський хлібозавод".

Апелянт також зазначає, що 27.06.2019 державний реєстратор Азадалієва Я.М. скасувала записи про іпотеку та заборону відчуження на користь ТДВ "Салтівський хлібзавод" на підставі статті 17 Закону України "Про іпотеку", оскільки іпотека ТДВ "Салтівський хлібзавод" припинилась як наступна щодо іпотеки ТОВ "ФайнаФірма" (особа, чиї права є пріоритетними).

До початку судового засідання Східного апеляційного господарського суду 30.04.2020 від апелянта засобами електронної пошти надійшло клопотання (вх.№4059) про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що через дію обмежувальних заходів, спрямованих на запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, керівник апелянта обмежений в можливості виїзду за межі м. Києва для прибуття до суду м. Харкова; крім того, як вказує апелянт, він не отримував від інших учасників справи відзив на апеляційну скаргу, у зв`язку із чим просить суд зобов`язати учасників надіслати на адресу представника апелянта Корольчука Ю.Ю. копії відзивів на апеляційну скаргу (пояснень щодо обставин справи), якщо такі відзиви (пояснення) були надані суду.

Крім того, представник апелянта зазначив, що апелянт не має інших представників (адвокатів) для здійснення його представництва в судах і з огляду на вищевказані обставини не може укласти відповідний договір з іншим адвокатом.

Враховуючи вищевикладене, просив відкласти розгляд справи на іншу дату; залучити до матеріалів справи докази надсилання учасникам справи копій письмових пояснень, поданих суду 29.04.2020; надати можливість дистанційно ознайомитись з відзивами, письмовими поясненнями (якщо такі надані) інших учасників справи на апеляційну скаргу шляхом надсилання сканкопій цих матеріалів на електронну адресу представника апелянта.

До клопотання додані копії описів вкладення про надсилання учасникам справи копій письмових пояснень, копія консультативного висновку сімейного лікаря від 30.04.2020 щодо встановленого діагнозу Корольчуку Ю.Ю .

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.04.2020 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ФайнаФірма" про відкладення розгляду справи з тих підстав, що дане судове засідання є першим, з метою надання представнику апелянта можливості ознайомитись з матеріалами справи, розгляд справи було відкладено на 21.05.2020 о 14:15год; постановлено апелянту надати до Східного апеляційного господарського суду письмові пояснення з детальним обґрунтуванням щодо проведених оплат по договорах, зобов`язання по яким, як зазначає апелянт, були забезпечені оспорюваним договором іпотеки, укладений 02.01.2015 між ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" та ТОВ "Десаж Істейт", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М. 02.01.2015 за реєстровим номером 4, з договорами про внесення змін до іпотечного договору №1 від 20.01.2015, №2 від 10.02.2015, посвідченими приватним нотаріусом Бондар Т.М.: конкретно по кожному договору окремо з посиланням на кожну конкретну оплату із зазначенням розміру проведеної оплати, номеру та дати платіжного доручення.

Поряд з цим, судом зазначено про відсутність підстав зобов`язувати ТДВ "Салтівський хлібозавод" надіслати представнику апелянту копії поданих відзиву на апеляційну скаргу і пояснень, оскільки на виконання статті 263 Господарського процесуального кодексу України, позивачем за первісним позовом до відзиву на апеляційну скаргу додані належні докази (опис вкладення у цінний лист) надсилання копії відзиву на апеляційну скаргу учасникам справи, у тому числі і апелянту; чинним процесуальним законодавством не передбачено вимоги щодо надсилання учасникам справи відповідних пояснень.

30.04.2020 на електронну адресу представника апелянта за його заявою судом були надіслані сканкопії матеріалів справи (відзив позивача на апеляційну скаргу з додатками).

04.05.2020 від позивача надійшли пояснення (вх.№4154), зазначає, що державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію; відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про іпотеку", іпотека є правом, похідним від права власності. Приватний нотаріус Азадалієва Я.М. діючи як державний реєстратор не посвідчувала нотаріальні правочини - не вчиняла нотаріальних дій щодо спірного майна, на час звернення ТОВ "ФайнаФірма" з заявою про реєстрацію іпотеки до реєстру не було внесено запис про припинення іпотеки, нові підстави для реєстрації іпотеки, як то укладення договору, наявність судового рішення не виникали і реєстратору не було надано. Таким чином, приватний нотаріус Азадалієва Я.М. діючи як реєстратор "поновивши" іпотеку перевищила повноваження державного реєстратора, вчиняючи дії, які за законом не мала права вчиняти, і порушила права ТДВ "Салтівський хлібозавод".

12.05.2020 від апелянта надійшли письмові пояснення на виконання ухвали суду (вх.№4501), зазначає, що в матеріалах справи знаходяться належним чином засвідчені копії банківських виписок, які підтверджують надання фінансової допомоги по відповідним договорам, ці виписки було подано у встановлений строк в суд першої інстанції. Апелянт також зазначає, що на виконання договору №12/12/12 від 12.12.2012 на користь ТОВ "Гайсинський консервний комбінат" було перераховано 2 189 050, 00грн, банківські виписки щодо яких у матеріалах справи відсутні, оскільки на запит розпорядника майна АТ "Державний ощадний банк України" листом від 10.01.2020 повідомив про відмову надати розпоряднику майна ТОВ "ТК "Урожай" інформацію по банківському рахунку, який відкрито ТОВ "ТК "Урожай"; на підтвердження перерахування цих коштів апелянтом надано копію акту звірки станом на 31.08.2013 між ТОВ "ТК "Урожай" та ТОВ "Гайсинський консервний комбінат" за договором №12/12/12 від 12.12.2012.

Апелянт також вказує, що він додатково долучає до письмових пояснень витяг з банківських виписок ПАТ "ПУМБ" за грудень 2013 року, який помилково не був поданий суду апеляційної інстанції разом з іншими оригіналами банківських виписок, у зв`язку із чим, додає їх до письмових пояснень.

До письмових пояснень апелянтом додані додаткові докази: копія додаткової угоди №2 від 24.04.2013 до договору №08/02-12ф від 08.02.2012, якою ТОВ "ТК "Урожай" як позикодавець та ПрАТ "Хлібзавод "Салтовський" як позичальник узгодили розмір фінансової допомоги - 28 000 000, 00грн, які позичальник зобов`язується повернути до 31.12.2014; копія листа АТ "Державний ощадний банк України" від 10.01.2020 про відмову надати розпоряднику майна ТОВ "ТК "Урожай" інформацію по банківському рахунку, який відкрито ТОВ "ТК "Урожай"; копія акту звірки станом на 31.08.2013 між ТОВ "ТК "Урожай" та ТОВ "Гайсинський консервний комбінат" за договором №12/12/12 від 12.12.2012, відповідно до якого сторони узгодили перерахування коштів у розмірі 47 920 860, 11грн; витяг з банківської виписки; копія додаткової угоди №1 від 04.03.2014 до договору про надання фінансової допомоги №25/12/2013 від 25.12.2013, відповідно до якої ТОВ "ТК "Урожай" зобов`язалось надати ТОВ "Азовська продовольча компанія" фінансову допомогу у розмірі 80 000 000, 00грн зі строком повернення не пізніше 31.01.2015.

Як вказує апелянт, додаткова угода №2 від 24.04.2013 до договору №08/02-12ф від 08.02.2012 була відсутня у нього на момент розгляду справи судом першої інстанції, а додаткова угода №1 від 04.03.2014 до договору про надання фінансової допомоги №25/12/2013 від 25.12.2013 не подавалась суду першої інстанції з тих причин, що її зміст та умови не стосуються правовідносин сторін (суми фінансової допомоги), вимоги яких не були забезпечені оскаржуваним іпотечним договором, а тому не входили до предмета доказування жодної із сторін даної справи.

Вирішуючи питання прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина 3 статті 269 цього Кодексу).

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до положень статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.11.2019 витребувано у ТОВ "ФайнаФірма", ТОВ "Десаж Істейт", ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" оригінали та належним чином засвідчені копії, зокрема первинних документів (банківських виписок, видаткових касових ордерів тощо), регістрів бухгалтерського обліку, фінансових звітів, актів звіряння розрахунків, що підтверджують заборгованість за основним зобов`язанням - договорами поворотної фінансової допомоги №08/02-12ф, №19/12-13ф, №25/12/2013, №24/12/14/2, №1014-1у, №2015/1-У у загальному розмірі 166 222 734, 12грн, забезпеченим іпотекою за іпотечним договором, укладеним 02.01.2015 між ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент", іпотекодавець, боржник, та ТОВ "Десаж Істейт", іпотекодержатель, з договорами про внесення змін №1 від 20.01.2015, №2 від 10.02.2015 та дійсність заборгованості станом на 25.06.2019.

Встановлено строк для подання доказів до 25.11.2019.

Однак, у встановлений судом строк зазначені витребувані документи переліченими особами, у тому числі і ТОВ "ФайнаФірма" суду надано не було.

Крім того, ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.12.2019 було задоволено клопотання ТДВ "Салтівський хлібозавод" про витребування доказів; витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "ФайнаФірма", Товариства з обмеженою відповідальністю "Десаж Істейт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сістем Білдінг Менеджмент" оригінали та належним чином засвідчені копії первинних документів: банківська виписка, платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, заява на акредитив, розрахунковий чек, реєстр чеків, вексель, платіжна вимога, інкасове доручення (розпорядження), меморіальний ордер, заява про відмову від акцепту, реєстр документів за акредитивом, реєстр платіжних доручень, інших розрахункових документів, що підтверджують перерахування коштів у позику від позикодавця до позичальника за договорами:

- договору переведення боргу (відступлення права вимоги) у розмірі 44 694 456, 06грн, укладеного між ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай", ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" та ТОВ "Десаж Істейт" №24/12/14 від 25.12.2014, укладеного між ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай" та ТОВ "Азовська продовольча компанія" договору №25/12/2013 від 25.12.2013; укладеного між ТОВ "Азовська продовольча компанія", ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" та ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай" договору переведення боргу №23/12/2014 від 23.12.2014; укладеного між ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай" та ПрАТ "Хлібозавод Салтівський" договорів №08/02-12ф від 08.02.2012, №19/12-13ф від 19.12.2013; укладеного між ПрАТ "Хлібозавод Салтівський" та ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" та ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай" договору переведення боргу №02/1/120 від 02.01.2015;

- договору переведення боргу (відступлення права вимоги) у розмірі 121 528 277, 95грн, укладеного між ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай", ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" та ТОВ "Десаж Істейт" №05/01/15 від 05.01.2015, укладеного між ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай" та ТОВ "Азовська продовольча компанія" договору №25/12/2013 від 25.12.2013, укладеного між ТОВ "Азовська продовольча компанія, ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" та ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай" договору переведення боргу №02/01/15 від 02.01.2015, укладеного між ТОВ "Азовська продовольча компанія" та ПП "НВП "Харчові продукти "Мультимікс" договору №24/12/14/2 від 24.12.2014, укладеного між ТОВ "Азовська продовольча компанія" та ТОВ "Гайсинський консервний комбінат" договору № 1014-1у від 01.10.2014, укладеного між ТОВ "Азовська продовольча компанія", ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" та ПП "НВП "Харчові продукти "Мультимікс" договору переведення боргу №ПД/26-12 від 26.12.2014, укладеного між ТОВ "Азовська продовольча компанія", ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" та ТОВ "Гайсинський консервний комбінат" договору переведення боргу №02/2014-ДО від 02.11.2014, укладеного між ТОВ "Азовська продовольча компанія", ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" та ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай" договору №2015/1-У від 02.01.2015, договору фінансової допомоги №12/12/12 від 12.12.2012, укладеного між ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай" та ТОВ "Гайсинський консервний комбінат",

у загальному розмірі 166 222 734, 01грн, забезпеченим іпотекою за іпотечним договором, укладеним 02.01.2015 між ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент", іпотекодавець, боржник, та ТОВ "Десаж Істейт", іпотекодержатель, з договорами про внесення змін №1 від 20.01.2015, №2 від 10.02.2015.

Встановлено строк для надання витребуваних документів до 10.01.2020.

Додаткові докази, які апелянт просить долучити до матеріалів справи, не були подані суду першої інстанції і не були предметом розгляду місцевим господарським судом (крім акту звірки станом на 31.08.2013 між ТОВ "ТК "Урожай" та ТОВ "Гайсинський консервний комбінат" за договором №12/12/12 від 12.12.2012).

У додаткових поясненнях апелянт вказує, що й на даний час він не може надати належні докази на підтвердження виконання договору №12/12/12 від 12.12.2012 про перерахування на користь ТОВ "Гайсинський консервний комбінат" 2 189 050, 00грн.

А надана апелянтом копія акту звірки, в якому зазначено про перерахування грошових коштів не є первинним бухгалтерським документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і не є належним і допустимим доказом дійсного такого перерахування за відсутності інших первинних документів.

Надана апелянтом копія листа АТ "Державний ощадний банк України" від 10.01.2020 про відмову надати розпоряднику майна ТОВ "ТК "Урожай" інформацію по банківському рахунку, який відкрито ТОВ "ТК "Урожай", не свідчить про наявність об`єктивно непереборних обставин, які не залежать від волі апелянта щодо надання відповідних доказів, а лише є наслідком дій апелянта щодо їх отримання.

Судова колегія зазначає, що відповідно до положень статті 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Однак, апелянт не звертався до місцевого господарського суду з клопотанням про витребування у банківських установ доказів на підтвердження виконання договору №12/12/12 від 12.12.2012 про перерахування на користь ТОВ "Гайсинський консервний комбінат" 2 189 050, 00грн і не повідомив суд першої інстанції про наявність об`єктивних причин неможливості подати такі докази у встановлений судом строк.

Доводи апелянта про те, що він не мав у своєму розпорядженні додаткову угоду №2 від 24.04.2013 до договору №08/02-12ф від 08.02.2012, внаслідок чого не подав її суду першої інстанції, по-перше, жодними доказами не підтверджуються, є лише ствердженням апелянта; по-друге, не є об`єктивно непереборними обставинами, що не залежали від волі апелянта, неможливості надати копію додаткової угоди суду першої інстанції.

Згідно матеріалів справи, апелянт не подавав до місцевого господарського суду пояснення щодо існування додаткової угоди №2 від 24.04.2013 до договору №08/02-12ф від 08.02.2012 і причин неможливості її подати; і не звертався до суду з клопотанням щодо її витребування, якщо апелянт об`єктивно не мав можливості надати дану копію.

Відтак, суд апеляційної інстанції зазначає, що апелянтом не доведено неможливості подання додаткових доказів: додаткової угоди №2 від 24.04.2013 до договору №08/02-12ф від 08.02.2012, доказів на підтвердження виконання договору №12/12/12 від 12.12.2012 про перерахування на користь ТОВ "Гайсинський консервний комбінат" 2 189 050, 00грн, акту звірки станом на 31.08.2013 між ТОВ "ТК "Урожай" та ТОВ "Гайсинський консервний комбінат" за договором №12/12/12 від 12.12.2012 до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, і не приймаються апеляційним господарським судом.

А доводи апелянта щодо неподання суду першої інстанції додаткової угоди №1 від 04.03.2014 до договору про надання фінансової допомоги №25/12/2013 від 25.12.2013 з тих причин, що її зміст та умови не стосуються спірних правовідносин, є виключно припущеннями апелянта, висловленням його правової позиції щодо обставин справи і не може слугувати поважною причиною невиконання ухвал Господарського суду Харківської області від 19.11.2019 та від 24.12.2019 та неподання доказу суду першої інстанції на його вимогу.

Відтак, дана додаткова угода №1 від 04.03.2014 до договору про надання фінансової допомоги №25/12/2013 від 25.12.2013 також не приймається апеляційним господарським судом.

Щодо надання апелянтом витягу з банківської виписки ПАТ "ПУМБ" за грудень 2013 року разом з письмовими поясненнями, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

По-перше, даний витяг не відповідає вимогам статті 79 Господарського процесуального кодексу України, яка врегульовує, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, оскільки із даного витягу не вбачається, з якого рахунку і якої юридичної особи здійснювалось перерахування грошових коштів; документ є не цілісним.

І по-друге, щодо подання апелянтом оригіналів банківських виписок суду апеляційної інстанції в цілому судова колегія зазначає таке.

Ухвалами Господарського суду Харківської області від 19.11.2019 та від 24.12.2019 було витребувано у тому числі і від апелянта як належним чином засвідчені копії первинних документів, так і їх оригінали.

Відтак, усі наявні у апелянта оригінали доказів мали бути подані апелянтом, перш за все, місцевому господарському суду.

Згідно матеріалів справи, відповідач за первісним позовом у наданих суду першої інстанції поясненнях зазначав, що усі оригінали є у нього в наявності і будуть надані суду на першу його вимогу, однак, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що така вимога суду вже була здійснена шляхом постановлення ухвал від 19.11.2019 та від 24.12.2019 і не виконання їх апелянтом свідчить виключно про реалізацію ним своїх процесуальних прав на власний розсуд.

Поряд з цим, в силу положень статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судова колегія зазначає, що судом апеляційної інстанції було детально досліджено надані відповідачем за первісним позовом суду першої інстанції копії банківських виписок і констатує, що деякі виписки, зокрема, т.7 а.с.139-178 є нечитаємі (нижче судом буде детально обґрунтовано зазначене), розрізнити цифри 1 і 7; 8, 6 і 0 є майже неможливо, а в деяких перерахуваннях встановити суму платежу взагалі неможливо.

Відтак, суд першої інстанції за наявності в матеріалах справи лише наданих відповідачем за первісним позовом копій банківських виписок об`єктивно не міг встановити дійсний розмір сум по договорам фінансової допомоги.

Отже, прийняття апеляційним господарським судом на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення оригіналів даних банківських виписок фактично буде мати наслідком прийняття додаткових доказів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апелянт належним чином користуючись своїми процесуальними правами мав можливість надати витребувані докази суду першої інстанції; доказів іншого апелянт не надав і матеріали справи таких об`єктивних обставин неможливості подання відповідачем за первісним позовом доказів суду першої інстанції не містять. Апелянт не звертався до суду з клопотанням про витребування доказів у зв`язку із неможливістю надати докази самостійно, як і не надав суду обґрунтованих пояснень щодо не подання з об`єктивних причин доказів на виконання ухвал суду від 19.11.2019 та від 24.12.2019.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що апелянт, укладаючи договір відступлення прав вимоги від 02.04.2018 по договору іпотеки від 02.01.2015 в забезпечення виконання зобов`язань за договорами про надання фінансової допомоги і проявивши розумну обізнаність, мав отримати від контрагентів за договорами про надання фінансової допомоги і договорами про відступлення прав вимоги усю первинну документацію за актами приймання-передачі. Відтак, доводи апелянта щодо того, що він не був стороною договорів і не мав у розпорядженні усіх необхідних документів на момент розгляду справи судом першої інстанції є виключно власною поведінкою апелянта при веденні своєї господарської діяльності і, з урахуванням викладеного, свідчить про неналежне користування своїми процесуальними правами.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відхиляє клопотання апелянта про долучення додаткових доказів і здійснює розгляд апеляційної скарги за наявними у справі і поданими суду першої інстанції доказами.

19.05.2020 від позивача за первісним позовом надійшли пояснення щодо наданих апелянтом додаткових доказів (вх.№4814), вважає, що апелянтом не наведено об`єктивних, незалежних від волі сторони причин, з яких вказані докази не були подані суду першої інстанції на виконання ухвал суду про витребування доказів.

21.05.2020 до початку судового засідання Східного апеляційного господарського суду від представника апелянта - адвоката Ломовцева В.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№4899), зазначає, що у зв`язку із хворобою адвоката Корольчука Ю.Ю. та неможливістю останнього взяти участь в судовому засіданні, 21.05.2020 ТОВ "ФайнаФірма" уклала договір про надання правової допомоги з адвокатом Ломовцевим В.О., однак, і адвокат Ломовцев В.О. не зможе взяти участь в судовому засіданні, оскільки відсутня можливість добратись до м. Харкова з міста Києва через відсутність транспортного сполучення, у зв`язку із введенням карантину. Крім того, як зазначає адвокат, йому необхідний час для ознайомлення з матеріалами справи та підготовки відповідної правової позиції.

Також 21.05.2020 від ПАТ "Каравай" надійшла заява про залучення третьої особи (вх.№4903), зазначає, що рішення у справі може вплинути на права та обов`язки ПАТ "Каравай", у зв`язку із чим, вважає, що його слід залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Так, як вказує заявник, у провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа №922/1521/18 про банкрутство ПАТ "Каравай", і ліквідатором ПАТ "Каравай" Мензаренком Ю.М. здійснюються заходи щодо виявлення майна підприємства банкрута для задоволення вимог кредиторів та вирішення інших питань, пов`язаних із здійсненням процедури банкрутства. Заявник зазначає, що нерухоме майно, яке є предметом спору, в минулому належало на праві власності ПАТ "Каравай", і на підставі укладеного 02.01.2015 між ПАТ "Каравай" та ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" договору купівлі-продажу, нерухоме майно було відчужено ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент".

На думку заявника, у разі відмови судом у задоволенні як первісного, так і зустрічного позову у ліквідатора з`являться підстави для подання позову щодо повернення цього майна до ліквідаційної маси боржника.

Також від представника ТОВ "ФайнаФірма" - адвоката Корольчука Ю.Ю. надійшла заява про зупинення провадження (вх.№4904), як вказує заявник, Господарським судом Харківської області розглядається справа №922/1490/20, яка предметно пов`язана з даною справою - №922/2731/19, а саме, у справі №922/1490/20 будуть розглянуті позовні вимоги ТОВ "ФайнаФірма" до ТДВ "Салтівський хлібзавод", ТДВ "Салтівський хлібозавод" про скасування реєстраційних дій (щодо припинення іпотеки за ТОВ "ФайнаФірма"). Заявник вважає, що для правильної оцінки обставин, які є предметом судового розгляду у справі №922/2731/19 (зокрема, втрати ТОВ "ФайнаФірма" прав іпотекодержателя, набуття ТДВ "Салтівський хлібозавод" права власності на нерухоме майно тощо) важливе значення має законність/незаконність внесення 27.06.2018 до державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів державними реєстраторами. Однак, як вказує заявник, дані обставини не входять до предмету доказування у справі №922/2731/19.

ТОВ "ФайнаФірма" зазначає, що 18.05.2020 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом про скасування записів про державну реєстрацію прав щодо нерухомого майна, зокрема записів про припинення іпотеки та заборони відчуження нерухомого майна. Також ТОВ "ФайнаФірма" вказує, що оскаржує внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності на нерухоме майно за ТДВ "Салтівський хлібозавод".

З огляду на викладене, просить зупинити провадження у справі №922/2731/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №922/1490/20.

До заяви додані копія позовної заяви і роздруківка з сайту Судова влада України, з якої вбачається, що у справі №922/1490/20 за позовом ТОВ "ФайнаФірма" призначено склад суду, відомості щодо відкриття провадження у справі відсутні.

Також від представника ТОВ "ФайнаФірма" - адвоката Корольчука Ю.Ю. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№4905), зазначає, що через дію обмежувальних заходів, спрямованих на запобігання поширенню на території України коронавірусу, керівник ТОВ "ФайнаФірма" обмежений в можливості виїзду за межі м. Києва для прибуття до суду до м. Харкова. Крім того, як зазначає представник апелянта, 28.04.2020 і 05.05.2020 до суду були надані додаткові письмові пояснення та долучені додаткові документи; вважає, що обґрунтування письмових пояснень і залучення додаткових доказів необхідно проводити лише у присутності представника ТОВ "ФайнаФірма".

Крім того, представник апелянта зазначає, що станом на ранок 21.05.2020 адвокат Корольчук Ю .Ю. , який є єдиним представником ТОВ "ФайнаФірма" у судах, продовжує хворіти, а його поганий стан здоров`я триває і перешкоджає прибути до Східного апеляційного господарського суду.

З огляду на викладене, просить визнати поважними причини неявки представника апелянта та відкласти розгляд справи.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 21.05.2020 представники позивача за первісним позовом проти поданих клопотань заперечували; вважають, що клопотання спрямовані на затягування розгляду справи, оскільки в інших судових засіданнях, в яких представники сторін беруть участь, адвокат Корольчук Ю.Ю. був присутній.

Проти апеляційної скарги представники також заперечують, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 23.01.2020 - без змін.

Інші учасники своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались, в судове засідання представники сторін не з`явились, про причини неявки суд не повідомили (крім, представників апелянта), хоча сторони були належним чином завчасно повідомлені про час, дату та місце судового засідання.

Розглянувши клопотання представника ТОВ "ФайнаФірма" - адвоката Ломовцева В.О. про відкладення розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до положень статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи.

У даному випадку апелянт був належним чином завчасно (08.05.2020) повідомлений про дату, час і місце цього засідання, про що у матеріалах справи міститься відповідне поштове повідомлення про вручення ухвали суду про відкладення розгляду справи (т.10 а.с.36).

Поряд з цим, згідно з частиною 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи за клопотанням учасника справи, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Однак, суд апеляційної інстанції не визнає повідомлені представником апелянта - адвокатом Ломовцем В.О. у клопотанні про відкладення розгляду справи причини неявки в судове засідання поважними, оскільки апелянт як юридична особа не був позбавлений права і можливості, у разі хвороби свого представника - адвоката Корольчука Ю.Ю. завчасно забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого свого представника з урахуванням вимог статті 56 Господарського процесуального кодексу України, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами, з таким розрахунком, щоб новий представник встиг ознайомитись з матеріалами справи і сформувати правову позицію апелянта у спірних правовідносинах.

Тим паче, що у даному випадку спір перебуває на стадії апеляційного перегляду рішення; усі доводи і вимоги мають бути викладені апелянтом в апеляційній скарзі, і в силу положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів і вимог саме апеляційної скарги.

Неможливість завчасної такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника апелянта підлягає доведенню на загальних підставах (статті 73-74 Господарського процесуального кодексу України), проте, апелянтом суду таких доказів не надано.

Апелянт отримав ухвалу суду про відкладення розгляду справи ще 08.05.2020, тобто, вже після того, як адвокат Корольчук Ю.Ю. мав захворювання згідно наданого ним висновку сімейного лікаря від 30.04.2020, відтак, апелянт належним чином користуючись своїми процесуальними правами мав завчасно (з урахуванням необхідності новому представнику ознайомитись з матеріалами справи і підготуватись до судового засідання) забезпечити участь в судовому засіданні іншого свого представника, а не 21.05.2020 (як вказує про це представник апелянта) безпосередньо перед судовим засіданням.

Судова колегія розцінює дані доводи апелянта виключно як такі, що спрямовані на затягування розгляду справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи представника апелянта - адвоката Ломовцева В.О. щодо неможливості взяти участь у судовому засіданні з огляду на відсутність можливості добратись до міста Харкова з міста Києва, у зв`язку із введенням карантину, виходячи з такого.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із змінами) продовжено карантин на території України до 22.05.2020; постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" продовжено дію карантину до 22.06.2020.

Однак, саме по собі оголошення карантину і його продовження не зупиняє роботи судів.

Апелянт, добросовісно користуючись своїми правами, і забезпечивши завчасно участь свого представника в судовому засіданні, міг звернутись до суду з клопотанням про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, самостійно обравши зручне для представника територіальне розташування суду або поза його межами відповідно до положень статті 197 Господарського процесуального кодексу України, чого апелянтом здійснено не було. Відтак, навіть за наявності обмежень у курсуванні міжміського транспорту, представник апелянта не був позбавлений права і можливості взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

Натомість, апелянт не вчинив залежних від нього і можливих дій для участі у судовому засіданні.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не визнає зазначені представником апелянта - адвокатом Ломовцевим В.О. причини неявки в судове засідання поважними, оскільки, по-перше, апелянт мав можливість завчасно вчинити дії, спрямовані на забезпечення належної участі його представника в судовому засіданні; доказів іншого матеріали справи не містять; і по-друге, представник апелянта мав можливість взяти участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції, і відмовляє представнику апелянта - адвокату Ломовцеву В.О. у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання представника ТОВ "ФайнаФірма" - адвоката Корольчука Ю.Ю. про відкладення розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

У даному випадку ухвала суду від 30.04.2020 була надіслана не лише апелянту, а й особисто його представнику - адвокату Корольчуку Ю.Ю. і копія ухвали була отримана адвокатом ще 06.05.2020 (т.10 а.с.35).

У клопотанні про відкладення розгляду справи адвокат Корольчук Ю.Ю. зазначає, що через дію обмежувальних заходів, спрямованих на запобігання поширенню на території України коронавірусу, керівник ТОВ "ФайнаФірма" обмежений в можливості виїзду за межі м. Києва для прибуття до суду до м. Харкова.

Однак, судова колегія зазначає, що явка представників сторін, у тому числі і керівника апелянта, не визнавалась обов`язковою; сторони ухвалою суду від 30.04.2020 були попереджені, що нез`явлення у судове засідання їх представників не тягне за собою відкладення розгляду справи і не перешкоджає розгляду справи.

До того ж, як вже зазначено як керівник апелянта (за наявності бажання), так і представник апелянта - адвокат Корольчук Ю.Ю. могли звернутись до суду з клопотанням про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, самостійно обравши зручне для себе територіальне розташування суду або поза його межами відповідно до положень статті 197 Господарського процесуального кодексу України, у тому числі за місцезнаходженням апелянта, офісу його представника тощо.

Однак, ані керівник апелянта, ані представник апелянта - адвокат Корольчук Ю.Ю. з таким клопотанням до суду не звертались.

Щодо доводів представника апелянта - адвоката Корольчука Ю.Ю., що він продовжує хворіти, а його поганий стан здоров`я триває і перешкоджає прибути до Східного апеляційного господарського суду, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

По-перше, у наданому адвокатом Корольчуком Ю.Ю. висновку сімейного лікарня м. Харкова від 30.04.2020 до попереднього клопотання про відкладення розгляду справи зазначено, що лікарем рекомендовано амбулаторне лікування, дотримання режиму праці та відпочинку.

Тобто, адвокату Корольчуку Ю.Ю. не заборонено працювати з дотриманням певного режиму; доказів, що стан адвоката погіршився і він не може прибути в судове засідання адвокатом до клопотання про відкладення розгляду справи всупереч вимогам статей 73-74 Господарського процесуального кодексу України не додано, відтак, є виключно зазначенням адвоката без підтвердження належними і допустимими доказами.

І по-друге, як зазначено вище, адвокат Корольчук Ю.Ю. мав можливість взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференеції відповідно до положень статті 197 Господарського процесуального кодексу України, у тому числі і поза межами суду у зручному для себе місці.

Поряд з цим, одним із принципів господарського судочинства відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, є розумність строків розгляду справи судом.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №910/6097/17 зазначив, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що явка представників учасників у судове засідання обов`язковою не визнавалась, в силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України усі доводи і вимоги апелянт має викласти в апеляційній скарзі, і у клопотанні апелянт не наводить суду обґрунтованих доводів, які унеможливлюють суду апеляційної інстанції розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника апелянта.

Доводи адвоката Корольчука Ю.Ю., що обґрунтування письмових пояснень і залучення додаткових доказів необхідно проводити лише у присутності представника ТОВ "ФайнаФірма" не ґрунтуються на положеннях чинного процесуального законодавства і є виключно бажанням адвоката; якщо для представника апелянта участь його представника в судовому засіданні є важливим, апелянт мав належним чином користуватись своїми процесуальними правами вчинити дії, спрямовані на участь представника в судовому засіданні, зокрема у режимі відеоконференції, однак, представник апелянта вже вдруге в судове засідання не з`являється.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку; розумним вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи викладене, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів відмовляє представнику апелянту - адвокату Корольчуку Ю.Ю. у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки не визнає повідомлені апелянтом причини неявки в судове засідання його представника поважними, з огляду на те, що представник апелянта мав можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, а представник апелянта - адвокат Корольчук Ю.Ю. не надав суду жодних доказів неможливості взяти участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 21.05.2020.

Розглянувши клопотання ПАТ "Каравай" про залучення його в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

По-перше, відповідно до положень статті 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Згідно з приписами статті 270 Господарського процесуального кодексу України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

З наведеного вбачається, що третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в суді апеляційної інстанції може вступити або бути залученою у справу до початку першого судового засідання.

У даному випадку ПАТ "Каравай" не звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про вступ у справу до початку першого судового засідання.

У заяві про залучення ПАТ "Каравай" в якості третьої особи в обґрунтування можливості впливу судового рішення на його права або обов`язки заявник зазначає, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем за первісним позовом є спором про право власності на нерухоме майно; на думку заявника, у разі відмови судом у задоволенні як первісного, так і зустрічного позову, у ліквідатора з`являться підстави для подання позову щодо повернення цього майна до ліквідаційної маси боржника.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що як вбачається із матеріалів справи, ПАТ "Каравай" був власником спірного нерухомого майна до укладення 02.01.2015 із ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" договору купівлі-продажу; однак, у даній справі не ставиться питання щодо правомірності набуття ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" права власності на спірне нерухоме майно, і відповідно його відчуження ПАТ "Каравай"; сторони дану обставину визнають і під сумнів не ставлять. Тобто, на підставі договору купівлі-продажу ще у січні 2015 року ПАТ "Каравай" відчужив спірне нерухоме майно, і даний договір не є предметом спору.

Дійсно, у даній справі наявний спір про право власності на нерухоме майно, що було відчужено ПАТ "Каравай", однак, даний спір стосується виключно ТОВ "ФайнаФірма", який обґрунтовує наявність права власності на підставі укладеного між ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" та ТОВ "Десаж Істейт" договору іпотеки від 02.01.2015, і на підставі укладеного 02.04.2018 між ТОВ "Десаж Істейт" (первісний іпотекодержатель) та ТОВ "ФайнаФірма" (новий іпотекодержатель) договору відступлення прав за іпотечним договором від 02.01.2015, та ТДВ "Салтівський хлібозавод", який набув право власності на спірне нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 29.06.2018, укладеного з ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" (продавець).

ПАТ "Каравай" не є стороною оспорюваних договорів іпотеки і відступлення прав вимоги; нерухоме майно було відчужено ним ще до укладення оспорюваних договорів.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими і надуманими доводи ПАТ "Каравай" щодо імовірного впливу судового рішення на його права або обов`язки.

І по-друге, ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.10.2019 у даній справі вже було відмовлено ПАТ "Каравай" у задоволенні клопотання про залучення третьої особи з тих підстав, що ПАТ "Каравай" не є власником спірного майна; між ПАТ "Каравай" та ТДВ "Салтівський хлібозавод", ТОВ "ФайнаФірма" відсутні взаємні права та обов`язки щодо спірного майна; за заявою ПАТ "Каравай" не вчинялись записи державними реєстраторами. Тобто, рішення у справі №922/2731/19 не матиме впливу на права та обов`язки ПАТ "Каравай", який не є учасником спірних правовідносин.

І доказів іншого заявник суду апеляційної інстанції не надав.

Як і не надав суду обґрунтованих пояснень, яким чином постанова суду апеляційної інстанції може вплинути на права та обов`язки ПАТ "Каравай", з урахуванням, що рішенням суду першої інстанції задоволено первісний позов, яким скасовано записи державних реєстраторів про визнання права іпотеки і власності за ТОВ "ФайнаФірма" і відмовлено у задоволенні зустрічного позову про визнання права власності на спірне нерухоме майно за ТОВ "ФайнаФірма".

А предметом апеляційного перегляду є апеляційна скарга ТОВ "ФайнаФірма", в якій апелянт фактично просить визнати право власності на спірне нерухоме майно за ним.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції відмовляє ПАТ "Каравай" у задоволенні заяви про залучення третьої особи, оскільки заявником не доведено і із матеріалів справи не вбачається, що судове рішення у справі №922/2731/19 може вплинути на права та обов`язки ПАТ "Каравай".

Розглянувши клопотання представника апелянта - адвоката Корольчука Ю.Ю. про зупинення провадження у справі №922/2731/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №922/1490/20, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Чинним господарським процесуальним законодавством передбачено обов`язок суду зупинити провадження у справі, зокрема у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Так, для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному конкретному випадку з`ясовує, як пов`язана справа, яка розглядається судом, зі справою, що розглядається іншим судом, і чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

При цьому, пов`язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Поряд з цим, вказана процесуальна норма прямо встановлює, що суд не може посилатись на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Досліджуючи матеріали справи, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що розглядаючи спірні правовідносини і вирішуючи спір щодо нерухомого майна, суд у даній справі не позбавлений можливості надати оцінку усім обставинам справи, зокрема і щодо переходу права на спірне нерухоме майно, у тому числі і записам державних реєстраторів від 27.06.2018.

Матеріали даної справи містять усі необхідні докази і відомості для розгляду апеляційної скарги; і в заяві представником апелянта - адвокатом Корольчук Ю.Ю. не зазначено, що саме не дозволяє суду самостійно у даній справі надати оцінку записам державних реєстраторів від 27.06.2018.

При цьому, судова колегія зазначає, що право власності/інше речове право виникає/припиняється не на підставі записів, внесених до Державного реєстру речових прав, а на підставі первинних документів, за якими таке право переходить і яке підлягає реєстрації в державному реєстрі.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що апелянтом надано суду лише копію позовної заяви від 18.05.2020 і відомості з сайту Судова влада України про визначення складу суду у справі №922/1490/20, однак, відсутні відомості щодо прийняття позовної заяви і відкриття провадження у справі.

За положеннями статті 13 цього Кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відтак, звертаючись до суду із клопотанням про зупинення провадження у справі, представник апелянта мав не просто надати суду копію позовної заяви, яка буде імовірно розглядатись судом в іншій справі, до вирішення якої апелянт просить суд зупинити дану справу, а обґрунтувати належними і допустимими доказами неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які імовірно будуть встановлені судом у справі №922/1490/20.

Однак, апелянтом зазначено здійснено не було.

Крім того, судова колегія зазначає, що у будь-якому випадку, обставини, які імовірно будуть встановлені у справі №922/1490/20, не були предметом розгляду суду першої інстанції, відтак, не можуть враховуватись апеляційним господарським судом при перегляді оскаржуваного рішення.

Матеріали справи не містять відомостей, і апелянт таких суду не надав, з яких причин він не звернувся з позовом про скасування записів державних реєстраторів від 27.06.2018 раніше, після того, як дізнався про їх вчинення, або під час розгляду справи судом першої інстанції, а звернувся лише 18.05.2020, за декілька днів до судового засідання Східного апеляційного господарського суду у даній справі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду розцінює клопотання представника апелянта - адвоката Корольчука Ю.Ю. про зупинення провадження у справі як вчинення дій, спрямованих на затягування розгляду справи.

З огляду на викладене, судова колегія відмовляє представнику апелянта - адвокату Корольчуку Ю.Ю. про зупинення провадження у справі №922/2731/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №922/1490/20 і вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні представників позивача за первісним позовом, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, 08.02.2012 ТОВ "ТК "Урожай" (Товариство) та ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" (Підприємство) було підписано договір №08/02-12ф (т.4 а.с.13), відповідно до якого Товариство надає Підприємству поворотну безвідсоткову фінансову допомогу в розмірі 2 500 000, 00грн, а Підприємство зобов`язується повернути грошові кошти у строк, визначений додатково сторонами, але не пізніше 31.12.2013.

Додатковою угодою від 23.04.2013 сторони змінили розмір фінансової допомоги на "28 000 000, 00грн".

12.12.2012 ТОВ "ТК "Урожай" (Позикодавець) та ТОВ "Гайсинський консервний комбінат" (Позичальник) було підписано договір фінансової допомоги №12/12/12 (т.4 а.с.14), відповідно до якого Позикодавець надає Позичальнику поворотну безпроцентну фінансову допомогу в розмірі 48 000 000, 00грн без ПДВ, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти в повному обсязі до 31.12.2014.

19.12.2013 ТОВ "ТК "Урожай" та ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" було підписано договір №19/12-13ф (т.4 а.с.15), відповідно до якого Товариство надає Підприємству поворотну безвідсоткову фінансову допомогу в розмірі 30 000 000, 00грн, а Підприємство зобов`язується повернути грошові кошти в повному обсязі до 31.12.2014 включно.

Додатковою угодою від 01.04.2014 №1 сторони збільшили розмір фінансової допомоги на 16 000 000, 00грн до 46 000 000, 00грн.

25.12.2013 ТОВ "ТК "Урожай" (Товариство) та ТОВ "Азовська продовольча компанія" (Підприємство) було підписано договір №25/12/2013 (т.4 а.с.16), відповідно до якого Товариство надає Підприємству поворотну безвідсоткову фінансову допомогу в розмірі 30 000 000, 00грн, а Підприємство зобов`язується повернути грошові кошти в строк, визначений додатково сторонами, але не пізніше 31.12.2014.

10.10.2014 ТОВ "ТК "Урожай" (Кредитор), ТОВ "Азовська продовольча компанія" (Новий кредитор) та ТОВ "Гайсинський консервний комбінат" (Боржник) було підписано Договір №1014/1у (т.4 а.с.18), відповідно до умов якого Кредитор передає Новому Кредитору, а Новий кредитор набуває належне Кредитору право вимоги заборгованості з Боржника за договором фінансової допомоги від 12.12.2012 №12/12/12 у розмірі 47 617 958, 11грн.

02.11.2014 ТОВ "Гайсинський консервний комбінат" (Первісний боржник), ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент (Новий Боржник) та ТОВ "Азовська продовольча компанія" (Кредитор) було підписано Договір переведення боргу №02/2014-ДО (т.4 а.с.3), відповідно до умов якого Первісний боржник переводить на Нового боржника свій борг (грошове зобов`язання), який виник за договором відступлення права вимоги від 10.10.2014 №1014-1у з додатковими угодами та договорами про внесення змін до нього, укладеними між Первісним боржником і Кредитором (Основний договір), а Новий боржник приймає на себе вказане грошове зобов`язання за Основним договором. Новий боржник зобов`язується здійснити замість Первісного боржника сплату грошових коштів Кредитору за Основним договору на загальну суму 47 617 958, 11грн.

23.12.2014 ТОВ "Азовська продовольча компанія" (Первісний боржник), ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент (Новий Боржник) та ТОВ "ТК "Урожай" (Кредитор) було підписано Договір переведення боргу №23/12/14 (т.4 а.с.19), відповідно до умов якого Первісний боржник переводить на Нового боржника свій борг (грошове зобов`язання), який виник за Договором від 25.12.2013 №25/12/2013 з додатковими угодами та договорами про внесення змін до нього, укладеними між Первісним боржником і Кредитором (Основний договір), а Новий боржник приймає на себе вказане грошове зобов`язання за Основним договором. Новий боржник зобов`язується здійснити замість Первісного боржника сплату грошових коштів Кредитору за Основним договору на загальну суму 1 300 000, 00грн.

24.12.2014 ПП "НВП "Харчові продукти "Мультимікс" (Підприємство) та ТОВ "Азовська продовольча компанія" (Товариство) було підписано Договір №24/12/14/2 (т.4 а.с.17), відповідно до якого Товариство надає Підприємству поворотну безвідсоткову фінансову допомогу в розмірі 71 000 000, 00грн, а Підприємство зобов`язується повернути грошові кошти в повному обсязі до 30.11.2017 включно.

25.12.2014 ТОВ "ТК Урожай" (Первісний кредитор), ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" (Боржник) та ТОВ "Десаж Істейт" (Новий кредитор) було підписано Договір про відступлення права вимоги №24/12/14 (т.4 а.с.4), відповідно до умов якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги, що належить Первісному кредитору на підставі договору переведення боргу від 23.12.2014 №23/12/14 з усіма договорами про внесення змін та додатковими угодами до нього. Право вимоги, що передається Новому кредитору за даним Договором складає 1 300 000, 00грн.

26.12.2014 ПП "НВП "Харчові продукти "Мультимікс" (Первісний боржник), ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" (Новий боржник) та ТОВ "Азовська продовольча компанія" (Кредитор) було підписано Договір переведення боргу №ПД/26-12 (т.4 а.с.6), відповідно до умов якого Первісний боржник переводить на Нового боржника свій борг (грошове зобов`язання), який виник за Договором від 24.12.2014 24/12/14/2 з додатковими угодами та договорами про внесення змін до нього, укладеними між Первісним боржником і Кредитором (Основний договір), а Новий боржник приймає на себе вказане грошове зобов`язання за Основним договором. Новий боржник зобов`язується здійснити замість Первісного боржника сплату грошових коштів Кредитору за Основним договору на загальну суму 70 710 319, 84грн.

02.01.2015 ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський (Первісний боржник), ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" (Новий боржник) та ТОВ "ТК "Урожай" (Кредитор) було підписано Договір переведення боргу №02/1/120 (т.4 а.с.7), відповідно до умов якого Первісний боржник переводить на Нового боржника свій борг (грошове зобов`язання) за договором від 08.02.2012 №08/02-12ф у сумі 2 314 246, 79грн та за договором від 19.12.2013 №19/12-13ф у сумі 41 080 209, 27грн, а Новий боржник приймає на себе вказане грошове зобов`язання.

02.01.2015 ТОВ "Азовська продовольча компанія" (Первісний боржник), ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент (Новий Боржник) та ТОВ "ТК "Урожай" (Кредитор) було підписано Договір переведення боргу №02/01/15 (т.4 а.с.8), відповідно до умов якого Первісний боржник переводить на Нового боржника свій борг (грошове зобов`язання), який виник за договором від 25.12.2013 №25/12/2013 з додатковими угодами та договорами про внесення змін до нього, укладеними між Первісним боржником і Кредитором (Основний договір), а Новий боржник приймає на себе вказане грошове зобов`язання за Основним договором. Новий боржник зобов`язується здійснити замість Первісного боржника сплату грошових коштів Кредитору за Основним договором на загальну суму 3 200 000, 00грн.

02.01.2015 ТОВ "Азовська продовольча компанія" (Кредитор), ТОВ "ТК "Урожай" (Новий кредитор) та ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент (Боржник) було підписано договір №2015/1-у (т.4 а.с.9), відповідно до умов якого Кредитор передає Новому кредитору, а Новий кредитор набуває належне Кредитору право вимоги заборгованості з Боржника за договором переведення боргу від 26.12.2014 №ПД/26-12 на суму 70 710 319, 84грн та договором переведення боргу від 02.11.2014 №02/2014-ДО в сумі 47 617 958, 11грн.

05.02.2015 ТОВ "ТК Урожай" (Первісний кредитор), ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" (Боржник) та ТОВ "Десаж Істейт" (Новий кредитор) було підписано додаткову угоду №1 до договору про відступлення права вимоги від 25.12.2014 №24/12/14, якою виклали в новій редакції розділ 1 договору про відступлення права вимоги від 25.12.2014 №24/12/14, а саме:

"Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги, що належить Первісному кредиторові на підставі договору переведення боргу №23/12/14 від 23.12.2014 та договору від 02.01.2015 №02/1/120 з усіма договорами про внесення змін та додатковими угодами до нього в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору, а Новий кредитор набуває права вимоги Первісного кредитора та сплачує Первісному кредитору компенсацію за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору на рахунок Первісного кредитора або іншим способом, передбаченим діючим законодавством України. Розмір заборгованості боржника, права вимоги до якого відступається за договором переведення боргу від 23.12.2014 №23/12/14 складає 1 300 000, 00грн та за договором відступлення права вимоги від 02.01.2015 №02/1/120 - 44 694 456, 06грн".

05.02.2015 ТОВ "ТК Урожай" (Первісний кредитор), ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" (Боржник) та ТОВ "Десаж Істейт" (Новий кредитор) було підписано додаткову угоду №1 до договору про відступлення права вимоги від 05.01.2015 №05/01/15, якою виклали в новій редакції розділ 1 договору про відступлення права вимоги від 05.01.2015 №05/01/15, а саме:

"Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги, що належить Первісному кредиторові на підставі договору переведення боргу від 02.01.2015 №02/01/15 та договору від 02.01.2015 №2015/1-у з усіма договорами про внесення змін та додатковими угодами до нього в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору, а Новий кредитор набуває права вимоги Первісного кредитора та сплачує Первісному кредитору компенсацію за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору на рахунок Первісного кредитора або іншим способом, передбаченим діючим законодавством України. Розмір заборгованості боржника, права вимоги до якого відступається за договором переведення боргу від 02.01.2015 №02/01/15 складає 3 200 000, 00грн та за договором відступлення права вимоги від 02.01.2015 №2015/1-у - 118 328 277, 95грн.

02.01.2015 між ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" (Іпотекодавець, Боржник) та ТОВ "Десаж Істейт" (Іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М. та зареєстрований в реєстрі за №4 (т.4 а.с.30-37).

У відповідності до предмету іпотечного договору (пункт 2), іпотекою за цим договором забезпечується виконання зобов`язань на підставі договору переведення боргу в розмірі 1 300 000, 00грн Боржника перед Іпотекодержателем, що випливає з укладеного між ТОВ "ТК "Урожай" та ТОВ "Азовська продовольча компанія" договору від 25.12.2013 №25/12/2013, укладеного між ТОВ "Азовська продовольча компанія", ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" та ТОВ "ТК "Урожай" договору переведення боргу від 23.12.2014 №23/12/2014, та з укладеного між ТОВ "ТК "Урожай", ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" та ТОВ "Десаж Істейт" договору від 25.12.2014 №24/12/14 (Основний договір), а саме: повернути безвідсоткову фінансову допомогу в розмірі 1 300 000, 00грн в строк, визначений сторонами в основному договорі (або в додатках/додаткових угодах до нього).

Предметом Іпотеки за цим договором є нерухоме майно, зокрема: нежитлові будівлі літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", "З-1", "И-1", "М-2", "Р-1", "С-1", "Т-1", "Ф-1", "Х-1", "Ч-1", "Ш" загальною площею 10 351, 7кв.м, розташоване за адресою: м. Харків, вул . Польова, 55 (Предмет іпотеки №2) та належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Т.М. Бондар 02.01.2015, зареєстрованої в реєстрі за №2.

20.01.2015 між ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" (Іпотекодавець) та ТОВ "Десаж Істейт" (Іпотекодержатель) було укладено договір про внесення змін №1 до Іпотечного договору, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М. та зареєстрований в реєстрі за №102 (т.2 а.с.184).

Даним договором сторони внесли зміни до пункту 2 Іпотечного договору та виклали його в наступній редакції: "Іпотекою за цим Договором забезпечується виконання зобов`язань на підставі договору переведення боргу в розмірі 1 300 000, 00грн (Основне зобов`язання-1) Боржника перед Іпотекодержателем, що випливає з укладеного між ТОВ "ТК "Урожай" та ТОВ "Азовська продовольча компанія" договору від 25.12.2013 №25/12/2013, укладеного між ТОВ "Азовська продовольча компанія", ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" та ТОВ "ТК "Урожай" договору переведення боргу від 23.12.2014 №23/12/2014, та з укладеного між ТОВ "ТК "Урожай", ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" та ТОВ "Десаж Істейт" договору від 25.12.2014 №24/12/14 (Основний договір), а саме: повернути безвідсоткову фінансову допомогу в розмірі 1 300 000, 00грн в строк, визначений сторонами в основному договорі (або в додатках/додаткових угодах до нього), а саме до 04.02.2015.

Іпотекою за цим Договором забезпечується виконання зобов`язань на підставі договору переведення боргу в розмірі 3 200 000, 00грн (Основне зобов`язання-2) Боржника перед Іпотекодержателем, що випливає з укладеного між ТОВ "ТК "Урожай" та ТОВ "Азовська продовольча компанія" договору від 25.12.2013 №25/12/2013, укладеного між ТОВ "Азовська продовольча компанія", ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" та ТОВ "ТК "Урожай" договору переведення боргу від 02.01.2014 №02/01/2015, та з укладеного між ТОВ "ТК "Урожай", ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" та ТОВ "Десаж Істейт" договору від 05.01.2015 №05/01/15, а саме: повернути зворотну фінансову допомогу у розмірі 3 200 000, 00грн в строк, визначений сторонами в основному договорі (або в додатках/додаткових угодах до нього), а саме до 04.02.2015. Загальна сума Основного зобов`язання-1 та Основного зобов`язання-2 складає 4 500 000, 00грн".

10.02.2015 між ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" (Іпотекодавець) та ТОВ "Десаж Істейт" (Іпотекодержатель) будо укладено договір про внесення змін №2, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М. та зареєстрований в реєстрі за №240 (т.2 а.с.185).

Даним договором сторони внесли зміни до пункту 2 іпотечного договору та виклали його в наступній редакції: "Іпотекою за цим Договором забезпечується виконання зобов`язань на підставі договору переведення боргу в розмірі 44 694 456, 06грн, укладеного між ТОВ "ТК "Урожай", ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" та ТОВ "Десаж Істейт" від 25.12.2014 №24/12/14 (Основне зобов`язання-1) Боржника перед Іпотекодержателем, що випливає з укладеного між ТОВ "ТК "Урожай" та ТОВ "Азовська продовольча компанія" договору від 25.12.2013 №25/12/2013, укладеного між ТОВ "Азовська продовольча компанія", ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" та ТОВ "ТК "Урожай" договору переведення боргу від 23.12.2014 №23/12/2014, укладеного між ТОВ "ТК "Урожай" та ПрАТ "Хлібозавод Салтівський" договорів від 08.02.2012 №08/02-12ф, від 19.12.2013 №19/12-13ф, укладеного між ПрАТ Хлібозавод Салтівський" та ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" та ТОВ "ТК "Урожай" договору переведення боргу від 02.01.2015 №02/1/120, а саме: повернути зворотну фінансову допомогу у розмірі 44 694 456, 06грн в строк, визначений сторонами в основному договорі (або в додатках/додаткових угодах до нього), а саме до 04.02.2015.

Іпотекою за цим Договором забезпечується виконання зобов`язань на підставі договору переведення боргу в розмірі 121 528 277, 95грн, укладеного між ТОВ "ТК "Урожай", ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" та ТОВ "Десаж Істейт" від 05.01.2015 №05/01/15 (Основне зобов`язання-2) Боржника перед Іпотекодержателем, що випливає з укладеного між ТОВ "ТК "Урожай" та ТОВ "Азовська продовольча компанія" договору від 25.12.2013 №25/12/2013, укладеного між ТОВ "Азовська продовольча компанія", ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" та ТОВ "ТК "Урожай" договору переведення боргу від 02.01.2015 №02/02/15, укладеного між ТОВ "Азовська продовольча компанія" та ПП "НВП "Харчові продукти "Мультимікс" договору від 24.12.2014 №24/12/14/2, укладеного між ТОВ "Азовська продовольча компанія" та ТОВ "Гайсинський консервний комбінат" договору від 01.10.2014 №1014-1у, укладеного між ТОВ "Азовська продовольча компанія", ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" та ПП "НВП "Харчові продукти "Мультимікс" договору переведення боргу від 26.12.2014 №ПД/26-12, укладеного між ТОВ "Азовська продовольча компанія", ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" та ТОВ "Гайсинський консервний комбінат" договору переведення боргу від 02/2014-ДО від 02.11.2014, укладеного між ТОВ "Азовська продовольча компанія", ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" та ТОВ "ТК "Урожай" договору від 02.01.2015 №2015/1-У, а саме: повернути зворотну фінансову допомогу в розмірі 121 528 277, 95грн, визначений сторонами в основному договорі (або в додатках/додаткових угодах до нього), а саме до 04.02.2015. Загальна сума Основного зобов`язання-1 та Основного зобов`язання-2 складає 166 222 734, 01грн".

02.04.2018 між ТОВ "Десаж Істейт" (Первісний кредитор) та ТОВ "ФайнаФірма" (Новий кредитор) було укладено Договір відступлення права вимоги №1/12-18ДУ (т.2 а.с.213-215), відповідно до предмету якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору свої права вимоги до Боржника - ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" за договором переведення боргу (відступлення права вимоги) від 25.12.2014 №24/12/14 та договору переведення боргу (відступлення права вимоги) від 05.01.2015 №05/01/15 та договорами, які були укладені для забезпечення їх виконання в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього Договору, а Новий кредитор набуває права вимоги Первісного кредитора та сплачує Первісному кредитору компенсацію за відступлення права вимоги грошові кошти в сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором.

02.04.2018 між ТОВ "Десаж Істейт" (Первісний Іпотекодержатель) та ТОВ "ФайнаФірма" (Новий Іпотекодержатель) було укладено Договір відступлення прав за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М. 02.01.2015 за реєстровим №4 (т.2 а.с.186), відповідно до предмету якого Первісний Іпотекодержатель передає (відступає) Новому Іпотекодержателю, а Новий Іпотекодержатель приймає всі права за договором іпотеки в кількості, обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього Договору. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М. та зареєстрований в реєстрі за №1061.

27.06.2018 на підставі заяви №28939051 (т.4 а.с.194-195) державним реєстратором Комунального підприємства "Центр реєстрації" Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області Мурзенком А.В. було прийнято рішення №41838729 про скасування реєстраційної дії іпотеки №№8331947, 8331950, скасування реєстраційної дії обтяження №№8331945, 8331949 та скасування державної реєстрації обтяження №№16501881, 16501350 (т.4 а.с.196).

27.06.2018 на підставі заяви іпотекодержателя ТОВ "Десаж Істейт" №28939051 державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості" Клімкіною Н. І. було прийнято рішення №41840850 про припинення іпотеки №8331947, яке виникло на підставі Іпотечного договору від 02.01.2015, серія та номер 4 (т.4 а.с.204-206, 215).

29.06.2018 між ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" (Продавець) та ТДВ "Салтівський Хлібозавод" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовим С.Д. та зареєстровано в реєстрі за №592 (т.1 а.с.30-33), відповідно до якого ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" передало, ТДВ "Салтівський хлібозавод" прийняло у власність нежитлові будівлі, загальною площею 10 351, 7кв.м, а саме: нежитлові будівлі літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", "З-1", "И-1", "М-2", "Р-1", "С-1", "Т-1", "Ф-1", "Х-1", "Ч-1", "Ш", які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Польова, 55.

У пункті 1.3. вказаного договору купівлі-продажу зазначено, що Продавець гарантує, що нежитлові будівлі, які є предметом цього договору, на момент його укладення нікому іншому не продані, не подаровані, не є предметом договору найму, як внесок до статутного капіталу не передані, не відчужені іншим способом, в іпотеці, під податковою заставою, в спорі і під забороною (арештом) не перебувають.

29.06.2018 на підставі рішення державного реєстратора - нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Клопотова С.Д. №41845230 проведено державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі з реєстраційним номером 545558663101 за ТДВ "Салтівський хлібозавод" (т.4 а.с.248).

21.05.2019 між ТДВ "Салтівський хлібзавод" (Позикодавець) та ТДВ "Салтівський хлібозавод" (Позичальник) було укладено договір поворотної фінансової допомоги №21/05-2019 (т.4 а.с.107-108), відповідно до предмету якого Позикодавець надає Позичальнику безвідсоткову поворотну фінансову допомогу у розмірі 1 000 000, 00грн на умовах терміновості та поворотності. Фінансова допомога надається Позичальнику на термін протягом трьох років до 31.12.2019.

11.06.2019 ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова у справі №641/4496/19 заборонено будь-яким особам вчиняти дії, направлені на відчуження та вчинення будь-яких реєстраційних дій відносно нежитлових будівель загальною площею 10 351, 7кв.м: літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1, "Ж-1", "3-1", "И-1", "М-2", "Р-1", "С-1", "Т-1", "У-1", "Ф-1", "Х-1", "Ч-1", "Ш", які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Польова, 55 (т.1 а.с.72-75).

13.06.2019 на забезпечення договору поворотної фінансової допомоги від 21.05.2019 №21/05-2019 між ТДВ "Салтівський хлібозавод" (Іпотекодавець) та ТДВ "Салтівський хлібзавод" (Іпотекодержатель) було укладено Іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Прядко О.С. та зареєстровано в реєстрі за №726 (т.5 а.с.5-10).

Відповідно до умов зазначеного вище Іпотечного договору (пункт 1) з метою забезпечення виконання зобов`язання, що виникло у Іпотекодавця (Боржник) за договором поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 21.05.2019 №21/05-2019, Іпотекодавець отримав від Іпотекодержателя валютні цінності у вигляді та в натурі на суму 1 000 000, 00грн та строком виконання не пізніше 31.12.2019.

Іпотекодавець передає в Іпотеку Іпотекодержателю нежитлові будівлі: літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", "З-1", "И-1", "М-2", "Р-1", "С-1", "Т-1", "Ф-1", "Х-1", "Ч-1", "Ш", які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Польова, 55, загальною площею 10 351, 7кв.м.

13.06.2019 на підставі рішення державного реєстратора - нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Прядко О.С. №47341393 проведено державну реєстрацію обтяження, заборони на нерухоме майно на нежитлові будівлі: літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", "З-1", "И-1", "М-2", "Р-1", "С-1", "Т-1", "Ф-1", "Х-1", "Ч-1", "Ш", загальною площею 10 351, 7кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Польова, 55 за ТДВ "Салтівський хлібозавод" (т.5 а.с.108).

13.06.2019 на підставі рішення державного реєстратора - нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Прядко О.С. №47342020 проведено державну реєстрацію іншого речового права, іпотеки на нежитлові будівлі: літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", "З-1", "И-1", "М-2", "Р-1", "С-1", "Т-1", "Ф-1", "Х-1", "Ч-1", "Ш", загальною площею 10.351,7кв. м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Польова, 55 за ТДВ "Салтівський хлібозавод" (т.5 а.с.219).

25.06.2019 за заявою №34707572 державним реєстратором Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області Шиловою Н.Ю. скасована заборона державної реєстрації прав на підставі ухвали Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19.06.2019 у справі №641/280/19 (т.1 а.с.61-63).

25.06.2019 на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Азадалієвої Я.М. №47501095 проведено державну реєстрацію іншого речового права іпотека на нежитлові будівлі з реєстраційним номером 545558663101, що розташований Харківська обл. м. Харків, вул. Польова, 55 за ТОВ "ФайнаФірма" (т.2 а.с.49).

25.06.2019 на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Азадалієвої Я.М. №47501507 проведено державну реєстрацію обтяження, заборона на нерухоме майно на нежитлові будівлі з реєстраційним номером 545558663101, що розташований Харківська обл. м. Харків, вул. Польова, 55 за ТОВ "ФайнаФірма" (т.2 а.с.50).

25.06.2019 на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Азадалієвої Я.М. №47503544 проведено державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна на нежитлові будівлі з реєстраційним номером 545558663101, що розташований: Харківська обл. м. Харків, вул. Польова, 55 за ТОВ "ФайнаФірма" (т.2 а.с.51).

27.06.2019 на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Азадалієвої Я.М. №47539896 проведено державну реєстрацію іншого речового права іпотеки на нежитлові будівлі з реєстраційним номером 545558663101, що розташований Харківська обл. м. Харків, вул. Польова, 55 за ТОВ "ФайнаФірма" (т.2 а.с.52).

27.06.2019 на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Азадалієвої Я.М. №47542193 проведено державну реєстрацію обтяження, заборона на нерухоме майно на нежитлові будівлі з реєстраційним номером 545558663101, що розташований Харківська обл. м. Харків, вул. Польова, 55 за ТОВ "ФайнаФірма" (т.2 а.с.53).

31.10.2019 рішенням державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М. №49465639 проведено державну реєстрацію іпотеки на нежитлові будівлі: літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", "З-1", "И-1", "М-2", "Р-1", "С-1", "Т-1", "Ф-1", "Х-1", "Ч-1", "Ш", загальною площею 10 351, 7кв.м, що розташовані за адресою: м . Харків, вул. Польова, 55 на підставі іпотечного договору від 31.10.2019, серія та номер 7371, укладеного між ТОВ "ФайнаФірма" (Іпотекодатель) та ТОВ "Укрзернотрейдинг" (Іпотекодержатель).

31.10.2019 рішенням державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М. №49465539 проведено державну реєстрацію обтяження, заборони на нерухоме майно на нежитлові будівлі: літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", "З-1", "И-1", "М-2", "Р-1", "С-1", "Т-1", "Ф-1", "Х-1", "Ч-1", "Ш", загальною площею 10 351, 7кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Польова, 55.

Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 02.01.2015, укладеного між ПАТ Каравай та ТОВ "СІСТЕМ БІЛДІНГ МЕНЕДЖМЕНТ", останній набув право власності на спірне нерухоме майно - нежитлові будівлі: літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", "З-1", "И-1", "М-2", "Р-1", "С-1", "Т-1", "Ф-1", "Х-1", "Ч-1", "Ш", загальною площею 10 351, 7кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул . Польова, 55 .

Відповідно до пункту 1.2. договору купівлі-продажу від 02.01.2015, документом, що підтверджує право власності ПАТ "Каравай", на належні йому нежитлові будівлі є Наказ Регіонального відділення ФДМУ по Харківській області від 03.03.1997 №380П, акт передачі нерухомого майна у власність відкритому акціонерному товариству від 28.09.1998 №40. Право приватної власності на відчужувані за цим договором нежитлові будівлі зареєстровано державним реєстратором Бондар Т.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.01.2015, номер запису про право власності: 8331702, індексний номер витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності: 31998018 від 02.01.2015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:545558663101.

Договір купівлі-продажу від 02.01.2015, укладений між ПАТ "Каравай" та ТОВ "СІСТЕМ БІЛДІНГ МЕНЕДЖМЕНТ", не є предметом спору у даній справі; відповідно до положень статті 204 Цивільного кодексу України, яка встановлює презумпцію правочину, договір є чинним, матеріали справи іншого не містять.

Відповідно до статті 3 договору іпотеки від 02.01.2015, укладеного між ТОВ "СІСТЕМ БІЛДІНГ МЕНЕДЖМЕНТ" (Іпотекодавець) та ТОВ "Десаж Істейт" (Іпотекодержатель), предмет іпотеки - спірне нерухоме майно залишається у володінні та користуванні Іпотекодавця протягом всього строку дії цього договору. Право Іпотекодавця володіти та користуватись предметом іпотеки протягом всього строку дії цього договору охоплює всі дії, спрямовані на використання предмета іпотеки, відповідно до його цільового призначення, з урахуванням обмежень та заборон, встановлених цим договором та/або чинним законодавством України.

Якщо інше не передбачено належним чином оформленою письмовою згодою Іпотекодержателя, Іпотекодавець не має права відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб, відмовлятися від права власності на предмет іпотеки, знищувати фізично предмет іпотеки або його частину, передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, найм, оренду, лізинг, інші види користування.

Будь-які правочини або інші юридично значущі дії стосовно предмета іпотеки, вчинені з порушенням вимог цього договору та/або чинного законодавства України, в тому числі, але не виключно, щодо відчуження предмета іпотеки, його передачі в спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування тощо, є недійсними.

Наступні іпотеки предмета іпотеки, якщо інше не передбачено належним чином оформленою письмовою згодою Іпотекодежрателя, не дозволяються, крім випадків, коли наступна іпотека здійснюється на користь Іпотекодержателя в забезпечення інших зобов`язань Іпотекодавця або третіх осіб перед Іпотекодердателем.

Сторони узгодили, що загальна вартість предмета іпотеки складає 1 121 875, 64грн (пункти 2.1.1., 2.2.2 договору іпотеки).

Відповідно до статті 6 договору іпотеки від 02.01.2015, договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення. Договір припиняється у разі припинення основного зобов`язання та з інших підстав, передбачених Законом України "Про іпотеку". Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених цим договором та законодавством, в тому числі у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем умов основного зобов`язання (повністю або частково), зокрема, але не виключно, якщо в строки, встановлені в основному зобов`язанні, Іпотекодавець не поверне (повністю або частково) Іпотекодержателю суму боргу, передбачену основним зобов`язанням в №24/12/14 і від 25.12.2014.

Статтею 7 договору іпотеки від 02.01.2015 передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем в строк, встановлений для виконання зобов`язання за основним зобов`язанням, сторони домовилися про те, що звернення стягнення на передане в іпотеку майно може бути здійснено з наступного дня за останнім днем виконання зобов`язання за основним зобов`язанням на підставі рішення суду, шляхом вчинення виконавчого напису з покладенням обов`язку оплати нотаріальних дій на Іпотекодавця, згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя.

За домовленістю сторін, у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем зобов`язання в строк, встановлений для виконання зобов`язання за основним зобов`язанням, цей договір також передбачає, що з дня, наступного за останнім днем виконання зобов`язання за основним зобов`язанням, Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання за основним зобов`язанням у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", та зареєструвати право власності на предмет іпотеки. В такому випадку цей договір виступає правовстановлюючим документом та є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки. При цьому, сторони погоджують, що вказаний пункт є застереженням в іпотечному договорі, передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку". Іпотекодавець бере на себе обов`язок вчиняти всі залежні від нього дії, які можуть стати необхідними для переходу права власності на предмет іпотеки до Іпотекодержателя, а також дії, які не є необхідними, але можуть зробити процес переходу прав власності належним, простим та максимально швидким.

У подальшому сторони двічі вносили зміни до іпотечного договору, а саме, було збільшено розмір забезпечення виконання зобов`язань за договорами про надання фінансової допомоги і за договорами про відступлення прав вимоги за ними: договором №1 від 20.01.2015 було збільшено розмір основного зобов`язання, в забезпечення виконання якого був укладений договір іпотеки до 4 500 000, 00грн, а додаткової угодою №2 від 10.02.2015 - до 166 222 734, 01грн.

Згідно наданих відповідачем за первісним позовом суду першої інстанції копій банківських виписок в обґрунтування перерахування коштів за договорами фінансової допомоги, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

По договору від 25.12.2013, підписаному ТОВ "ТК "Урожай" (кредитор) та ТОВ "Азовська продовольча компанія" (боржник) (розмір зобов`язання складає 30 000 000, 00грн) надано копії банківських виписок ПАТ "ПУМБ" про перерахування коштів з рахунку № НОМЕР_2 (т.7 а.с.149-178).

Однак, судова колегія зазначає, що об`єктивно дані виписки є в деяких випадках мало читаємі, в деяких - нечитаємі взагалі.

Як приклад, навіть із застосування лупи неможливо встановити розмір перерахування коштів за 08.01.2014: чи 223 390, 00грн, чи 223 350, 00грн; у платежу на 12.03.2014 нечитаєма четверта цифра суми; у платежу за 12.03.2014 незрозуміла цифра: 3 700 000, 00грн чи 3 790 000, 00грн; у платежу за 06.06.2014 не зрозуміла цифра 7 400 000, 00грн чи 2 400 000, 00грн.

І це лише декілька прикладів, однак, дійсні розміри й інших перерахувань встановити неможливо.

Судова колегія зазначає, що суд не може здогадуватись, які дійсні суми підлягали перераховуванням контрагентом.

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України, докази мають подаватись учасниками справи, а суд на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених належними і допустимими доказами ухвалює рішення.

При цьому, відповідно до статей 78-79 цього Кодексу, достовірними є доказами, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Однак, у даному випадку апелянтом не надано суду першої інстанції достовірних і достатніх доказів на підтвердження дійсної суми перерахування коштів за договором фінансової допомоги від 25.12.2013, укладеного між ТОВ "ТК "Урожай" (кредитор) та ТОВ "Азовська продовольча компанія" (боржник).

По договору від 08.02.2012 №08/02-12ф, укладеному між ТОВ "ТК "Урожай" (кредитор) та ПрАТ "Хлібзавод Салтівський" (боржник) (розмір зобов`язання складає 28 000 000, 00грн з урахуванням додаткової угоди від 23.04.2013) відповідачем за первісним позовом надано цю ж копію банківської виписки ПАТ "ПУМБ" про перерахування коштів з рахунку № НОМЕР_2 (т.7 а.с.156-178).

Однак, по-перше, навпроти договору від 08.02.2012 №08/02-12ф зазначено іншій рахунок контрагента - НОМЕР_3 (якщо суд апеляційної інстанції вірно розгледів цифри навіть із застосуванням лупи), у той час, як в договорі від 08.02.2012 №08/02-12ф зазначено явно інший номер рахунку позичальника - НОМЕР_4 .

Тобто, відповідачем за первісним позовом не надано належних і допустимих доказів перерахування коштів позичальнику - ПрАТ "Хлібзавод Салтівський" на його рахунок НОМЕР_4 .

Матеріали справи не містять відомостей щодо домовленості сторін здійснювати перерахування коштів за договором фінансової допомоги на інший рахунок позичальника.

І по-друге, знову ж таки цифри здійснених перерахувань є майже нечитаємі, встановити дійсний розмір перерахованих коштів неможливо.

Як приклад, платежі, здійснені на рахунок НОМЕР_3 , на зворотній сторінці а.с.156 т.7 нерозбірливі усі.

Відтак, апелянтом не надано суду достатніх і достовірних доказів здійснення перерахування будь-яких коштів ПрАТ "Хлібзавод Салтівський" по договору від 08.02.2012 №08/02-12ф на його рахунок НОМЕР_4 .

По договору від 19.12.2013 №19/12-13ф, укладеному між ТОВ "ТК "Урожай" (кредитор) та ПрАТ "Хлібзавод Салтівський" (боржник) (розмір зобов`язання складає 46 000 000, 00грн з урахуванням додаткової угоди від 01.04.2014) відповідач за первісним позовом надав суду першої інстанції цю ж копію банківської виписки ПАТ "ПУМБ" про перерахування коштів з рахунку № НОМЕР_2 (т.7 а.с.150-178).

Однак, по-перше, навпроти договору від 19.12.2013 №19/12-13ф зазначено той самий іншій рахунок контрагента - НОМЕР_3 , а в договорі від 19.12.2013 №19/12-13ф зазначено номер рахунку позичальника - НОМЕР_4 .

Матеріали справи не містять відомостей щодо домовленості сторін здійснювати перерахування коштів за договором фінансової допомоги на інший рахунок позичальника.

Тобто, відповідачем за первісним позовом не надано належних і допустимих доказів перерахування коштів позичальнику - ПрАТ "Хлібзавод Салтівський" на його рахунок НОМЕР_4 .

І по-друге, знову ж таки цифри є майже нечитаємі, встановити дійсний розмір перерахованих коштів неможливо.

Як приклад, нечитаємі є платежі за 28.04.2014 на а.с.164 т.7, здійснені на рахунок НОМЕР_3 ; на а.с.165 т. 7 взагалі не видається можливим встановити розмір платежу; те саме стосується і платежу на зворотній сторінці а.с.166 т.7; усі суми платежів на а.с.168 т.7 майже нечитаємі.

По договору №12/12/12 від 12.12.2012, укладеному між ТОВ "ТК "Урожай" та ТОВ "Гайсинський консервний комбінат" (боржник) (розмір заборгованості складає 48 000 000, 00грн), відповідачем по первісному позову надано суду першої інстанції копію інформації про проводки Midas (т.7 а.с.131-138), однак, судова колегія зазначає, що в цій інформації взагалі відсутній рахунок позичальника, на який мали перераховуватись грошові кошти. В інформації містяться відомості про дату проводки, повний номер рахунку по Дт, суму проводки Дт, суму проводки Кт, референс, опис проводки, повний номер рахунку по Кт (зазначений неповністю, у зв`язку із порушенням цілісності документа).

Однак, встановити із цієї інформації, що грошові кошти перераховувались на рахунок позичальника - ТОВ Гайсинський консервний комбінат не вбачається можливим; у договорі №12/12/12 від 12.12.2012 зазначений рахунок позичальника - НОМЕР_6 ; даний рахунок не зазначено у наданій відповідачем за первісним позовом інформації; а матеріали справи не містять доказів, що грошові кошти за договором фінансової допомоги мали перераховуватись на інший рахунок позичальника.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що згідно наданої відповідачем за первісним позовом копії банківської виписки (т.7 а.с.131-138), за платежами від 26.12.2012 зазначено, що здійснюється повернення фінансової допомоги згідно договору №12/12/2012ф від 12.12.2012 у сумах 2 200 000, 00грн (тричі), 673 279, 22грн.

Відповідачем за первісним позовом в обґрунтування виконання договору №12/12/12 від 12.12.2012 також надано копію банківської виписки ПАТ "ПУМБ" (т.7 а.с.139-149).

Однак, платіж на а.с.141 т.7 за 15.01.2013 зазначений нерозбірливо, так само як і платіж за 05.02.2013 на а.с.143 т.7; взагалі нечитаємий платіж за 12.02.2013 на а.с.144 т.7; нерозбірливим є платіж за 22.03.2013 на а.с.146 т.7 і за 14.06.2013 на а.с.148 т.7 тощо.

А надана відповідачем за первісним позовом копія виписки по особовому рахунку ТОВ "ТК "Урожай" за період з 01.09.2013 по 01.10.2013 (т.7 а.с.183-187) підтверджує перерахування коштів по договору №12/12/12 від 12.12.2012 лише у розмірі 193 800, 00грн.

По договору від 24.12.2014 №24/12/14/2, укладеному між ПП "НВП "Харчові продукти "Мультимікс" (боржник) та ТОВ "Азовська продовольча компанія" (розмір зобов`язання 71 000 000, 00грн) відповідачем по первісному позову надано суду першої інстанції копію виписки/особового рахунку за 26/12/2014 (т.7 а.с.179-182), однак, у цій виписці зазначено кореспондента ТОВ "Азовська продовольча компанія", а рахунок зазначено НОМЕР_7 , що згідно договору від 24.12.2014 №24/12/14/2 не є рахунком ТОВ "Азовська продовольча компанія"; у договорі вказано інший рахунок позичальника - НОМЕР_2 .

Матеріали справи не містять відомостей щодо домовленості сторін здійснювати перерахування коштів за договором фінансової допомоги на інший рахунок позичальника.

При цьому, поза увагою апеляційного господарського суду не може залишитись обставина, що, як приклад, відповідно до договору фінансової допомоги №12/12/12 від 12.12.2012 рахунок НОМЕР_2 зазначено рахунком ТОВ "ТК "Урожай" і саме з цього рахунку здійснювались перерахування коштів позичальникам за договорами фінансової допомоги №25/12/2013 від 25.12.2013, від 08.02.2012 №08/02-12ф, від 19.12.2013 №19/12-13ф.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідачем за первісним позовом не надано суду належних і допустимих доказів здійснення перерахування коштів позичальникам по договорам від 24.12.2014 №24/12/14/2, №12/12/12 від 12.12.2012, від 19.12.2013 №19/12-13ф, від 08.02.2012 №08/02-12ф, на їх рахунки, зазначені у договорах, і матеріали справи не містять відомостей щодо домовленості сторін здійснювати перерахування фінансової допомоги на інші рахунки: ті, що зазначені у банківських виписках; не надано достовірних і достатніх доказів здійснення перерахування позичальнику дійсної суми фінансової допомоги по договору №25/12/2013 від 25.12.2013, що мала б складати згідно наданих суду першої інстанції доказів 30 000 000, 00грн. І, крім того, не надано достатніх і достовірних доказів здійснення перерахування коштів й за договорами від 24.12.2014 №24/12/14/2, №12/12/12 від 12.12.2012, від 19.12.2013 №19/12-13ф, від 08.02.2012 №08/02-12ф, оскільки крім зазначення інших рахунків позичальників у банківських виписках, більшість здійснених платежів є нечитаємі і нерозбірливі.

Договір іпотеки від 02.01.2015 був укладений між ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" та ТОВ "Десаж Істейт" в забезпечення виконання зобов`язань по договорам фінансової допомоги в розмірі 166 222 734, 01грн, однак, матеріалами справи спростовуються доводи апелянта, що ним надані усі належні та допустимі докази на підтвердження здійснення перерахування фінансової допомоги саме в такому розмірі, що були забезпечені договором іпотеки, оскільки очевидно, що із наданих відповідачем за первісним позовом копій документів не вбачається виконання договорів фінансової допомоги і перерахування коштів у зазначеному розмірі.

До того ж, ухвалами Господарського суду Харківської області від 19.11.2019 та від 24.12.2019 було витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "ФайнаФірма", Товариства з обмеженою відповідальністю "Десаж Істейт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сістем Білдінг Менеджмент" не лише копії та оригінали банківських виписок, а й платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, заяв на акредитив, розрахункових чеків, реєстрів чеків, векселів, платіжних вимог, інкасових доручень (розпоряджень), меморіальних ордерів, заяв про відмову від акцепту, реєстрів документів за акредитивом, реєстрів платіжних доручень, інших розрахункових документів, що підтверджують перерахування коштів у позику від позикодавця до позичальника за договорами.

При цьому, судова колегія звертає увагу апелянта, що в силу приписів статті 13 Господарського процесуального кодексу України, суд керує ходом судового процесу.

Відповідно до статей 5, 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, які здійснюючи правосуддя є незалежними, та відповідно до визначених законом процедур судочинства.

А у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учасником якої є Україна, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури.

Оскільки позивач за первісним позовом висловив обґрунтовані сумніви щодо виконання договорів фінансової допомоги, з посиланням на які в тому числі, відповідач за первісним позовом обґрунтовує наявність у нього права власності на спірне нерухоме майно, і якщо суд першої інстанції встановив наявність правових підстав для задоволення клопотання позивача за первісним позовом і витребував перелічені вище первинні документи на підтвердження здійснення перерахування коштів за договорами фінансової допомоги, відтак ухвали суду в силу статті 326 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковими для виконання.

Однак, апелянтом вимоги ухвал суду від 19.11.2019 та від 24.12.2019 виконано не було і таких документів суду надано не було. Як і не надано обґрунтованих пояснень об`єктивної неможливості надання суду первинної документації, що витребувалась.

Апелянт не звертався до місцевого господарського суду з клопотанням про витребування доказів у разі неможливості надати їх самостійно.

Відтак, апелянт не скористався своїми процесуальними правами і не вчинив можливих і залежних від нього дій щодо подання суду доказів, або вчинення інших передбачених процесуальним законодавством дій у разі неможливості подати докази самостійно.

Відтак, в силу статті 13 Господарського процесуального кодексу України, саме апелянт несе ризики настання наслідків, пов`язаних із невчиненням ним процесуальних дій.

Суд апеляційної інстанції виходить із положень статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, а докази подаються учасниками справи.

Безумовно, що докази виконання договорів фінансової допомоги, зобов`язання по яким були забезпечені договором іпотеки від 02.01.2015 мали надавати відповідачі, яким було пред`явлено вимогу про визнання договору недійсним з тих підстав, що по договорам фінансової допомоги, зобов`язання за якими забезпечувались договором іпотеки, фактично не виникли, у тому числі і апелянт як відповідач і заінтересована особа, який також звернувся із зустрічним позовом про визнання прав власності мав виконати вимоги ухвал суду від 19.11.2019 та від 24.12.2018 або вчинити дії, спрямовані на їх витребування, чого ним здійснено не було; позивач за первісним позовом же об`єктивно не міг надати докази невиконання договорів фінансової допомоги, стороною по яким він не є.

А надані апелянтом листи контрагентів, в яких зазначається про перерахування коштів, і акти звірки між ними не є належними і допустимими доказами перерахування коштів за договорами, оскільки відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування; лист контрагента та акт звірки не є допустимим доказом здійснення перерахування, оскільки обставини перерахування коштів можуть підтверджуватись виключно первинною бухгалтерською документацію. Як і на підставі листа та акту звірки неможливо встановити обставини перерахування коштів.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Однак, надані відповідачем за первісним позовом листи та акти звіряння не є первинними документами.

Верховним Судом у постанові від 10.09.2019 у справі №916/2403/10 викладено таку правову позицію: акт звіряння може бути доказом на підтвердження обставин, зокрема заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами.

Проте, як зазначено вище, відповідачі, у тому числі і апелянт, належних, достовірних і достатніх первинних документів суду не надав.

Апеляційним господарським судом також встановлено, що відповідно до пункту 1.6. договору про відступлення права вимоги №1/12-18 ДУ від 02.04.2018, укладеного між ТОВ "Десаж Істейт" (Первісний кредитор) та ТОВ "ФайнаФірма" (Новий кредитор), розмір заборгованості боржника, права вимоги до якого відступається згідно з цим договором складає 166 222 734, 01грн, а саме, за договором переведення боргу (відступлення права вимоги) №24/12/14 від 25.12.2014 сума заборгованості складає 44 694 456, 06грн; за договором переведення боргу (відступлення права вимоги) №05/01/15 від 05.01.2015 сума заборгованості складає 121 528 277, 95грн.

У договорі про відступлення права вимоги №1/12-18 не зазначено контрагентів за договорами №24/12/14 від 25.12.2014 та №05/01/15 від 05.01.2015.

Згідно пункту 4.2. договору про відступлення права вимоги №1/12-18 ДУ від 02.04.2018, підписанням цього договору Первісний кредитор гарантує, що йому належать права вимоги на законних підставах, відповідно до законодавства він має право відступити права вимоги третім особам, права вимоги є дійсними, в момент укладення цього договору первісному кредитору не відомі обставини, внаслідок яких боржники мають право не виконувати вимогу Нового кредитора. Ця гарантія є дійсною і на момент відступлення права вимоги, якщо до цього часу Первісний кредитор не повідомить Нового кредитора про виникнення обставин, внаслідок яких боржники мають право не виконувати вимогу Нового кредитора.

Згідно акту прийому-передачі оригіналів документів відповідно до договору про відступлення права вимоги №1/12-18ДУ від 02.04.2018, ТОВ "Десаж Істейт" передало ТОВ "ФайнаФірма" оригінали договорів, а саме, договір переведення боргу №02/2014-ДО від 02.11.2014, укладений між ТОВ "Гайсінський Консервний Комбінат", ТОВ "СІСТЕМ БІЛДІНГ МЕНЕДЖМЕНТ" та ТОВ "Азовська Продовольча компанія"; договір про відступлення права вимоги №24/12/14 від 25.12.2014, укладений між ТОВ "Торгівельна Компанія "Урожай", ТОВ "СІСТЕМ БІЛДІНГ МЕНЕДЖМЕНТ" та ТОВ "Десаж Істейт"; договір переведення боргу №ПД/26-12 від 26.12.2014, укладений між ПП "НВП "ХП Мультимікс", ТОВ "СІСТЕМ БІЛДІНГ МЕНЕДЖМЕНТ" та ТОВ "Азовська Продовольча компанія"; договір переведення боргу №02/1/120 від 02.01.2015, укладений між ПрАТ "Хлібозавод Салтівський", ТОВ "СІСТЕМ БІЛДІНГ МЕНЕДЖМЕНТ" та ТОВ "Торгівельна Компанія "Урожай"; договір переведення боргу №02/01/15 від 02.01.2015, укладений між ТОВ "Азовська Продовольча компанія", ТОВ "СІСТЕМ БІЛДІНГ МЕНЕДЖМЕНТ" та ТОВ "Торгівельна Компанія "Урожай"; договір №201/1-У від 02.01.2015, укладений між ТОВ Азовська Продовольча компанія , ТОВ Торгівельна Компанія Урожай та ТОВ "СІСТЕМ БІЛДІНГ МЕНЕДЖМЕНТ"; договір про відступлення права вимоги №05/01/15 від 05.01.2015, укладений між ТОВ Торгівельна Компанія Урожай , ТОВ "СІСТЕМ БІЛДІНГ МЕНЕДЖМЕНТ" та ТОВ "Десаж Істейт"; іпотечний договір від 02.01.2015, укладений між ТОВ "СІСТЕМ БІЛДІНГ МЕНЕДЖМЕНТ" та ТОВ "Десаж Істейт", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М. за реєстровим №4; договір про внесення змін №1 до іпотечного договору від 02.01.2015, укладений між ТОВ "СІСТЕМ БІЛДІНГ МЕНЕДЖМЕНТ" та ТОВ "Десаж Істейт", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М. за реєстровим №102; договір про внесення змін №2 до іпотечного договору від 02.01.2015, укладений між ТОВ "СІСТЕМ БІЛДІНГ МЕНЕДЖМЕНТ" та ТОВ "Десаж Істейт", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М. за реєстровим №240.

Матеріали справи не містять доказів передачі Товариством з обмеженою відповідальністю "Десаж Істейт" апелянту документів щодо дійсності прав вимоги за договорами фінансової допомоги і договорами про відступлення прав вимоги; первинної документації щодо здійснених перерахувань за договорами фінансової допомоги, із яких можливо було б встановити розмір зобов`язання, що був забезпечений договором іпотеки від 02.01.2015, як і встановити розмір заборгованості на момент укладення договору про відступлення прав вимоги №1/12-18ДУ від 02.04.2018.

Відповідно до пункту 2.1. договору про відступлення прав за іпотечним договором від 02.04.2018, ТОВ "Десаж Істейт" (Первісний іпотекодержатель) передав ТОВ "ФайнаФірма" (Новий іпотекодержатель) всі права за договором іпотеки від 02.01.2015 в кількості, обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору, а саме, право звернення стягнення на нерухоме майно, що належить Первісному іпотекодержателю на праві власності і є предметом договору іпотеки для задоволення вимог щодо повернення заборгованості, сплати процентів, комісій, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування витрат на утримання, збереження і страхування предметів іпотеки, а також відшкодування можливих збитків, завданих порушенням умов договорів іпотеки та/або договорів, в яких визначені зобов`язання, будь-які інші та всі інші права вимоги, передбачені договором іпотеки.

Однак, які ж це права за договором іпотеки від 02.01.2015 в яких кількості, обсязі та на яких умовах, що існують на момент укладення цього договору, а саме, право звернення стягнення на нерухоме майно, що належить первісному іпотекодержателю на праві власності і є предметом договору іпотеки для задоволення вимог у якому саме розмірі щодо повернення заборгованості матеріали справи не містять.

Згідно матеріалів справи, ТОВ "ФайнаФірма" після укладення договору про відступлення прав за іпотечним договором від 02.04.2018 як Новим кредитором було надіслано ТОВ "СІСТЕМ БІЛДІНГ МЕНЕДЖМЕНТ" письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання, яка була отримана ТОВ "СІСТЕМ БІЛДІНГ МЕНЕДЖМЕНТ" 02.04.2018; у вимозі було вказано розмір порушеного зобов`язання - 166 222 734, 01грн та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації за собою права власності на предмет іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у разі невиконання цієї вимоги протягом 30 календарних днів з моменту вручення даної вимоги.

Як зазначає ТОВ "ФайнаФірма", у строк протягом 30 днів з моменту отримання вимоги - зобов`язання ТОВ "СІСТЕМ БІЛДІНГ МЕНЕДЖМЕНТ" не виконано.

Однак, матеріали справи не містять доказів, що ТОВ "ФайнаФірма" зареєструвало за собою право власності на спірне нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

ТОВ "ФайнаФірма" посилається на те, що 02.07.2018 товариство дізналося, що 27.06.2018 державним реєстратором були прийняті рішення про скасування записів про іпотеку за договором іпотеки від 02.01.2015, реєстровий №4, про внесення змін до нього, а також про скасування запису про заборону відчуження предмета іпотеки.

Однак, лише після ухвалення оскаржуваного рішення місцевим господарським судом від 23.01.2020, ТОВ "ФайнаФірма" звернулось до суду з позовом про скасування записів державного реєстратора від 27.06.2018 про скасування записів про іпотеку за договором іпотеки від 02.01.2015, реєстровий №4, і про внесення змін до нього, а також про скасування запису про заборону відчуження предмета іпотеки.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для вчинення державним реєстратором Клімкіною Н.І. КП "Реєстрація нерухомості" Київської області рішення №41840850 від 27.06.2018 про припинення іпотеки за договором іпотеки від 02.01.2015 стала заява ТОВ Десаж Істейт (т.4 а.с.204-206) б/н, в якій ТОВ Десаж Істейт зазначає, що у зв`язку з відсутністю претензій за іпотечним договором, посвідченим 02.01.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М. №4, просить припинити іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та заборону відчуження на нерухоме майно спірного нерухомого майна.

За умовами договору купівлі-продажу від 29.06.2018, укладеного між ТОВ "СІСТЕМ БІЛДІНГ МЕНЕДЖМЕНТ" (Продавець) та ТДВ "Салтівський Хлібозавод" (Покупець), останній прийняв у власність спірне нерухоме майно.

За актом приймання-передачі об`єкту нерухомого майна від 29.06.2018 ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" передав, а ТДВ "Салівський Хлібозавод" прийняв об`єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі: літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", "З-1", "И-1", "М-2", "Р-1", "С-1", "Т-1", "Ф-1", "Х-1", "Ч-1", "Ш", загальною площею 10 351, 7кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Польова, 55.

Відповідно до пункту 1 укладеного 13.06.2019 між ТДВ "Салтівський Хлібозавод" (Іпотекодавець) та ТДВ "Салтівський Хлібзавод" (Іпотекодержатель) договору іпотеки на спірне нерухоме майно, на майно накладається заборона відчуження нерухомого майна.

Згідно з пунктом 2 договору іпотеки від 13.06.2019, Іпотекодавець свідчить, що на момент укладання цього договору прав та вимог інших осіб на предмет іпотеки немає, під забороною (арештом) та в податковій заставі предмет іпотеки не перебуває і він не занесений або не підлягає занесенню до Державного реєстру національної культури спадщини. Іпотекодавець свідчить, що до предмету іпотеки не пред`явлені будь-які позови майнового та немайнового характеру. Іпотекодавець свідчить, що предмет іпотеки не є часткою, паєм, не є вкладом до статутного фонду та установчого капіталу юридичних осіб. Згідно балансової довідки, зазначеної у пункті 1 цього договору, предмет іпотеки передано в оренду ТДВ "Салтівський Хлібзавод".

Пунктом 3 договору іпотеки від 13.06.2019 передбачено, що відсутність заборони відчуження або арешту, іпотеки, інших речових прав та податкових застав перевірено нотаріусом за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що підтверджується відповідною інформацією з вказаних реєстрів, сформованим 13.06.2019 Прядко О.С., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу.

Як зазначено в пункті 7 договору іпотеки від 13.06.2019, Іпотекодержатель здобуває право звернення стягнення на предмет іпотеки при простроченні Іпотекодавцем сплати боргу більш ніж на три дні за договором, зазначеним у пункті 1, в забезпечення якої укладається цей договір. За рахунок предмета іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення в повному обсязі згідно зі статтею 7 Закону України Про іпотеку , включаючи сплату усіх процентів, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання предмета іпотеки, а також витрат, пов`язаних з продажем предмета іпотеки.

25.06.2019 державним реєстратором Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області зареєстровано заяву №34707572 про скасування заборони державної реєстрації прав на підставі ухвали Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19.06.2019 у справі №641/280/19. В описі заборони зазначено, що скасована ухвала про заборону будь-яким особам вчиняти дії, направлені на відчуження та вчинення будь-яких реєстраційних дій відносно спірного нерухомого майна.

Однак, згідно відповіді голови Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01.07.2019, ухвала Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11.06.2019 у справі №641/4496/19 набрала законної сили 11.06.2019 і 25.06.2019 (дата вчинення оскаржуваних позивачем за первісним позовом реєстраційних дій) була чинною, не скасована, заяв про скасування ухвали до суду не надходило, апеляційних скарг також; під №641/280/18 зареєстрована кримінальна справа - клопотання слідчого про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1. ; ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19.06.2019 у справі №641/280/18 не скасовувалась ухвала цього ж суду від 11.06.2019 про забезпечення позову у справі №641/4496/19, оскільки справа №641/280/18 відноситься до кримінальних проваджень та жодним чином не стосується ТДВ "Салтівський хлібозавод".

Поряд з цим, ухвала Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11.06.2019 у справі №641/4496/19 була скасована постановою Харківського апеляційного суду від 12.11.2019.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.07.2019 у межах справи №922/1521/18 про банкрутство ПАТ Каравай прийнято до розгляду заяву ліквідатора ПАТ Каравай , в якій ліквідатор просить суд:

1. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна: нежитлові будівлі: літ. "А-2", площею 2 622, 4кв.м, літ. "Б-1", площею 1 055, 5кв.м, літ. "В-1", площею 43, 5кв.м, літ. "Г-1", площею 9, 8кв.м, загальною площею 3 731, 2кв.м за адресою: місто Харків, площа Повстання , будинок номер 2-А , укладений 02.01.2015 між Публічним акціонерним товариством "КАРАВАЙ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІСТЕМ БІЛДІНГ МЕНЕДЖМЕНТ", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Т.М. Бондар 02.02.2015, зареєстрованого в реєстрі за №3.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна: нежитлові будівлі літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", " 3-1", "И-1", "М-2", "Р-1", "С-1", "Т-1", "У- 1", "Ф-1", "Х-1", " Ч-1", "Ш" загальною площею 10 351, 7кв.м, розташоване за адресою: місто Харків, вулиця Польова, будинок 55 , укладений 02.01.2015 між Публічним акціонерним товариством "КАРАВАЙ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІСТЕМ БІЛДІНГ МЕНЕДЖМЕНТ", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Т.М. Бондар 02.01.2015, зареєстрованого в реєстрі за №2.

3. Визнати недійсним договір іпотеки, укладений 02.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІСТЕМ БІЛДІНГ МЕНЕДЖМЕНТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕСАЖ ІСТЕЙТ", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу Бондар Т.М., реєстровий №4 з усіма змінами та доповненнями.

4. Визнати недійсним договір від 02.04.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕСАЖ ІСТЕЙТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАЙНАФІРМА", про відступлення прав за договором іпотеки від 02.01.2015 №4, посвідчений приватним нотаріусом Бондар Т.М. за реєстровим №1061.

5. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 29.06.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІСТЕМ БІЛДІНГ МЕНЕДЖМЕНТ" та Товариством з додатковою відповідальністю "САЛТІВСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовим С.Д за реєстровим №592.

6. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 29.06.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІСТЕМ БІЛДІНГ МЕНЕДЖМЕНТ" та Товариством з додатковою відповідальністю "САЛТІВСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовим С.Д за реєстровим № 593.

7. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 02.10.2018, укладений між Товариством з додатковою відповідальністю "САЛТІВСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КІННИЙ РИНОК ТОРГІВЕЛЬНИЙ МАЙДАНЧИК 2".

8. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 03.10.2018, укладений між Товариством з додатковою відповідальністю "САЛТІВСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КІННИЙ РИНОК ТОРГІВЕЛЬНИЙ МАЙДАНЧИК 2", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Галиною Іванівною за реєстровим № 2293.

9. Визнати недійсним іпотечний договір від 13.06.2019 між Товариством з додатковою відповідальністю "САЛТІВСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД" та Товариством з додатковою відповідальністю "САЛТІВСЬКИЙ ХЛІБЗАВОД", реєстровий №726, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Прядко Олесею Сергіївною.

10. Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47503544 від 25.06.2019 16:30:26, приватний нотаріус Азадалієва Яна Миколаївна, Харківський міський нотаріальний округ, Харківська обл. про реєстрацію права власності Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАЙНАФІРМА", код ЄДРПОУ: 38316803 на об`єкт нерухомості № 545558663101 за адресою м. Харків, вулиця Польова, будинок 55, та скасувати запис про право власності №32138527.

11. Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47501095 від 25.06.2019 15:29:40, приватний нотаріус Азадалієва Яна Миколаївна, Харківський міський нотаріальний округ, Харківська обл. про реєстрацію іпотеки Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАЙНАФІРМА", код ЄДРПОУ: 38316803 на об`єкт нерухомості № 545558663101 за адресою м. Харків, вулиця Польова, будинок 55, та скасувати запису про іпотеку № 32136448.

12. Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47501507 від 25.06.2019 15:39:19, приватний нотаріус Азадалієва Яна Миколаївна, Харківський міський нотаріальний округ, Харківська обл. про реєстрацію обтяження Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАЙНАФІРМА", код ЄДРПОУ: 38316803 на об`єкт нерухомості № 545558663101 за адресою м. Харків, вулиця Польова, будинок 55, та скасувати запису про обтяження № 32136694.

13. Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47502799 від 25.06.2019 16:11:26, приватний нотаріус Азадалієва Яна Миколаївна, Харківський міський нотаріальний округ, Харківська обл. про реєстрацію права власності Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАЙНАФІРМА", код ЄДРПОУ: 38316803 на об`єкт нерухомості 545577163101 за адресою: м. Харків, Захисників України майдан, будинок 2-А, та скасувати запис про право власності № 32137935.

14. Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47501753 від 25.06.2019 15:45:35, приватний нотаріус Азадалієва Яна Миколаївна, Харківський міський нотаріальний округ, Харківська обл. про реєстрацію іпотеки Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАЙНАФІРМА", код ЄДРПОУ: 38316803 на об`єкт нерухомості 545577163101 за адресою: м. Харків, Захисників України майдан, будинок 2-А, та скасувати запис про іпотеку № 32136918.

15. Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47501931 від 25.06.2019 15:50:04, приватний нотаріус Азадалієва Яна Миколаївна, Харківський міський нотаріальний округ, Харківська обл. про реєстрацію обтяження Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАЙНАФІРМА", код ЄДРПОУ: 38316803 на об`єкт нерухомості 545577163101 за адресою: м. Харків, Захисників України майдан, будинок 2-А, та скасувати запис про обтяження № 32137054.

16. Визнати право власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі: літ. "А-2", площею 2 622, 4кв.м, літ. "Б-1", площею 1 055, 5кв.м, літ. "В-1", площею 43, 5кв.м, літ. "Г-1", площею 9, 8кв.м, загальною площею 3 731, 2кв.м за адресою: м. Харків , площа Повстання, будинок номер 2-А, укладений 02.01.2015 за Публічним акціонерним товариством "КАРАВАЙ",.

17. Визнати право власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі літ. "А-4", "В-1", "Д-1", "Е-1", "Ж-1", " 3-1", "И-1", "М-2", "Р-1", "С-1", "Т-1", "У-1", "Ф-1", "Х-1", " 4-1", "Ш" загальною площею 10 351, 7кв.м, розташоване за адресою: місто Харків, вулиця Польова, будинок 55, за Публічним акціонерним товариством "КАРАВАЙ".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.12.2019 у справі №922/1521/18 відмовлено ліквідатору ПАТ "КАРАВАЙ" у задоволенні заяви (вх.№16811 від 11.07.2019) про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство, оскільки не встановлено порушеного права заявника.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Щодо поданої позивачем за первісним позовом заяви про визнання недійсними правочинів в порядку частини 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України і прийняття її судом першої інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

Виходячи зі змісту наведеної норми, чинний процесуальний закон дозволяє позивачу об`єднати вимогу про визнання недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, з первісними позовними вимогами. Для цього мають бути дотримані дві умови: 1) така заява має бути поданою до закінчення підготовчого засідання; 2) позивач повинен довести, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.11.2019 було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду на 05.12.2019.

03.12.2019 від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про розгляд справи спочатку, яке обґрунтовано наступним.

У справі №922/2731/19 провадження відкрито 27.08.2019, а 24.10.2019 суд прийняв до спільного розгляду з первісним позовом - зустрічний позов ТОВ ФайнаФірма . Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.11.2019, яку ТДВ Салтівський хлібозавод отримало 02.12.2019, ТДВ Салтівський хлібозавод було залучено до участі у справі в якості відповідача за зустрічним позовом ТОВ ФайнаФірма про визнання права власності, витребування майна, визнання недійсним договору.

Поряд з цим, як вказує заявник, 26.11.2019 Господарським суд Харківської області ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду на 05.12.2019. Не приймаючи участі в підготовчому провадженні у якості сторони судового процесу - відповідача, ТДВ Салтівський Хлібозавод вважає, що був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права (подати відзив, клопотання та заяви тощо), які можливо здійснити лише на стадії підготовчого провадження.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.12.2019 клопотання ТДВ Салтівський хлібозавод про розгляд справи спочатку задоволено; відповідно до положень статті 183 Господарського процесуального кодексу України постановлено розгляд справи здійснювати спочатку зі стадії підготовчого провадження; призначено підготовче засідання на 17.12.2019.

17.12.2019 ТДВ "Салтівський хлібозавод" звернувся до місцевого господарського суду із заявою про визнання правочинів недійсними, яка 20.12.2019 була уточнена заявником.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява про визнання правочинів недійсними подана позивачем за первісним позовом з додержанням строків і правил, визначених частиною 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України.

У заяві про визнання правочинів недійсними ТДВ "Салтівський хлібозавод" просить визнати недійсним іпотечний договір, укладений 02.01.2015 між ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" та ТОВ "Десаж Істейт"; визнати недійсним договір відступлення прав від 02.04.2018 за іпотечним договором від 02.01.2015, укладений між ТОВ "Десаж Істейт" та ТОВ "ФайнаФірма"; визнати недійсним іпотечний договір, укладений 31.10.2019 між ТОВ "ФайнаФірма" (іпотекодавець) та ТОВ Укрзернотрейдінг (іпотекодержатель), скасувати запис №33948894 від 31.10.2019 в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки, скасувати запис №33948835 від 31.10.2019 в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію заборони на спірне нерухоме майно.

Як вказує ТДВ "Салтівський хлібозавод", з наданих ТОВ "ФайнаФірма" суду документів заявнику стало відомо про неукладеність основного зобов`язання, забезпеченого іпотекою на користь ТОВ "ФайнаФірма", оскільки позивачем за зустрічним позовом не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження отримання позичальниками позик за договорами фінансової допомоги. Відтак, на думку заявника, і договори про відступлення прав вимоги є неукладеними. Оскільки оспорюваний договір іпотеки укладений в забезпечення виконання договорів фінансової допомоги, взаємні права та обов`язки по яким у сторін не виникли, відповідно, зазначає про наявність підстав для визнання недійсним договору іпотеки; також заявник вказує, що з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 30.11.2019 стало відомо про обтяження спірного майна іпотекою на користь ТОВ Укрзернотрейдинг .

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що іпотечний договір від 02.01.2015 №4, договір про відступлення прав від 02.04.2018 р/№1061 пов`язані із предметом спору; позивач за зустрічним позовом обґрунтовує наявність у нього права власності на підставі зазначених договорів, які також стали підставою для вчинення державним реєстратором Азадалієвою Я .М. оскаржуваних записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (про іпотеку, про обтяження, про право власності, про припинення іпотеки, про припинення заборони).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що захист прав позивача за первісним позовом неможливий без вирішення питання щодо визнання правочинів недійсним, оскільки само по собі скасування оскаржуваних записів у державному реєстрі, за умови залишення невирішеним питання правомірності правочинів, на підставі яких ці записи були вчинені, не вирішує остаточно правовий спір, а навпаки тягне виникнення нових спорів. Тому питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.09.2019 у справі №522/7636/14-ц.

Щодо доводів апелянта, що позивач за первісним позовом на момент подання позовної заяви був обізнаний про існування договору іпотеки від 02.01.2015 та договору про відступлення прав за іпотечним договором від 02.04.2018, оскільки по тексту позовної заяви посилається на них; крім того, ТДВ "Салтівський хлібозавод" є учасником ряду судових справ, у яких предмет спору ґрунтується або пов`язаний із вказаними договорами, судова колегія зазначає таке.

Дійсно, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач посилається на договір іпотеки від 02.01.2015 та договір про відступлення прав за іпотечним договором від 02.04.2018, однак, неможливість включення вимог про визнання недійсними цих договорів позивач пов`язує не з тією обставиною, що він не був обізнаний про наявність цих договорів, а з тією обставиною, що після звернення ТОВ ФайнаФірма із зустрічним позовом про визнання права власності на спірне нерухоме майно і надання суду документів в обґрунтування свої[ вимог, позивач за первісним позовом з огляду на ненадання позивачем за зустрічним позовом належних і допустимих доказів на підтвердження отримання позичальниками позик за договорами фінансової допомоги, в забезпечення яких був укладений договір іпотеки від 02.01.2015, і вимоги по яких були відступлені ТОВ ФайнаФірма відповідно до договору про відступлення прав за іпотечним договором від 02.04.2018, що надало позивачу за первісним позовом вважати, що договори позик є неукладеними, відтак, договір іпотеки від 02.01.2015 укладений в забезпечення виконання договорів фінансової допомоги, взаємні права та обов`язки по яким у сторін не виникли, а по договору про відступлення прав за іпотечним договором від 02.04.2018 до ТОВ ФайнаФірма не перейшло дійсних прав вимоги за договорами про надання фінансової допомоги.

Тобто, неможливість включення вимог про недійсність правочинів до позовної заяви пов`язано саме з підставами визнання таких правочинів недійсними: позивач за первісним позовом після ознайомлення з наданими позивачем за зустрічним позовом висловив обґрунтовані припущення про неукладеність договорів фінансової допомоги.

Отже, навіть будучи обізнаним щодо наявності договору іпотеки від 02.01.2015 і договору про відступлення прав вимоги від 02.04.2018, позивач за первісним позовом обґрунтував, що не мав можливість включити ці вимоги до позовної заяви, оскільки йому не було відомо про неукладеність договорів фінансової допомоги, в забезпечення виконання яких був укладений договір іпотеки, а по договору про відступлення прав за іпотечним договором від 02.04.2018 до ТОВ ФайнаФірма не перейшло дійсних прав вимоги за договорами про надання фінансової допомоги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТДВ "Салтівський хлібозавод" у відповідності до положень статті 237 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про визнання правочинів (іпотечного договору від 02.01.2015 №4 та договору про відступлення прав від 02.04.2018 р/№1061) недійсними і тому судом обґрунтовано прийнято її до розгляду.

Натомість, як вірно зазначено судом першої інстанції, в частині визнання недійсним правочину - іпотечного договору, укладеного між ТОВ "ФайнаФірма" та ТОВ "Укрзернотрейдинг" від 31.10.2019, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М. 31.10.2019 р/№7371 і скасування запису, подана ТДВ "Салтівський хлібозавод" заява про визнання правочинів недійсними не відповідає вимогам частини 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зазначений правочин не пов`язаний безпосередньо з предметом спору; він не був і не міг бути підставою для вчинення оскаржуваних записів державних реєстраторів Шилової Н.Ю. , Азадалієвої Я.М. , оскільки його на момент вчинення цих записів ще не існувало; правочин не має зв`язку з предметом спору за зустрічним позовом ТОВ "ФайнаФірма"; однією з сторін даного правочину є ТОВ "Укрзернотрейдинг", який не є учасником справи.

За таких обставин, судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні заяви ТДВ "Салтівський хлібозавод" про визнання правочинів недійсними в частині визнання недійсним іпотечного договору від 31.10.2019р/№7371.

Щодо вимоги про визнання недійсним договору іпотеки від 02.01.2015, укладеного між ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" та ТОВ "Десаж Істейт", колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке ж положення міститься і в статті 173 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина 1 статті 575 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку , іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Тобто, правова суть укладення договору іпотеки є захист прав кредитора по основному зобов`язанню шляхом одержання своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у разі, якщо основне зобов`язання не буде виконано боржником; іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Частинам 5, 6 статті 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Як встановлено судом першої інстанції і не спростовується учасникам справи, договори, які становлять основне зобов`язання, забезпечене іпотечним договором від 02.01.2015 №4 (договори поворотної фінансової допомоги від 08.02.2012 №08/02-12ф, від 12.12.2012 №12/12/12, від 19.12.2013 №19/12-13ф, від 25.12.2013 №25/12/2013 та від 24.12.2014 №24/12/14/2) є за своєю правовою суттю договорами позики.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Місцевим господарським судом встановлено, що у спірних правовідносинах відповідачем за первісним позовом не доведено обставини виконання договорів поворотної фінансової допомоги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що як встановлено апеляційним господарським судом, ухвалами Господарського суду Харківської області від 19.11.2019 та від 24.12.2019 було витребувано у відповідачів, в тому числі, і у апелянта, копії та оригінали банківських виписок, платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, заяв на акредитив, розрахункових чеків, реєстрів чеків, векселів, платіжних вимог, інкасових доручень (розпоряджень), меморіальних ордерів, заяв про відмову від акцепту, реєстрів документів за акредитивом, реєстрів платіжних доручень, інших розрахункових документів, що підтверджують перерахування коштів у позику від позикодавця до позичальника за договорами.

Як вже неодноразово зазначалось апеляційним господарським судом, апелянт вимоги ухвал суду повністю не виконав: по-перше, не надав суду першої інстанції оригіналів первинних документів, хоча такі оригінали витребувались судом і апелянт мав вимоги ухвал суду виконати; по-друге, не надав суду копій платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, заяв на акредитив, розрахункових чеків, реєстрів чеків, векселів, платіжних вимог, інкасових доручень (розпоряджень), меморіальних ордерів, заяв про відмову від акцепту, реєстрів документів за акредитивом, реєстрів платіжних доручень, інших розрахункових документів, як і не надав пояснень неможливості подання таких документів, тобто, апелянтом не надано суду усі належні і допустимі докази, які витребувались судом, на підтвердження передачі коштів за договорами фінансової допомоги. По-третє, надані відповідачем за первісним позовом копії банківських виписок не є належними і допустимими доказами здійснення перерахування коштів позичальникам по договорам від 24.12.2014 №24/12/14/2, №12/12/12 від 12.12.2012, від 19.12.2013 №19/12-13ф, від 08.02.2012 №08/02-12ф, на їх рахунки, зазначені у договорах, оскільки по цих договорах в банківських виписках або не зазначено рахунка отримувача і безпосередньо самого отримувача, або номер рахунка, зазначений у виписці, є відмінний від номера рахунка, зазначеного в договорі, і матеріали справи не містять відомостей щодо домовленості сторін здійснювати перерахування фінансової допомоги на інші рахунки: ті, що зазначені у банківських виписках. По-четверте, апелянтом не надано суду достовірних і достатніх доказів здійснення перерахування позичальнику дійсної суми фінансової допомоги по договору №25/12/2013 від 25.12.2013, що мала б складати 30 000 000, 00грн. І, крім того, не надано достатніх і достовірних доказів здійснення перерахування коштів й за договорами від 24.12.2014 №24/12/14/2, №12/12/12 від 12.12.2012, від 19.12.2013 №19/12-13ф, від 08.02.2012 №08/02-12ф, оскільки крім зазначення інших рахунків у банківських виписках, більшість здійснених платежів є нечитаємі і нерозбірливі.

Судова колегія критично відноситься до доводів апелянта, що надані ним копії виписки є придатні для читання в повній мірі, хоча й оформлені дрібним шрифтом, а сам апелянт, на його думку, не має жодного відношення до виготовлення виписок, виходячи з такого.

По-перше, обов`язок подання доказів господарський процесуальний кодекс покладає саме на сторони. Відтак, сторона звертаючись до суду з певними вимогами зобов`язана довести ці вимоги належними і допустимими, достатніми і достовірними доказами. Отже, сторона, яка подає суду докази, має пряме відношення до цих доказів, у тому числі й до їх якості, оскільки суд вирішує спір у справі і ухвалює рішення саме на підставі наданих сторонами доказів.

Апелянт не надав суду доказів неможливості надати докази іншої якості, як і не просив суд їх витребувати у банківських установ.

Як зазначено вище, апеляційний господарський суд детально дослідив усі надані апелянтом виписки і встановив, що банківські виписки ПАТ ПУМБ не є читаємими в повній мірі, як про це зазначає апелянт. Судом апеляційної інстанції наведено приклади неможливості встановити дійсний розмір перерахованих коштів.

Фактично апелянт самоусунувся від доказування перерахування коштів за договорам фінансової допомоги, і надавши суду нечитаємі копії банківських виписок, переклав обов`язок встановлення розміру заборгованості на суд.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду констатує, що навіть за допомогою лупи, встановити дійсний розмір заборгованості за договором фінансової допомоги від 25.12.2013 є неможливим.

В силу вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях; суд має при розгляді справи встановити дійсні обставини справи, однак у даному випадку зазначене є неможливим саме внаслідок неналежної поведінки апелянта, який не надав суду належних доказів на підтвердження своїх вимог.

А ті банківські виписки, які є читаємі і гарної якості не свідчать про перерахування коштів за договорами від 12.12.2012 і від 24.12.2014, оскільки в цих виписках або взагалі не зазначено рахунку позичальника, на який мали перераховуватись кошти, або вказаний рахунок є відмінним від рахунка, зазначеного в договорі.

В погано читаємих банківських виписках ПАТ ПУМБ по договорах від 12.12.2012, від 19.12.2013, від 08.02.2012 окрім зазначення інших рахунків, також майже нечитаємими є суми здійснених платежів.

Судова колегія зазначає, що за умовами договору іпотеки від 02.01.2015 були забезпечені зобов`язання боржника - ТОВ Сістем Білдінг Менеджмент в розмірі 166 222 734, 01грн, однак, матеріалами справи не підтверджується наявність дійсного такого зобов`язання боржника перед ТОВ Десаж Істейт .

Крім того, відповідно до частини 9 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем за первісним позовом не надано суду першої інстанції доказів надсилання іншим учасникам справи копій банківських виписок.

Відтак, з огляду на положення статті 80 Господарського процесуального кодексу України, суд не має їх брати у уваги.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, надані відповідачем договори про відступлення прав вимоги від 25.12.2014 №24/12/14 з додатковою угодою від 05.02.2015 №1, від 05.01.2015 №05/01/15 з додатковою угодою від 05.02.2015 №1, договори про перевід боргу від 02.11.2014 №02/2014-ДО, від 23.12.2014 №23/12/14 від 26.12.2014 №ПД/26-12, від 02.01.2015 №02/1/120, від 02.01.2015 №02/01/15 та договори від 10.10.2014 №1014/1у, від 02.01.2015 №2015/1-У не є доказом виконання договорів поворотної фінансової допомоги.

Ці договори не є первинними документами, що підтверджують вчинення відповідної господарської операції (позики), а є окремими складеними пізніше правочинами, котрі носять похідний характер.

Матеріали справи не містять доказів передачі контрагентами за договорами про відступлення прав вимоги первинних документів щодо дійсності прав вимоги за договорами фінансової допомоги, первинної документації щодо здійснених перерахувань за договорами фінансової допомоги, із яких можливо було б встановити розмір зобов`язань, по яким були відступлені права вимоги і які у подальшому були забезпечені договором іпотеки від 02.01.2015, як і неможливо за відсутності первинної документації встановити дійсний розмір заборгованості на момент укладення договору про відступлення прав вимоги №1/12-18ДУ від 02.04.2018.

Надані ТОВ "ФайнаФірма" листи ТОВ "ТК "Урожай" від 14.03.2014, від 02.01.2015, лист ПП "НВП "Харчові продукти "Мультимікс" від 26.12.2014 суд першої інстанції правомірно не визнав документами, що підтверджують наявність зобов`язання за господарськими договорами; вони так само не є первинними документами в розумінні статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не можуть підтверджувати реальність та достовірність самої господарської операції.

Аналогічно не відповідають ознакам первинного документу наданий відповідачем акт звірки взаємних розрахунків між ТОВ "ТК "Урожай" та ТОВ "Гайсинський консервний комбінат" з підстав, зазначених вище.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем за зустрічним позовом виконання договорів, які становлять основне зобов`язання забезпечене іпотечним договором від 02.01.2015 №4 (договорів поворотної фінансової допомоги від 08.02.2012 №08/02-12ф, від 12.12.2012 №12/12/12, від 19.12.2013 №19/12-13ф, від 25.12.2013 №25/12/2013 та від 24.12.2014 №24/12/14/2).

В силу припису частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. А саме, - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; - правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; - правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Встановлені судом обставини про недоведеність позивачем за зустрічним позовом виконання договорів, які становлять основне зобов`язання, забезпечене іпотечним договором від 02.01.2015 №4, у відповідності до положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України та частин 4, 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку" означає недійсність договору іпотеки від 02.01.2015 №4, що був укладений на забезпечення названих вище договорів поворотної фінансової допомоги.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц.

Щодо вимоги про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги від 02.04.2018, укладеного між ТОВ "Десаж Істейт" та ТОВ "ФайнаФірма", колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Предметом відступлення права вимоги за договором відступлення права вимоги від 02.04.2018 №1/12-18ДУ є вимога ТОВ "ФайнаФірма" до ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" за договором переведення боргу (відступлення права вимоги) від 25.12.2014 №24/12/14 в розмірі 44 694 456, 06грн та договору переведення боргу (відступлення права вимоги) від 05.01.2015 №05/01/15 у розмірі 121 528 277, 95грн.

Згідно акту прийому-передачі оригіналів документів відповідно до договору про відступлення права вимоги №1/12-18ДУ від 02.04.2018, ТОВ "Десаж Істейт" передало ТОВ Файна Фірма лише оригінали договорів відступлення.

Однак, самі по собі договори про відступлення прав вимоги не є первинними документами, що підтверджують здійснення господарських операції про перерахування коштів за договорами фінансової допомоги і передачі прав вимоги по ним.

Матеріали справи не містять доказів передачі Товариством з обмеженою відповідальністю "Десаж Істейт" апелянту документів щодо дійсності прав вимоги за договорами фінансової допомоги і договорами про відступлення прав вимоги; первинної документації щодо здійснених перерахувань за договорами фінансової допомоги, із яких можливо було б встановити розмір зобов`язання, що був забезпечений договором іпотеки від 02.01.2015, як і встановити розмір заборгованості на момент укладення договору про відступлення прав вимоги №1/12-18ДУ від 02.04.2018.

У пункті 1 частини 1 статті 512 та статті 514 Цивільного кодексу України вказано, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 2.1. договору про відступлення прав за іпотечним договором від 02.04.2018, ТОВ "Десаж Істейт" (Первісний іпотекодержатель) передав ТОВ ФайнаФірма (Новий іпотекодержатель) всі права за договором іпотеки від 02.01.2015 в кількості, обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору, а саме, право звернення стягнення на нерухоме майно, що належить Первісному іпотекодержателю на праві власності і є предметом договору іпотеки для задоволення вимог щодо повернення заборгованості, сплати процентів, комісій, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування витрат на утримання, збереження і страхування предметів іпотеки, а також відшкодування можливих збитків, завданих порушенням умов договорів іпотеки та/або договорів, в яких визначені зобов`язання, будь-які інші та всі інші права вимоги, передбачені договором іпотеки.

Однак, які ж це права за договором іпотеки від 02.01.2015 в яких кількості, обсязі та на яких умовах, що існують на момент укладення цього договору, а саме, право звернення стягнення на нерухоме майно, що належить первісному іпотекодержателю на праві власності і є предметом договору іпотеки для задоволення вимог у якому саме розмірі щодо повернення заборгованості матеріали справи не містять.

У постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №5023/7064/11 викладено таку правову позицію, яка в силу положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховується судом: ненадання новим кредитором в порушення статті 74 Господарського процесуального кодексу України оригіналів та належним чином засвідчених копій первинних документів щодо спірних правовідносин і не підтвердження зарахування на рахунок первісного кредитора грошових коштів та відповідно переходу права вимоги до нового кредитора свідчить про недоведення належними доказами новим кредитором чинності його вимог.

З огляду на викладене та враховуючи обставини визнання недійсним договору іпотеки від 02.01.2015, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ "ФайнаФірма" не доведено переходу до нього прав вимоги, що виникли з договорів фінансової допомоги від 08.02.2012 №08/02-12ф, від 12.12.2012 №12/12/12, від 19.12.2013 №19/12-13ф, від 25.12.2013 №25/12/2013 та від 24.12.2014 №24/12/14/2.

Відтак, судом першої інстанції правомірно задоволено заяву позивача за первісним позовом про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги від 02.04.2018.

Щодо вимоги позивача за первісним позовом про скасування запису державного реєстратора Канізької сільської ради Новомиргородського району в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 25.06.2019, внесеного на підставі заяви №34707572 в порядку статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", про скасування заборони державної реєстрації прав на підставі ухвали Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19.06.2019 по справі №641/280/19, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень визначені Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 27, частини 1 статті 31-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

Як вбачається із матеріалів справи і не спростовується апелянтом, державним реєстратором Шиловою Н.Ю. було скасоване обтяження, накладене на спірне майно ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11.06.2019 у справі №641/4496/19, що станом на день вчинення оскаржуваного запису скасована не була і тому були відсутні підстави для скасування обтяження.

Апелянт також не спростовує, що ухвала Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19.06.2019 у справі №641/280/19, на підставі якої було здійснено оскаржуваний запис державним реєстратором Шиловою Н.Ю., не має ніякого відношення до обтяження, накладеного ухвалою суду у справі №641/4496/19.

Згідно відповіді голови Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01.07.2019 №01-21/203-19, ухвала Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19.06.2019 у справі №641/280/19 набрала законної сили 11.06.2019 і 25.06.2019 була чинною, станом на час відповіді не скасована, заяв про скасування ухвали до суду не надходило, апеляційних скарг також; під номером 641/280/18 зареєстрована кримінальна справа - клопотання слідчого про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1. ; ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19.06.2019 у справі №641/280/19 не скасовувалась ухвала цього ж суду від 11.06.2019 про забезпечення позову у справі №641/4496/19, оскільки справа №641/280/18 відноситься до кримінальних проваджень та жодним чином не стосується ТДВ Салтівський хлібозавод .

Згідно з частиною 3 статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень, передбаченої Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до запровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно з метою встановлення набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі поданого рішення суду обов`язково використовує відомості Єдиного державного реєстру судових рішень за допомогою офіційного веб-порталу судової влади України щодо наявності такого рішення у відповідному реєстрі в електронній формі, відповідності його за документарною інформацією та реквізитами .

У разі відсутності рішення суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень державний реєстратор прав на нерухоме майно запитує копію такого рішення суду, засвідчену в установленому порядку, від відповідного суду. Направлення запиту до суду про отримання копії рішення суду є підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Поряд з цим, статтею 16 цього Закону передбачено, що формування заяв у сфері державної реєстрації прав та/або їх реєстрація проводиться у базі даних заяв.

При прийнятті заяв у паперовій формі обов`язково виготовляються електронні копії документів, поданих заявником для проведення реєстраційних дій. Електронні копії документів виготовляються шляхом сканування з подальшим їх розміщенням у Державному реєстрі прав.

У базі даних заяв також реєструються рішення судів, заяви власників об`єктів нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій, рішення судів про скасування відповідних рішень судів, заяви власників об`єктів нерухомого майна про відкликання власних заяв про заборону вчинення реєстраційних дій.

Відповідно до пункту 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Пунктами 17-18 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що у разі надходження до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса рішення суду про скасування рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або заяви власника об`єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор, уповноважена особа невідкладно реєструє таке рішення чи заяву у базі даних заяв.

Державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав невідкладно відновлює державну реєстрацію прав з обов`язковим посиланням на зареєстроване у базі даних заяв рішення суду чи заяву.

Відомості про відновлення реєстраційних дій за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав розміщуються на веб-порталі Мін`юсту для доступу до них заявника з метою їх перегляду, завантаження та друку відповідного рішення суду чи заяви власника об`єкта нерухомого майна.

За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Отже, до повноважень державного реєстратора входить дослідження судових рішень про скасування рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, визначення факту наявності/відсутності підстав для прийняття рішення щодо державної реєстрації прав у зв`язку із скасуванням рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, а також встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно.

Відтак, державний реєстратор Шилова Н.Ю. мала у відповідності до вимог законодавства України перевірити наявність чинних записів про заборону вчинення реєстраційних дій, чи дійсно ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19.06.2019 у справі №641/280/19, на підставі якої було здійснено оскаржуваний запис державним реєстратором Шиловою Н.Ю., було скасовано обтяження, накладеного ухвалою суду у справі №641/4496/19.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, державний реєстратор Шилова Н.Ю. вчинила оскаржуваний запис всупереч судовому рішенню, що набрало законної сили (ухвалі від 11.06.2019 у справі №641/4496/19), чим порушила норми пункту 1 частини 2 статті 27, частини 1 статті 31-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пункти 17-18 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25.12.2015 №1127.

Державний реєстратор мала перевірити відповідність змісту судового рішення тим діям, які вона намір вчинити, або шляхом застосування Єдиного державного реєстру судових рішень, або шляхом здійснення відповідного запиту до суду, чого державним реєстратором здійснено не було.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про скасування запису державного реєстратора Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 25.06.2019, внесеного на підставі заяви №34707572 є законними і обґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджується, що державним реєстратором при вчиненні оскаржуваного запису не дотримано вимог чинного законодавства України щодо перевірки наданого їй судового рішення - ухвали Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19.06.2019 у справі №641/280/19 на предмет щонайменше відношення цього судового рішення до заборони вчинення реєстраційний дій, накладеної іншим судовим рішенням - ухвалою суду у справі №641/4496/19, яка на момент вчинення оскаржуваного запису була чинна і відповідно заборона скасована не була.

В апеляційній скарзі апелянт зазначеного не спростовує, але посилається на те, що в подальшому постановою Харківського апеляційного сулу від 12.11.2019 у справі №641/4496/19 було скасовано ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11.06.2019, якою встановлено заборону будь-яким вчиняти дії, направлені на відчуження та вчинення будь-яких реєстраційних дій відносного спірного нерухомого майна, що унеможливлює породження наслідків з моменту її постановлення, в тому числі дії визначеної заборони для державних реєстраторів.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що дійсно,

якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Однак, необґрунтованими є доводи апелянта, що скасування судом першої інстанції реєстраційних дій державного реєстратора Канізької сільської ради Шилової Н.Ю. має наслідком безпідставне відновлення реєстраційного запису на підставі скасованого судового рішення, оскільки скасування у подальшому судового рішення, яким було встановлено заборону вчинення реєстраційних дій, не спростовує обставин незаконності дій державного реєстратора, яким було безпідставно скасовано обтяження за наявності на той момент чинної заборони на вчинення реєстраційних дій.

Основними засадами державної реєстрації прав відповідно до статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

У даному випадку судом першої інстанції встановлено і не спростовано апелянтом, що вчинений державним реєстратором Шиловою Н.Ю. оскаржуваний запис зазначеним засадам не відповідає. Як і не спростовано обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Поряд з цим, відповідно до статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Отже, скасування у подальшому судового рішення, яким накладено заборону про вчинення реєстраційних дій матиме наслідком внесення відповідного запису.

Натомість, відмова у задоволенні первісного позову в цій частині не буде відповідати засадам господарського судочинства, оскільки судом першої встановлено неправомірність дій державного реєстратора при вчиненні оскаржуваного запису.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, правовий спір виник за наявності певних фактичних обставин, тому вирішення спору включає в себе надання правової оцінки обставинам справи (діям, подіям, рішенням тощо) саме у тому вигляді, в якому вони перебували станом на дату їх існування. Поряд з цим, скасування судом записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є формою встановлення протиправності рішень державного реєстратора.

Поза увагою суду апеляційної інстанції не може залишитись та обставина, що через декілька хвилин після вчинення запису державним реєстратором Шиловою Н.Ю., державним реєстратором Азадалієвою Я.М. було вчинено записи про іпотеку, обтяження і право власності на спірне нерухоме майно за ТОВ ФайнаФірма .

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування запису державного реєстратора Канізької сільської ради Новомиргородського району в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 25.06.2019, внесеного на підставі заяви №34707572 в порядку статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", про скасування заборони державної реєстрації прав на підставі ухвали Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19.06.2019 у справі №641/280/19.

Щодо позовної вимоги за первісним позовом про скасування запису про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер 32136448 від 25.06.2019 державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Азадалієвої Я.М. на підставі рішення індексний номер 47501095 від 25.06.2019, про державну реєстрацію іпотеки спірного нерухомого майна на користь ТОВ ФайнаФірма , судова колегія зазначає таке.

Як встановлено судом першої інстанції, предмет іпотеки, що вказаний в оскаржуваному записі станом на дату його вчинення 25.06.2019 вже перебував в іпотеці ТДВ "Салтівський Хлібзавод" на підставі іпотечного договору від 13.06.2019 посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Прядко О.С. р/№726.

Відомості про припинення іпотеки, що виникла на підставі договору від 13.06.2019 р/№726 були внесені до реєстру лише 27.06.2019.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними.

Пунктом 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів.

Отже, станом на момент вчинення оскаржуваного запису від 25.06.2019 про іпотеку за ТОВ ФайнаФірма державний реєстратор Азадалієва Я.М. була достовірно обізнана про наявність попередньої іпотеки (від 13.06.2019 р/№726).

Згідно з пунктами 5, 6 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у державній реєстрації може бути відмовлено, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяження; якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про іпотеку", предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором. Попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками. Наступна іпотека, предметом якої є декілька об`єктів, що належать різним особам і є предметом попередньої іпотеки, допускається за згодою власників усіх об`єктів нерухомого майна, переданих в спільну іпотеку.

Попередній іпотекодержатель ТДВ "Салтівський Хлібзавод" згоди на наступну іпотеку не надавав.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що державний реєстратор Азадалієва Я .М. вчинила оскаржуваний запис про наступну іпотеку без згоди попереднього іпотекодержателя, чим порушила вимоги частини 1 статті 13 Закону України "Про іпотеку", пункти 5, 6 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Щодо доводів апелянта, що 25.06.2019 державний реєстратор Азадалієва Я.М. не вносила та не реєструвала нову іпотеку, а лише поновила запис вже раніше існуючої іпотеки та заборони відчуження на користь ТОВ "ФайнаФірма", яка була незаконно скасована діями державних реєстраторів 27.06.2018, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Перш за все, суд апеляційної інстанції зазначає, що державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Отже, внесення до реєстру запису про припинення іпотеки вважається офіційним підтвердженням існування юридичного факту припинення іпотеки відповідно до підстав, передбачених положеннями чинного законодавства, але такий факт не створюється реєстраційною дією.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі № 910/73/17, провадження №12-67гс18.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме мано та їх обтяжень , відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Тобто, за наявності відповідних записів в державному реєстрі державний реєстратор Азадалієва Я.М. вчиняючи запис 25.06.2019 про іпотеку ТОВ ФайнаФірма не мала підстав ігнорувати записи державних реєстраторів, вчинених 27.06.2018 про припинення іпотеки за ТОВ ФайнаФірма .

Крім того, відповідно до частини 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, що діяла станом на дату вчинення оскаржуваного запису від 25.06.2019), державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя.

На підставі рішення Міністерства юстиції України державна реєстрація права власності та інших речових прав може проводитися в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених в абзаці першому цієї частини.

Державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.

Державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого абзацом п`ятим цієї частини.

Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Згідно наданих державним реєстратором Азадалієвою Я.М. пояснень, вона нотаріальних дій не вчиняла, тобто, іпотеку або відступлення прав за іпотечним договором не посвідчувала, діяла виключно як державний реєстратор, отже, відповідно до абзацу 5 частини 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не мала права реєструвати іпотеку щодо спірного майна.

Відповідно до статті 3 Закону України Про іпотеку , іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

27.06.2018 до реєстру було внесено запис про припинення іпотеки на користь ТОВ ФайнаФірма , зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно первісно 02.01.2015 номер запису 8331947 на підставі іпотечного договору від 02.01.2015, з урахуванням реєстрації відступлення прав 02.04.2018.

Отже, запис про іпотеку 8331947, зареєстровану на підставі іпотечного договору від 02.01.2015, укладеного між іпотекодавцем ТОВ Сістем Білдінг Менеджмент та іпотекодержателем ТОВ Десаж Істейт 02.01.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М., вчинено приватним нотаріусом Бондар Т.М. як державним реєстратором після вчинення нотаріальної дії.

Запис 20.01.2015 про реєстрацію змін до іпотечного договору від 02.01.2015 на підставі договорів про внесення змін №1 від 20.01.2015, №2 від 10.02.2015, посвідчених приватним нотаріусом Бондар Т.М., вчинено приватним нотаріусом Бондар Т.М. як державним реєстратором після вчинення нотаріальної дії.

Реєстрацію відступлення прав за іпотечним договором від 02.01.2015 на підставі договору №1/12-18 ДУ, укладеного 02.04.2018 між первісним кредитором ТОВ Десаж Істейт та новим кредитором ТОВ ФайнаФірма , посвідченим приватним нотаріусом Бондар Т.М., вчинено приватним нотаріусом Бондар Т.М. як державним реєстратором після вчинення нотаріальної дії.

Приватний нотаріус Азадалієва Я.М. діючи як державний реєстратор не посвідчувала нотаріальні правочини - не вчиняла нотаріальних дій щодо спірного майна, на час звернення ТОВ ФайнаФірма з заявою про реєстрацію іпотеки до реєстру було внесено запис про припинення іпотеки, нові підстави для реєстрації іпотеки, як то укладення договору, наявність судового рішення не виникали і реєстратору не подавались.

Таким чином, приватний нотаріус Азадалієва Я.М. діючи як реєстратор і вчинивши оскаржуваний запис про іпотеку на користь ТОВ ФайнаФірма перевищила повноваження державного реєстратора, здійснила дії, які за законом не мала права вчиняти, чим порушила права ТДВ Салтівський хлібозавод .

Доказів іншого апелянтом не надано.

Викладені обставини, а також встановлена вище судом незаконність реєстраційного запису, що передував цьому запису і був його необхідною передумовою (про скасування обтяження) в сукупності із встановленою судом недійсністю іпотечного договору від 02.01.2015 №4 та договору про відступлення прав від 02.04.2018 р/№1061, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М. на підставі яких був вчинений цей реєстраційний запис, надають підстави погодитись з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про скасування запису про іпотеку державного реєстратора Азадалієвої Я.М. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 25.06.2019 №32136448 є законними і обґрунтованими і тому підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача за первісним позовом про скасування запису про обтяження Державного реєстру речових прав на нерухоме майно номер 32136694 від 25.06.2019 державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Азадалієвої Я.М. на підставі рішення індексний номер 47501507 від 25.06.2019 про державну реєстрацію заборони на спірне нерухоме майно на користь ТОВ ФайнаФірма , колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Як вже зазначалось, предмет іпотеки, вказаний в цьому оскаржуваному записі, вже перебував в іпотеці ТДВ "Салтівський Хлібзавод" на підставі іпотечного договору від 13.06.2019 посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Прядко О.С. р/№726.

Статтею 4 Закону України Про іпотеку врегульовано державну реєстрацію іпотеки, а саме, обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (частина 1 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

На підставі іпотечного договору від 13.06.2019 приватним нотаріусом Прядко О.С. було прийнято рішення №47341393 від 13.06.2019 про обтяження спірного нерухомого майна за ТДВ "Салтівський Хлібзавод".

Отже, станом на момент вчинення оскаржуваного спірного запису 25.06.2019 про обтяження на користь ТОВ ФайнаФірма державний реєстратор Азадалієва Я.М. була достовірно обізнана про наявність попереднього обтяження (на підставі іпотеки від 13.06.2019 р/№726).

Відповідно до статті 3 Закону України Про іпотеку , зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Крім того, відповідно до частини 7 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", під час подання заяви про державну реєстрацію прав заявник зобов`язаний повідомити державного реєстратора про наявність встановлених законом обтяжень речових прав на нерухоме майно.

Однак, апелянт не надав суду доказів дотримання ним вимог зазначеної норми законодавства.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно.

Отже, в силу зазначених норм законодавства, державний реєстратор за будь-яких підстав зобов`язана була переконатись у відсутності обтяжень прав на відповідне нерухоме майно.

Натомість, наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно згідно з пунктом 6 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для відмови в державній реєстрації прав.

Поряд з цим, пунктами 7 та 9 частини 1 статті 24 цього Закону передбачено, що підставами для відмови в державній реєстрації є також такі: заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію.

Однак, як вбачається із матеріалів прави, державний нотаріус Азадалієва Я.М. зазначених вимог закону враховано не було.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що державний реєстратор Азадалієва Я .М. вчинила оскаржуваний запис про обтяження за наявності попереднього обтяження, чим порушила приписи частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відтак, позовні вимоги за первісним позовом в цій частині є законними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача за первісним позовом про скасування запису про право власності Державного реєстру речових прав на нерухоме майно номер 32138527 від 25.06.2019 державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Азадалієвої Я.М. на підставі рішення індексний номер 47503544 від 25.06.2019 про державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за ТОВ ФайнаФірма , колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Частиною 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (в т.ч. шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки) іпотекодержатель вправі прийняти лише у разі якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення. При цьому цей строк не може бути меншим ніж 30 днів.

Запис про іпотеку, що виникла на підставі іпотечного договору від 02.01.2015 №4 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М. був внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.06.2019 №32136448.

А доводи апелянта щодо поновлення державним реєстратором Азадалієвою Я.М. запису про іпотеку від 02.01.2015 відхилені апеляційним господарським судом як необґрунтовані з підстав, зазначених вище.

До того ж, судова колегія зазначає, що Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не містить такого поняття, як поновлення запису про іпотеку, дані доводи апелянта є вільним тлумаченням норм матеріального права на свою користь.

Відповідно до статті 3 Закону України Про іпотеку , пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки.

Тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції, лише 25.06.2019 державним реєстратором Азадалієвою Я.М. було вчинено запис про право ТОВ "ФайнаФірма" як іпотекодержателя за договором іпотеки від 02.01.2015.

Отже, у такому випадку відлік 30-денного строку на виконання вимоги іпотекодержателя про усунення порушення міг розпочатися не раніше 25.06.2019 і в жодному разі не міг закінчитися в цю саму дату 25.06.2019.

Згідно з частиною 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор встановлює наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

А частиною 4 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Невідповідність поданих документів вимогам закону згідно з пунктом 6 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для відмови в державній реєстрації прав.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що державний реєстратор Азадалієва Я.М. не вправі була вчиняти оскаржуваний реєстраційний запис на підставі вимоги, пред`явленої ТОВ "ФайнаФірма" в якості іпотекодержателя до вчинення запису державного реєстратора Азадалієвою Я.М. про набуття прав іпотекодержателя (до 25.06.2019).

Прийнявши таку складену передчасно, з порушенням вимог закону вимогу, державний реєстратор порушила приписи пункту 3 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Щодо доводів апелянта, що 25.06.2019 було зареєстровано право власності на предмет іпотеки за ТОВ "ФайнаФірма", власником якого був ТДВ "Салтівський хлібозавод", застосувавши при цьому, статтю 23 Закону України Про іпотеку , колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до положень статті 23 Закону України Про іпотеку , у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Однак, з підстав зазначених вище, записи державного реєстратора Азадалієвої Я.М. про іпотеку та обтяження на користь ТОВ ФайнаФірма є незаконними і були визнані такими, що підлягають скасуванню.

Доводи апелянта, що зобов`язання ТОВ "Сістем Білдінг Менеджмент" перед ТОВ "ФайнаФірма" не припинялись, а станом на 25.06.2019 строк для добровільного погашення сплив, не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції про незаконність реєстраційних записів, що передували цьому запису і були його необхідною передумовою (про скасування обтяження, про іпотеку, про обтяження), в сукупності з встановленою судом недійсністю іпотечного договору від 02.01.2015 №4 та договору про відступлення прав від 02.04.2018 р/№1061, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М., на підставі яких був вчинений цей реєстраційний запис.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно наданих відповідачем за первісним позовом пояснень, 02.04.2018 ТОВ Сістем Білдінг Менеджмент отримано вимогу про необхідність сплати заборгованості в розмірі 166 222 734, 01грн і у строк 30 днів вимогу іпотекодержателя не виконав.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, після спливу вказаного строку ТОВ ФайнаФірма не зареєстрував за собою право власності на спірне нерухоме майно на підставі договору іпотеки від 02.01.2015 та вимоги до боржника.

ТДВ Салтівський хлібозавод набув право власності на спірне нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 29.06.2018, який є чинним і правомірним в силу положень статті 204 Цивільного кодексу України.

Відповідно до наданих Харківською регіональною філією ДП Національні інформаційні системи відомостей на виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 10.10.2019 у даній справі, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовим С.Д. сформовано витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, інформаційні довідки за результатом пошуку інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на об`єкт нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №129305633, 1293005636 від 29.06.2018, якими підтверджується реєстрація на час укладення договору купівлі-продажу за ТОВ Сістем Білдінг Менеджмент права власності на спірне нерухоме майно, та зазначено в довідках, що відомості про реєстрацію іншого речового права, відомості про державну реєстрацію іпотеки, відомості про державну реєстрацію обтяжень відсутні.

Тобто, з 29.06.2018 позивач за первісним позовом є законним власником і добросовісним набувачем спірного нерухомого майна.

І матеріали справи не містять доказів звернення ТОВ ФайнаФірма до ТДВ Салтівський хлібозавод як дійсного власника спірного нерухомого майна із вимогою про задоволення вимог ТОВ ФайнаФірма як іпотекодержателя за договором іпотеки від 02.01.2015 в порядку частини 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку".

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про скасування запису про право власності державного реєстратора Азадалієвої Я.М. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 25.06.2019 №32138527 є законними і обґрунтованими і тому підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача за первісним позовом про скасування запису від 27.06.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Азадалієвої Я.М. на підставі рішення індексний номер 47539896 від 27.06.2019 про державну реєстрацію припинення іпотеки на спірне нерухоме майно за ТДВ Салтівський хлібзавод , колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

З посиланням на дану підставу державним реєстратором Азадалієвою Я.М. вчинено запис про припинення іпотеки, що виникла на підставі іпотечного договору від 13.06.2019 посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Прядко О.С. р/№726.

Проте, як встановлено місцевим господарсьским судом, за цим іпотечним договором від 13.06.2019 р/№726 право власності до іпотекодержателя не переходило.

25.06.2019 №32136448 самим же державним реєстратором Азадалієвою Я.М. було здійснено запис про перехід права власності до іпотекодержателя на підставі іншого іпотечного договору - договору від 02.01.2015 №4, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М.

Іпотечний договір від 13.06.2019 р/№726 та іпотечний договір від 02.01.2015 №4 є окремими самостійними зобов`язаннями і припинення одного з них не припиняє іншого.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта, що 27.06.2019 державний реєстратор Азадалієва Я.М. скасувала записи про іпотеку та заборону відчуження на користь ТДВ "Салтівський хлібозавод", оскільки іпотека ТДВ "Салтівський хлібозавод" припинилась як наступна, у зв`язку із набуттям ТОВ "ФайнаФірма" права власності на предмет іпотеки як особи, чиї права є пріоритетними.

Невідповідність поданих документів вимогам закону, неможливість з поданих документів встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для відмови в державній реєстрації прав.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що державний реєстратор Азадалієва Я.М. не вправі була вчиняти запис про припинення іпотеки за іпотечним договором від 13.06.2019 р/№726і у зв`язку із вчиненням запису про набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за іншим договором - іпотечним договором від 02.01.2015 №4. Вчинивши такий запис державний реєстратор порушила вимоги статті 17 Закону України "Про іпотеку" та приписи пунктів 3, 4, 5 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта, що ТДВ Салтівський хлібозавод передав спірне нерухоме майно в іпотеку ТДВ Салтівський хлібзавод з метою унеможливити повернення об`єктів нерухомого майна іпотекодержателю ТОВ ФайнаФірма , оскільки ТДВ Салтівський хлібозавод набув право власності на спірне нерухоме майно у червні 2018 року, у той час, як в іпотеку майно було передано у червні 2019 року, із матеріалів справи не вбачається зв`язку між діями позивача за первісним позовом щодо передачі об`єкта в іпотеку із подальшими діями апелянта щодо реєстрації за собою прав іпотекодержателя на спірне нерухоме майно.

Щодо позовної вимоги про скасування запису від 27.06.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Азадалієвої Я.М. індексний номер 47542193 від 27.06.2019 про державну реєстрацію припинення заборони на спірне нерухоме майно, обтяжувачем якого був ТДВ Салтівський хлібзавод , колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Перелік підстав припинення заборони визначений частиною 2 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Як зазначено вище, іпотечний договір від 13.06.2019 р/№726 та іпотечний договір від 02.01.2015 №4 є окремими самостійними зобов`язаннями. Припинення обтяжень, що виникли на підставі одного з них не припиняє обтяжень, що виникли на підставі іншого.

Невідповідність поданих документів вимогам закону, неможливість з поданих документів встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями згідно пунктами 3, 4, 5 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для відмови в державній реєстрації прав.

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що державний реєстратор Азадалієва Я.М. не вправі була вчиняти запис про припинення обтяжень за іпотечним договором від 13.06.2019 р/№726і у зв`язку із вчиненням запису про припинення обтяжень за іншим договором - іпотечним договором від 02.01.2015 №4.

Вчинивши такий запис державний реєстратор порушила приписи пунктів 3, 4, 5 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Судова колегія також зазначає, що згідно з частиною 5 статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними. З огляду на викладене, державний реєстратор Азадалієва Я .М. не вправі була ігнорувати наявні в реєстрі відомості про іпотеку, про обтяження щодо майна, відносно якого сама вчиняла відповідні реєстраційні записи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського про задоволення первісного позову повністю.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, державний реєстратор не тільки зобов`язаний сам враховувати наявні у державному реєстрі відомості, а й зобов`язаний своїми діями забезпечувати їх достовірність. Так, із системного аналізу компетенції державного реєстратора закріпленої Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вбачається, що одним із його обов`язків є встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Для перевірки цієї інформації з метою недопущення одночасного існування подвійної державної реєстрації прав державний реєстратор не лише вправі, а й зобов`язаний, зокрема, запитувати від відповідних органів інформацію, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, вимагати у разі потреби подання додаткових документів тощо.

Щодо вимоги ТОВ ФайнаФірма за зустрічним позовом про визнання права власності на спірне нерухоме майно і витребування майна, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Згідно з положеннями, зокрема, статті 15, 16 Цивільного кодексу України, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням цих норм, суд повинен установити чи було порушено, не визнано або оспорено права, свободи чи інтереси заявника, i залежно від установленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні, в залежності від наявності для цього відповідних підстав, встановлених законом або договором.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Предметом позову у даній справі є вимога ТОВ ФайнаФірма до ТДВ Салтівський хлібозавод про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна з тих підстав, що ТОВ ФайнаФірма вважає себе законним власником на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №182220532 від 24.09.2019, а ТДВ Салтівський хлібозавод незаконно володіє спірним нерухомим майном.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України, особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами; 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Однак, встановлена вище недійсність іпотечного договору від 02.01.2015 №4 та договору про відступлення прав від 02.04.2018 р/№1061 означає, що до ТОВ "ФайнаФірма" не перейшло право вимоги за вказаними вище договорами, а тому правові підстави для виникнення права власності на предмет іпотеки, для визнання права власності на спірне майно

Відповідно до частини 1 статті 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Тобто, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України, зокрема якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (було загублено, викрадено, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).

Однак, позивач за зустрічним позовом не довів, що він є власником спірного майна, відтак відсутні підстави для витребування спірного нерухомого майна із володіння ТДВ Салтівський хлібозавод .

Щодо вимоги ТОВ ФайнаФірма про визнання недійсним іпотечного договору від 13.06.2019, укладеного між ТДВ Салтівський хлібозавод та ТДВ Салтівський хлібзавод , колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Згідно з частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 Цивільного кодексу України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

У розумінні приписів наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння.

Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Отже, за змістом статей 15, 16, 215 Цивільного кодексу України визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав позивача, який не є стороною цього правочину, а в разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 910/14255/18.

Як встановлено судом першої інстанції і не спростовано апелянтом, ТОВ "ФайнаФірма" не будучи власником спірного майна не може бути визнаний особою, чиї права порушуються іпотечним договором від 13.06.2019, укладеним між ТДВ "Салтівський Хлібозавод" та ТДВ "Салтівський хлібзавод", посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Прядко О.С. р/№726.

Доказів іншого позивачем за зустрічним позовом не надано.

Відтак, у задоволенні вимоги ТОВ "ФайнаФірма" про визнання недійсним іпотечного договору від 13.06.2019 судом першої інстанції відмовлено правомірно.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог повністю.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному рішення, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі учасникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 23.01.2020 у справі №922/2731/19 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФайнаФірма" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 23.01.2020 у справі №922/2731/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01.06.2020

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя В.В. Лакіза