Рішення

від 21.05.2020 по справі 902/85/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" травня 2020 р. м. Вінниця Cправа № 902/85/20

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.

при секретарі Незамай Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця", вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680, код - 40075815, в особі регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця", вул. Пантелеймонівська, 19, м. Одеса, 65012, код - 40081200

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське каолінове товариство", вул. Заводська, буд. 1, смт Глухівці, Козятинський район, Вінницька область, 22130, код - 33697003

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Формаг", м. Одеса, Польський спуск, 11, 65026, код - 23992702

про стягнення 24 150,00 грн.

В С Т А Н О В И В :

04.02.2020 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (№ ДНЮ-1/142 від 23.01.2020 року) за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське каолінове товариство" про стягнення 24 150,00 грн штрафу.

В якості підстави заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 06.08.2019 року за накладною № 34489914 зі станції Казатин ІІ Південно-Західної залізниці вантажовідправником ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство" було відправлено вагон № 94709888 з вантажем - глина фарфорова (каолін), станція призначення Паромна Одеської залізниці. При заповненні ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство" вказаної накладної у відомостях одержувач зазначено ТОВ "Вінзар".

Однак, 17.08.2019 року прибувши на станцію Паромна Одеської залізниці виявлено, що вантажоодержувача, який зазначено у накладній № 34489914 не існує, за результатами чого складно акт форми № 830 від 18.08.2019 року.

18.08.2019 року від ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство" на адресу станції Казатин ІІ Південно-Західної залізниці надійшов лист, в якому зазначено, що у залізничній накладній № 34489914 невірно зазначено одержувача вантажу, а саме вказано ТОВ "Вінзар", тоді як необхідно вказати ТОВ "Формаг".

За твердженнями позивача, в зв`язку з неналежним оформленням вантажовідправником залізничної накладної відповідно до Правил оформлення перевізних документів затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року позивачем нараховано відповідачу штраф в сумі 24 150,00 грн.

Ухвалою суду від 10.02.2020 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 03.03.2020 року.

02.03.2020 року відповідачем надано відзив (вх. №01.2-34/1917/20), у якому висловлено заперечення проти позову.

За результатами проведеного судового засідання суд постановив ухвалу про відкладення розгляду справи на підставі ч. 2 ст. 202, ч. 1 ст. 216 ГПК України до 31.03.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання від 03.03.2020 року.

Ухвалою від 04.03.2020 року повідомлено учасників процесу, що судове засідання у справі № 902/85/20 відбудеться 31.03.2020 року.

16.03.2020 року від позивача до суду надійшла відповідь від 10.03.2020 року на відзив.

30.03.2020 року від відповідача на електронну адресу суду надійшли заперечення та клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, в зв`язку із поширенням коронавірусу.

01.04.2020 року зазначені вище заперечення надійшли до суду в паперові формі.

В судовому засіданні 31.03.2020 року судом посатновлено ухвалу про перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та враховуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку із спалахом коронавірусу та з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, суд призначив підготовче судове засідання у даній справі на 29.04.2020 року в режимі відеоконференції у приміщеннях Козятинського міськрайонного суду Вінницької області, Одеського окружного адміністративного суду. Зазначені ухвали занесено до протоколу судового засідання від 31.03.2020 року.

Ухвалою суду від 02.04.2020 року повідомлено сторін про дату судового засідання.

В судовому засіданні 29.04.2020 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/85/20 для судового розгляду по суті на 21.05.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 29.04.2020 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.

Також, даною ухвалою забезпечено проведення судового засідання, призначеного на 21.05.2020 року об 12:00 год. в режимі відеоконференції у приміщенні Одеського окружного адміністративного суду за участю представника позивача.

21.05.2020 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання (вх.канц. № 01-34/4551/20 від 21.05.2020 року), в якому останній за відсутності можливості з`явитись в судове засідання просить суд проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами справи.

Судове засідання проводиться в режимі відеоконференції з Одеським окружним адміністративним судом, на підставі ухвали суду від 29.04.2020 року.

21.05.2020 року в судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача правом участі в судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, ухвалою суду, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

При цьому, ст.ст. 42, 46 ГПК України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми ст.ст. 182, 183 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У судовому засіданні 21.05.2020 року розглянувши клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство", суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28 документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв`язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Як встановлено судом, згідно довідки від 21.05.2020 року, складеної відповідальним працівником апарату Господарського суду Вінницької області, клопотання відповідача не містить електронного цифрового підпису.

Враховуючи те, що клопотання представника ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство" надіслано без електронного цифрового підпису, а тому не є офіційним та не підлягає розгляду, з урахуванням наведеного вище та приймаючи до уваги приписи Законів України "Про електронні довірчі послуги", "Про електронні документи та електронний документообіг".

В судовому засіданні 21.05.2020 року в межах дня оголошувалась перерва. Після закінчення перерви представник позивача в судове засідання не з`явився.

Суд, розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та встановив наступне.

В якості підстав заявлених вимог позивач посилається на те, що 06.08.2019 року за накладною № 34489914 зі станції Казатин ІІ Південно-Західної залізниці вантажовідправником ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство" було відправлено вагон № 94709888 з вантажем - глина фарфорова (каолін), станція призначення Паромна Одеської залізниці. При заповненні ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство" вказаної накладної у відомостях одержувач зазначено ТОВ "Вінзар".

Однак, 17.08.2019 року прибувши на станцію Паромна Одеської залізниці виявлено, що вантажоодержувача, який зазначено у накладній № 34489914 не існує.

Як вказує позивач, факт неправильного зазначення відправником одержувача вантажу був засвідчений актом загальної форми № 830 від 18.08.2019 року.

18.08.2019 року від ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство" на адресу станції Казатин ІІ Південно-Західної залізниці надійшов лист, в якому зазначено, що у залізничній накладній № 34489914 невірно зазначено одержувача вантажу, а саме вказано ТОВ "Вінзар", тоді як необхідно вказати ТОВ "Формаг".

Наведене, на думку позивача, є підставою для стягнення з відповідача штрафу у п`ятикратному розмірі від провізної плати, який підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки.

З огляду на вказані обставини, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у сумі 24 150,00 грн.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву не погоджується з позовними вимогами Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" та вважає позов безпідставним та необґрунтованим вказуючи на те, що у зв`язку з недостовірно наданою експедитором інструкцією по заповненню перевізного документа, було невірно зазначено в залізничній накладній № 34489914 код вантажоодержувача.

Організація поставки товару за Договором № 63/18/АКВ від 27.02.2018 року була здійснена Товариством з обмеженою відповідальністю "Формаг" на підставі укладеного між ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство" та ТОВ "Формаг" договору транспортного експедирування № 1809/19-01 від 18.09.2015 року.

Відповідно до вказаного договору експедитор зобов`язується за плату і за рахунок клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставлення вантажу, в тому числі надання митно-брокерських послуг.

За твердженнями відповідача, у відповідності до положень Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" та договору транспортного експедирування, ТОВ "Формаг" було надано Відповідачеві інструкцію (лист б/н від 28.07.2019 року) по заповненню транспортної документації, зокрема залізничної накладної, на перевезення товару до залізничної станції призначення та, в подальшому, його прямування до пункту призначення - порт Гуаякиль (Еквадор).

Як вбачається з листа поданого експедитором у графі "Получатель" було зазначено: "ТИС, для ООО "ТИС-КТ" (экспедитор в порту ООО "Винзар"), код получателя 1070, код ЕДРПОУ 22447500". У графі "Станція та залізниця призначення"- "Паромная-экспорт (РП)", Одесской ж.д., код станції 402705.

Керуючись умовами договору поставки товару та даною інструкцією експедитора уповноваженою особою відповідача було заповнено залізничну накладну № 34489914.

На підставі інформації, що міститься в матеріалах справи, вагон № 94709888 відповідно до залізничної накладної № 34489914 прибув до станції призначення - Паромная-экспорт (Рыбный Порт), код станції 402705.

Враховуючи той факт, що під час перевірки вагону 18.08.2019 р. уповноваженими представниками станції Паромна Одеської залізниці, було виявлено, що в залізничній накладній отримувач вантажу вказаний не вірно.

Як зазначає відповідач 18.08.2019 року, повідомлено начальнику станції Козятин-ІІ коректну інформацію по отримувачу, а саме: "Администрация ООО "Ильичевский морской рыбный порт" для ООО "Формаг" , код 1185 код ЕДРПОУ 38728457". При цьому вантаж, було доставлено на станцію призначення.

Крім того, на думку відповідача, штрафна санкція вантажовідправника, передбачена ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України є досить значною, розмір штрафу є непомірно великим у порівнянні і з вартістю послуг перевезення, і з вартістю вантажу та повною відсутністю збитків у позивача.

Враховуючи викладене, позивач просить суд зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу з 24 150,00 грн до рівня провізної плати в розмірі 4 830,00 грн.

При цьому, як вказує відповідач, протягом усього часу співпраці із залізницею ним належним чином виконуються обов`язки вантажовідправника, а невірне зазначення одержувача вантажу є прикрим винятком, який не завдав жодних збитків іншим учасникам господарських відносин (а.с. 50-55, т. 1).

У відповіді на відзив позивач підтримує заявлені позовні вимоги та зазначає, що відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст.129 Статуту).

Згідно з п. 2.1 "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. за № 644, вантажовідправник заповнює відповідні графи накладної та повинен зазначити точне й повне найменування установи, підприємства, організації, особи - одержувача вантажу та його цифровий код. В лівому верхньому куту накладної чітко зазначені номери граф, який заповнюються відправником, а саме: графи 1-5, 7-24, 26-28, 50, 58, 60-63, 66 - заповнюється відправником.

З огляду на вищевикладене за невірно вказаного у накладній одержувача, несе відповідальність відправник, а отже ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство".

Також позивач вказує, що нарахований ним на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником порушення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитків (а.с. 100-102, т. 1).

У запереченнях поданих до суду відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в сумі 24 150,00 грн та зменшити розмір штрафу до однократного розміру провізної плати, вказуючи на наступне:

- зазначення невірного коду вантажоодержувача, за умови прибуття вантажу на станцію призначення, не створює ризиків направлення вантажу не за призначенням та не перешкоджає виконанню позивачем зобов`язання з перевезення;

- заявлений розмір штрафу є порівняно великим, враховуючи факт, що позивачем не понесено збитків та додаткових витрат;

- крім того штраф є неспіврозмірним по відношенню до вартості самого перевезення вантажу, оскільки значно перевищує вартість провізної плати, що була сплачена відповідачем AT "Укрзалізниця" за перевезення вагону № 94709888;

- штраф не має компенсаторного характеру, проте є додатковим засобом отримання прибутку для позивача, оскільки залізниця фактично отримала плату залізничного тарифу, оскільки відповідач здійснив оплату провізної плати за перевезення вантажу.

- вся інформація щодо перевезення вантажу була надана експедитором - ТОВ "Формаг", в зв`язку з чим у дій відповідача не вбачається вини щодо невірного заповнення залізничної накладної № 3448991 (а.с.133-135, т. 1).

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 06.08.2019 року за накладною № 34489914 зі станції Казатин ІІ Південно західної залізниці ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство" (вантажовідправник, відповідач) було відправлено вагон № 94709888 з вантажем - глина фарфорова (каолін), станція призначення Паромна Одеської залізниці. При заповненні Відповідачем вищезазначеної накладної було зазначено у відомостях одержувача - ТОВ "Вінзар" (код 4534).

Відповідно до накладної № 34489914 в графі 4 "Одержувач" відправником вказано одержувачем вантажу "ТИС, для ООО "ТИС-КТ" (экспедитор в порту ООО "Винзар"), код получателя 1070, код ЕДРПОУ 22447500". У графі "Станція та залізниця призначення"- "Паромная-экспорт (РП)", Одесской ж.д., код станції 402705 , та провізна плата за вагон згідно графи 34 становить 4 830,00 грн (а.с. 8, т. 1).

17.08.2019 року по прибутті вагону № 94709888 на ст. Паромна Одеської залізниці, де було виявлено, що зазначеного в накладній № 34489914 вантажоодержувача не існує.

У зв`язку з чим, працівники ст. Паромна Одеської залізниці повідомили телефонограмою № 47 від 17.08.2019 року ст. Казатин Південно-Західної залізниці про затримку вагона № 94709888 до з`ясування обставин (а.с. 11, т. 1).

При цьому, за вказаними обставинами складено Акт загальної форми № 830 від 18.08.2019 року (а.с.10, т. 1).

18.08.2019 року, повідомлено начальнику станції Козятин-ІІ коректну інформацію по отримувачу, а саме: "Администрация ООО "Ильичевский морской рыбный порт" для ООО "Формаг" , код 1185 код ЕДРПОУ 38728457" (а.с.12, т. 1).

Станція відправлення телеграмою від 19.08.2019 року повідомила ст. Паромна Одеської залізниці щодо належного вантажоодержувача, якому було видано вагон № 94709888 (а.с. 13, т. 1).

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 ст. 909 ЦК України та ч. 1 ст. 307 ГК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частиною 5 ст. 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України, який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Відповідно до п. 5 Статуту залізниць України на підставі даного Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.

Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №863/5084.

Згідно з пунктом 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 (Правила) на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна згідно з цими правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (ЕЦП). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем (частина 1 пункту 1.2 Правил).

Пунктом 1.3 Правил визначено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

Відповідно до п. 2.1. Правил відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил згідно із яким графа 4 "Одержувач" відправником заповнюється у порядку, передбаченому для графи "Відправник". У графі 1 "Відправник" вказуються наступні відомості: найменування (прізвище, ім`я та по батькові), код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), поштова адреса (назва міста або населеного пункту, району, вулиці та номер будинку, замість повної адреси може бути вказано номер абонентської поштової скриньки). За можливості вказуються номер телефону, факсу, адреса електронної пошти.

Згідно із п. 2.3. Правил у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній . Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно із ч. 1 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

У відповідності п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: утрати документів, прикладених відправником до накладної; затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства; неочищення вагонів від залишків вантажу та сміття після вивантаження засобами одержувача; неочищення зовнішньої поверхні цистерн та бункерних напіввагонів після наливу і зливу; подачі залізницею неочищених вагонів під завантаження засобами відправника, порту, пристані; відсутності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП) на вагоні (контейнері), якщо в перевізних документах є відмітка про пломби (ЗПП), пошкодження пломб (ЗПП) або заміни їх, а також виявлення в процесі перевезення або на станції призначення пломб (ЗПП) на вагонах (контейнерах) з нечіткими відбитками; пошкодження або втрата наданих залізницею перевізних пристосувань; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); самовільного зайняття залізницею вагонів і контейнерів, що належать підприємствам, організаціям, установам або орендовані ними; затримки вагонів (контейнерів), пов`язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.

Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів встановлено, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника , порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно зі ст. 118 Статуту залізниць України за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Таким чином, саме на вантажовідправника покладається обов`язок заповнення залізничної накладної на перевезення вантажу. При цьому у застосуванні статей 118 та 122 Статуту залізниць України слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість; при цьому неправильне зазначення коду та адреси вантажоодержувача вважаються окремими порушеннями. Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Як слідує з наявної в справі накладної № 34489914, правильність внесених до неї відомостей, в тому числі відомостей щодо одержувача вантажу, підтверджено представником відправника - Начальником цеху ТПС Шаповал Н.В. (ЕЦП 05.08.2019 об 17:53).

В свою чергу, по прибутті вагону № 94709888 на ст. Паромна Одеської залізниці, де було виявлено, що зазначеного в накладній № 34489914 вантажоодержувача не існує.

У зв`язку з чим, працівники ст. Паромна Одеської залізниці повідомили телефонограмою № 47 від 17.08.2019 року ст. Казатин Південно-Західної залізниці про затримку вагона № 94709888 до з`ясування обставин (а.с.11, т. 1).

При цьому, за вказаними обставинами складено Акт загальної форми № 830 від 18.08.2019 року (а.с.10, т. 1).

Вказаний акт загальної форми складено у відповідності до вимог визначених Правилами складання актів, відтак останній є належним, допустимим та достатнім доказом у розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України, на підтвердження обставин неправильного зазначення відправником вантажу, в даному випадку відповідачем, адреси та коду одержувача вантажу.

Разом з тим невірні реквізити зазначено саме Товариством з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське каолінове товариство" як вантажовідправником, що не заперечується відповідачем у поданому до суду відзиві. При цьому вказані відповідачем обставини щодо невірного зазначення реквізитів з вини ТОВ "Формаг" не спростовують наявності підстав для відповідальності ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство" в межах даного спору, оскільки відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України саме відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

При цьому, наявність винних дій контрагента відповідача може стати підставою для звернення останнього до суду щодо стягнення збитків.

За вказаних обставин, враховуючи, що факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведено й підтверджено матеріалами справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у зв`язку неправильним зазначенням в накладній коду вантажоотримувача. При цьому суд констатує, що п`ятикратний розмір штрафу позивачем розраховано вірно, виходячи з загальної суми провізної плати, вказаної на звороті накладної № 34489914.

Разом з тим у поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач, окрім іншого, просить суд зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу.

Вказане клопотання ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство" про зменшення розміру штрафу мотивовано тим, що відповідач лише оформив на підставі листа експедитора ТОВ "Формаг" накладку, а тому порушення Правил оформлення перевізних документів та норм Статуту залізниць України вчинено не з вини відповідача. При цьому таке порушення не завдало збитків позивачу.

Розглянувши зазначене клопотання відповідача, з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права .

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність .

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій , які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі , а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (ч.3 ст.15 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості .

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню.

У контексті зазначеного, зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19).

Тобто, з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18).

Можливість зменшення розміру штрафних санкцій в аналогічних правовідносинах, з урахуванням приписів ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України узгоджується із позицією Верховного Суду при зменшенні штрафу, яку викладено, зокрема, у постанові від 30.09.2019 у справі №905/1742/18.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Приймаючи рішення про зменшення розміру штрафу суд взяв до уваги наступні обставини:

- розмір заявленого до стягнення штрафу (24 150,00 грн) значно перевищує (в 5 раз) розмір вартості послуг з перевезення вантажу (4 830,00 грн), тобто є неспівмірним із вказаною сумою;

- відповідачем понесено витрати в сумі 4 830,00 грн зі сплати суми провізної плати, своєчасно та у повному обсязі виконано основне зобов`язання;

- позивачем не надано доказів понесення значних збитків чи додаткових витрат внаслідок невірного зазначення коду вантажоотримувача;

- недоліки у реквізитах отримувача було усунуто в стислі терміни: акт загальної форми №830 (а.с. 10) складено 18.08.2018 року о 21:08, того ж дня відповідачем складено лист про усунення недоліків (а.с. 12), телефонограму щодо вірних відомостей про вантажоодержувача направлено 19.08.2020 року о 12:05 (а.с. 11).

- невірне зазначення відповідачем, як вантажовідправником, одержувача вантажу відбулося згідно з відомостями, наданими ТОВ "Формаг", якого залучено позивачем з метою організації перевезення та оформлення належних документів, тобто позивачем вжито заходів, спрямованих на уникнення порушень стосовно оформлення товаросупровідних документів, відтак прямий умисел відповідача щодо невірного зазначення реквізитів вантажоотримувача відсутній.

Також, судом враховано самий правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання ; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

З огляду на викладені обставини в сукупності, суд доходить висновку про наявність виняткових обставин, котрі надають правові підстави для зменшення нарахованого позивачем розміру штрафу.

Тому, користуючись правом, наданим ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, суд зменшує розмір заявленого до стягнення штрафу з п`ятикратного розміру тарифної провізної плати до однократного розміру, що становить 4 380,00грн.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню судом частково з урахуванням мотивів щодо зменшення штрафу.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України, так як спір виник внаслідок неправильних дій відповідача; зменшення штрафу здійснюється за ініціативою суду, тому не впливає на розподіл судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське каолінове товариство" (вул. Заводська, буд. 1, смт Глухівці, Козятинський район, Вінницька область, 22130, код - 33697003)на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська, буд. 5, м.Київ, 03680, код - 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Пантелеймонівська, 19, м. Одеса, 65012, код - 40081200) - 4 830 грн 00 коп. - штрафу, 2 102 грн 00 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. У стягненні 19 320 грн 00 коп. - штрафу відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повний текст судового рішення складено 01 червня 2020 р.

Роз`яснити, що згідно положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)" (реєстр.№3275) від 30.03.2020 року, який набрав чинності 02.04.2020 року, строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу АТ "Українська залізниця" (вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680)

3 - позивачу Регіональній філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" (вул. Пантелеймонівська, 19, м. Одеса, 65012)

4 - відповідачу (вул. Заводська, буд. 1, смт Глухівці, Козятинський район, Вінницька область, 22130)

5 - третій особі Товариству з обмеженою відповідальністю "Формаг" (65026, м. Одеса, Польський спуск, 11)