Рішення

від 28.05.2020 по справі 910/7554/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.05.2020Справа № 910/7554/18

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження

справу 910/7554/18

за позовом ОСОБА_1

до Гаражно-будівельного кооперативу "Лісний"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Подільська районна в місті Києві державна адміністрація

про визнання недійсним рішення загальних зборів

за участю представників сторін:

від позивача: Дроботенко Ю.О.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Гаражно-будівельного кооперативу "Лісний", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, в якому позивач просив суд визнати недійсними рішення загальних зборів Гаражно-будівельного кооперативу "Лісний", яке оформлене у вигляді протоколу 1 від 02.04.2018 та скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах (дата запису 20.04.2018; номер запису 10711050006024638 в ЄДР).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 02.04.2018 відбулись загальні збори Гаражно-будівельного кооперативу "Лісний", на порядку денного розглядались наступні питання: вибори голови та секретаря зборів, вибори лічильної комісії, вибори голови кооперативу.

На вказаних зборах вівся протокол 1 загальних зборів Гаражно-будівельного кооперативу "Лісний", в якому зафіксовані рішення, прийняті на цих зборах.

Як вказує позивач, збори були проведенні з порушенням Статуту, оскільки в протоколі не зазначено за чиєї ініціативи були скликані загальні збори, також з протоколу не вбачається чи проводились чергові чи позачергові збори.

Також, позивач вказує про те, що позачергові збори членів кооперативу не скликались, оскільки вимоги від третини членів Гаражно-будівельного кооперативу "Лісний", або вимоги ревізійної комісії Гаражно-будівельного кооперативу "Лісний" не надходило, рішення правління Гаражно-будівельного кооперативу "Лісний" також відсутнє. Крім того, на загальних зборах Гаражно-будівельного кооперативу "Лісний" від 02.04.2018 був відсутній кворум

Відтак, за переконанням позивача, рішення, прийняті на загальних зборах та зафіксовані у протоколі 1, є незаконними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 закрито провадження у справі 910/7554/18.

Постановою Північного апеляційного господарського суду 29.11.2018, залишеною без змін постановою Верховного суду від 01.10.2019, ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 у справі 910/7554/18 скасовано. Матеріали справи 910/7554/18 направлено для розгляду до суду першої інстанції.

14.11.2019 матеріали справи 910/7554/18 надійшли до Господарського суду міста Києва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу 910/7554/18 передано на розгляд судді Привалову А.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 прийнято справу 910/7554/18 до свого провадження та вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.12.2019.

В судовому засіданні 12.12.2019 оголошено відкладення в підготовчому засіданні на 16.01.2020.

10.01.2020 через загальний відділ Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

15.01.2020 через загальний відділ Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 16.01.2020 оголошено відкладення в підготовчому засіданні на 13.02.2020.

В судовому засіданні 13.02.2020 оголошено відкладення в підготовчому засіданні на 27.02.2020.

26.02.2020 через загальний відділ Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення.

В судовому засіданні 27.02.2020 оголошено відкладення в підготовчому засіданні на 05.03.2020.

Присутній у підготовчому засіданні 05.03.2020представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Представник третьої особи в підготовче засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні, представник відповідача заявив усне клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи Протоколу позачергових загальних членів Гаражно-будівельного кооперативу Лісний від 25.03.2014.

Представник позивача проти призначення експертизи у даній справі заперечував.

Суд, розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, без виходу до нарадчої кімнати ухвалив відмовити в задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2020 закрито підготовче провадження у справі 910/7554/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на на 02.04.2020.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.03.2020 повідомлено сторін про перенесення судового засідання на 14.05.2020 у зв`язку з виконанням постанови КМУ "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 211, Указу Президента України 87/2020 від 13.03.2020 щодо введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України від 16.03.2020 9/рс-186/20.

Присутній в судовому засіданні 14.05.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав з посилання на обставини, наведені у позовній заяві.

Представники відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце судового зсідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 216 ГПК України судом було оголошено перерву в судовому засіданні до 28.05.2020.

Представники відповідача та третьої особи в засідання суду не з`явились.

Від представника відповідача через канцелярію суду 28.05.2020 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з хворобою Голови правління кооперативу та представника.

Враховуючи тривалий розгляд справи та відсутність будь-яких доказів на підтвердження обставин, наведених у клопотанні про відкладення розгляду справи, а також приймаючи до уваги заперечення представника позивача щодо відкладення розгляду справи та викладення представниками відповідача їх заперечень у попередньому судовому засіданні, суд відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Гаражно-будівельний кооператив Лісний (код ЄДРПОУ 24725311) було створено відповідно до Закону України „Про кооперацію , що підтверджується витягом з ЄДРПОУ.

ОСОБА_1 є членом Гаражно-будівельного кооперативу Лісний , а згідно виписки з протоколу позачергових загальних зборів членів Гаражно-будівельного кооперативу Лісний від 25.03.2014 вбачається, що ОСОБА_1 була обрана головою Гаражно-будівельного кооперативу "Лісний" з 01.04.2014 по 31.08.2017.

02.04.2018 відбулись загальні збори ГБК "Лісний", на порядку денному розглядались наступні питання:

1. Вибори голови та секретаря зборів.

2. Вибори лічильної комісії.

3. Вибори голови кооперативу.

На вказаних зборах прийнято рішення загальних зборів ГБК Лісний , оформлене протоком 1 від 02.04.2018, відповідно до якого:

· обрано голову зборів ОСОБА_2 , серетаря ОСОБА_3 ;

· затверджено лічильну комісію у складі 3-оз осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_6, ОСОБА_7;

· обрано голову кооперативу зборів ГБК „Лісний" - ОСОБА_5 , якому надано повноваження з 04.04.2018.

Відповідно до протоколу 1 від 02.04.2018 на загальних зборів ГБК Лісний були присутні 68 осіб.

На час проведення загальних зборів 02.04.2018 діяв Статут в редакції, затвердженій Протоколом загальних зборів 23.11.2016.

Відповідно до списку членів кооперативу ГБК Лісний до складу засновників ГБК "Лісний", зазначених у Державному реєстрі, - кількість членів ГБК Лісний складає 157 осіб.

Позивач стверджує, що 02.04.2018 загальні збори ГБК Лісний були проведені з порушенням Статуту, оскільки в протоколі не зазначено за чиєю ініціативою були скликані загальні збори. Також з протоколу не вбачається, чи проводились чергові чи позачергові збори.

Також, позивач зазначає, що 02.04.2018 загальні збори ГБК Лісний не скликались, про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу в порядку, визначеному п. 6.8. Статуту, відповідно до п. 6.9. Статуту вимоги від третини членів ГБК, або вимогу ревізійної комісії ГБК не надходили, рішення Правління ГБК також відсутнє.

Крім того, позивач вказує, що на загальних зборах ГБК Лісний 02.04.2018 був відсутній кворум (були присутні 68 осіб (особи яких не встановлювались повноваження не перевірялись), що складає 42% від загальної кількості членів кооперативу).

У зв`язку із викладеним, позивач вважає рішення загальних зборів ГБК Лісний , оформлене протоком 1 від 02.04.2018 є незаконними та просить суд визнати його недійсним.

Відповідач проти позову заперечує, оскільки:

- на сьогодні кооператив не має даних, що ОСОБА_1 є членом кооперативу;

- унаслідок ревізії сьогодні встановлено, що кооператив має 113 членів, тому за кількісним складом збори є правомочними;

- вимога щодо скасування державної реєстрацію змін відомостей про юридичну особу не підлягає розгляду згідно ст. 21 ГПК України та пред`явлена до неналежного відповідача. Такий спосіб захисту не передбачений ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України та суперечить чинному законодавству;

- збори були скликані Ревізійною комісією, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Частиною першою статті 94 Господарського кодексу України визначено, що кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначаються Законом України "Про кооперацію".

Статтею 2 Закону України "Про кооперацію" визначено, що кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Приписами статті 3 Закону України "Про кооперацію" метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю. Основними завданнями кооперації є: підвищення життєвого рівня членів кооперативів, захист їх майнових інтересів і соціальних прав; створення системи економічної і соціальної самодопомоги населення та суб`єктів господарювання; залучення у виробництво товарів, робіт, послуг, додаткових трудових ресурсів, підвищення трудової і соціальної активності населення; створення і розвиток інфраструктури, необхідної для провадження господарської та іншої діяльності кооперативів з метою зростання матеріального добробуту їх членів та задоволення потреб у товарах і послугах; сприяння сталому розвитку та становленню засад демократичного розвитку суспільства.

Частиною першою статті 12 Закону України "Про кооперацію" визначено, що основними правами члена кооперативу, зокрема є участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління.

Відповідач зазначив про відсутність у нього даних про те, що ОСОБА_1 є членом Гаражно-будівельного кооперативу Лісний .

Суд не приймає до уваги вказане твердження відповідача з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обіймала виборну посаду Голови кооперативу з 2014 року, про що є відомості в реєстраційній справі кооперативу, підписувала Статут кооперативу в редакції 2016 року, обиралась на посаду Голови кооперативу в 2018 році, що відображено в протоколі 1 від 02.04.2018, в яким оформлене оскаржуване рішення загальних зборів по даній справі.

При цьому, доказів того, що ОСОБА_1 не є членом Гаражно-будівельного кооперативу Лісний відповідач не надав.

За умовами частини першої статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з правилами статті 101 Господарського кодексу України управління виробничим кооперативом здійснюється на основі самоврядування, гласності, участі його членів у вирішенні питань діяльності кооперативу. Вищим органом управління виробничого кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До органів управління кооперативу належать правління (голова) кооперативу та ревізійна комісія (ревізор) кооперативу.

У відповідності до ч.1 ст.15 Закону України "Про кооперацію" вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

Відповідно до приписів частини першої статті 102 Господарського кодексу України загальні збори, вносять зміни до статуту кооперативу; обирають шляхом прямого таємного голосування голову кооперативу, членів правління кооперативу, членів ревізійної комісії (ревізора), членів спостережної ради кооперативу; затверджують напрями розвитку кооперативу; заслуховують звіти органів управління кооперативу про їх діяльність; визначають види і розміри фондів кооперативу, порядок їх формування та використання; затверджують правила внутрішнього розпорядку кооперативного підприємства, річний звіт і баланс кооперативу, порядок формування і розподілу доходу кооперативу, рішення правління (голови) кооперативу про прийняття нових членів; вирішують питання про входження кооперативного підприємства до об`єднань підприємств (кооперативів), участь кооперативу у заснуванні інших суб`єктів господарювання; приймають рішення про реорганізацію або ліквідацію кооперативу.

З вказаною нормою кореспондуються положення частини другої статті 15 Закону України "Про кооперацію".

Згідно із ч. 3 ст.15 Закону України "Про кооперацію" рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу.

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням (ч.12 ст.15 Закону України "Про кооперацію").

У відповідності до ч.1 ст.8 Закону України "Про кооперацію" статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Відповідно до п. 6.5. Статуту чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але на рідше одного разу на рік.

Згідно із ч.5 ст.15 Закону України "Про кооперацію" про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

Відповідно до п. 6.8. Статуту про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж 10 днів до визначеного строку їх проведення. Повідомлення здійснюється шляхом письмового попередження кожного члена кооперативу за допомогою листівок та об`явою на дошці об`яв ГБК.

Відповідно до ч.6 ст.15 Закону України "Про кооперацію" позачергові загальні збори членів кооперативу скликаються на вимогу: не менше третини його членів; спостережної ради; ревізійної комісії (ревізора); органу управління кооперативного об`єднання, членом якого він є.

Позачергові загальні збори членів кооперативу повинні бути скликані протягом 20 днів з дня надходження такої вимоги. У разі незабезпечення правлінням (головою) кооперативу скликання позачергових загальних зборів вони можуть бути скликані особами, які вимагали їх скликання, протягом наступних 20 днів (ч.7 ст.15 Закону України "Про кооперацію").

Відповідно до п. 6.9. Статуту Позачергові загальні збори членів кооперативу скликаються по вимозі неменше третини членів ГБК, а також на вимогу ревізійної комісії ГБК чи рішенням Правління ГБК. Позачергові загальні збори повинні бути скликані протягом 20 днів з дня надходження такої вимоги.

З урахуванням наведеного вище, судом встановлено, що приписи ст.15 Закону України "Про кооперацію" обумовлюють обов`язок повідомлення членів кооперативу про дату, місце, час проведення загальних зборів та порядок денний загальних зборів.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення членів кооперативу, в тому числі позивача, про проведення 02.04.2018 загальних зборів Гаражно-будівельного кооперативу Лісний та повідомлення членам кооперативу порядку денного загальних зборів.

Відповідачем належних та допустимих доказів в спростування факту неповідомлення позивача про дату, місце, час проведення 02.04.2018 та порядок денний загальних зборів Гаражно-будівельного кооперативу Лісний суду не надано.

Також згідно п.п.б п.6.9. Статуту позачергові загальні збори повноважні якщо на них присутні не менше половини загальної кількості членів ГБК.

Наведені норми Статуту кореспондуються із ст. 15 ЗУ "Про кооперацію".

Судом встановлено, відповідно до списку членів кооперативу ГБК Лісний до складу засновників ГБК Лісний , зазначених у Державному реєстрі, кількість членів ГБК "Лісний" складає 157 осіб.

Твердження відповідача, що кооператив включає 113 членів не приймається судом до уваги, оскільки не підтверджено жодними доказами.

Отже, 50% членів кооперативу (кворум) складає 78 осіб.

Як зазначено відповідачем в протоколі 1 від 02.04.2018 на загальних зборах було присутньою 68 осіб, особи яких не встановлені.

З огляду на те, що в протоколі 1 від 02.04.2018 зазначено про присутність 68 осіб, в той час як для кворуму необхідно 78 осіб, суд дійшов висновку про відсутність кворуму під час проведення загальних зборів 02.04.2018.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Однак, не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму;

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства;

- відсутність протоколу загальних зборів.

Рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання, встановленої статтею 15 Закону України "Про кооперацію".

Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

З урахуванням наведеного, право окремих членів кооперативу на участь у загальних зборах і голосуванні при прийнятті рішення є порушеним та підлягає захисту у випадку їхньої відсутності на зборах через недотримання органами кооперативу вимог закону і статуту про порядок скликання і проведення зборів.

Суд зазначає, що порушення при проведенні 02.04.2018 зборів Гаражно - будівельного кооперативу Лісний порушили права позивача як члена кооперативу, оскільки позбавили його права на голосування при прийнятті рішень на таких зборах, права на участь в управлінні кооперативом, права обирати і бути обраним в органи управління.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуваним рішенням було порушено корпоративні права позивача, в тому числі, на прийняття участі в зборах та управлінні товариством.

Також, оскаржуване рішення прийнято за відсутності кворуму, що є безумовною підставою для визнання його недійсним.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.73 Господарського процесуального кодексу України ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням встановлених обставин та на підставі досліджених доказів суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої позивачем вимоги про визнання недійсними рішення загальних зборів Гаражно-будівельного кооперативу Лісний , оформленого протоколом 1 від 02.042018.

Також, позивачем заявлено вимогу про скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що непов`язані зі змінами в установчих документах (дата запису 20.04.2018; номер запису 10711050006024638 в ЄДР) Гаражно-будівельний кооператив Лісний .

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Надаючи правову оцінку належності обраного заінтересованою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд з прав людини вказав про те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема, статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Отже, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.01.2019 у справі 912/1856/16, постанові від 29.01.20 у справі 903/154/19.

У відповідності до ч. 2 ст. 9 України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Як підтверджено матеріалами справи, 20.04.2018 зареєстровано зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах щодо зміни керівника юридичної особи за реєстраційними 10711070007024632, що підтверджується доданою до позову копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань НОМЕР_1 .

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться, зокрема, на підставі: судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо, зокрема визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті: 1) звертається до суду за роз`ясненням судового рішення - у разі якщо судове рішення є незрозумілим для суб`єкта державної реєстрації; 2) повідомляє суд або державну виконавчу службу про неможливість виконання рішення із зазначенням підстав - у разі неможливості виконання судового рішення; 3) проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини); 4) формує виписку для її оприлюднення на порталі електронних сервісів - у разі зміни відомостей, що містяться у виписці.

З огляду на те, що відомості про зміну керівника юридичної особи внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, на підставі визнаного недійсним судом рішення загальних зборів, суд дійшов прийшов до висновку про обґрунтованість заявленої позивачем вимоги про скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що непов`язані зі змінами в установчих документах (дата запису 20.04.2018; номер запису 10711050006024638 в ЄДР) Гаражно-будівельний кооператив Лісний .

При цьому, з урахуванням положень ч. 2 ст. 5 ГПК України, суд вважає більш ефективним способом захисту порушеного права саме скасування запису 10711050006024638 від 20.04.2018 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - Гаражно-будівельний кооператив Лісний , що непов`язані зі змінами в установчих документах.

Приписами ст. ст. 76, 77 процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, з огляду на встановлені судом обставини, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольняє позов у повному обсязі.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення загальних зборів Гаражно-будівельного кооперативу Лісний (04215, м. Київ, ПРОСПЕКТ СВОБОДИ, будинок 28, ідентифікаційний код 24725311), оформлене протоком 1 від 02.04.2018.

3. Скасувати запис 10711050006024638 від 20.04.2018 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - Гаражно-будівельний кооператив Лісний (04215, м. Київ, ПРОСПЕКТ СВОБОДИ, будинок 28, ідентифікаційний код 24725311), що непов`язані зі змінами в установчих документах.

4. Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу "Лісний" (04215, м. Київ, ПРОСПЕКТ СВОБОДИ, будинок 28, ідентифікаційний код 24725311) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 3 524 грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 01.06.2020.

Суддя А.І. Привалов