Рішення

від 21.05.2020 по справі 910/27/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.05.2020Справа № 910/27/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позовну заяву Акціонерного товариства Державний ощадний банк України , м. Київ в особі філії - Луганського обласного управління Акціонерного товариства Державний ощадний банк України , Луганська обл., м. Сєвєродонецьк

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Зелена Таврія , м. Київ

2) ОСОБА_1 , Луганська обл., Слов`яносербський район, с. Сміле

про стягнення 2 130 945,63 грн.

Представники:

від позивача: не з`явилися;

від відповідача-1: не з`явилися;

від відповідача-2: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Державний ощадний банк України в особі філії - Луганського обласного управління Акціонерного товариства Державний ощадний банк України (далі - АТ Ощадбанк /позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Зелена Таврія (далі - ТзОВ Зелена Таврія /відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 /відповідач-2) про стягнення солідарно заборгованості за договором кредитної лінії №4 від 11.03.2011, в розмірі 2 130 945,63 грн, в тому числі: 20 383,56 грн - строкові проценти за користування кредитом за період з 01.10.2019 по 31.10.2019, 960 000,00 грн - прострочені проценти за користування кредитом за період з 01.10.2015 по 30.09.2019, 147 057,53 грн - 3% річних за прострочення сплати боргу за кредитом за період з 01.10.2015 по 31.10.2019, 94 943,49 грн - 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 01.10.2015 по 31.10.2019, 578 400,00 грн - інфляційні втрати за прострочення сплати боргу за кредитом за період з жовтня 2015 по жовтень 2019, 330 161,05 грн - інфляційні втрати за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з жовтня 2015 по жовтень 2019.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням ТзОВ Зелена Таврія рішення Господарського суду Луганської області від 22.02.2016 у справі №913/1269/15, яким стягнуто заборгованість за договором кредитної лінії №4 від 11.03.2011, внаслідок чого у банку виникло право на стягнення строкових процентів за користування кредитом за період з 01.10.2019 по 31.10.2019, прострочених процентів за користування кредитом за період з 01.10.2015 по 30.09.2019, 3% річних за прострочення сплати боргу за кредитом за період з 01.10.2015 по 31.10.2019, 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 01.10.2015 по 31.10.2019, інфляційних втрат за прострочення сплати боргу за кредитом за період з жовтня 2015 року по жовтень 2019 року та інфляційних втрат за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з жовтня 2015 року по жовтень 2019 року; водночас, поручителем згідно з договором поруки №4/31 від 11.03.2011 виступає ОСОБА_1 , відповідно стягненню підлягає заборгованість солідарно з відповідачів.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.01.2020 звернувся до органу реєстрації Смілянської сільської ради Слов`яносербського району Луганської області та Державної міграційної служби України із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за формою, наведеною в додатку № 3 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ № 207 від 02.03.2016.

27.01.2020 до канцелярії суду від Державної міграційної служби України надійшла довідка з даними адреси реєстрації місця проживання громадянина ОСОБА_1 .

Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.01.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 02.03.2020.

11.02.2020 та 17.02.2020 на електронну пошту та через канцелярію суду від АТ Ощадбанк надійшли клопотання про розгляд справи за відсутності представників позивача.

02.03.2020 суд відклав підготовче засідання на 13.04.2020.

20.03.2020 та 31.03.2020 на електронну пошту та через канцелярію суду від АТ Ощадбанк повторно надійшли клопотання про розгляд справи за відсутності представників позивача.

13.04.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 21.05.2020.

21.05.2020 представники позивача та відповідачів у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідачі відзиву на позовну заяву не надали, при цьому, були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Отже, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.03.2011 між Відкритим акціонерним товариством Державний ощадний банк України (попередня назва позивача) (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Племінний завод ім. Літвінова (попередня назва відповідача-1) (далі - позичальник) укладено договір кредитної лінії №4 (далі - кредитний договір).

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору банк зобов`язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов`язується отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 2.2 кредитного договору (в редакції, викладеній у додатковому договорі №3 від 28.01.2014) кредит надається у вигляді відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 10.03.2015.

Пунктом 2.3 кредитного договору сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 1 200 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.7.1 кредитного договору проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 20 (двадцять) процентів річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором.

Згідно п. 2.7.2 кредитного договору проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно, та до повного погашення заборгованості за цим договором. При нарахуванні процентів день видачі кредиту приймається до розрахунку як 1 (один) повний день користування кредитом, а день повернення кредиту (його частини) до розрахунку процентів не включається.

Пунктом 2.7.3 кредитного договору передбачено, що нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту (або його частини) проценти (з урахуванням п. 2.7.4 цього договору повинні бути сплачені позичальником не пізніше останнього робочого числа звітного місяця, а в разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту.

Як передбачено п. 9.1 кредитного договору (в редакції, викладеній у додатковому договорі №3 від 28.01.2014), сторони домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до ч.1 ст. 259 Цивільного кодексу України до 10 (десяти) років для всіх грошових зобов`язань позичальника (в тому числі, але не виключно, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування ним, комісійних винагород, штрафних санкцій, неустойки, пені та інших платежів), що передбачені умовами цього договору.

В забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором між банком (кредитор), позичальником та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки № 4\31 від 11.03.2011 зі змінами і доповненнями, внесеними додатковим договором № 4\31Д1 від 28.01.2014 до договору поруки 4\31 від 11.03.2011 (далі - договір поруки).

Відповідно до п. 1.1 договору поруки поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором , а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

Згідно п. 2.1 договору поруки, у разі порушення позичальником виконання зобов`язання або будь-якої його частини кредитор має право вимагати від поручителя виконання зобов`язання позичальника перед кредитором згідно з умовами кредитного договору в порядку, передбаченому цим договором.

Пунктами 3.1 та 3.2 договору поруки передбачено, що поручитель відповідає за зобов`язаннями за кредитним договором перед кредитором в тому ж обсязі, що і позичальник. Поручитель та позичальник залишаються зобов`язаними перед кредитором до тих пір, поки всі зобов`язання за кредитним договором не будуть виконані повністю.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 22.02.2016 у справі № 913/1269/15 позов банку задоволено частково та стягнуто з позичальника заборгованість за кредитом в сумі 1 200 000 грн., заборгованість за процентами за період з 06.08.2014 по 30.09.2015 в сумі 300 492,89 грн., 3% річних за прострочення повернення кредиту за період з 02.02.2015 по 30.09.2015 в сумі 22 253,42 грн., 3% річних за прострочення сплати процентів за період з 06.08.2014 по 30.09.2015 в сумі 5 118,90, інфляційні нарахування у зв`язку з простроченням кредиту за період з березня по серпень 2015 року в сумі 327 415,99 грн., інфляційні нарахування на прострочені проценти за період з вересня 2014 по серпень 2015 в сумі 57 767,89 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 28 695,73 грн.

Рішенням Марківського районного суду Луганської області від 06.05.2016 у справі № 417/1800/16-ц позов банку про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 , як солідарного боржника з відповідачем-1 заборгованість станом на 01.10.2015 за кредитним договором в сумі 1 913 049,09 грн., в тому числі: 1 200 000 грн. боргу за кредитом з 02.02.2015 по 30.09.2015; 300 492,90 грн. відсотків по кредиту з 06.08.2014 по 30.09.2015; 22 253,42 грн. 3% річних за прострочення сплати основного боргу з 02.02.2015 по 30.09.2015; 5 118,90 грн. - 3% річних за прострочення процентів з 06.08.2014 по 30.09.2015; 327 415,99 грн. - інфляційні нарахування за прострочення сплати основного боргу з 02.02.2015 по 30.09.2015; 57 767,89 грн. - інфляційних нарахувань за прострочення сплати процентів з 06.08.2014 по 30.09.2015.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач-1 заборгованість за кредитним договором не погасив, рішення Господарського суду Луганської області від 22.02.2016 у справі № 913/1269/15 не виконав.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що оскільки відповідач-2 є поручителем за виконання зобов`язань відповідача-1 за кредитним договором, тому відповідачі солідарно несуть відповідальність за неналежне виконання відповідачем-1 своїх зобов`язань.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною першою ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Позика. Кредит. Банківський вклад ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Згідно частиною другою цієї статті, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.

Водночас за змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України, як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Відповідно до п. 2.2 кредитного договору остаточний термін повернення кредиту - 10.03.2015. Отже, строк кредитування відповідача-1 є таким, що закінчився, як і його право законно користуватися позиченими коштами, а тому позовні вимоги в частині стягнення строкових процентів за користування кредитом за період з 01.10.2019 по 31.10.2019 у сумі 20 383,56 грн, прострочених процентів за користування кредитом за період з 01.10.2015 по 30.09.2019 у сумі 960 000,00 грн, 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 01.10.2015 по 31.10.2019 у сумі 94 943,49 грн, інфляційних втрат за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з жовтня 2015 року по жовтень 2019 року у сумі 330 161,05 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на пункт 2.7.2 кредитного договору, у якому сторонами з урахуванням принципу свободи договору (статей 6, 627 ЦК України) передбачено іншу домовленість, яка, на відміну від загального правила щомісячної виплати процентів лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, встановленого абзацом другим частини першої статті 1048 ЦК України, допускає нарахування банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості, з огляду на таке. Тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов`язання, враховуючи, що за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

Водночас, 3% річних за прострочення сплати боргу за кредитом за період з 01.10.2015 по 31.10.2019 у сумі 147 057,53 грн та інфляційні втрати за прострочення сплати боргу за кредитом за період з жовтня 2015 року по жовтень 2019 року у сумі 578 400,00 грн нараховані відповідачем відповідно до норм чинного законодавства.

Судом встановлено, що 11.03.2011 між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено договір поруки, предметом якого є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов`язань відповідача-1, які випливають із кредитного договору.

Згідно з пунктами 3.1 та 3.2 договору поруки поручитель відповідає за зобов`язаннями за кредитним договором перед кредитором в тому ж обсязі, що і позичальник. Поручитель та позичальник залишаються зобов`язаними перед кредитором до тих пір, поки всі зобов`язання за кредитним договором не будуть виконані повністю.

Так, згідно ч. ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, враховуючи викладене, оскільки ОСОБА_1 є поручителем перед АТ Ощадбанк за виконання зобов`язань ТзОВ Зелена Таврія за договором кредитної лінії №4 від 11.03.2011, суд дійшов висновку, що відповідачі -1 та -2 зобов`язані солідарно відповідати перед позивачем за неналежне виконання умов вказаного договору, тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних за прострочення сплати боргу за кредитом за період з 01.10.2015 по 31.10.2019 у сумі 147 057,53 грн та інфляційних втрат за прострочення сплати боргу за кредитом за період з жовтня 2015 року по жовтень 2019 року у сумі 578 400,00 грн підлягають стягненню з відповідачів солідарно.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 74, 76, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Луганського обласного управління Акціонерного товариства Державний ощадний банк України задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Зелена Таврія (вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 20, офіс 1, м. Київ, 01042; ідентифікаційний код 33253194 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Луганського обласного управління Акціонерного товариства Державний ощадний банк України (вул. Енергетиків, буд. 36, м. Сєвєродонецьк, Луганська обл., 93400, ідентифікаційний код 09304612) 147 057 (сто сорок сім тисяч п`ятдесят сім) грн 53 коп. 3% річних за прострочення сплати боргу за кредитом за період з 01.10.2015 по 31.10.2019, 578 400 (п`ятсот сімдесят вісім тисяч чотириста) грн 00 коп. інфляційних втрат за прострочення сплати боргу за кредитом за період з жовтня 2015 року по жовтень 2019 року та 10 881 (десять тисяч вісімсот вісімдесят одну) грн. 86 коп. судового збору.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення та пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 01.06.2020.

Суддя В.В. Бондарчук