Рішення

від 21.05.2020 по справі 922/173/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/173/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом 1. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) , 2. Фермерського господарства Щербаченка Олександра Володимировича (63754, Харківська область, Куп`янський район, с. Лісна Стінка) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, 2 під., 8, 9 поверх) про визнання додаткової угоди укладеною за участю :

представника позивача 1 - не з`явився

представника позивача 2 - не з`явився

представника відповідача - Чернишов К.О.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та Фермерське господарство Щербаченка Олександра Володимировича звернулись до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якій просять визнати Додаткову Угоду про внесення змін до договору оренди землі від 06 травня 2015 року між громадянином України ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Куп`янським МРВ УМВС України в Харківській області від 06.08.2002 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), що мешкає АДРЕСА_1 , Фермерським господарством Щербаченка О.В. (код ЄДРПОУ 39731149) в особі Голови господарства Щербаченка О.В., що діє на підставі Статуту та Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822), в особі керівника Головного управління, який діє на підставі Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 року № 21 зі змінами укладеною в наступній редакції:

"ДОДАТКОВА УГОДА

про внесення змін до договору оренди

землі від 06 травня 2015 року з додатковою угодою

укладеною 01 червня 2016 року зареєстрованого у державному реєстрі

речових прав на нерухоме майно, кадастровий номер 6323786200:04:000:0182,

12 травня 2015 року, номер запису про інше речове право 9631127.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822), в особі керівника Головного управління, який діє на підставі Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 року № 21 зі змінами який надалі іменується СТОРОНА 1

Громадянин України ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Куп`янським МРВ УМВС України в Харківській області від 06.08.2002 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), що мешкає: АДРЕСА_1, який надалі іменується СТОРОНА 2

Фермерське господарство Щербаченка Олександра Володимировича (код ЄДРПОУ 39731149) в особі Голови господарства Щербаченка О.В., що діє на підставі Статуту, який надалі іменується СТОРОНА З

(в подальшому разом іменуються "СТОРОНИ", а окремо - "СТОРОНА")

В зв`язку з тим, що відповідно до умов договору оренди земельної ділянки, земля надавалась громадянину України ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства і ОСОБА_1 створив та зареєстрував юридичну особу Фермерське господарство в Статут якого вніс вказані в Договорі земельні ділянки, уклали дану Додаткову угоду до Договору про наступне:

1. В порядку та на умовах, визначених цією Додатковою угодою, СТОРОНИ домовилися про заміну СТОРОНИ 2 на СТОРОНУ 3 як зобов`язану та управнену сторону у Договорі.

2. СТОРОНА 1 підтверджує згоду на заміну СТОРОНИ 2 на СТОРОНУ 3 в Договорі в порядку та на умовах, визначених цією Додатковою угодою.

3. Заміна СТОРОНИ за цією Додатковою угодою не тягне за собою жодних інших змін умов Договору, окрім тих, що пов`язані із заміною СТОРОНИ 2 на СТОРОНУ 3.

4. Усі спори, що виникають з цієї Додаткової угоди або пов`язані з нею, вирішуються шляхом переговорів. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку.

5. Строк дії цієї Додаткової угоди відповідає строку дії Договору.

6. Ця Додаткова угода складена при повному розумінні СТОРОНАМИ її умов та термінології, українською мовою у трьох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, - по одному для кожної із СТОРІН.

МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ СТОРІН:

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області в особі керівника Головного управління, який діє на підставі Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 року № 21 зі змінами

Місцезнаходження юридичної особи:

Вул. Космічна, 21, 2 під`їзд, поверх 8,9 , м. Харків, 61145

ЄДРПОУ 39792822

Керівник

Громадянин України ОСОБА_1 паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Куп`янським МРВ УМВС України в Харківській області від 06.08.2002 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2

Місцезнаходження фізичної особи

АДРЕСА_1 ОСОБА_1

Фермерське господарство Щербаченка О.В. в особі Голови господарства Щербаченка О.В., що діє на підставі Статуту

Місцезнаходження юридичної особи:

Село Лісна Стінка Куп`янського району Харківської області, 63754

ЄДРПОУ 39731149

О.В. Щербаченко"

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивачі посилаються на приписи ЗУ "Про фермерське господарство" та наголошують, що ОСОБА_1 отримав у оренду земельну ділянку для створення та ведення фермерського господарства, після чого ним було створене фермерське господарство, яке було зареєстроване у відповідності до норм законодавства України і на даний час саме Фермерське господарство Щербаченка О.В. провадить свою діяльність на орендованій громадянином України ОСОБА_1 земельній ділянці. Однак, в зв`язку з тим, що орендарем в договорі оренди від 06.05.2015 року зазначено громадянина ОСОБА_1 , відповідно сплачувати орендну плату та набути статус платника єдиного податку 4-ї групи (спеціальна група для сільськогосподарських товаровиробників) на підставі ч. 4. п. 4 ст. 291 Податкового кодексу України Фермерське господарство Щербаченка Олександра Володимировича не може. Позивачі вказують, що з метою усунення зазначеного недоліку, вони звернулися до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з пропозицією укласти додаткову угоду про зміну орендаря в договорі з громадянина ОСОБА_1 на Фермерське господарство ОСОБА_1 , проте отримали від нього лист про відмову в укладанні такої угоди. Вказані дії Головного управління Держгеокадастру у Харківській області позивачі вважають незаконними, та просять названу додаткову угоду вважати укладеною.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.01.2020 позовну заяву ОСОБА_1 та Фермерського господарства Щербаченка Олександра Володимировича про визнання додаткової угоди укладеною було залишено без руху та надано заявнику час на усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог ухвали господарського суду Харківської області від 27.01.2020 позивачі надали до суду заяви про усунення недоліків (вх.№ 3627 від 11.02.2020, вх.№ 3944 від 14.02.2020) у відповідності до яких позивачами усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.02.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання на 10.03.2020 о 11:00.

Протокольними ухвалами від 10.03.2020 та від 24.03.2020 підготовче засідання відкладалось.

Фермерське господарство Щербаченка Олександра Володимировича , через канцелярію суду 24.03.2020 за вх.№ 7471, надало письмові пояснення, в яких просить суд заявлений позов задовольнити, посилаючись на те, що згідно з висновками, викладеними в Постанові Великої палати Верховного суду в постанові від 13.03.2018 по справі № 348/992/16-ц, спір у даній справі підлягає розгляду в господарських судах; правова позиція щодо необхідності укладання додаткової угоди про зміну орендаря підтверджується і податковою консультацією Державної фіскальної служби України в якій вказано про неможливість включення до податкової декларації платника єдиного податку 4 групи площ земельних ділянок без передачі фізичною особою права користування цими земельними ділянками до фермерського господарства; відповідач своїми діями щодо ухилення від укладання додаткової угоди перешкоджає позивачам у праві користування земельними ділянками за цільовим призначенням.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.04.2020 було продовжено строк підготовчого провадження у справі № 922/173/20 на 30 днів до 14.05.2020 включно, відкладено підготовче засідання на 28.04.2020 о 12:45.

Відповідач, через канцелярію суду 16.04.2020 за вх.№ 9278, надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що оскільки одним з позивачів у даній справі є фізична особа, відповідно даний позов не підлягає розгляду в господарських судах. Відповідач вказує, що відповідно до ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство", Фермерське господарство Щербаченка Олександра Володимировича після його державної реєстрації набуло лише право користування земельними ділянками, які були надані в оренду його засновнику - ОСОБА_1 з метою ведення фермерського господарства, і права вимагати внесення змін до договорів щодо зміни орендодавця останній в силу положень ст. ст. 116, 124, 125 ЗК України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі" не може. Відповідач наполягає на тому, що позивачі при зверненні до суду з даним позовом не довели наявність з боку відповідача порушеного права, на захист якого подано позов. Також, відповідач зазначає, що оскільки Фермерське господарство Щербаченка Олександра Володимировича не є стороною договору оренди, відповідно останній не може ініціювати питання про внесення змін до нього. Відповідач вказує, що проект додаткової угоди в редакції позовної заяви на його адресу не надходило, а тому підстави для визнання її укладеною в цій редакції, на думку відповідача, відсутні.

Протокольною ухвалою від 28.04.2020 підготовче засідання відкладалось на 12.05.2020 о 11:30.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.05.2020 було відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про зупинення провадження у справі.

Також, протокольною ухвалою від 12.05.2020 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.05.2020.

Протокольною ухвалою від 14.05.2020 розгляд справи було відкладено на 21.05.2020 о 10:00.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.05.2020 проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

Представники позивачів в судове засідання не з`явилися.

Оскільки неявка на судове засідання позивачів не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за їх відсутності, за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області від 29.04.2015 № 1032-СГ, між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області (орендодавець) та громадянином України ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі від 06.05.2015 (надалі - договір), відповідно до умов пункту 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів Просянської сільської ради на території Куп`янського району Харківської області.

Згідно з пунктом 2 договору в оренду передається земельна ділянка з кадастровим номером 6323786200:04:000:0182, площею 38,2332 га, землі сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля).

Пунктом 8 договору встановлено, що договір укладено на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до пункту 14 договору земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

Згідно з актом від 14.05.2015 приймання-передачі земельної ділянки за договором оренди землі від 06.05.2015 Головне управління Держземагенства у Харківській області передало ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 6323786200:04:000:0182, площею 38,2332 га, із земель державної власності сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля), яка розташована за межами населених пунктів Просянської сільської ради на території Куп`янського району Харківської області. Земельна ділянка повністю придатна для використання за цільовим призначенням згідно з договором оренди землі.

Додатковою угодою від 01.06.2016 до договору сторони погодили внесення змін до договору оренди землі від 06.05.2015, зокрема, пункти 5, 9 договору виклали у новій редакції, виключили підпункт перший пункту 30, підпункт третій пункту 36. Дана додаткова угода зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право оренди зареєстровано у вказаному реєстрі 12.05.2015, номер запису про інше речове право: 9631127.

У відповідності до наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області від 29.04.2015 № 1032-СГ, на виконання пункту 14 договору оренди землі та згідно з вимогами чинного законодавства ОСОБА_1 створено Фермерське господарство ОСОБА_1 , головою якого є Щербаченко О.В., про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АВ №719701.

Матеріали справи містять Статут Фермерського господарства Щербаченка Олександра Володимировича, згідно з положеннями якого землі фермерського господарства складаються із земельних ділянок, що використовуються фермерським господарством на умовах оренди, у тому числі за спірним договором оренди землі б/н від 06.05.2015 (пункт 10.1. Статуту). Основною метою діяльності фермерського господарства є здійснення господарської діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства, її переробки, реалізації, здійснення інших видів діяльності та отримання прибутку (пункт 4.1. Статуту). Фермерське господарство є юридичною особою, господарство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації (пункти 5.1., 5.2 Статуту).

18.04.2019 Фермерське господарство Щербаченка Олександра Володимировича та ОСОБА_1 звернулися до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (як правонаступника Головного управління Держземагентства у Харківській області) із заявою б/н від 18.04.2019, в якій просили останнього укласти додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 06.05.2015, яка передбачає заміну орендаря з громадянина України ОСОБА_1 на Фермерське господарство Щербаченка Олександра Володимировича. У додатках вказаної заяви зазначено про надання відповідного проекту додаткової угоди, підписаної ОСОБА_1 та головою Фермерського господарства Щербаченка Олександра Володимировича.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області у листі від 15.05.2019 за вих.№Юр-4835/0-3180/0/95-19 зазначило про відсутність в управління підстав для внесення запропонованих змін, у тому числі до договору оренди землі б/н від 06.05.2015, оскільки Земельний кодекс України, Закон України "Про фермерське господарство" та Закон України "Про оренду землі" не містять норм щодо обов`язковості укладання додаткових угод про зміну орендодавця.

Позивачі, вважаючи такі дії Головного управління Держгеокадастру у Харківській області незаконними, звернулися до господарського суду Харківської області з даним позовом.

Надаючи з урахуванням вищевикладеного правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 6 цього ж Закону передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтями 13-14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статтею 22 Земельного кодексу України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування зокрема громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з частинами 1-2 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.134 Земельного кодексу України встановлено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки, передані громадянам для ведення фермерського господарства.

Статтями 125-126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, Земельним кодексом України врегульовано загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, однак відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього закону). У таких правовідносинах Закон України "Про фермерське господарство" є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.

Згідно з преамбулою Закону України "Про фермерське господарство" цей Закон визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України. Закон спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

Згідно з частинами 1-2 ст.1 Закону України "Про фермерське господарство" (у редакції, чинній на час створення Фермерського господарства Щербаченка Олександра Володимировича ( 06.04.2015 )), фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Згідно з вимогами ст.ст. 5, 7, 8 вказаного Закону право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Оскільки у спірних правовідносинах Закон України "Про фермерське господарство" є спеціальним нормативним актом, а Земельний кодекс України - загальним, при вирішенні даного спору застосуванню підлягають правила надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, встановлені Законом України "Про фермерське господарство".

Зазначене спростовує доводи відповідача про відсутність правових підстав та передчасність вимог щодо укладання додаткової угоди до договору на підставі ст.ст. 116, 124, 125 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про фермерське господарство" держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів фермерського господарства.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство має бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набути статус юридичної особи. З цього часу землекористувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Оскільки фермерське господарство є юридичною особою, його спори щодо користування землями, наданими із земель державної або комунальної власності, з фермерським господарством, розглядаються господарськими судами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі №317/2520/15-ц, від 12.12.2018 у справі №388/1103/16-ц, від 13.03.2019 у справі №691/1148/17 та від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц.

Отже, доводи відповідача про те, що законодавцем не віднесено земельні ділянки, що використовуються громадянами - членами фермерського господарства на умовах оренди до складу земель фермерського господарства, на відміну від земельних ділянок, що використовуються самим фермерським господарством, суд вважає помилковими.

Як зазначав позивач, і ці обставини підтверджуються матеріалами справи, ОСОБА_1 , отримавши в оренду земельні ділянки згідно з умовами договору б/н від 06.05.2015, у відповідності до вищевказаних положень закону та договору створив та зареєстрував юридичну особу - Фермерське господарство Щербаченка Олександра Володимировича, землі якого складаються із земельних ділянок, що використовуються фермерським господарством на умовах оренди, у тому числі і за спірним договором оренди.

Тобто, у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, а тому сторонами у спірних правовідносинах є юридичні особи.

Аналогічні висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 03.04.2019 у справі №628/776/18, від 29.05.2019 у справі №628/774/18 та від 26.06.2019 у справі №628/778/18.

З огляду на зазначену правову позицію Верховного Суду, яка у відповідності до вимог ст. 236 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковою для врахування судом при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин, суд вважає безпідставними посилання відповідача про те, що з моменту утворення фермерського господарства ні Земельний кодекс України, ні Закон України "Про фермерське господарство" не передбачають автоматичного переходу права оренди землі від фізичної особи до юридичної.

Водночас відповідач посилається на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 22.05.2019 у справі №925/939/18, а саме: "За змістом частини 3 ст.407 Цивільного кодексу України та частини 1 ст.8 -1 Закону України "Про оренду землі" право користування (право на оренду) земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем (орендарем) іншим особам, внесено до статутного фонду, передано в заставу, крім випадків, передбачених частиною ст.8-1 Закону України "Про оренду землі". Оскільки земельні ділянки, які були надані Головним управлінням Держземагентства в Черкаській області в оренду особі є державною власністю, то тільки орган виконавчої влади в особі ГУ Держгеокадастру в Черкаській області як правонаступник ГУ Держземагентства в Черкаській області у силу ст. 116, 124, 125 Земельного кодексу України та ст.16 Закону України "Про оренду землі" вправі розпоряджатися цими земельними ділянками.

Проте, суд вважає, що зазначене судове рішення у справі №925/939/18 не спростовує правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у вищевказаних постановах, натомість свідчить про те, що рішення у справі №925/939/18 прийнято за іншої фактично-доказової бази, тобто хоча і за подібного правового регулювання, але за інших обставин, встановлених судом першої та апеляційної інстанцій у справі №925/939/18, і за інших поданих сторонами та оцінених судом доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) і прийнято відповідне судове рішення. Разом з тим, у постанові Верховного Суду у справі №925/939/18 позивачем було фермерське господарство, на відміну від даної справи, в якій позивачами є фізична особа ОСОБА_1 та Фермерське господарство Щербаченка Олександра Володимировича , тобто інший суб`єктний склад учасників справи. Іншим є і предмет спору.

Також, відповідач вважає, що другий позивач не є стороною спірного договору, тому звертатися з пропозиціями щодо внесення змін до вказаного договору не має права. Позивачі, звертаючись до господарського суду Харківської області з даним позовом, не вказують у чому саме полягає порушення, невизнання або оспорювання їх прав Головним управлінням, якими доказами це підтверджується, з яких дій це убачається.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачами способу захисту, суд ураховує його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява №38722/02)).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував: для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v.Ukraine), заява №61406/00, пункт 59).

Отже, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з урахуванням положень ст. 55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції.

Згідно з частиною 1 ст.15, пунктом 1 частини 2 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як свідчать матеріали справи, предметом спору по даній справі є захист права ОСОБА_1 та створеного ним Фермерського господарства Щербаченка Олександра Володимировича на користування (оренду) земельними ділянками державної форми власності шляхом укладення додаткової угоди про внесення змін до існуючого договору оренди землі б/н від 06.05.2015, оскільки фактичне користування отриманими за договором землями здійснює фермерське господарство, проте виконує умови договору та несе податкові зобов`язання за користування земельними ділянками громадянин України ОСОБА_1 , оскільки стороною у договорі оренди вказано саме фізичну особу, а не створене ним фермерське господарство. Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є правонаступником Головного управління Держземагентства у Харківській області, та як орендодавець і розпорядник землями, на відповідне звернення ОСОБА_1 та створеного ним Фермерського господарства Щербаченка Олександра Володимировича з заявою від 18.04.2019 та доданою до неї проектом додаткової угоди, у добровільному порядку відмовилося від укладання такої додаткової угоди.

У правовідносинах щодо користування земельною ділянкою, отриманою ОСОБА_1 за договором оренди землі б/н від 06.05.2015, після реєстрації ним Фермерського господарства Щербаченка Олександра Володимировича , у силу Закону відбулася фактична заміна орендаря (користувача) з громадянина ОСОБА_1 на юридичну особу - Фермерське господарство Щербаченка Олександра Володимировича створену ОСОБА_1, у тому числі на виконання умов вказаного договору та з метою користування отриманими в оренду земельними ділянками.

При цьому суд зазначає, що користування повинно бути відповідним чином зареєстроване згідно з вимогами Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і лише у цьому разі фермерське господарство стане користувачем земельних ділянок з усіма правами та обов`язками. У даному випадку це можливо лише у разі укладення тристоронньої додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 06.05.2015 між орендодавцем - Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, громадянином України ОСОБА_1 та Фермерським господарством Щербаченка Олександра Володимировича та її реєстрації відповідно до зазначеного вище Закону України.

Отже, обраний позивачами спосіб захисту - внесення змін до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди до нього, не порушує прав та обов`язків ані відповідача (орендодавця), оскільки до Фермерського господарства Щербаченка Олександра Володимировича перейшло право користування спірної земельної ділянки у зв`язку зі створенням фізичною особою ОСОБА_1 вказаного фермерського господарства. Даній господарський договір не впливає на права та обов`язки осіб, які не є стороною цього договору.

За таких обставин вказане свідчить про правомірність доводівОСОБА_1 та Фермерського господарства Щербаченка Олександра Володимировича про можливість укладання такої додаткової угоди.

До того ж, відповідно до змісту підпункту 14.1.235 Податкового кодексу України четверта група спрощеної системи оподаткування - це особлива група, на якій можуть перебувати лише сільськогосподарські товаровиробники. Це може бути юридична особа, незалежно від організаційно-правової форми, або фізична особа-підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції (групи 1- 24 УКТ ЗЕД) та/або розведенням, вирощуванням і виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, і здійснює операції з її постачання.

Для перебування на єдиному податку 4 групи сільськогосподарським товаровиробникам потрібно, аби в наявності були земельні ділянки сільськогосподарського призначення, оскільки саме сільськогосподарські угіддя та/або землі водного фонду є об`єктом обкладення єдиним податком, а базою оподаткування - нормативна грошова оцінка такої землі.

Податкові зобов`язання зі плати за землю обчислюються з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункту 287.1 ст.287 Податкового кодексу України) на підставі даних Державного земельного кадастру (пункт 286.1 ст.286 Податкового кодексу України), а також на підставі договору оренди земельної ділянки (ст.288 Податкового кодексу України).

Отже, укладення трьохсторонньої додаткової угоди до договору оренди землі від 06.05.2015 між орендодавцем - Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, громадянином УкраїниОСОБА_1 та Фермерським господарством Щербаченка Олександра Володимировича про заміну орендаря та її реєстрації відповідно до зазначених вище законодавчих актів України, надасть можливість включення площ таких земельних ділянок до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи для фермерського господарства.

Згідно з частиною 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони у договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини 2 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Частиною 1 ст. 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна зі сторін майбутнього договору.

Частиною 3 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Як свідчать матеріали справи, визначений законом порядок звернення з приводу укладання додаткової угоди про заміну орендаря громадянином України ОСОБА_1 та Фермерським господарством Щербаченка Олександра Володимировича дотримано, а саме: направлено на адресу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області заяву від 18.04.2019 з доданим до неї проектом додаткової угоди, яку останнє у добровільному порядку укладати відмовилося.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

Так, у пунктах 70-71 рішення у справі "Рисовський проти України" (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), №33202/96, пункт 120, "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v.Turkey), №48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункту 72, "Москаль проти Польщі" (Moskal v.Poland), №10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v.Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v.Turkey), пункт 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Однак, як свідчать матеріали справи, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області спочатку згідно з листом від 15.05.2019 відмовляючи ОСОБА_1 та створеному ним Фермерському господарству Щербаченка Олександра Володимировича в укладанні додаткової угоди до договору оренди землі б/н від 06.05.2015 про заміну орендодавця, а потім в процесі розгляду даної справи заперечуючи проти можливості укладання такої угоди, при цьому в процесі здійснення своєї діяльності укладає в аналогічних правовідносинах аналогічні за правовим змістом тристоронні додаткові угоди про заміну орендаря в договорі оренди з фізичної особи - на створене нею фермерське господарство.

Крім того, як свідчать матеріали справи Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надає дозволи на укладання між фізичною особою - орендарем та створеним ним фермерським господарством договорів суборенди про передачу фермерському господарству предмета оренди - земельної ділянки, тобто допускає зміну користувача в договорі.

Доказом цього слугують надані позивачами копії тристоронніх додаткових угод, укладених з різними фізичними та юридичними особами в різний час, а також копія наказу Головне управління Держгеокадастру у Харківській області та укладеного на його підставі договору суборенди (письмові пояснення вх.№ 7471 від 24.03.2020).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що Головне управління Держгеокадастру в Харківській області в своїй діяльності усвідомлюючи можливість укладання тристоронніх угод про зміну орендаря, не забезпечило рівне відношення до всіх осіб, які зверталися до нього з заявами про таке укладання додаткових угод, а саме, з формальних причин відмовило ОСОБА_1 та створеному ним Фермерському господарству Щербаченка Олександра Володимировича в укладанні такої угоди, тобто в своїй діяльності не забезпечило належного урядування, порушило конституційний принцип рівності всіх осіб, оскільки не забезпечило рівних можливостей в реалізації суб`єктами господарювання, які уклали з ним договори оренди земельних ділянок, своїх прав на користування земельними ділянками в певний спосіб, надаючи в цьому питанні привілеї одним особам, та відмовляючи в реалізації своїх прав іншим особам.

Зазначене також свідчить про можливість укладання вказаної додаткової угоди та обґрунтованість заявленого в межах даної справи позову.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується ст.ст. 123, 129 ГПК України, та такі витрати покладає на відповідача. Як наслідок, з останнього на користь кожного з позивачів підлягає стягненню по 1051,00 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати укладеною Додаткову Угоду про внесення змін до договору оренди землі від 06 травня 2015 року між громадянином України ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Куп`янським МРВ УМВС України в Харківській області від 06.08.2002 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), що мешкає АДРЕСА_1 , Фермерським господарством Щербаченка О.В. (код ЄДРПОУ 39731149) в особі Голови господарства Щербаченка О.В., що діє на підставі Статуту та Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822), в особі керівника Головного управління, який діє на підставі Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 року № 21 зі змінами укладеною в наступній редакції:

"ДОДАТКОВА УГОДА

про внесення змін до договору оренди

землі від 06 травня 2015 року з додатковою угодою

укладеною 01 червня 2016 року зареєстрованого у державному реєстрі

речових прав на нерухоме майно, кадастровий номер 6323786200:04:000:0182,

12 травня 2015 року, номер запису про інше речове право 9631127.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822), в особі керівника Головного управління, який діє на підставі Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 року № 21 зі змінами який надалі іменується СТОРОНА 1

Громадянин України ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Куп`янським МРВ УМВС України в Харківській області від 06.08.2002 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), що мешкає: АДРЕСА_1, який надалі іменується СТОРОНА 2

Фермерське господарство Щербаченка Олександра Володимировича (код ЄДРПОУ 39731149) в особі Голови господарства Щербаченка О.В., що діє на підставі Статуту, який надалі іменується СТОРОНА З

(в подальшому разом іменуються "СТОРОНИ", а окремо - "СТОРОНА")

В зв`язку з тим, що відповідно до умов договору оренди земельної ділянки, земля надавалась громадянину України ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства і ОСОБА_1 створив та зареєстрував юридичну особу Фермерське господарство в Статут якого вніс вказані в Договорі земельні ділянки, уклали дану Додаткову угоду до Договору про наступне:

1. В порядку та на умовах, визначених цією Додатковою угодою, СТОРОНИ домовилися про заміну СТОРОНИ 2 на СТОРОНУ 3 як зобов`язану та управнену сторону у Договорі.

2. СТОРОНА 1 підтверджує згоду на заміну СТОРОНИ 2 на СТОРОНУ 3 в Договорі в порядку та на умовах, визначених цією Додатковою угодою.

3. Заміна СТОРОНИ за цією Додатковою угодою не тягне за собою жодних інших змін умов Договору, окрім тих, що пов`язані із заміною СТОРОНИ 2 на СТОРОНУ 3.

4. Усі спори, що виникають з цієї Додаткової угоди або пов`язані з нею, вирішуються шляхом переговорів. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку.

5. Строк дії цієї Додаткової угоди відповідає строку дії Договору.

6. Ця Додаткова угода складена при повному розумінні СТОРОНАМИ її умов та термінології, українською мовою у трьох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, - по одному для кожної із СТОРІН.

МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ СТОРІН:

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області в особі керівника Головного управління, який діє на підставі Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 року № 21 зі змінами

Місцезнаходження юридичної особи:

Вул. Космічна, 21, 2 під`їзд, поверх 8,9 , м. Харків, 61145

ЄДРПОУ 39792822

Керівник

Громадянин України ОСОБА_1 паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Куп`янським МРВ УМВС України в Харківській області від 06.08.2002 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2

Місцезнаходження фізичної особи

АДРЕСА_1 ОСОБА_1

Фермерське господарство Щербаченка О.В. в особі Голови господарства Щербаченка О.В., що діє на підставі Статуту

Місцезнаходження юридичної особи:

Село Лісна Стінка Куп`янського району Харківської області, 63754

ЄДРПОУ 39731149

О.В. Щербаченко

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківської області (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, 2-й під`їзд, 8, 9 поверх; код ЄДРПОУ 39792822) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Куп`янським МРВ УМВС України в Харківській області 06.08.2002 року; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 1051,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківської області (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, 2-й під`їзд, 8, 9 поверх; код ЄДРПОУ 39792822) на користь Фермерського господарства Щербаченка Олександра Володимировича (63754, Харківська область, Куп`янський район, с. Лісна Стінка; код ЄДРПОУ 39731149) 1051,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "01" червня 2020 р.

Суддя А.М. Буракова