Рішення

від 25.05.2020 по справі 922/327/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/327/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія", Харківська область, місто Люботин до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія КО", Харківська область, місто Люботин 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідна Мрія", Харківська область, місто Люботин 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - фізична особа ОСОБА_1 , місто Харків про визнання недійсним правочину та витребування майна за участю представників:

позивача - адвокат Малойван Є.І., ордер ХВ № 1309000968 від 02.03.2020;

відповідача 1 (ТОВ "Актінія КО") - не з`явився;

відповідача 2 (ТОВ "Рідна Мрія") - не з`явився;

третьої особи - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Актінія" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія КО" (відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідна Мрія" (відповідач 2), в якому просить суд:

- визнати недійсним правочин щодо відчуження нежитлової будівлі літ. "А-1" загальною площею 541,20 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Шевченка, будинок 98 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1269376263112), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Актінія" (ЄДРПОУ: 21188752) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Актінія КО" (ЄДРПОУ: 38008818), оформлений Актом приймання-передачі від 02.06.2017;

- витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідна Мрія" (ЄДРПОУ: 43027015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" (ЄДРПОУ: 21188752) нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 541,20 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Шевченка, будинок 98 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1269376263112).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.02.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/327/20 та постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - фізичну особу ОСОБА_1 .

За результатами підготовчого засідання 06.04.2020 у справі № 922/327/20 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 27 квітня 2020 року, на підставі частини другої статті 185, частини першої статті 195 Господарського процесуального кодексу України. Відповідну ухвалу занесено судом до протоколу підготовчого засідання від 06 квітня 2020 року у справі № 922/327/20.

У визначений судом день та час учасники справи своїх представників в судове засідання не направили. З урахуванням поданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Актінія" про відкладення розгляду справи № 922/327/20 (вх. № 1281), а також приймаючи до уваги необхідність мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом, ухвалою суду від 27.04.2020 розгляд справи № 922/327/19 по суті відкладено на 25 квітня 2020 року (поза межами строку дії карантину, із урахуванням пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, яким продовжено строк. встановлений статтею 195 ГПК України).

Представник позивача в судовому засіданні 25.05.2020 позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідачів в судове засідання 25.05.2020 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи № 922/327/20 ТОВ "Актінія КО" та ТОВ "Рідна Мрія" повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями Укрпошти про вручення поштових відправлень (зокрема, копії ухвали суду від 27.04.2020), які повернулися на адресу суду та долучені до матеріалів справи.

Представник третьої особи в судове засідання 25.05.2020 також не з`явився. Ухвали Господарського суду Харківської області, направлені в паперовій формі рекомендованими листами з повідомленнями про вручення за адресою ОСОБА_1 , не були вручені адресатові та повернулись до суду із позначками "інші причини", про що свідчать довідки відділення поштового зв`язку "Укрпошта".

Жодних відомостей щодо інших засобів зв`язку із ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи з метою належного їх повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання; відповідачі та третя особа мали достатньо часу підготувати заперечення на позовну заяву та визнаються таким, що були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у відповідності до положень статті 242 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що неявка учасників справи в судове засідання, відповідно до приписів частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає розгляду справи по суті, а також приймаючи до уваги обмежені строки розгляду справи по суті, визначені частиною другою статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу № 922/327/20 за відсутності представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія КО", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідна Мрія" та ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та об`єктивно оцінивши надані суду докази, суд встановив наступне.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01 серпня 2016 року було порушено провадження у справі № 922/1978/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія".

27 жовтня 2016 року постановою господарського суду у зазначеній справі боржника було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ухвалено оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Крім того, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припинилися повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, керівника банкрута звільнено з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припинено повноваження власника (власників) майна банкрута; призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" арбітражного керуючого Немашкалова Василя Михайловича (свідоцтво № 317 від 28.02.2013).

Постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури набрала законної сили з моменту її прийняття.

Згідно акту ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" від 28.10.2016 станом на 27 жовтня 2016 року директор товариства ОСОБА_2 звільнений з посади за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України.

Надалі ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" було укладено Акт включення майна Товариства до складу ліквідаційної маси станом на 05.01.2017, відповідно до якого було виявлено та включено до ліквідаційної маси для подальшої реалізації в процедурі банкрутства майно банкрута - цілісний майновий комплекс, що належить банкруту на праві власності, розташований у АДРЕСА_1 .

18 жовтня 2019 року ухвалою господарського суду Харківської області процедуру ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" припинено, затверджено мирову угоду, провадження у справі № 922/1978/16 закрито. Відповідно до пункту 3.6 затвердженої мирової угоди до третьої особи ОСОБА_3 переходять 100% статутного капіталу боржника.

Позивач, разом з тим, зазначає, що по завершенню процедури банкрутства з`ясувалося, що після свого звільнення колишній директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" - ОСОБА_2 здійснював незаконні дії від імені банкрута з метою незаконного заволодіння нерухомим майном ТОВ "Актінія".

Так, 02 червня 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Актінія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Актінія КО" складено акт приймання-передачі, за яким ТОВ "Актінія" в особі директора ОСОБА_2 передало, а ТОВ "Актінія КО" в особі ОСОБА_7 прийняло нежитлову будівлю загальною площею 541,20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 414 500 грн.

Право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія КО" було зареєстровано 06 червня 2017 року приватним нотаріусом Малаховою Г.І., номер запису: 20809661. В якості підстав для виникнення права власності вказано: Договір купівлі-продажу від 14.12.1993, посвідчений 18.01.1994 № 2 ДНК Харківського р-ну; реєстраційне посвідчення від 15.01.1998; протокол загальних зборів ТОВ "Актінія КО" №1 від 01.04.2013; акт приймання-передачі від 02.06.2017.

Водночас позивач звертає увагу на те, що 01 квітня 2013 року дійсно було створено Товариство з обмеженою відповідальністю "Актінія КО" на підставі Протоколу № 1 загальних зборів ТОВ "Актінія КО", а також затверджено Статут, розмір Статутного капіталу, місцезнаходження, призначено директора. Окрім іншого було постановлено, що ТОВ "Актінія" вносить до статутного капіталу майно на загальну суму 412 000 грн., а саме: нежитлову будівлю, загальною площею 541,20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що становить 98% статутного капіталу.

Зазначені обставини підтверджуються також наданою Сектором державної реєстрації Харківської районної державної адміністрації Харківської області на виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 13.03.2020 копією реєстраційної дії (реєстраційної справи) за заявою № 22630278 від 06.06.2017, заведеної під час вчинення запису про право власності № 20809661 від 06.06.2017 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Галиною Іванівною.

За змістом нормативних законодавчих приписів внесення основних засобів та нематеріальних активів до статутного капіталу товариства прирівнюється до продажу або іншого відчуження, адже внаслідок внесення нерухомого майна до статутного капіталу іншої юридичної особи відбувається перехід права власності на таке нерухоме майно до цієї юридичної особи.

Відповідно до статті 52 Закону України "Про господарські товариства" № 1576-ХІІ (в редакції станом на 01.04.2013), статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства.

Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень: про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про ліквідацію товариства.

Однак, до закінчення 2013 року статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія КО" сформовано не було, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що спірна нежитлова будівля, була внесена до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія КО".

Крім того, правочин щодо передачі нерухомого майна не було вчинено від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія", оскільки ОСОБА_2 з 27 жовтня 2016 року вже не був директором, а всі повноваження щодо управління Товариством з 27 жовтня 2016 року здійснював ліквідатор Немашкалов В.М.; печатку підприємства передано ліквідатору.

Отже, за твердженням позивача, ОСОБА_2 . використовуючи завідомо неправдиві документи, поза волею Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія", незаконно позбавив позивача права приватної власності на нежитлову будівлю загальною площею 541,20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Протиправність та незаконність дій ОСОБА_2 . підтверджується вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2019 року у справі № 646/8134/19, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1,4 ст. 358 КК України (за підроблення та використання документа, який посвідчується підприємством).

Належним чином засвідчену копію вироку від 03 грудня 2019 року у справі № 646/8134/19, надану Червонозаводським районним судом м. Харкова на виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 02.03.2020, досліджено та долучено судом до матеріалів справи № 922/327/20.

Вказаним вироком встановлено, що у квітні 2019 року ОСОБА_2 маючи аркуш паперу з відбитком печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" виготовив завідомо неправдиві документи, а саме: протокол загальних зборів, тим саме визнав себе директором, і не маючи повноважень, особисто підписав документи від імені директора, чим підробив документи.

В даному випадку, ОСОБА_2 не будучи директором Товариства, в супереч волі Товариства, у незаконний спосіб позбавив Товариство з обмеженою відповідальністю "Актінія" права приватної власності.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною четвертою статті 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Згідно частин першої, другої статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

При цьому, статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно приписів статті 202 ЦК України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Виходячи з того, що 06 червня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Актінія КО" стало власником спірної нежитлової будівлі загальною площею 541,20 кв.м. в результаті протиправних дій ОСОБА_2 та зважаючи на юридичну природу оскаржуваного акта прийому-передачі нерухомого майна від 02.06.2017 вбачається, що він є юридично-значимим документом на підставі якого здійснюються подальші правові дії, а саме реєстрація речового права на дане майно, тобто він є тим правочином на підставі якого здійснюються відповідні правові дії, відтак він не породжує здійснення інших дій та прийняття будь-яких інших правочинів для вчинення реєстраційних дій щодо декларування свого права власності на нерухоме майно.

Надаючи належну оцінку акту приймання приймання-передачі майна 02 червня 2017 року, слід дійти висновку про те, що акт приймання-передачі майна до складу статутного фонду ТОВ "Актінія КО" є правочином, який підтверджує волевиявлення сторін, та має юридичні наслідки - набуття та припинення права власності на нерухоме майно. Отже, такий двосторонній акт у цих правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цього двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків. Оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні статті 202 ЦК України) в цьому випадку є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків в розумінні статті 16 ЦК України, статті 20 Господарсько кодексу України (далі - ГК України).

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.06.2019 у справі № 927/352/18.

Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Отже закон визначає однією із обов`язкових ознак правочину існування волевиявлення учасника правочину щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків.

Вольова спрямованість правочину у розумінні наведених норм характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи, що реалізується через відповідну об`єктивно виражену форму виявлення. У правочині зовнішнє волевиявлення має бути адекватним внутрішній волі особи. Воля особи має бути спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку.

Відповідно, ОСОБА_2 достовірно знаючи що він не є директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія", не має відповідних повноважень, знаючи що Товариство перебуває у стані ліквідації й не має права відчужувати майно, діючи всупереч волі Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія", маючи умисел на незаконне позбавлення позивача власності підписав оскаржуваний акт та поставив печатку товариства, чим позбавив позивача права власності на нерухоме майно.

За таких обставин, акт приймання-передачі від 02 червня 2017 року, складений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Актінія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Актінія КО" є правочином юридичної особи, та визнається судом недійсним на підставі частин першої, третьої статті 203 ЦК України, як такий, що має дефекти змісту, суб`єктного складу та волі, оскільки вчинений особою, яка не має повноважень, всупереч волі Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія", та під час дії заборони щодо відчуження майна в межах процедури ліквідації (правові висновки щодо застосування вказаних норм права за аналогічних обставин викладені Верховним Судом у постановах № 918/370/18 від 10.09.2019, та № 927/352/18 від 12.06.2019).

Водночас в подальшому - 15 лютого 2018 року на загальних зборах учасників відповідача від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія", як засновника, ОСОБА_2 передав усю його частку (98%) іншому учаснику - ОСОБА_7 , яка є його донькою та яка володіє 2% статутного капіталу. Отже, в результаті вказаних дій ОСОБА_7 стала єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія КО".

Позивач також зазначає, що надалі ОСОБА_7 , діючи вже як єдиний учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія КО", розпоряджаючись 100% голосів, прийняла рішення зменшити розмір статутного капіталу та повернути нежитлову будівлю, яку не вносила до статутного капіталу відповідача.

Так, 21 травня 2019 року складено акт приймання-передачі, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Актінія КО" передало, а ОСОБА_7 прийняла нежитлову будівлю, яка розташована у АДРЕСА_1 .

Крім того, 03 червня 2019 року ОСОБА_7 передала, а Товариство з обмежено відповідальністю "Рідна Мрія" (засновники в рівних частках ОСОБА_7 та її мати ОСОБА_8 ) в особі директора ОСОБА_8 яка є матір`ю ОСОБА_7 та дружиною ОСОБА_2 ) прийняла нежитлову будівлю літ. "А-1", яка розташована у АДРЕСА_1 , в якості внеску до статутного капіталу.

З матеріалів справи вбачається, що на даний час право власності на спірне нежитлове приміщення зареєстроване за відповідачем - Товариством з обмежено відповідальністю "Рідна Мрія". Також 07 червня 2019 року між Товариством з обмежено відповідальністю "Рідна Мрія" та ОСОБА_1 укладено Договір позики та Договір іпотеки, предметом якого є нежитлова будівля літера "А-1", загальною площею 541,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам та вирішуючи питання про правомірність заявлених в межах даної справи позовних вимог щодо витребування спірної нежитлової будівлі від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідна Мрія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія", суд виходить з наступного.

За змістом статей 317, 318 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може, бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 ЦК України.

Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом. України. Правовий аналіз положень статті 387 цього Кодексу дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно. Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а стаття 388 цього Кодексу встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача.

Правила частини першої статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У частині 3 цієї статті наведено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.

Володілець визнається добросовісним, якщо здобуваючи річ, він не знав і не повинен був знати про те, що відчужувач речі не має права на її відчуження. У випадку, якщо володілець речі знав чи повинен був знати, що здобуває річ в особи, яка не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним. Для визнання набувача недобросовісним необхідно встановити намір чи грубу необережність, що встановлюється, виходячи із презумпції добросовісності набувача (правовий висновок КГС ВС у постанові № 914/970/18 від 30.08.2019).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" в частині витребування спірної нежитлової будівлі також обґрунтовані та підлягають задоволенню: нежитлова будівля, загальною площею 541,20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , має бути витребувана від ТОВ "Рідна Мрія" (незаконний фактичний володілець речі) на користь ТОВ "Актінія" (неволодіючий власник).

Суд також звертає увагу на те, що статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондують положенням статті 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначеними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).

Отже, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Водночас, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158 гс18).

З огляду на наведене, на переконання суду, обраний позивачем у даному випадку спосіб захисту у вигляді визнання правочину недійсним та витребування майна із чужого незаконного володіння випливає із характеру правопорушень, є належним та таким, що ефективно захистить порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія". Отже, враховуючи наявність у позивача суб`єктивного матеріального права та охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд, встановивши наявність факту порушення , ухвалює рішення про захист порушеного права - задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Таким чином, з відповідачів також підлягає стягненню судовий збір, відповідно до заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Актінія" вимог: з Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія КО" в розмірі 2 102,00 грн. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідна Мрія" в розмірі 15 492,00 грн.

Керуючись статтями 6, 19, 124, 129, 131-1 Конституції України, статтями 1, 13, 14, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" задовольнити.

Визнати недійсним правочин щодо відчуження нежитлової будівлі літ. "А-1" загальною площею 541,20 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Люботин, вулиця Шевченка, будинок 98 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1269376263112), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Актінія" (ЄДРПОУ 21188752) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Актінія КО" (ЄДРПОУ 38008818), оформлений Актом приймання-передачі від 02 червня 2017 року.

Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідна Мрія" (місцезнаходження: 62433, Харківська область, місто Люботин, вулиця Шевченка, будинок 98; код ЄДРПОУ 43027015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" (місцезнаходження: 62433, Харківська область, місто Люботин, вулиця Шевченка, будинок 98; код ЄДРПОУ 21188752) нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 541,20 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Люботин, вулиця Шевченка, будинок 98 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1269376263112).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія КО" (місцезнаходження: 62433, Харківська область, місто Люботин, вулиця Шевченка, будинок 98; код ЄДРПОУ 38008818) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" (місцезнаходження: 62433, Харківська область, місто Люботин, вулиця Шевченка, будинок 98; код ЄДРПОУ 21188752) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 102,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідна Мрія" (місцезнаходження: 62433, Харківська область, місто Люботин, вулиця Шевченка, будинок 98; код ЄДРПОУ 43027015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" (місцезнаходження: 62433, Харківська область, місто Люботин, вулиця Шевченка, будинок 98; код ЄДРПОУ 21188752) витрати зі сплати судового збору в розмірі 9 274,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 ГПК України, з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, а також пункту 4 розділу X Господарського процесуального кодексу України, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Повне рішення складено "01" червня 2020 р.

Суддя В.В. Рильова

справа № 922/327/20