Постанова

від 26.08.2020 по справі 922/327/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2020 р. Справа № 922/327/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.,

за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" - Пропенко С.В., керівник, паспорт серія НОМЕР_1 від 17 лютого 1998 року; Циплинського Д.О., ордер серія АХ№1004875 від 22 січня 2020 року, свідоцтво №1962 від 25 лютого 2015 року;

Осадчої Н.А. -особи, яка заявила клопотання про залучення її в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Захарова П.В., свідоцтво №16 від 09 жовтня 2018 року, ордер серія ПТ№157330 від 26 серпня 2020 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідна Мрія" (вх. №1586 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області області від 25.05.2020 у справі № 922/327/20,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія", Харківська область, місто Люботин,

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія КО", Харківська область, місто Люботин,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідна Мрія", Харківська область, місто Люботин,

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - фізична особа ОСОБА_1 , місто Харків

про визнання недійсним правочину та витребування майна,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Актінія" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія КО" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідна Мрія", в якому просить суд:

-визнати недійсним правочин щодо відчуження нежитлової будівлі літ. "А-1" загальною площею 541,20 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1269376263112), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Актінія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Актінія КО", оформлений Актом приймання-передачі від 02 червня 2017 року;

-витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідна Мрія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 541,20 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Шевченка, будинок 98 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1269376263112).

Позовні вимоги обґрунтовані незаконним вибуттям з власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" нерухомого майна на підставі акту приймання - передачі від 02 червня 2017 року, укладеного від імені позивача ОСОБА_3., за відсутності у даної особи повноважень на вчинення даного правочину.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25 травня 2020 року у справі №922/327/20, з врахуванням ухвали Господарського суду Харківської області від 05 червня 2020 року про виправлення описки, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" задоволено; визнано недійсним правочин щодо відчуження нежитлової будівлі літ. "А-1" загальною площею 541,20 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Люботин, вулиця Шевченка, будинок 98 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1269376263112), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Актінія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Актінія КО", оформлений Актом приймання-передачі від 02 червня 2017 року; витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідна Мрія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 541,20 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Люботин, вулиця Шевченка, будинок 98 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1269376263112); стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія КО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 102,00 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідна Мрія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" витрати зі сплати судового збору в розмірі 15 492,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_3., не будучи керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія", всупереч волі товариства, у незаконний спосіб підписав оскаржуваний акт та поставив печатку товариства, чим позбавив позивача права власності на нерухоме майно. Виходячи з того, що на даний час право власності на спірне нежитлове приміщення зареєстроване за відповідачем - Товариством з обмежено відповідальністю "Рідна Мрія", та з огляду на вибуття спірного майна поза волею власника, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" в частині витребування спірної нежитлової будівлі від ТОВ "Рідна Мрія" є правомірними згідно до частини 1 статті 388 ЦК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рідна Мрія" з відповідним рішенням Господарського суду Харківської області від 25 травня 2020 року у справі №922/327/20 не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтуванні апеляційної скарги, та додаткових пояснень до апеляційної скарги, вказує, що:

-справу розглянуто господарським судом за відсутності представника Товариства з обмежено відповідальністю "Рідна Мрія" та інших учасників справи, під час дії карантину, що є порушенням принципу змагальності та рівності сторін;

-матеріали справи не містять доказів реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" на спірний об`єкт нерухомості, що свідчить про безпідставність заявленого позову;

-перехід корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" до ОСОБА_2 є таким, що суперечить закону, у звязку з чим останній не наділений правами на звернення до суду з відповідним позовом;

-суд першої інстанції не врахував, що Товариство з обмежено відповідальністю "Рідна Мрія" є добросовісним набувачем майна, у зв`язку з чим спірне майно не може вибути з власності останнього,

-звіт про оцінку спірного нерухомого майна відсутній в базі даних звітів Фонду держмайна України, що свідчить про безпідставність заявленого позову;

-на момент вчинення оспорюваного правочину ОСОБА_3 мав повний обсяг повноважень керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія", а відтак мав право на його укладення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24 липня 2020 року у даній справі відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідна Мрія" на рішення Господарського суду Харківської області від 25 травня 2020 року у справі № 922/327/20; призначено справу до розгляду на 26 серпня 2020 року об 11:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132.

04 серпня 2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№7246), в якому позивач просить суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідна Мрія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 25 травня 2020 року у справі № 922/327/20 без змін.

07 серпня 2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідна Мрія" надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги (вх.№7394).

13 серпня 2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№7569), в якому позивач просить суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідна Мрія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 25 травня 2020 року у справі № 922/327/20 без змін.

У судове засідання, яке відбулось 26 серпня 2020 року, з`явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія". Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи. У відповідності до ч. 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На початку судового засідання колегія суддів встановила надходження 04 серпня 2020 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідна Мрія" клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№7287) з підстав зайнятості у іншому судовому засіданні.

Згідно до частини 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Разом з тим, господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п. Господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні свого представника. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рідна Мрія" не було позбавлено права забезпечити явку іншого представника в судове засідання.

Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Рідна Мрія" не надано жодних доказів неможливості забезпечення явки у судове засідання іншого представника, а отже, не надано належних доказів неспроможності забезпечення представництва своїх інтересів у суді, визначені стороною причини неявки не є поважними в порядку ст. ч. 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України. У зв`язку з чим колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідна Мрія" про відкладення розгляду справи (вх.№ 7287).

Одночасно колегія суддів встановила надходження 26 серпня 2020 року від фізичної особи ОСОБА_4 заяви про її залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (вх.№7945).

Обґрунтовуючи надане клопотання, ОСОБА_4 вказує на те, що нею 21 травня 2019 року прийнято від Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія КО", засновником якого є остання, за наслідками зменшення статутного фонду товариства, нежитлову будівлю, яка розташована у АДРЕСА_1 .

Після чого, 03 червня 2019 року ОСОБА_4 передала, а Товариство з обмежено відповідальністю "Рідна Мрія" в особі директора ОСОБА_5 прийняла нежитлову будівлю літ. "А-1", яка розташована у АДРЕСА_1 , в якості внеску до статутного капіталу.

За таких обставин ОСОБА_4 вважає, що судове рішення у даній справі може вплинути на права та інтереси останньої, оскільки остання була безпосереднім власником спірного нерухомого майна до його передачі Товариству з обмежено відповідальністю "Рідна Мрія" в якості внеску до статутного капіталу. За твердженням заявниці, задоволення позовних вимог у даній справі може створити для неї обов`язок щодо внесення нового внеску до статутного капіталу Товариство з обмежено відповідальністю "Рідна Мрія".

Відповідно до ч. ч. 1-4 статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Стосовно наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з`ясовувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Колегія суддів зазначає, що предмет позову у даній справі полягає у визнанні недійсним правочину щодо відчуження нежитлової будівлі літ. "А-1" загальною площею 541,20 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1269376263112), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Актінія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Актінія КО", оформлений Актом приймання-передачі від 02 червня 2017 року та витребуванні від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідна Мрія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 541,20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1269376263112).

З огляду на характер спірних правовідносин та заявленого предмету позову, рішення у даній справі безпосередньо стосується сторін оспорюваного правочину, власників спірного майна, а також осіб, які мають речове право на останнє.

В той же час, фізична особа ОСОБА_4 не виступає ані стороною оспорюваного правочину, ані власником спірної нежитлової будівлі, та не володіє будь-якими речовими правами на останнє.

З огляду на наведене, прийняття судового рішення з даної справи не наділяє фізичну ОСОБА_4 новими правами та не покладає на неї нові обов`язки, у тому числі обов`язок щодо внесення нового внеску до статутного капіталу Товариства з обмежено відповідальністю "Рідна Мрія", або змінює її наявні права та/або обов`язки, або позбавляє певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

За вказаних обставин, рішення суду у даній справі безпосередньо не впливає на права та обов`язки фізичну ОСОБА_4 , у зв`язку з чим колегія дійшла висновку про відсутність підстав для її залучення до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору та відмовляє в задоволенні даного клопотання.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 01 серпня 2016 року порушено провадження у справі № 922/1978/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія".

27 жовтня 2016 року постановою господарського суду у зазначеній справі боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ухвалено оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Крім того, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припинилися повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, керівника банкрута звільнено з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припинено повноваження власника (власників) майна банкрута; призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" арбітражного керуючого Немашкалова Василя Михайловича (свідоцтво № 317 від 28 лютого 2013 року).

Постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури набрала законної сили з моменту її прийняття.

Згідно акту ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" від 28 жовтня 2016 року станом на 27 жовтня 2016 року директор товариства ОСОБА_3 звільнений з посади за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України.

Надалі ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" укладено Акт включення майна Товариства до складу ліквідаційної маси станом на 05 січня 2017 року, відповідно до якого було виявлено та включено до ліквідаційної маси для подальшої реалізації в процедурі банкрутства майно банкрута - цілісний майновий комплекс, що належить банкруту на праві власності, розташований у місті Люботин Харківської області по вулиці Шевченка, 98.

18 жовтня 2019 року ухвалою Господарського суду Харківської області процедуру ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" припинено, затверджено мирову угоду, провадження у справі № 922/1978/16 закрито. Відповідно до пункту 3.6 затвердженої мирової угоди до третьої особи ОСОБА_2 переходять 100% статутного капіталу боржника.

Позивач зазначає, що по завершенню процедури банкрутства з`ясувалося, що після свого звільнення колишній директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" - ОСОБА_3 здійснював незаконні дії від імені банкрута з метою незаконного заволодіння нерухомим майном ТОВ "Актінія".

Так, 02 червня 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Актінія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Актінія КО" складено акт приймання-передачі, за яким ТОВ "Актінія" в особі директора ОСОБА_3. передало, а ТОВ "Актінія КО" в особі ОСОБА_4 прийняло нежитлову будівлю загальною площею 541,20 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 414 500 грн.

Після чого, як вказує позивач, 15 лютого 2018 року на загальних зборах учасників відповідача від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія", як засновника, ОСОБА_3 передав усю його частку (98%) іншому учаснику - ОСОБА_4 , яка є його донькою та яка володіє 2% статутного капіталу.

Позивач також зазначає, що надалі ОСОБА_4 , діючи вже як єдиний учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія КО", розпоряджаючись 100% голосів, прийняла рішення зменшити розмір статутного капіталу та повернути нежитлову будівлю, яку не вносила до статутного капіталу відповідача.

21 травня 2019 року складено акт приймання-передачі, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Актінія КО" передало, а ОСОБА_4 прийняла нежитлову будівлю, яка розташована у АДРЕСА_1 .

Крім того, 03 червня 2019 року ОСОБА_4 передала, а Товариство з обмежено відповідальністю "Рідна Мрія" (засновники в рівних частках ОСОБА_4 та її мати ОСОБА_5 ) в особі директора ОСОБА_5 яка є матір`ю ОСОБА_4 та дружиною ОСОБА_3 ) прийняла нежитлову будівлю літ. "А-1", яка розташована у АДРЕСА_1 , в якості внеску до статутного капіталу.

07 червня 2019 року між Товариством з обмежено відповідальністю "Рідна Мрія" та ОСОБА_1 укладено Договір позики та Договір іпотеки, предметом якого є нежитлова будівля літера "А-1", загальною площею 541,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стверджуючи про те, що ОСОБА_3 поза волею Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія", незаконно позбавлено товариство права приватної власності на нежитлову будівлю загальною площею 541,20 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , позивач просить суд

-визнати недійсним правочин щодо відчуження нежитлової будівлі літ. "А-1" загальною площею 541,20 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1269376263112), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Актінія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Актінія КО", оформлений Актом приймання-передачі від 02 червня 2017 року;

-витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідна Мрія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 541,20 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1269376263112).

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів зазначає про таке.

Судом встановлено, що 02 червня 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Актінія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Актінія КО" складено акт приймання-передачі, за яким ТОВ "Актінія" в особі директора ОСОБА_3. передало, а ТОВ "Актінія КО" в особі ОСОБА_4 прийняло нежитлову будівлю загальною площею 541,20 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 414 500 грн.

Акт приймання-передачі майна до складу статутного фонду ТОВ "Актінія КО" є правочином, який підтверджує волевиявлення сторін, та має юридичні наслідки - набуття та припинення права власності на нерухоме майно. Отже, такий двосторонній акт у цих правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цього двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків.

Оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні статті 202 ЦК України) в цьому випадку є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків в розумінні статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарсько кодексу України. Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.06.2019 у справі № 927/352/18.

Право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія КО" зареєстровано 06 червня 2017 року приватним нотаріусом Малаховою Г.І., номер запису: 20809661. В якості підстав для виникнення права власності вказано: Договір купівлі-продажу від 14 грудня 1993 року, посвідчений 18 січня 1994 року № 2 ДНК Харківського р-ну; реєстраційне посвідчення від 15 січня 1998 року; протокол загальних зборів ТОВ "Актінія КО" №1 від 01 квітня 2013 року; акт приймання-передачі від 02 червня 2017 року.

В той же час колегія суддів приймає до уваги, що згідно акту ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" від 28 жовтня 2016 року станом на 27 жовтня 2016 року директор товариства ОСОБА_3 звільнений з відповідної посади відповідно до статті 38 КЗпП України.

Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідна Мрія" стосовно наявності у ОСОБА_3. повноважень керівника товариства є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону станом на момент виникнення спірних правовідносин) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.

Частиною 13 статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що з дня винесення господарським судом ухвали про припинення повноважень керівника боржника або органів управління боржника керівник, повноваження якого припинені ухвалою господарського суду, зобов`язаний протягом трьох днів передати розпоряднику майна, а розпорядник майна прийняти бухгалтерську та іншу документацію боржника, його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.

При цьому, ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства відповідну інформацію для ведення Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, (ч. 1,2 статті 41 Закону в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута (ч. З статті 41 Закону в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Як зазначалось судом вище, постановою Господарського суду Харківської області від 27 жовтня 2016 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Таким чином, повноваження директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" ОСОБА_3. були припинені на підставі відповідних положень Закону.

Той факт, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 02 червня 2017 року ОСОБА_3 був вказаний, як керівник, не свідчить про наявність у останнього повноваження щодо управління товариством, оскільки поряд з таким записом міститься інший запис про те, що ліквідатором товариства є ОСОБА_6 , а також запис про те, що з 27 жовтня 2016 року товариство визнано банкрутом.

Таким чином, в момент укладення оскаржуваного правочину від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" ОСОБА_3 був звільнений з посади директора товариства, а відтак не мав жодних повноважень на реалізацію відповідних дій.

Частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Оскільки на момент складання акту приймання передачі від 02 червня 2017 року ОСОБА_3 не мав повноважень керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія", дана особа не була наділена необхідним обсягом цивільної дієздатності на укладення відповідної правочину, що свідчить про його недійсність в порядку статті 215 Цивільного кодексу України.

Поряд з цим колегія суддів зауважує, що відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

При оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатись як схвалення.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 20 березня 2018 року у справі 910/8794/16.Втім матеріали справи не містять доказів подальшого схвалення даного правочину особою,уповноваженою відповідно до закону, установчими документами вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатись як схвалення.

За таких обставин, місцевий господарський суд правомірно зазначив, що акт приймання-передачі від 02 червня 2017 року, складений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Актінія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Актінія КО" є правочином, який має дефекти змісту, суб`єктного складу та волі, оскільки вчинений особою, яка не має повноважень, всупереч волі Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія", та під час дії заборони щодо відчуження майна в межах процедури ліквідації, що свідчать про його недійсність згідно до статті 215 Цивільного кодексу України (правові висновки щодо застосування вказаних норм права за аналогічних обставин викладені Верховним Судом у постановах № 918/370/18 від 10.09.2019, та № 927/352/18 від 12.06.2019).

Поряд з цим варто зазначити, що 01 квітня 2013 року створено Товариство з обмеженою відповідальністю "Актінія КО" на підставі Протоколу № 1 загальних зборів ТОВ "Актінія КО", а також затверджено Статут, розмір Статутного капіталу, місцезнаходження, призначено директора. Окрім іншого було постановлено, що ТОВ "Актінія" вносить до статутного капіталу майно на загальну суму 412 000 грн, а саме: нежитлову будівлю, загальною площею 541,20 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Люботин, вулиця Шевченка, будинок 98, що становить 98% статутного капіталу.

Зазначені обставини підтверджуються також наданою Сектором державної реєстрації Харківської районної державної адміністрації Харківської області на виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 13 березня 2020 року копією реєстраційної дії (реєстраційної справи) за заявою № 22630278 від 06 червня 2017 року, заведеної під час вчинення запису про право власності № 20809661 від 06 червня 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Галиною Іванівною.

За змістом нормативних законодавчих приписів внесення основних засобів та нематеріальних активів до статутного капіталу товариства прирівнюється до продажу або іншого відчуження, адже внаслідок внесення нерухомого майна до статутного капіталу іншої юридичної особи відбувається перехід права власності на таке нерухоме майно до цієї юридичної особи.

Відповідно до статті 52 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції Закону станом на 01 квітня 2013 року), статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства.

Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень: про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про ліквідацію товариства.

Оскільки до закінчення 2013 року статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія КО" сформовано не було, відсутні підстави вважати, що спірна нежитлова будівля, була внесена в якості внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія КО".

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Харківської області про правомірність позовних вимог стосовно визнання недійсним правочину щодо відчуження нежитлової будівлі літ. "А-1" загальною площею 541,20 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1269376263112), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Актінія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Актінія КО", оформленого Актом приймання-передачі від 02 червня 2017 року.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам та вирішуючи питання про правомірність заявлених в межах даної справи позовних вимог щодо витребування спірної нежитлової будівлі від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідна Мрія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія", суд виходить з наступного.

Матеріали справи свідчать, що 15 лютого 2018 року на загальних зборах учасників відповідача від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія", як засновника, ОСОБА_3 передав усю його частку (98%) іншому учаснику - ОСОБА_4 , яка є його донькою та яка володіє 2% статутного капіталу. Отже, в результаті вказаних дій ОСОБА_4 стала єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія КО".

Надалі ОСОБА_4 , діючи вже як єдиний учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія КО", розпоряджаючись 100% голосів, прийняла рішення зменшити розмір статутного капіталу та повернути нежитлову будівлю, яку не вносила до статутного капіталу відповідача.

Так, 21 травня 2019 року складено акт приймання-передачі, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Актінія КО" передало, а ОСОБА_4 прийняла нежитлову будівлю, яка розташована у АДРЕСА_1 .

Крім того, 03 червня 2019 року ОСОБА_4 передала, а Товариство з обмежено відповідальністю "Рідна Мрія" (засновники в рівних частках ОСОБА_4 та її мати ОСОБА_5 ) в особі директора ОСОБА_5 яка є матір`ю ОСОБА_4 та дружиною ОСОБА_3 ) прийняла нежитлову будівлю літ. "А-1", яка розташована у АДРЕСА_1 , в якості внеску до статутного капіталу.

З матеріалів справи вбачається, що на даний час право власності на спірне нежитлове приміщення зареєстроване за відповідачем - Товариством з обмежено відповідальністю "Рідна Мрія".

07 червня 2019 року між Товариством з обмежено відповідальністю "Рідна Мрія" та ОСОБА_1 укладено Договір позики та Договір іпотеки, предметом якого є нежитлова будівля літера "А-1", загальною площею 541,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Колегія суддів зазначає, що за змістом статей 317, 318 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може, бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 Цивільного кодексу України.

Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом. України. Правовий аналіз положень статті 387 цього Кодексу дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно. Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

На противагу аргументам Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідна Мрія щодо неприпустимості витребування з їх володіння спірного нерухомого майна з підстав того, що товариство є добросовісним набувачем згідно до статті 288 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає таке.

По-перше, володілець визнається добросовісним, якщо здобуваючи річ, він не знав і не повинен був знати про те, що відчужувач речі не має права на її відчуження. У випадку, якщо володілець речі знав чи повинен був знати, що здобуває річ в особи, яка не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним. Для визнання набувача недобросовісним необхідно встановити намір чи грубу необережність, що встановлюється, виходячи із презумпції добросовісності набувача (правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові № 914/970/18 від 30 серпня 2019 року).

Колегія суддів враховує, що суб`єктами укладення правочинів, на підставі яких відбувалось подальше відчуження спірного нерухомого майна виступають члени однієї родини.

Оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є чоловіком та дружиною, а ОСОБА_7 - їх донькою, наявні підстави вважати, що усі ці особи знали і повинні були знати, що у ОСОБА_3 та у Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" відсутні повноваження та права щодо розпорядження нерухомим майном.

Вчинення членами однієї родини ряду правочинів фактично підтверджує їх обізнаність з обставинами та метою їх укладення, що виключає добросовісність набуття права власності в порядку статті 388 Цивільного кодексу України.

По-друге, згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а стаття 388 цього Кодексу встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача.

Правила частини першої статті 388 Цивільного кодексу України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Матеріали даної справи свідчать про вибуття спірного майна з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" не з його волі іншим шляхом, а саме за наслідками протиправних умисний дій ОСОБА_3., вчинених від імені позивача.

Вказане підтверджує можливість витребування нерухомого майна від Товариства з обмежено відповідальністю "Рідна Мрія", навіть за умови набуття ним права власності на такий об`єкт як добросовісного набувача

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" в частині витребування спірної нежитлової будівлі підлягають задоволенню: нежитлова будівля, загальною площею 541,20 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , має бути витребувана від Товариства з обмежено відповідальністю "Рідна Мрія" (незаконний фактичний володілець речі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" (неволодіючий власник).

Колегія суддів вважає необґрунтованими аргументи Товариства з обмежено відповідальністю "Рідна Мрія" стосовно безпідставності заявленого позову з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" на спірну будівлю, з огляду на таке.

На виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 13 березня 2020 року Сектором державної реєстрації Харківської райдержадміністрації було надано копію реєстраційної дії за заявою №22630278 від 06 червня 2017 року, до якої було долучено, в тому числі, договір купівлі-продажу від 14 грудня 1993 року, посвідчений 18 січня 1994 року №2 ДНК Харківського р-ну; реєстраційне посвідчення від 15 січня 1998 року.

Відповідно до вказаних правоустановчих документів Товариство з обмеженою відповідальністю "Актінія" є власником нежитлової будівлі літ. "А-1", загальною площею 541,2 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Люботин, вул. Шевченка, б. 98.

Той факт, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який почав діяти з 01 січня 2013 року, відсутній запис про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" жодним чином не спростовує існування такого права.

Пункт 1 ч. 1 статті 27 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Згідно зі статтею 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17.

Отже, відсутність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" не свідчить про відсутність такого права у позивача, оскільки останнє підтверджено правоустановчими документами.

Необгрунтованими також визнає колегія суддів доводи Товариства з обмежено відповідальністю "Рідна Мрія" стосовно неможливості подання відповідного позову від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" ОСОБА_8 з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 18 жовтня 2019 року ухвалою Господарського суду Харківської області процедура ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" припинена, затверджено мирову угода, провадження по справі № 922/1978/16 закрито.

Відповідно до пункту 3.6 затвердженої мирової угоди до третьої особи ( ОСОБА_2 ) переходять 100% статутного капіталу боржника.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на момент укладання цієї угоди розмір статутного капіталу Боржника становить 1500,00 грн, в тому числі частка у 58,93% в розмірі 883,95 грн належить ОСОБА_3 , частка у 3% в розмірі 45,00 грн, належить ОСОБА_4 , частка у 38,07% в розмірі 571,05 грн належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Актінія".

Відповідно до умов Мирової угоди від 16.10.19 (п. 3.7) ця угода, затверджена ухвалою господарського суду, є підставою для виключення з числа учасників юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" та включення до учасників юридичної особи громадянина України ОСОБА_2 .

Ухвалою суду встановлено, що вищезазначене відповідає вимогам статті 79 Закону про банкрутство, де визначено задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать Закону.

Вказана ухвала набрала законної сили, а тому відсутні підстави вважати, що перехід корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія" до ОСОБА_2 суперечить законодавству - відсутні.

У зв`язку з чим ОСОБА_8 мав право на подання відповідного позову від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Актінія", як керівника товариства.

Не вбачає колегія суддів порушення судом першої інстанції приписів процесуального законодавства з огляду на розгляд справи за відсутності Товариства з обмежено відповідальністю "Рідна Мрія" та інших учасників справи під час дії карантину.

З матеріалів справи вбачається обізнаність Товариства з обмежено відповідальністю "Рідна Мрія" з обставиною існування відповідного провадження, стосовно дати та місця розгляду справи, що підтверджується повідомленням про отримання поштового відправлення №6102231264611 (Том 1, а.с.67), №6102230976715 (Том 1, а.с.131), №6102231490590 (Том 1, а.с.146)., №6102231415750 (Том 1, а.с.148), №6102231691471 (Том 1, а.с.176), №6102231853498 (Том 2, а.с.2), №6102230811295 (Том 2, а.с.21).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID - 19" від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 25 березня 2020 року № 239, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин до 24 квітня 2020 року на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 22 квітня 2020 року № 291, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин до 11 травня 2020 року на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 04 травня 2020 року № 343, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин до 22 травня 2020 року на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 20 травня 2020 року № 392, дію карантину продовжено до 31 липня 2020 року.

Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 04 травня 2020 року № 343, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 Постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

На виконання Закону України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" та відповідно до пункту 10 частини 1 статті 152, частини 5 статті 153 Закону України "Про судоустрій і статус судів" Державна судова адміністрація України наказом від 08 квітня 2020 року № 169 затвердила Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду.

Тобто, Товариство з обмежено відповідальністю "Рідна Мрія" не було позбавлено права прийняти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференцзв`язку або поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Крім того, слід зауважити, що поштові оператори під час дії встановленого карантину не припинили роботу, а лише змінили її графік та порядок отримання/вручення поштових відправлень.

Таким чином, запровадження заходів карантину на території України жодним чином не вплинуло на можливість Товариства з обмежено відповідальністю "Рідна Мрія" скористатися своїми процесуальними правами у належний спосіб, а саме: отримати у відділенні поштового зв`язку відповідну кореспонденцію; направити засобами поштового зв`язку та/або електронною поштою відзив на позовну заяву; прийняти участь в судовому засіданні у режимі відеоконференцзвязку або поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, тощо.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в ході розгляду справи у суді першої інстанції Товариство з обмежено відповідальністю "Рідна Мрія" не зазначало про неможливість реалізації своїх процесуальних прав, як сторони спору, з підстав проведення на території України карантину.

З огляду на наведене, вирішення судом першої інстанції по суті спору в період дії карантину жодним чином не свідчить про порушення судом вимог процесуального законодавства, принципу змагальності та рівності сторін.

В той же час судом першої інстанції враховано, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається, оскільки такі дії суперечать завданню господарського судочинства.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

Одночасно колегія суддів зазначає, що аргументи Товариства з обмежено відповідальністю "Рідна Мрія" стосовно відсутності в базі даних звітів Фонду держмайна України звіту про оцінку спірного майна не мають безпосереднього відношення до правомірності позовних вимог, та стосуються питання визначення розміру судових витрат на подання відповідного розміру.

Наказом Фонду державного майна України від 17 травня 2018 року № 658 "Про затвердження порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку" було затверджено Порядок ведення єдиної бази даних звітів про оцінку та визнано таким, що втратив чинність, діючий раніше Порядок ведення єдиної бази даних звітів про оцінку для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, затверджений наказом Фонду державного майна України від 10 червня 2013 року № 795.

Пунктом 5 наказу Фонду державного майна України від 17 травня 2018 року № 658 "Про затвердження порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку" встановлено: цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дати оприлюднення на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України повідомлення про прийняття Фондом державного майна України рішення про введення в експлуатацію Єдиної бази даних звітів про оцінку з модулем електронного визначення оціночної вартості подібного до об`єкта оцінки майна та рішення щодо авторизації електронного майданчика.

З 18 липня 2018 року на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України було оприлюднено повідомлення про прийняття Фондом державного майна України рішення про введення в експлуатацію Єдиної бази даних звітів про оцінку з модулем електронного визначення оціночної вартості подібного до об`єкта оцінки майна та рішення щодо авторизації електронного майданчика.

Таким чином, починаючи лише з 18 липня 2018 року застосовується Порядок ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затверджений наказом Фонду державного майна України від 17 травня 2018 року № 658.

У даній справі висновок про вартість майна зроблений 28 лютого 2017 року, тобто до набрання чинності Порядком №658, що виключає необхідність його розміщення в базі даних звітів Фонду держмайна України.

При цьому, сторонами не надано інших належних доказів визначення реальної вартості спірного об`єкту нерухомості, у зв`язку з чим судом першої інстанції правомірно при розрахунку суми судового збору взято дані висновку про вартість майна від 28 лютого 2017 року.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалене з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідна Мрія" та залишення без змін рішення Господарського суду Харківської області від 25 травня 2020 року у справі № 922/327/20.

В силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги позивача, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідна Мрія" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 25 травня 2020 року у справі № 922/327/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 31 серпня 2020 року.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя О.В. Ільїн

Суддя В.С. Хачатрян