Рішення

від 29.05.2020 по справі 200/3232/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2020 р. Справа№200/3232/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "СЛАВСНАБ" до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "СЛАВСНАБ" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 06.12.2019 року за № 0002450506 на суму 369 500,00 грн.,

- присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "СЛАВСНАБ" (код за ЄДРПОУ 41149348) судові витрати в сумі 5542,50 грн. (п`ять тисяч п`ятсот сорок дві гривні 50 коп.) за рахунок Державного бюджету України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за результатом проведеної документальної перевірки Головним управлінням ДПС у Донецькій області з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ УКРТОПСНАБ (декларації з ПДВ за жовтень 2018 року) складено Акт від 29.03.2019 року №156/05-99-05-06/41149348. Перевіркою встановлено порушення, за результатом чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в період, що перевірявся на загальну суму 369 500 грн. у жовтні 2018 року. На адресу підприємства надійшло податкове повідомлення-рішення від 06.12.2019 року №00024550506 на суму 369 500,00 грн.

Позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням, вважає його таким, що суперечить чинному законодавству та не відповідає фактичним обставинам, у зв`язку з чим вважає, що рішення підлягає скасуванню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 200/3232/20-а в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

30 квітня 2020 року через відділ документообігу та архівної роботи суду, відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог позивача. В обґрунтування заперечень зазначив про те, що в наданих до перевірки видаткових накладних інформація щодо довіреностей на отримання повноважень особі одержувачу ТМЦ відсутня. Також, до перевірки не надано Договір обов`язкового страхування відповідальності суб`єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів, у товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) не зазначено інформацію про перевезення небезпечного вантажу, чим порушено вимоги Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених Наказом МВС України від 04 серпня 2018 року № 656. Окрім того, під час проведення перевірки не було надано документи, що підтверджують здійснення розрахункових операцій з контрагентом - постачальником за поставлений товар, а також не було надано регістрів бухгалтерського обліку. Листом від 19.11.2019 № 19/11 позивачем було надано обороти рахунку 31 за 4 квартал 2018 року, обороти рахунку 631 за жовтень 2018 року, копії платіжних доручень, за результатом чого встановлено, що оплата ТОВ ТД СЛАВСНАБ за поставлений товар здійснена після його отримання, чим порушено вимоги п. 3.2 умов договору поставки нафтопродуктів № УТС-0110 від 01.10.2018 року. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що в ході проведення перевірки встановлено нереальність (відсутність фактичного здійснення) господарської операції з придбання товару ТОВ ТД СЛАВСНАБ у ТОВ УКРТОПСНАБ (бітуму нафтового дорожнього покращеної якості БНД 60/90) за договором поставки нафтопродуктів № УТС-0110 від 01.10.2018 року, у зв`язку з чим, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "СЛАВСНАБ" (код ЄДРПОУ 41149348) є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження позивача: 84180, Донецька обл., Слов`янський район, місто Миколаївка, вулиця Коцюбинського, будинок 7А, дата державної реєстрації: 13.02.2017 року за номером запису: 1 277 102 0000 006333, є платником податку на додану вартість (витяг №1705224500031) та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області, Слов`янсько-Лиманське управління, Слов`янська ДПІ (Слов`янський район).

Основним видом діяльності позивача за код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний); код КВЕД 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; код КВЕД 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами; код КВЕД 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; код КВЕД 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; код КВЕД 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; код КВЕД 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний); код КВЕД 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; код КВЕД 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; код КВЕД 52.10 Складське господарство; код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Так, судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "СЛАВСНАБ" з питань перевірки достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ "УКРТОПСНАБ" (код ЄДРПОУ 37670467) за жовтень 2018 року.

За результатами вказаної перевірки було складено Акт перевірки від 04.11.2019 року № 156/05-99-05-06/41149348 (далі по тексту - Акт перевірки), яким було встановлено порушення, а саме:

1. п. 44.1, ст. 44, пп. "а" п, 198.1, абзаців першого - третього пп. 198.2 та абзаців першого і другого пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 4, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, п. 1.2 глави 1, п. 2.1, п. 2.2, п. 2.4, п. 2.5, п. 2.13 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 в результаті чого;

- завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на суму 369 500 грн. у жовтні 2018 року (а.с.9-43).

На підставі Акту перевірки від 04.11.2019 № 156/05-99-05-06/41149348 податковим органом за порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "СЛАВСНАБ" пп.198.1, пп.198.2, пп.198.3 ст.198 Податкового кодексу України було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 06 грудня 2019 року №0002450506, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 369 500 грн.(а.с.44).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СЛАВСНАБ" на податкове повідомлення-рішення від 06 грудня 2019 року №0002450506 було подано скаргу (вих.№32 від 16.12.2019 року) в порядку адміністративного оскарження (а.с.96-зв.б.100).

За результатом розгляду скарги підприємства, Державною податковою службою України 28.02.2020 року прийнято рішення №7516/6/99-00-08-05-02-06, яким ППР ГУ ДПС у Донецькій області від 06 грудня 2019 року №0002450506 залишено без змін, а скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СЛАВСНАБ" без задоволення (а.с.101-зв.б.102).

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною 2 статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.16.1.2, 16.1.3 п.16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Слід зазначити, що відповідно до пп. 14.1.60 п. 14.1 статті 14 ПК України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно з положеннями п. 20.2 статті 20 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно положень п.135.1ст.135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Судом встановлено, що між Позивачем, як Покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРТОПСНАБ" (ЄДРПОУ 37670467), як Постачальником, укладено Договір поставки нафтопродуктів №УТС-0110 від 01 жовтня 2018 року, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 46-48).

Згідно безкоштовного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРТОПСНАБ" (ЄДРПОУ 37670467) зареєстровано 29.04.2011 номер запису: 1 266 102 0000 038719, не перебуває в стані припинення. Види діяльності за кодом КВЕД 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; код КВЕД 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); код КВЕД 47.30 Роздрібна торгівля пальним.

Відповідно до п. 1 Договору, постачальник зобов`язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в Договорі, нафтопродукти, іменовані далі за текстом Товар , найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на Товар, які оформлюються на кожну окрему партію Товару. Номенклатура Товару, його кількість, ціна встановлюються сторонами за обопільною згодою на основі заявки Покупця й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на Товар, котрі являються специфікацією та складають невід`ємну частину цього Договору. Одиниця виміру: літри/тони (згідно заявки Покупця на постачання Товару). Якість Товару, який поставляється, повинна відповідати діючим ДСТУ і у випадках, передбачених діючим законодавством, супроводжуватись паспортами якості та/або сертифікатами відповідності заводу-виробника.

Пунктом 2 Договору передбачено, що Товар поставляється погодженими партіями, у відповідності з письмовими заявками Покупця на постачання тої чи іншої партії Товару. Постачання Товару підтверджується накладними документами на Товар 9видатковими накладними та/або актами приймання-передачі). Постачання Товару автомобільним транспортом здійснюється в рамках наступних базисів постачання: а) СРТ - пункт призначення, вказаний Покупцем в заяві на відвантаження товару, постачання транспортом і за рахунок постачальника; б) EXW - резервуар нафтобази зберігання, вказаний Постачальником, вивіз Товару транспортом (та за рахунок ) Покупця. Товар вважається переданим Постачальником і прийнятий Покупцем по якості-відповідно до технічних умов та інших нормативно-технічних актів (паспорт тп/або сертифікат заводу-виробника) з урахуванням умов "Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України".

Зазначеним пунктом Договору також передбачено, що у випадку наявності заборгованості по оплаті поставленого в рамках дії цього Договору Товару зі сторони Покупця, Постачальник має право відмовити Покупцю в поставці наступної погодженої партії Товару до моменту 100% погашення існуючої заборгованості за раніше поставлений Товар, а також до Постачальника не застосовуються будь-які санкції передбачені за прострочення поставки Товару.

Згідно пункту 3 Договору, Покупець зобов`язується оплатити повну вартість (в розмірі 100%) Товару (в тому числі ПДВ), відображену в рахунках-фактурах, до моменту поставки Товару. Право власності на Товар переходить до Покупця з дати поставки Товару, що вказана в видаткових накладних та/або актах приймання-передачі.

Пунктами 4 та 5 Договору обумовлені відповідальність сторін та форс-мажорні обставини.

У відповідності до пункту 6 Договору, цей Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31 грудня 2019 року, а в частині розрахунків до їх повного проведення.

Відповідно до Специфікації №1 від 01 жовтня 2018 року до договору № УТС-0110 від 01 жовтня 2018 року, найменування Товару - Бітум нафтовий дорожній покращеної якості БНД 60/90 у кількості 147,800 т., сума з урахуванням ПДВ 2 217 000,00 грн., в тому числі ПДВ 369 500,00 грн.

Відповідно до Специфікації №2 від 18 листопада 2018 року до договору №УТС-0110 від 01 жовтня 2018 року, найменування Товару - Бітум нафтовий дорожній покращеної якості БНД 60/90 у кількості 173,200 т., сума з урахуванням ПДВ 2 251 600,00 грн., в тому числі ПДВ 375 266,67 грн. Умови поставки - СРТ м.Краматорськ, згідно Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів ИНКОТЕРМС у редакції 2010р.

Відповідно до Специфікації №3 від 19 листопада 2018 року до договору №УТС-0110 від 01 жовтня 2018 року, найменування Товару - Бітум нафтовий дорожній покращеної якості БНД 60/90 у кількості 96,600 т., сума з урахуванням ПДВ 1 449 000,00 грн., в тому числі ПДВ 241 500,00 грн. Умови поставки - СРТ м.Краматорськ, згідно Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів ИНКОТЕРМС у редакції 2010р.

Відповідно до Специфікації №4 від 10 грудня 2018 року до договору №УТС-0110 від 01 жовтня 2018 року, найменування Товару - Бітум нафтовий дорожній покращеної якості БНД 60/90 у кількості 49,00 т., сума з урахуванням ПДВ 735 000,00 грн., в тому числі ПДВ 122 500,00 грн. Умови поставки - СРТ м.Краматорськ, згідно Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів ИНКОТЕРМС у редакції 2010р.(а.с.49-52).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентом надано:

- оборотну відомість по рахунку 631 за жовтень 2018 року,

- видаткові накладні з визначенням товару: Бітум нафтовий дорожній покращеної якості БНД 60/90: від 01 жовтня 2018 року №УТС-0110 на суму 367 500,00 грн. в тому числі ПДВ 61 250,00 грн.; від 04 жовтня 2018 року №УТС-0410 на суму 373 500,00 грн. в тому числі ПДВ 62 250,00 грн., від 08 жовтня 2018 року №УТС-0810 на суму 369 000,00 грн. в тому числі ПДВ 61 500,00 грн., від 09 жовтня 2018 року № УТС-0910 на суму 364 500,00 грн. в тому числі ПДВ 60 750,00 грн., від 11 жовтня 2018 року №УТС-1110 на суму 370 500,00 грн. в тому числі ПДВ 61 750,00 грн., від 15 жовтня 2018 року №УТС-1510 на суму 372 000,00 грн. в тому числі ПДВ 62 000,00 грн.,

- платіжні доручення від 09 листопада 2018 року №1370 на суму 487 740,00 грн. в тому числі ПДВ 81 290,00 грн., від 13 грудня 2018 року №1597 на суму 495 352,00 грн. в тому числі ПДВ 82 558,66 грн., від 17 грудня 2018 року №1602 на суму 318 780,00 грн. в тому числі ПДВ 53 130,00 грн., від 28 грудня 2018 року №1692 на суму 161 700,00 грн. в тому числі ПДВ 26 950,00 грн.,

- товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (найменування, марка, вид нафтопродукту- Бітум нафтовий дорожній покращеної якості БНД 60/90): №100118/1 від 1 жовтня 2018 року, №100418/1 від 4 жовтня 2018 року, №100818/1 від 8 жовтня 2018 року, №100918/1 від 9 жовтня 2018 року, №101118/1 від 11 жовтня 2018 року, №101518/1 від 15 жовтня 2018 року (а.с. 53-69),

- податкові накладні, в яких визначено номенклатуру товарів/послуг продавця: Бітум нафтовий дорожній покращеної якості БНД 60/90: від 01.10.2018 року №110 на суму 367 500,00 грн. в тому числі ПДВ 61 250,00 грн., від 04.10.2018 року №410 на суму 373 500,00 грн. в тому числі ПДВ 62 250,00 грн., від 08.10.2018 року №810 на суму 369 000,00 грн. в тому числі ПДВ 61 500,00 грн., від 09.10.2018 року №910 на суму 364 500,00 грн. в тому ПДВ 60 750,00 грн., від 11.10.2018 року №1110 на суму 370 500,00 грн. в тому числі ПДВ 61 750,00 грн., від 15.10.2018 року №1510 на суму 372 000,00 грн. в тому числі ПДВ 62 000,00 грн.(а.с.165-170),

- квитанції про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних дата складання від 01 жовтня 2018 року за №9235097310, від 04 жовтня 2018 року №9235121909, від 08 жовтня 2018 року №9235132691, від 09 жовтня 2018 року №9235141321, від 11 жовтня 2018 року №9235140072, від 15 жовтня 2018 року №9235102438 (а.с171-176).

Судом, також під час розгляду справи враховується наданий позивачем Акт звірки взаєморозрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "СЛАВСНАБ" та ТОВ "УКРТОПСНАБ", з якого вбачається, що за договором № УТС-0110 від 01 жовтня 2018 року, станом на 31.12.2018 року заборгованість на користь ТОВ "УКРТОПСНАБ" складає 5 189 028,00 грн.

До матеріалів справи позивачем було також додано Сертифікат відповідності, виданий Органом оцінки відповідності "КАРТІ" підприємству ТОВ "НВП ІСТОК" на продукцію: Бітум нафтовий дорожній покращеної якості БНД 60/90, з визначенням терміну дії з 11 липня 2018 року по 10 липня 2019 року (а.с.94).

Відповідно до паспорту якості від 06 липня 2018 року №1-18 ТОВ "НВП ІСТОК" (завод-виробник, зареєстрований за адресою: Харківська область, Харківський район, смт.Васищеве, вул.Промислова, 19), за перевіреними показниками зразок бітуму нафтового дорожнього покращеної якості БНД 60/90 відповідає вимогам ТУ У 19.2-35597705-003:2018 (а.с.95).

Окремо судом досліджено договір між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЛАВ АБЗ" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "СЛАВСНАБ" (Постачальник) №45/04-п від 02 квітня 2018 року, за умовами якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується поставити у зумовлені строки у власність Покупця за його заявкою Товар (дорожні матеріали та інший супутній товар), згідно Специфікацій до цього Договору, що є невід`ємною частиною Договору, а Покупець зобов`язується оплачувати Товар на умовах договору.

В матеріалах справи наявні специфікації в яких сторони узгодили поставку товару, окрім інших: Бітуму дорожнього БНД 60/90: від 02 квітня 2018 року №1, від 01 травня 2018 року №2, від 01 червня 2018 року №3, від 01 липня 2018 року №4, від 01 серпня 2018 року №5, від 01 вересня 2018 року №6, від 01 жовтня 2018 року №7, від 01 листопада 2018 року №8.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЛАВ АБЗ" зареєстровано 09.11.2015 року номер запису: 1 277 102 0000 006030, видами діяльності якого є кодами КВЕД 19.10 Виробництво коксу та коксопродуктів; КВЕД 19.20 Виробництво продуктів нафтоперероблення; КВЕД 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва; КВЕД 23.63 Виробництво бетонних розчинів, готових для використання; КВЕД 23.99 Виробництво неметалевих мінеральних виробів, н. в. і. у. (основний); КВЕД 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; КВЕД 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; КВЕД 52.10 Складське господарство; КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; КВЕД 71.20 Технічні випробування та дослідження.

На підтвердження виконання умов договору від 02 квітня 2018 року №45/04-п, позивачем надані:

- видаткові накладні: від 01 жовтня 2018 року №966 на суму 564 351,53 грн. в тому числі ПДВ 94 058,59 грн., від 04 жовтня 2018 року №967 на суму 573 565,43 грн. в тому числі ПДВ 95 594,24 грн., від 08 жовтня 2018 року №968 на суму 566 655,00 грн. в тому числі ПДВ 94 442,50 грн., від 09 жовтня 2018 року №969 на суму 559 744,57 грн. в тому числі ПДВ 93 290,76 грн., від 11 жовтня 2018 року №970 на суму 568 958,47 грн. в тому числі ПДВ 94 826,41 грн., від 15 жовтня 2018 року №971 на суму 571 261,94 грн. в тому числі ПДВ 95 210,32 грн.,

- акти приймання-передачі товару: від 01 жовтня 2018 року №966 на суму 564 351,53 грн. в тому числі ПДВ 94 058,59 грн., від 04 жовтня 2018 року №967 на суму 573 565,43 грн. в тому числі ПДВ 95 594,24 грн., від 08 жовтня 2018 року №968 на суму 566 655,00 грн. в тому числі ПДВ 94 442,50 грн., від 09 жовтня 2018 року №969 на суму 559 744,57 грн. в тому числі ПДВ 93 290,76 грн., від 11 жовтня 2018 року №970 на суму 568 958,47 грн. в тому числі ПДВ 94 826,41 грн., від 15 жовтня 2018 року №971 на суму 571 261,94 грн. в тому числі ПДВ 95 210,32 грн. (а.с.70-92).

Позивачем на підтвердження використання отриманих товарів в господарській діяльності також були надані виписки з банківських рахунків підприємства за 08.10.2018 року, за 25.10.2018 року, за 29.10.2018 року, з яких вбачається, що на рахунки підприємства надходили кошти від ТОВ "СЛАВ АБЗ" на виконання договору №45/04-п від 02.04.2018 року (а.с.180-184), що доказує економічну доцільність та обґрунтованість господарської операції із контрагентом ТОВ "УКРТОПСНАБ", а відтак - доводить реальність здійснення господарської операції, відповідно, спростовує твердження відповідача про фіктивність господарської операції.

Таким чином, у позивача наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для відображення у податковій звітності, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження віднесення відповідних сум по господарським операціям з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРТОПСНАБ".

Щодо доводів відповідача про відсутність на видаткових накладних, наданих на перевірку, інформації, яка дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, суд зазначає наступне.

Згідно з п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Відповідно до п. 2.4 цього Положення, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Верховним Судом у постанові від 05.09.2019 року справа № 520/10016/18 зазначено: "Щодо посилань скаржника у касаційній скарзі щодо відсутності у видатковій накладній від 16 листопада 2017 року №РН-1116/08 посилань на прізвище, ім`я та по батькові особи, яка отримала товар, а також реквізитів відповідної довіреності, колегія суддів зауважує, що сукупність наданих позивачем і до перевірки, і до суду першої інстанції первинних документів, що стосуються поставки товару за вказаною видатковою накладною (кронштейн до світильника, накладка захисна, захисна решітка, гумова прокладка до скла світильника), а саме податкова накладна, платіжне доручення, документи щодо подальшого використання вказаного товару у власній господарській діяльності, свідчить про реальний характер правочину. Допущений ТОВ "Лайт Тек" в оформленні вказаної накладної недолік не може бути самостійною підставою для твердження про відсутність здійснення поставки товару за спірною накладною".

З аналізу видаткових накладних вбачається, що загалом вони містять основні реквізити, визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повністю розкривають зміст господарської операції та надають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Посилання податкового органу на певні недоліки в сертифікаті якості, що підтверджує якість придбаного товару, жодним чином не доводить факту відсутності господарських операцій в момент їх вчинення, оскільки цей документ жодним чином не впливає на право платника податків включати понесені у зв`язку із цим витрати до складу валових витрат. Більше того, вказаний документ не може слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції з поставки, оскільки він не є документом первинного бухгалтерського або податкового обліку та в обов`язковому порядку законодавством не передбачений.

Крім того, суд зазначає, що частиною 1 статті 268 Господарського кодексу України встановлено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Згідно з частиною 4 статті 268 Господарського кодексу України постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За змістом аналізу вказаних норм слідує, що якість товару, який поставляється повинен засвідчити саме постачальник, а не покупець.

Так, положення КАС України зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

В матеріалах справи є наявними Сертифікат відповідності, виданий Органом оцінки відповідності "КАРТІ" підприємству ТОВ "НВП ІСТОК" та паспорт якості від 06 липня 2018 року №1-18 ТОВ "НВП ІСТОК". Суд звертає увагу, що в сертифікаті відповідності зазначено інформацію про виробника продукції, а саме: ТОВ "НВП ІСТОК", 61145, м.Харків, вул. Шатілова Дача, буд.4 кабінет 610, код ЄДРПОУ 35597705 на виробничій базі ТОВ "НВП ІСТОК" за адресою: Харківська область, Харківський район, смт.Васищеве, вул.Промислова, 19. Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності ТОВ "НВП ІСТОК" за кодом КВЕД 19.20 є Виробництво продуктів нафтоперероблення (основний); кодом КВЕД 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; кодом КВЕД 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; кодом КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Суд звертає увагу відповідача на те, що чинне законодавство не забороняє суб`єкту господарювання здійснювати господарську діяльність за адресою, відмінною від юридичної адреси такої особи.

Як вбачається з товарно-транспортних накладних відпуск нафтопродуктів відбувався за адресою: Харківська область, Харківський район, смт.Васищеве, вул.Промислова, 19, а саме з виробничої бази ТОВ "НВП ІСТОК".

В контексті викладеного, суд не приймає до уваги твердження відповідача про безтоварність господарських операцій внаслідок певних недоліків в сертифікаті якості, з огляду на те, що сертифікат якості не являється первинним документом, на підставі якого платник формує витрати та податковий кредит.

Суд зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Позивач на підтвердження реального характеру господарських операцій з контрагентом надав суду первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 15 жовтня 2019 року у справі №802/1921/16-а (адміністративне провадження №К/9901/40808/18).

Безпідставним є висновок контролюючого органу про необхідність надання до перевірки документів, що підтверджували б здійснення страхування небезпечних вантажів з огляду на наступне.

Відповідно до умов Договору з Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРТОПСНАБ", транспортування товару відповідно до пп. 2.2 п. 2 Договору поставки здійснюється в рамках наступних базисів постачання: а) СРТ - пункт призначення, вказаний ПОКУПЦЕМ в заявці на відвантаження Товару, постачання транспортом і за рахунок ПОСТАЧАЛЬНИКА; б) EXW - резервуар нафтобази зберігання, вказаний ПОСТАЧАЛЬНИКОМ, вивіз Товару транспортом (та за рахунок) ПОКУПЦЯ.

Умовами специфікацій до договору № УТС-0110 від 01 жовтня 2018 року передбачено, що поставка продукції здійснюється на умовах поставки - СРТ м.Краматорськ, згідно Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року. Вказані умови передбачають доставку товару в пункт призначення, вказаний покупцем.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів" від 6 квітня 2000 року № 1644-III, перевезення небезпечних вантажів допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.

Статтею 8 цього Закону передбачено обов`язок перевізника небезпечних вантажів здійснювати в установленому порядку обов`язкове страхування відповідальності суб`єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення таких вантажів. Також стаття 7 Закону передбачає - обов`язок відправника небезпечних вантажів здійснити в установленому порядку страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків перевезення небезпечних вантажів, надавати перевізнику необхідні документи з достовірною інформацією про небезпечний вантаж.

Таким чином, з огляду на зміст статті 1 "Визначення термінів" Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів" яким передбачено, що відправник небезпечного вантажу - зазначена в перевізних документах юридична особа, яка підготовлює та подає цей вантаж для перевезення; перевізник небезпечного вантажу - юридична особа, яка здійснює перевезення небезпечного вантажу.

Враховуючи, що позивачем не здійснювалося самостійно ні подачу, ні перевезення небезпечного вантажу, оскільки перевезення вантажу здійснювалося відправником на підставі укладеного договору, посилання контролюючого органу на відсутність таких документів у позивача, як підставу для донарахування податку на додану вартість є безпідставним.

Суд також вважає і безпідставними посилання відповідача на лист Державної служби України з безпеки на транспорті від 17.10.2019 № 6767/02/15-19, в якому зазначено, що згідно з даними Укртрансбезпеки відсутня інформація щодо наявності у ТОВ "УКРТОПСНАБ" (код ЄДРПОУ 37670467) чинної ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, з огляду на те, що зазначене є підставою для притягнення винних осіб до відповідальності, який є перевізником - постачальником нафтопродуктів, та не ставить в залежність право платника податків - позивача, на податковий кредит.

Суд зазначає, що порушення правил, встановлених Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155, Правилами дорожнього перевезення небезпечних вантажів та Закону № 1644, є підставою для притягнення винних осіб до відповідальності, в той час, як податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит в залежність від дотримання правил перевезення та нафтопродуктів іншими особами, за умови наявності у платника належних первинних документів, що підтверджують фактичне виконання договірних відносин. До того ж, придбані у постачальника товари (нафтопродукти - бітум) було використано позивачем у межах власної господарської діяльності, що узгоджується з основними видами господарської діяльності та спрямована на досягнення статутних цілей підприємства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі №823/3874/14.

Суд також вважає неприйнятним посилання відповідача у відзиві на постанову Верховного суду від 24.04.2020 року у справі №818/7831/16 адміністративне провадження №К/9901/24786/18 в якій Верховний суд зазначив, що до документального підтвердження господарських операцій з поставки нафтопродуктів існують додаткові вимоги (мова йдеться про докази, що підтверджують виконання перевезення відправником небезпечних вантажів обов`язків, визначених Інструкцією та Правилами, відповідних свідоцтв та дозволів), з огляду на те, що зазначеною постановою, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв`язку з не наданням правової оцінки всім обставинам справи.

Окрім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на ненадання до перевірки позивачем договору оренди приміщення за адресою: м.Краматорськ, вул. Олекси Тихого,5 , з огляду на те, що за зазначеною адресою проводить свою господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "СЛАВ АБЗ", з яким позивачем укладено Договір №45/04-п від 02 квітня 2018 року про постачання товару, а саме: Бітуму дорожнього БНД 60/90.

Крім того, судом встановлено, що у даному випадку узгодження поставки нафтопродуктів за адресою: м .Краматорськ, вул.Олекси Тихого ,5 відображається в специфікаціях до договору №УТС-0110 від 01 жовтня 2018 року, які містяться у матеріалах справи.

Окрім того, відповідач в акті перевірки зазначив, що товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам, визначеним в Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України від 20.05.2008 № 281/171/578/155, на що суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту ТТН, вони складені у відповідності до форми 1-ТТН (нафтопродукт), передбаченої Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуск та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом №281/171/578/155 від 20.05.2008 року.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів регулюється Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 (далі - Інструкція №281)..

Відповідно до пп. 5.4.1-5.4.3 п. 5.4 вказаної Інструкції перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования". З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об`єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об`єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду ( залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20 град. С відповідно до ГОСТ 3900. Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об`ємно-масовим методом. Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 Інструкції нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання.

Відповідно до пп. 7.5.6, 7.5.7 п. 7.5 відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності. ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Відповідно до пункту 7.5.8 Інструкції у товарно-транспортній накладній оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У товарно-транспортній накладній зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об`єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

У наданих позивачем товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (найменування, марка, вид нафтопродукту- Бітум нафтовий дорожній покращеної якості БНД 60/90): №100118/1 від 1 жовтня 2018 року, №100418/1 від 4 жовтня 2018 року, №100818/1 від 8 жовтня 2018 року, №100918/1 від 9 жовтня 2018 року, №101118/1 від 11 жовтня 2018 року, №101518/1 від 15 жовтня 2018 року, дата і час виїзду з підприємства-вантажовідправника - інформація відсутня, дата і час прибуття до вантажоодержувача - інформація відсутня, довіреність - інформація не зазначена, номер резервуара з якого відпущено нафту або нафтопродукт - інформація відсутня.

Разом з цим, суд вважає за необхідне зауважити, що товаросупроводжувальний документ, на дефектність якого посилається відповідач, не може слугувати підставою для висновку щодо нереальності чи безтоварності укладеної угоди позивача з його контрагентом, оскільки такі документи не можуть однозначно ствердити про наявність таких фактів, з урахуванням тієї обставини, що правовідносини між господарюючими суб`єктами не пов`язані в сфері транспортування, так як основна їх мета - це купівля-продаж товару.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2019 року по справі №806/8289/13-а зауважив, що наявність або відсутність окремих документів, таких як товарно-транспортні накладні, а так само помилки у їх оформленні не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції. Товаросупроводжувальні документи не можуть слугувати підставою для висновку щодо нереальності чи безтоварності укладеної угоди позивача з його контрагентом, оскільки такі документи не можуть однозначно ствердити про наявність таких фактів, з урахуванням тієї обставини, що правовідносини між господарюючими суб`єктами не пов`язані в сфері транспортування, так як основна їх мета це купівля-продаж товару.

При прийнятті рішення, суд приймає до уваги те, що товарно-транспортні накладні містять відомості про найменування, об`єм, масу, густину та температуру нафтопродуктів, підписи уповноважених осіб за відпуск та прийняття нафтопродуктів.

Отже, недоліки в деяких товарно-транспортних накладних, на які посилається відповідач, не є підставою для визнання відсутності факту перевезення в цілому, що в свою чергу, на думку відповідача, призводить до безтоварності господарських операцій.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судом було встановлено, що вони є реальними та підтверджуються матеріалами справи.

Більше того, суд зазначає, що контролюючим органом в акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Також, суд зауважує, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

Вказані правові позиції викладені у постановах Верховного суду від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а, від 08.05.2018 у справі № 815/3526/17 та від 23.05.2018 у справі №804/2551/13-а.

Тож, недоліки у веденні бухгалтерського та податкового обліку контрагентом позивача не може бути підставою для позбавлення Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "СЛАВСНАБ" права на податковий кредит.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.

В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії" (2009 рік, заява №3991/03), "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії" (2010 рік, заява № 6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв`язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналогічна правова позиція щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності платника податків міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року в справі № 816/809/17.

Посилання відповідача на те, що нереальність господарських операцій позивача підтверджена дослідженням ланцюга постачання між контрагентом позивача та його контрагентами, які не є контрагентами позивача, є неприйнятними, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, внаслідок чого не є обов`язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов`язань по господарським операціям, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд визнає, що у будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку, зокрема на додану вартість. Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

Аналогічні висновки щодо застосування норм викладені, зокрема в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 року в справі №803/2094/15, від 20.12.2018 в справі №815/4992/16.

Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

В акті перевірки відсутні посилання та докази контролюючого органу щодо узгоджених дій позивача з його контрагентом, які б вказували на вчинення умисного порушення податкового законодавства, так само як і відсутні докази того, що Позивач міг знати про можливі порушення, які могли вчинятися його контрагентом.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У той самий час згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також ЄСПЛ).

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, суд наголошує на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом. Так, наведені ДПІ аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції", Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 КАС України.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "СЛАВСНАБ" підтвердило факт реальності господарських операцій з контрагентом, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні спірних господарських операцій.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

З огляду на наведене, прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення від 06.12.2019 року за № 0002450506 на суму 369 500,00 грн. підлягає визнанню протиправними та скасуванню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява № 4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 р., серія A, № 303-A, п.29).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "СЛАВСНАБ" до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 06.12.2019 року за № 0002450506 на суму 369 500,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (87515, Донецька область, м.Маріуполь, Центральний район, вул.Італійська, буд.59, код ЄДРПОУ 43142826) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "СЛАВСНАБ" (84180, Донецька область, Слов`янський район, м.Миколаївка, вул.Коцюбинського, буд.7/А, ЄДРПОУ 41149348) судовий збір у розмірі 5 542 (п`ять тисяч п`ятсот сорок дві гривні) 50 копійок.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 29 травня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя П.В. Кочанова